главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество Библиотека Revolution
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 



Податковий облік і звітність

Податковий облік, його зміст та організація на підприємстві. Взаємозв’язок та відмінності фінансового, управлінського та податкового обліку. Загальні вимоги до податкової звітності. Податковий облік з податку на прибуток. Звітність з акцизного збору.

Рубрика: Финансы, деньги и налоги
Вид: курс лекций
Язык: украинский
Дата добавления: 02.01.2009
Размер файла: 300,0 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Основи податкового обліку
Суть податкового обліку, його зміст та завдання. Особливості системи оподаткування підприємств України. Податковий облік валового доходу підприємства, його склад та порядок визначення. Взаємозв’язок податкового та фінансового обліку валових доходів.
контрольная работа [206,0 K], добавлена 25.05.2010

2. Основні етапи організації податкового обліку на підприємстві
Етапи організації податкового обліку на підприємстві. Підсистема оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності (підприємств) в Україні. Відносини між податковим та іншими видами бухгалтерського обліку. Податковий облік і звітність місцевих податків.
контрольная работа [30,1 K], добавлена 13.07.2009

3. Облік та звітність податку на прибуток
Аналіз сплати суб’єктом підприємництва податку на прибуток. Система податкового обігу валових доходів, витрат та амортизації. Методика складання декларації з податку на прибуток, його вплив на результати фінансово-господарської діяльності підприємства.
контрольная работа [23,9 K], добавлена 20.03.2011

4. Законодавча та нормативна база податкового обліку. Сутність та об`єкти податкового обліку
Фіскальна, регулююча і соціальна функції податків. Здійснення податкових платежів на основі відповідних законів. Недоліки податкової системи в Україні. Визначення об'єкту оподаткування. Взаємозв'язок між обліком і оподаткуванням у різних країнах світу.
контрольная работа [18,3 K], добавлена 13.07.2009

5. Перспективи та особливості електронного подання податкової звітності в Україні
Нормативні вимоги до заповнення податкової звітності, її види. Основні терміни: податок на прибуток підприємств; з доходів фізичних осіб; на додану вартість; акцизний; екологічний і за першу реєстрацію транспортного засобу. Електронна звітність в Україні.
курсовая работа [487,6 K], добавлена 25.03.2011

6. Облік податку на прибуток та ПДВ
Особливості оподаткування підприємств. Теоретико-методологічні основи обліку податку на прибуток та на додану вартість. Облік податку на прибуток та податку на додану вартість на ПП "Рушничок НЕО". Відображення податку на прибуток у фінансовій звітності.
курсовая работа [67,3 K], добавлена 24.12.2010

7. Налогообложение доходов физ.лиц
Загальні положення в питанні оподаткування доходів фізичних осіб. Бухгалтерський і податковий облік окремих операцій, пов'язаних з отриманням доходів на підприємствах залізничного транспорту на прикладі Кримської дирекції залізничних перевезень.
дипломная работа [142,8 K], добавлена 09.11.2008

8. Аналіз обліку платників податків в Україні
Власність як правооснова господарської діяльності. Спеціальний статус учасників угод про розподіл продукції. Створення суб'єктів господарської діяльності. Взяття на податковий облік юридичних осіб. Припинення юридичної особи (добровільна та примусова).
курсовая работа [151,4 K], добавлена 10.07.2010

9. Податковий облік
Податок на додану вартість. Розрахунок суми податку на прибуток за перший квартал поточного року. Складання декларації з податку на прибуток. Розрахунок комунального податку, розрахунок податку з власників транспортних засобів за звітний період.
контрольная работа [33,4 K], добавлена 08.12.2010

10. Податковий борг
Причини виникнення податкового боргу: ухилення від сплати податків, недосконалість в законодавстві. Оперативний облік податкового боргу. Рішення про відстрочку на підставі мирової угоди. Реєстрація актів опису майна у журналі реєстрації актів опису.
презентация [1,8 M], добавлена 19.03.2014


Другие документы, подобные Податковий облік і звітність


Календарний рік - для платників податку з доходів фізичних осіб

до 1 квітня року, що слідує за звітним.

У податковому законодавстві передбачено подання податкової декларації незалежно від наявності (відсутності) податкових зобов'язань у платника податків (податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість). Єдиним виключенням з цього правила є збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, в Порядку заповнення звіту з якого передбачено, що якщо у платника збору в звітному (податковому) періоді відсутні операції з продажу алкогольних напоїв та пива (тобто відсутній об'єкт оподаткування), він може звіт і не подавати.

Платник податку має право обрати один з трьох порядків подання податкової декларації: особисто; поштою; в електронному вигляді.

Декларацію підписує платник податку чи його представник у межах його повноважень.

Якщо платник податку після подання декларації знайшов арифметичну помилку чи описку, що призвело до заниження (завищення) податку, він може подати податковому органу декларацію з уточненнями разом із заявою про це. Така заява дорівнюється до подачі нової декларації.

3.3. Зберігання документів

Строки зберігання документів визначає “Перелік типових документів” [17], який розповсюджується не тільки на підприємства, алей на фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності.

Строки зберігання різних видів документів окрім Переліку типових документів визначаються також окремими Переліками, дія яких поширюється на деякі установи. Окрім того, на території України діють в частині, що не суперечить законодавству України, біля 150-ти відомчих (галузевих) переліків документів, затверджених міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади колишнього СРСР.

Для основної частини первинних документів встановлено строк зберігання в три роки за умови проведення перевірки податковими органами за період, до якого відносяться документи. Якщо перевірка не була проведена, то цей строк збільшується до закінчення перевірки. Документи по заробітній платі робітників мають зберігатися до досягнення робітниками 75-річного віку.

Документи поділяються на дві категорії: ті, що направляються та ті, що не направляються до Національного архівного фонду. До Національного архівного фонду надходять документи, що мають наукову історико-культурну цінність, до яких документи більшості підприємств не відносяться. Однак якщо підприємство збирається знищити документи, строк зберігання яких закінчився, ним створюється експертна комісія з числа робітників підприємства та робітника місцевого архіву, яка визначає, чи підлягають документи переданню до Національного архівного фонду або ні. Але оскільки на більшості підприємств таких документів немає, як правило, вони не запрошують робітників архіву для прийняття відповідного рішення. Опис документів, що мають бути знищенні, має бути узгоджений з експертно-перевірочною комісією при архіві.

Якщо документи не підлягають переданню до Національного архівного фонду та строки зберігання їх минули, то їх можна знищити.

Документи підлягають переданню організаціям, що займаються заготівкою вторинної сировини і їхня передача оформлюється відповідними накладними. При незначному об'ємі документів, що підлягають знищенню, вони можуть бути спалені, про що в акті робиться відповідна відмітка.

Слід відмітити, що навмисне знищення документів, здійснене за корисними мотивами чи внаслідок інших особистих інтересів, карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів чи обмеженням свободи до 3 років відповідно до ст.357 Кримінального кодексу [2].

Якщо підприємство правомірно знищило документи, в яких минув строк зберігання, то податкові органи не можуть заявити про те, що валові витрати підприємства відповідного періоду є непідтвердженими.

Згідно з пунктом 6.10 Положення [18] у випадку пропажі чи знищення первинних документів, облікових регістрів та звітів керівник підприємства (установи) письмово сповіщає про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їхньої пропажі чи знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники органів слідства, охорони та державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформлюються актом, який затверджується керівником підприємства (установи). Копія акту направляється органу, в сфері управління якого знаходиться підприємство (установа), а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами в 10-денний строк.

Податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності 1095 днів у разі коли:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:

перебував за межами України;

перебував у плаванні на морських судах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;

був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.

Тема 4. ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

4.1. Розвиток прибуткового оподаткування підприємств в Україні

Прибуткове оподаткування підприємств та організацій завжди було в центрі уваги законодавців, які неодноразово переглядали та вдосконалювали його. Зміни об'єкта оподаткування, ставок податку, складу податкових пільг викликали необхідність прийняття нових законодавчих актів, в результаті за період 1991-1998р. утримання податку з прибутку регулювалось нормами чотирьох законів.

Так, в 1991 році діяв Закон СРСР “Про податок з підприємств і організацій” у відповідності з яким об'єктом оподаткування був балансовий прибуток підприємства, розрахований як сума прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях. Для підприємств встановлювався максимальний рівень рентабельності, диференційований за галузями. Максимальна ставка податку на прибуток в межах встановленого рівня рентабельності складала 35%. Крім того, ставки податку на прибуток були диференційовані в залежності від сфери діяльності.

З 1 січня 1992 року був введений в дію Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій», згідно якого об'єктом став валовий доход підприємства, зменшений на суму матеріальних затрат і обов'язкових платежів. В об'єкт оподаткування крім прибутку були включені затрати на оплату праці. Ставка податку складала 18 % доходу. Понижені ставки в розмірі 15 % були встановлені для спільних підприємств з часткою іноземного інвестора в статутному фонді більше 30 % і в розмірі 9% для дослідних заводів. Підвищені ставки були встановлені для посередницької діяльності (65%) і доходів від казино, відеосалонів, ігрових автоматів (70%). В 1993 році була здійснена спроба перейти від оподаткування доходу до оподаткування прибутку підприємств (Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на прибуток підприємств і організацій), але після квартального періоду справляння цього податку він знов був замінений на податок з доходів.

З 1 січня 1995 року набрав чинності Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Об'єктом оподаткування став балансовий прибуток підприємств, розрахований як сума прибутку від всіх видів діяльності за звітний період. Базова ставка податку складала 30%. Для підприємств агропромислового комплексу була встановлена ставка 15%, для посередницьких операцій - 45%, для прибутку від проведення лотерей і ігрового бізнесу - 60%.

З 1 липня 1997 року був введений в дію Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого суттєво змінились методичні основи оподаткування прибутку, які вимагають ведення спеціального податкового обліку.

Після введення даного Закону об'єктом оподаткування виступає розрахунковий прибуток, основою для визначення якого є валові надходження і витрати, які підприємство понесло не у зв'язку з реалізацією конкретного обсягу продукції, а за певний період часу.

З 1 січня 2003 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств””(№349 від 24 грудня 2002 року), який вніс суттєві зміни в механізм справляння податку на прибуток. Основною причиною, яка викликала необхідність змін та доповнень до податкового законодавства України в частині оподаткування доходів фізичних осіб, стало те, що законодавчі акти, прийняті в 1990-1996 р., виявились недостатньо розробленими і недостатньо перевіреними практикою. Сьогодні податок на прибуток підприємств є основним прямим прибутковим податком з юридичних осіб.

4.2. Порівняльна характеристика відображення валового доходу в податковому обліку та доходів в бухгалтерському обліку

Валовий доход в розумінні податку на прибуток підприємств за своїм змістом відрізняються від доходів за реалізовану продукцію чи власне валового доходу як економічної категорії.

Необхідність відокремленого ведення податкового обліку пояснюється тим, що визнання доходів і валового доходу, витрат (валових витрат), фінансових результатів (прибутку до оподаткування) у податковому законодавстві не відповідає основним принципам визнання доходу в бухгалтерському обліку. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи і витрати визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" [35] і Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" [36] . В податковому обліку витрати визнаються згідно норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" [3]. В результаті виникають розбіжності в визнанні доходів і витрат, визначенні фінансових результатів в бухгалтерському обліку і визначенні прибутку до оподаткуванні в податковому обліку.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податків від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виняткової (морський) економічній зоні, так і за її межами [3].

Доход - сума яка визначається під час збільшення активу або зменшення зобов'язань, що зумовлює зростання власного капіталу за умови, що цей доход може бути достовірно оцінений [35].

Правила ведення бухгалтерського обліку, порядок визначення фінансових результатів передбачають трактування господарських процесів не з податкових позицій, а з економічної сутності кожної господарської операції і орієнтований на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, а тому не передбачають формування показників, які використовуються для складання податкової звітності на основі чинного податкового законодавства України.

Доходи визнані в бухгалтерському обліку, як правило визнаються валовими доходами і в податковому обліку, але різниця може виникнути в результаті не співпадання по звітних періодах, оскільки момент визнання доходів в бухгалтерському і в податковому обліку різні. Крім того встановлено різні підходи по визнанню доходів і валових доходів по окремих операціях, які визнаються валовими доходами і не є доходами в бухгалтерському обліку.

Порівнюючи валові доходи з доходами в бухгалтерському обліку можна виділити їх відмінні риси [55]:

1. До валових доходів включають суму отриманої від покупців, замовників попередньої оплати (авансів). До доходів діяльності сума одержаних авансів не належить.

2. Валові доходи обліковують для визначення оподатковуваного прибутку, а доходи від діяльності обліковують для розрахунку фінансового результату підприємства.

3. Вартість оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей при здійсненні бартерних операцій (перша подія) належить до складу валових доходів. Зобов'язання за отримані першими за бартером товарно-матеріальні цінності у фінансовому обліку відображають у складі кредиторської заборгованості без включення у доход від діяльності підприємства.

4. Безоплатно одержані необоротні активи включаються до складу валових доходів загальною сумою в момент надходження на підприємство, а в бухгалтерському обліку відображаються в складі додаткового капіталу і визнаються доходом по мірі визнання витрат, тобто по мірі нарахування амортизації.

В обліку валових витрат і валових доходів є суттєва відмінність. Валові витрати відображаються без податку на додану вартість. Валові доходи відображаються з податком на до-дану вартість та акцизним збором. В той же час статтею 4, під-пунктом 4.2.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що з валового доходу виключається сума податку на додану вартість, але лише в тих випадках, коли покупець є платником такого податку [3]. Таке виключення здійснюється розрахунковим шляхом без відображення бухгалтерськими проводками при складанні “Декларації про прибуток підприємства”, де валові доходи відображаються без суми податку на додану вартість.

У податковому обліку при формуванні доходів і валових витрат власне процес виробництва взагалі не розглядається, оскільки тут до уваги беруть лише постачання і реалізацію.

Зате в податковому обліку визначальною є послідовність операцій з постачання виробничих запасів та реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, оскільки валові доходи і витрати формуються тут лише з урахуванням так званої “першої події”. При цьому як події виступають не одна окрема операція, а декілька. Наприклад, першою подією є продаж покупцям продукції, який у фінансовому обліку передбачає укладання договору з конкретним покупцем, отримання від нього довіреності, виписування товарно-транспортної накладної, врешті відвантаження продукції чи товарів (виконання робіт або послуг), відправку її покупцеві.

Як друга подія тут будуть відображені операції, які пов'язані з розрахунками за продану продукцію (товари, роботи, послуги). Причому вони здійснюється інколи як покупцем, так і продавцем (постачальником) або й двома одночасно - залежно від форми розрахунків.

Однак нерідко послідовність окремих частин операції інша: спочатку покупці здійснюють попередаю оплату і це стає в податковому обліку першою подією, а власне постачання продукції (товарів, робіт і послуг) -- другою подією, хоч зміст операцій залишається ідентичний.

Оподатковуваний прибуток визначається з урахуванням подій, які настали раніше: дата надходження (чи списання) коштів з рахунка -- при попередній оплаті або, навпаки, дата відвантаження (чи одержання) товарів (робіт, послуг) -- при наступній оплаті. Тобто, при його визначенні змішано два методи: касовий і нарахування.

4.3. Порівняльна характеристика відображення валових витрат в податковому обліку та витрат в бухгалтерському обліку

Відмінність валових витрат від витрат виробництва, головним чином у тому, що до валових витрат зараховуються будь-які витрати платника подат-ку на прибуток підприємств, які здійснено ним у зв'язку з придбанням матеріалів, сировини, товарів, робіт і послуг. Між валовими витратами та витратами виробництва (діяльності) є певні відмінності та взаємозв'язок.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності [3].

Витрати - зменшення активів чи збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені [36].

Відмінності валових витрат і витрат виробництва (діяльності) у наступному [55]:

1. Валові витрати - об'єкт податкового обліку, а витрати виробництва (діяльності) - об'єкт фінансового обліку.

2. До валових включають витрати, пов'язані з придбання ТМЦ. На витрати виробництва вартість придбаних ТМЦ не відносять, а лише списують їх витрачання. У бухгалтерському обліку вартість отриманих ТМЦ обліковують у складі виробничих запасів.

3. Амортизацію основних засобів у валові витрати не включають, а відносять до витрат виробництва та обліковують у складі виробничої собівартості продукції виробничих накладних, адміністративних та збутових витрат.

Валові витрати обліковують, щоб визначити оподатковуваний прибуток. Витрати виробництва (діяльності) обліковують для визначення собівартості виробленої продукції (робіт, послуг) і обчислення фінансового результату діяльності підприємства.

Витрати на сплату штрафів, неустойки, пені за порушення умов господарських договорів на користь інших осіб не включають до складу валових витрат. У фінансовому обліку визнані штрафи, пені, неустойки включають до витрат виробництва (діяльності) і обліковують у складі інших витрат операційної діяльності.

Наявність нормативів включення до складу валових витрат.

Облік валових витрат варто здійснювати з використанням системи облікових реєстрів і рахунків податкового обліку. Це можуть бути виробничі звіти, відомості розрахунку витрат на виробництво за економічними елементами і собівартості товарної продукції, книги обліку виробництва або інші пристосовані реєстри, які б давали можливість хронологічно-систематичного запису операцій, підрахунку загального дебетового і кредитового обігу за місяць, перенесення їх у Головну книгу для підрахунку в ній підсумків дебетових обігів за звітний (податковий) квартал чи рік. В той же час окремого реєстру аналітичного обліку для підсумкового обліку валових витрат не передбачено.

Аналітичний облік валових витрат повинен бути організований таким чином, щоб можна було узагальнювати операції. Зокрема, необхідно передбачити окреме групування валових витрат у хронологічному порядку за такими групами: витрати на придбання товарів (робіт, послуг); приріст (убуток) балансової вартості запасів; витрати на оплату праці; сума внесків до фондів державного загальнообов'язкового соціального страхування; суми внесків на довгострокове страхування життя, додаткове пенсійне страхування; суми податків, зборів (обов'язкових платежів); витрати, пов'язані з виконанням довгострокових договорів; добровільне перерахування коштів, передача товарів (робіт, послуг); витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин; витрати від вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у “нестандартних” платників; інші витрати.

Підпунктом 11.2.3 Закону [3] визначено, що датою збільшення валових витрат платника податку на прибуток підприємств при здійсненні операцій з деякими «незвичними» партнерами є дата оприбуткування таких товарів (а при імпорті - також робіт, послуг, супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати.

Юридичні особи - суб'єкти малого підприємництва, що перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, незалежно від обраної ставки єдиного податку класифікуються як «незвичні» платники. Стосовно фізичних осіб - платників єдиного податку, то в цьому питанні однозначність відсутня та можливими передбачаються два підходи.

Перший з них (ліберальний) заключається в тому, що при придбанні товарів (робіт, послуг) у приватних підприємців дата збільшення валових витрат покупця визначається за першою подією, тобто без врахування пп. 11.2.3.

Другий підхід - фіскальний - передбачає, що операції с будь-якими приватними підприємцями підпадають під дію пп. 11.2.3 Закону [3].

Найбільш вірогідним є другий підхід, а тому в податковому плануванні операцій придбання товарів (робіт, послуг) у будь-яких платників, що застосовують спрощену систему оподаткування метод першої події при формуванні валових витрат не застосовується.

Загальний принцип документального підтвердження оформлення операцій з придбання товарів (послуг) у «незвичних» платників заключається в тому, що в договорі має бути вказаний статус продавця. При цьому правило першої події застосовується тільки у випадку, якщо в договорі вказано, що продавець є платником податку на прибуток підприємств на загальних умовах. Якщо ж в договорі вказано, що продавець сплачує податок на прибуток у складі єдиного податку чи статус продавця взагалі не вказано - застосовуються норми п. 11.2.3 Закону [3].

Зазначення податкового статусу для продавця є обов'язковим тільки в том випадку, якщо партнер - платник податку на прибуток на загальних умовах вимагає цього.

Тому відповідний обов'язок у продавця виникає незалежно від того, в якій формі (письмовій, усній) були виказані вимоги покупця. Якщо така вимога з боку покупця відсутня - продавець зазначати свій статус не зобов'язаний. Згідно з пп. 11.2.3 податковий статус продавця має бути вказаний саме в договорі.

Можливі наслідки відображення чи не відображення в договорі між покупцем, що застосовує загальну систему оподаткування та платником єдиного податку (продавцем) податкового статусу останнього в систематизованому вигляді представлені в табл. 6.

Таблиця 6

Наслідки відображення (не відображення) податкового статусу в договорі

Ситуація

Відображення податкового статусу продавця в договорі

Фактична дата збільшення валових витрат покупцем

Відповідальність

покупця

продавця

1

Не відображено

Дата оприбуткування товару

Порушень немає, відповідальність відсутня

2

Не відображено

Дата здійснення передоплати (перша подія)

Завищення валових витрат на суму передоплати. Штраф в відповідно до ст. 17 Закона № 2181 [12]

Порушень немає, відповідальність відсутня

3.

Відображено

Дата оприбуткування товару

Порушень немає, відповідальність відсутня

4

Відображено

Дата здійснення передоплати (перша подія)

Завищення валових витрат на суму передоплати. Штраф в відповідно до ст. 17 Закона № 2181[12]

Порушень немає, відповідальність відсутня

5.

В договорі вказано, що продавець - платник податку на прибуток на загальних умовах

Дата здійснення передоплати (перша подія)

Наслідки відсутні, оскільки покупець не несе відповідальність за недостовірність інформації про податковий статус продавця

Таке порушення прирівнюється до навмисного ухилення від оподаткування в розмірі отриманої передоплати (авансу)

4.4. Облік приросту (убутку) балансової вартості товарів

Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

При цьому, до приросту запасів не включається вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих), а до убутку запасів не включається вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку).

Для врегулювання впливу витрат на фінансові результати, валові доходи та валові витрати, які враховуються при оподаткуванні коригуються на різницю сальдових залишків запасів і матеріальних активів.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат у такому звітному періоді.

При визначенні приросту (убутку) виробничих запасів треба мати на увазі, що сума ПДВ, сплаченого при купівлі пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів відшкодовувалася за рахунок прибутку. Зараз, оскільки ПДВ для підприємства є непрямим податком, згідно п.9 П (С) БО 9 “Запаси” [34], його сума включається у первинну вартість запасів.

Перший варіант можливий у тому випадку, коли для легкового автотранспорту використовують бензин інших марок, ніж для вантажного. У такому разі оприбуткування бензину здійснюється за повною вартістю (з ПДВ).

Коли ж заздалегідь не відомо, скільки бензину буде витрачено на легкові автомобілі, такий варіант неможливий. Як правило, особливо при попередній оплаті за пальне, його вартість відносять до валових витрат, а суму ПДВ -- до податкового кредиту. Тому в цьому випадку в кінці місяця треба визначити на підставі звіту про рух пального вартість, що витрачена на роботу легкового автотранспорту і скоригувати валові витрати, податковий кредит і первинну вартість запасів.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

4.5. Правила ведення податкового обліку

Згідно із Законом [3] звітними (податковими) періодами з податку на прибуток підприємств є: календарний квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

У разі коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

Якщо платник податку ліквідується, останнім податковим вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який припадає дата такої ліквідації.

Таблиця 7

Дата збільшення валових витрат виробництва

Вид операції

Дата збільшення валових витрат виробництва

Загальні умови

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)

Закупівля товарів

дата списання коштів з банківських рахунків пла-тника податку на оплату товарів, а в разі їх при-дбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку

Бартер товарів

дата оприбуткування товарів платником податку

Закупівля робіт, послуг

дата списання коштів з банківських рахунків пла-тника податку на оплату робіт, послуг, а в разі їх при-дбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку

Бартер робіт, послуг

дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)

Оперативна оренда (лізинг)

дата нарахованого лізингового платежу

Довгострокові контракти

дата фактичного отримання сум за виконання

Придбання товарів (робіт, послуг) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків

дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

Здійснення операцій з особами, які є: нерезидентами; резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством

дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Таблиця 8

Дата збільшення валового доходу

Вид операції

Дата збільшення валового доходу

Загальні умови

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку

У разі здійснення торгівлі продукцією (валютними цінностями) або роботами (послугами) з використанням торговельних автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою

дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки

У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні

дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні

У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків

дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека)

При продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів

дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку;

або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом

Для кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій

дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором

4.6. Податковий облік амортизації основних фондів

Амортизація основних засобів - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації) [33].

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів - поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань [3].

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [33].

Основні фонди - матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом [3].

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку.

Відображення амортизації основних фондів в податковому обліку та амортизації основних засобів в бухгалтерському обліку має відмінності (табл. 9).

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2 і 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотка; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Ці норми амортизаційних відрахувань (для основних фондів 1, 2, 3 групи) застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням, або спорудженням нових основних фондів 1, 2, 3 групи, а також витрат на поліпшення нових основних фондів.

Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податків у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів 1,2,3 груп до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року:

1 група - 1,25 %;

2 група - 6,25%;

3 група - 3,75%.

При цьому для податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року.

Об'єктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).

Нарахування амортизації основних засобів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід враховувати:

очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

фізичний та моральний знос, що передбачається;

правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивного; виробничого.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Нарахування амортизації основних засобів проводиться щомісячно.

Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Одночасно на суму нарахованої амортизації об'єктів зовнішнього благоустрою та житлових будинків, що перебувають на балансах житлово-комунальних організацій, які належать до сфери управління органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також автомобільних доріг загального користування збільшуються доходи цих підприємств і організацій із зменшенням додаткового капіталу, а при його недостатності - статутного капіталу.

107

Таблиця 9

Відмінності між бухгалтерським обліком основних засобів (ОЗ) та податковим обліком основних фондів (ОФ) [42]

Критерій

Податковий облік

Бухгалтерський облік

Призначення

Використання в господарській діяльності платника податків.

Використання в процесі виробництва продукції, надання послуг, виконання адміністративних, соціально-культурних функцій

Строк використання

Період більш 365 календарних днів

Період більш одного року чи операційного циклу, якщо він більше 1 року.

Вартість

Активи строком використання більш 1 року але вартістю менш 1000 грн. включаються у валові витрати і не включаються у ОФ

Активи строком використання більше 1 року, вартістю менше встановленої підприємством межи розділу на ОЗ та малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА) відносяться до МНМА і амортизуються за спеціальними правилам

Облік

Об'єкти ОФ 1 групи обліковуються пооб'єктно;

ОФ 2 - 4 групи обліковуються в цілому по групі, за виключенням 2002 р., в якому здійснювався пооб'єктний облік ОФ всіх груп

Всі ОЗ пооб'єктно

Безоплатно отримані ОФ (ОС)

Не амортизуються та включаються за звичайною ціною до валових доходів

Амортизуються з одночасним включенням до витрат і доходів періоду

Проценти за кредит на придбання ОФ (ОС)

Включаються до валових витрат

Включаються до первісної вартості ОЗ

Дата початку нарахування амортизації

ОФ 1 групи амортизуються починаючи з наступного кварталу після дати вводу до експлуатації;

ОФ 2-4 групи амортизуються починаючи з наступного кварталу після оприбуткування

На всі ОЗ амортизація починає нараховуватися з наступного місяця після дати вводу до експлуатації

Переоцінка

Не впливає на балансову вартість ОФ

На суму дооцінки збільшується, на суму уцінки зменшується балансова вартість ОЗ

Зменшення корисності

Не впливає на балансову вартість ОФ

На суму збільшення корисності збільшується, на суму зменшення корисності зменшується балансова вартість ОЗ

Ліквідація

ОФ 1 групи при ліквідації списуються до валових витрат в сумі балансової вартості ОФ на момент ліквідації;

По ОФ 2-4 групи амортизація при ліквідації продовжує нараховуватися

При ліквідації ОЗ балансова вартість ОЗ списується до витрат звітного періоду

Обмін (бартер)

Отримані за бартером ОФ оприбутковуються за вартістю придбання але не вище звичайної ціни.

За ОФ 1 групи перевищення вартості отриманих за бартером товарів, робіт, послуг над балансовою вартістю переданого об'єкту включається до валових доходів, а в протилежному випадку - до валових витрат.

За ОФ 2 - 4 груп на суму отриманих за бартером товарів, робіт, послуг зменшується балансова вартість відповідної групи

При обміні подібними об'єктами ОЗ оприбутковуються за залишковою вартістю об'єкту, що передається, а якщо його залишкова вартість перевищує справедливу вартість - то за справедливою вартістю зі списуванням різниці до витрат звітного періоду.

При обміні неподібними об'єктами ОЗ оприбутковуються за справедливою вартістю об'єкту, що передається, збільшеної (зменшеної) на суму грошових коштів, передану (отриману) при обміні

При обміні подібними об'єктами доходи не признаються;

При обміні неподібними об'єктами доход признається за справедливою вартістю ОЗ, що передаються

Дата завершення нарахування амортизації

На ОФ 1 групи амортизація перестає нараховуватися з наступного кварталу після вибуття;

На ОФ 2 - 4 групи в залежності від причин виводу з експлуатації:

- при продажу ОФ на суму виручки зменшується балансова вартість групи з наступного кварталу після вибуття

- при ліквідації ОФ амортизація нараховується далі

При вибутті будь-яких ОЗ амортизація перестає нараховуватися з наступного місяця після вибуття

Методи амортизації

Амортизація нараховується щоквартально в процентах від балансової вартості групи ОФ і не залежить від строку експлуатації та витрат на ліквідацію ОФ

Амортизація нараховується помісячно з використанням методів амортизації і залежить від строку експлуатації ОЗ та витрат з ліквідації ОЗ

Ремонти, модернізації

Ремонти и модернізації включаються до валових витрат:

1 група ОФ - в розмірі 10% от балансової вартості ОФ, що ремонтуються

2 - 4 групи ОФ - в розмірі 10% от балансової вартості ОФ відповідної групи.

Ремонти включаються до витрат звітного періоду

Модернізації та інші покращення, які збільшують первісну економічну вигоду від використання ОЗ включаються до вартості ОЗ

Ремонтні витрати з оперативної оренди (лізингу) у орендаря

В межах 10% от балансової вартості всіх груп ОФ на початок року списуються до валових витрат, а сума,що залишилася включається до балансової вартості відповідної групи ОФ

Витрати, що збільшують майбутні економічні вигоди від первісного використання ОЗ відображаються як капітальні інвестиції та амортизуються у орендаря

4.7. Декларація з податку на прибуток підприємств

Порядок складання декларації з податку на прибуток встановлений наказом ДПАУ № 143 от 29.03.2003 р. [19].

Звітним періодом з податку є звітний квартал, півріччя, 9 місяців, рік. Платники податку протягом 40 днів наступних за останнім днем звітного періоду, подають до податкового органу декларацію про прибуток обчислену наростаючим підсумком. В 2003 р. декларації подавались за січень та 11 місяців, а в 2004 - 2006 рр. було передбачено додаткове подання декларації за 11 місяців. Ці декларації подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем листопада за спрощеною формою без додатків.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію за підсумками податкового (звітного) року протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем року.

За звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Декларацію про прибуток підприємства складають за формою, затвердженою ДПАУ. Декларація та додатки до неї подаються платниками незалежно від того, чи виникло у звітному періоді к платника податку податкове зобов'язання чи ні.

Декларація заповнюється друкованим способом, чорнильною або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі. Показники у декларації зазначаються в гривнях без копійок. У разі незаповнення того чи іншого рядка через відсутність операції, в ньому ставлять прочерк.

Якщо окремі рядки декларації не заповнюють через відсутність операцій, підприємство не подає податковому органу додатки, передбачені відповідним рядком декларації.

Податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

У декларації не повинно бути жодних підчищень, неналежним чином оформлених виправлень, помарок. Виправлення помилок у декларації роблять з дотриманням Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Помилки в первинних документах, облікових реєстрах і звітах, створених ручним способом, виправляють коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюють і над ними надписують правильний. Закреслення роблять однією рискою, так, щоб можна було прочитати виправлене. Виправлення помилки підтверджують надписом «виправлено» та завіряють підписами осіб, що раніше підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення.

Достовірність інформації у податковій декларації підтверджують підписи керівника підприємства і головного бухгалтера, а за відсутності на підприємстві бухгалтерської служби - спеціаліста, який веде облік, та засвідчують печаткою.

Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

Декларація про прибуток підприємства складають із заголовної та 2 основних частин і 10 додатків, з яких 7 (К1 - К7) подаються щоквартально, а три (Р1 - Р3) подаються виключно за рік.

В першій основній частини декларації відображається сума валового доходу, валових витрат та амортизаційних відрахувань. Шляхом вирахування з валового доходу валових витрат та амортизаційних відрахувань визначається сума об'єкта оподаткування. Потім визначається нарахована сума податку, яка зменшується на суму різних вирахувань (вартість торгових патентів, суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів). Після зменшення податкового зобов'язання звітного періоду на суму нарахованого податку за попередній податковий період та на суму надмірно сплаченого податку попередніх податкових періодів (переплати), яку платник бажає направити в рахунок майбутніх платежів з податку на прибуток, визначається сума податку до сплати.

У другій основній частині декларації відображаються додаткові показники: суми податків, які стягуються з нерезидентів, з фрахту, авансові внески, нараховані на суму дивідендів, сума штрафу, самостійно нарахованого в зв'язку з виправленням помилок.

Тема 5. ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК ТА ЗВІТНІСТЬ З ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ І АКЦИЗНОГО ЗБОРУ

5.1. Реєстрація платників ПДВ

Платником податку на додану вартість є:

1. будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

2. Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

3. Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі:

3.1. Коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

... читать дальше >>>

Поcмотреть текст работы Поcмотреть полный текст
Скачать работу можно здесь Скачать работу "Податковий облік і звітність" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов