Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

на тему: «Методи управління державним боргом»

Зміст

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СТРУКТУРА ДЕРЖАВНОГО БОРГУ КРАЇНИ
• 1.1 Сутність державного боргу країни
• 1.2 Внутрішній та зовнішній державний борг
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ДОДАТОК

ВСТУП

В умовах формування та функціонування ринкової економіки важливою складовою державних фінансів є державний борг. Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призвели до формування і значного зростання державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування обумовлюють необхідність вирішення проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів вдосконалення механізму його управління. Як свідчить досвід багатьох країн, чим обтяжливішим стає для держави нагромаджений зовнішній та внутрішній борг, тим його обслуговування активніше включається у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи.

В перехідній економіці України державний борг все більше набуває характеру не лише фінансової, але і соціально-політичної проблеми. Державний борг прямо пов'язаний з проблемою економічної безпеки країни.

Питання управління та обслуговування державного боргу є особливо важливим в контексті тих економічних труднощів, які впродовж останніх років переживає Україна. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Від характеру врегулювання боргової проблеми в значній мірі залежить бюджетна дієздатність держави, стабільність її національної валюти, а відтак фінансова підтримка міжнародних фінансових організацій. Необхідність розв'язання цих питань потребує пошуку шляхів вдосконалення механізму управління та обслуговування державного боргу в Україні.

Важливий внесок в дослідження проблеми державного боргу зробили західні економісти: Д. Рікардо, А. Сміт, М. Браунриг, С. Вайнтрауб, Х. Джонсон, О. Екстайн, Дж. Кейнс, А. Лаффер, А. Лернер, Р. Масгрейв, М. Фрідман та інші. Серед російських вчених варто відмітити праці: М.Б. Богачевського, Б. Г. Болдирєва, Л. О. Дробозіної, Л. М. Красавіної, І. М. Осадчої, Ю. М. Осипова, Г. П. Солюса, В. М. Усоскіна та інших. Теоретичні основи державного боргу та питання щодо його управління висвітлюються в працях таких українських вчених, як: О.Д.Василик, А. С. Гальчинський, Г. В Кучер., В. В. Корнєєв, О.В. Плотніков, Т. Г. Бондарук, В. М. Суторміна, В. О. Степаненко, та інших. дефіцит державний бюджет борг

В той же час в Україні недостатньо досліджені питання, що стосуються проблем управління державним боргом, особливостей його формування і розвитку в умовах переходу до ринкової економіки. Зазначене обумовило актуальність обраної теми курсової роботи, його мету і задачі.

Метою дослідження є наукове обґрунтування економічної природи державного боргу; виявлення основних тенденцій і специфічних особливостей формування державного боргу в Україні; обґрунтування концептуальних засад щодо вдосконалення механізму управління державним боргом та його обслуговування в умовах перехідної економіки України.

Для досягнення поставленої мети у роботі передбачається вирішити ряд задач, головними з яких є:

обґрунтування економічної сутності державного боргу як складової державних фінансів;

виявлення основних тенденцій формування державного боргу України;

визначення основних етапів формування державного внутрішнього боргу, аналіз механізму управління ним;

оцінка розміру та динаміки зовнішньої заборгованості України;

узагальнення зарубіжного досвіду обслуговування державного зовнішнього боргу з метою його можливого використання в Україні;

розробка пропозицій щодо удосконалення управління та обслуговування державного боргу в Україні.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СТРУКТУРА ДЕРЖАВНОГО БОРГУ КРАЇНИ

1.1 Сутність державного боргу країни

Формування державного боргу безпосередньо пов'язане з погашенням зобов'язань за державним кредитом. Разом з тим, на ці процеси впливають і інші фактори. Так, у випадках коли державні органи управління з тих чи інших причин не виконують передбачені законодавством видатки державного бюджету, на цій основі виникає заборгованість за виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій та ін. Сума державного боргу перевищує зобов'язання за державним кредитом.

Державний борг - це сукупність зобов'язань держави за платежами, які належить виконати на підставі одержаних або гарантованих активів, товарів та послуг в минулі періоди. Нерідко державний борг розглядається як сума строкових боргових зобов'язань уряду, що виражені в грошовій формі. Та таке визначення буде не зовсім повним. Воно не охоплює багатьох платежів, які має виконати держава на підставі минулих подій. Так, воно не включає заборгованість, за виплатою зарплати, пенсій, компенсації переплачених податків, надання гарантій за кредитами та ін. Не зовсім вдалим є і визначення боргу, коли суб'єктом називається уряд, а не держава. Адже крім уряду, державна заборгованість може виникати і на підставі діяльності центрального банку, місцевих органів державної влади та ін. державний борг виникає не тільки на основі зобов'язань відповідних бюджетів, а і бюджетних установ.

Так, в Україні частка держави в структурі ВВП оцінюється в 35 %. Це високий показник, який раціональним може бути лише в умовах розвинутої ринкової економіки. В Україні досить високі показники фізичного і морального зносу основних фондів. Мається негативне сальдо платіжного балансу. Заплановані податки збираються не достатньо повно. Не є оптимальною структура неподаткових надходжень. Відсутнє чітке розмежування бюджетів різних рівнів. Помітний вплив на дефіцитність бюджету в Україні завдали спад в економіці і дорога соціальна політика.

Дефіцит бюджету буває двох видів: циклічний і структурний. Циклічний дефіцит - це дефіцит бюджету, який утворюється у зв'язку зі спадом економіки. В такі періоди податкові надходження до бюджету скорочуються, а видатки - зростають. Структурний дефіцит виникає внаслідок розривів в формуванні доходів і виконанні видатків бюджету. Під впливом багатьох факторів (розвитку підприємницької діяльності, вчасної сплати податків, інфляції та ін.) надходження доходів може відставати від запланованих обсягів. В той же час, видаткова частина бюджету повинна виконуватись за затвердженими графіками.

Джерела фінансування бюджетного дефіциту включають внутрішні і зовнішні складові. Внутрішні - це надходження, які мобілізуються шляхом емісії і розміщення державних боргових цінних паперів на внутрішньому ринку та залученню кредитів від операцій на вітчизняному кредитному ринку. Правилом є те, що кошти надходять переважно від таких суб'єктів: центрального банку, резидентів (юридичних і фізичних осіб) і нерезидентів. При цьому продаж резидентам і нерезидентам державних цінних паперів проводиться на вільному ринку на конкурентних умовах. Державні органи управління здійснюють регулювання обсягів продажу шляхом встановлення норми доходності, ціни відсічення та величин траншів.

використання державного кредиту направляються до відповідного державного бюджету, центрального банку, або до відповідного фонду для фінансування визначених програм Залучені кошти використовуються на умовах позики (платності, повернення, забезпечення та ін.).

Залучення ресурсів на умовах державного кредиту передбачає використання різних форм. Вибір форм і методів кредитування здійснюється державними органами управління в процесі визначення умов кожної конкретної позики. При цьому враховується як інтереси держави, так і кредиторів. У світовій практиці використовуються різноманітні підходи щодо кредитування.

До основних форм державного кредиту відносяться:

1. Державні позики, які одержують на підставі кредитних угод;

2. Позики, які залучаються державними органами управління шляхом емісії і розміщення державних боргових цінних паперів;

3. Держані гарантії, що надаються урядом підприємствам і установам з метою залучення останніми кредитних ресурсів;

4. Вклади громадян в ощадні банки країни;

5. Інші форми. [23, 153-155]

Державні позики, які одержують на підставі кредитних угод, можуть бути внутрішніми і зовнішніми. За строками погашення вони бувають короткостроковими, середньостроковими і довгостроковими. За забезпеченням позики поділяються на заставні (забезпечені заставою) та беззаставні. У якості застави виступають матеріальні цінності, грошові кошти, які знаходяться у власності держави, або будуть одержані в майбутні періоди та ін. Беззаставні позики не мають певного забезпечення, їх надійність гарантується фінансовою стійкістю держави

Позики, що залучаються з використанням державних цінних паперів, теж можуть використовуватись в різних варіантах. Це можуть бути цінні папери, які пропонуються внутрішнім і зарубіжним інвесторам. Вони, в свою

1.2 Внутрішній та зовнішній державний борг

Державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній борг - це заборгованість державних органів управління перед іншими державними структурами та перед резидентами. Зовнішній борг - це сукупність зобов'язань державних органів управління перед міжнародними фінансовими організаціями, іншими країнами та нерезидентами.

Згідно з Законом України "Про державний внутрішній борг України", до державного внутрішнього боргу відносяться строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. До складу внутрішнього боргу входять позики уряду, а також позики, здійснені при безумовній гарантії уряду. Державний борг складається із заборгованості минулих років, та поточних зобов'язань. Боргові зобов'язання уряду включають випущені цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом, а також одержані ним кредити. Внутрішня заборгованість включає також частину боргових зобов'язань колишнього СРСР, прийняту на себе Україною.

Внутрішній державний борг включає сукупність всіх боргових зобов'язань держави, включаючи адміністративно управлінську заборгованість (зобов'язання з виплати зарплати в державних установах та інших виплат державним службовцям), борги, які виникають у зв'язку з залученням коштів з метою фінансування бюджетного дефіциту та зобов'язання виплат державних пенсій. Розрізняють борги держави, які є офіціально визнаними (експліцитні борги) і не підтверджені, або імпліцитні борги. Останні зобов'язання, як правило, не враховуються у складі державного боргу, але в дійсності вони повинні включатись до його структури. [11]

До складу внутрішнього державного боргу України входять такі зобов'язання:

Відповідно до Указу Президента України постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 затверджено, що Державне казначейство України здійснює управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства та здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом разом з Національним банком України і Мінфіном України та проводить їх обслуговування відповідно до чинного законодавства. [8]

Згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим Указом Президента України від 26.08.99, одними з основних завдань Міністерства є:

* розроблення стратегії щодо внутрішніх та зовнішніх запозичень держави і погашення та обслуговування державного боргу;

* забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю. [7]

Ці Положення після затвердження Бюджетного кодексу України не приведено у відповідність з його нормами. Тому у діючому Положенні про Міністерство фінансів України відсутні окремі повноваження та функції щодо управління державним боргом, які покладені на нього Бюджетним кодексом України. Положення про Держказначейство України, навпаки, містить функції щодо управління державним боргом, які Бюджетним кодексом України на нього не покладено. Положення про Департамент державного боргу, який повинен забезпечувати функції Міністерства фінансів з управління державним боргом, до цього часу взагалі не затверджено.

Таким чином, в Україні не створено цілісної системи законодавчого забезпечення регулювання витрат з обслуговування і погашення державного боргу.

Аналіз структури боргу дає змогу зробити висновок, що наслідком політики здешевлення кредитних ресурсів, що проводилась в Україні, було зниження вартості залучення позичкових коштів на внутрішньому ринку за рахунок облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП).

На основі аналізу управління державного зовнішнього боргу виділяють такі основні цілі:

1) економічні цілі - це мінімізація вартості зовнішніх запозичень, які залучаються, покращання умов рефінансування і переоформлення заборгованості;

2) зниження загальних витрат по обслуговуванню зовнішнього боргу;

3) підвищення ефективності використання залучених ресурсів;

4) політичні цілі управління зовнішнім боргом - полягають у підтримці стабільності функціонування політичної системи;

5) соціальні цілі - це своєчасне фінансування соціальних програм, забезпечення соціальної стабільності та соціальної справедливості.

В Україні з усіх способів можливого використання залучених ресурсів значного поширення набув найменш ефективний спосіб - нові запозичення спрямовуються на фінансування поточних витрат бюджету, включаючи і обслуговування існуючого зовнішнього боргу. Тому Україні важко розраховувати на ті джерела фінансування, якими зазвичай користуються країни для обслуговування зовнішнього боргу.

В зв'язку з цим важливим є питання про можливість використання різноманітних методів реструктуризації зовнішньої заборгованості, які використовуються в світовій практиці і знайти способи переходу від відстрочки платежів до скорочення боргу, це буде сприяти урегулюванню проблеми зовнішньої заборгованості і забезпечення ефективності економіки України.

В умовах нездатності країни виконувати зобов'язання по виплаті зовнішнього боргу і процентів по ньому виникає загроза її економічної

більшістю показників боргової безпеки Україна поки що перебуває у безпечному стані, проте показник співвідношення обсягу зовнішньої заборгованості до ВВП наближається до критичної межі. Потенційну загрозу економічній безпеці держави становить недостатня кількість вільних коштів для обслуговування зовнішнього державного боргу.

В зв'язку з існуючою на цей час тенденцією до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості нинішній рівень економічної безпеки в Україні явно недостатній. Це дає підставу говорити про необхідність комплексного вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього боргу з метою запобігання можливим загрозам економічній безпеці України. [24]

Управління зовнішньою заборгованістю ділиться на три стадії: залучення фінансування, його розміщення (використання) та погашення боргу. Відповідно, система управління зовнішньою заборгованістю країни означає управління всіма стадіями і охоплює:

аналіз кредитоспроможності тобто можливості країни позичати кошти;

оцінку платоспроможності або здатністю обслуговувати борг;

контроль рівня зовнішньої заборгованості;

контроль за складом зовнішнього боргу.

Ефективність управління зовнішнім боргом значною мірою визначається іншими видами економічної політики. Прибуток на інвестований капітал, а отже, й розмір зовнішніх займів безпосередньо залежить від торговельної політики, політики валютних курсів, цінової політики, а також від грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики. В свою чергу, рівень зовнішньої заборгованості та умови надання зовнішнього боргу значною мірою визначають характер економічної політики в країні. [12]

Розміри та структура державного боргу відіграють важливу роль в макроекономічному розвитку економіки, вирішені соціальних проблем та рефінансування боргу має позитивні і негативні сторони. Залучення коштів в процесі розміщення нових боргових цінних паперів держави є більш сприятливим для кредиторів. Адже в такому разі умови і строки погашення боргу не зменшуються. Разом з тим, такі операції є більш затратними для держави. Негативом в використанні цього способу є і те, що відбувається накопичення боргу. В умовах здійснення незваженої політики управління боргом така тактика може привести до так званої перевернутої піраміди, коли поточні борги погашаються за рахунок нових наростаючих емісій. В кінці-кінців цей спосіб може обернутися тим, що фінансування боргу стає нераціональним і навіть збитковим (в порівнянні з іншими способами) для держави.

Реструктуризація боргу - це угода про прийняття нового плану погашення боргу. Реструктуризація може проводитися різними способами:

пролонгації боргу;

прийняття нової угоди, що передбачає зміну умов погашення боргу;

введення тимчасового мораторію на виплату процентів або частини основного боргу;

проведення конверсії боргу.

Конверсія позик - це обмін поточних державних позик на нові зобов'язання. При цьому проводиться зміна первісних умов позики: строків погашення, ставок процентів, способів виплати доходів та ін. Конверсія може бути добровільною, обов'язковою і примусовою. В разі прийняття примусового варіанту конверсія проводиться тільки в рамках установленого періоду. Використовуються також такі методи рефінансування, пов'язані з конверсією, як консолідація позик (переведення короткострокових зобов'язань в довгострокові) та уніфікація позик (заміна або об'єднання декількох зобов'язань в одну).

При проведенні конверсії державні органи управління, як правило, перенести строки погашення позик на більш віддалені періоди. Це

ВИСНОВКИ

В курсовій роботі науково обґрунтовано економічну природу державного боргу, виявлено основні тенденції і специфічні особливості формування державного боргу в Україні, обґрунтовані концептуальні засади щодо вдосконалення механізму його управління та обслуговування в умовах перехідної економіки України. В результаті проведеного дослідження сформульовані такі висновки:

1. Дефіцит державного бюджету, залучення значного обсягу державних запозичень як з внутрішніх так і з зовнішніх джерел обумовили формування державного боргу в умовах перехідної економіки України. Державний борг - це сума фінансових зобов'язань держави по відношенню до зовнішніх кредиторів та сума заборгованості держави по випущених і не погашених державних внутрішніх позиках. Державний борг є структурним компонентом державних фінансів будь-якої країни з розвиненими ринковими відносинами.

2. Обґрунтовано зміст поняття “управління державним боргом”. Управління державним боргом визначається як сукупність заходів держави пов'язаних з випуском та погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням ставок процентів та виплатою доходу по державних цінних паперах, встановлення ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів.

3. Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій, аби не покладати на наступні покоління тягар сплати державних боргів. Вирішення проблеми заборгованості потребує в законодавчому порядку відображення таких заходів: обґрунтування нової державної заборгованості, розробка прозорих та переконливих критеріїв надання державних гарантій, встановлення оптимальних розмірів внутрішнього та зовнішнього державного боргу, вдосконалення системи управління та обслуговування державного боргу.

4. Дослідження динаміки і структури державного боргу України дало змогу систематизувати етапи його формування. Перший етап характеризується залученням кредитів Національного банку України та утворенням зовнішнього боргу шляхом отримання іноземних кредитів під гарантії уряду. Другий етап - отримання зовнішніх позик від міжнародних фінансових організацій та за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики з поступовим заміщенням цими облігаціями кредитів НБУ.

Останнім часом запозичення уряду диктувались, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу. Можливості залучення коштів з внутрішнього грошового ринку були майже вичерпані. Незважаючи на відносно низьку ефективність внутрішньої державної позики в Україні, державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат. Для вдосконалення механізму функціонування державної позики необхідно гарантувати довіру інвесторів; визначати обсяги залучень державою коштів, виходячи із реальних можливостей їх повернення; запозичені кошти необхідно використовувати в інвестиційних цілях; дотримуватися тенденції збільшення строків обігу облігацій та забезпечення їх дохідності.

5. Крім класичної форми державного внутрішнього боргу в Україні в 1994 - 2005 роках утворився специфічний внутрішній борг держави з виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ, що є вкрай небезпечним для держави і може призвести до соціальної напруги. Для недопущення в майбутньому заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат потрібно насамперед вдосконалювати нормативно-правову базу, яка повинна передбачати майнову і адміністративну відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати та використання нетрадиційних джерел погашення заборгованості.

6. Зовнішні фінансові джерела потрібно розглядати з точки зору їх обсягу і з позицій ефективності використання. При неефективному використанні ресурсів потреба у їх кількості стає необмеженою. Це обумовлює необхідність встановлення межі залучення кредитів. Питання подальшого залучення зовнішніх фінансових ресурсів, необхідно вирішувати, перш за все, з позицій ефективного їх використання для економічного розвитку країни.

7. Зростання державного боргу призводить до збільшення витрат на його обслуговування. Управління державним боргом повинно бути спрямовано на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, для цього в загальному обсязі державних зобов'язань довгострокові зобов'язання повинні займати центральне місце.

8. Нинішній рівень економічної безпеки в Україні, з огляду на триваючу тенденцію до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості, недостатній. Розміри державного боргу в своїх абсолютних значеннях можуть досягати досить великих розмірів, проте борг завжди мусить знаходитися в певній залежності відносно величини ВВП. Перевищення показника державного боргу відповідно розмірів ВВП, а відтак й інших (скоординованих з ВВП) макроекономічних показників, починає становити загрозу економічній безпеці країни.

Комплексне вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього державного боргу із врахуванням запропонованих заходів сприятиме розбудові державних фінансів та покращанню фінансового стану України.

СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 р.

2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. [статті 2 (п. 14), 11, 14 (ч. 2), 15 (ч. 4, 5), 17 (ч. 3)]

3. Закон України „Про державний внутрішній борг України” від 16.09.92 р.

4. Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 р. №3235-IV з послідуючими змінами та доповненнями;

5. Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 № 25-93 "Про надання державних гарантій щодо іноземних кредитів, які надаються Україні відповідно до міжнародних договорів".

6. Наказ Міністра фінансів України про Порядок ведення Міністерством фінансів України обліку державного боргу та операцій, пов'язаних з ним від 22.01.2001 р.

7. Положення про Міністерство фінансів України, затвердженим Указом Президента України від 26.08.1999 р. з послідуючими змінами та доповненнями.

8. Указ Президента України про функції Державного казначейства України щодо управління державним боргом від 31.07.95р.

9. Балабанов А., Балабанов І. Фінанси. - С-Пб, 2000. [стор. 239-240]

10. Бєскова И.А. Управління державним боргом. М: Фінанси. - 2002. [234 стор.]

11. Бондарук Т. Г., Степаненко В.О. Проблеми утворення та обслуговування державного внутрішнього боргу. Фінанси України. - 1998. [стор. 96-97]

12. Бондарук Т. Г. Зовнішній державний борг України та механізм його обслуговування . Фінанси України. - 1999. [стор. 176-178]

13. Василик О. Д. Державні фінанси України. КНУ ім. Т. Шевченка - К.: ЦУЛ, 2003. [стор. 278-280]

14. Василик О. Д. Теорія фінансів. - К., 2000. [389 стор.]

15. Вахненко Т. П. Державний борг України та його економічні наслідки. Інститут економічного прогнозування. - К.: Альтепрес, 2000. [стор. 64-65]

16. Василишин Р. Взаємозвязок бюджетного дефіциту і державного боргу України. Вісник УАДУ.,1999. №4. [стор. 37-39]

17. Василишин Р. Державний борг України та управління ним. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - Випуск 1. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. [стор. 437-438]

18. Епіфанов А. О., Сало І. В. та ін. Бюджет і фінансова політика України. Навч. посібник - К: Наукова думка, 1999. [301 стор.]

19. Козюк В.В. "Ефект витіснення" як наслідок державного боргу в перехідній економіці України. Вісник ТАНГу., 2000. Вип. 9. [стор. 132-133]

20. Козюк В. В. Проблема державного боргу в перехідній економіці України. Фінанси України, 1999. №5. [стор. 85-90]

21. Козюк В. В. Макроекономічний аналіз зовнішнього боргу України за ринкової трансформації. Вісник ТАНГу., 2000. Вип. 7. [стор. 29-37]

22. Корнєєв В. Боргові парадокси і орієнтири державних запозичень / Економіка України. - К., 2000. [стор. 30-34]

23. Кудряшов В. П. Фінанси. Навчальний посібник. - Херсон: Олді-плюс, 2002. [351 стор.]

24. Кучер Г.В. Удосконалення механізму управління зовнішнього державного боргу. Економ. вісник націон. гірничої акад. України. - Дніпропетровськ: РИК НГА України - 1999. [стор. 43-44]

25. Кучер Г. В. Управління державним боргом та економічна безпека України. Актуальні проблеми міжнародних відносин - К.: ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин. - 2001. [стор. 83-85]

26. Онищук Я.В. Вплив боргової та фіскальної політики на соціально-економічний розвиток. Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)- Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. [стор. 143-144]

ДОДАТОК 1

Рис. 1 Відношення державного прямого та гарантованого боргу України до валового внутрішнього продукту (на кінець відповідних років)

Размещено на Allbest.ru

...