Діяльність Державного казначейства

Размещено на http://allbest.ru

Вступ

Зміни в бюджетній системі України, спричинені значними перетвореннями в політичному, економічному та соціальному житті держави, зробили очевидною необхідність створення, а точніше відновлення системи казначейських органів.

Становлення та розвиток Державного казначейства України мають об'єктивні передумови. Розглядаючи історичний аспект, можна побачити, що елементи сучасного казначейства почали зароджуватись ще з прадавніх часів. Вже тоді, людство відчували необхідність у концентрації ресурсів, в контролі за збереженням та витрачанням коштів. Починаючи з глибокої давнини і понині, інститут казначейства проходить шлях своєї еволюції та вдосконалення, переживаючи постійне реформування у зв'язку з трансформаційними процесами в українській економіці.

Завдяки Указу Президента України № 335/95 «Про Державне казначейство України», було створено Державне казначейство. Тоді ж, Постановою Кабінету Міністрів № 590 від 31 липня 1995 року, затверджено «Положення про Головне управління Державного казначейства та його територіальні органи - управління в областях та відділення у містах і районах».

Зі створенням державного казначейства, Україна має всі шанси перейти до загально прийнятих принципів побудови фінансової системи та світової практики виконання бюджетів.

На сьогодні ефективне формування і використання бюджетних коштів можливе за умови якісної роботи нової фінансової структури, адже раніше діюча схема виконання державного бюджету не забезпечувала системного контролю як за проходженням державних ресурсів через комерційні банки, так і за використанням цих коштів розпорядниками бюджетних коштів на місцях. Державні фінансові ресурси розпорошувались по численних поточних рахунках міністерств та відомств, їхніх установах. Означене питання досить актуальне, оскільки його глибоке дослідження дозволить забезпечити ефективне управління коштами державного бюджету, підвищити оперативність у фінансуванні видатків та контролю за їх рухом.

Питання діяльності Державного казначейства досліджували багато вітчизняних науковців, таких як: С.І. Юрій, В.І. Стоян, Ю.В. Пасічник, М.Й. Мац, А.Алієва, А. Єпіфанов, Т.В. Жибер, С.М. Копитов, О.І. Кіреєв, Н.Д. Чегулін, О.Д. Василик, В.Г. Демянишин, Й.М. Бескид, С.О. Булгакова, О.О. Чечуліна , Л.Л. Осипчук. Проте, дане питання й досі викликає суперечності серед вчених та вимагає подальшого аналізу та вибору базової моделі виконання бюджетів, яка б відповідала стратегічним планам розбудови українського суспільства. У зв'язку з вищевикладеним, методологічно необхідно здійснити аналіз проблем становлення казначейського виконання бюджету.

Отже, мета даної роботи полягає у розкритті передумов виникнення, становлення і розвитку системи Державного казначейства в Україні, що дасть змогу уникнути багатьох помилок, адже неможливо орієнтуватись в сучасних проблемах не зрозумівши їх сутності.

1. Поняття Державного казначейства

Казначейство -- це фінансовий орган, на який покладаються функції з касового виконання державного бюджету України. Раніше в системі державної виконавчої влади нічого схожого не було. Казначейства існували в Росії до 1918 року. Нині вони покликані до життя самою ситуацією. Адже діюча схема виконання державного бюджету не забезпечує системного контролю як за проходженням державних ресурсів через комерційні банки, так і за використанням цих коштів розпорядниками кредитів па місцях.

Державні фінансові ресурси розпорошені по численних поточних рахунках міністерств та відомств, їхніх установах. Аби навести порядок, забезпечити ефективне управління коштами державного бюджету, підвищити оперативність у фінансуванні видатків, 27 квітня 1995 року Президент України видав Указ № 335/95 «Про Державне казначейство України», згідно з яким при Міністерстві фінансів створено Державне казначейство. А постановою від 31 липня 1995 року за № 590 Кабінет Міністрів затвердив «Положення про Головне управління Державного казначейства та його територіальні органи -- управління в областях та відділення у містах і районах».

Зазначений Указ Президента України (№ 335/95) зобов'язує органи Державного казначейства здійснювати:

-- організацію та контроль за виконанням державного бюджету України;

-- управління наявними коштами державного бюджету України (у тому числі в іноземній валюті) та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, встановлених на відповідний період;

-- фінансування видатків державного бюджету України;

-- ведення обліку касового виконання державного бюджету;

-- складання звітності про стан виконання державного бюджету;

-- управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

-- контроль за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів;

-- розробку нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку і звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують кошти державних бюджетних та позабюджетних фондів.

Слід також відзначити, що в основу діяльності Державного казначейства покладено принцип «єдиної каси» держбюджету з переходом від практики виконання бюджету (фінансування видатків) за відомчим принципом до територіального принципу. І здійснюється це саме за допомогою територіальних органів казначейства. При цьому, розрахунки розпорядників кредитів здійснюють відповідні органи казначейства, а операції з готівкою -- установи банків.

Втілення у життя принципу єдиного рахунку держбюджету в поєднанні з централізованою казначейською телекомунікаційною системою дозволить у майбутньому мати вичерпну інформацію про щоденне становище державних фінансів і забезпечить можливість гнучкого маневрування державними грошовими ресурсами.

Щодо структури та підпорядкованості, органи Державного казначейства є системою органів державної виконавчої влади, яка діє при Міністерстві фінансів. Система складається з Головного управління та територіальних органів -- управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, з відділеннями у районах, містах і районах у містах. У своїй діяльності Держказначейство керується Конституцією України, Конституційним договором між Верховною Радою України та Президентом України, законами України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів.

Відповідно до п.6 постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку від 14.01.1997р. за № 13 «Про впровадження казначейської системи виконання державного бюджету» затверджено сектор управлінь і відділень територіальних органів казначейства.

2. Функції та завдання державного казначейства України

Міністерство фінансів України вирішує всі питання, віднесені до його компетенції та наданих йому прав. Відповідно до наданих йому прав воно керує діяльністю Державного Казначейства, створеного Указом Президента України від 27 квітня 1995 р. та Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 p.

Державне Казначейство створене для забезпечення чіткого контролю за надходженням коштів до Державного бюджету, для чого в його підпорядкуванні створені казначейства в областях, містах і районах.

На органи Державного казначейства покладені такі функції:

1. Розробка довготермінових та оперативних прогнозів щодо надходження коштів до державного бюджету.

2. Здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства України з питань виконання державного бюджету, надходження коштів до державних цільових фондів.

3. Здійснення контролю над касовим виконанням державного бюджету за доходами.

4. Організація роботи з ведення обліку доходів державного бюджету на основі складання реєстрів.

5. Організація проведення аналітичної роботи з основних напрямків роботи.

6. Регулювання фінансових взаємовідносин між державними і місцевими бюджетами та платниками податків.

7. Підготовка пропозицій із збільшення доходної частини державного бюджету.

8. Підготовка інформацій та звітів.

9. Розробка методичних рекомендацій та організація методологічного забезпечення відповідних структурних підрозділів.

10. Надання практичної допомоги відповідним структурним підрозділам.

Головне управління Державного казначейства в областях відповідно до завдань, покладених на Державне казначейство:

- організовує та здійснює виконання державного бюджету, виходячи з принципу єдиного казначейського рахунку;

- здійснює керівництво територіальними органами Держказначейства; управління доходами та видатками державного бюджету, провадить операції з наявними бюджетними коштами, у тому числі в іноземній валюті, в межах розпису доходів та видатків державного бюджету;

- за дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністерства фінансів здійснює операції з іншими коштами, що перебувають у розпорядженні уряду;

- організовує та здійснює прогнозування та касове планування коштів держбюджету, визначає на основі чинного законодавства обсяги їхнього поточного використання у межах, затверджених на відповідний період видатків;

- доводить до головних розпорядників коштів і територіальних органів казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з державного бюджету;

- організовує та здійснює взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

- організовує та здійснює збирання, зведення та аналіз фінансової звітності про стан виконання державного та зведеного бюджетів, подає зазначену звітність до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів;

- здійснює разом з Національним банком та Міністерством фінансів управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом і провадить їх обслуговування відповідно до чинного законодавства;

- регулює фінансові взаємовідносини між державним бюджетом та державними фондами, організовує та здійснює контроль за надходженням, рухом і використанням коштів цих фондів;

- подає Міністерству фінансів, у разі потреби, пропозиції щодо скорочення видатків державного бюджету та інше.

У разі, коли зазначені територіальні органи Державного казначейства та Головне Управління Державного казначейства безпосередньо здійснюють операції щодо виконання державного бюджету, останні виконують ті ж функції, що й відділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах.

Органи Державного казначейства мають право відкривати в установах банків рахунки за доходами та видатками державного бюджету; отримувати у банках на договірних засадах внутрішньо річний кредит у межах, встановлених законодавчим актом про державний бюджет на відповідний рік для покриття тимчасових касових розривів державного бюджету; провадити операції щодо розміщення державних цінних паперів, їхнє погашення та виплату доходу за ними тощо.

Запровадження казначейської системи виконання держбюджету супроводжується докорінним перерозподілом функцій між фінансовою та банківською системами, органами державної влади, установами та організаціями, які утримуються з державного бюджету.

Банківська система здійснює лише функцію акумуляції (а не обліку та розподілу) коштів держбюджету, зберігання і перерахування їх за дорученням Державного казначейства, а також приймання, зберігання і видачі готівки. За головними розпорядниками коштів зберігається право на визначення конкретних напрямків використання коштів.

Одночасно функціонує єдиний казначейський рахунок, на який зараховуються відповідно до бюджетної класифікації усі державні доходи і з якого розподілятимуться наступні видатки державного бюджету, тобто державні кошти сконцентровані в руках одного господаря.

Уряд, маючи вичерпну інформацію про стан державних фінансів у режимі реального часу, здійснює контроль за дотриманням встановленого дефіциту державного бюджету, тобто володіє фінансовими важелями впливу на економічну ситуацію.

Поточні бюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів в установах банків закриті. Для обліку цих операцій за видатками розпорядників коштів призначені реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, відкриті в рамках єдиного казначейського рахунку. У зв'язку з цим майже вирішена проблема достовірності звітності, оскільки більшість даних для її складання надходить до органів Державного казначейства щоденно.

Образно кажучи, впровадження системи Державного казначейства дозволяє супроводжувати державні кошти лише в одному руслі -- мережею Національного банку. Щодо розпорядників коштів, то казначейський принцип оплати рахунків майже не дозволяє порушувати фінансово-бюджету дисципліну щодо використання коштів.

Система електронних платежів (СЕП) Національного банку поряд із входженням Державного казначейства у мережу «клієнт банку -- банк» дозволяє провадити платежі у лічені хвилини замість двох або більше днів.

Відповідно до завдань, визначених Указом Президента України, Державне казначейство: організовує та здійснює виконання Державного бюджету на основі принципу єдиного казначейського рахунку; здійснює керівництво підвідомчими територіальними органами; веде зведеш реєстри розпорядників коштів державного бюджету, державних позабюджетних фондів та рахунків територіальних органів Державного Казначейства в установах банків, здійснює управління доходами і видатками Державного бюджету, провадить операції з наявними бюджетними коштами, включаючи іноземну валюту, в межах розпису доходів і видатків; організовує та здійснює прогнозування й касове планування коштів державного бюджету, визначає на основі чинного законодавства розміри їх поточного використання у межах затверджених видатків.

Державне Казначейство та його органи на місцях доводять до головних розпорядників коштів обсяги асигнувань, що виділяються з державного бюджету. Воно також організовує розподіл між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя відрахувань від загальнодержавних зборів і обов'язкових платежів за нормативами, встановленими в Законі про Державний бюджет, перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів від зазначених відрахувань та організовує й здійснює взаємні розрахунки між державним бюджетом і місцевими бюджетами.

Державне Казначейство веде облік руху коштів бюджету на своїх рахунках, організовує та здійснює збирання, зведення й аналіз фінансової звітності про стан виконання державного і зведеного бюджетів та подає вказану звітність органам влади й управління, здійснює разом з Національним банком та Мінфіном управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом і його обслуговування.

До питань Державного Казначейства входять надання Мінфіну пропозицій по скороченню видатків державного бюджету, розробка й затвердження нормативно-методичних та інструктивних документів по бухгалтерському обліку, звітності й організації виконання бюджету. На основі аналізу фінансового стану галузей господарства Казначейство розробляє проекти законодавчих і нормативних актів. Зрозуміло, в межах своїх прав.

До прав Державного Казначейства належать: відкривати в установах банків рахунки по доходах і видатках державного бюджету; отримувати у них кредит в межах бюджетного року для покриття тимчасових касових розривів бюджету; провадити операції щодо розміщення державних цінних паперів, їх погашення й виплати доходу по них; проводити у виконавчих органах влади, підприємствах, установах і організаціях, банках незалежно від форми власності перевірки використання бюджетних коштів; одержувати від банків відомості про стан поточних бюджетних рахунків названих установ і організацій та про стан грошових коштів державних позабюджетних фондів.

державний казначейство фінансовий

У подальшій діяльності Державне Казначейство повинно перейти від виконання бюджету по відомчому принципу до виконання його по територіальному принципу.

Казначейство провадить оплату рахунків установ, які утримуються з Державного бюджету, зі своїх рахунків. Отже, випадає ланка перерахування коштів на рахунки розпорядників кредитів, а з них -- уже на потреби установ, економиться час, гроші та їх оборотність. Образно кажучи. Казначейство виконуватиме функцію касира розпорядників кредитів. Розпорядники кредитів на основі повідомлень Казначейства лише планують видатки та їх спрямування.

При цьому забезпечується жорсткий контроль Казначейства за проходженням (використанням) коштів бюджету, їх цільовим і предметним використанням. Це цілком відповідає меті створення Казначейства --впровадження в життя єдиного казначейського рахунку в Національному банку України і його регіональних управліннях та через них проведення всіх операцій розпорядників кредитів Державного бюджету.

Трансформація економіки України до ринкових механізмів господарювання створила об'єктивні передумови для утворення нової структури управління державними фінансами, що забезпечує якісний і оперативний контроль за своєчасністю і повнотою надходжень доходів до Державного бюджету України, цільове і ефективне витрачання бюджетних коштів, прозорість усього процесу виконання Державного бюджету України.

Фундамент переходу на казначейське виконання Державного бюджету України заклав Указ Президента України «Про Державне казначейство України» №335/95, виданий у квітні 1995 року. Зі створення Державного казначейства України почалася реорганізація виконання бюджетного процесу.

Головне призначення казначейства як державного інституту -- забезпечення точного обліку доходів та видатків державного бюджету, централізація інформації про рух бюджетних коштів, здійснення попереднього контролю за їх цільовим і ефективним витрачанням, ефективне управління грошовими потоками Державного бюджету України.

За минулі роки проведена значна робота щодо формування єдиної централізованої системи органів державного казначейства, розроблення методологічних принципів казначейського виконання Державного бюджету України, взаємодії з іншими органами законодавчої і виконавчої влади, що беруть участь в організації та здійсненні бюджетного процесу.

Висновок

Отже, виходячи з вищевикладеного , можна зробити висновок, що Державне казначейство України є повноправним учасником бюджетного процесу, що забезпечує оперативне управління державними фінансами. Головне призначення державного казначейства - сприяння оптимальному управлінню доходами ти витратами бюджету. Державне казначейство реалізовує на практиці принцип єдиного казначейського рахунку державного бюджету у поєднанні з централізованою системою, яка забезпечує формування вичерпної інформації про щоденний стан державних фінансів та маневреність фінансовими ресурсами держави.

За цих умов за банківською системою залишається здійснення функцій акумуляції коштів Державного бюджету України, їх зберігання та перерахування за дорученням органів Державного казначейства, а також прийом та видача готівки.

Переведення на казначейське обслуговування виконання бюджету дало можливість: здійснювати державний контроль та оперативно розпоряджатись фінансовими ресурсами держави; ефективно їх перерозподіляти і маневрувати державними коштами; створювати можливість накопичення ресурсів для реалізації державних програм. Державне казначейство покликане впорядкувати використання державних коштів, сконцентрувати їх на найважливіших напрямах соціального та економічного розвитку суспільства.

Становлення казначейської системи виконання бюджету України стало ще одним підтвердженням процесу переходу нашої держави до нової соціально-економічної формації - соціально-орієнтованої економіки. Остання властива лише високорозвиненим країнам світу і вимагає суттєвого впливу держави на економічні процеси.

Список використаної літератури