Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти функціонування акцизів на сучасному етапі розвитку економіки

1.1 Універсальний акциз як форма непрямого оподаткування

1.2 Суть, значення та механізм справляння специфічних акцизів

2. Аналіз адміністрування акцизів в Україні

2.1 Аналіз справляння універсальних та специфічних акцизів

2.2 Практична оцінка економічного ефекту від застосування універсальних та специфічних акцизів

3. Удосконалення механізму справляння існуючих в Україні акцизів

3.1 Зарубіжний досвід оподаткування універсальних та специфічних акцизів

3.2 Проблеми та напрямки удосконалення адміністрування акцизного збору в Україні

3.3 Проблеми та напрямки удосконалення адміністрування податку на додану вартість в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

адміністрування акциз універсальний специфічний

Вступ

Податки існують у людському суспільстві майже тисячу років, але для людини немає більш гнітючої процедури, ніж сплата їх. Високі податки - це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи і людської трагедії. Там, де високі податки, не може бути й мови про свободу і людську гідність, творчу працю і забезпечене майбутнє. Непосильні податки були причиною багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих цивілізацій. Водночас запровадження податків мало надзвичайно важливе прогресивне значення для розвитку людського суспільства. Їх порівнюють із винаходом колеса або парової машини. Податки є, по суті, головним засобом формування бюджету держави. Це джерело, що забезпечує існування бюджетної сфери суспільства, цілої армії наших громадян - лікарів, вчителів, науковців, діячів культури і мистецтва, пенсіонерів, малозабезпечених.

Податки, як головне джерело державних доходів, мають багатовікову історію. Цілісна система оподаткування в кожній країні сформувалась внаслідок тривалого періоду становлення і розвитку держави. У культурних державах стародавнього світу існували досить складні системи податків. Так, у древній Індії справлялися поземельний, промисловий, торговий податок; їх розміри визначалися в певних долях доходів або вартості продуктів виробництва, предметів торгівлі (від 1/5 до 1/6). Цікаво, що сплата податків вважалася не світським обов'язком, як тепер, а обумовлювалася релігійними віруваннями. Дуже часто податки мали форму жертвоприношення. У древніх класичних державах податки стають вже суто світською повинністю в зв'язку із розвитком самої ідеї державності. У римській імперії існували надзвичайно різноманітні податки, крім того, проводилися досить складні розрахунки чисельності населення - для стягнення подушних податків, вартості майна - для справляння майнових і подоходних податків.

Формування сучасної системи оподаткування, яка забезпечує необхідними фінансовими ресурсами виконання функцій держави, є важливою складовою процесу розбудови ринкової економіки України та її інтеграції до системи світових господарських зв'язків. Оскільки саме функціонування й розвиток податкової системи ринкового типу є важливим завданням фіскальної теорії та практики на сьогодні, від успішного виконання якого значною мірою залежить економічний потенціал країни, захист інтересів вітчизняного бізнесу, соціальна стабільність у суспільстві, підвищення рівня добробуту малозабезпечених верств населення.

Податкові надходження, що формують податкову систему України є найважливішим правовим і фіскальним інструментом, за допомогою якого держава забезпечує себе необхідними ресурсами для фінансування різних сфер суспільної діяльності.

Сучасний етап розвитку податкової системи України характеризується пошуком шляхів посилення регулюючої ролі податків. У зв'язку з цим занепокоєння викликає той факт, що дослідження механізмів реалізації фіскального потенціалу податків відійшло на другий план. Але слід нагадати, що об'єктивно саме фіскальна функція податків є первинною, і нехтування цим може призвести до серйозних фінансових проблем держави.

Одною з основних складових податкової системи є акцизи, які поділяються на специфічні та універсальні акцизи. Їх роль у сучасному світі надзвичайно велика. Щодо нашої держави, то в нас запроваджений різновид універсального податку, а саме податок на додану вартість, та такий специфічний податок як акцизний збір. Різниця між ними полягає у базі оподаткування та механізмі стягнення та адміністрування. В процесі функціонування специфічних та універсальних акцизів на території України виявилось багато суперечностей, недосконалостей у механізмі їх сплати та адміністрування. Вирішення цієї вкрай важливої проблеми значною мірою залежить від ефективності діяльності податкової служби, а також розробки науково-обґрунтованої системи оподаткування, яка б відповідала реаліям сьогоднішнього дня, забезпечувала зростання податкових надходжень до бюджету та підвищувала рівень збору податкових платежів.

Завдяки своєму вузькому спрямуванню, специфічні акцизи здатні істотно впливати на процес прийняття рішень споживачами підакцизної продукції, а також на розподіл фінансових та інших видів ресурсів. Зважаючи на таку спроможність, вони є дієвим інструментом реалізації в інтересах суспільства стратегічних цілей і завдань державної політики - соціально-економічної та фіскальної, чиє гармонічне поєднання є запорукою сталого перспективного розвитку цивілізації.

Особлива роль у наукових дискусіях відводиться податку на додану вартість як одному з основних бюджетоутворюючих податків. Механізм справляння ПДВ характеризується рядом недоліків, першочергово, на нашу думку, потребує реформування, удосконалення порядок обчислення і сплати ПДВ, визначення розміру ставок, вирішення проблем бюджетного відшкодування. Податок на додану вартість - це один із найбільш поширених, але й складних та суперечливих податків, тому через наявність суттєвих проблем при його справлянні, може перетворитися з бюджетоутворюючого у бюджетовитратний.

Зросла актуальність цієї проблематики і у зв'язку із кризовими явищами, що спостерігаються останнім часом. Гостріше постає необхідність виконання акцизами не лише їх фіскальної, а й регулюючої функції. Наповнення бюджету повинно відбуватись таким чином, щоб не нашкодити окремій галузі та економіці в цілому. Зокрема постійно стоїть дилема - чи знижувати ставку податку на додану вартість і тим самим зменшувати суму податкових надходжень до бюджету у короткостроковій перспективі, проте підвищувати ділову активність суб'єктів господарювання чи навпаки - забезпечувати зростання надходжень до бюджету та жертвувати економічним зростанням держави. Подібна дилема виникає і при управлінні акцизним збором - з однієї сторони держава бажає наповнити казну для ефективнішого виконання своїх функцій, а з другої повинна зважати на інтереси виробників підакцизних товарів, адже ризикує втратити можливість для таких надходжень у майбутньому.

До числа вітчизняних науковців, які займалися дослідженням механізму адміністрування та справляння універсальних та специфічних акцизів входять Науменко М.А., Бохенко О.С., Іванченко А. В., Кміть В.М., Луцька Н.І., Синиця Г., Поліванцев А.С. Із зарубіжних вчених, які займались такими дослідженнями є Бжезинський Б., Глуховський Й., Косіковський С..

Мета дослідження полягає у наданні конкретних пропозицій, щодо удосконалення процесу адміністрування та стягування акцизного збору та податку на додану вартість на основі оцінки практичних та теоретичних аспектів досліджуваної проблематики.

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати ряд завдань:

- розкрити сутність універсальних акцизів як форми непрямого оподаткування;

- визначити суть, значення та механізм справляння специфічних акцизів;

- проаналізувати справляння універсальних та специфічних акцизів в Україні;

- дати практичну оцінку економічного ефекту від застосування універсальних та специфічних акцизів;

- використовуючи зарубіжний досвід, надати пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування податкової системи у частині, що стосується універсальних та спеціальних акцизів;

- виявити основні проблеми та розробити методичні рекомендації та пропозиції щодо удосконалення адміністрування акцизів в Україні.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, що виникають між державою та фізичними і юридичними особами в процесі справляння непрямих податків.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти справляння універсальних та специфічних акцизів на сучасному етапі економічного розвитку.

У ході виконання дослідження були використані такі методи:

- історичний метод - для дослідження еволюції акцизів у світі та на території України;

- аналітичний - для обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення механізму функціонування податку на додану вартість та акцизного збору в Україні;

- статичний - використовується при аналізі структури акцизів, їх частки у Державному бюджеті;

- динамічний - використовується при аналізі обсягів надходжень акцизів до бюджету;

- економічний - використовується при вивченні теоретичних аспектів даної проблематики;

- графічний - використовується при дослідженні сезонних особливостей справляння акцизів;

- порівняльний аналіз - використовується при визначенні особливостей зарубіжного досвіду та використання його в Україні.

1. Теоретичні аспекти функціонування акцизів на теренах України

1.1 Універсальний акциз як форма непрямого оподаткування

Побудова ефективної ринкової економіки, як основна мета сучасного етапу економічного розвитку нашої держави, нерозривно пов'язана з проблемою перерозподілу ВВП і наповнення бюджету. Її успішне вирішення залежить, у тому числі, від ефективного функціонування податкової системи України.

Існує багато видів податків, в залежності від обраної класифікаційної ознаки. Для даної роботи доцільно розглянути поділ податків на прямі на непрямі. В основу поділу слід покласти критерій джерела сплати, тобто прямі податки сплачуються безпосередньо з доходу фізичних осіб чи прибутку підприємства, а непрямі - включаються до витрат чи стають надбавкою до ціни, що призводить до її зростання. Тобто непрямими є ті податки, що сплачують юридичні та фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності і ці податки відносяться до витрат чи собівартості або стають надбавкою до ціни, збільшуючи останню [45].

До непрямих податків відносяться - податки на продаж, з обігу, на додану вартість, на продаж цінних паперів, на переказ коштів за кордон, на дарування і успадкування, на передачу власності, на матеріально-технічні запаси та обладнання, на монопольне право та привілеї, а також акцизи, гербові збори, прикордонні збори та всі інші податки (збори), крім прямих податків і податків з імпорту.

Золотько І.А запропонував таку класифікацію непрямих податків:

- акцизи;

- мито;

- фіскальна монополія[37, c. 24].

Акцизи - це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни. Бувають специфічні та універсальні акцизи. Також акцизи поділяють на фіксовані та пропорційні. Фіксовані - встановлені на одиницю товару в грошовому вираженні, пропорційні - як відсоток до обсягів реалізації.

Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Такі недоліки непрямих податків, як значний вплив на інфляційні процеси і регресивність в соціальному аспекті виражені в універсальних акцизах яскравіше ніж в інших непрямих податках [34,c. 74].

Щодо ролі універсальних податків, то вони виконують такі функції:

- фіскальна - ця функція є визначальною для податків і полягає в тому, що універсальні податки виконують своє головне призначення - наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства, фіскальна функція є важливою у характеристиці сутності податкової системи, вона визначає її суспільне призначення;

- регулююча - через неї здійснюється регулювання державою виробництва та споживання, адже при зменшенні ставок універсальних податків, споживання продукції зростає;

- розподільча - її завданням є наповнення доходної частини бюджетної системи країни з метою подальшого розподілу отриманих коштів для здійснення завдань і функцій держави та муніципальних органів;

- контролююча - за її допомогою держава регламентує фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами, використання ними свого майна та коштів, додержання фінансової дисципліни тощо.

У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість.

Універсальні акцизи є молодими і не мають такої довгої історії як, наприклад, мито або специфічні акцизи. І хоча їх формування розпочалося ще в Давньому Світі, однак, у період до Першої світової війни універсальні акцизи у повному розумінні цього терміну в світі не справлялися.

Обґрунтовано, що поява універсальних акцизів у ХХ столітті спричинена такими передумовами, як:

- досягнення високого рівня розвитку товарно-грошових відносин;

- необхідність у фінансуванні значних за розмірами державних витрат.

У зв'язку із цим логічним було введення універсальних акцизів саме в тих країнах, які найбільше постраждали від Першої світової війни і потребували значних коштів на відбудову економіки (Франція, Німеччина, СРСР).

Аналізуючи історичний розвиток форм універсальних акцизів, зазначимо, що універсальні акцизи розвивалися у певній послідовності й пройшли у своєму розвитку кілька стадій:

1) поява специфічних акцизів з широкою базою оподаткування;

2) поява податку з обороту;

3) поява податку з продажу;

4) поява податку на додану вартість.

Кожний вид універсального акцизу з'являвся лише тоді, коли для цього виникали необхідні економічні та політичні передумови. Еволюційний рух універсальних акцизів від податку з обороту до податку на додану вартість підтверджується також і на прикладі СРСР та держав-правонаступниць: першим універсальним акцизом був податок з обороту, потім був запроваджений податок з продажів і наостанок - ПДВ.

Податок з обороту широко і протягом тривалого часу (з початку 30-х і до початку 90-х років) використовувався в СРСР. Принципи справляння податку з обороту в СРСР були визначені в 1930 р.. В 1991 р. податок з обороту замінений ПДВ. Податок з обороту справляється: у вигляді різниці між роздрібними і гуртовими цінами підприємства; по твердих ставках (в крб.) з одиниці об'єму продукції; у відсотках до обороту. В 1960 р. податок з обороту в доходах державного бюджету становив 46,5%, в 1977 р. він знизився до 30,1%. Але він не був класичним податком з обороту, а лише інструментом вилучення у підприємств частини доходу (прибутку). Введення на території СРСР податку з продажів (як і подальше введення ПДВ), не було науково обґрунтованим і виваженим кроком, а лише спробою покриття дефіциту бюджету та порятунку країни від фінансового колапсу шляхом введення податку з широкою базою оподаткування, який сплачується незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності.

Податок з обороту, як і податок з продажів, також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов'язаний значний недолік податків цієї групи - кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, які були сплачені раніше, на попередніх етапах руху товарів[34, c.78].

Ми зазначили одну з негативних рис податку з обороту. Вважаємо доцільним подати загальну характеристику плюсів та мінусів такого виду податку.

На сьогодні податок з обороту втратив своє значення і справляється лише в декількох країнах світу (Камбоджа, Північна Корея, Бурунді тощо). Його наявність спричинена економічною та політичною ситуацією в зазначених країнах (низький рівень розвитку, незначна зовнішньоекономічна діяльність, закритість внутрішнього ринку, вагоме державне втручання в економіку тощо), за якої існування податку з обороту є більш доцільним, ніж впровадження складного і досить дорогого в адмініструванні податку на додану вартість.

Таблиця 1.1

Переваги та недоліки податку з обороту[54]

Переваги податку з обороту	Недоліки податку з обороту
Платниками податку є всі учасники руху товару від виробника до роздрібного продавця	Наявність кумулятивного ефекту. Призводить до подвійного оподаткування, оскільки до валового обороту включаються податки, сплачені раніше
Ритмічність та значні суми податкових надходжень	Має регресивний вплив на кінцеву ціну та стимулює інфляцію
Однакові умови серед виробників та продавців щодо сплати податку	Сприяє бартеризації економіки та кризи неплатежів
Можливість контролювати процеси споживання на всіх етапах по ланцюгу від виробника до кінцевого споживача
Використання диференційованих ставок за видами товарів

Податок з продажів застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі. Ця форма використовувалась нетривалий час в останній період існування Радянського Союзу, але поширена в інших країнах [47,c.340].

Об'єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий доход на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування провадиться лише один раз, на одному ступені руху товарів[34].

Податок з продажу є більш поширеним, ніж податок з обороту, і функціонує в США та в деяких інших країнах. На відміну від ПДВ рівень ухилення від сплати податку з продажу не є таким значним, однак справляння податку з продажу має свої проблеми, основними з яких є вузькість бази оподаткування, кумулятивний ефект (41 % податку з продажу в США сплачують підприємці, а 59 % - кінцеві споживачі) та не дуже значні надходження у зв'язку із невисокою ставкою[45].

Податок на додану вартість - порівняно новий вид податку. Вперше він був введений у Франції в 1954 р. за порадою економіста М.Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення - спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х - початок 70-х рр.) і дещо пізніше - в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Проте слід зауважити, що даний податок й досі не стягується в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. В кінці 80-х - на початку 90-х років ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р.

Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а додана вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але в той же самий час ліквідує його головний недолік - кумулятивний ефект [34,c. 79].

Загалом переваги та недоліки цього податку наступні:

Таблиця 1.2

Переваги та недоліки податку на додану вартість[54]

Переваги ПДВ	Недоліки ПДВ
Платниками податку є всі учасники руху товару від виробника до роздрібного продавця	Складний механізм нарахування та сплати
Відсутність подвійного оподаткування і кумулятивного ефекту	Ухилення від сплати податку, в т. ч. за рахунок неузгодженості законодавчих актів з оподаткування, недосконалої системи податкового обліку
Як правило, рівні умови серед виробників та продавців щодо сплати податку	При відсутності прозорої системи надходжень до бюджету можлива наявність бюджетної заборгованості
Ритмічність податкових надходжень	Регресивний вплив на малозабезпечені верстви населення
Дає можливість стримувати зростання цін
Стримує кризу перевиробництва, вирівнює можливість отримання надприбутків та регулює процеси споживання

Податок на додану вартість домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію.

Слід звернути увагу, що варіант обчислення ПДВ, який застосовується в Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості, а також подвійне оподаткування. Це зумовлено тим, що ставки ПДВ установлюються на оподаткований оборот, який включає вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньо включені у вартість товарів (робіт, послуг) податки.

Податок на додану вартість був уведений в Україні з 1 січня 1992 р. згідно із Законом України "Про податок на добавлену вартість" від 20 грудня 1991 р. [10]. Декрет Кабінету Міністрів України "Про податок на добавлену вартість" [12], що почав діяти з 1993 p., було підписано 26 грудня 1992 р. З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в наступних періодах, указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом 1993-1997 pp. (до 1 жовтня 1997 p.).

З 1 жовтня 1997 р. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України "Про податок на додану вартість" [10] від З квітня 1997 р. На жаль, податкове законодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним. Так, тільки з часу прийняття вказаного Закону і до введення його в дію було прийнято чотири закони, які вносили зміни щодо ПДВ.

В Україні платниками податку в бюджет є суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України.

Згідно Закону України «Про податок на додану вартість» платником ПДВ є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку:

- коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

- особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

- особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України.

- особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), визначеної підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 цієї статті, чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком [9].

Об'єктом оподаткування є такі операції, здійснювані платниками податку, суб'єктами господарювання:

- продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

- завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами для використання або споживання цих робіт (послуг) на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.

База оподаткування для нарахування ПДВ залежить від сфери та виду діяльності суб'єкта господарювання. Розглянемо можливі варіанти визначення бази оподаткування.

База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (робіт послуг), розрахованої за вільними або регульованими цінами (тарифами). У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір та інші загальнодержавні податки і збори.

Сьогодні в практиці роботи суб'єктів господарювання поширені бартерні операції і натуральні виплати в рахунок оплати праці фізичним особам. У такому разі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни вказаних операцій, але не нижче за звичайну ціну.

Звичайна ціна - ціна реалізації товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суми нарахованих (сплачених) відсотків, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, котрі не пов'язані з продавцем за звичайних умов ведення господарської діяльності.

Для товарів, які ввозяться на митну територію України, база оподаткування включає митну вартість, ввізне мито, акцизний збір.

Певні особливості оподаткування підприємницької діяльності пов'язані з комісійною торгівлею. Щодо товарів, котрі були в користуванні та отримані від осіб, що не зареєстровані як платники податків, базою оподаткування є сума комісійної винагороди платника податку.

Вартість тари, що згідно з договором (контрактом) є поворотною, у базу оподаткування не включається. Однак якщо протягом встановленого законодавством терміну тара не повертається відправнику, її вартість включається в базу оподаткування покупця товару.

В Україні ставка ПДВ становить 20%. Також використовується нульова ставка для товарів та послуг, що експортуються.

Так для приладу, у Франції діють кілька ставок ПДВ: основна ставка - 18,6%, збільшена ставка - 22%, знижена ставка - 7% (на товари культурного вжитку)[46, c.112].

Загалом, у країнах ЄС частка специфічних акцизів скоротилася з 1965 по 1990 рр. з 20,2% до 12,4%, а частка універсальних акцизів зросла з 13, 5% до 15,5%. Найпоширенішою формою універсального акцизу в усьому світі є податок на додану вартість (крім Австрії, США і Швеції), який коливається від 5 до 38% вартості товарів і послуг (основна, стандартна ставка в середньому в Європі коливається від 14 до 20%, підвищена ставка від 21 до 38% (Італія), знижена -- від 4 до 7% (4 -- Італія; 5,5 - Франція; 7 -- Німеччина)[55].

Універсальні акцизи справляють значний вплив на економічну систему. Враховуючи це, держава може використати такі податки як один із інструментів економічної політики. Однак залежно від напряму такої політики та стадії економічного циклу, на якій перебуває економіка держави („падіння”, „дно”, „підйом” або „пік”), вплив універсальних акцизів на економіку може бути як позитивним, так і негативним.

Доцільно також розглянути суперечності вітчизняного законодавства у сфері справляння податку на додану вартість. Вони присутні і при обліку операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ і при сплаті, при відшкодуванні, при наданні пільг. Розглянемо деякі із них.

Так ПДВ при імпорті та бюджетна заборгованість експортера щодо відшкодування ПДВ не підлягають взаємозаліку. Це відбувається з декількох причин:

1) через скасування податкових векселів. За їхньої наявності проблема відшкодування вирішувалася погашенням векселя через взаємозалік бюджетного відшкодування;

2) ПДВ на митниці слід платити вже і негайно за ВМД, а бюджетне відшкодування ПДВ слід чекати місяцями і за окремою декларацією. І ВМД та ця декларація не пов'язані між собою.

Однією з суперечностей є те, що при імпорті митниця застосовує індикативні ціни до пропуску через митний кордон, хоча це суперечить вимогам ВТО та Митному кодексу Імпортери, як правило, використовують для розрахунків сум, що підлягають сплаті у вигляді ПДВ та ввізного мита ціну, зафіксовану в зовнішньоекономічному контракті. Але Держмитслужба найчастіше не погоджується з такою оцінкою і пропонує декларантові розрахувати неї іншими методами. Зокрема, використовувати методи визначення ціни по ідентичних або подібним (аналогічним) товарах, за так званими індикативними цінами. На найбільш масові товари Держмитслужба періодично циркулярно розсилає індикативні ціни регіональним митницям. За рахунок таких підвищених індикативних цін митникам вдається стягувати великі суми ПДВ та ввізного мита. Звісно без цього було би заниження імпортних цін, але що заважає стимулювати внутрішнє виробництво, зокрема і таке, що замінює імпорт, та забути про індикативні ціни. Тим більше, що де-юре застосовувати індикативні ціни на увезений в Україну товар митники не можуть - це суперечить нормам ВТО, й Митний кодекс не містить такого терміну у відношенні імпорту.

В Україні відсутня система повернення ПДВ tax free іноземним туристам. Такс-фрі (tax free)- це система повернення суми податку на додану вартість іноземним громадянам при зворотному перетинанні границі тієї країни, у якій ви проводили відпустку або ділову поїздку. Суми повернення складають від 7 до 20 відсотків вашої покупки. Але на кордоні України іноземним туристам ПДВ не повертають, оскільки Закон про ПДВ такого не передбачає.

Наказ ДПАУ від 04.02.2009 р. N 42 наказав Головам ДПА в АР Крим, областях, м. Києві та Севастополі провести відповідну роботу з бюджетоформуючими платниками податків, погодити графіки сплати платежів до бюджету... в обсягах, необхідних для виконання розрахункової бази надходжень та завдань із забезпечення рівномірного збору платежів до бюджету. Таким чином виходить, що податки в Україні бюджетоформуючими платникам податків слід платити не за Законами, а за графіками від ДПАУ після відповідних розмов з податковим керівництвом.

Через ПДВ українські товари за кордоном можуть коштувати дешевше, аніж в Україні. Цей парадокс пояснюється просто - в середині країни майже всі товари продаються з ПДВ, а це означає, що в ціні закладено 16,67% ПДВ. А експортні товари ПДВ обкладаються за ставкою 0% плюс зі всіх витрат експортери отримують відшкодування ПДВ в розмірі тих самих 16,67% від своїх матеріальних витрат та отриманих послуг. Тому український товар за кордоном можна придбати дешевше, буває навіть вдвічі дешевше (це стосується сировини, але не продуктів харчування). Це стосується передусім металів та хімічної продукції. Це є самим вагомим доказом згубності ПДВ, адже в країні-виробнику товар виявляється дорожчим, аніж в країні-споживачеві. Тим самим знищується власна переробна промисловість і через ПДВ економіка залишається сировинним придатком.

Охарактеризовані нами приклади суперечностей у законодавстві і на практиці є вибірковими, адже кількість таких суперечностей є надзвичайно великою. В загальному можна виділити наступні групи суперечностей:

1. Норми законів, що регулюють стягнення ПДВ;

2. Норми, що регулюють відшкодування ПДВ;

3. Практичне недотримання норм податковими органами, через не чітке їх визначення.

Отже, ми визначили, що акцизи є підвидом непрямих податків і вони поділяються на специфічні акцизи та універсальні акцизи. До універсальних акцизів належать податок з продажів, податок з обороту і податок на додану вартість. Кожен з них був надзвичайно важливим для бюджету у той чи інший історичний момент. На сьогодні найбільш поширеним є податок на додану вартість, зокрема і в Україні. Також використовується податок з продажу, зокрема у США. Щодо податку з обороту, то він використовується у слаборозвинених країнах, наприклад Північній Кореї. Враховуючи усю важливість податку на додану вартість для української економіки ми визначили основних платників, базу оподаткування та об'єкт оподаткування.

1.2 Суть, значення та механізм справляння специфічних акцизів

Термін “акциз” на думку дослідників походить від старофранцузького слова “accise”, що означає “оцінка для оподаткування”. Також термін акциз міг піти від латинського “accidere”, що означає “вирізати” спеціальні насічки на спеціальному вимірювальному пристрої, який показував кількість алкогольного напою у пляшці з метою його оподаткування. Акциз поряд із митом є однією із найбільш ранніх форм оподаткування.

Розвиток акцизного оподаткування бере свій початок у часи Римської імперії де були вперше було застосовано податкові платежі у вигляді відсоткової надбавки до ціни товару. Такими обов'язковими платежами були особливі податки з продажу та звільнення рабів, які становили, відповідно, 4 та 5% від їх ринкової вартості. В Стародавньому Китаї був відомий акциз із чаю, напоїв, риби, тростини, яка використовувалася як паливо або для даху [21, с. 15].

Акцизне оподаткування на теренах України започаткувалося у Х столітті н.е. Саме в історичних письмових джерелах цього часу зустрічається згадка про “медову” данину та “бражне” мито із солоду, хмелю та меду. Саме вони і стали першими підакцизними товарами Київської Русі. Згадка про мито з кожного “хмільного” короба зафіксована у договорі між Великим Новгородом та тверським князем Ярославом у 1265 році [20, с. 25].

В новітній історії України акцизний збір запроваджено з грудня 1991 року, коли було прийнято Закон України “Про акцизний збір”, який введено у дію з 1992 року. Разом з податком на додану вартість вони замінили податок з обороту на окремі види товарів. При цьому українські акцизи орієнтувалися не стільки на міжнародну практику і досвід акцизного оподаткування, скільки на попередню практику податку з обороту. Характерною особливістю теперішнього акцизного оподаткування в Україні є те, що не існує єдиного законодавчого документа, в якому б було відображено всі норми, пов'язані з питаннями справляння акцизного збору. 26 грудня 1992 року Урядом було прийнято Декрет Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір”, який діє й сьогодні і має силу закону. Нарахування та сплата акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на митну територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів, визначає Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”. В 1992 році до переліку традиційних підакцизних товарів - алкогольних та тютюнових виробів було включено, так звані, товари розкоші: килими і кришталь, ікра і рибні делікатеси, шоколад і автомобільні шини, вироби з хутра, одяг з натуральної шкіри. В цілому ж, еволюцію акцизного оподаткування в Україні за останні 10 років можна розбити на 3 основні етапи.

Перший етап - у період з 1996 по 1999 рр. акцизним збором обкладався широкий перелік товарів, який включав у себе коло високорентабельних і монопольних товарів, уже знайомих раніше по високих ставках податку з обороту. Другий етап - у 2000 році з переліку підакцизних виключено 14 умовних товарних груп. Система акцизів набула рис, притаманних оптимальній організації оподаткування - фактично її склад обмежився такими товарами: алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти, автомобілі та ювелірні вироби. Третій етап - з 2003 року із складу підакцизної продукції виключено ювелірні вироби - останню позицію з товарів, на які встановлено адвалерні ставки акцизного збору. Крім того, вперше в практиці українського акцизного оподаткування впроваджено змішані ставки акцизного збору (поєднують оподаткування по специфічних та адвалерних ставках) - на тютюнові вироби. Як заходи посилення державного контролю за обігом підакцизної продукції та повнотою сплати акцизного збору, у 2003-2004 роках у переліку підакцизних окремо виділено такі товари: вина виноградні з вмістом цукру більше 0,3 % та високооктанові кисневмісні добавки до моторних бензинів [37, с. 15].

Склад підакцизної продукції поряд з іншою складовою - податковою ставкою, визначає потенціал акцизу як фіскального інструменту. У цій ролі акциз виконує роль функції наповнення державного бюджету грошовими засобами, займаючи одне із важливих місць у системі державних податкових доходів. Особливе значення акциз як фіскальний інструмент має в країнах з перехідною економікою, для яких в цілому характерне базування на непрямі податки через відсутність достатньої і стабільної бази для прямого оподаткування (через слабкий розвиток виробництва, низькі доходи населення тощо). Так, на сьогодні за рахунок акцизу формується близько п'ятої частини податкових доходів таких країн, як Чехія, Угорщина, Польща.

Поряд з фіскальною функцією акциз, як і будь-який інший податок, має і регулююче значення. Регулююча функція акцизу проявляється у декількох напрямках, серед яких можна виділити:

- вплив на обсяги виробництва і споживання підакцизних товарів;

- вплив на структуру виробництва, стимулювання зростання його ефективності, підвищення якості виробленої продукції, покращення споживчих характеристик продукту;

- регулювання рентабельності виробництва підакцизних товарів.

Обмежуючий вплив акцизів на обсяги виробництва (і як наслідок - на обсяги споживання) застосовується, як правило, щодо "соціально небезпечних" товарів, головним серед яких є алкоголь. Механізм обмежувального регулювання за допомогою акцизу можна описати наступним чином. Вилучаючи у підприємства частину виручки, акциз негативно впливає на фінансовий результат діяльності підприємства, зменшуючи його зацікавленість у виробництві підакцизної продукції. Скорочення виробництва (а отже, і ринкової пропозиції) підакцизної продукції відповідно до теорії попиту і пропозиції стимулює зростання цін і при інших рівних умовах - падіння попиту. Однак ефективність даного напрямку регулюючого впливу акцизу суттєво залежить від того, наскільки ефективно здійснюється державний контроль за сферою обігу підакцизної продукції, наскільки міцні перешкоди для її проникнення на ринок без оподаткування акцизом.

Другий напрям регулюючого впливу акцизу - стимулювання зростання ефективності виробництва, підвищення якості виробленої продукції, покращення споживчих характеристик товарів - на практиці реалізується шляхом встановлення диференційованих ставок акцизу в середині товарних груп, а також за рахунок застосування фіксованих акцизних ставок. Оподатковуючи відносно більшим акцизом низькосортний товар, держава стимулює виробника переходити на виробництво більш якісної продукції.

Вплив через акциз на рентабельність виробництва окремих товарів дає змогу певним чином знизити інтерес виробників до входження у такі сфери бізнесу, як виробництво алкоголю, тютюну, добуток мінеральної сировини. Ці виробництва об'єктивно володіють значною рентабельністю через низькі витрати і високу ринкову ціну готової продукції. Акциз вилучає в бюджет частину понаднормативного прибутку, з однієї сторони, і перешкоджає "перегріву" економіки у даних виробничих сферах - з іншої [27,с. 244].

Як і інші непрямі податки, акцизний збір в остаточному підсумку збирається зі споживачів продукції, хоча сплачують його виробники підакцизних товарів або їх імпортери.

Отож, відмінностями акцизного збору від ПДВ є те, що акцизний збір, це податок на товари чи продукцію, тоді, як ПДВ має в якості об'єкта оподаткування оборот від реалізації товарів, робіт, чи послуг. ПДВ оподатковуються всі товари, а при нарахуванні акцизного збору враховуються тільки специфічні, підакцизні товари. Акцизи нараховуються раніше ніж ПДВ, тоб-то підакцизні товари оподатковуються двічі, при цьому ПДВ нараховується як на собівартість так і на акциз. На відміну від ПДВ, який має загальну ставку податку для всіх товарів, ставки акцизу дифференціюються по групам товарів. Акцизний збір на відміну від ПДВ сплачується лише один раз та податкова відповідальність падає на господарюючого суб'єкта, який виробляє та реалізує підакцизний товар, у той час, як податкових тягар ПДВ рівномірно розподіляється на всіх суб'єктів підприємницької діяльності на всіх стадіях руху товару. Також можна відзначити, що з точки зору соціальної справедливості акцизний збір має переваги перед ПДВ, оскільки підакцизні товари в основному споживаються заможними прошарками населення.

Перелік оподатковуваної акцизом продукції формується відповідно до визначених цілями, серед яких, окрім фіскальної, можна виділити наступні:

- необхідність перерозподілу надвеликих доходів від виробництва і реалізації окремих видів продукції (наприклад, алкогольних напоїв, окремих видів мінеральної сировини);

- необхідність обмеження виробництва і споживання "соціально небезпечних" товарів, використання яких приносить шкоду здоров'ю людини і стану навколишнього середовища. У зв'язку з цим традиційними підакцизними товарами виступають алкогольні напої і тютюнові вироби. У деяких країнах застосовується так званий "екологічний акциз" (наприклад, акциз на хімікати фреонового типу - в США);

- необхідність перерозподілу доходів високооплачуваних верств населення шляхом встановлення акцизу на так звані "предмети розкошів", попит на які малоеластичний за ціною. У світовій практиці в цю категорію традиційно входять яхти, мотоцикли, легкові автомобілі, а також ювелірні вироби [22,с. 140].

Говорячи про порядок сплати акцизного збору варто спочатку визначити хто повинен сплачувати цей податок. Платниками акцизного збору є:

а) суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику;

б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;

в) будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

Товар ввозиться за акцизною вантажною митною декларацією, до якої додаються:

- зовнішньоекономічний договір;

- дві копії платіжного доручення;

- примірник заявки розрахунку з оцінкою податкової інспекції про суму фактично сплаченого акцизного збору під час купівлі марок АЗ.

г) фізичні особи - резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;

д) юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів [2].

Є певні особливості впливу акцизного збору на фінансово-господарську діяльність підприємств, зайнятих виробництвом і реалізацією підакцизних товарів (виробнича діяльність) або імпортом підакцизних товарів з наступною реалізацією (торговельна діяльність). Ці особливості залежать від ставок акцизного збору, методики розрахунку суми податку, терміну його сплати в бюджет, джерел сплати суб'єктом підприємництва.

Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір (підакцизних товарів), і ставки акцизного збору затверджуються законодавче і є єдиними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів[47].

Датою виникнення податкових зобов'язань із продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплати товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, або дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору;

- або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі імпорту підакцизних товарів вважається дата, яка припадає на дату митного оформлення вантажно - митної декларації. Платник податків сплачує акцизний збір одночасно зі сплатою мита і митних зборів. Дати визначення податкових зобов'язань наведені на рисунку 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Виникнення податкових зобов'язань по акцизному збору [29]

...