Оцінка інвестиційної привабливості підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

План

1. Механізм формування та реалізації інвестиційної привабливості суб'єкта господарювання

2. Традиційні методичні підходи оцінки інвестиційної привабливості підприємства

3. Методи фінансування інвестиційної діяльності

4. Тестові завдання

Список використаних джерел

1.Механізм формування та реалізації інвестиційної привабливості суб'єкта господарювання

Оцінка інвестиційної привабливості суб'єкта господарювання - досить складне завдання, яке потребує комплексного проблемно-орієнтованого підходу щодо його вирішення, який повинен базуватися як на аналізі поточного фінансового стану підприємства, так і на виявленні перспектив Обираючи систему показників для здійснення оцінок інвестиційної привабливості підприємства, слід враховувати різне змістовне наповнення цього поняття для потенційного кредитного інвестора і потенційного інституціонального інвестора, обумовлене специфікою реалізації кредитної та інвестиційної форм фінансування. Для банка в процесі розгляду питання про можливість довгострокового кредитування потенційного позичальника основним пріоритетом у розгляді його інвестиційної привабливості є перспективна та поточна платоспроможність, тому що він зацікавлений у своєчасній виплаті основної суми боргу та виплаті відсотків і не приймає участі у розподілі прибутку від реалізації проекту. Для інституційного інвестора головним є ведення ефективної господарської діяльності підприємства, а, отже, перевага в формуванні інформаційної бази оцінки інвестиційної привабливості належить показникам рентабельності та оборотності.

Крім того, конкретний перелік показників, що формуються комплексну оцінку інвестиційної привабливості, може різнитися залежно від цілей інвестування: 1) отримання доходів від фінансово-господарської діяльності підприємства (в такому випадку повинні бути передбачені коефіцієнти, що характеризують рентабельність об'єкту інвестування, а також його надійність); 2) отримання доходу в результаті придбання підприємства і наступного його продажу в якості діючого бізнесу або в якості цілісного майнового комплексу (в даному випадку можуть бути передбачені показники, що характеризують стан матеріальних і нематеріальних активів, їх ринкову вартість, частку ринку, що займає підприємство та інші); 3) інші цілі, які, наприклад, можуть представляти собою вертикальну або горизонтальну інтеграцію існуючого бізнесу інвестору (в даному випадку аналітик буде розглядати цілий комплекс показників, що характеризують внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства).

Для переведення первинних показників у відносні величини слід порівняти їх з базовими. В якості останніх (бази для порівняння) в залежності від цілей аналізу можуть бути обрані середні галузеві показники, нормативні показники, передбачені регіональною або загальнодержавною програмами, показники даного підприємства за минулі періоди часу. Для бальної оцінки отриманих якісних характеристик можна скористатися шкалою Харрингтона, яка є результатом обробки великої кількості статистичних даних і вважається універсальною (табл. 7.4).

Для забезпечення репрезентативності оцінки інвестиційної привабливості суб'єкта господарювання кожний показник та кожна з груп показників має коефіцієнти вагомості. Для визначення вагомості параметрів рекомендується використовувати метод експертної оцінки шляхом попарного порівняння показників.

Таблиця 7.4

Числова шкала Харрингтона

Сподівану величину кожного окремого показника (параметра), що враховується в оцінках інвестиційного потенціалу та інвестиційного ризику, можна розрахувати за формулою:

А = В, х Р4, (7.9)

де І - сподівана величина дії і-ого диференційного (первинного) показника;

В. - бальна оцінка і-го диференційного (первинного) показника; Рі - показник вагомості і-го диференційного (первинного) показника.

Сподівана величину узагальненого показника оцінки групи показників (І ) у складі оцінок складових інвестиційної привабливості визначається за формулою:

Ір =ХІу х Рг]

де 1^ - сподівана величина і-ого показника ^'-ої групи; р - показник вагомості і-ого показника ^'-ої групи.

Сподівану величину узагальненого показника оцінки інвестиційного потенціалу (ІП) та інвестиційного ризику (ІР) доцільно визначати за формулою аналогічною попередній із застосуванням сподіваних величин і коефіцієнтів вагомості за групами показників, що формують узагальнену оцінку.

Для забезпечення єдиної спрямованості дії факторів, оцінка інвестиційного ризику приводяться у стандартизованому вигляді, тобто трансформується в сподівану оцінку рівня інвестиційної безпеки підприємства за формулою:

ІР " = 1 - ІР,

де ІР - сподівана оцінка інвестиційного ризику.

Сподівана величина інвестиційної привабливості підприємства може бути розрахована за формулою:

ІПП = ІП х Рш + ІР" х РРР

де РІП, Р - відповідно коефіцієнти вагомості інвестиційного потенціалу та інвестиційного ризику для формування інвестиційної привабливості;

ІР" - стандартизована сподівана оцінка інвестиційного ризику (або сподівана оцінка рівня інвестиційної безпеки підприємства).

Середня геометрична величина інвестиційної привабливості - інвестиційна привабливість на "критичних інтервалах" (або інтервалах "активної дії несприятливих умов") може бути визначена за формулою:

ІППкр =д/ІПП х РІШ х ІР"х РІР .

Якісна оцінка як інвестиційної привабливості суб'єкту господарювання в цілому, так і окремих її складових, здійснюється за такою шкалою, що містить в собі ряд реперних точок, які визначають рівень критичності стану досліджуваного об'єкта (табл. 7.5).

Таблиця 7.5

Шкала якісної оцінки інвестиційної привабливості суб'єкту господарювання

Заключним етапом аналізу інвестиційної привабливості є оцінка її щодо окремих суб'єктів господарювання. Така оцінка проводиться інвестором при визначенні доцільності здійснення інвестицій у розширення і технічне переозброєння діючих підприємств, при виборі для придбання альтернативних об'єктів, купівлі акцій окремих акціонерних товариств.

Найважливішим завданням аналізу інвестиційної привабливості підприємства є послідовний збір даних і вибір такої системи показників, які можна було б ефективніше використовувати для оцінки інвестиційної привабливості.

У вітчизняній практиці застосовуються різноманітні методики аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства, основні з яких подано на рис. 1.5.

Рис. 1.5. Методики аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства.

Кожна з методик аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства має свої особливості, але призначення всіх цих методик зводиться до одного: встановити, чи доцільне інвестування коштів в аналізоване підприємство.

Аналіз і оцінка інвестиційної привабливості підприємства на основі аналізу фінансових показників передбачають дослідження фінансово-економічних процесів на підприємстві (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Цілі аналізу фінансово-економічних процесів на підприємстві

2.Традиційні методичні підходи оцінки інвестиційної привабливості підприємства

Існують два основні підходи до фінансової оцінки інвестиційних проектів, які створюють теоретичний фундамент аналізу капітальних інвестицій: бухгалтерський та економічний (або фінансовий).

Бухгалтерський підхід до фінансової оцінки інвестиційних проектів передбачає, що довгостроковий фінансовий успіх визначається дохідністю проекту, тоді як при оцінці короткострокового успіху більшу увагу приділяють ліквідності проекту.

Ці два поняття -- дохідність та ліквідність -- широко застосовуються у методах оцінки капітальних інвестицій.

Поняття ліквідності стосується питання швидкості окупності капітальних інвестицій, а з допомогою методів аналізу капітальних інвестицій оцінюють швидкість, з якою проект відшкодує первісні витрати.

Поняття доходності стосується питання отримання прибутку від капітальних інвестицій.

Інструменти інвестиційного аналізу, що ґрунтуються на бухгалтерському обліку, популярні на практиці, особливо на малих та середніх підприємствах. Їх часто відносять до традиційних методів.

Економічна та фінансова теорія дають нове розуміння фінансового успіху реалізації проектів. Такий теоретичний погляд меншою мірою стосується ліквідності та дохідності і більшою -- максимізації добробуту підприємства в цілому або акціонерів (якщо підприємство діє в організаційно-правовій формі акціонерного товариства) та розгляду ризику. Цей підхід передбачає, що вдалими є інвестиційні проекти, які приносять дохід підприємству, акціонерам, оскільки капітальні інвестиції пов'язані з ефективним розподілом ресурсів.

Економічний та фінансовий підходи до фінансової оцінки інвестиційних проектів передбачають, що вартість проектів капітальних інвестицій визначається як перевищення майбутніми доходами поточних та майбутніх витрат. Тут аналіз капітальних інвестицій передбачає часовий аспект грошової вартості як спосіб визначення вартості майбутніх надходжень. Зважаючи на це, інвестиційний проект вважають прийнятним, якщо очікуваний прибуток перевищує очікувані витрати. Тому ліквідність проекту (часовий аспект надходжень коштів) та дохідність (фінансовий аспект надходжень коштів) є менш важливими чинниками.

В економічній теорії також досліджуються ризики інвестиційних проектів. Інвестиційні проекти є різними за ступенем ризику. Тому в рамках економічної теорії вважають, що вимоги інвесторів до доходів залежать від ступеня ризику: що вищий інвестиційний ризик, то більший прибуток необхідний інвестору для компенсації ймовірності, що відхилення в можливих надходженнях зведуть нанівець фінансові вигоди проекту.

Традиційний бухгалтерський підхід до фінансової оцінки інвестиційного проекту передбачає використання двох методів:

- метод визначення терміну окупності інвестицій;

- метод визначення розрахункової норми прибутку.

Метод розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту орієнтований на короткострокову оцінку і за його допомогою визначають, наскільки швидко інвестиційний проект окупиться. Термін окупності інвестицій (РР) пов'язаний з ліквідністю. Що швидше інвестиційний проект окупить первісні витрати, то краще. У цьому методі увага зосереджується як на надходженнях від здійснення інвестиційного проекту (зворотні грошові потоки), так і на швидкості цих надходжень. Проте рівень дохідності або загальний прибуток від здійснення інвестиційного проекту у цьому методі не враховується.

Отже, за методом визначення терміну окупності інвестицій мірою оцінки капітальних інвестицій є прийнятний термін окупності. Що вища ліквідність коштів потрібна інвестору, то коротшим має бути термін окупності.

Метод розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту є найбільш простим та дуже поширеним у практиці оцінки інвестиційних проектів і має переваги тоді, коли інвестиційному проекту властивий високий ступень ризику. Тому що коротший термін окупності проекту, то менш ризикованим є проект. Така ситуація властива для підприємств, на діяльність яких суттєво впливають технологічні зміни.

Крім переваг цей метод має багато недоліків, які найбільш яскраво виявляються тоді, коли йдеться про альтернативні інвестиційні проекти, тобто проекти, з яких тільки один може бути вибраний для подальшого впровадження.Ці недоліки зводяться до такого. Показник РР не враховує надходжень, які одержує власник інвестиційного проекту після завершення терміну окупності. Цей недолік відображає короткострокову орієнтацію методу розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту, тому з використанням показника РР відкидаються інвестиційні проекти, які розраховані на значний термін окупності, і приймаються ті інвестиційні проекти, що забезпечують швидке повернення вкладених коштів, навіть якщо такі проекти будуть незначними та недовгочасними.

Метод визначення розрахункової норми прибутку (прибуток на капітал) передбачає порівняння величини прибутку від проекту та величини вкладеного капіталу. Визначення розрахункової норми прибутку або середньої ставки доходу - це простий бухгалтерський спосіб, який показує прибутковість проекту. Цей метод оцінки інвестиційних проектів, напевно, найдавніший. Проте водночас він є найбільш спірним, оскільки величина показника розрахункової норми прибутку залежить від того, що розуміють під доходом та вкладеним капіталом. Тому перш ніж використовувати цей показник та формулювати оцінку інвестиційного проекту, необхідно надати відповідні пояснення щодо прийнятого змісту понять "дохід" та "вкладений капітал" В різних джерелах описано різні підходи до визначення доходу, який передбачається отримати внаслідок експлуатації інвестиційного проекту. Найчастіше під доходом розуміють прибуток, отриманий від експлуатації інвестиційного проекту. Наявні підходи відрізняються, по-перше, видом прибутку (це може бути балансовий прибуток або чистий прибуток), по-друге, врахуванням фінансових витрат -- відсотків за користування позиковими коштами (в одних випадках їх додають до чистого прибутку, в інших -- не враховують).Отже, при застосуванні оцінки інвестиційного проекту за допомогою розрахункової норми прибутку насамперед необхідно встановити, що становитиме собою прибуток від проекту.Неоднозначним є також визначення величини вкладеного капіталу, яку можна розрахувати двома способами, а саме як:

- первісно вкладений капітал -- витрати на купівлю та установку основних засобів та збільшення оборотного капіталу, який потрібний на початковому етапі інвестицій;

- середній вкладений капітал протягом терміну служби інвестицій з урахуванням залишкової вартості активів.

Від змісту, що вкладається в поняття "дохід" та "вкладений капітал", суттєво залежить значення розрахункової норми прибутку.

Формула розрахунку показника розрахункової норми прибутку (AROR) може бути представлена в двох варіантах:

1-й варіант:

де, СП -- середній прибуток на рік (балансовий або чистий);

ПВК -- первісний вкладений капітал.

Первісний вкладений капітал включає первісні витрати коштів за проектом та додаткові витрати.

2-й варіант:

де, ІСП -- прибуток, отриманий за роки експлуатації інвестиційного проекту;

n -- термін експлуатації проекту;

ПВК -- первісний вкладений капітал;

ОВ -- залишкова вартість активів. Розрахуємо значення показників для визначення AROR.

Як і метод розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту, метод визначення розрахункової норми прибутку є надзвичайно простим, чим і зумовлено його широке використання в оцінці інвестиційних проектів. Проте недоліків у цього методу набагато більше:

- існує багато способів визначення доходу та вкладеного капіталу; тому перш ніж аналізувати отримані значення, необхідно знати, яким чином були підготовлені до розрахунку показники доходу та вкладеного капіталу. Невідповідність показників може призвести до отримання неточних значень розрахункової норми прибутку, що може вплинути на прийняття інвестиційного рішення;

- в оцінці прибутковості інвестиційного проекту як показник повернення капітальних інвестицій використовується тільки прибуток, а не зворотні грошові потоки.

3.Методи фінансування інвестиційної діяльності

На стадії створення підприємства значні початкові інвестиції вкладаються у формування його матеріально-технічної бази. Після введення виробничих об'єктів в експлуатацію зростає потреба в інвестиціях для створення запасів сировини, готової продукції, незавершеного виробництва. Одночасно значні кошти мають витрачатися на здійснення комплексу активних маркетингових заходів.

У випадку, коли підприємство вже вийшло на стабільні обсяги виробництва і реалізації, воно може значну частину свого прибутку реінвестувати у фінансові інструменти з метою отримання додаткового прибутку. На цій стадії розвитку підприємства пріоритетним напрямком його інвестиційної діяльності стає формування диверсифікованого інвестиційного портфеля. А у випадку, коли підприємство майже повністю вичерпало ресурс свого розвитку за рахунок початкових інвестицій, зростає потреба у інвестиційних ресурсах на модернізацію засобів виробництва, товарну і регіональну диверсифікацію. Вчасна зміна пріоритетів інвестиційної діяльності дає змогу підприємству уникнути занепаду і ліквідації.

Стратегія інвестиційної діяльності підприємства значною мірою зумовлює стратегію формування його інвестиційних ресурсів.

Загальноприйнятою схемою фінансування інвестиційної діяльності підприємства є покриття початкових капіталовкладень за рахунок акціонерного або пайового капіталу та довгострокових кредитів і задоволення потреби в оборотному капіталі за рахунок додаткових короткострокових і середньострокових банківських позик.

При реальному інвестуванні обсяг інвестиційних ресурсів залежить від розміру інвестиційних проектів, а при інвестуванні у фінансові інструменти -- від обсягу наявних вільних коштів інвестора. Для задоволення інвестиційних потреб підприємства можуть залучатися фінансові ресурси із внутрішніх і зовнішніх джерел.

До основних методів фінансування інвестицій відносять:

Повне самофінансування передбачає здійснення інвестування виключно за рахунок власних внутрішніх джерел. Але у зв'язку з обмеженістю внутрішніх фінансових ресурсів цей метод має обмежену сферу застосування і використовується для реалізації невеликих інвестиційних проектів, а також при фінансовому інвестуванні.

Акціонування передбачає широкомасштабне залучення зовнішніх фінансових ресурсів шляхом емісії акцій підприємства. Як правило, цей метод фінансування інвестицій використовується для здійснення широкомасштабної модернізації виробничих потужностей, регіональної та товарної диверсифікації. В окремих випадках, коли ринкова ціна кредитних ресурсів є дуже високою, доцільно збільшувати частку акціонерного капіталу шляхом випуску додаткових акцій.

Позикове фінансування використовується при інвестуванні капіталу в інвестиційні об'єкти з високою дохідністю і швидкою окупністю. За рахунок довгострокових банківських кредитів, як правило, покривається частина початкових капіталовкладень. Для підприємства вигідно, коли погашення суми основного боргу відкладається на стадію експлуатації. Короткострокові банківські кредити залучаються для створення товарно-матеріальних запасів, а комерційні кредити постачальників дозволяють прискорювати фінансовий цикл підприємства і зменшувати загальну потребу в інвестиційних ресурсах.

Лізинг (оперативний, фінансовий, компенсаційний) використовується у випадках, коли власних фінансових ресурсів для придбання основних виробничих засобів недостатньо, або коли мова йде про інвестиції в проекти з невеликим життєвим циклом та високим рівнем змінюваності технологій.

Найчастіше на практиці застосовується не один метод фінансування, а комбінація різних способів. Таке фінансування називається змішаним.

Останнім часом у країнах з ринковою економікою великого поширення набув метод проектного фінансування.

Це один зі способів позикового фінансування, за якого реальність отримання грошового потоку забезпечується шляхом виявлення і розподілу всього комплексу пов'язаних з проектом ризиків між його учасниками (підрядчиками, фінансовими організаціями-кредиторами, державними органами, постачальниками сировини, споживачами готової продукції) та ін. Залежно від того, яку частку ризику приймає на себе кредитор, виділяють три форми проектного фінансування: з повним регресом на позичальника, без будь-якого регресу, з обмеженим регресом. Під регресом розуміють вимогу погасити позичені гроші.

У процесі розробки стратегії фінансування інвестицій важливо не просто визначити можливі джерела і методи фінансування, а й забезпечити оптимальну структуру інвестиційних ресурсів.

При обґрунтуванні оптимальної структури інвестиційних ресурсів необхідно виходити з таких вимог: повна синхронізація надходження коштів з інвестиційними потребами підприємства (це означає, що в жодному періоді не повинно бути дефіциту інвестиційних ресурсів);забезпечення ефективного використання інвестиційних ресурсів (не повинно бути невикористаних коштів, а якщо тимчасово виникає надлишок вільних грошових коштів, їх необхідно вкладати у високоліквідні фінансові інструменти); необхідність зменшення загальної середньозваженої вартості капіталу, залученого в інвестиційний проект.

За недотримання названих критеріїв у підприємства-інвестора можуть виникнути серйозні проблеми: уповільнення будівельно-монтажних робіт через дефіцит грошових коштів на стадії виробництва; необхідність залучення додаткових кредитів під високі проценти; зменшення обсягів поставок і недовикористання наявних виробничих потужностей на стадії експлуатації; низька ефективність інвестицій за високої середньозваженої ціни інвестованого капіталу та ін.

В умовах постійної змінюваності факторів зовнішнього середовища з метою своєчасного коригування інвестиційних процесів потрібно здійснювати постійний моніторинг інвестиційної діяльності. До основних напрямків контролю з боку фінансового менеджера слід віднести: формування інвестиційних ресурсів та їх своєчасне розміщення в інвестиційні активи; виконання окремих етапів інвестиційного проекту; поточну ефективність інвестицій; оперативне управління інвестиційним портфелем та ін.

Якщо в процесі контролю за ходом інвестиційних процесів виявляється неможливість їх нормалізації за допомогою управлінських заходів, приймається рішення про "вихід" з інвестиційної програми. Це може здійснюватися шляхом: відмови від реалізації інвестиційного проекту ще до початку будівельно-монтажних робіт; продажу об'єкта незавершеного будівництва, залучення додаткового пайового або акціонерного капіталу з метою зменшення частки інвестора; продажу окремих видів активів або всього інвестиційного об'єкта як цілісного майнового комплексу.

У випадку інвестування коштів у фінансові інструменти аналогічний "вихід" може здійснюватися шляхом своєчасної конвертації фінансових інструментів у грошові активи з метою мінімізації подальших фінансових втрат інвестора.

інвестиційний привабливість фінансування

4.Тестові завдання

1.Майнові та інтелектуальні цінності, що вкладаються в підприємницьку та інші види діяльності є ......................

А. Результатами інвестиційної діяльності

Б. Суб'єктами інвестиційної діяльності

В. Об'єктами інвестиційної діяльності

Г. Стимулами для інвестиційної діяльності

2.Юридичних та фізичних осіб, які здійснюють вкладення власних, позикових та залучених коштів в об'єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту називають ....

А. Реципієнти

Б. Державні органи

В. Інвестори

Г. Інвестиційні посередники

3.Організації, що виконують весь комплекс робіт по інвестиційному проекту: проектно-пошукових, будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних і здають інвестору готовий об'єкт "під ключ", це -

А. Будівельні фірми

Б. Інжиніринго-консалтингові фірми

В. Проектні фірми

Г. Фірми-рієлтери

4.Вид спеціальних економічних зон, що створюється для пожвавлення бізнесу за рахунок надання підприємцям більшої свободи діяльності та значних фінансових пільг, має назву

А. Підприємницька зона

Б. Франко-порт

В. Експортна промислова зони

Г. Науково-технічна зона

Список використаних джерел

1. Гриньова В. М., Коюда В. О. Фінанси підприємств. -- К.: Знання-Прес, 2006. -- 423 с.

2. Дем'яненко М. Я., Левченко Н. М., Шевчик В. П. Фінанси підприємств. -- К., 2007. -- 371 c.

3. Довбня С.Б., Ковзель К.А. Модель комплексної оптимізації фінансування підприємства // Фінанси України.- 2006.- № 5.- C.134-142.

4. Маковеєв П.С., Шарко М.В. Реструктуризація як засобів створення інвестиційної привабливості підприємств текстильної промисловості України // Формування ринкових відносин в Україні.- 2003.- № 3.- C.51-57

.5. Мельник Т.М., Шаматріна А.М. Поняття, необхідність та методичні підходи до визначення інвестиційної привабливості підприємств // Вісник Української академії банківської справи.- 2003.- № 1.- C.72-77.

6. Методологічні аспекти інвестиційної привабливості економіки // Регіональна економіка.- 2004.- № 4.- C.81-87.

7. Пан Л. Управління проектами: Навч.-метод. забезпечення курсу:Для студ. напряму підготовки 0501:Економіка та підприємництво / Національний ун-т "Києво- Могилянська академія". Кафедра економічної теорії. -- К. : Видавничий дім "КМ Академія", 2004. -- 140с.

8. Словник-довідник з питань управління проектами / Українська асоціація управління проектами / С.Д. Бушуєв (ред.). -- К. : Видавничий дім "Деловая Украина", 2001. -- 640с.

9. Тарасюк Галина Миколаївна. Управління проектами: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. -- К. : Каравела, 2004. -- 344с.

Размещено на Allbest.ru