Сутність бюджетного процесу та основи його організації на рівні органів місцевого самоврядування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

В ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання всіх соціально-економічних процесів в країні. Тому головне питання, яке стоїть сьогодні перед нашим суспільством - це засади ведення фінансового господарства держави, її бюджетний устрій та бюджетний процес.

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від успішного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність держави, соціальний рівень життя у державі. Бюджетний процес не обмежується лише підготовкою закону про асигнування коштів за групами статей видатків бюджетів - це постійний процес визначення пріоритетів держави, її завдань та функцій на певному етапі, розроблення відповідних цільових програм, визначення управлінських стратегій, оцінки ефективності використання бюджетних коштів, контролю за дотриманням бюджетного законодавства та виконання бюджетних повноважень.

Добрий бюджетний процес - це далеко більше, ніж підготовка юридичного документу, що асигнує фонди коштів по групам статей. Добре складання бюджету є загально визначеним процесом, який має політичний, управлінський, плановий, комунікаційний і фінансовий виміри.

Об'єктом дослідження даної роботи являється фінансове управління Броварської районної державної адміністрації, яке є місцевим органом виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної фінансової, бюджетної та податкової політики на території Броварського району.

Предметом дослідження являється бюджетний процес на рівні місцевих бюджетів, а саме порядок складання проекту бюджету, розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет, виконання бюджету, а також порядок підготовки та розгляду звітів про його виконання.

Досить значний внесок у дослідження бюджетного процесу зробили як вітчизняні, так і зарубіжні економісти. Особливості і проблеми бюджетного процесу висвітлено у працях О. Василика, К. Павлюка, В. Федосова, О. Сунцової. Основи бюджетного процесу визначені у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Законі України „Місцеве самоврядування в Україні” та в інших законодавчих актах.

На сьогоднішній день бюджетний процес в Україні є досить недосконалим. Відповідно до цього поліпшення потребує кожна із стадій бюджетного процесу. Основними напрямками удосконалення бюджетного процесу на рівні місцевих бюджетів являються:

1) перехід до складання бюджету за програмно-цільовим методом;

2) залучення громадськості до формування бюджету;

3) підвищення ефективності та прозорості використання бюджетних коштів;

4) забезпечення дієвого бюджетного контролю на кожній стадії бюджетного процесу.

Впровадження цих та інших напрямків дозволить значно удосконалити бюджетний процес на місцевому рівні.

Отже, на сучасному етапі розвитку України удосконалення бюджетного процесу залишається досить актуальним завданням, виконання якого дасть змогу успішно впроваджувати стратегічні цілі держави щодо економічного та соціального розвитку.



РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ ТА ОСНОВИ ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЇ НА РІВНІ ОРГАНІВ МІСЦЕВГО САМОВРЯДУВННЯ

1.1 Поняття бюджетного процесу на місцевому рівні

Організація бюджетного процесу на місцевому рівні в Україні здійснюється на підставі Бюджетного кодексу України та покладена на Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад.

Відповідно до Бюджетного кодексу України бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням і виконанням бюджетів, контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України [2].

Бюджетним кодексом визначений чіткий бюджетний календар затвердження місцевих бюджетів:

· до 1 серпня поточного року приймаються спільні рішення та укладаються угоди про об'єднання коштів відповідних бюджетів для виконання власних повноважень;

· до 15 вересня після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про державний бюджет Міністерство фінансів України доводить місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику їх визначення та інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів;

· у жовтні-листопаді на підставі інформації, отриманої відповідно від Міністерства фінансів та місцевих фінансових органів, готуються проекти рішень про місцеві бюджети;

· не пізніше 27 листопада у тижневий термін після ухвалення проекту закону про Державний бюджет України в другому читанні Кабінет Міністрів України доводить місцевим виконавчим органам влади положення та показники міжбюджетних відносин;

· не пізніше ніж у двотижневий термін після опублікування закону про Державний бюджет України затверджується бюджет АРК, обласні, районні, міські бюджети.

Не пізніше ніж у двотижневий термін після затвердження районних та міських (міст республіканського та обласного значення) бюджетів затверджуються міські (міст районного значення), селищні та сільські бюджети.

Відповідно до ст.76 Бюджетного кодексу проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії відповідної ради схвалюється місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради. Разом з ним необхідно подавати:

1) пояснювальну записку до проекту рішення;

2) прогноз показників відповідного бюджету за основними видами доходів, видатків та фінансування на наступні три бюджетні періоди;

3) проект показників зведеного бюджету району;

4) показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди для завершення проектів, що враховані в бюджеті, за умови, якщо реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;

5) перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період;

6) інформацію про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді;

7) пояснення головного розпорядника коштів до проекту відповідного бюджету (подаються до бюджетної комісії відповідної ради);

8) інші матеріали [2].

Виконання місцевих бюджетів забезпечують Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені).

Звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти складають територіальні органи Державного казначейства України за правилами та формами, встановленими Державним казначейством за погодженням з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою.

1.2 Стадії бюджетного процесу на місцевому рівні та їх характеристика

Бюджетним кодексом визначено такі стадії бюджетного процесу: - складання проекту місцевого бюджету;

- розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет;

- виконання місцевого бюджету;

- підготовка та розгляд звіту про виконання місцевого бюджету і прийняття рішення.

Складання проекту місцевих бюджетів - це перша стадія бюджетного процесу. Місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад подають загальнодержавним органам необхідну інформацію для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників. Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів. Бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період [2].

Розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет. До 1 серпня поточного року приймаються спільні рішення та укладаються угоди про об'єднання коштів відповідних бюджетів для виконання власних повноважень. До 15 вересня після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про державний бюджет Міністерство фінансів України доводить місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику їх визначення та інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів. У жовтні - листопаді на підставі інформації, отриманої від Міністерства фінансів та місцевих фінансових органів, готуються проекти рішень про місцеві бюджети. Не пізніше 27 листопада у тижневий термін після ухвалення проекту закону про Державний бюджет України в другому читанні Кабінет Міністрів України доводить місцевим виконавчим органам влади положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансфертів і текстові статті, що визначають особливості міжбюджетних відносин на наступний бюджетний період) [4].

Виконання місцевого бюджету забезпечують Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені). Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Стадіями виконання місцевих бюджетів за видатками є:

- встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

- затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

- взяття бюджетних зобов'язань;

- отримання товарів, робіт та послуг;

- здійснення платежів;

- використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу.

Підготовка та розгляд звіту про виконання місцевого бюджету і прийняття рішення. Територіальні органи Державного казначейства України складають та подають місцевим фінансовим органам баланси, звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти. Крім того, зведені показники звітів одночасно подаються відповідно Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів рад. Органи стягнення надають місцевим фінансовим органам звіти про фактичні надходження податків і зборів.

У Бюджетному кодексі України зазначено, що на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль та аудит і оцінювання ефективності використання бюджетних коштів. Бюджетні органи та посадові особи наділені певними повноваженнями, щодо здійснення фінансового контролю.

1.3 Розмежування повноважень органів місцевого самоврядування у бюджетному процесі

Основним завданням координації кожного з учасників бюджетного процесу є залучення всього наявного потенціалу для досягнення спільних цілей [2].

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад:

- складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету;

- щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету;

- підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів;

- встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад;

- здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету;

- залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;

- об'єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад;

- здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах, в організаціях незалежно від форм власності.

Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад:

- затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього;

- затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;

- місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законами;

- прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;

- прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

- прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг з місцевих податків і зборів;

- прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення;

- затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;

- встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

Виключна компетенція обласних та районних рад:

- затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання;

- затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання;

- розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення;

- вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад;

- прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад;

- прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів;

- встановлення відповідно до закону місцевого збору за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон (єдиного збору), визначення порядку його сплати.

Повноваження обласних та районних державних адміністрацій:

- підготовка і внесення на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей;

- забезпечення виконання рішень ради;

- підготовка і подання до відповідних органів виконавчої влади фінансових показників і пропозицій до проекту Державного бюджету України;

- об'єднання на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, і населення.

Фінансовий орган, згідно із покладеними на нього завданнями:

- організує виконання відповідного бюджету за доходами і видатками;

- здійснює фінансування видатків відповідно до затвердженого бюджету;

- вживає заходів до ефективного витрачання бюджетних коштів;

- складає розпис доходів та видатків;

- здійснює обслуговування боргу;

- розробляє пропозиції щодо ефективного та результативного використання бюджетних коштів;

- здійснює за потреби місцеві запозичення та обслуговування боргу;

- здійснює прогнозування;

- здійснює аналіз виконання відповідного бюджету;

- готує висновок про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду відповідного бюджету;

- складає звіти про виконання місцевого бюджету на підставі звітів головних розпорядників бюджетних коштів;

- складає протоколи про бюджетні правопорушення та приймає рішення про призупинення операцій з коштами місцевого бюджету.

Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до бюджету податків, зборів та інших доходів відповідно до законодавства.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

- розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

- розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх місцевому фінансовому органу;

- отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у рішенні про місцевий бюджет, доводить до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

- здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня і витрачанням ними бюджетних коштів;

- одержує звіти від підпорядкованих розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, аналізує ефективність використання коштів і бюджетних програм.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ НА РІВНІ БРОВАРСЬКОГО РАЙОННОГО БЮДЖЕТУ

2.1 Характеристика діяльності фінансового управління Броварської міської ради

Провідну роль у системі органів оперативного управління бюджетом відіграє Міністерство Фінансів України. Воно повинно забезпечувати реалізацію поставлених перед ним завдань і функцій на всій території держави. У зв'язку з цим воно має територіальну структуру, яка охоплює всі адміністративні утворення в країні. Територіальні фінансові органи створюються тільки на регіональному рівні (в Автономній Республіці Крим та областях і їх районах) і в містах державного й обласного підпорядкування та їх районах. У містах районного підпорядкування, селах і селищах фінансові органи не створюються, а функції забезпечення бюджетного процесу покладаються на районні фінансові органи.

Фінансове управління міської ради є низовою ланкою системи фінансових органів. Воно забезпечує на місцях втілення в життя державної фінансової політики.

Фінансове управління Броварської міської ради є місцевим органом виконавчої влади, що утворюється відповідно до чинного законодавства і підпорядковується голові районної державної адміністрації та обласному фінансовому управлінню.

Фінансове управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України і розпорядженнями голови обласної, районної державної адміністрації, рішеннями районної ради, прийнятими в межах її компетенції.

Фінансове управління складає і забезпечує виконання районного бюджету, готує пропозиції щодо концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку економіки району, фінансового забезпечення державних гарантій по соціальному захисту населення, розробляє пропозиції щодо удосконалення діючих форм фінансових взаємовідносин держави з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат, відносно місцевих бюджетів, забезпечує дотримання законодавства у фінансовій сфері на території району і виконання місцевих бюджетів [6].

Фінансове управління відповідно до покладених на нього завдань:

1) бере участь в розробці балансу фінансових ресурсів району, аналізує і визначає тенденції розвитку фінансової бази міста враховує їх при складанні проекту місцевого бюджету;

2) організує роботу, пов'язану із складанням проекту місцевого бюджету;

3) разом з податковою інспекцією, організує виконання доходної частини місцевих бюджетів;

4) складає зведення бюджетів, що входять до бюджету району;

5) забезпечує захист фінансових інтересів держави та здійснює в межах своєї компетенції контроль за виконанням актів бюджетного законодавства;

6) здійснює контроль за станом надходження доходів бюджету, коштів позабюджетних фондів;

7) складає розпис доходів і видатків місцевого бюджету з поквартальним розподілом, забезпечує його виконання;

8) здійснює контроль за виконанням місцевого бюджету і за додержанням банківськими установами правил касового виконання бюджету по доходах;

9) веде облік виконання районного бюджету і облік змін, що вносяться в установленому порядку до місцевого бюджету;

10) здійснює облік коштів резервного фонду районної державної адміністрації;

11) готує пропозиції районній державній адміністрації про встановлення місцевих податків і зборів;

12) забезпечує контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів;

13) організовує своєчасний і якісний розгляд та вирішення пропозицій, заяв, скарг громадян та підприємств, установ і організацій, вживає заходів до усунення причин їх виникнення.

Фінансове управління має право:

1) одержувати від районних управлінь, місцевих рад, суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, матеріали для складання проекту бюджету району, районного бюджету та здійснення контролю за їх виконанням;

2) обмежувати, а в необхідних випадках припиняти фінансування з місцевого бюджету підприємств, установ і організацій при наявності фактів незаконного витрачання бюджетних коштів;

3) одержувати від установ банків відомості щодо стану поточних бюджетних рахунків підприємств, установ і організацій;

4) залучати спеціалістів інших підрозділів районної державної адміністрації, підприємств, організацій та установ, об'єднань громадян для розгляду питань, що належать до його компетенції;

5) скликати наради з питань, що належать до його компетенції;

6) надавати з місцевого бюджету у разі тимчасових касових розривів в процесі виконання міського, селищних і сільських бюджетів позики, які повинні бути погашені у встановлені строки в межах поточного бюджетного року;

7) фінансове управління має також і інші права, передбачені чинним законодавством України.

Фінансове управління при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з іншими місцевими органами виконавчої влади, з органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями, а також податковою інспекцією, контрольно-ревізійною службою, управлінням Державного казначейства, банківськими установами, органами внутрішніх справ, суду та прокуратури, іншими контролюючими органами.

Фінансове управління включає бюджетний відділ, відділ доходів, відділ бухгалтерського обліку та звітності, господарську групу. Очолює фінансове управління начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з районним фінансовим управлінням. Начальник має заступника, якого за його поданням призначає та звільняє з посади голова районної державної адміністрації [11].

Начальник фінансового управління:

1) здійснює керівництво діяльністю управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на фінансове управління завдань, визначає ступінь відповідальності заступника начальника управління, керівників його структурних підрозділів;

2) подає районному фінансовому управлінню на затвердження структуру та штатний розпис управління в межах граничної чисельності та фонду оплати праці працівників й асигнувань на утримання, встановлених для управління;

3) розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису витрат на утримання управління;

4) призначає на посаду і звільняє з посади працівників управління;

5) видає у межах своєї компетенції накази, організує і контролює їх виконання.

Бюджетний відділ фінансового управління виконує наступні функції:

1) здійснює відповідно до затверджених у місцевому бюджеті призначень фінансування заходів щодо розвитку місцевого господарства, освіти, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, соціального забезпечення, на утримання місцевих органів державної влади й управління та інших заходів;

2) аналізує стан і тенденції розвитку апарату управління, узагальнює матеріали і готує пропозиції про чисельність апарату управління, структуру і витрати на його утримання;

3) контролює дотримання чинного законодавства у витрачанні коштів на оплату праці, утримання службового автотранспорту і службові відрядження;

4) веде облік та складає звіт про виконання місцевого бюджету, готує інформаційні матеріали, доповіді райдержадміністрації про хід та підсумки виконання цього бюджету, а також пропозиції про збільшення доходів бюджету;

5) здійснює контроль за правильним і ефективним використанням коштів, що виділяються з цільових фондів місцевих рад. Перевіряє правильність виплат та відшкодувань з бюджету, передбачених чинними нормативами.

Відділ доходів виконує наступні функції:

1) вирішує питання про відстрочення платежів і вносить пропозиції місцевим радам щодо надання пільг за податками і платежами до місцевого бюджету за висновками державних податкових інспекцій;

2) одержує в установлені строки від державних податкових інспекцій матеріали про результати перерахунків за платежами у бюджет, відомості про правильність недоїмок та переплат, звіти з питань оподаткування, надходження платежів до бюджету та іншу інформацію з питань, пов'язаних зі складанням та виконанням бюджету;

3) бере участь разом з Державною податковою інспекцією у підготовці проектів рішень виконкомів місцевих рад щодо проведення податкового обліку платників податків, надання додаткових пільг платникам та з інших питань, які входять до компетенції цих рад;

4) на базі статистичної та бухгалтерської звітності, аналітичних та прогнозних розрахунків аналізує економічний та фінансовий стан галузей національної економіки;

5) бере участь у проведенні роздержавлення власності, демонополізації національної економіки, земельної реформи та вивчає вплив цих процесів на зміцнення фінансового стану усієї економіки;

6) надає методичну і практичну допомогу виробничим об'єднанням, державним корпораціям, асоціаціям, консорціумам, підприємствам і організаціям з фінансових питань упровадження ринкових відносин;

7) координує свою роботу з діяльністю податкових інспекцій, банківських установ, органів внутрішніх справ, суду, прокуратури, інших контрольних органів.

Відділ бухгалтерського обліку і звітності:

1) здійснює методичне керівництво бухгалтерським обліком у бюджетних установах;

2) розглядає бухгалтерські звіти і баланси управлінь і відділів райдержадміністрації. Звіти і баланси окремих підприємств і організацій;

3) здійснює контроль за додержанням органами Державного казначейства і Національного банку України правил касового виконання бюджету.

Фінансове управління утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Гранична чисельність, фонд оплати праці працівників та видатки на утримання управління затверджується районним фінансовим управлінням.

Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України із своїм найменуванням.

бюджетний місцевий дохідний видатковий

2.2 Виконання дохідної частини бюджету

Надзвичайно важливу роль у соціально-економічному розвитку регіону відіграє місцевий бюджет. Саме через місцевий бюджет місцеві органи влади намагаються надати суспільству унікальні блага та послуги за принципом територіального поділу, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. За своєю формою місцевий бюджет - це основний фінансовий план органів місцевого самоврядування.

Найважливішим завданням стадії виконання бюджету має стати реалізація визначених бюджетних завдань та функцій, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів коштом найменших витрат.

Таблиця 2.1

Виконання бюджету м. Бровари за доходами за 2011-2013 рр.

Надходження (тис. грн.)	Роки	Відхилення (+/-)
	2011	2012	2013
Загальний фонд	139947,7	116290,3	125160,3	-14787,4
Спеціальний фонд	30178,0	34585,3	37888,5	7710,5
Офіційні трансферти	82199,0	129359,1	69688,9	12510,1
Всього	252324,7	280234,7	232737,7	-19587,0

Виходячи з розрахунків зображених в таблиці 2.1 слід сказати, що загальна сума надходжень до бюджету зменшилась у 2013 році порівняно з 2011 на 19587,0 тис. грн. Також спостерігається скорочення загального фонду за аналізований період на 14787,4 тис. грн.

Розглянемо детальніше в наступних таблицях структуру доходів загального та спеціального фондів бюджету м. Бровари.

Таблиця 2.2

Структура надходжень загального фонду бюджету м. Бровари за 2011-2013 рр.

Надходження	2011	2012	2013
	сума	%	сума	%	Сума	%
Податкові надходження	136735,4	61,55	114057,5	46,43	118956,7	61,05
Неподаткові надходження	3212,3	1,45	2232,8	0,01	6203,6	3,18
Офіційні трансферти	82199,0	37,00	129359,1	52,66	69688,9	35,77
Разом	222146,7	100	245649,4	100	194849,2	100

З даної таблиці видно, що в структурі загального фонду найбільшу питому вагу займають податкові надходження 61,05% в 2013 році, та 61,55% в 2011р. Що стосується неподаткових надходжень то вони займають не значне місце в формуванні надходжень бюджету і в структурі займають 1,45% у 2011 р. та 3,18% у 2013р., проте їх роль поступово зростає.

Таблиця 2.3

Структура надходжень спеціального фонду бюджету м. Бровари за 2011-2013 рр.

Надходження	Роки	Відхилення (+/-)
	2011	2012	2013
Податок з власників ТЗ та збір за першу реєстрацію ТЗ	1013,7	817,7	797,0	- 216,7
Цільові фонди	3349,6	979,2	575,7	- 2773,9
Бюджет розвитку, в т. ч:	13390,0	16937,8	28023,2	14633,2
Єдиний податок	7695,4	13361,7	21427,4	13732
Кошти від відчуження майна що перебуває в комунальній власності	231,4	-	809,0	577,6
Кошти від продажу земельних ділянок не с/г призначення	5463,2	3334,3	5207,7	- 255,5

Серед надходжень спеціального фонду найбільшу питому вагу займають такі статті, як бюджет розвитку та єдиний податок, які за аналізований період зросли і становили у 2013 році 28023,2 тис. грн. и 21427,4 тис. грн. відповідно. Що стосується надходжень до цільових фондів та надходжень від податку з власників ТЗ та збору за першу реєстрацію ТЗ то вони зменшилися протягом 2011-2013 рр.

Отже, проаналізувавши структуру та динаміку доходів бюджету м. Бровари можна дійти висновку, що, загалом, основну питому вагу у загальній сумі доходів бюджету займають надходження у формі трансфертів. Виходячи з цього, важливим для соціально-економічного розвитку району являється підвищення доходної бази бюджету, в тому числі від підвищення в загальному обсязі доходів питомої ваги податкових та неподаткових надходжень. Для цього при формування показників бюджету необхідно враховувати потреби подальшого удосконалення мережі й штатів установ, що фінансуються з місцевого бюджету, призупинення виконання програм, незабезпечених реальними джерелами фінансування, посилення контролю з боку місцевих органів державної влади за економним та ефективним витрачанням бюджетних коштів, зміцнення податкової і платіжної дисципліни платників податків, а також пошуку додаткових джерел наповнення дохідної частини бюджету району.

2.3 Виконання видаткової частини бюджету м. Бровари

Що стосується виконання бюджету за видатками, то важливим є зазначити, що використання бюджетних коштів місцевих бюджетів безпосередньо пов'язане з виконанням державою та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань, найважливішими з яких є регулювання суспільного відтворення, задоволення потреб населення, забезпечення охорони правопорядку, навколишнього середовища тощо.

Таблиця 2.4

Виконання видаткової частини бюджету по загальному фонду м. Бровари за 2011-2013 рр.

Видатки	Роки	Відхилення (+/-)
	2011	2012	2013
Органи місцевого самоврядування	14 091,4	12 235,4	11 944,8	- 2 146,6
Освіта	93 854,3	96 526,0	104 976,4	11 122,1
Охорона здоров'я	21,0	19,0	14,7	- 6,3
Соціальний захист та соцзабезпечення	71 301,5	61 142,3	70 931,7	- 369,8
Житлово-комунальне господарство	13 439,4	10 019,8	10 836,1	- 2 603,3
Культура	7 115,2	7 118,6	7 846,0	730,8
Засоби масової інформації	1 549,0	1 271,5	1 207,0	- 342,0
Фізкультура і спорт	4 195,2	4 758,0	4 212,9	17,7
Транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика	1 741,9	1 260,2	1 339,5	- 402,4
Видатки, не віднесені до основних груп	975,2	1 055,2	728,5	- 246,7
Разом видатків загального фонду	208 284,1	195 406,0	214 043,6	5759,5



З розрахунків таблиці ми бачимо, що протягом 2011-2013 рр. зросла сума видатків загального фонду бюджету м. Бровари на 5759,5 тис. грн. Значно зросли видатки на освіту на 11 122,1 тис. грн., що стосується всіх інших статей видатків , то вони в свою чергу зменшувались.

Таблиця 2.5

Видатки спеціального фонду бюджету м. Бровари за 2011-2013 рр.

Назва головного розпорядника коштів, об'єкт	Роки
	2011	2012	2013
Відділ капітального будівництва Броварської міської ради	5951,9	8027,2	16875,4
Управління житлово-комунального господарства	9 570,962	8902,4	16840,2
Капітальні вкладення	2159,539	801,3	3201,3
Капітальний ремонт житлового фонду	1024,423	956,3	896,3
Поповнення статутних фондів	6270,0	2693,2	1168,
Виконком Броварської міської ради	209,5	606,8	140
Броварська міська рада	16,0	95,0	80
Управління освіти Броварської міської ради	833,738	3670,1	2102,3
Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради	810,0	540,0	362,6
Разом	17 392,1	22041,5	41666,1

З даної таблиці видно, що найбільше в структурі видатків спеціального фонду бюджету займають видатки на у правління житлово-комунальним господарством та капітальне будівництво, які значно підвищилися у 2013 році порівняно з попередніми роками і в 2013 році становили 16840,2 тис. грн. і 16875,4 тис. грн. відповідно.

Отже, проаналізувавши видаткову частину бюджету м. Бровари можна дійти висновку, що фінансування соціальної сфери району здійснюється, хоч і не у повних обсягах і потребах, а що стосується фінансування економічної сфери, то воно взагалі здійснюється у дуже обмежених сумах. Тому органам місцевого самоврядування необхідно приймати рішучих дій щодо поліпшення стану фінансування соціально-економічної сфери. З цією метою можна встановити мінімальні частки видатків державного бюджету та місцевих бюджетів, що виділяються на соціально-економічну сферу району; використовувати програмний метод витрачання коштів на соціально-економічну сферу; підтримувати на конкурсній основі проекти і програми соціально-економічного розвитку району, а також здійснювати інші заходи, спрямованні на підвищення рівня фінансування соціально-економічної сфери.



РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ НА РІВНІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО

3.1 Зарубіжний досвід управління бюджетним процесом на місцевому рівні

Наближення українського суспільства до стандартів життя європейських країн ставить на порядок денний питання про відтворення бюджетного процесу на демократичних та ринкових засадах. За період розбудови українського суспільства зберігалось відчуження громадян від публічного обговорення, оцінки ефективності, вироблення та ухвалення владних рішень, у тому числі формування і розподілу бюджетних коштів. Західний підхід до бюджетного процесу базується на постулаті про відповідальність влади перед єдиним власником бюджетних коштів - народом, платниками податків, тому кожен громадянин має право знати на які цілі та наслідки ефективно витрачені державні кошти.

Падіння рівня життя та соціальне розшарування населення, руйнування соціальної інфраструктури (медичних закладів, закладів освіти, бібліотек, клубів, доріг тощо), пришвидшене старіння населення, особливо в сільських районах та районних центрах, істотно ускладнюють наближення України до Європейського союзу як у політичній, так і в економічній сферах. Тому серед завдань бюджетної політики указано на потребу підвищення рівня надання послуг у соціально-культурній схемі за рахунок економного та ефективного використання бюджетних коштів шляхом координації дій усіх місцевих органів влади й місцевого самоврядування.

Одним із ключових завдань Міністерства фінансів України є впровадження програмно-цільового підходу до складання та виконання бюджету, виконання бюджетних призначень, використання бюджетних коштів для визначення результатів та аналіз ефективності використання бюджетних коштів, забезпечення прозорості бюджету. Чинна донедавна практика бюджетування забезпечувала виконання зобов'язань та була спрямована на утримання установ, які виділяють кошти для надання громадських послуг. Така система не забезпечувала прозорості, відкритості, гнучкості бюджетного процесу, що створювало умови для неефективного використання бюджетних коштів, безвідповідальності владних структур за отримані результати, порушення основних економічних принципів - ефективності та результативності [9].

Спрямованість на ефективне використання та кінцевий результат - саме такий підхід використовують при плануванні бюджету розвинені країни світу, в тому числі країни, що входять до Європейського союзу, Сполучені штати Америки, Канада, Австралія, Нова Зеландія.

Активізація роботи з розроблення програм фінансування суспільних потреб на місцях принципово неможлива без конструктивного діалогу між органами влади та місцевого самоврядування з територіальними громадами. З одного боку, вичерпали себе механізми співпраці народних депутатів зі своїми виборцями, хоча саме народні представники в органах місцевого самоврядування повинні забезпечувати зв'язок владних структур з громадянами, виконувати їхні накази, реалізовувати політику надання гарантованих суспільних послуг кожному громадянинові свого округу. З іншого боку, не створено нових органів та відповідних механізмів взаємодії представників громадськості з представниками влади. Кожен фінансовий план потребує, за згодою громади, виділення пріоритетних проектів, передбачає постійні консультації з громадою на місцях. Для громади вкрай важливо не лише знати свої права, отримати інформацію та формувати стратегію розвитку регіону, а й брати участь у виробленні важливих рішень, втілювати їх у життя.

Непублічність прийняття рішень та здійснення державної політики стало одним із головних аргументів у критиці України з боку світової спільноти, що підсилювало негативне ставлення до країни з боку партнерів, насамперед Європейського союзу, і негативні настрої у суспільстві. Цілком закономірно, що розвиток місцевого самоврядування повинен бути спрямований не тільки на формування нового стилю управління серед державних службовців, а й подолання відчуження громадян, формування у них відчуття повноправних учасників бюджетного процесу. Відновлення довіри органів місцевого самоврядування з боку територіальних громад - головне завдання місцевої влади, що потребує розроблення та впровадження механізму взаємодії між учасниками бюджетного процесу на місцевому рівні.

Базуючись на європейському досвіді управління фінансами, слід зазначити, що одним із основних завдань для органів державної влади на всіх рівнях сьогодні є формування нового типу державного службовця. Принципово важливо прищепити державним службовцям новий стиль управління, дбати про зацікавленість у досягненні результатів. Формування бюджету заради результатів є не лише зміною методу фінансового планування, а й складником загальних змін у процедурі здійснення загальних завдань та оцінювання результатів діяльності. Орієнтація на виконання є не простою ревізією бюджетних процесів, процесом зміни стилю управління та поведінки у державному секторі. Фінансове планування, орієнтоване на результат, містить такі елементи, як централізація бюджету, стеження за виконанням, діловий стиль витрачання коштів, а також управлінська самостійність та відповідальність.

Фінансова та бюджетна децентралізація - ще один із головних принципів формування бюджетів у європейських країнах. І хоча в Україні ступінь бюджетної централізації ще досить високий і далі існує принцип формування бюджету „згори-вниз”, певні зрушення у цьому напрямку уже маємо. [9]

До того ж реформування фінансового сектору має здійснюватися таким чином, щоб створити умови для становлення й розвитку альтернативних систем надання комунальних та суспільних послуг. У ринкових умовах економічне та політичне середовище ґрунтується на приватному секторі. На сьогодні в Україні суспільні послуги „безкоштовні ” для споживачів і немає можливості виміряти їхню економічну ефективність. Зважаючи на іноземний досвід, є потреба створення умов для розвитку альтернативних систем надання суспільних послуг. Так, наприклад, у країнах Центральної Європи дуже швидко відбулося реформування традиційних надання суспільних послуг, чому сприяли чотири основні елементи ринкового середовища:

1) надання послуг приватним організаціям;

2) участь приватних організацій у виробленні суспільних послуг;

3) використання у комунальній сфері ринкових механізмів;

4) необхідність становлення громадянського суспільства [9].

Становлення системи альтернативних способів надання послуг - явище, властиве складному соціальному та економічному перетворенню суспільства. Виділяють такі головні види альтернативних способів надання послуг:

1) видача контрактів на комунальні послуги;

2) запровадження програм будівництва, експлуатації, передачі;

3) надання послуг на місцевому рівні неприбутковими організаціями та доброчинними товариствами.

На розвиток тих чи інших видів альтернативних способів надання послуг впливає ціла низка чинників, серед яких - законодавче та фінансове середовище країни, специфіка сфери, в якій вони надаються, ринкові умови тощо. Так, наприклад, у Великій Британії на отримання підряду місцеві органи влади змушені порівнювати свою ефективність з ефективність приватного сектору. У французькій централізованій структурі існують форми договірних відносин з монополістичними державними компаніями у сфері комунального господарства. У німецькій традиції внутрішній ефективності державних організацій віддається перевага перед ринковими стимулами. У Німеччині існують різні форми власності і підзвітності у сфері комунального господарства, які намагаються урівноважити державні функції з механізмами приватного сектору. Щодо країн Центральної Європи, то найкращих результатів досягли тут Польща та Угорщина, де закріпилася практика видачі контрактів. В Угорщині у сфері суспільних послуг існують дві групи послуг, у наданні яких беруть участь зовнішні виробники. Укладаються контракти між муніципалітетом як клієнтом і виробником послуг у сфері прибирання твердих відходів та центрального опалення. Зовнішні компанії (недержавні та не муніципального підпорядкування) забезпечують похоронну службу, водопостачання, каналізацію, обслуговування плавальних басейнів та прибирання твердих відходів [11].

З метою активізації таких заходів у багатьох обласних державних адміністраціях працюють над великомасштабним проектом, метою якого є підвищення ефективності територіального самоврядування і впровадження механізмів громадської участі у визначенні пріоритетів територіальних громад, формуванні місцевих бюджетів та контролі за бюджетними процесами шляхом скорочення дистанції між владою й громадою за активного залучення представників громади до участі у формуванні місцевих бюджетів і контролі за бюджетними процесами. За проектом планується розробити і впровадити в регіонах України дійовий механізм громадської участі у визначенні пріоритетів територіальних громад, прийнятті рішень та моніторингу реалізації цих рішень місцевими органами влади й управління, використовуючи результати вивчення європейського досвіду місцевого самоврядування.

Що стосується системи між бюджетних відносин, яку ми можемо бачити в окремій країні, то вона формується під впливом великої кількості факторів - економічних, фінансових, політичних, історичних тощо. Вільям Фокс зазначив, що: „Фактори, які визначають відносний розмір міжурядових стосунків, включають: ступінь децентралізації видатків та доходів, спроможність збирати місцеві доходи, фінансові та економічні дисбаланси в країні, бажання здійснювати вирівнювання, культурний спадок країни та інше”. Ідентифікація цих факторів дозволяє, виходячи з умов конкретної країни, визначити найбільш ефективні напрями реформування та подальшого розвитку між бюджетних відносин [5].

Структура системи міжбюджетних трансфертів окремої країни залежить від специфічного співвідношення факторів, які характеризують спроможність та бажання держави надавати урядам нижчих рівнів адекватну фінансову підтримку. До них належать насамперед фінансово-економічні фактори, до яких відносяться такі, які характеризують загальні умови функціонування національної економіки (площа території, щільність населення); демографічні умови (чисельність населення, його структура з точки зору місця проживання та етнічного складу); рівень добробуту суспільства (ВВП в абсолютному вимірі та на душу населення, його динаміка); нерівномірність розподілу доходів; стан та структура державних фінансів країни.

Фактори, які характеризують загальні умови функціонування економіки країни, не справляють вагомого впливу на структуру системи міжбюджетних трансфертів. Те саме стосується і факторів, які описують стан державних фінансів. Це повинно свідчити на користь припущення, що масштаби та структура фінансової підтримки місцевих урядів у країнах СНД значною мірою залежать від суб'єктивних чинників, зокрема, неформальних відносин між адміністраторами вищих та нижчих щаблів сектора державного управління, а не від об'єктивних факторів. Разом з тим виявилося, що фактори, які характеризують рівень суспільного добробуту та поступ у здійсненні економічних перетворень, значно впливають на дизайн системи між бюджетних трансфертів країни.

Як виявилося, між групою країн Центральної та Східної Європи та країнами СНД існують певні відмінності у впливі окремих факторів на структуру системи міжбюджетних трансфертів. Так для країн Центральної та Східної Європи порівняно з усією сукупністю аналізованих країн є характерними такі особливості: по-перше, набагато більш значущим виявляється вплив на субсидування місцевих урядів такого фактора, як нерівномірність розподілу доходів; по-друге, можна відзначити вагоміший, порівняно з загалом, вплив на частку непрямих трансфертів у трансфертних доходах місцевих бюджетів такого фактора, як „прогрес в економічних реформах”, - адже саме в цих країнах досягнуто більше успіхів у ринковій трансформації економіки [5].

Що стосується країн СНД, то найбільш тісний зв'язок з особливостями системи субсидування місцевих урядів виявив такий фактор, як „темпи зростання реального ВВП”. Означений фактор сприяє скороченню рівня трансфертної залежності місцевих урядів та веде до відносного зменшення ролі капітальних трансфертів у їхніх прямих трансфертних доходах.

Підсумовуючи наведений вище аналіз впливу факторів економіко-фінансової групи на міжбюджетні трансферти, можна відзначити, що більшість з них характеризується прямим впливом на рівень фінансової залежності місцевих урядів від держави, виміряної показником частки міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих урядів. Це означає, що, за інших незмінних умов, може відбуватися зростання частки доходів місцевих урядів, яка фінансується невласними коштами. Проте...