Фінансова автономія

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Основи фінансової автономії місцевих органів влади

У контексті політичних та соціально-економічних процесів, що відбуваються в Україні, особливого значення набувають питання підвищення ролі і статусу місцевого самоврядування шляхом розширення фінансової автономії місцевих бюджетів. Без фінансової автономії неможливо існування місцевого самоврядування, а також державної влади, організованої за принципом розподілу функції між рівнями влади.

Що ж слід розуміти під поняттям "фінансова автономія місцевих органів влади"? Зміст терміну "автономія" має грецьке походження від понять, які можна перекласти так: "сам" і "закон". У буквальному розумінні це означає: сам пишу (приймаю) закони. Саме слово автономія розкриває зміст терміну самоврядування і тісно з ним пов'язане. Термін "влада" можна тлумачити принаймні одного діяча або орган, що впливає на ставлення і/або дії іншого. Англійське слово power походить від французького pouvoir, яке, в свою чергу, походить від латинських слів potestas і potentia, що означають «здатність» (обидва вони утворені від дієслова potere - «бути здатним»). Для римлян слово potentia означало здатність чи спроможність однієї особи або речі впливати на іншу. Це означає, що рішення організації, яка має автономію, приймаються її членами. Члени цієї організації свої справи вирішують спільно. В такій організації немає розриву між об'єктом і суб'єктом управління. Організація для управління справами створює свій апарат, не втрачаючи при цьому властивостей самоврядування .

Особливою формою автономії є фінансова автономія. Фінансова автономія - це, по-перше, наявність в органів місцевої влади прав самостійного прийняття рішень щодо формування своїх бюджетів та фінансування завдань і повноважень з метою забезпечення гідних умов для життєдіяльності громадян територіальних одиниць; по-друге, це реальна можливість місцевих органів за рахунок наявних в їх розпорядженні матеріально - фінансових ресурсів забезпечувати населення суспільними товарами та послугами якісно і в повному обсязі. Відповідно до цього доцільно зазначити, що фінансова незалежність певною мірою визначається обсягом наявних фінансових ресурсів у розпорядженні місцевих органів управління як надійної бази для вирішення власних завдань. Отже, фінансова автономія - це самоврядування у сфері фінансів. Фінанси місцевих органів влади являють собою систему формування, розподілу та використання місцевою владою фінансових ресурсів для забезпечення покладених на неї функцій і завдань. Принцип автономності реалізується в тому, що таку систему кожен місцевий орган влади створює сам. Він обирає її модель, внутрішню структуру, визначає співвідношення між окремими елементами.

Самоврядування територіальних колективів, її самостійність базується на фінансовій автономії. Питання забезпечення фінансової автономії органів місцевого самоврядування в Україні поки що не розроблено .

Фінансова автономія місцевих органів влади може розглядатися в контексті функцій, які покладаються на ці органи влади. У державі має бути чіткий розподіл функцій між рівнями влади. Відокремлення від завдань центральної влади завдань, що покладаються на місцеву владу, зумовлює потребу в таких фінансових джерелах, на які може впливати місцева влада. Саме такий підхід передбачає Європейська хартія про місцеве самоврядування. Країни, які підписали Європейську хартію мають визнавати органи місцевого самоврядування, уповноважених приймати рішення, та користуються широкою автономією щодо компетенцій, порядку здійснення цих компетенцій і засобів, необхідних для виконання своєї місії .

Фінансова автономія місцевих органів влади - це фінансова незалежність цих органів при виконанні покладених на них функцій. Для ефективного розв'язання місцевими органами влади покладених на них завдань необхідна не тільки організаційна і адміністративна незалежність, а й фінансова незалежність. фінансовий автономія самоврядування

Фінансова автономія місцевих органів влади є об'єктивно необхідною складовою, організованою за принципом розподілу функцій державної влади. Саме існування органів місцевого самоврядування ставиться під сумнів без фінансової автономії місцевих органів влади, а також державної влади, організованої за принципом розподілу функцій між її рівнями. У Європейській хартії місцевого самоврядування, у зв'язку із цим наголошується, що законні повноваження на виконання певних обов'язків не мають сенсу, якщо місцеві органи влади позбавлено необхідних для цього фінансових засобів .

У Європейській декларації прав міст, прийнятій Постійною конференцією місцевих і регіональних органів влади Європи Ради Європи наголошується, що громадяни європейських міст мають право на "фінансові механізми і структури, які дозволяють місцевим органам влади знаходити фінансові засоби, необхідні для здійснення прав, визначених у цій Декларації" .

У Декларації про принципи місцевого самоврядування в державах - учасницях Співдружності, прийнятій Міжпарламентською асамблеєю СНД підкреслюється необхідність фінансової автономії місцевих органів влади. У статті 4 Декларації зазначається, що законодавство про місцеве самоврядування має встановити права територіальних співтовариств на матеріально-фінансові ресурси, достатні для самостійного здійснення органами місцевого самоврядування покладених на них функцій і повноважень.

Фінансова автономія місцевих органів влади може бути реалізована лише за умови, що ці органи зможуть будувати власні фінансові системи на основі своїх рішень. Місцеві органи влади в межах закону та своїх повноважень, мають самостійно визначати свої видатки, доходи, способи формування доходів, самостійно будувати відповідні фінансові інститути, мати власну компетенцію в системі фінансових відносин .

Таким чином, головним критерієм, який засвідчує фінансову автономію місцевих органів влади, є наявність у них прав прийняття рішень у сфері власних фінансів. Якщо такого права не передбачено в законодавстві, то місцева влада фінансової автономії не має.

Право прийняття рішень є загальною передумовою фінансової автономії місцевих органів влади. Є ряд критеріїв, на основі яких можна визначити масштаби та межі фінансової автономії місцевої влади. Автором пропонується система таких показників .

Передовсім це система прав, які визначають фінансову компетенцію місцевих органів влади:

- право на самостійну розробку, затвердження та виконання місцевого бюджету,

- право податкової ініціативи (право встановлення місцевих податків і зборів),

- право утворення позабюджетних, валютних, страхових, резервних, пенсійних та інших цільових фондів .

- право на залучення кредитних ресурсів, право на надання кредитів і надання гарантій фізичним та юридичним особам за кредитами,

- право на встановлення цін і тарифів на продукцію та послуги комунальних підприємств,

- право на запровадження штрафів та інших фінансових санкцій,

- право на створення власних фінансово-кредитних установ .

- право участі в капіталі й доходах господарських підприємств,

- право на користування, володіння і розпорядження комунальною власністю, право розпорядження прибутками комунальних підприємств та інших підприємств, які перебувають у власності місцевих органів влади, та деякі інші права.

За різних умов місцеві органи влади можуть мати різні обсяги фінансової компетенції і, таким чином, різні рівні фінансової автономії. Рівень фінансової автономії місцевих органів влади може бути визначено також системою кількісних показників:

- частка видатків на реалізацію власних повноважень,

- частка обов'язкових видатків,

- частка видатків для забезпечення делегованих повноважень,

- питома вага власних доходів, питома вага власних і переданих (закріплених) доходів,

- частка доходів від місцевих податків і зборів та незв'язаних субсидій,

- ступінь залежності від окремих доходних джерел

- коефіцієнт податкоспроможності окремої адміністративно-територіальної одиниці чи територіального колективу.

Кожен із перелічених показників засвідчує різні аспекти фінансової автономії місцевих органів влади. Коротко зупинимося на кожному із запропонованих кількісних показників фінансової автономії місцевих органів влади.

Показник частки видатків на реалізацію власних повноважень характеризує обсяг функцій, що забезпечуються органами місцевого самоврядування поза межами прямого державного контролю. Це - показник автономії місцевих органів влади від державної влади.

Показник частки обов'язкових видатків характеризує обсяг завдань, що забезпечуються місцевими органами влади під контролем державної влади на рівні встановлених нею єдиних державних стандартів. Зазначений показник вказує на масштаби втручання державної влади у сферу діяльності місцевих органів влади. Якщо місцевий орган влади не в змозі забезпечити фінансування обов'язкових видатків на рівні державних стандартів, то держава надає йому необхідну фінансову допомогу.

Показник частки видатків на фінансування делегованих повноважень відображає обсяг завдань державної влади, що делегуються нею для забезпечення місцевими органами влади. Видатки місцевих органів влади на реалізацію делегованих повноважень має в повному обсязі компенсувати той орган державної влади, який передав ці повноваження .

Показник частки власних доходів у доходах місцевих бюджетів вказує на ступінь залежності доходних джерел місцевих органів влади від їхньої власної діяльності та власних рішень. Це - показник рівня незалежності доходної бази місцевих органів влади від доходної бази центральних органів влади. Показник частки власних доходів у доходах місцевих бюджетів є найбільш універсальним показником рівня самостійності цих бюджетів.

Показник питомої ваги власних і закріплених доходів у доходах місцевих бюджетів є показником рівня самостійності місцевих бюджетів з урахуванням переданої їм державою на довгостроковій основі додаткової доходної бази.

Показник частки доходів місцевих бюджетів від місцевих податків і зборів характеризує частину доходів бюджетів, які формуються за рахунок податків і зборів, що встановлюються місцевими органами влади.

Показник частки незв'язаних субсидій у доходах місцевих органів влади відображає обсяги фінансової допомоги місцевим органам влади з боку державної влади, яка не обумовлюється конкретною метою та завданнями. Така допомога може розглядатися як засіб для зміцнення власної доходної бази місцевих органів влади .

Показником реальної фінансової автономії місцевих органів влади є ступінь залежності доходів місцевих органів влади від окремих доходних джерел. Місцеві органи влади не можуть потрапляти в залежність до певних суспільних груп, які формують доходні джерела, це слід враховувати в процесі формування системи місцевих податків, розміщення місцевих позик. Автори проекту кодексу податкових законів для держав Центральної та Східної Європи наголошують про необхідність забезпечення автономії місцевого самоврядування від доходних джерел.

Існує два підходи до обґрунтування ефективного рівня фінансової автономії органів місцевої влади у регулюванні соціально-економічного розвитку АТО. Перший підхід полягатиме у стимулюванні соціально-економічного розвитку АТО за рахунок управління обсягом надходжень до місцевого бюджету внаслідок регулювання обсягів трансфертів. Позитивний соціально-економічний ефект полягатиме у посиленні фінансування соціально-економічного розвитку АТО. Другий підхід полягатиме у стимулюванні соціально-економічного розвитку АТО внаслідок оптимізації витрат органів місцевого самоврядування на трансферти у місцеві бюджети нижчого рівня. Тобто, такий підхід полягає у стимулюванні соціально-економічного розвитку АТО за рахунок управління обсягом трансфертів у видатках місцевих бюджетів. Позитивний соціально-економічний ефект виникатиме внаслідок обмеження обсягу трансфертів та додаткового фінансування потреб бюджету вищого рівня. Однак, оскільки за рахунок місцевих бюджетів нижчих рівнів також виконується фінансування соціально-економічного розвитку тих же самих АТО, то зменшення обсягу трансфертів із бюджетів вищого рівня зумовлюватиме зменшення ефективності виконання функцій органів місцевого самоврядування нижчих за рангом територіальних утворень. Тому визначення оптимального рівня обсягу трансфертів у видатках повинно мати більш докладне обґрунтування.

Важливим показником фінансової автономії є коефіцієнт податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці, який використовується в практиці багатьох зарубіжних країн. Він розраховується таким способом:

- спочатку визначається податкоспроможність територіальної громади (адміністративно-територіальної одиниці). Податкоспроможність території - це показник, який характеризує абсолютний обсяг ВВП, що виробляється в її межах на душу населення і який може бути об'єктом комунального оподаткування;

- потім у такий же спосіб розраховується показник середньої податкоспроможності в масштабах усієї держави як частка ВВП на душу населення, що може бути об'єктом комунального оподаткування;

- співвідношення між податкоспроможністю окремої території та середньою податкоспроможністю в межах країни е коефіцієнтом податкоспроможності. Цей коефіцієнт може бути більшим або меншим від одиниці.

Якщо територія має коефіцієнт податкоспроможності менший за 1, то така територія отримує фінансову допомогу в процесі фінансового вирівнювання. Якщо цей коефіцієнт у території більший за 1, то вона є фінансовим донором.

Рівень фінансової автономії окремої території залежить від її податкоспроможності. Території з малою податкоспроможністю, мають об'єктивно зумовлений низький рівень фінансової автономії. І навпаки, території з високою податкоспроможністю, мають вищий рівень фінансової автономії. Це ж стосується і територій, що мають Податкоспроможність на рівні середніх показників.

Коефіцієнт податкоспроможності є показником автономії місцевого органу влади від заходів фінансового вирівнювання його доходів і видатків, які здійснюються центральною владою.

Запропонована система показників фінансової автономії місцевих органів влади має стати інструментом як економічного аналізу, так і фінансового планування в Україні.

У процесі будівництва місцевих фінансів в Україні має бути враховано важливу закономірність, яка засвідчує взаємопов'язаність функцій місцевої влади та рівня її фінансової автономії. Цю закономірність можна визначити таким чином: обсяг фінансової компетенції місцевої влади має відповідати функціям і завданням, що покладаються на місцеві органи влади.

3 питанням фінансової автономії місцевих органів влади пов'язана проблема визначення природи місцевих фінансів, їхнього взаємозв'язку з державними фінансами.

Місцеві фінанси і державні фінанси - це нетотожні поняття. Місцеві фінанси не включаються до складу державних фінансів, хоча й тісно з ними пов'язані. Фінанси місцевих органів влади підпорядковані державним фінансам, оскільки держава визначає обсяг функцій місцевого самоврядування та правове поле місцевих фінансів. Державні фінанси і місцеві фінанси є інструментами реалізації функцій інститутів організації суспільного життя - держави та місцевого самоврядування. І ті, й ті фінанси обслуговують не приватні, а суспільні інтереси. Як державні фінанси, так і місцеві фінанси мають публічний характер. Державні фінанси в багатьох перехідних формах проникають у фінанси місцевих органів влади, беруть участь у формуванні їх. На державних фінансах лежить функція збалансування фінансів місцевих органів влади. Кожна країна демонструє свої особливі форми взаємодії державних фінансів з місцевими фінансами. Проте процес подібної взаємодії не може приводити до одержавлення місцевих фінансів. У цьому разі вони як окрема система можуть припинити своє функціонування. Важливо знайти такі форми взаємодії державних фінансів і місцевих фінансів, за яких буде гарантовано фінансову автономію місцевої влади й ефективність усіх публічних фінансів .

2. Основні показники та оцінка фінансової автономії місцевих органів влади

Для реалізації завдань дослідження важливим є визначення кількісних параметрів (показників) оцінки рівня фінансової автономії. Проте здійснення такої оцінки стикається з низкою труднощів, пов'язаних перш за все з відсутністю усталених методичних підходів до її проведення. Зокрема: відсутній єдиний критерій оцінки рівня фінансової автономії; відсутні підходи до якісного оцінювання рівня фінансової автономії; при використанні ряду показників оцінки рівня фінансової автономії, що пропонуються у науковій літературі, виникають розрахункові труднощі, пов'язані з недостатньою доступністю статистичної інформації; виникають методологічні труднощі, обумовлені, перш за все, різними підходами у розрахунку обсягів трансфертів протягом періоду існування незалежної України і т.п. До інших недоліків існуючого методичного забезпечення оцінювання рівня фінансової автономії слід також віднести відсутність уніфікації у назвах, способах визначення показників оцінки такого рівня, інтерпретації результатів дослідження. Тому результати оцінки рівня фінансової автономії органів місцевого самоврядування України, виконані при написанні дисертаційної роботи, є, на нашу думку, орієнтовними.

Оцінка рівня фінансової автономії органів місцевої влади може бути виконана двома способами: як оцінка такого рівня по Україні в цілому та як оцінка рівня фінансової автономії для кожної окремої адміністративно-територіальної одиниці.

Як основний критерій оцінки фінансової автономії органів місцевої влади обрано обсяг трансфертів, який отримують відповідні їм місцеві бюджети від бюджетів вищого рівня. На основі обсягу цих трансфетів можна розрахувати показники оцінки фінансової автономії органів місцевого самоврядування:

фіскальної (фінансової) залежності субнаціональних (місцевих) органів влади за доходами або питомої ваги трансфертів у доходах місцевого бюджету (тобто співвідношення між обсягом трансфертів і загальним обсягом доходів відповідного місцевого бюджету); фіскальної (фінансової) залежності субнаціональних (місцевих) органів влади за видатками або питомої ваги трансфертів у видатках місцевого бюджету (тобто співвідношення між обсягом трансфертів і загальним обсягом видатків місцевого бюджету).

З метою збалансування місцевих бюджетів законопроектом передбачено трансферти між державним бюджетом і 692 місцевими бюджетами. При цьому для 659 місцевих бюджетів, або 95,2 %, передбачено надання з державного бюджету дотації вирівнювання, а для 33 місцевих бюджетів, або 4,8 %, - передачу коштів до державного бюджету. Загальний обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету визначено у сумі 55 млрд. 695,4 млн. грн., що на 4 млрд. 45,4 млн. грн., або 7,8 %, більше затвердженого показника на 2012 рік. Загальний обсяг коштів, що передається до державного бюджету з місцевих бюджетів, визначено у сумі 1 млрд. 589,1 млн. грн., що на 451,9 млн. грн., або 39,7 %, більше показника, затвердженого на 2012 рік.

Загалом у 2013 році було надано з державного бюджету місцевим бюджетам 24 субвенції і 6 дотацій на суму 117 млрд. 300,7 млн. грн., що на 4 млрд. 203,9 млн. грн., або 3,5 %, менше, ніж обсяги, затверджені на 2012 рік. При цьому на видатки споживання спрямовано 114 млрд. 630,7 млн. грн., або 97,7 %, загального обсягу трансфертів, видатки розвитку - 2 млрд. 670,1 млн. грн., або лише 2,3 %. Порівняно з 2012 роком, частка трансфертів, які передбачено спрямувати на видатки розвитку, зменшиться на 3,1%. пункту. Питома вага суми міжбюджетних трансфертів у доходів місцевих бюджетів становить 53,2 відсотка.

Доповненням до цих показників, на нашу думку, виступають такі показники, як:

1. трансфертна залежність місцевих органів влади за доходами (тобто співвідношення обсягу трансфертів та власних доходів місцевого бюджету);

2. трансфертна залежність місцевих органів влади за видатками (тобто співвідношення обсягу трансфертів до видатків бюджету без урахування обсягу дотацій бюджетам нижчого рівня).

Оберненими до показників фіскальної (фінансової) залежності субнаціональних (місцевих) органів влади за доходами (видатками) виступають конкретно-територіальні показники фінансової автономії органів місцевого самоврядування, що відображають її ступінь від бюджету центральних органів влади:

1. фінансова автономія органів місцевого самоврядування за доходами (співвідношення власних доходів місцевого бюджету до його поточних доходів)

2. фінансова автономія органів місцевого самоврядування за видатками (співвідношення видатків бюджету без урахування обсягу дотацій бюджетам нижчого рівня до поточних видатків місцевого бюджету).

Обсяг доходів місцевих бюджетів загалом складає суму близько 220 млрд. 442,1 млрд. грн., що більше показників, затверджених місцевими радами і законом про бюджет на поточний рік, на 460,9 млн. грн., або 0,2 відсотка.

Власні та закріплені доходи місцевих бюджетів на 2013 рік мають суму 103 млрд. 141,4 млн. грн., або 6,5 % ВВП, що на 4 млрд. 664,8 млн. грн., або 4,7 %, більше обсягів, затверджених місцевими радами на поточний рік.

Для узагальнюючої оцінки рівня фінансової автономії (тобто в цілому за всіма АТО України) нами запропоновано використання таких показників як: коефіцієнт автономії формування фінансових ресурсів АТО, коефіцієнт автономії використання фінансових ресурсів АТО.

Збір платежів у 2013 році до бюджетів всіх рівнів у порівняні з попереднім роком.

Динаміка надходжень платежів до місцевого бюджету, що сплачуються фізичними особами за 2012-2013 роки.

3. Визначення стимулюючого рівня автономії органів місцевої влади

Розвиток цілісної відкритої системи, якою є національна економіка, забезпечується внаслідок функціонування окремих її елементів, якими є АТО, причому таке функціонування повинно мати узгоджений характер. Відповідно управління соціально-економічним розвитком АТО має бути спрямоване одночасно на стимулювання цього розвитку із врахуванням їх специфіки та на підтримання сталості системи національної економіки.

Загалом управління представляє собою процес здійснення впливу на окремий об'єкт, систему або елементи системи з метою досягнення певного результату, стану чи трансформації системи.

Регулювання соціально-економічного розвитку АТО представляє собою процес підтримання сталого соціально-економічного стану (сталості тенденції динаміки соціально-економічного розвитку) відповідного територіального утворення.

Фінансове регулювання полягає у регламентуванні розподільних відносин у суспільстві та є елементом фінансового механізму. Останній, за допомогою фінансових інструментів (податки, внески і відрахування, субсидії, дотації тощо), які створюються у складі такого механізму, впливає на соціально-економічний розвиток АТО. Методами такого впливу виступають фінансове регулювання та фінансове забезпечення підсистеми фінансового механізму.

Фінансова автономія органів місцевої влади , як було зазначено вище, виступає елементом фінансового механізму регулювання соціально-економічного розвитку АТО та одночасно входить до складу фінансового регулювання та фінансового забезпечення. Як елемент такого механізму фінансова автономія може бути віднесена до вбудованого інструментарію, котрий зумовлює зміни економічного середовища, розвиток якого він регулює, але при цьому внаслідок існування зворотного причинно-наслідкового зв'язку між фінансовим інструментом і середовищем, змінюється сам. В залежності від завдань фінансової політики змінюється склад фінансових інструментів. Саме дієвістю окремих інструментів фінансового механізму визначається його ефективність.

Фінансовий механізм регулювання соціально-економічного розвитку АТО можна розглядати як систему взаємопов'язаних методів, важелів, інструментів, які спричинюють вплив на її соціально-економічний розвиток за допомогою регламентування розподільних відносин.

Структуру системи можна визначити по-різному, наприклад, поділити її на підсистеми, а останні -- на елементи. Елементом можна вважати об'єкт регулювання, внутрішня структура якого не цікавить органи управління, але окремі його характеристики впливають на інші елементи і на систему в цілому. Система та елементи системи -- поняття умовні. Сукупність об'єктів регулювання, які розглядаються на певному рівні як система, на вищому рівні можуть бути елементом іншої системи.

Фінансову автономію органів місцевої влади зазвичай включають до складу фінансового забезпечення, оскільки вона є результатом розподілу фінансових ресурсів держави на виконання владних повноважень таких органів. Як елемент фінансового механізму регулювання соціально-економічного розвитку АТО фінансова автономія органів місцевого самоврядування раніше не розглядалась.

Формування фінансової автономії органів місцевої влади оцінювалось як наслідок реалізації певної фінансової політики держави щодо забезпечення виконання владних повноважень такими органами. Однак сучасна вітчизняна та світова наукова думка все частіше схиляється до розгляду фінансової автономії як інструменту регулювання економічних процесів. З огляду на це, доцільним було обґрунтувати встановлення ефективного рівня фінансової автономії органів місцевого самоврядування у регулюванні соціально-економічного розвитку АТО.

Встановлення ефективного рівня фінансової автономії органів місцевої влади у регулюванні соціально-економічного розвитку АТО може мати тактичну і стратегічну спрямованість. Щодо стратегічної спрямованості необхідним є врахувати: вплив фінансової автономії органів місцевого самоврядування на сталість функціонування всієї національної економіки, структурну цілісність системи національної економіки, пролонговані економічні та соціальні ефекти, пролонговані фінансові ефекти. Щодо тактичної спрямованості встановлення ефективного рівня фінансової автономії органів місцевого самоврядування у регулюванні соціально-економічного розвитку АТО необхідним є врахувати:

1. досягнення сталості розвитку АТО у короткострокові проміжки часу, вплив

2. фінансової автономії на окремі параметри соціально-економічного розвитку АТО,

3. негайні економічні та соціальні ефекти.

Зазвичай до структури фінансового механізму включають наступні елементи: фінансову оцінку та прогнозування, нормування, лімітування, санкції, стимули.

Фінансова автономія органів місцевого самоврядування є синтетичним інструментом фінансового механізму регулювання соціально-економічного розвитку АТО, оскільки встановлення її ефективного рівня передбачає послідовне використання всіх зазначених елементів.

Оцінка та прогнозування використовуються для визначення планованих доходів місцевого бюджету відповідними територіальними фінансовими управліннями на початкових стадіях бюджетного процесу.

До функцій фінансово-економічного управління входить, крім того, визначення прогнозованих параметрів соціально-економічного розвитку АТО для обґрунтування планованих рівнів доходів і видатків бюджету.

Тобто прогнозування вихідних параметрів фінансової автономії органів місцевого самоврядування є невід'ємним елементом звичайного бюджетного процесу. Однак таке прогнозування зазвичай виконується без врахування зворотного зв'язку між рівнем доходів та видатків бюджету і параметрами соціально-економічного розвитку АТО.

Фінансове планування в межах бюджетного процесу визначає обсяг трансфертів, необхідний для досягнення збалансованості місцевого бюджету в межах, необхідних для виконання органами місцевого самоврядування їх владних повноважень. Фінансове планування виконується на основі нормування витрат бюджетних коштів на задоволення тих чи інших потреб населення. Фінансове планування та прогнозування визначають той рівень фінансової автономії органів місцевого самоврядування, який формується при усталеній фінансовій політиці держави без зміни співвідношення реалізації концепцій бюджетного унітаризму і федералізму.

Лімітування обсягу трансфертів у доходах і видатках місцевого бюджету провадиться двічі: по-перше, на початкових етапах бюджетного процесу, коли визначається необхідний обсяг додаткового фінансування виконання повноважень органів місцевої влади , виходячи із планованих витрат бюджету і прогнозованих доходів; по-друге, після визначення стимулюючого рівня фінансової автономії органів місцевого самоврядування.

Досягнення стимулюючого рівня фінансової автономії органів місцевого самоврядування забезпечує дієвість такого елементу фінансового механізму регулювання соціально-економічного розвитку АТО як фінансове стимулювання.

Таким чином, фінансова автономія органів місцевого самоврядування як синтетичний інструмент фінансового механізму регулювання соціально-економічного розвитку АТО включає в себе інші його інструменти, які цілеспрямовано можуть бути використані для узгодженого впливу на соціально-економічний розвиток АТО.

Висновки

Фінансова автономія органів місцевої влади є одночасно наслідком функціонування фінансового механізму регулювання соціально-економічного розвитку АТО і одним із його елементів. Вона виникає при функціонуванні такого механізму в контексті переходу від бюджетної централізації до бюджетної децентралізації та являє собою наслідок бюджетної децентралізації як процесу. Досягнення певного рівня фінансової автономії органів місцевого самоврядування може приводити до зміни рівня соціально-економічного розвитку АТО.

Досягнення фінансової автономії органів місцевого самоврядування України є ускладненим внаслідок протиріччя в експліцитній та імпліцитній фінансовій політиці стосовно формування фінансових ресурсів місцевих органів влади. Експліцитно реалізація концепції бюджетного федералізму підтримується перерозподілом владних повноважень між рівнями влади і фактичною відсутністю розщеплення податкових надходжень, імпліцитно ? порушується фінансовою залежністю всіх місцевих бюджетів України від Державного бюджету внаслідок недостатності у них власних фінансових ресурсів. Відповідні експліцитна та імпліцитна форми фінансової автономії органів місцевої влади пов'язані між собою і можуть бути реалізовані тільки у взаємодії.

Список використаної літератури

1.Корнєєв М. В. Взаємозв'язок фінансової автономії органів місцевого самоврядування та соціально-економічного розвитку територій / М. В. Корнєєв // Теория и практика экономики и предпринимательства : материалы VI Международной научно-практической конференции (Алушта, 4-6 мая 2009 г.). ? Симферополь, 2009. - С. 71-72.

2. Крук О. М. Аналіз фінансової стійкості місцевого бюджету / О. М. Крук // Вісник Донецького університету економіки та права. - 2011. - № 2. - С. 193-197.

3. Кобилецька О. П. Місцевий бюджет ? фінансова база місцевого самоврядування / О. П. Кобилецька // Південноукраїнський правничий часопис. ? 2006. ? № 3. ? С. 124-127.

4.Корнєєв М. В. Фінансова автономія місцевих органів самоврядування / Корнєєв М.В.// Гроші, фінанси і кредит: Дніпропетровськ 2009

5. Мних М. В. Роль та значення місцевих фінансів у розвитку місцевого самоврядування / М. В. Мних // Економіка, Фінанси, Право. 2004. № 2. С. 15-

17.

6.Корнєєв М. В. Удосконалення методики оцінки фінансової автономії органів місцевого самоврядування / М. В. Корнєєв // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю : матеріали VI-ї Міжнародної науково- практичної конференції (Черкаси, 8-10 квітня 2009 р.). ? Черкаси : ЧДТУ, 2009. - С. 376 - 378.

Размещено на Allbest.ru