Еволюція грошей з економічної точки зору

Розкриття суті і функцій грошей, їх походження і розвиток, основні концепції грошей. Дослідження проблем розвитку грошових відносин, як у світовій теорії і практиці, так і у вітчизняній. Нові форми грошей в сучасних економічних умовах в Україні.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 25.09.2013
Размер файла 47,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

I. Теоретичні основи функціонування грошей

1.1 Еволюція основних форм грошей

1.2 Суть грошей та їх функції

II.Сучасні форми грошей

2.1 Розвиток форм грошей в Україні

2.2 Нові форми грошей в сучасних умовах

Використана література

Вступ

У ринковій економіці грошам належить визначне місце. Вони забезпечують життєдіяльність суб”єктів держави, огортаючи всі клітини системи виробничих відносин.

Справді, величезна кількість людей у світі щоденно розраховуються грошима за придбані товари чи послуги. Проте не кожна людина задумується про те, яке важливе значення мають гроші. А вони необхідні для функціонування економіки, оскільки саме гроші можуть привести в рух фінансовий механізм, здатний забезпечити розвиток сиробничих сил.

Отже, будучи предметом попиту, гроші впливають на ринок товарів і послуг. Стан грошового обігу може привести до змін умов економічної рівноваги. Так, при інфляції люди по-іншому підходять до розподілу своїх доходів між заощадженням і споживанням, ніж у періоди стабілізації цін.

Особливого значення вивчення грошей набуває для розуміння функціонування ринкової системи економіки. Оскілбки Україна йде до ринкової економіки сучасного типу, регулююча економічна роль держави достатньо велика, то гроші, грошовий обіг є головними інструментами в механізмі державного регулювання, який веде до економічного і соціального прогресу.

Метою цієї курсової роботи є в межах запропонованого обсягу розглянути основні питання, що стосуються еволюції грошей з економічної точки зору.

Основна частина роботи складається з розділів, присвячених розкриттю суті і функцій грошей, їх походженню і розвитку, основним концепціям грошей. У цій роботі простежуються проблеми розвитку грошових відносин, як у світовій теорії і практиці, так і у вітчизняній. З цією метою опрацював ряд наукових досліджень і праці зарубіжних та українських економістів.

I. Теоретичні основи функціонування грошей

1.1 Еволюція основних форм грошей

Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку з точки зору не тільки ускладнення їх економічної суті та підвищення суспільної ролі, а й урізноманітнення їх форм. Під впливом зміни суспільних відносин, формою виразу яких є гроші, та ускладнення вимог ринку до грошей останні періодично скидали одну форму і набували іншої, більш адекватної новим умовам. Історія грошей, по суті, є процесом поступового відбору окремих товарів чи особливих штучних форм, найбільш придатних виконувати функції грошей у певних ринкових умовах.

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші). У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима.

Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності -- худоба, сіль, зерно, риба, хліб тощо як найбільш ходові товари. Так, худоба, що має широкий спектр споживчих ознак, активно і довго використовувалася в ролі грошей у багатьох стародавніх народів -- слов'ян, індійських племен, інших кочових племен.

На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей поступово прийшли предмети розкоші, передусім прикраси: намисто з черепашок, перли, хутра, інші дорогоцінні вироби. Це можна пояснити тим, що попит на предмети розкоші виявився більш динамічним, тривалим і об'ємним, ніж на предмети першої необхідності. Та й за своїми фізичними даними вони були менш громіздкі, довше зберігалися, мали більш сталу вартість.

Еволюція металевих грошей найбільш відчутно проявилася у двох напрямах: перший -- набуття і вдосконалення монетної форми; другий -- розвиток представницьких форм металевих грошей в обігу.

З появою металевих грошей вони використовувалися у формі простих зливків чи кусків металу. Такі гроші мали величезні переваги перед товарними грошима. Разом з тим форма зливків обумовлювала певні незручності, які незабаром стали стримувати розвиток грошових відносин. У кожній платіжній операції необхідно було зважувати зливки, визначати пробу і, що найгірше, ділити їх на частини. Щоб уникнути цих незручностей, зливки робили різної ваги. Найбільш відомі купці ставили на них своє тавро, яке засвідчувало вагу і пробу металу.

Монета виявилася найдосконалішою формою повноцінних грошей, тобто тих, що функціонують в обігу з власною субстанціональною вартістю. Вона обслуговувала економічні відносини людей протягом майже трьох тисячоліть. За цей час монета теж розвивалась і змінювалась.

Новий етап у розвитку монети як форми грошей пов'язаний з виникненням білонної монети, тобто розмінної, з дрібною вартістю. Вона призначена для забезпечення нормального виконання грошових функцій основною (валютною) монетою. Головна відмінність її полягає в тому, що вона карбується не з дорогоцінного металу, отже є неповноцінною. Причому такою розмінна монета стала не відразу, а на певному етапі розвитку грошового обігу.

Еволюція металевих грошей досягла свого апогею в період капіталізму вільної конкуренції. Золоті гроші настільки добре відповідали вимогам ринку, що навіть найкритичніші дослідники того часу без будь-яких сумнівів ототожнювали гроші з цим металом. Зокрема, К. Маркс неодноразово підкреслював, що гроші за своєю природою -- це золото і срібло. Таке твердження було справедливим лише для того часу. Як не міг завершитися розвиток суспільних відносин епохою капіталізму вільної конкуренції, так не міг закінчитися і розвиток грошей закріпленням їх за золотом. Ті ж самі еволюційні процеси в суспільному житті зумовили неспроможність золота назавжди закріпитися в ролі грошей та підготували передумови для переходу до якісно нового типу грошей -- неповноцінних.

Відбувся процес демонетизації золота: спочатку з обігу були вилучені золоті монети, замість них сферу обігу стали обслуговувати неповноцінні гроші, а згодом повністю було зупинено обмін неповноцінних грошей на золото в будь-якій формі.

Еволюційні процеси в економіці, які спричинили демонетизацію золота, підготували підґрунтя для запровадження нематеріальних носіїв грошової суті -- так званих кредитних грошей. Як зазначалося вище, саме золото виконувало грошову роль не стільки у своїй реальній вартості, скільки в номінальній. Поступово воно набуло особливої споживної вартості як загального еквівалента, що заслонила собою його природну споживну вартість. Відтак світова практика використання золотих грошей підготувала суспільство до сприйняття неповноцінних грошей, не пов'язаних із золотом, як більш ефективної грошової форми. На цій підставі економічна думка остаточно дійшла висновку, що гроші не адекватні золоту, що вони -- щось інше, складніше явище суспільного характеру, який не може бути виражений навіть благородними металами.

Неповноцінні гроші -- це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Перехід до неповноцінних грошей відбувався поступово. Перші їх форми з'явилися ще за часів панування металевих грошей. Тому в історії грошей був тривалий період існування змішаних форм, властивих повноцінним і неповноцінним грошам. Основними формами неповноцінних грошей є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов'язання), банківські зобов'язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші. Не

Паперові гроші. Поняття паперових грошей має два тлумачення: широке, коли паперовими називають будь-які грошові знаки, виготовлені з паперу (розмінні і нерозмінні банкноти, казначейські білети тощо), і вузьке, коли паперові гроші ототожнюються лише з казначейськими білетами. Це нерозмінні на метал знаки, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов'язковими до приймання у всі види платежів. По суті, це -- завершена форма знака вартості, яка відірвалася не тільки від субстанціональної вартості грошей, а й від реальних потреб обороту. Мірилом їх емісії стає не потреба обороту в платіжних засобах, а потреба держави у фінансуванні бюджетного дефіциту. Такі гроші називають ще казначейськими.

Банківські гроші -- це теж неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов'язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту при погашенні позичок і підтримка стабільної вартості. У цьому полягає їх принципова відмінність і перевага порівняно з паперовими грошима.

Банківські гроші виникли за рахунок ринкових відносин, але на значно вищому ступені розвитку, на якому кредит став їх незамінною складовою. Коли ринкові зв'язки, а разом з ними і взаємна довіра суб'єктів ринку досягли такого рівня, що один із суб'єктів наважився передати другому товар чи іншу вартість під зобов'язання заплатити в майбутньому, була відкрита можливість виникнення принципово нової форми неповноцінних грошей, альтернативної паперовим грошам. Спочатку торговельний оборот породив так звані торгові гроші у формі боргової розписки, або комерційного векселя. Використаний як платіжний засіб, він став обертатися. З простої розписки боржника вексель стихійно перетворився в платіжний і купівельний засіб, тобто в носія важливих функцій грошей. Проте економічна потуга комерційних структур -- емітентів векселів була незначною, тому сфера їх застосування як грошей була обмеженою.

З розвитком банківського кредиту і банківської справи взагалі банки стали випускати замість комерційних векселів свої зобов'язання -- банкноти, які поступово перетворилися в універсальний платіжний і купівельний засіб і стали самостійним видом кредитних грошей -- банківськими грошима. Згодом, коли банки стали широко залучати банкноти від клієнтів на вклади, виникла друга форма банківських грошей -- депозитні гроші.

Банкнота в самому загальному трактуванні є простим векселем емісійного банку. Особливо чітко виявлялася спорідненість її з векселем на першому етапі розвитку, коли вона мала форму так званої класичної банкноти.

Історично «класична» банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобов'язання повернути його на першу вимогу. У міру зростання багатств банків їхні розписки (банкноти) стали користуватися такою довірою, що почали прийматись у платежі нарівні із золотою монетою. Поступово такі розписки набули строго встановленої форми й абстрактності як важливих ознак векселя і стали подовгу затримуватися в обігу, не повертаючись у банки для виплати по них золота.

Депозитні гроші -- це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках у банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів -- чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.

Потреба в такій формі грошей об'єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обороту тоді, коли його обсяги і суми окремих платежів досягають значних розмірів. Вона має істотні переваги перед готівковою формою грошей (банкнотами): значно економніша, зручніша у користуванні, піддається контролю з боку банків за оборотом після емісії. Тому у сучасних умовах депозитні гроші стали основною формою грошей у країнах з розвинутою ринковою економікою. Їхня частка становить близько 90% усієї грошової маси в обороті.

Успішне функціонування депозитних грошей можливе лише за високого рівня розвитку банківської справи, коли кожний суб'єкт грошового обороту може вільно покласти свої гроші в банк, взяти їх звідти, швидко перевести в будь-який пункт ринку і йому гарантується повне їх збереження. За цих умов власник грошей на рахунку в банку може дати доручення останньому перерахувати всю суму чи частину її своєму контрагенту і в такий спосіб погасити борг. Переміщуючись по рахунках у банках, депозитні грошові суми успішно виконують функції купівельного та платіжного засобів, а відтак включаються в загальний грошовий оборот.

Електронні гроші -- це різновид депозитних грошей, які існують у пам'яті комп'ютерів і здійснюють свій рух автоматично з допомогою комп'ютерних систем за безпосередніми розпорядженнями власників поточних рахунків. Ця форма органічно поєднує у собі всі переваги депозитної та готівкової форм грошей: немає потреби переносити чи перевозити великі маси готівки; досягається значна економія витрат на їх виготовлення, збереження, перерахування, перевезення тощо; кожний платник має можливість вмить виконати платіж, попередньо перевіривши всі його умови і здійснивши відповідні розрахунки, як і в платежах готівкою.

Носієм електронних грошей є пластикова картка -- іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплатити через комп'ютерні мережі свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання готівки чи паперових платіжних документів. Упровадження пластикової картки в розрахунково-платіжну практику значно розширило сферу функціонування депозитних грошей, включило в неї масові платежі населення, прискорило обіг грошей, створило великі зручності для платників, зменшило витрати обігу. Все це надало депозитним грошам нової якості, що знайшло відображення в новій назві -- «електронні гроші».

1.2. Суть та функції грошей

Гроші - складна економічна категорія. Їх особливість полягає у системному багатофункціональному характері. Наведемо такі характерні ознаки грошей:

Гроші - це:

"товар товарів", бо кожний товар у процесі реалізації відображає свою вартість у грошах;

специфічний товар, що виконує роль загального еквіваленту;

"головна діюча особа" в ринковій економіці;

"мова ринку".

Люди завжди намагались зрозуміти природу грошей та описати їх властивості. Ці прагнення історично втілювались у різні теорії, що описували феномен грошей з різних боків. Так, металістична теорія ототожнювала гроші з благородними металами, приписуючи останнім властивість бути грішми від природи. Номіналістична теорія зводила гроші до умовних знаків, а державна розглядає їх як продукт творіння державної влади, установлений політичним законом платіжний засіб.

Історичний розвиток засвідчив, що більшість подібних поглядів на гроші нині вже навіть і не згадуються, проте, у питанні про сутність грошей і сьогодні точаться гострі суперечки.

Розгляд історії розвитку грошової форми вартості та типів грошей дає можливість зробити певні узагальнення відносно того, що собою в дійсності являє сутність грошей. Наукове визначення сутності грошей повинне, з одного боку, в узагальненій формі передавати всю їх історію, а з іншого -- діставати підтвердження в їх кожній конкретній формі. Власне, розгляд виникнення і розвитку грошей у процесі історичного руху форм товарного обміну і став розкриттям сутності грошей.

Оскільки гроші виникли внаслідок розвитку обміну товарів і є однією зі сторін обміну, то можна дійти висновку, що гроші -- це товар, але товар особливий, такий, який служить загальним еквівалентом вартості, її представником. Якщо виходити з цього, то можна розкрити і функції грошей, які є способами реалізації їх сутності.

У науковій літературі існує багато різних визначень грошей, які значно відрізняються одне від одного. Під грішми часто розуміють усе те, що звичайно приймається в обмін на товари і послуги; продукт угоди між людьми, товар особливого роду, що виконує роль загального еквівалента; те, що використовується як гроші. Л. Харріс визначає гроші як «...будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, лічильна одиниця і засіб збереження вартості». Р. Барр пише, що «...гроші можуть бути визначені як засіб обміну, загальноприйнятий у даному платіжному співтоваристві». Деякі економісти вважають ключовим моментом у визначенні грошей їх платіжну функцію. Яскравим прикладом суто функціонального підходу в цьому питанні слугує визначення К.Р. Макконнелла і С.Л. Брю: «Гроші -- це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і є гроші».[]

Суть грошей як економічної категорії проявляється в їхніх функціях (табл. 1).

Таблиця 1

Функції грошей

Функція грошей

Призначення грошей

Міра вартості

Служать еквівалентом вартості всіх товарів

Засіб обігу

Служать посередником в обміні, стимулюють обмін товарів

Засіб утворення скарбів

(нагромадження)

Виступають як резерв багатства, регулюють грошовий обіг

Засіб платежу

Забезпечують погашення боргових зобов'язань

Світові гроші

Виступають як:

міжнародний засіб платежу;

загальний купівельний засіб;

- сприяють матеріалізації багатства.

1. Міра вартості -- це функція грошей, в якій вони забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їм форму ціни.

Призначення грошей як міри вартості пов'язане з категорією ціни, що є грошовим виразом вартості товару, а також з грошовою одиницею. Грошова одиниця -- встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання та відбиття цін усіх товарів.

Сама вартість, представлена у грошовій одиниці, виступає як масштаб для цін. Коли роль грошей виконували благородні метали, масштаб цін визначався державою через золотий чи срібний вміст грошової одиниці, і вагова кількість металу була його основою. Наприклад, якщо один долар США у 1913 році відповідав у обігу 1,5 г золота, а англійський фунт стерлінгів -- 7,3 г золота, то валютне співвідношення становило 1:4,87. []

2. Засіб обігу -- це функція грошей, в якій вони виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Гроші є ідеальним засобом товарного обміну, тобто за них завжди можна придбати будь-який з усього набору товарів, що надходять на ринок. Для аналізу даної функції необхідно розглянути процес товарного обміну. Він виражається формулою: Т -- Г -- Т. В даній схемі Т -- товар, Г -- гроші. Товаровиробник обмінює свій товар спочатку на гроші, а потім гроші -- на інший потрібний йому товар. Грошовий обіг тут є похідним від товарного. Завдяки даній функції грошей товарообіг в порівнянні з бартером (який здійснюється по схемі Т -- Т) став набагато зручнішим та ефективнішим.

3. Засіб утворення скарбів (нагромадження) -- це функція грошей, пов'язана з їхньою здатністю бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства.

Нагромадження грошей має таке призначення:

збереження вартості;

створення резерву платіжних засобів;

розширення виробництва і одержання додаткового прибутку.

Функцію нагромадження виконують реальні гроші, які тимчасово перебувають поза сферою обігу. Сучасні гроші не виконують функцію засобу утворення скарбів, оскільки не мають власної вартості.

4. Засіб платежу -- це функція грошей, яка полягає в обслуговуванні погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. Гроші, виконуючи дану функцію, не просто вимірюють вартість, а представляють її в русі, переході від одного суб'єкта економічної діяльності до іншого, в оплаті товарів і послуг, у податкових платежах тощо, тобто є засобом платежу (засобом покриття певних зобов'язань). Платіжний засіб виступає таким відносно і продавця, і покупця. Але для останнього він є також купівельним засобом (засобом придбання необхідного товару).

5. Світові гроші -- це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Дана функція зумовлена інтернаціоналізацією економічних зв'язків, поглибленням міжнародного поділу праці, зовнішньої торгівлі та появою світового ринку.

Світові гроші є синтезом попередніх функцій та мають трояке призначення:

міжнародного платіжного засобу;

міжнародного купівельного засобу;

формою матеріалізації суспільного багатства.

Іншого підходу до визначення функцій грошей дотримуються вітчизняні вчені на чолі з Кривенко К.Т. Вони пропонують таку класифікацію функцій грошей:

1. Міра вартості:

а) засіб вираження вартості;

б) засіб уособлення одиниці вартості (масштаб цін).

2. Засіб обігу:

а) купівельний засіб;

б) засіб платежу.

3. Засіб збереження вартості чи засіб нагромадження.[]

II. Cучасні форми грошей

2.1 Розвиток форм грошей в Україні в ХХ ст.

Двадцяте століття зі своїми війнами, революціями і переворотами внесло багато змін в усі сфери суспільного життя. Було впроваджено нові ідеології, економічні вчення та форми власності. Так, наприклад, з часу Першої світової війни зростає тенденція до припинення розміну банкнот на золото. У зв”язку з цим перед центральними банками постає завдання постійного контролю за грошовим обігом. Відомо, що паперові гроші в собі корисної вартості не несуть, вони є всього лиш символами, знаками вартості. Чому ж тоді відбувся загальний відхід від золота? Найпростіше пояснення полягає в тому, що паперові гроші насамперед зручні в користуванні, їх легко носити зі собою. Справді, в обігу монети стираються, частина благородного металу просто пропадає, а відповідно зростає в ньому потреба. І головне - товарооборот в масштабах, який вичисляють у доларах, фунтах, марках, гривнях чи інших грошових одиницях, не під силу золоту. Крім того, паперові гроші, банкноти і казначейські білети, - обов”язкові до прийому в якості платіжного засобу на території даної держави.

Звісно, що в зв”язку з переходом до нової форми грошового обігу з”явились різні погляди на це питання. Так, неометаталісти вважали, що оскільки золото має високу внутрішню вартість, тому воно не обезцінюється, як його паперові дублікати. Якщо зростає продуктивність праці в золотодобувній промисловості або відкриваються нові його місцезнаходження, то товарні ціни зростають, але при цьому знижуються самі витрати виробництва попередньої вагової кількості золота. До того ж перенасичення каналів грошового обігу малоймовірне, оскільки золото - втілення багатства і воно осідає в сфері тезаврації - збереження грошей вдома, замість внесення їх у якусь кредитну установу. Таким чином, при золотому стандарті стихійно підтримуються товарно-грошова рівновага.

Деякі західні вчені з цим не погоджуються, вони схиляються до іншої позиції. Е.Дж. Долан, К.Кемпбелл, К. Макконел вважають, що інфляція

можлива і при золотому грошовому обігу. Якщо технологія в добуванні або виготовленні золота піднімається на якісно нову ступінь, інфляція, і при збереженні розміну, цілком ймовірна. Підтримка золотого обігу при дефіциті золотого матеріалу викликає спад, економіка просто задихається. Отже, тому доцільніше використовувати паперові гроші, при цьому вміло керувати їхньою пропозицією.

У наш час золото все ж може позитивно впливати на грошовий обіг шляхом державного продажу по цінах світового ринку, що у свою чергу дозволяє закупити товари і підвищити іх пропозицію всередині країни. У цій операції роль золота не відрізняється від ролі інших експортних благ, хоча воно вважається більш ліквідним товаром. Для оздоровлення грошового обігу і боротьби з інфляцією в золота можливості все ж невеликі.

Таким чином, XX ст. відзначило себе переходом до обігу паперових грошей і перетворення золота і срібла у товар, який можна купити за ринковою ціною.

Після Першої світової війни багато держав спробували знову ввести “золотий стандарт”, але безрезультативно, оскільки відповідних аргументів для цього уже не було.

Світову валютну систему між двома світовими війнами можна назвати “золотовалютним стандартом”. Цей період відрізняється насамперед сильним втручанням держави в економіку. Усюди були встановлені митні бар”єри, і вільна взаємодія попиту і пропозиції капіталу і ресурсів на світовому ринку стала обмеженою. З відходом від “золотого стандарту” девізні (валютні банки) і держава отримали можливість розширювати обіг паперових грошей. Деякі країни відійшли від золотого стандарту уже в 1929-1930р.р. США відмінили зв”язок валюти з золотом в 1933р., але в 1934 знову повернулись до золотого стандарту, хоча з більш низьким паритетом.

Настала доба численних девальвацій і введення торгівельних обмежень. Світова торгівля різко скоротилась. У ряді країн зросло безробіття.

Після Другої світової війни лідери найбільших держав світу, намагаючись не допустити помилок, які в свій час призвели до світової кризи 30-х років, у липні 1944р. у Бреттон-Вудсі створили систему твердих валютних курсів, яка отримала назву “бреттонвудської системи”. Суть її полягає у встановленнні стабільних валютних курсів. Країни - члени Міжнародного валютного фонду, який був створений на тій ж самій валютній конференції, разом з Міжнародним банком реконструкції та розвитку, зафіксували курси своїх валют в доларах або в золоті, а долар був прирівняний до золота за співвідношенням 35 дол.за 1 унцію золота.

Тим, що США довгі роки купували і подавали золото, тобто створювали і знищували долари, вдалось стабілізувати його ціну на на рівні 35 дол.за 1 унцію і практично покінчити з інфляцією. Довіра до долара і стабільності американської економічної валютної політики були значними: іноземні девізні банки могли в будь-який час обміняти наявні у них долари на золото.

У час існування “бреттонвудської системи” світова економіка і торгівля розвивалися досить стрімкими темпами. Одночасно індекс інфляції залишався доволі стійким (близько 3%). У більшості країн були наявні лише деякі відхилення від нього. Хоча і ця система приховувала в собі деяку небезпеку. У зв”язку з тим, що продуктивність промисловості в США у 1969-1970р.р. виявилась нижчою за європейську і японську, конкурентноспроможність американських товарів знизилась. Стала необхідною переоцінка курсу долара. Зберігати систему твердих валютних курсів виявилось неможливим. Різке вільне плавання курсів у зв”язку з нестабільністю долара призвело до відходу від нього і подальшого його

падіння. У грудні 1971 року була ще одна спроба стабілізувати валютні курси. Долар був девальвований по відношенню до золота: з 35 дол./унція до 38 дол./унція. Долар залишився лідером серед валют. А в квітні 1972 р. країни - члени “Спільного ринку” вирішили встановити між собою більш вузькі ліміти коливання своїх валют і для цього створили так звану “валютну змію”. В лютому 1973р. долар був повторно девальвований, валютний ринок довелось закрити на декілька тижнів.

Щоб запобігти небажаним наслідкам в економіці третіх країн, держави, що входили в Європейську економічну спільноту, у 1979 р. підписали зобов”язання про Європейську валютну систему, замінили “валютну змію” з метою перейти в рамках “Спільного ринку” до більш стабільних курсів. Була створена європейська валютна одиниця - ЕКЮ, навколо якої курси національних валют країн - членів ЄЕС могли коливатись в діапазоні ± 2,25%.

Бреттон-Вудська система на той час вже не існувала. У січні 1976 р. у м. Кінгстоні на Ямайці була підписана угода, яка започаткувала створення Ямайської валютної системи. Нею було проголошено повну демонетизацію золота у сфері валютних відносин. Було анульовано офіційний золотий паритет, офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін (золотого вмісту) національних грошових одиниць, знято будь-які обмеження у його приватному використанні. Кінгстонська угода поставила за мету перетворити визначену ще у 1969 р. МВФ колективну міжнародну одиницю - спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights - СДР) на головний резервний актив та міжнародний засіб розранку і платежу. Йдеться по те, що система: золото - долар - національна валюта трансформувалась у нову систему: СДР - національна валюта. У цій структурі СДР отримувала статус альтернативи не лише золота, а й долара як міжнародних грошей.

Ще однією важливою ознакою механізму Ямайської системи є впровадження “плаваючих” валютних курсів національних грошових одиниць. Проте в режимі безпосередніх співвідношень (“плавання”) знаходяться валюти лише провідних країн світу, а більшість валют інших, в основному слаборозвинених, прив”язані до міжнародних розрахункових одиниць або окремих валют.

Наступним кроком на шляху до інтеграції країн-членів Європейського союзу стало введення єдиної європейської валюти. Загагальний ринок з переходом до євро перетвориться в консолідовану валютну зону, яка внесе глибокі зміни у функціонування фінансових механізмів країн учасниць ЄС. Фінансову політику Євросоюзу на найвищому політичному рівні, як і раніше, визначає Рада ЄС, яка при прийнятті рішення консультується з Європарламентом і Європейським Центробанком. Проте головним регулятором поточної грошово-кредитної і валютної політики стала Європейська система центробанків в голові з Європейським ЦБ.

У “зону євро” можуть увійти країни Європейського Союзу, які здатні виконати наступні економічні вимоги:

· членство в європейській валютній системі;

· курс валюти країни-претендента на протязі двох років не повинен виходити за рамки дозволених ЄС курсових коливань;

· максимально допустимий дефіцит бюджету - не більше 3% ВНП;

· максимально допустимий розмір державного боргу - не більше 60% ВНП;

· максимально допустимий темп інфляції - не більше ніж на 1,5 процентних пункти середнього темпу інфляції по ЄС;

· довгострокові процентні ставки кредиту - не вище ніж на 2 процентних пункти середнього темпу інфляції по ЄС;

У травні 1998 року на базі цих критеріїв для участі в “зоні євро” було допущено 11 країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Італія, Іспанія, Ірландія, Нідерланди, Люксембург, Португалія, Фінляндія і Франція. Великобританія, Швейцарія, а нещодавно і Данія відмовились від участі в “зоні євро”, а Греція не змогла виконати економічні нормативи.

Перехід 11 країн на єдину валюту буде проводитись у два етапи. Перший вже почався 1 січня 1999 року. На цей день було зафіксовано курси валют 11 країн і євро. По цих курсах проводитиметься деномінація і перерахунок усіх фінансових та інших активів як всередині валютного союзу, так і за його межами. Також вже почалось паралельне використання євро і прив”язаних до неї валют для безготівкових розрахунків.

Другий етап почнеться 1 січня 2002 року. З цього моменту на протязі 6 місяців у країнах-членах валютного союзу почнеться паралельний обіг банкнот і монет євро, а також національних валют. Готівкові євро - це 12 млрд. банкнот номіналом 500, 200, 100, 50, 20, 10, і 5 євро, також 70 млрд. монет номіналом 2 і 1 євро і 50, 20, 5, 2, і 1 цент.

З 1 липня 2002 року обіг національних валют буде припинено і відбудеться повний перехід економіки країн-учасниць “ зони євро” на нову валюту. Остаточні суми національних валют протягом декількох років можна буде поміняти на євро.

Новим етапом еволюції грошей стала поява “електронних грошей”. Це абсолютно нова система грошового обігу, яка за допомогою новітніх коп”ютерних та систем зв”язку дозволяє легко переводити кошти з одного рахунку на інший. До електронних платіжних засобів відносяться кредитні та дебетні картки. На сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій. Основна його зручність полягає в тому, що не доводиться носити великі суми готівки зі собою, а крім того у разі втрати карточки ніхто не зможе нею скористатись, бо код доступу знає тільки її власник.

Кредитні картки є двох форм: індивідуальні (вони можуть бути стандартними і золотими) та корпоративні (бізнес-картки). “Золоті” картки обслуговують осіб з високою кредитоспроможністю і передбачають численні пільги для користувачів.

Дебетні поділяються на картки об”єднаних і регіональних систем.

За технологічними особливостями розрізняють картки двох видів - з магнітною смужкою та з вбудованою мікросхемою.

У світі є багато платіжних систем з використанням кредитних та дебетних карток. Найпоширенішою із них є VISA, пластикові картки якої приймаються до оплати у 220 країнах світу, більш ніж у 13 мільйонах підприємств торгівлі і сервісу, готівку можна отримати у 257 тис. банкоматів та 320 тис. відділень банків.

Крім систем VISA, у світі широко поширені такі міжнародні платіжні системи як EUROCARD/MASTERCARD, DINERS CLUB, JGB, AMERICAN EXPRESS.

У 1995 р. у світі налічувалось понад 400 мільйонів утримувачів карток VISA, 280 млн. - EUROCARD/MASTERCARD, 80 млн. - DINERS CLUB.

Банківська кредитна картка є матерільним символом економічних і юридичних відносин, які виникають між суб”єктами, що укладають карткову угоду. Основні суб”єкти (учасники) системи карткових розрахунків:

- власник картки;

- банк-емітент;

- підприємство торгівлі або сфери послуг;

- банк-еквайр (банк, що обслуговує торговельне підприємство).

Банк видає кредитну картку клієнтові тільки після ретельної перевірки його фінансового стану і оцінки кредитоспроможності; відкриває власникові картки спеціальний рахунок, на якому враховуються всі операції з карткою; регулярно надсилає клієнту виписку із зазначенням сум платежі розміру заборгованості, сум і термінів погашення; стягує комісію і відсотки згідно із встановленим тарифом; зобов”язується сплачувати рахунки торговельного підприємства за покупки, зроблені з використанням карток, за вирахуванням комісійного збору (дисконта).

В Україні система електронних платіжних розрахунків прогресивно розвивається. У вересні 1995 р. було створене АТ “Укркарт”, під керівництвом якого здійснюється проект впровадження національних платіжних карток. Це вигідно для всіх, адже використання пластикових карток прискорює взаємороз-рахунки, а отже, й обіг товарів і грошей. Від цього виграють як банки та власники карток, так і держава, в якій скорочуються видатки на емісію готівки.

Західні економісти схиляються до думки, що в майбутньому паперові гроші - банкноти і чеки повністю зникнуть, їх замінять електронні міжбанківські трансакції. Гроші залишаться, але стануть “невидимими”.

У курсовій роботі простежено основні етапи еволюції грошей, особливо у XX ст., приділено увагу їх основним концепціям. Також я розглянув перспективи розвитку єдиної європейської валюти на світовому ринку і намагання нашої держави активно співпрацювати з розвиненими економічними країнами на шляху соціального прогресу.

На основі матеріалу викладеного у роботі, можна зробити такі висновки:

· суть грошей закладена у 5 функціях, які вони виконують: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження, світові гроші. Кожна функція розглядається в органічній єдності х іншими.

· виникнення грошей пов”язане з розвитком обміну, торгових відносин. Перші гроші були призначені для здійснення бартерних угод. Благородні метали з часом витіснились паперовими грошима.

· гроші характеризуються ліквідністю, тобто використовуються для придбання товарів чи здійснення послуг. Вони загально-прийнятий засіб обігу

· нова валюта Європейського Співтовариства - євро - 1 січня 1999р. почала свій похід по світовому фінансовому ринку, - у долара з”явився серйозний конкурент.

Знання історії становлення й еволюційного розвитку грошей - ключ пізнання глибинних теоретичних проблем, що розкривають їхню суть і сучасне функціональне застосування.

2.2 Нові форми грошей в сучасних умовах

Еволюція грошей як соціокультурного феномена в сучасну епоху виявляється в такій специфічній реальності, як електронні гроші та кредитні картки. Утвердження у сучасному світі найсучаснішої форми грошей - електронної - призводить до того, що гроші втрачають предметно-чуттєву форму, вони перетворюються на інформацію у чистому вигляді. Вони стають віртуальною реальністю, тобто реальністю, що створена штучно за допомогою технічних засобів.

Електронні гроші належать до тих фінансово-економічних чинників, що найбільш безпосередньо стосуються діяльності урядів, держав, громадянського суспільства. Вони стали однією з причин постановки нових складних завдань у сфері державного управління, де одне з перших місць посідає складність фіскальних процесів у сучасному суспільстві. Одна з складних проблем, породжених електронними грошима, - це зміни в характері економічної злочинності, оскільки труднощі контролю за рухом грошей непомітно стирають відмінності між легальним та нелегальним бізнесом, а ще менш визначеною ця відмінність стає з поширенням "тіньової" економічної активності. Актуальність цих проблем у сучасній Україні зумовлює потребу більш конкретного філософського аналізу природи та соціальних функцій грошей, насамперед, найбільш складної їх форми, якою є електронні гроші. Різним аспектам цієї проблеми, зокрема, взаємодії економічних та етичних чинників корупції, присвячені дослідження О.Плотнікова та М.Каптуренка, соціальній значущості віртуальних банків - дослідження І.Бритченка. С.Кулицький розглядає грошовий обіг як специфічний комунікативний процес. Філософський аналіз цієї проблеми поданий у монографії "Філософія грошей" А.Мазаракі та В.Ільїна. Разом з тим філософське осмислення соціальної сутності грошей, їх комунікативної природи, впливу на зміст життєвого світу людини та його культурних феноменів залишається актуальним завданням для вітчизняних дослідників.

Можливості автоматизованої обробки інформації за допомогою комп'ютера за заданими алгоритмами: облік, обрахунки, сортування, класифікація, передача, представлення у потрібній формі, небачена швидкодія, забезпечення передачі інформації у будь-яку точку земної кулі в реальному часі і без обмежень віддалі, широке охоплення усіх верств населення - усі ці переваги не могли не позначитися на сфері грошового обігу. Обіг електронних грошей характеризується невпинним зростанням обсягів, прискоренням швидкості всіх операцій, розширенням діапазону можливостей купівлі та продажу. За допомогою супутникових систем, мереж передачі інформації окремі економічні регіони світу поступово перетворюються на гігантську інформаційну систему.

Ефективне використання інформаційних технологій у сфері грошового обігу в розвинутих країнах світу вже набуло реальних форм і масштабів, витісняючи до певної міри традиційні форми ходіння грошей. Однак щодо електронних грошей слід очікувати реалізації загальної тенденції, яка мала місце на всіх етапах еволюції грошей: поява нових форм ніколи не призводила до відмирання старих, вони продовжували своє активне функціонування в економічній діяльності людей. Так, у наш час, коли електронні гроші активно завойовують позиції у світовій економіці, за даними Д.Везерфорда, у банківських сейфах і житлах заховано більше золотих монет, ніж у будь-яку іншу історичну добу, а паперових грошей в світовому обігу перебуває більше, ніж будь-коли в історії. Однак не викликає сумніву реальність перспективи переходу до без паперових банківських технологій і навіть "без паперового суспільства", у якому обчислювальна техніка, факсимільна передача документів, відеотекстові системи, мережі автоматизованої передачі, зберігання та обробки інформації переберуть не себе левову частку грошового обігу. До цього суспільство неухильно рухатиметься під тиском явища, яке дістало назву «паперове забруднення середовища».

Зміни, які відбуваються, стосуються, насамперед, знакової природи грошей - це втрата ними предметно-чуттєвої форми. Це знаки, які людина вже не може, як раніше, сприймати чуттєво: бачити, визначати їх вагу, слухати бряжчання "дзвінкої монети" або шурхіт банкнот. Ці знаки реально існують, але їх продукують, сприймають, ідентифікують, обробляють і трансформують у доступну для людини форму лише технічні пристрої. Водночас набуває нової значущості смислове наповнення феномена грошей, їх метафізична природа. Кредитні картки та електронні гроші перевели цей феномен у принципово нову площину існування - вони зробили гроші віртуальною реальністю.

Вживаючи щодо електронних грошей термін "віртуальна реальність", маємо на увазі, що це поняття у наш час має досить чітко окреслене смислове навантаження, це не є метафора або інший спосіб образного означення предмета дослідження. Тому необхідно визначити, який зміст правомірно вкладати в концепт "гроші як віртуальна реальність". Насамперед, слово "віртуальний" у своїй еволюції рухалося від первісного латинського значення "можливий", "здатний", "такий, що може", а, отже, "актуально неіснуючий" до значення "дійсний", "здійснений у суб'єктивному світі людини". Уже в старослов'янській мові це слово було присутнє у вигляді "верти" й позначало подію, що відбувається і породжується зараз, у теперішній момент, чиєюсь активністю. Донедавна це поняття позначало суб'єктивний світ, створений свідомістю людини, на противагу об'єктивному - реальному! - світові речей.

Необхідною умовою розвитку електронних грошей стала поява так званих віртуальних банків. Ці банки не мають звичних атрибутів банківської установи: офісів, сховищ, охорони, персоналу для безпосередньої роботи з клієнтами. Вони існують усередині глобальної комп'ютерної мережі Інтернет у формі електронних сторінок в Інтернеті, являючи собою набір висококваліфікованих комп'ютерних програм з обслуговування безготівкових грошових коштів клієнта, і успішно виконують більшість традиційних функцій банківських установ на фінансових ринках розвинутих країн світу. Віртуальні банки здійснюють розрахункові операції клієнтів, перекази грошових коштів, депозитні операції, кредитування суб'єктів комерційної діяльності, обмінні валютні операції, продаж цінних паперів, виплачують відсотки по вкладах, перераховують гроші на рахунки як в інших віртуальних банках, так і на рахунки в реальній банківській системі. Як вважає І.Г. Бритченко, віртуальні банки багато з цих функцій виконують швидше, надійніше і на більш професіональному рівні, ніж реальні банківські установи. Зокрема, таємниця операцій клієнта краще може бути дотримана в електронній системі, де немає контактів з банківським персоналом. Віртуальні банки - витвір, насамперед, американської грошової системи, де існують уже десятки віртуальних банків та банківських систем, для Європи цей досвід перебуває ще на початковій стадії.

Відмінності віртуальних банків від традиційної банківської системи полягають, насамперед, в обмежених можливостях використовувати дешеві фінансові ресурси у вигляді залишків на поточних рахунках клієнтів. У більшості країн законодавство зобов'язує кожну юридичну особу мати поточний рахунок у банку для здійснення своєї господарської діяльності, тобто суб'єкти господарської діяльності зобов'язані бути клієнтами банків. Однак ніхто не зобов'язує громадян відкривати рахунки у віртуальних банках, вони роблять це винятково за власним вибором. Грошові кошти на рахунок у віртуальному банку зараховуються лише з відповідного рахунку у реальній банківській установі, який вважається первинним. Тому клієнтська база віртуальних банків виявляється значно вужчою, ніж у реальних.

До труднощів розвитку віртуальної банківської системи слід віднести психологічну неготовність населення та підприємців до віртуалізації банківських послуг, ступінь їх компетентності та комп'ютерної грамотності, брак єдиних стандартів і неготовність державних органів до запобігання й боротьби з можливими порушеннями у цій сфері. Однак основною проблемою є неможливість відмови держави від функції емісії готівкових грошей і технічна нездатність національної банківської системи контролювати виконання цієї функції віртуальною банківською системою. Тому національні банківські системи розвинутих країн не зацікавлені у дальшому розвитку віртуальних банків.

Ці та деякі інші причини не дають можливості віртуальним банкам серйозно конкурувати з реальною банківською системою. Однак електронні гроші, з'явившись на ринку, уже не здадуть своїх позицій і, долаючи реальні перешкоди, зміцнюватимуться на ньому. Результатом буде, з одного боку, лібералізація діяльності існуючої банківської системи, а, з іншого, - розвиток державно-правових умов для діяльності віртуальних банків.

Електронні гроші, як і будь-яка нова форма грошей, виникли у відповідь на практичний запит: у такий спосіб американські нафтові компанії, а слідом за ними великі магазини, клуб ресторанів у п'ятдесятих роках минулого століття домагалися створення постійної клієнтури. Так само діяли у 50-60 х роках у США великі банки, що ввели банківські варіанти кредитних карток, за якими вкладники, що мали найкращу фінансову репутацію, могли платити чеками за свої покупки, незалежно від того, чи достатньо грошей вони мають на рахунку в банку.

Внаслідок цієї трансформації до смислового наповнення грошей додається новий. суто соціальний, компонент. Якщо раніше, за умови обігу паперових банкнот, їх соціальна значущість базувалася на довірі громадян до держави й уособленого нею соціального ладу, то зміст грошей, репрезентованих у вигляді банківської кредитної картки, базується на діловій репутації та довірі до конкретної банківської установи та особистій фінансовій репутації клієнта, оскільки компанія, яка випускає кредитні картки, бере на себе відповідальність і ризик щодо його платоспроможності. Власник банківської кредитної картки має змогу використовувати гроші, які він ще не заробив або не одержав, але які він розраховує одержати пізніше. Їх існування в даний момент у вигляді кредитної картки, по суті, зумовлене двома факторами - довірою банківської установи до його ділової чесності та правопорядком у державі. Чесність, вірність бізнесовій угоді, ділова репутація, а також правова захищеність бізнесу стають реальним економічним фактором, який створює нові гроші.

Однак електронні гроші при всіх своїх перевагах виявилися надзвичайно вразливими для крадіжок і шахрайства - таких само сучасних, складних і досконалих, як і та форма грошей, яка є їх об'єктом. Можливість переміщати гроші таємно і швидко способами, недоступними для традиційної банківської справи, створюють небачені можливості для злочинної діяльності як кваліфікованих фахівців-одинаків, так і потужних кримінальних організацій.

Контроль над створенням і обігом величезних обсягів електронних грошей у недалекому майбутньому може перетворитися на вирішальний важіль не лише економічного та соціального впливу, а й політичної влади.

Поява і поширення електронних грошей у певному розумінні завершує процес їх еволюції: інформація перетворюється у субстанційну основу сучасної економічної реальності. Відповідно банківські технології стають потужною інформаційною системою, що органічно вписується в нову економічну реальність, яку сьогодні все частіше характеризують як інформаційну економіку, або економіку знань.

Гроші давно знайомі людям. Проте таємниця природи грошей залишається для людства до кінця нерозгаданою. Щоб дати науково достовірне тлумачення природи і сутності грошей, необхідно передусім з'ясувати питання про їх походження та причини існування [2, с.99-102].

Існує 2 концепції походження грошей: раціоналістична та еволюційна. Згідно з раціоналістичною концепцією гроші з'явилися в результаті домовленості між людьми для зручності товарного обміну. Еволюційна концепція розглядає появу грошей як наслідок розвитку товарного виробництва і необхідності товарного обміну .

Тепер детальніше про перші гроші на території майбутньої України. Щоб правильно зрозуміти все, потрібно дізнатися про основні грошові номінали Київської Русі. Писемні джерела Київської Русі називають п'ять елементів давньоруської грошової системи: гривню, куну, ногату, резану, веверицю (векшу). Аналіз грошових співвідношень у зводі основних законів давньої Русі - “Руській Правді” - дозволив дослідникам реконструювати систему грошової лічби в ХІ столітті: гривна =20 ногатам=25 кунам=50 резанам. Пізніше, у ХІІ-ХІІІ століттях, у зв'язку зі змінами обігових монет це співвідношення змінюється.

Дослідники й досі не дійшли згоди з приводу того, які конкретні засоби обігу відповідають всім кунам, ногатам, резанам, векшам. Так, одні дослідники пов'язують ці елементи грошової лічби з конкретними нумізматичними пам'ятками, іноземними та власними монетами з грошового обігу давньої Русі. Так, куну ототожнюють з основними срібними монетами грошового обігу: арабським дирхемом, візантійським міліарісієм, давньоруським срібляником та західноєвропейським денарієм. Ногату найчастіше виводять від арабського “нагд”-дзвінка, повноцінна, відбірна монета і пов'язують з окремою групою якісних повноцінних арабських дирхемів. Резану поєднують з обрізками кун, фрагментами арабських дирхемів, які часто знаходять у давньоруських скарбах.

Інші дослідники, аналізуючи писемні джерела, бачать у розмінних номіналах лічбу хутра куниць і білок (куна, вевериця). З фінським “ногать” (нохат), що означало шкіра, хутро, пов'язують і ногату.

У багатьох регіонах світу хутро було однією з найрозповсюдженіших форм товаро-грошей. Будучи одним із основних елементів товарообміну, мірою вартості ще в домонетному обігу, хутро, поруч з монетами, залишилося товаро - грошима і в пізніші часи. Усталені назви ''розмінних одиниць''-товаро-грошей надовго залишилися в пам'яті й перейшли на металеві гроші. Відомо декілька різновидів податків під назвою “куниця”, що, певно, фіксує ще одну функцію товаро-грошей-платежу. Наприклад, у Англії з її розвинутим монетним карбуванням в ХІ столітті м. Честер сплачувало річний податок хутром куниці. А у Києві в 1499 році за право торгівлі харчовими продуктами треба було заплатити податок-куницю, що в монеті дорівнювало 12 грошам: “тот маєт дати осьмнику(уряднику воєводи у торгових і торгово-судових справах) куницу дванацять грошей”.

Існували і інші назви грошей (наприклад “скот”), але для давньоруських часів найбільш вживаною і стійкою назвою розмінних грошових одиниць була куна.

Увагу привертають і умовні назви давньоруських монет - “срібляників” і “златників”, які почали використовуватися нумізматами ХІХ століття. Напевно, саме з назвою монетарного металу пов'язувалися ці монети в очах сучасників, про що свідчать легенди на монетах: “... а се його сребро ”, “... а се його злато ”. Але в умовах карбування кредитних монет з недорогоцінних металів ці назви лунали б некоректно.

XІІ-XІV століття можна охарактеризувати як “безмонетний період“, оскільки татаро-монгольська навала XІІІ століття значною мірою зруйнувала політичний та економічний потенціал князівств Східної Європи. Гостра нестача розмірнної монети, яка почала відчуватися ще з XІІ століття, значно посилилася в XІІІ- XІV століттях. У “ безмонетний період” XІІ- XІV століть засобами розмірнного платежу та обміну часто є різноманітні товаро-гроші. Гривні (зливки срібла) обслуговують найбільші сфери грошових операцій, стають основним засобом виплати данини - ”татарського виходу”. В “безмонетний період” відбуваються зміни гривень-зликів: вони зменшуються у вазі, приймають дещо інші форми.

...

Подобные документы

  • Типи, функції і підфункції грошей, концепції трактування їх сутності економістами. Історія походження і розвитку грошей, їх еволюція у XX ст. Проблеми розвитку грошових відносин у світовій і вітчизняній теорії і практиці. Поняття грошових агрегатів.

    курсовая работа [1,0 M], добавлен 13.02.2011

  • Дослідження грошей за допомогою класичних та сучасних теорій. Розвиток форм вартості та виникнення грошей. Особливості еквівалентної форми вартості. Гроші як товар особливого роду. Функція грошей як еквівалента, грошові агрегати. Розвиток теорії грошей.

    курсовая работа [269,0 K], добавлен 19.01.2011

  • Еволюція функціональних форм грошей. Сучасні функціональні форми грошей та їх види. Функціональні форми грошей в Україні. Динаміка грошових агрегатів. Основні проблеми використання та розвитку функціональних форм грошей та їх вирішення в Україні.

    курсовая работа [937,5 K], добавлен 30.10.2014

  • Сутність, функції, форми та види сучасних грошей. Динаміка та структура грошової маси. Поняття кредитних грошей та їх види. Особливості функціонування електронних грошей. Впровадження новітніх технологій використання електронних грошей в Україні.

    курсовая работа [795,9 K], добавлен 25.05.2014

  • Походження грошей. Роль держави у творенні грошей. Поняття неповноцінних грошей та характеристика їх ризновидів – паперових і кредитних грошей. Роль держави в творенні кредитних грошей. Вклад М.І. Туган-Барановського у розвиток монетаристської теорії.

    шпаргалка [159,8 K], добавлен 02.12.2010

  • Види грошей. Грошові агрегати. Еволюція грошей у xx столітті. Значення вивчення грошей для розуміння функціонування ринкової системи економіки. Необхідність грошей для функціонування економіки. Вплив їх на ринок товарів і послуг.

    курсовая работа [24,7 K], добавлен 11.07.2007

  • Ми звикли до грошей до такої міри, що сприймаємо їх як належне, і не підозрюємо, що в нашому гаманці лежить один із найвидатніших винаходів людської думки. Вся сучасна економіка заснована на існуванні грошей - їх характеристика та історія виникнення.

    реферат [23,3 K], добавлен 27.05.2008

  • Виникнення та суть товарного виробництва. Просте та розвинене товарне виробництво. Походження грошей. Концепції походження грошей. Розвиток форм грошей. Паперові, електронні гроші. Функції грошей в товарному виробництві. Світові гроші.

    курсовая работа [18,1 K], добавлен 20.12.2003

  • Основна ідея кількісної теорії грошей. Види грошей, випуск сучасних платіжних засобів. Функції грошей, чинники, що підтверджують вартість грошової одиниці. Структура і розміщення грошової маси. Характеристика складових елементів кредитної системи.

    курсовая работа [65,8 K], добавлен 23.02.2011

  • Поняття, розвиток, види та сутність грошей і грошових систем. Еволюція грошових систем, роль золота у грошовій системі. Аналіз сучасної української грошової системи. Економічне значення грошей, центральний банк як провідник банківської системи країни.

    курсовая работа [448,9 K], добавлен 15.02.2014

  • Виникнення та суть грошей. Закон обігу грошей в світовій економіці. Використання фальшивих грошей для підриву економіки в світовій історії. Механізм регулювання інфляційного процесу. Заходи подолання впливу фальшивих грошей на безпеку держави.

    курсовая работа [50,4 K], добавлен 04.03.2012

  • Сутність грошей як загального еквівалента. Раціоналістична та еволюційна концепція їх походження. Роль держави у їх створенні грошей та функціонуванні після демонетизації золота. Гроші як капітал. Специфіка вияву їх суті у різних економічних формаціях.

    презентация [2,6 M], добавлен 13.06.2015

  • Поняття та сутність грошей, історія їх появи та еволюція від простого товару до способу вираження вартості. Економічне значення грошей, їх функції та роль в організації суспільного виробництва. Центральний банк, як провідник банківської системи країни.

    курсовая работа [50,6 K], добавлен 26.01.2010

  • Особливості системи електронних грошей – виду безготівкової форми грошей, яка існує у формі записів на рахунках у кредитних і фінансових установах. Основні елементи і структура електронних грошей. Забезпечення захисту даних у системі електронних платежів.

    контрольная работа [80,3 K], добавлен 24.09.2010

  • Кейнсіанська парадигма у розвитку теорії грошей та її трансформація. Домінування кейнсіанських ідей у міжвоєнний і післявоєнний період. Теорія "керованих грошей". Неокейнсіанська теорія економічної динаміки та зростання. Кейнсіансько-неокласичний синтез.

    реферат [25,8 K], добавлен 10.03.2011

  • Основні теоретичні засади формування пропозиції грошей. Фактори, які впливають на пропозицію грошей з боку різних суб’єктів господарювання. Особливості формування пропозиції грошей в Україні. Вплив на пропозицію грошей з боку небанківського сектору.

    курсовая работа [84,5 K], добавлен 09.10.2011

  • Закономірності виникнення та еволюції грошей і грошових систем, закони їх розвитку. Загальний огляд розвитку грошей як матеріального носія відповідних економічних відносин. Грошово-кредитна політика Національного банку України, її визначальна мета.

    контрольная работа [38,7 K], добавлен 06.12.2015

  • Еволюція форм вартості товару. Характеристика виникнення грошей як передумова формування грошової форми вартості. Механізм грошового виміру вартості товару. Реалізація виміру вартості товару через сучасні види грошей. Роль грошей в розвитку економіки.

    курсовая работа [578,2 K], добавлен 28.04.2014

  • Право випуску паперових грошей. Сутність кредитних грошей, шляхи їх розвитку. Грошові чеки та розширення чекового обігу. Широкомасштабне впровадження електронних грошей в сучасну систему розрахунків. Розвиток кредитного обігу та зближення грошової маси.

    контрольная работа [406,6 K], добавлен 10.04.2009

  • Поняття електронних грошей, їх види, переваги, недоліки. Використання криптографії та проблеми впровадження такого виду розрахунків. Історія розвитку електронних грошей в світі. Правовий статус та перспективи розвитку системи електронних грошей в Росії.

    курсовая работа [55,8 K], добавлен 21.08.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.