Етика туризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етика туризму

Н. Вовк студентка 2 курсу факультету туризму, готельного і

ресторанного бізнесу Київського університету

туризму, економіки і права

Етика туризму - одна з форм професійної моралі для тих, хто фахово займається цим видом суспільної діяльності. Однак про певні моральні норми і межі, в яких має розгортатися туристська діяльність, люди почали замислюватися задовго до появи самого поняття «туризм».

Важливо зазначити, що і поняття «етика» і «мораль» у процесі культурного розвитку наповнювались різним змістом. Поняття «етика» зберегло своє початкове значення і визначає науку, а «мораль» розуміється як реально існуюче явище, яке регулює поведінку. Саме це явище вивчає наука етика.

Професійна робота будь-якого працівника галузі туризму пов'язана з дотриманням етичних норм взаємовідносин з колегами, підлеглими, партнерами. Дотримання етики ділових відносин є одним з основних критеріїв оцінки професіоналізму як окремого працівника, так і туристичної організації в цілому.

Глобально-етичний кодекс туризму схвалений Генеральною асамблеєю ВТО в Сант-Яго (Чілі) 1 жовтня 1999 року. Проект Глобально-етичного кодексу туризму розробили Генеральний Секретар ВТО Франческо Франжіаллі та юридичний радник ВТО на основі консультацій з діловою радою. Глобальний етичний кодекс туризму вміщує 9 статей, що означають основні правила і принципи діяльності туристичних організацій, урядів, тур операторів, тур агентів та самих клієнтів. Десята стаття присвячена вирішенню спільних питань і вперше знаменує створення механізму його реалізації.

Сучасна етика туризму пропонує певні заходи для забезпечення ділових етичних відносин: впровадження етичних норм, що відображають систему цінностей організації; організація навчання етиці ділового спілкування всього персоналу.

Етика туризму як різновид прикладної етики

Метаетика в історії етики

Етика туризму - одна з форм професійної моралі для тих, хто фахово займається цим видом суспільної діяльності. Однак про певні моральні норми і межі, в яких має розгортатися туристська діяльність, люди почали замислюватися задовго до появи самого поняття «туризм». На міжнародному семінарі «Реалізація етичних принципів при розвитку туризму» (вересень 2000р., Тель-Авів) підкреслювалося, що в поведінці як туриста, так і фахівця туристської справи (туроператор, турагент, керівник турфірми тощо) морально-психологічні якості посідають чільне місце. Кожна порядна, вихована особистість при зустрічі з незнайомими людьми намагається, як правило, справити приємне враження, бути приязною, привітною, уважною. Інша річ, що для окремої частини цих людей моральна культура виявляється суто функціональною, або показовою, адже нечемне поводження з «клієнтом» загрожує успішному бізнесу. Однак сучасний погляд на туризм та його дійових осіб полягає в тому, що туристський бізнес, як форма суспільної діяльності також повинен бути людино-центрованим, при чому не за формою, а за суттю. І не випадково професіонали туристської справи вважають, що туризм має плануватися і практикуватися як «привілейований засіб індивідуального і колективного вдосконалення»[ 3,93].

Етика туризму - це різновид прикладної етики, яка регулює відносини між людьми у сфері туристської діяльності. Прикладна етика як феномен являє собою новітній етап в історії етичної думки. Сам термін «етика» - досить давнього походження. В Стародавній Греції цим терміном (ethоs) називали місце перебування, спільне житло, пізніше - звичай, вдачу, характер. У науковий обіг термін «етика» був введений давньогрецьким філософом Аристотелем (384-322 до н.е.). Він означав науку про людські чесноти. Це, однак, не означає, що етика почала розвиватися тільки від Аристотеля. Слід підкреслити, що у стародавніх міфах, казках формулювались різні правила поведінки, виділялись певні санкції за порушення заборон і приписів, давались окремі орієнтири людській життєдіяльності. [5,21].

Досліджуючи тему «Проблеми етики туризму, їх місце в туризмологічному знанні. Етичні виміри туризму» слід підкреслити, проблеми етики завжди викликали пильний інтерес з боку найвидатніших мислителів. Жоден великий філософ минулого не оминув увагою питання етики. Це свідчить про їх надзвичайну важливість для сучасних і майбутніх поколінь.

Латинським аналогом слова ethos виступає слово mos, mores, воно теж означає вдачу, звичай, характер. Пізніше від цього слова був утворений термін moralitas - мораль.

Для нас важливо зазначити, що єдині поняття «етика» і «мораль» у процесі культурного розвитку наповнились різним змістом. Поняття «етика» зберегло своє початкове значення і визначає науку, а «мораль» розуміється як реально існуюче явище, яке регулює поведінку людей з точки зору принципового протиставлення добра і зла. Саме це явище вивчає наука етика.

Варто відмітити, що доля терміну «мораль» в історії етики непроста. Протягом майже трьох тисячоліть цієї історії мораль трактувалась досить по-різному, її називали «життєвою мудрістю», «механікою поведінки», суспільними настановами обов'язків людини, або, навпаки, внутрішнім знанням належної поведінки (остання інтерпретація моралі зустрічається, наприклад, у Дж. Бруно й Спінози). Мораль інколи визначали як розумне начало в людині на відміну від почуттів (Кант), або, навпаки, як особливі почуття на відміну від раціональних понять (Шефтсбері).[6,194]

Мораль - це сукупність вимог, норм і принципів щодо поведінки людини у ставленні її до суспільства, та інших людей і до самої себе з позицій добра чи зла. Мораль історична. Вона, як чисто людська риса, безумовно мінлива, як і сама людина.

Для мене моральні цінності в сучасному світі: це речі, через які не може дозволити переступити собі порядна людина. Я маю виконувати свій обов'язок, протистояти нахабству й жорстокості, бути чуйною, ввічливою, доброю створювати навколо себе атмосферу приязні та відкритості, з людьми жити по-людськи. Думаю, що ці якості займають особливе місце в етиці туризму.

З раннього дитинства мати навчала мене бути доброю, щедрою. Працьовитою. Батько навчав мужності, сміливості, вміння постояти за себе. Викладачі університету передають мені свій досвід, відкривають у мене ті здібності і можливості, які знадобляться у професії фахівця туризму.

Різні трактування моралі ускладнювали і ускладнюють завдання етики. Тому на кожному етапі розвитку моралі етика не обмежується вивченням знань про мораль, вона бере участь у виробленні певного розуміння моральних чеснот, норм, ідеалів. Саме в цьому полягає нормативність етики. В цій ролі вона перебувала і перебуває більшу частину своєї історії [6,194].

Недотримання основ моральних правил не створює жодної стабільної структури тим більше у галузі туризму. На мою думку повинен бути новий погляд на туристичний бізнес, який необхідно прищеплювати бізнесовому персоналу України -- туристичний бізнес має слугувати суспільству. Для нашого українського суспільства ця концепція мусить набути нового змісту. Після здобуття свободи у розподілі прибутку, кожна туристична фірма стала піклуватися про себе і прибуток виявився єдиною метою у туристичному бізнесі. Вважаю, що тепер слід навчитися і віддавати. На Заході останніми роками відбулася революція в розумінні взаємовідносин, що існують між світом турбізнесу і суспільством. Нині про туристичний бізнес судять не лише за його внеском в економіку, а й за його соціальним, політичним та моральним виглядом.

Як на мене, погано, що туристичний бізнес сприймає прибуток як кінцеву мету життя і головне завдання туристичного бізнесу. Про які моральні цінності можна говорити? Сподіваюсь, що в майбутньому буду працювати в галузі соціального туризму. «Соціальний туризм - це мета, до якої суспільство повинне прагнути в інтересах найменш забезпечених громадян, при використанні їхнього права на відпочинок», - зазначено в Манільській декларації зі світового туризму. [7,160] Буду робити свій внесок в розвиток особистості найменш забезпечених верств населення.

На мою думку досить цікавим є те, що в історії етики було оприлюднено багато декларацій з приводу необхідності йти в життя, бути ближче до повсякденного життя людей. Але довгий час етика не могла перейти від теорії до практики, від науки до життя, знайти методологію подолання їх відриву.Не можна не сказати, що в історії етики виник період, коли моральні проблеми людини зникли, вони перестали її цікавити. Цей період дістав назву метаетики, для якої було характерно здійснення логіко-лінгвістичного аналізу моралі, її основних понять. Метаетика була характерною для західної етики і проіснувала в активній формі близько 60-ти років. Хронологічно цей період пов'язують із виходом відомої праці Дж. Е. Мура «Принципы этики» (1912 р.)Відомий московський етик Л. В. Коновалова у своїй праці «Прикладная этика» пояснює це таким чином. Цей крок (мова йде про поєднання теорії і практики) можна було здійснити лише пройшовши певний період після накопичення метаетикою основних достатньо високих теоретичних знань, які могли б стати основою прикладної етики [4,14]. Прикладну етику будемо розуміти як буквальне прикладання етичних і моральних понять до конкретних складних, часто драматичних, суперечливих суспільних явищ.

Нині актуальності набувають проблеми етики туризму. Якщо говорити про працівників туристської індустрії, то сьогодні на жаль немає впевненості в тому, що вони повною мірою мають відповідний освітній і культурний рівень.

Викликає подив, що в деяких публікаціях про освіту в туризмі не звертається увага на набуття знань з екології. І це відбувається в ситуації, коли на край небуття поставлене людство.

У безперервній освіті працівників туризму не зайняло належного місця краєзнавство. Зрозуміло, що працівник сфери туризму не може бути знавцем всієї земної кулі. Але вкрай потрібна спеціалізація у краєзнавстві окремих регіонів.

Мене обурює поведінка «нових українців», які руйнують пам'ятки старовини, обкрадаючи нинішні і майбутні покоління, роблячи моральний злочин проти тих, хто колись вкладав у спорудження цих пам'яток свою працю й досвід, серце і душу; будував церкви й молився в них Богу, жив у своїх містах і захищав їх від ворогів. Така проблема не тільки етики туризму, а й усієї держави. етичний моральний туризм гостинність

Гостинність - базове поняття людської етики. Значення Глобального етичного кодексу туризму. Етичні виміри туризму

Гостинність - якість характеру та поведінки людини, що відрізняється привітністю і щедрістю, яка любить приймати та пригощати гостей. Ця риса високо цінувалась у будь-які часи, у будь-якому суспільстві, оскільки надати притулок подорожньому завжди вважалось моральним обов'язком людини.

З розвитком подорожей і туризму поняття набуло нового значення. Гостинність (з французької - будинок для мандрівників) - узагальнююча назва системи обслуговування людей, що подорожують далеко від власної домівки. Гостинність включає такі складові, як розміщення, харчування, розваги, екскурсії тощо. [1,120]

Ця важлива споживча якість туристичного продукту і туристичної послуги дає змогу людині переконатись, що її поважають та радіють її візиту.

Поняття гостинності передбачає поєднання виробництва тур послуг, комфортабельності середовища відпочинку та люб'язної поведінки обслуговуючого персоналу з метою задоволення потреб гостей і гарантування їхньої безпеки та психологічного та фізичного комфорту. Турбота, виявлена до відвідувачів, здатність відчути потреби клієнтів- невловимі, однак очевидно необхідні якості обслуговуючого персоналу.

Як на мене, важко дати повне та вичерпне визначення гостинності, разом з тим завжди відчутно, коли вона відсутня.

Глобально-етичний кодекс туризму схвалений Генеральною асамблеєю ВТО в Сант-Яго (Чілі) 1 жовтня 1999 року. Проект Глобально-етичного кодексу туризму розробили Генеральний Секретар ВТО Франческо Франжіаллі та юридичний радник ВТО на основі консультацій з діловою радою. Глобальний етичний кодекс туризму вміщує 9 статей, що означають основні правила і принципи діяльності туристичних організацій, урядів, тур операторів, тур агентів та самих клієнтів. Десята стаття присвячена вирішенню спільних питань і вперше знаменує створення механізму його реалізації.

Варто звернути увагу на професійну етику працівників туристичної галузі. Професійна етика стосується відносин з гостями, колегами, партнерами по бізнесу, допомагає підтримувати фірмовий стиль обслуговування.

Однак, на мою думку, загальними вимогами до професійної етики тих, хто працює в туристичній галузі є такі:

- Доброзичливість та гостинність. Адже обслуговування гостей і клієнтів пов'язане зі створенням атмосфери комфорту та затишку.Доброзичливість привертає людей, викликає в них симпатію та відповідне друже ставлення.

- Культура зовнішнього вигляду. Одяг, зачіска, постава, жести - усе це справляє перше враження про людину та заклад, у якому вона працює. Тому мені, як майбутньому працівникові готельгно-туристичного підприємства треба стежити за своєю зовнішністю, виглядати охайно, дотримуватись почуття міри та доречності.

- Ввічливість і тактовність. Прояви уваги до гостя - одна з основних умов створення гостинної атмосфери. Кожного відвідувача слід приймати таким, яким він є. А у відповідь на некоректну гостя треба проявляти витримку і стриманість.

- Професійність та загальна ерудованість. Ця вимога передбачає глибоке знання та уміння творчо підійти до справи.

- Турбота про престиж закладу. Однією з найважливіших вимог до працівників галузі туризму та готельно-ресторанного бізнесу є вміння працювати в команді, спільно підтримувати престиж закладу. [1,22]

Важливою проблемою етики є також екологічні аспекти туризму. Людина - органічна ланка цілісної екосистеми. Тяжіння міського жителя до «незіпсованої природи» цілком зрозуміле. Втім, зростаючий із року в рік турпотік на природу набуває загрозливого для неї характеру.[2,33] Згідно з прогнозами, об'єми міжнародного туризму у найближчі двадцять років зростуть утричі.Відповідно зросте як екологічне навантаження, так і екологічна небезпека. Адже природа не «залишається байдужою» щодо людей, які її псують, неминуча помста з її боку - отруєна вода в річках та озерах, перевантажені шкідливими речовинами гриби та ягоди, несвіже повітря. Ось чому, на мою думку, всі учасники туристського процесу зобов'язані охороняти природне середовище, дбайливо ставитися до туристських ресурсів, рекреаційних зон, які є загальним надбанням спільнот, на територіях яких вони розташовані. І на завершення хочу привести рядки з віршм українського поета Василя Буденного:

Лише рівчак, а річки вже немає,

Невже її цілющість віджила?

Невже не засміється водограєм

Й по берегах не висвітлить зела?

Хто ж так тебе покривдив, рідна Земле

На муки розіп'явши на хресті?

Пілата я розшукую даремно -

Він, певне, у надійнім прикритті..

Етика накладає на туризм систему обмежень, що представляє собою суму морально-етичних правил і традицій, що клались у даному суспільстві.
Етика туристичного бізнесу - ділова етика, що базується на чесності, відкритості, вірності даному слову, здатності ефективно функціонувати на ринку у відповідності з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями. Репутація будь-якої туристичної фірми утворюється із простої суми прикладів гідної поведінки її співробітників, яка демонструється:

- у ситуаціях, коли стикаються різні інтереси;

- при встановленні зовнішніх ділових зв'язків;

- при роботі з державними установами;

- у взаємовідносинах із клієнтами і конкурентами;

Моя думка про виникнення етики, як системи етичних норм, не можна говорити в тому ж сенсі, в якому говорять про виникнення наук або філософії взагалі. Етика не створюється шляхом теоретичного інтересу до тієї чи іншої області дійсності, як більшість наук, вона обумовлюється самим фактом суспільногo життя. Мораль не виникає в людському суспільстві в певний момент часу, але притаманна йому, в тій чи іншій формі, на всіх стадіях його розвитку.

Прикладну етику треба розуміти як буквальне прикладання етичних і моральних понять до конкретних складних, часто драматичних, суперечливих суспільних явищ. Є кілька причин виникнення прикладної етики це бурхливий розвиток суспільства, науки, політики, економіки другої половини XX століття, яка послужила імпульсом для звернення етики до розв'язання нових для неї практичних проблем. Саме в руслі цього багатогранного суспільного розвитку і виникає таке соціальне явище, як туризм. Для етики, як і для людства в цілому, це явище в оформленому вигляді нове. Але оскільки в нього включені люди, які діють у специфічних умовах, то проблема моральної регуляції відносин, які формуються всередині туризму, заслуговує становлення такого напряму прикладної етики, як етика туризму.

Варто звернути увагу на професійну етику працівників туристичної галузі. Професійна етика стосується відносин з гостями, колегами, партнерами по бізнесу, допомагає підтримувати фірмовий стиль обслуговування.

Але найважливіше, що етика туризму допомагає на сьогодні об'єднати країни і народи, усунути ворожнечу і конфлікти між ними.

Підсумовуючи викладене, треба відмітити що, сьогодні етика виробляє наукові знання про мораль, перетворюючи емпіричні моральні факти на наукові.

В основі етики туризму сьогодні є координація, а по можливості і гармонізація інтересів. Природно, якщо вона здійснюється етичними засобами і в ім'я морально виправданих цілей.

Література

1. Басюк Д. І. Основи туризмології:Навч-метод. Посібник / Басюк Д. І. Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2005. 204 с.

2. Биржаков М.Б. Введение в туризм / Биржаков М.Б. Москва-Санкт-Петербург, 1999.

3. Глобальный эстетический кодекс туризма // Правове регулювання туристичної діяльності в Україні. К., 2002.

4. Коновалова Л. В. Прикладная этика / Коновалова Л. В. М., 1998.

5. Малахов В. А. Етика. Курс лекцій. Навч.посіб. / Малахов В. А. К.: Либідь, 2004. 384 с.

6. Філософські нариси туризму: Науково-навчальне видання / За ред.докт.філос. наук, професора, члена-кореспондента НАН України Пазенка В.С. К.: Український Центр духовної культури, 2005. 328 с.

7. Матеріали Всесвітньої конференції з туризму. Мадрид, 1981. 160 с.

Размещено на Allbest.ru