Поняття державного боргу як невід'ємної і важливої складової державних фінансів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Державний борг та його суть

1.1 Характеристика державного боргу

1.2 Причини виникнення державного боргу

1.3 Внутрiшнiй i зовнiшнiй державний борг

1.4 Вплив державного боргу на темп економiчного зростання

Розділ 2. Соціально-економічні наслідки державного боргу

2.1 Дослідження динаміки державного боргу України

2.2 Наслідки державного боргу в Україні

Розділ 3. Заходи держави по скороченню державного боргу в Україні

Висновки

Використана література

Вступ

Державний борг -- об'єктивне економічне явище, зумовлене залученням державою додаткових фінансових ресурсів на умовах кредиту для забезпечення реалізації функцій і завдань, покладених на неї.

Дефіцит державного бюджету, залучення й використання позик для його покриття призвели до формування державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування зумовлюють необхідність розв'язання проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів удосконалення механізму його управління. Як переконує досвід багатьох країн, чим обтяжливішим стає для держави нагромаджений зовнішній і внутрішній борг, тим активніше входить його обслуговування у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Основою системи управління державним зовнішнім боргом є безперервний моніторинг -- збір, обробка та аналіз інформації -- з метою оптимізації процесу управління ним. Аналізуючи інформацію про державний борг, розраховуючи оптимальні та критичні значення його показників, оцінюючи ризики, визначають рівень кредитоспроможності країни та необхідність застосування інструментів активного управління боргом. Важливою складовою аналізу державного зовнішнього боргу є дослідження періодизації його розвитку.

В ході роботи було досліджено поняття державного боргу як невід'ємної і важливої складової державних фінансів, наведено висловлювання низки відомих світових учених. Проаналізовано структуру і динаміку державного внутрішнього та зовнішнього боргу, механізм його управління і обслуговування, визначено основні напрями фінансової політики оптимізації заборгованості.

Розділ 1. Державний борг та його суть

1.1 Характеристика державного боргу

Державний борг України має досить складну структуру. В останні роки його загальні обсяги та співвідношення між окремими складовими змінювалися нерівномірно. Динаміка показників державного боргу України та окремих його складових відображена в табл. 12.1-12.6.

Таблиця 1.1. Динаміка показників державного боргу України, 2000-2006 pp.

Показник	Роки
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Загальна сума державного боргу (прямого і гарантованого):
- у млрд грн;	77,02	74,63	75,73	77,53	85,40	78,14	80,54
- щодо ВВП, %	45,31	36,55	33,54	29,00	24,75	17,70	15,27
Прямий державний борг:
- у млрд грн;	64,22	63,29	64,47	66,13	67,68	63,14	66,11
- щодо ВВП, %	37,78	31,00	28,55	24,74	19,61	14,30	12,54
Гарантований державний борг:
- у млрд грн;	12,60	11,34	11,26	11,40	17,72	15,00	14,43
- щодо ВВП, %	7,63 1	5,55	4,99	4,26	5,13	3,40	2,74

Таблиця 1.2. Показники внутрішнього і зовнішнього державного боргу України за підсумками 2006 р. та станом на 31.01.2007 p., млрд грн

Показник	Сума державного боргу
	за підсумками 2006 р.	станом на 31.01.2007 р.
Загальна сума державного боргу	80,55	79,45
Внутрішній державний борг	16,61	16,21
Зовнішній державний борг	63,94	63,24

Ґрунтуючись на тому, що держава має борг перед внутрішніми чи зовнішніми кредиторами, державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Вважається, що наявність внутрішнього боргу є більш сприятливим фактором для фінансового розвитку країни, ніж нарощування зовнішніх запозичень. Це пов'язано з тим, що державним органам управління простіше здійснювати управління внутрішнім боргом, проводити його реструктуризацію. Крім того, виплати держави за внутрішніми зобов'язаннями є вкладами в національну економіку, а не спричинюють відтік капіталу за кордон. Разом з тим, іноземні запозичення дають змогу державним органам управління залучати додаткові фінансові ресурси з метою фінансування програм, які неможливо забезпечити за рахунок внутрішніх джерел.

Таблиця 1.3. Динаміка обсягів внутрішнього і зовнішнього державного боргу України, 2000-2006 pp.

Показник	Роки
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Загальна сума внутрішнього державного боргу:
- у млрд грн;		21,02	21,39	20,52	20,95	19,19	16,61
- щодо ВВП, %		10,29	9,47	7,67	6,07	4,35	3,15
Загальна сума зовнішнього державного боргу:
- у млрд грн;		53,62	54,35	57,01	64,45	58,96	63,94
- щодо ВВП, %		25,88	24,07	21,33	18,68	13,35	12,12

Таблиця 1.4. Величина прямого і гарантованого державного боргу України за підсумками 2006 р. та станом на 31.01.2007 р., млрд грн

Показник	Сума державного боргу
	за підсумками 2006 р.	станом на 31.01.2007 р.
Загальна сума державного боргу	80,54	79,45
Прямий державний борг	66,11	65,30
Гарантований державний борг	14,43	14,15

Таблиця 1.5. Величина внутрішнього державного боргу України за підсумками 2006 р. та станом на 31.01.2007 р., млрд грн

Показник	Сума державного боргу
	за підсумками 2006 р.	станом на 31.01.2007 р.
Загальна сума державного боргу	16,61	16,21
Прямий державний борг	16,61	16,21
Гарантований державний борг	0,00	0,00

Таблиця 1.6. Обсяги зовнішнього державного боргу України за підсумками 2006 р. та станом на 31.01.2007 р., млрд грн

Показник	Величина державного боргу
	за підсумками 2006 р.	станом на 31.01.2007 р.
Загальна сума державного боргу	63,94	63,24
Прямий державний борг	49,51	49,09
Гарантований державний борг	14,43	14,15

Гранична величина державного боргу України в 2005- 2007 pp. відображена в табл. 12.7.

Таблиця 1.7. Граничний обсяг державного боргу України в 2006-2007 pp., млрд грн

Показник	2005 p.	2006 p.	2007 p.
Загальна сума державного богу, млрд грн		70,97	75,96
Внутрішній борг:
- млрд грн;	18,26	18,69	20,27
- млрд дол. США	1,13	1,08	1,03
Зовнішній борг:
- млрд дол. США	8,32	9,17	9,89

Внутрішній борг - це заборгованість державних органів управління перед іншими державними структурами та перед резидентами України. Згідно з Законом України "Про державний внутрішній борг України" до державного внутрішнього боргу належать строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. До складу внутрішнього боргу входять позики уряду, а також кредити, одержані за безумовними гарантіями уряду. Державний борг складається із заборгованості попередніх років та поточних зобов'язань. Боргові зобов'язання уряду включають випущені цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом, а також одержані ним кредити. Внутрішня заборгованість містить також частину боргових зобов'язань колишнього СРСР, прийняту на себе Україною.

До внутрішнього державного боргу належать всі боргові зобов'язання держави, враховуючи адміністративно-управлінську заборгованість (зобов'язання з виплати зарплати в державних установах та інших виплат державним службовцям), борги, що виникають внаслідок залучення коштів з метою фінансування бюджетного дефіциту та зобов'язань з виплати державних пенсій. До складу внутрішнього державного боргу України входять такі зобов'язання.

1. Заборгованість КМУ перед НБУ за одержаними кредитами та коштами, вкладеними в державні боргові цінні папери.

2. Заборгованість з погашення та обслуговування боргових цінних паперів перед комерційними банками.

3. Зобов'язання щодо погашення та компенсації виплат населенню за залишками вкладів у Ощадний банк України.

4. Грошові кошти, призначені для погашення зобов'язань з виплати заробітної плати в державних установах, пенсій, стипендій та інших, передбачених законодавством, обов'язкових виплат громадянам.

5. Зобов'язання перед комерційними банками й іншими юридичними особами за гарантіями з наданих кредитів та позик.

6. Компенсація заборгованості суб'єктам підприємницької діяльності з повернення ПДВ.

Борги уряду перед НБУ є формальними і можуть бути списаними. Проте, таке списання не може не відобразитися на регулюванні параметрів макроекономічного розвитку країни, оскільки з центрального банку буде вилучена значна частина активів. Другою важливою особливістю заборгованості уряду перед НБУ є те, що її частина сформована на неринковій основі.

Кредити НБУ не можуть бути проданими на фінансовому ринку. А це значно ускладнює проведення фінансових операцій з такою заборгованістю. Що ж стосується державних облігацій, то вони можуть перебувати в обігу на фінансовому ринку, але за несприятливих умов (висока дохідність, низький попит, складність проведення конверсії та ін.) і ці інструменти не мають ринкової основи.

Особливістю заборгованості уряду перед центральним банком є те, що значна її частина зводиться до прострочених емісійних кредитів. Строки погашення і обслуговування таких позик давно пройшли, але передбачені зобов'язання урядом у повному обсязі ще не виконані. Такі кредити було видано на основі проведення додаткових первинних емісій. Неповернення боргів центральному банку вчасно є фактором, що сприяє дестабілізації макроекономічного розвитку країни. Списання боргів уряду НБУ теж не можна вважати доцільною операцією.

З метою регулювання граничних обсягів державного внутрішнього боргу Верховна Рада України, приймаючи Закон "Про Державний бюджет на поточний рік", починаючи з 1998 p., затверджує граничну суму внутрішнього та зовнішнього державного боргу на кінець періоду. Ця сума є обмеженням для проведення операцій уряду з позиками та виплатою заборгованості, що виникла у попередні періоди.

Важливою складовою внутрішнього державного боргу є заборгованість, яка виникла на основі вкладів громадян в Ощадний банк України. Загальна сума заборгованості за такими вкладами, за оцінками фахівців досягає біля 130 млрд грн. Офіційно вона не враховується в сукупній сумі державного боргу. Це пов'язано з тим, що кошти громадян, які свого часу (у період існування СРСР) було вкладено в Ощадний банк, переведено в Державний банк СРСР. Але ці вклади варто враховувати у структурі внутрішнього державного боргу. У 2005 р. Верховна Рада України прийняла рішення щодо віднесення до внутрішнього державного боргу заборгованість за ощадними вкладами на суму 130 млрд грн.

До складу зовнішнього державного боргу України входять такі основні види заборгованості (за джерелами фінансування):

1. Зобов'язання за позиками, що надані міжнародними фінансовими організаціями (МВФ, ВБ, ЄС, ЄБРР).

2. Заборгованість перед зарубіжними державами (Росією, Туркменістаном, Японією, ФРН, США та ін.).

3. Зобов'язання за позиками, наданими закордонними комерційними банками (фідуціарні кредити).

4. Заборгованість перед фізичними та юридичними особами - нерезидентами з обслуговування та погашення внутрішніх і зовнішніх позик.

Беручи за основу критерій мети залучення і використання коштів, зовнішній борг України поділять на такі групи:

1. Кредити, залучені з метою фінансування дефіциту державного бюджету та підтримки платіжного балансу країни.

2. Пов'язані кредити, надані в межах міждержавних та міжурядових домовленостей.

3. Інвестиційні кредити, залучені суб'єктами господарської діяльності під державні гарантії.

4. Довгострокові негарантовані кредити, залучен і недержавними позичальниками в межах власних проектів розвитку.

Форми державного зовнішнього боргу та джерела його фінансування зображено на рис. 12.2.

Обсяг і структуру прямого і гарантованого державного боргу України у валютах погашення відображено в табл. 12.8.

Таблиця 1.8. Прямий та гарантований державний борг України у валютах погашення, станом на 31.12.2006 р.

Показник	Валюта
	тис. дол. США	тис. грн	у відсотках
Сума прямого державного та гарантованого боргу	15 949 902,81	80 547 009,22	100,00
Долар СІЛА	9 928 467,02	50138 758,46	62,25
Євро	1 969 155,03	9 944 232,92	12,35
СДР	830 244,25	4 192 733,45	5,21
Українська гривня	2 204 935,30	11 134 923,28	13,82
Швейцарський франк	629 445,50	3 178 699,78	3,95
Японська єна	387 655,71	1 957 661,33	2,43
У тому числі:
Прямий борг	13 091 839,72	66113 790,54	100
Долар США	8 325 388,73	42 043 213,07	63,59
Євро	1 544 605,81	7 800 259,33	11,80
Українська гривня	2 204 743,97	11 133 957,03	16,84
Швейцарський франк	629 445,50	3 178 699,78	4,81
Японська єна	387 655,71	1 957 661,33	2,96
Гарантований борг	2 858 063,11	14 433 218,67	100
Долар США	1603 078,29	8 095 545,38	56,09
Євро	424 549,23	2 143 973,59	14,85
СДР	830 244,25	4 192 733,45	29,05
Українська гривня	191,34	966,25	0,01

1.2 Причини виникнення державного боргу

Згідно з Бюджетним кодексом України державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) - це загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.

Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій встановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.

Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України. У разі перевищення граничної величини, визначеної частиною другою цієї статті, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями цього Кодексу.

За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг.

Згідно із законом України "Про державний внутрішній борг України" державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання Уряду України у грошовій формі. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

До складу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України і позичання, здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.

Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що знову виникає по боргових зобов'язаннях Уряду України.

До боргових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити. До складу боргових зобов'язань Уряду України включається також частина боргових зобов'язань Уряду колишнього Союзу PCP, прийнята на себе Україною.

Боргові зобов'язання Уряду України можуть мати короткостроковий - до 1 року, середньостроковий - від 1 до 5 років і довгостроковий - 5 і більше років термін. державний борг економічний україна

Боргові зобов'язання Уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і казначейських зобов'язань України. В окремих випадках можуть бути й інші форми урядових боргових зобов'язань. Характер і умови таких зобов'язань у кожному конкретному випадку визначаються Урядом України за погодженням з Національним банком України.

Зовнішній державний борг - це сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.

Державний зовнішній борг складається з:

- позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;

- позик на підтримку національної валюти;

- позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

- гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;

- державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Відповідно до Закону України про Державний бюджет на відповідний рік, визначається граничний розмір дефіциту бюджету та джерела його покриття за рахунок внутрішнього та зовнішнього фінансування, а також встановлюється граничний розмір державного внутрішнього та зовнішнього боргу України на 1 січня наступного за бюджетним роком з визначенням напрямів використання фінансових ресурсів.

Загальний державний борг України з 1992 року поступово зростав. Це обумовлювалося різними чинниками: дефіцитністю державного бюджету та платіжного балансу, високою залежністю від імпорту енергоресурсів, неефективним використанням залучених кредитів та відсутністю належного контролю за цим процесом, несприятливим інвестиційним кліматом.

Розмір державного боргу розраховується у грошовій формі, як непогашена основна сума прямих боргових зобов'язань держави. Стан державного боргу визначається на останній день звітного періоду та включає операції за цей день.

1.3 Внутрішній і зовнішній державний борг

Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.

За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг.

Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.

Державний зовнішній борг складається з:

* позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;

* позик на підтримку національної валюти;

* позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

* гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;

* державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Відповідно до Закону України про Державний бюджет на відповідний рік, визначається граничний розмір дефіциту бюджету та джерела його покриття за рахунок внутрішнього та зовнішнього фінансування, а також встановлюється граничний розмір державного внутрішнього та зовнішнього боргу України на 1 січня наступного за бюджетним роком з визначенням напрямів використання фінансових ресурсів.

Загальний державний борг України з 1992 року поступово зростав. Це обумовлювалося різними чинниками: дефіцитністю державного бюджету та платіжного балансу, високою залежністю від імпорту енергоресурсів, неефективним використанням залучених кредитів та відсутністю належного контролю за цим процесом, несприятливим інвестиційним кліматом. Найбільшою мірою формування боргу було пов'язане з бюджетними дефіцитами, які мали місце до 2000 року. Прийняття бездефіцитного державного бюджету на 2000 та 2001 рр. дещо стабілізувало ситуацію. Але основні причини та джерела дефіциту, і насамперед, незбалансованість державного споживання і фінансових можливостей, залишалися. Це може призвести у перспективі до подальшого зростання державного боргу[14, c. 16-17].

Розмір державного боргу розраховується у грошовій формі, як непогашена основна сума прямих боргових зобов'язань держави. Залишаючись достатньо високим, рівень державного боргу України водночас не є критичним. Згідно з міжнародними стандартами (Маастрихтською угодою) критичними вважаються боргові зобов'язання держави, які перевищують 60% від ВВП.

Відповідно до нової бюджетної класифікації України, прийнятої Постановою Верховної Ради України від 12.07.1996 р. № 327/96-ВР "Про структуру бюджетної класифікації України", як внутрішній, так і зовнішній державний борг класифікується за типом кредитора і типом боргового зобов'язання (класифікація державного боргу розглядається у темі "Бюджетна класифікація").

За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні запозичення та гарантії.

Державні запозичення - залучення державою в особі Кабінету Міністрів України, через Міністерство фінансів України грошових коштів, іншого майна та майнових прав, яке передбачає прийняття зобов'язань щодо грошових коштів на умовах строковості, платності та повернення.

Розрізняють: державне внутрішнє запозичення, що здійснюється шляхом укладання угод з резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку; державне зовнішнє запозичення - державне запозичення, що здійснюється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.

Державне запозичення може здійснюватись лише з метою:

* фінансування дефіциту державного бюджету;

* підтримки платіжного балансу та поповнення валютних резервів;

* на інші цілі, встановлені законом України в кожному окремому випадку. Державна гарантія - зобов'язання держави в особі Кабінету Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у випадку невиконання позичальником, іншим німе Україна, зобов'язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Формою надання державної гарантії є державна порука. Основними способами реалізації державних гарантій та запозичень можуть бути:

* випуск (емісія) державних цінних паперів;

* укладення угод про позику та гарантійних угод;

* інші способи, передбачені законодавством України.

При наданні державних гарантій виникає потенційний державний борг, який стає реальним за умови відшкодування кредитору суми зобов'язань позичальника, за якими держава була гарантом.

За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній та іноземній валюті[15, c. 35-36].

1.4 Вплив державного боргу на темп економічного зростання

Державний борг суттєво впливає на макроекономічний розвиток держави, зокрема на параметри монетарної і фіскальної політики, на ринкову кон'юнктуру. Теоретико-методологічне усвідомлення наслідків державної заборгованості є важливою передумовою зваженого управління борговими зобов'язаннями держави, що сприяє стабільності фінансування державного бюджету та стійкості внутрішнього фінансового ринку. Відсутність науково-обґрунтованої довгострокової боргової стратегії, недосконале, нераціональне проведення політики формування державного боргу, може стати деструктивним фактором для економіки країни.

Наукові дослідження, присвячені проблемам впливу державного боргу на економічний розвиток, допоки є відносно новим напрямом у вітчизняні науці, тоді як зарубіжною економічною думкою проблеми наслідків державного боргу вивчаються вже більше двох століть. На вивченні окремих аспектів державного боргу акцентували увагу українські вчені: В.Л.Андрущенко, Т.П.Вахненко, А.С.Гальчиський, І.Заверуха, О.Д.Заруба, В.В.Козюк, Н.Я.Кравчук, В.Лісовенко, О.Соскін, В.Федосов, О.Царук, С.Юрій та інші. Варто зауважити, що до тепер вченими не сформовано єдиного погляду щодо впливу державного боргу на економічний розвиток країни. Загалом економісти аналізують багатоаспектний вплив державного боргу на різні вектори екномічної активності в державі, зокрема, на економічне зростання та рівень інвестиційної активності в країні, на проведення фіскальної та монетарної політики, а також на стан платіжного балансу. Розглядаючи концептуальні підходи щодо наслідків державної заборгованості, можна виділити наступні аспекти:

? Під час економічних спадів державне запозичення слугує цілям стабілізації економіки, оскільки перешкоджає різкому падінню сукупного попиту. Позитивний вплив дефіцитно-фінансованих видатків посилюється дією ефекту мультиплікатора: зростання державних видатків викликає кількакратне зростання сукупних, витрат, а отже й обсягу ВВП.

? В економіці, що характеризується неповною зайнятістю виробничих факторів, додаткові державні видатки, фінансовані позиками, дають поштовх внутрішньому виробництву, що в свою чергу сприяє більш повному завантаженню матеріальних факторів виробництва та підвищенню рівня зайнятості.

? Зовнішня заборгованість дозволяє країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж вироблений національний доход. Таким чином, в державі з'являється можливість прискорити темпи зростання національного доходу країни за рахунок можливих додаткових зовнішніх інвестицій.

? Державний борг може залучатися з метою регулювання податкового навантаження на суспільство. При проведенні політики економічного зростання, шляхом зниження рівня оподаткування держава вимушена залучати позики, щоб покрити свої видатки на початковому етапі реалізації даної політики.

? Значний державний борг загострює проблему його обслуговування. Тоді держава вимушена збільшувати свої доходи за рахунок посилення податкового навантаження, що підриває стимули до економічної активності й сприяє розширенню тіньової економіки, чи за рахунок залучення додаткових державних позик; або ж шляхом скорочення державних видатків, що підвищує соціальну напругу в суспільстві та загострює економічні проблеми.

? Надмірний державний борг може опосередковано підірвати економічне зростання країни і перекладає тягар оподаткування на майбутні покоління. Особливо небезпечним є явище, коли державний борг починає самовідтворюватись. Тоді держава поступово втрачає контроль за розвитком боргу і економіка починає працювати на обслуговування боргу.

? Маневрування відсотковою ставкою за державними борговими зобов'язаннями значною мірою впливає на формування ринкових відсоткових ставок, що впливає на динаміку валютного курсу.

? Іноземне запозичення веде до ревальвації обмінного курсу національної валюти і, таким чином, стає причиною поглиблення негативного сальдо торговельного балансу. З виплатою відсотків і основної суми боргу пов'язаний відплив капіталу оскільки такі виплати не реінвестуються, а спрямовуються за кордон; відтак пасивне сальдо рахунку капіталу і дефіцит платіжного балансу ведуть до зменшення міжнародних резервів, чинять тиск на національну валюту.

? Найбільш руйнівним наслідком державного запозичення є падіння виробничих інвестицій і зменшення на цій основі запасу капіталу і майбутніх доходів, так званий ефект витіснення. Залучаючи вільні позичкові кошти на фінансування дефіциту державного бюджету, держава позбавляє підприємства ресурсів, котрі могли б бути інвестовані у виробництво; розширення запозичення державою призводить до зростання відсоткових ставок на ринку державних цінних паперів. Це зумовлює підвищення ставок на інших сегментах фінансового ринку, в тому числі й кредитному. Кредитні ресурси стають менш доступними для позичальників, і рівень інвестиційної активності падає. Внаслідок падіння інвестицій в основні виробничі фонди, державне запозичення в довгостроковій перспективі неминуче призводить до зменшення рівня споживання.

? Державний борг погіршує розподіл доходів населення. Внаслідок зростання відсоткової ставки й падіння ставки заробітної плати, частка оплати праці у національному доході зменшується, а частка відсотків на позичений капітал зростає. Падіння частки оплати праці в національному доході за умов незмінності ставок відрахувань передбачає зменшення відрахувань на соціальні заходи, що веде до погіршення добробуту населення, особливо тієї категорії, що одержують пенсії та соціальні допомоги.

? Внаслідок здійснення відсоткових виплат за державним боргом обмежуються можливості держави фінансувати соціально-економічні програми. Відбувається ефект звуження бюджетних доходів.

? Формування державного боргу може виявитись чинником розбалансованості зовнішнього сектора економіки, зокрема через появу феномену "подвійних дефіцитів", що означає: фіскальний дефіцит позначається на дефіциті поточного рахунку платіжного балансу.

? При вичерпанні можливостей бюджету обслуговувати надмірно обтяжливий зовнішній борг виплати кредиторам здійснюються за рахунок валютних резервів, що може призвести до відпливу капіталу, спекулятивної атаки на національну валюту і, таким чином, до девальвації, або за рахунок власності шляхом конвертації боргових зобов'язань держави в акції та облігації компаній.

? Надмірне запозичення за кордоном, підриваючи стабільність валютної і банківської систем, робить країну вразливою до коливань кон'юнктури на світових товарних ринках і може призводити до боргових криз.

? Нераціональна структура залучення іноземних позик призводить до валютних, біржових і бюджетних криз у країнах, що є міжнародними позичальниками.

Узагальнення теоретико-концептуальних засад щодо впливу державного боргу на економічний і соціальний розвиток держави дозволяє зробити такі висновки:

По-перше, залучення державних позик під час економічних спадів перешкоджає різкому падінню сукупного попиту, що має стабілізувати національну економіку. Залучення зовнішніх позик, крім того, означає надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню: зовнішня заборгованість дозволяє країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж вироблений національний доход та фінансувати інвестиції, що не забезпечуються внутрішніми заощадженнями. Таким чином, зовнішні державні позики в поточному періоді пом'якшують вплив змін бюджетно-податкової політики на рівень споживчих витрат, заощадження та інвестиції, розширюючи цим самим фінансовий потенціал економічного зростання.

По-друге, зростання державного боргу, поряд з позитивними, має й ряд негативних наслідків. Адже державне запозичення витісняє приватні інвестиції. З часом державний борг актуалізує проблему його обслуговування: для здійснення відсоткових виплат держава вимушена підвищувати рівень оподаткування або ж скорочувати державні видатки. Зростання податкового навантаження знижує стимули до економічної активності і сприяє розширенню тіньової економіки. Скорочення державних видатків загострює соціальні та економічні проблеми суспільства. Отже довгостроковими соціально-економічними наслідками функціонування накопичуючої системи боргоутворення виступає загальне суттєве звуження інвестиційних можливостей економіки; а надмірний зовнішній державний борг стає гальмом економічного зростання: він унеможливлює проведення економічної політики, яка б враховувала національні економічні інтереси, виснажує бюджет та економіку державиздійсненням значних виплат іноземним кредиторам.

По-третє, до ряду специфічних негативних наслідків призводить, наявність зовнішнього боргу. Іноземне запозичення веде до ревальвації обмінного курсу національної валюти і, таким чином, стає причиною поглиблення негативного сальдо торговельного балансу. Зменшення чистого експорту здійснює рестриктивний вплив на виробництво: в експортних та імпортозамінних галузях скорочується випуск і рівень зайнятості. З виплатою відсотків і основної суми боргу пов'язаний відплив іноземної валюти, що призводить до зменшення міжнародних резервів та скорочення імпорту. Надмірне запозичення за кордоном робить країну вразливою до коливань кон'юнктури на світових товарних і фондових ринках та періодично призводить до боргових криз. Нераціональна структура залучення іноземних позик також стає причиною валютних і біржових криз.

Розділ 2. Соціально-економічні наслідки державного боргу

2.1 Дослідження динаміки державного боргу України

Дослідження проблем державного боргу в умовах глобалізації світової економіки має значну наукову та практичну цінність, бо його зростаючий вплив на розвиток економіки України обумовлено загостренням проблеми відповідності ресурсів держави потребам у фінансуванні державних програм. Виникнення державного боргу є результатом фінансування дефіциту державного бюджету, який відображає перевищення бюджетних видатків над податками, зборами та іншими обов'язковими платежами до бюджету. Слід зазначити, що державний борг є невід'ємною і важливою складовою державних фінансів. Вагомий внесок у дослідження питань державного боргу внесли провідні вітчизняні вчені, серед яких: Т. Бондарук , Т. Вахненко, Ю.Драчук, Ю. Іваненко, О. Колот, О. Рожко, В. Федосов та ін. [1,2,3].

Наукова література свідчить, що державний борг - це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. [2,3]. Існує дві форми державного боргу - капітальний і поточний. Відповідно до нової бюджетної класифікації України державний борг можна класифікувати в залежності від резистентності кредитора відрізняють зовнішні та внутрішні запозичення. Крім того, державні запозичення відрізняються за своєю структурою в залежності від терміну запозичення (довго-, середньо- та короткострокові), валюти (гривня, або іноземна валюта (долар США, евро, японська єна) та ін [1,2,3].

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є: дефіцит державного бюджету та платіжного балансу, збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів, трансформаційний спад виробництва і звуження на цій основі податкової бази та ін. [2].

Як бачимо, починаючи з 2007 року державний борг України постійно зростає (рис. 1). Отже сума державного боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 228139870,59 тис. грн., що є негативною тенденцією яка відбувалась в останні роки.Також, стрімке зростання обсягів боргу відбулося в 2007-2009 рр. Зростав і внутрішній борг (на 64,52% в період 2008-07рр., на 96,61 % у 2009-08 рр.), тобто держава вийшла на внутрішній ринок для залучення коштів шляхом розміщення державних цінних паперів; значно збільшився зовнішній борг, зокрема, за рахунок збільшення заборгованості за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку. Дослідження свідчить, що найбільшим джерелом запозичень є позики міжнародних організацій економічного розвитку. Можна зробити висновок, що при вирішенні проблеми державного боргу України потрібно виходити з того, що ця проблема поєднує в собі надзвичайно широкий спектр економічних перетворень. Це не лише прийняття бездефіцитного бюджету, а й здійснення додаткових заходів спрямованих на забезпечення надійної стабілізації валютного ринку, удосконалення структури зовнішньоторговельного балансу, відпрацювання механізмів повернення з-за кордону національного капіталу, сприяння прямим іноземним інвестиціям, тощо.

Подальшого дослідження потребує узагальнення боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами та визначення методів його мінімізації.

2.2 Наслідки державного боргу в Україні

Боргова складова у системі державних фінансів має функціональне походження від державного кредиту.

Державні запозичення проводяться з метою покриття бюджетного дефіциту на державному і регіональному рівнях, цільового фінансування різноманітних програм, поповнення необхідних резервних активів.

Економічна суть державного боргу проявляється в переломленні через такі дві властиві йому функції:

1. фіскальна -- залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;

2. регулятивна -- коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів національним (центральним) банком країни.

Таблиця 4.1. Розмір державного боргу [3], тис. од. На 31.12.поточного року

	Внутрішній	Зовнішній
	дол.США	грн.	дол.США	грн.
2005	3 799 661,57	19 188 290,90	8 704 222,93	43 956 325,90
2006	3 288 655,86	16 607 712,12	9 803 183,83	49 506 078,42
2007	3 526 017,09	17 806 386,34	10 591 661,77	53 487 891,96
2008	5 800 850,34	44 666 547,59	11 171 831,40	86 023 101,79
2009	11 405 144,25	91 070 076,77	17 022 696,28	135 926 229,69
2010 (30.09.)	16 960 834,29	134 219 562,19	21 832 282,75	172 769 769,60

За даними Мін.ФІНу можна зробити наступний висновок з аналізу загального обсягу та складових державного боргу за 5 останіх років:

На 31.12.2005року сума державного боргу становила 12503884,5тис. дол.США, у тому числі зовнішній --8704222,93тис. дол.США і внутрішній --3799661,57тис. дол.США.

На кінець грудня 2006 сукупний державний (прямий) України становить 13091839,7тис . дол.США (у гривневому еквіваленті --66113790,54тис.. грн)

Сукупний державний борг України на кінець 2009 року складав 33% ВВП порівняно з 20% на кінець 2008 року і 12,3% - на кінець 2007 року. "Показник відношення державного боргу до ВВП України є відносно невисоким порівняно з іншими країнами світу, включаючи розвинені, не дивлячись на те, що можливості України по управлінню державним боргом істотно обмежені", - повідомило Міністерство фінансів.

Крім того, прямий держборг України в 2009 році збільшився з 13,8% ВВП до 23,2% ВВП, гарантований - з 6,2% ВВП до 9,8% ВВП.

Співвідношення платежів по погашенню і обслуговуванню державного боргу до доходів загального фонду держбюджету на кінець 2009 року складає 23,0% проти 5% на кінець 2008 року, 7,4% - на кінець 2007 року і 12,3% - на кінець 2006 року.

Сукупний держборг України на кінець 2009 року досяг 37,76 млрд доларів, зокрема зовнішній - 24,59 млрд доларів.

За лютий 2010 року сукупний державний прямий і гарантований борг України виріс на 0,7%, або на 0,257 млрд доларів, - до нового рекорду високого рівня 37,944 млрд доларів.

Сучасний етап формування боргових зобов'язань характеризується низкою специфічних особливостей. По-перше, в умовах глобалізації фінансових потоків, здійснення політики необмеженої відкритості щодо іноземних інвестицій певною мірою відбувається нівелювання меж між внутрішнім і зовнішнім боргом. По-друге, дедалі яскравіше унаочнюється посилення взаємозв'язку державних зобов'язань і зобов'язань господарюючих суб'єктів. Так, наприклад, попри те, що держава не має відповідати за зобов'язаннями недержавних фінансових структур, банкрутство провідних системоутворювальних кредитних установ може спричинити катастрофічні наслідки для платіжної системи країни, а відтак і для фінансової безпеки держави. По-третє, простежується практика перекладання боргових зобов'язань по кредитах, залучених під гарантії уряду, з господарюючих суб'єктів на державу.

Негативним моментом зростання внутрішньої державної заборгованості є те, що:

- в умовах суттєвої нестачі фінансових ресурсів стають реаліями невиконання державою своїх боргових зобов'язань, оголошення дефолту, а відтак - підрив довіри до держави як до надійного позичальника;

- унаслідок такого перерозподілу фінансових ресурсів унаочнюється "ефект витіснення" вітчизняних товаровиробників з ринку кредитних ресурсів, падіння інвестиційної активності;

- виплата високих відсотків по державних цінних паперах заохочує вітчизняні комерційні банки до проведення недосконалої ресурсної політики, а також збільшує нерівність у доходах фізичних осіб, оскільки боргові зобов'язання держави зосереджуються в руках найбільш заможної частини населення, яка, отримуючи відсотки, стає ще багатшою.

Звичайно, управління такою складною й неоднозначною категорією, як державний борг, потребує наявності і повноцінного правового забезпечення процесу формування боргових зобов'язань, функціонування відповідних структур, покликаних його обслуговувати, а також створення дієвого механізму його погашення.

За експертними оцінками, зовнішні позики уряду створюють ревальваційний тиск на гривню, що загострює проблему дефіциту поточного рахунку, знижуючи конкурентоспроможність українських товарів і послуг щодо іноземних. Великий державний борг змушує іноземних інвесторів бути дедалі обережнішими з інвестиціями в Україну. Ця обставина пояснює вкрай низький обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну порівняно з іншими країнами регіону.

При цьому проблема зовнішнього державного боргу посилюється і внаслідок того, що в Україні сформувалася дворівнева система зовнішніх боргів. Перша - на рівні політичної влади, друга - на рівні підприємств. Причому обидва рівні є зіставними за своєю потужністю. Борги ж другого рівня є не менш ризикованими для нашої національної економіки. Так, понад 6 тисяч українських підприємств мають на початок 2010 року заборгованість лише за зовнішньоекономічними операціями у сумі близько 5 млрд. гривень. При цьому 70% заборгованості є наслідком операцій між фіктивними українськими та іноземними фірмами. Понад те, за оцінкою фахівців, в Україні формується особливий тип боргової економіки, коли всі заборгували всім, а всі разом заборгували міжнародним фінансовим організаціям та окремим країнам.

Аналіз законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України дає підставу стверджувати, що правове регулювання цих відносин є недостатнім і торкається винятково проблем внутрішньої заборгованості. Відносини стосовно сфери зовнішнього державного боргу взагалі законодавчо не врегульовані.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновки, що Уряду України необхідно:

удосконалити механізми правового регулювання, прийняти Закон України “Про державний внутрішній і зовнішній борг України”;

визначити критерії оцінки державного боргу України, тобто розробити критичні показники економічної безпеки держави;

обов'язково додержуватись оптимальної структури боргу з точки зору сумарного його обсягу та строків погашення облігацій;

розробити показники ефективності використання позичкових коштів з метою “самоокупності” державних позик;

закріпити принципи гласності та публічності у відносинах у сфері державного боргу.

Розділ 3. Заходи держави по скороченню державного боргу в Україні

За умов кризи рефінансування заборгованості держави виконання нею своїх зобов'язань у рамках нинішнього курсу економічної політики вимагатиме направлення податкових надходжень до бюджету на боргові виплати, що означатиме кардинальне скорочення бюджетних видатків на соціально-економічний розвиток. Розв'язання боргової проблеми лише за рахунок видатків бюджету призведе до остаточного руйнування сфер науки, освіти та охорони здоров'я, а також розширить масштаби зубожіння населення.

Крім істотного обмеження бюджетних видатків, Уряд намагається покрити нестачу фінансування перенесенням строків сплати за існуючими борговими зобов'язаннями держави. Однак реструктуризація боргу держави на умовах перенесення строків сплати за її борговими зобов'язаннями не знімає гостроти проблеми обслуговування державного боргу. Адже в такий спосіб досягається лише тимчасове полегшення, оскільки при цьому його загальна сума не зменшується, а борговий тягар навіть посилюється - за рахунок процентних виплат, нараховуваних на відстрочену суму.

Отже, окреслені заходи не забезпечать розв'язання проблеми державного боргу України: вони тільки сприятимуть поглибленню депресивних тенденцій у вітчизняній економіці - внаслідок послаблення стимулюючого впливу державних видатків на економічний розвиток держави і збільшення боргового навантаження на її платіжний баланс.

Боргові проблеми України не є унікальними і мають зарубіжні аналоги. Але використання досвіду розвинутих країн щодо управління боргом є проблематичним, оскільки західна практика базується на засадах досконалої конкуренції, відповідності ціни грошей на боргових та інвестиційних ринках, передбачуваності темпу кругообороту капіталу тощо. Потрібна індикативна корекція такого досвіду відповідно до специфіки економічного розвитку різних країн з урахуванням поточної ситуації.

Сьогодні зрозуміло, що оздоровлення фінансової системи України не можливе без розробки науково обґрунтованої стратегії формування і обслуговування ринку державних запозичень. Проблеми державного боргу повинні стати окремим напрямом дослідження у сферах економічного аналізу, прогнозування, фінансового менеджменту, господарського права. Немає сумнівів, що державні запозичення не повинні використовуватися для вирішення поточних проблем [19, с.18].

Подальший розвиток ринку державних запозичень в Україні повинен характеризуватися новими рисами.

Необхідно добитися зменшення вартості позичкових коштів і, відповідно, вартості обслуговування державного боргу. Доходність державних цінних паперів має бути найнижчою порівняно з доходністю інших фінансових інструментів і депозитних ставок банків.

Нагальним є припинення обслуговування державних облігацій, що перебувають у власності НБУ.

Досягнення бездефіцитного бюджету необхідно забезпечувати через реформи у видатковій та доходній частинах бюджету, а тому неемісійні варіанти надходження коштів потребують особливої уваги. Для наповнення бюджету слід зробити альтернативний акцент на податковій політиці, значно розширивши податкову базу.

Необхідно започаткувати розробку державних інвестиційних програм, направивши на їх фінансування частину коштів, одержаних на ринку запозичень.

Потребує розвитку повноцінний сектор муніципальних цінних паперів (місцевих облігацій) з метою диверсифікації напрямів прикладання капіталу на боргових ринках. Перерозподіл боргових зобов'язань між різними рівнями управління дозволить реалізувати регіональні програми, розширить можливості місцевого самоврядування і послабить тиск на загальнодержавний бюджет.

Висновки

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Державний борг - це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Внутрішній державний борг - заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішній державний борг - це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

§ збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

§ циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

§ скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

§ вплив політичних бізнес-циклів - надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Державний борг формується під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від'ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб'єктивні фактори пов'язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. До того ж мають місце спроби вирішення поточних проблем "у пожежному порядку'.

Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття державою боргів підприємств і невиважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу.

Останніми роками у фінансовій системі України суттєву роль почали відігравати державні позики, що застосовувалися як метод мобілізації грошових ресурсів до державного бюджету, інструмент регулювання грошово-кредитної сфери й платіжного балансу країни. Державний борг є невід'ємною і важливою складовою державних фінансів. Під державним боргом розуміють непогашену основну суму безумовних фінансових зобов'язань держави, що виникають унаслідок державного запозичення і державних гарантій, які набирають чинності, перед суб'єктами права у грошовій формі.

Сьогодні можна сказати, що наша банківська система вистояла й утримала від обвалу економіку, соціальну сферу, звела до мінімуму втрати суспільства від кризи. Валютні резерви НБУ зросли майже вдвічі у порівнянні з тим, що було на початку кризи, і становлять 1,6 млрд. доларів. Тому нині дуже важливим для влади і суспільства є недопущення банківської кризи. Не можна не звертати уваги на те, що банківська криза негайно призведе до розвитку виробничої кризи, падіння обсягів виробництва ВВП до критичної межі й загострення бюджетної кризи.

Запорукою уникнення нового загострення кризи в Україні є:

-- конверсія ОВДП тільки на добровільних засадах;

-- мораторій на зміну умов обслуговування банками бюджету протягом двох років;

-- мораторій на виведення банківського нагляду з організаційної структури НБУ;

-- активізація роботи уряду на зменшення адміністративного тиску на підприємництво, вдосконалення системи оподаткування, підвищення ділової активності в країні;

-- передбачення у бюджеті на 2007 рік коштів на погашення боргів уряду перед банками;

-- припинення з 2006 року практично прямого кредитування Національним банком Міністерства фінансів;

-- припинення негативного інформаційного впливу на адресу банківської системи.

На нинішній момент зроблено багато, а саме: Національний банк високопрофесійно реалізував антикризові заходи за сприяння уряду та МВФ. Уряд не допустив дефолту і знайшов вихід із вкрай складної ситуації, а українські банкіри довели, що здатні впливати на відповідальні рішення в країні.

Використана література

1. Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" // Фінанси України. -- 2006.-№3. -С. 21

2. Барановський О. Державний борг України в системі економічної безпеки/ // Вісник Національного банку України. - 1997. - № 4. - C. 42-46

3. Барановський О. Державний борг України: на критичній межі? // Економічні реформи...