Сутність та види грошових реформ, особливості їх проведення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність та види грошових реформ, особливості їх проведення в Україні

Тривалі та глибокі кризові явища в економіці й особливо в грошовому обігу країни завжди вимагають розроблення та здійснення заходів, покликаних змінити ситуацію і поліпшити стан грошового обігу й економіки в цілому. Ці заходи можуть набувати форми часткових і подовжених у часі дій виконавчої й законодавчої влади або форми концентрованих за часом і місцем дій, спрямованих на кардинальну зміну ситуації. У такому разі зазвичай говорять про господарську або грошову реформу.

Грошова реформа - це повна або часткова структурна перебудова наявної грошової системи країни з метою оздоровлення грошей чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту.

Залежно від ознаки класифікації розрізняють декілька видів грошових реформ . Світовий досвід знає два основні методи проведення грошових реформ.

Сучасними найпоширенішими методами проведення стабілізаційних заходів стали такі^.

Рис. 1. Методи проведення грошових реформ

Таблиця 1.Класифікація грошових реформ

Рис.2

Грошові реформи, яким би змістом вони не визначались, завжди спрямовані на зміцнення грошової одиниці і суттєве поліпшення всієї сфери грошового обігу. Це обов'язкові тактичні завдання будь-якої грошової реформи, якими вона не обмежується, бо передбачає і наявність певної стратегії, що пов'язана, як правило, зі створенням відповідних умов для покращання всього процесу суспільного відтворення. Досягнення як стратегічних, так і тактичних цілей передбачає певний механізм реалізації грошових реформ, конкретні методи їх здійснення.

Деномінація

Деномінації - укрупнення масштабу цін у країні за рахунок укрупнення грошової одиниці (без її перейменування) з метою полегшення платіжного обігу, розрахунків і надання національній валюті більшої повноцінності.

Необхідність деномінації пояснюється тим, що внаслідок інфляції занадто збільшується масштаб номіналів грошових знаків, а тому вводяться нові грошові знаки з новим антиінфляційним принципом емісії. Доцільність деномінації, тобто "викреслювання зайвих нулів", очевидна, оскільки відпадає потреба в оперуванні надто великими числами як у готівкових, так і безготівкових розрахунках, що потребує меншої кількості розрядів для проведення операцій і дає можливість економніше вводити інформацію. Крім того, обмінні курси національної валюти щодо більшості світових валют матимуть такі самі порядки величин.

Певне значення має і психологічний фактор. Адже національна валюта, обмінний курс якої щодо основних світових валют виражається числами, далекими від одиниці, інтуїтивно сприймається як слабка, хоча насправді це не завжди так. Із цієї причини країни, національні валюти яких "накопичили" багато нулів, зазвичай проводять деномінацію. Пригадаємо хоча б заміну старих франків на нові у Франції у післявоєнні роки. У 1958-1960 pp. у Франції було проведено деномінацію франка у співвідношенні 100:1. З 1960 р. старий франк взагалі вилучили з обігу. Відповідно до цього було перераховано ціни, заробітну плату та змінено співвідношення франка до долара (з 493,7 до 4,937 франка за долар).

У колишньому СРСР деномінація проводилась тричі: дві в 1922-1923 pp. і одна в 1961 р .

Проте такі дії не є обов'язковими і деякі країни зі стабільними валютами деномінацій не здійснюють (наприклад, Японія, Італія до введення євро).

Девальвація

Девальвації - зниження курсу національної валюти стосовно іноземних, викликане переважанням кількості грошових знаків, що перебувають в обігу, над їх товарним забезпеченням; основними причинами девальвації є інфляційні процеси й дефіцит платіжного балансу. Виявляється вона у підвищенні валютних курсів іноземних валют щодо національної валюти. За золотого стандарту, коли державою законодавчо фіксувався золотий вміст валют і існував прямий чи опосередкований їх обмін на золото, девальвація виявлялась у зменшенні їх золотого вмісту та зростанні ціни на золото. Після скасування золотих паритетів девальвація зводилась тільки до зниження офіційного валютного курсу. Вона стимулює експорт, робить його дешевшим, проте імпорт дорожчає, що призводить до зниження внутрішнього попиту. Для населення девальвація має одночасно й негативні наслідки: значне подорожчання імпортних товарів та зростання реального рівня цін на всі товари. Її причиною є інфляція та хронічний дефіцит платіжного балансу. Наприклад, у зв'язку з інфляційним знеціненням радянського карбованця він був кілька разів девальвований протягом 1990-1991 pp., унаслідок чого ринковий курс його до американського долара на кінець 1991 р. становив майже 100 крб за долар. Аналогічна ситуація відбувалася з українським купоно-карбованцем протягом 1992-1995 pp. За сучасних ринкових умов девальвація може проводитись цілеспрямовано як метод валютної політики держави з метою впливу на розвиток зовнішньоекономічних відносин: підвищення конкурентоспроможності продукції, врегулювання платіжного балансу тощо. Більше того, за режиму плаваючих курсів валют девальвація може відбуватися стихійно у вигляді тривалого зниження ринкового курсу валют.

Світова практика використовує два метода девальвації:

відкритої девальвації, коли обмін паперових грошей здійснюється на металеві монети за курсом, що є нижчим від номіналу;

прихованої девальвації, якщо обмін паперових грошей здійснюється за номіналом, але з одночасним пониженням вагової кількості металу в грошовій одиниці.

У безнадійних випадках держава вдається до нуліфікації, тобто анулювання наявних грошових знаків, щоб розпочати все з "чистого аркуша". Проводиться вона за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, коли стає недоцільним будь-який обмін на нові гроші. Таким заходом користуються за радикальної зміни влади або для створення власної національної грошової системи.

Нуліфікація в такій екстемальній формі трапляється рідко. Зокрема в кінці XVIII ст. у Франції були оголошені недійсними й вилучені з обігу без викупу повністю знецінені асигнації колишнього королівського уряду. Частіше знецінені гроші вилучаються з обігу обміном на нові знаки в надзвичайно низькій, суто символічній пропорції. Наприклад, у СРСР (1922-1923 pp.) 1 млн крб старими знаками обмінювався на 1 крб новими; у Німеччині у 1924 p. 1 трлн старих марок - на 1 нову рейхсмарку; у Греції 50 млрд старих драхм - на 1 нову. В усіх цих випадках фактично відбувалася нуліфікація знецінених грошей, хоча за формою ця операція мала вигляд деномінації.

Ревальвація

Ревальвація (реставрація) - офіційне підвищення золотого вмісту національної валюти або підвищення вартості грошової одиниці щодо курсів інших валют. Ревальвація означає зростання цін експортних товарів у іноземній валюті і зниження їх конкурентоспроможності на світовому ринку.

Наприклад, США використали цей метод, відновлюючи і зміцнюючи свою грошову одиницю після Громадянської війни 1861-1865 pp. На це вони витратили 14 років.

Головна причина ревальвації - тривале активне сальдо платіжного балансу держави, що означає наявність дефіцитів у її партнерів. Ревальвацію може спричинити якась велика валютна спекуляція, коли на національну валюту обмінюється така сума іноземної валюти, що перевищує інтервентні можливості центрального банку. Поштовхом до ревальвації буває також значне фінансування у рамках допомоги з боку міжнародних валютно-кредитних організацій, оскільки збільшується пропорція іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі. Вплив ревальвації на економіку протилежний впливові девальвації. Ревальвація вигідна для імпортерів і кредиторів. Після неї дорожчає експорт, оскільки іноземні імпортери змушені давати більше власної валюти за ревальвовану, проте це погіршує конкурентоспроможність експортера. Одночасно стає дешевшим імпорт, бо для оплати імпортних товарів національної валюти потрібно менше. Кредитори, що надали позики нерезидентам у національній валюті, після її ревальвації отримують значний зиск і ринкова ціна її в іноземній валюті зростатиме в міру ревальвації. Для населення ревальвація приваблива тим, що спонукає зниження цін на імпортні товари і гальмує інфляцію, проте вона призводить до зменшення експорту, що створює реальну загрозу безробіття. Тому оцінювати ревальвацію необхідно відповідно до макроекономічної ситуації.

За золотого стандарту відносно сталі валюти піддавались ревальвації шляхом збільшення офіційного золотого вмісту грошової одиниці. Відповідно підвищувався їх курс щодо знецінених валют. Так, у 1973 р. німецьку марку було двічі ревальвовано: у березні її золотий вміст і офіційний курс було підвищено на 3 %, а в червні - ще на 5,5 %. Проте обмін марки на золото не відновлювався. У такий самий спосіб проводили ревальвацію швейцарського франка, японської єни. Необхідність ревальвації відносно сталих валют визначалась тим, що їх офіційний валютний курс і золотий вміст виявилися заниженим порівняно з паритетом купівельної спроможності. Така ситуація була не вигідною для експортерів і боржників, а для імпортерів і кредиторів забезпечувала невиправдані доходи. Щоб усунути такі "перекоси" у зовнішньоекономічних відносинах, держава підвищувала офіційний валютний курс.

Тепер, коли золотий вміст валют скасовано, ревальвація виявляється у підвищенні курсу національної валюти щодо іноземних чи міжнародних. Нині курси валют вирівнюються за паритетом купівельної спроможності, а тому зникла потреба у ревальвації та девальвації як елементах грошової реформи. За умов плаваючих (ринкових) валютних курсів ревальвація полягає у тривалому (поступовому) підвищенні курсу національної валюти щодо інших валют чи міжнародних розрахункових одиниць.

Отже, і ревальвація, і девальвація - явища однаково небажані. Політика регулювання валютного курсу має бути такою, щоб і інтересам експортерів не заважати, і стабільність національної валюти утримати. Тобто валютний курс повинен бути певним компромісом між інтересами експортерів і стабільністю грошей. Для України нині прийнятим варіантом розв'язання проблеми є встановлення досить вузького валютного коридору і проведення в його межах відповідної курсової (кон'юнктурної) політики.

Далі розглянемо механізм проведення грошової реформи в Україні.

У 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яку за характером можна віднести до категорії повних, або структурних, реформ. До найхарактерніших її особливостей належать такі:

- багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування;

- тривалий період проведення;

- застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення;

- створення під час реформи нового механізму монетарного регулювання;

- особлива соціальна спрямованість реформи та ін.

Багаточинникова зумовленість грошової реформи в Україні полягала в тому, що крім суто економічних були і досить вагомі політичні причини її проведення. Україна у 1991 р. стала незалежною державою і за новим статусом повинна була мати власні гроші і власну грошову систему, здатну забезпечувати емісію і регулювання обігу національних грошей. Після виходу зі складу СРСР Україна опинилася без власного емісійного центру, а її радянські карбованцеві гроші виявилися грошима неіснуючої держави, емісія яких перейшла у спадок Російській Федерації.

Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало щонайменше три мети.

- створити національні гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності української держави;

- забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвитку країни;

- сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обігу і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки.

Можна виокремити кілька етапів реформи (табл. 5.7).

Розпочалася реформа в січні 1992 р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багаторазового використання, а закінчилася у вересні 1996 р. випуском в обіг гривні, тобто тривала майже 5 років.

Грошову реформу в Україні було проведено на засадах безумовного виконання державою всіх взятих зобов'язань, що зумовило її неконфіскаційний характер і максимальну прозорість. Часовий лаг у чотири роки між першим і останнім етапом становлення національної грошової системи дав змогу досягти стабілізації економічних процесів.

Таблиця 5.7. Етапи грошових реформ в Україні та їх характеристика

Щодо загального підсумку грошової реформи 1996 р., то вона мала велике позитивне значення для розвитку економіки України та продовження ринкових реформ. Важко перелічити явища, які тією чи іншою мірою стали наслідком успішно здійсненої реформи, але найбільш важливі з них такі:

- в Україні була введена власна національна валюта, що є одним з найважливіших символів незалежної держави;

- курс гривні став стабільним і в наступні роки, він хоч і коливався залежно від дії багатьох чинників, але це вже не мало руйнівного впливу для економіки країни;

- гривня стала привабливою для громадян і суб'єктів господарювання, а це у свою чергу сприяло нагромадженню, зменшенню бартеризації економіки, пом'якшенню проблеми неплатежів, послабленню рівня доларизації економічних відносин, розширенню довгострокового кредитування, припливу іноземних інвестицій тощо;

- уведення нової валюти супроводжувалось деномінацією, а це привело до різкого скорочення в обігу кількості банкнот, значно зменшило витрати і поліпшило бухгалтерський облік, роботу суб'єктів господарювання й усіх тих, хто так чи інакше пов'язаний з організацією руху грошей.

Позитивні наслідки грошової реформи ще довгий час сприятимуть розвитку економіки і ринковим перетворенням у господарському механізмі незалежної України.

Гривня має сім основних захисних елементів.

Водяний знак - зображення світлими лініями тризуба, яке повторюється по всій площі банкноти і видиме за розглядування проти світла (1, 2, 5,10, 20 гривень); зображення портрета на білому полі, що повторює портрет на лицьовій стороні банкноти і видиме за розглядування проти світла (50,100 гривень).

Захисна нитка - вертикальна темна смужка шириною 0,8 мм у товщі паперу, видима проти світла, що має напис "Україна", який можна прочитати за допомогою збільшувального скла (50,100 гривень).

Мікротекст - слова або цифри, що повторюються, які можна прочитати за допомогою збільшувального скла (1, 2, 5,10, 50,100 гривень).

Суміщений малюнок розташований в одному місці на лицьовій і зворотній сторонах банкноти, всі елементи якого збігаються за розглядування проти світла (50, 100 гривень).

Рельєфні елементи - елементи зображення, які виступають над поверхнею паперу і відчутні на дотик (2, 5,10, 20, 50,100, 200, 500 гривень).

Знак для сліпих - рельєфний елемент, розміщений у лівому нижньому куті банкноти, який відчувається кінчиками пальців і визначає номінал банкноти (50,100, 200, 500 гривень).

Кодовий малюнок - малюнок, зображення на якому змінюється за розглядування під різними кутами до поверхні банкноти (2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 гривень).

грошовий реформа гривня

Размещено на Allbest.ru