Кількісна теорія грошей за Ірвінгом Фішером

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Економічний факультет

Реферат

на тему: «Кількісна теорія грошей за Ірвінгом Фішером»

Київ 2012

Вступ

Вивчення грошового ринку та грошових відносин неможливе без вивчення основних теорій грошей. Думки різних вчених, щодо цього відрізнялись. Вони розвивали і доповнювали існуючі теорії грошей, шукаючи вдале пояснення економічних процесів.

Розрізняють три основні теорії грошей: металеву, номіналістичну і кількісну.

Для металевої теорії грошей характерне ототожнення багатства суспільства з дорогоцінними металами, яким приписувалося монопольне виконання всіх функцій грошей.

Номіналістична теорія грошей стосувалася вже паперових грошей (казначейських білетів) та розмінних монет. В основі її лежали два наступні положення: гроші створюються державою, і вартість грошей визначається їх номіналом.

В економічній науці про гроші найбільш поширеною і відомою є кількісна теорія. Хоч сформувалася ця теорія як обґрунтування зміни рівня товарних цін зміною кількості грошей в обігу, тобто на базі вирішення досить вузького, прикладного питання економіки, сьогодні це надзвичайно широка теоретична концепція, яка з кількісних позицій веде пошуки відповіді по суті на всі питання теорії та практики використання грошей.

Одну із основних концепцій цієї теорії заклав Ірвінг Фішер. При дослідженні зв'язку між кількістю грошей і ціною сформулював нову версію кількісної теорії на базі так званого «рівняння обміну».

фішер гроші ціна кількісний

Кількісна теорія грошей за Ірвінгом Фішером

Суттєвий внесок до модернізації кількісної теорії зробив І. Фішер (1867- 1947) - видатний представник математичної школи в сучасній економічній теорії, один із творців і перший президент Міжнародного економічного товариства (1931-1933). У праці "Купівельна сила грошей, її визначення і відношення до кредиту, відсотків і криз" (1911 р.) він намагався формалізувати залежність між масою грошей і рівнем товарних цін за допомогою рівняння обміну.

Рівняння обміну - це рівняння, що пов'язує статистичну кількість грошей в економічній системі з іншими її параметрами (рівнем цін, рівнем реального виробництва або товарів, які перебувають в обігу, швидкістю обігу грошей).

MV=PQ ( 1.)

де M (Money) - середня кількість грошей, що перебуває в обігу в певному суспільстві протягом року;

V (Velocity) - середня кількість оборотів грошей в їх обміні на блага;

P (Price) - середня ціна продажу кожного окремого товару, що купується в певному суспільстві;

Q (Quantity) - сукупна кількість товарів. [1,205c.]

З рівняння обміну випливає, що будь-яка зміна кількості грошей має приводити до відповідних змін рівня цін, реального обсягу виробництва, швидкості обігу або комбінації цих змінних.

Формула Фішера є некоректною для умов золотомонетного стандарту, оскільки ігнорує внутрішню вартість грошей. Однак за обігу паперових грошей, нерозмінних на золото, вона набуває певного раціонального змісту. В цих умовах зміна грошової маси впливає на рівень товарних цін (хоча, звичайно, він певною мірою ідеалізував ціновий механізм, тому що мав на увазі абсолютну еластичність цін). Фішер, як і інші неокласики, відштовхувався від моделі досконалої конкуренції та поширював свої висновки на економіку, в якій існували монополії , а ціни вже значно втратили еластичність. У концепції Фішера є й інші недоліки, характерні для кількісної теорії, зокрема перебільшення впливу грошей на товарні ціни. З його формули випливає, що грошова маса виконує активну роль, а ціни - пасивну, і лише грошова є незалежною змінною, тоді як насправді спостерігається відповідний взаємозв'язок. В умовах монополістичного ціноутворення зростання товарних цін нерідко є причиною розширення грошового обігу.[2,188c.]

Багато сучасних економістів характеризують рівняння обміну як рівність MV = PQ, яка, на їх думку, виражає акт обміну "Г - Т" стосовно всієї маси товарів, тобто сума грошей, на які куплені товари, рівна сумі цін куплених товарів. Однак це тавтологія, тому формула обміну не може бути поясненням сукупного (абсолютного) рівня цін (Рис.1).

На основі рівняння обміну інфляція має такий вигляд: порушення законів грошового обігу виявляється у надлишку грошової маси в обігу порівняно з реальними потребами в ній або в знецінюванні грошей, яке супроводжується зростанням товарних цін без будь-якого поліпшення якості продуктів.

Рис.1 Абсолютний рівень цін

У рівнянні І. Фішера простежується залежність, за якої кількість грошей, що перебуває в обігу, є причиною, а рівень цін - наслідком. Це є інфляцією грошової маси. Таким чином, з рівняння Фішера видно, що збалансованість між грошовою масою та її товарним покриттям відбувається за рахунок зміни цін. Ціни тим вищі, чим більше в обігу грошей і менша пропозиція товарів.

І. Фішер уявляв інфляцію у вигляді спрощеного поняття, відповідно до якого падіння купівельної спроможності грошей відбувається пропорційно до зростання їх кількості в обігу.

Одна з помилок І. Фішера полягає в тому, що, розглядаючи тривалі відрізки часу, він умовно прийняв змінні величини V і Q за стабільні, після чого залежними змінними величинами залишилися тільки дві - кількість грошей і ціни. Хоча насправді кількість товарів і швидкість обігу грошових одиниць змінюються й істотно впливають на грошовий обіг і ціноутворення.

Концепція М. Фрідмена виражається формулою, що лише зовні відрізняється від формули І. Фішера, але, власне кажучи, покликана обґрунтувати той же однобічний звязок між грошовою масою і цінами

M=KPY ( 2.)

( 3.)

де P - індекс цін;

М - кількість грошей;

K- відношення грошового запасу до доходу;

Y - національний дохід у незмінних цінах (або його фізичний обсяг). [1,43c.]

Зміна грошової маси (М) може супроводжуватися відповідною зміною в кожній з трьох величин правої частини рівняння, тобто зростання грошової маси може привести або до підвищення цін (Р), або до збільшення реального національного доходу (Y), або до зміни коефіцієнта, що відображає відношення грошового запасу до доходу (К).

Фішер та його послідовники прагнули пояснити, що швидкість обігу грошей (V) і рівень виробництва (Q) не залежать від кількості грошей (М) та рівня цін (Р). Швидкість обігу грошей, на їх думку, залежить перш за все від демографічних (густота населення тощо) і техніко-економічних (суспільний поділ праці, наявність природних ресурсів, розвиток транспорту тощо) параметрів. Рівень виробництва визначається головним чином умовами, що встановлено на ринку праці, й не залежить від рівня цін і кількості грошей в обігу. Очевидно, в умовах ринкової економіки такі посилання мають нереалістичний характер. Поява кредитних грошей сприяє економії засобів обігу.

Кембриджська версія виникла на початку ХХ ст. Її засновниками і прихильниками стали такі відомі англійські економісти, як А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон та ін.[3,249c.]

Якщо в трансанкційному варіанті І. Фішера гроші виконують тільки функції засобу обігу і засобу платежу, то А. Пігу надавав особливого значення і функції накопичення. При цьому обидва варіанти кількісної теорії грошей ігнорують функцію грошей як міри вартості і їх роль як загального вартісного еквівалента. Якщо кількісна теорія грошей І. Фішера ґрунтувалася на аналізі пропозиції грошей, то кембриджська школа в основу вивчення поставила попит на гроші нарівні з попитом на товари і послуги. Причому якщо в І. Фішера визначальним є перебування грошей в обігу, то для кембриджської школи гроші мають особливий попит і вони залишаються поза обігом в окремих осіб і підприємств у вигляді "касових залишків". До останніх А. Пігу відносить готівку і залишки на поточних рахунках, тобто визначає кількість грошей, оскільки вбачає прямий зв'язок між грошима і цінами. Це підтверджує і формула Пігу, яка близька до "рівняння обміну" Фішера.

M=PRQ ( 4.)

де М - грошова маса;

R - частка річних доходів осіб і фірм, яку вони готові зберігати в грошовій формі;

Р - рівень цін;

Q - товарна маса (або фізичний обсяг товарообігу, що включається в кінцевий продукт).[3, 251c.]

Розбіжності у формулах І. Фішера та А. Пігу полягають у тому, що в першій використовується показник швидкості обігу грошової одиниці (V), а в другій - коефіцієнт R, що є оберненим за значенням до показника V, і якщо замінити у формулі А. Пігу коефіцієнт R, то отримаємо формулу І. Фішера.

Подібність двох рівнянь полягає у тому, що І. Фішер ґрунтувався на сталості показників V і Q при аналізі тривалих відрізків часу, а А. Пігу вважав за постійні показники R і Q, тобто обидва економісти підставляли одні й ті самі змінні М і Р і вивели причинність зростання цін (Р) зі зміни грошової маси (М).

Висновки

Отже, І. Фішер залишився на позиціях класичної кількісної теорії, частково модернізувавши її відповідно до тодішнього грошового обігу. Він вивів рівняння, яке дало життя новим віткам цієї теорії. Це рівняння функціонує лише за умов обігу паперових грошей, нерозмінних на золото. З нього випливає, що грошова маса виконує активну роль, а ціни - пасивну, і лише вони є незалежними змінними, тоді як насправді спостерігається відповідний взаємозв'язок.

Фішер мав ряд помилок, основною з яких є те, що розглядаючи тривалі відрізки часу, він умовно прийняв величини V і Q за стабільні, після чого залежними змінними величинами залишилися тільки дві - кількість грошей і ціни. Насправді ж кількість товарів і швидкість обігу грошових одиниць змінюються і суттєво впливають на грошовий обіг і ціноутворення.

Ці питання досліджували також представники інших напрямків, зокрема А. Пігу та М. Фрідман. Вони також виражали свої теорії формулами, що лише зовні відрізнялися від формули І. Фішера, але, власне кажучи, покликані обґрунтувати той же однобічний зв'язок між грошовою масою і цінами.

Список використаних джерел

1. Б. Г. Скоков, І. А. Краївська, ГРОШІ І КРЕДИТ, ХНАМГ, 2009, 243 с.

2. Коваленко Д. І. ,Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібник. -- К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 344 с.

3. Щетинін А. І., Гроші та кредит -- К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 440 c.

Размещено на Allbest.ru