Грошова система країни: особливості становлення, розвитку та регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний університет

Навчально-науковий інститут бізнесу, економіки та менеджменту

Курсова робота

Грошова система країни: особливості становлення, розвитку та регулювання

Студента 1 курсу Мороз В.С.

Суми - 2021

Вступ

грошова система економічний

Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, держави всіх країн, незалежно від її устрою, доручили формування грошових систем центральним органам влади. Місцеві органи влади, навіть у країнах з федеративним устроєм, по суті усунені не тільки від формування грошових систем, а й від контролю за функціонуванням їх окремих елементів.

Оскільки організація грошового обороту здійснюється за участі банків, а забезпечення нормального функціонування кредитних грошей є однією з основних задач банківської системи, грошова система формується і функціонує на базі банківської системи і може розглядатися як складова частина останньої.

Тому в багатьох країнах правові норми, що формують грошову систему, визначаються безпосередньо в банківському законодавстві, перш за все в законах, що регламентують діяльність центральних банків. Більше того, вказаними законами центральним банкам надаються широкі повноваження по регулюванню грошового обороту. Тому є всі підстави вважати центральний банк інституційним центром грошової системи. Йому належить вирішальна роль в забезпеченні ефективного функціонування грошової системи країни.

Метою курсової роботи виступає дослідження сформулювати теоретичне уявлення про сутність та розвитку грошової системи України, надати загальну характеристику соціально - економічних аспектів в становленні сучасної грошової системи.

Об'єктом виступає грошова система.

Предметом виступає грошова Україна.

Сутність і призначення грошової системи та її елементи

Гроші - це загальний еквівалент для всіх інших товарів, тобто вони служать засобом вираження вартості товарів.

Грошова система - це встановлена державою форма організації грошового обороту в країні.

Кожна держава формує свою власну грошову систему, прагнучи надати їй повну незалежність та можливість протистояти зовнішнім впливам, коли вони загрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є одним з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави. [1]

Грошова система в кожній країні складалася історично, її зміст і структурні елементи відображають досягнутий соціально-економічний рівень розвитку країни. Вона є складовим ринкового механізму і юридично регулюється законами, встановленими державою. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, які регламентують відносини між суб'єктами грошового обороту. З огляду на особливо важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, в усіх країнах незалежно від пристрою, формування грошових систем здійснюється центральними органами влади.

Місцеві органи влади, навіть у країнах з федеративним устроєм, по суті усунені не тільки від формування грошових систем, а й від контролю за функціонуванням їх окремих елементів. Не дивлячись на те, що організація грошового обороту здійснюється за участі банків, а забезпечення нормального функціонування кредитних грошей є одним з основних завдань банківської системи, грошова система формується і функціонує на базі банківської системи і може розглядатися як її складова. Тому під багатьох країнах правові норми, які формують грошову систему, визначаються безпосередньо в банківському законодавстві, а перш за все в законах. Якірегламентують діяльність центральних банків. Більш того, відповідно до цихзаконами центральним банкам надаються широкі повноваження з регулюваннягрошового обороту. Тому є всі підстави вважати центральний банк інституціональним центром грошової системи. Йому належить вирішальна роль взабезпеченні ефективного функціонування грошової системи країни.

За сферою обхвату економічних відносин грошова система - явище надзвичайно широке, адекватне всьому грошовому обороту. Всі грошові потоки. Незалежно від сфери економіки, яку вони обслуговують. І форми, в якій здійснюються, є об'єктами регулятивного впливу грошової системи. Тому є підстави для виділення в складі грошових систем окремих. Відносно самостійних підсистем:

-система безготівкових розрахунків;

-Валютний система;

-система готівкового обігу.

Кожна з названих підсистем має свій особливий об'єкт регулятивного впливу, який обмежується певною формою чи сферою грошового обороту.

Залежно від форми функціонування грошей розрізняють систему металевого і паперово-кредитного обігу. Особливості грошових систем наведено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Класифікація грошових систем

Так як грошова система кожної країни визначається її внутрішнім законодавством, саме явище грошової системи постає на поверхні як суто національне. Кожна держава формує свою грошову систему, прагнучи надати їй повну незалежність і здатність протистояти зовнішнім впливам, коли вони загрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових характеристик політичної та економічної самостійності держави.[2]

Основними елементами, Які формують Грошові системи всіх без віняткукраїн є (рис.1.1):

Рис. 1.1. Елементи грошової системи держави

Грошова одиниця встановлюється законодавством кожної країни з урахуванням історичних особливостей її розвитку та національних традицій. нову національну валюту рішенням Верховної Ради України в 1996 році названо гривня таку назву мала грошова одиниця Київської Русі.[3]

Грошова одиниця - один з атрибутів державності. На території країни вона служить масштабом цін, засобом вимірювання вартості товару, і перебуває в оборотіяк законний платіжний засіб. Для зручності використання

вона ділиться на дрібнічастини. Наприклад, 1 долар США = 100 центів, 1 гривня = 100 копійок.

Масштаб цін - це технічна функція грошей, спосіб вираження вартості (ціни) товарів в грошових одиницях. Масштаб цін - законодавча фіксація вагового кількості монетарного металу (золота або срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею. Наприклад, 1 російський рубль до 1913 р = 0,774234 м. Чистого золота, в США в 1900 р 1 долар = 1,50463 м Чистого золота.

Визначена таким чином величина грошової одиниці була важливим елементомсистеми ціноутворення. Так як купівельна спроможність грошей не моглаістотно відрізнятися від вартості їх офіційного металевого змісту. Вартість грошей була прив'язана до ціни на золото. Тому, змінюючи величинуостаннього, держава могла змінювати загальний рівень товарних цін.

Зараз, коли в обігу перебувають нерозмінні на золото кредитні гроші, фіксація державного металевого вмісту грошової одиниці втратила сенс і ліквідовано в усіх країнах, а масштаб цін втратив форму вагового вмісту монетарного металу в грошовій одиниці. В сучасних умовах золотий вміст грошової одиниці офіційно не встановлюється, що символізує повну демонетизацию золота. Грошова одиниця є одиницею виміру, тобто масштабом цін всіх товарів і використовується для порівняння вартостей товарів через їх ціни.[4]

Види і купюрность грошових знаків визначає вищий законодавчий орган, який надає їм статус законного платіжного засобу, тобто покладає на державу відповідальність за їх забезпечення. Всі інші платіжні засоби такого статусу не мають і взагалі не повинні надходити в обіг. Органи державного контролю ретельно стежать за тим, щоб не допустити використання грошових сурогатів або фальшивих грошових знаків. Як правило, забороняється також використовувати в ролі платіжний засіб в межах країн іноземних грошових знаків, так як цеускладнює забезпечення національних грошей.

Емісійна система - установи, які здійснюють випуск грошей і цінних паперів і визначають порядок емісії. Регулюється емісія внутрішнім законодавством країни з урахуванням економічного і валютного стану.

Валютний курс - співвідношення між грошовими одиницями різних країн, яке використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій. Виступає як ціна валюти однієї країни, виражена в валюті іншої країни.[5]

Регламентація готівкового та безготівкового грошового обороту - включає визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо центральний банк повинен суворо контролювати грошовий оборот, сприяти забезпеченню стабільності грошової одиниці, регламентувати правила здійснення безготівкових платежів, форм розрахунків і порядку платежів.[6]

Еволюція становлення грошової системи

Грошові системи сформувались в XVI - XVII століттях з появою та затвердженням капіталістичного способу виробництва, хоча окремі елементи з'явились в більш ранній період. З розвитком товарно-грошових відносин та капіталістичного способу виробництва відбуваються суттєві зміни в грошовій системі. Тип грошової системи визначається змістом її елементів та їх взаємодією, які обумовлюють тенденції розвитку та закономірності функціонування грошової системи.

Як елемент господарського механізму країни грошова система відображає властиву йому сукупність економічних відносин, в зв'язку з чим набуває характеру системи ринкового чи неринкового типу. Неринкову грошову систему відрізняє наявність значних обмежень щодо функціонування грошей (талони, карткові системи розподілу тощо), використання адміністративних методів регулювання грошового обігу (раціонування видачі грошей, лімітування кредитів тощо), розмежування сфер готівкового та безготівкового обігу, заборони певних грошових операцій, здійснення контролю за грошовими операціями юридичних осіб та громадян тощо. В такій грошовій системі фактично порушуються її межі як форми організації обігу грошей, а регулювання безпосередньо поширюється на зміст грошових операцій. Такий тип грошової системи властивий адміністративно-командній економіці, якою була система управління економікою колишнього СРСР. Він обумовлює підрив самої природи грошей.

В ході грошової реформи 1924-1929 рр. повернення до золотого стандарту було проведено у двох урізаних формах - золотозливкового і золотодевізного стандартів. При золотозливковому стандарті, на відміну від золотомонетного, в обігу відсутні золоті монети та вільна їх чеканка. Розмін банкнот, як і інших неповноцінних грошей, проводиться тільки на золоті зливки. В Англії вартість стандартного зливку вагою в 12,4 кг дорівнювала 1700 фунтів стерлінгів, у Франції вартість зливку 12,7 кг дорівнювала 215 тисяч франків.[7]

В Австрії, Німеччині, Данії, Норвегії та інших країнах був встановлений золотодевізний (золотовалютний) стандарт, при якому також відсутні золоті монети та вільна чеканка. Обмін неповноцінних грошей на золото проводився за допомогою обміну на валюту країн із золотозлитковим стандартом. Таким шляхом зберігався непрямий зв'язок грошових одиниць країн золотодевізного стандарту із золотом. Підтримання стійкості курсу національної валюти здійснювалось методом девізної політики, тобто за допомогою купівлі та продажу національних грошей за іноземні в залежності від того, знижується чи підвищується курс національної валюти на ринках. Таким чином, при золотодевізному стандарті валюти одних країн ставились в залежність від валют інших.

В результаті світової економічної кризи 1929-1933 рр. золотий стандарт був скасований в усіх країнах світу (наприклад, у Великобританії в 1931 р., в США - 1933 р., у Франції - 1936 р.) і встановилася система нерозмінного банкнотного обігу. Створення у 1944 р. Бреттон-Вудської світової валютної системи представляло собою встановлення системи міждержавного золотодевізного стандарту, по суті золотодоларового стандарту, для країн з вільно конвертованою валютою. Особливість золотодоларового стандарту полягала в тому, що він був встановлений лише для центральних банків, причому тільки одна валюта - долар США зберігала зв'язок із золотом. В зв'язку із скороченням золотого запасу уряд США з 1971 р. офіційно закінчив продаж золота за долари і золотодоларовий стандарт припинив своє існування.

Відповідно до змісту механізму регулювання грошового обороту виділяють системи паперово-грошового та кредитного обігу. Для системи паперово-грошового обігу характерна бюджетна емісія, яка може виступати у двох формах: 1) випуск грошових білетів державним казначейством; 2) покриття бюджетного дефіциту за рахунок кредитної емісії.

В обох випадках випуск грошей визначається не потребами обороту, а величиною бюджетного дефіциту, що відповідно до законів обігу паперових грошей викликає їх постійне знецінення. Регулювання грошового обороту в цих умовах вимагає здійснення заходів, спрямованих на оздоровлення фінансів та збалансування бюджету. Система кредитного обігу - це випуск і рух грошових знаків, що виникають на основі кредиту. Кредитна емісія забезпечує еластичність грошового обігу, дає можливість, на відміну від бюджетної емісії, не тільки легко збільшувати, а й зменшувати кількість грошей в обігу. Це створює реальну можливість підтримання їх кількості на рівні об'єктивної потреби обігу. За загальними законами обігу грошей кредитна грошова система близька до металевої. Органами регулювання грошового обігу є банки. Здійснювані ними кредитні операції (видача та погашення позик) відповідно до реальної динаміки економічних процесів, руху матеріальних цінностей виступають передумовою балансування товарних і грошових мас в обігу.

Грошова система України в період становлення державної незалежності була неринковою. Державне регулювання рівня цін в умовах економічної кризи, яка поєднала падіння виробництва із значним зростанням грошової маси, викликало розпад споживчого ринку (єдиної сфери нерегламентованих відносин купівлі-продажу) та всезагальну дефіцитність товарів. За таких умов для регулювання відносин розподілу були впроваджені карткова система та інші форми раціонування. Становище ускладнювала нескординованість економічної політики незалежних республік у сфері виробництва, товарообміну, грошових відносин. З метою захисту внутрішнього ринку в Україні була впроваджена купонна система та регламентувалось вивезення товарів за межі держави. Реально всі ці заходи посилювали неринковий характер грошової системи.[8]

Особливості регулювання грошової системи

В українській економічній літературі на сьогодні є значні розбіжності стосовно предмету державного регулювання в грошовій сфері.

Одна група авторів вважає, що грошові системи є законодавчо закріпленою державою формою грошового обігу в країні [9]. Одночасно існують досить поширені погляди, що грошові системи є формою організації грошового обороту в країні, установленого загальнодержавними законами . Таке розмежування стосовно об'єкту регулювання в грошових системах можливо пояснити різними методологічними підходами до грошової сфери. Традиційно для української економічної думки гроші та грошові сфери розглядалися у процесі їх участі в розподілі та обміні. Функціональний підхід до грошових систем в кругообігу товарів та грошей дозволяє аналізувати їх роль та завдання державного регулювання. Сфера державного регулювання грошового обороту зосереджується головним чином на процесі простого та розширеного відтворення, і суть грошової системи вважається тотожною всьому грошово - му обороту [10]. Стосовно сфери застосування грошового обороту та грошового обігу в українській літературі спостерігається дискусія.

Грошовий оборот за своїми функціональними властивостями більш притаманний адміністративній економіці і відображає грошові потоки між суб'єктами економічної діяльності у суспільному відтворенні. Сучасним грошовим системам більш властивий грошовий обіг, який пов'язаний з функціонуванням грошового ринку або ринку позичкового капіталу .[11]

Грошовий обіг визначається як складова частина кругообігу та обороту капіталу, що опосередковує обмін усього суспільного продукту, розподіл фондів. За допомогою грошового обігу здійснюється процес обертання товарів, а також рух позичкового та фіктивного капіталу .

Таким чином, в зміст грошових систем вкладається різне значення.

Українські спеціалісти звернули увагу на особливості об'єктів державного регулювання економіки.Зазначається, що об'єкти державного регулювання економіки - це явища та умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникнути труднощі, проблеми, які не вирішуються автоматично, або які вирішуються у віддаленому майбутньому, тоді як їх вирішення конче потрібне для нормального функціонування економіки [12].

Головним в державному регулюванні вважають те, щоб виявити об'єктивні основи регулювання, його зв'язки в системі господарських механізмів, форми, методи і важелі, а також їх специфіку в конкретно-історичних умовах .

Грошові системи, в яких тісно взаємодіють механізми всіх сфер національної економіки і наслідки функціонування, мають вплив на соціально-економічний стан держави, закономірно повинні бути об'єктом державного регулювання. Особливості грошових систем мають історичний і концептуальний характер, що вимагає відповідних рівнів її аналізу. [13]

Державне регулювання грошовими системами змінювало свої форми і зміст. В системах металевого обороту регулюючі функції держави змінювалися відповідно до зміни характеру обміну грошових знаків на благородні метали (рис. 1).

У сучасній економічній теорії погляди на природу грошових систем та їх регулюючи можливості поглиблюються. Г. І. Башнянин приходить до висновку про тотожність економічних, ринкових та грошових систем, які є найрозвиненішою формою економічного виміру [14].

Сучасні грошові системи в національних економіках набули ознак одночасності індикатора стану економіки і найбільш точного їх регулятора. Поряд з фіскальним регулюванням грошово-кредитне регулювання визначають основні параметри функціонування національних економік. Товарно-грошові відносини в сучасних ринкових економіках набули ознак всезагальності і пронизують усі сфери життя. Зміна параметрів грошей в економічній системі дозволяє впливати на функціонування економічних систем. Сучасні гроші в складі грошових систем, за умов відмови від використання золота, перетворилися на знаки вартості, які можуть існувати лише завдяки державному регулюванню. Характер і мета державного регулювання грошових систем і національних економік мають взаємообумовлений характер впливу.

Грошова система України від початку її створення поступово еволюціонує від адміністративних методів регулювання до ринкових. Методи регулювання грошових систем залежить від взаємної реакції національної економіки та параметрів грошових систем. У процесі трансформації економіки України «поріг» її «чутливості» поступово понижується і вона реагує на все більш незначні зміни параметрів грошового ринку.[15]

Аналіз складових елементів грошової системи України протягом 2016 - 2020 рр.

Валютний ринок України, як і валютні ринки більшості країн світу, значною мірою відображає стан економіки країни. Його коротка (за світовими мірками) історія представлена кількома періодами, коли застосовувалися різні підходи до його регулювання. Формування валютного ринку в Україні безпосередньо пов'язане з процесами розбудови української держави та реформуванням її економіки.

Одним з головних завдань, які має вирішувати Національний банк України в умовах економічної кризи, є встановлення рівноважного курсу національної валюти. Також поняття ринкової ситуації визначає ступінь збалансованості валютного ринку, сформовані тенденції його розвитку, рівень стійкості та коливання його основних параметрів, масштаби валютних операцій [16].

Рис. 1. Курс гривні відносно долара з 2013 р.

Застосуємо алгоритм R/S аналізу щоб подивитися як змінюється фрактальна поведінка курсу гривні під час різних періодів. Для цього візьмемо дані з офіційного сайту НБУ (рис. 1). Для застосування алгоритму використаємо мову Python [17]. Упродовж періоду 2010--2013 років Національний банк утримував курс гривні щодо долара США, підтримуючи його на рівні 793,56--799,30 грн /100 дол.

D = 1.55, розмірність А= 2.22. Такі показники вказують на те, що ринок вже не є абсолютно випадковим, наявні певні закономірності. Ряд більш антиперсистентний ніж для 2011--2013 роки, це означає наявність частих реверсів "спадпідйом". Тобто якщо ряд зростає (спадає) у попередній період, то він імовірно змінить цю тенденцію у майбутньому. Якщо ж взяти період з 16.04.2014 з 31.07.2014 роки, то Н=0,38, D = 1.62, що вказує на ще більшу мінливість курсу. І справді, у цей період спостерігаються постійні чергування спадів та підйомів, що хоча і невеликі за значенням, проте мають постійний характер. Таким чином, можна зробити висновок, що фрактальна розмірністьряду змінюється у різні періоди року, які залежать від політичних подій. У лютому 2015 р. гривня досягає історичного мінімуму -- більше 3000 грн за 100 дол. Перехід від 1600 до 3000 грн за 100 дол стається у короткий строк -- за 2 тижні і так само швидко повертається до 2200 грн. Надалі у 2015 р. наявні коливання курсу у межах 2000--2400 грн/ 100д ол, водночас постійно відбуваються різки стрибки у 200--400 грн. На рис.1 чітко видно пікове значення 2015 р. В цей період з 05.03.2015 по 31.12.2015 показник Херста становить H = 0.38, фрактальна розмірність D = 1.62, що вказує на велику мінливість курсу.

З 2016 року курс гривні змінюється, у проміжку від 2400 до 2900 грн за 100 дол. При цьому пікові значення досягаються у січні -- лютому, що можна легко побачити на прикладі 2016, 2017, 2018 роки на рисунку 5. Для 2016--2018 рр. H = 0.22, фрактальна розмірність D = 1.78. Антиперсистентні ряди ще характеризують як "повернення до середнього". Тобто для 2016--2018 рр. спостерігається загальні сезонні коливання курсу -- максимуми взимку, мінімуми влітку. Навколо загального тренду відбуваються постійні коливання ціни протилежних напрямків. У 2019 р. зростання у перші місяці не було, навпаки з січня починається поступове спадання, з невеликими коливаннями, що продовжується і зараз. Це можна зв'язати з введенням в дію Закону "Про валюту і валютні операції 7 лютого 2019 року. З 01.01.2019 року до 13.11.2019 року H = 0.23, фрактальна розмірність D = 1.77. Курс нестабільний, відбуваються постійні коливання, хоча і без значних стрибків.

Обсяг і структура грошової маси має велике значення для забезпечення стабільності грошового обігу й економічного розвитку країни. Коригування обсягу готівки з боку центрального банку дає змогу підтримувати в необхідних співвідношеннях агрегати грошової маси. В Україні кількість готівки в обігу (грошовий агрегат М0) постійно збільшується. За п'ять років, з 2013 р. по 2017 р., вона зросла на 94769 млн грн, або на 39,9%, з 237777 млн грн у 2013 р. до 332546 млн грн у 2017 р. (рис. 1).

Рис. 1. Готівкові гроші в обігу, доходи населення та інфляція*

Це свідчить про те, що готівка, як і раніше, є головним інструментом під часздійснення роздрібних платежів, а також говорить про більшу довіру до готівки з боку населення.

За статистичними даними Національного банку України [18] загальна кількість операцій (безготівкових та отримання готівки) з використанням платіжних карток, емітованих українськими банками, за 2019 р. становила 5057,3 млн. шт., а їхній обсяг - 3576,7 млрд. грн. Порівняно з 2018 р. кількість зазначених операцій зросла на 29,2%, а сума - на 24,3%. За кількістю операцій переважали безготівкові, становлячи 4167,1 млн. шт. (82,4%), тобто вісім із десяти операцій із платіжними картками були безготівковими. Обсяг безготівкових операцій становив 1 798,3 млрд. грн., що склало 50,3% від усіх операцій із картками (за підсумками 2018 р.- 45,1%). П'ять років тому цей показник становив лише 25%.

Отже, безготівкові операції з використанням платіжнихкарток стають все більш популярними серед українців. Розподіл безготівкових операцій за видами операцій свідчить про те, що в минулому році найбільша кількість операцій із використанням карток припадала на розрахунки в торговельних мережах, а саме 51,2%, за обсягами домінували перекази з картки на картку, становлячи 42,4%. Загальна кількість платіжних карток в Україні станом на 1 січня 2020 р. зросла на 16%, якщо порівнювати з початком 2019 р., та становила 68,9 млн. шт. Майже дві третини від цієї кількості - це активні платіжні картки (61,2%). Якщо проаналізувати кількість карток у розрізі карткових платіжних систем, то в Україні перше місце посідає Mastercard (47,2 млн. шт., 68,5%), а за нею йде Visa (21,0 млн. шт, 30,5%). Проте у багатьох країнах світу лідируючу позицію займає платіжна система Visa з ринковою капіталізацією у 352,57 млрд. дол., за нею йде Mastercard (256,88 млрд. дол.), а потім - PayPal (128,95 млрд. дол.) (рис. 2).

Рис. 2. Ринкова капіталізація платіжних систем у 2019 р. (млрд. дол.)

Проблеми функціонування грошової системи та шляхи їх вирішення

Багато труднощів в економічному будівництві виникає через недосконалу грошову систему, будівля якої недовершена. Одна з найгостріших проблем української економіки - це платіжна криза, яка паралізувала економічний оборот і господарське життя, спотворила та зробила ненадійними відносини між підприємствами. Величезні капітали, які через інвестиції повинні рухати виробництво, консервуються в боргах і перебувають у бездіяльному стані. [19]Платіжна криза в Україні створена штучно певними соціальними групами і є безпосереднім наслідком різного роду комбінацій ділків від економіки, нагромадження питань, що не вирішуються протягом десятиріччя, спотворених механізмів створення грошей, позбавлення боргів майнового статусу, ліквідації торгівлі грішми і комерційного кредиту та ін. У країнах з розвинутою ринковою економікою підприємства не мають жодної мороки зі стягненням грошових сум з покупців їхньої продукції. Як тільки згідно з договором підприємства відвантажили продукцію покупцям, вони передають документи в банк і перекладають на нього всі турботи щодо отримання грошей. У тому випадку, коли підприємства застосовують факторинг, тобто продають борги покупців їхньої продукції комерційним банкам чи факторинговим конторам, вони платять за послуги банків 1-2%, а в Україні - 80% чи навіть 300%. І грошовий капітал у них здійснює 200-300 оборотів за рік, а не 10, як у нас.

Попри те, що в Україні, як і в усьому світі, функціонує кредитна грошова система, боргам, за нашим законодавством, не надано майнових прав. Через це підприємства не можуть перетворити їх у гроші, що й зумовлює руйнівну платіжну кризу. У країнах з розвинутою ринковою економікою 3/4 розрахунків між підприємствами здійснюються за рахунок руху паперів, різного роду боргових вимог (векселів, чеків). В Україні ж влада визначила, що розрахунки повинні здійснюватися лише живими грішми і передусім готівкою, рух якої між підприємствами не відображається у звітах, а тому операції з нею не оподатковуються і є безконтрольними. Через недосконалість системи платежів у розрахунки вкладаються величезні грошові капітали - десятки мільярдів гривень, які мають скеровуватися в інвестиції. Капіталовкладення за рахунок внутрішніх ресурсів підприємств, по суті, згорнуті.[20]

Розблокувати платіжну кризу можна неінфляційними методами. На створення грошей на базі векселя, а отже, і на рефінансування НБУ комерційних банків під заставу векселів інфляція не поширюється, бо кожній грошовій сумі відповідає певний обсяг товарної маси. Оскільки кредитні грошові зобов'язання доводиться гасити, гроші вилучаються з обігу і не справляють тиску на грошову масу, натомість її штучне звуження душить виробництво, підриває його ринок. Однак, вексель, на жаль, в Україні не набув широкого використання.

Таким чином, через заборону уряду на використання оборотних документів, передусім векселів, і неврегульованість відносин з використанням комерційного кредиту підривається база грошової системи країни, а підприємства позбавляються ліквідів, штучно робляться неплатоспроможними, банкрутами. Цим підходом не лише паралізуються розрахунки, а й народногосподарський оборот і процес відтворення в цілому.[21]

Великої шкоди Україні завдає нав'язувана ззовні жорстка монетарна політика. Успішність рекомендацій монетаристів щодо регулювання економіки лише за допомогою кількості грошей не підтверджується ніде у світі. У найбільших країнах Європи темпи зростання грошової маси були значно вищими від рекомендованих ними (3-4% на рік, з урахуванням приросту реального ВВП). Наприклад10, у Франції за відповідний період середньорічні темпи зростання грошової маси становили 5,9%, а середньорічний темп приросту реального ВВП - 2,2%, інфляції - 2,4%. Відповідні показники в Німеччині становили 7,3%, 2,6%, 2,5%, в Італії - 6,4%, 1,6%, 4,8%, у Великій Британії - 9,9%, 2,25%, 4,45%. Темпи приросту грошової маси виявилися у 2-2,8 рази вищими, ніж пропоновані сучасними монетаристами, і у 2,6-4,4 рази перевищують темпи приросту реального ВВП. Важливо підкреслити, що розрив між темпами приросту грошової маси і темпами приросту реального ВВП значно більший, ніж середні темпи інфляції в цих країнах, що зумовлює реальне зростання насиченості економіки грішми.

Україна досі не має реальної програми виходу з кризи. Те, що нам рекомендують закордонні радники як найпрогресивніший економічний курс, насправді є набором положень із застарілих концепцій ХVІІІ-ХІХ століть, принизливих для нас вимог МВФ, інших міжнародних фінансових організацій, провідних, високорозвинених країн. Вони проникнуті турботою не про піднесення і розквіт України, не про спорудження на її території нових, потужних найсучасніших підприємств, а про збут на її ринках своїх залежалих, морально застарілих товарів, привласнення наших багатств. Тож очевидно, що подібні рекомендації не придатні для України, яка перебуває в процесі державного будівництва, створення ринкових інститутів та інфраструктури.[22]

У країні не сформовано внутрішнього ринку як бази національного економічного розвитку. Найуспішніше український ринок освоюють транснаціональні корпорації (ТНК) індустріально розвинених країн - США, Німеччини, Великої Британії, Франції. Для цього вони застосовують такий інструмент, як міжнародні фінансові організації (МФО). До співпраці з ними українську владу змушує величезний зовнішній борг. ТНК і МФО фактично здобули статус консолідованого члена українського уряду.

Надмірно розрісся експорт. Вивозиться з України 60% ВВП, переважно сировина. У хімічній і нафтохімічній промисловості обсяг експорту становить 80,2%, у чорній металургії - 75,4%, у деревообробній і целюлозній промисловості - 62,2% обсягу виробництва. У кольоровій металургії і легкій промисловості внаслідок використання давальницької сировини цей показник сягає відповідно 103 і 135,7% обсягу виробництва. Країни світу борються за експорт, на якому вони багатіють, а з України вивозиться все, що можна вивезти. Натомість гроші в Україну не повертаються.[23]

Існуюче виробництво в Україні на 90% пов'язане із зовнішнім торговим оборотом. Це майже вдвічі більше, ніж у Німеччині і Великій Британії, в 5 разів - ніж у Японії, в 6 разів - ніж у США11. Велика спрямованість на зовнішній ринок робить економіку України залежною від кон'юнктури світового ринку, звужує можливості країни щодо сталого економічного зростання.

Потенційні резерви відродження національної економіки, зокрема розвитку внутрішнього ринку, в Україні майже не задіяні. Активність внутрішнього ринку - це індикатор економічного розвитку країни. В узагальнюючому вигляді вона виявляється через співвідношення таких ринкових критеріїв, як попит і пропозиція. В дефіцитній економіці, притаманній адміністративній системі, проблемою завжди була пропозиція. Нині, в умовах вільного ринку Україна зіткнулася з проблемою попиту, вірніше з його відсутністю. Необхідно створити умови випереджувального зростання внутрішнього споживання та підвищення його частки в структурі ВВП і забезпечення на цій основі сталого розвитку економіки України. Подолання структурних деформацій і перехід до активізації розвитку внутрішнього ринку можливі лише за умови максимальної мобілізації внутрішніх ресурсів країни, підвищення ефективності і конкурентоспроможності виробництва, зростання трудової, творчої і підприємницької ініціативи громадян.

Є кілька ключових позицій, які визначатимуть зміцнення грошової системи не лише у короткостроковій, а й у середньостроковій перспективі. Це насамперед курсова політика. Вже вказувалося на некоректність намагань штучно девальвувати гривню. Стимулювання експорту з використанням зазначеного інструментарію, використання девальвації як компенсуючого інструменту експортних втрат може дати лише тимчасові вигоди. Україна мала можливість переконатися у цьому на власному досвіді.[24]

На відміну від девальвації, зміцнення валютних позицій національної грошової одиниці більш вигідне для України. Йдеться, по-перше, про здешевлення критичного імпорту енергоносіїв, що посідає дуже важливе місце в нашому торговому балансі. По-друге, Україна здешевлює технологічний імпорт машин та обладнання, що повною мірою відповідає стратегії інноваційного розвитку української економіки на наступне десятиріччя. По-третє, поступова ревальвація гривні, що нині відбувається, здешевлює обслуговування зовнішнього боргу. По-четверте, стабільний валютний курс -- це надійна основа зниження інфляції. По-п'яте, ревальвація -- важливий чинник підвищення не лише реальних доходів населення, а й вартості активів підприємств та фінансових (зокрема банківських) установ, номінованих у доларах. Нарешті, по-шосте, сильна гривня -- це важлива передумова зміцнення інвестиційного потенціалу, зокрема залучення в національну економіку іноземних капіталів. Україна має розраховувати саме на такі результати, добре розуміючи, що вони можливі лише в довгостроковій перспективі. Ті ж, хто живе сьогоднішнім днем, опікується лише поточними проблемами (це закид на адресу уряду), обстоюють протилежне -- девальваційне знецінення національної грошової одиниці.[25]

Звісно, у будь-якому разі не йдеться про штучну ревальвацію. Існує необхідність істотної лібералізації валютного ринку і запровадження політики гнучкого валютного курсу, який має визначитися взаємодією ринкових факторів, вільних від адміністративних обмежень. Ця позиція найбільшою мірою відповідає логіці євростратегії України, адже саме такий валютний режим збалансовує реальний попит на іноземну валюту з її пропозицією, врівноважує торговельний баланс, сприяє економічному зростанню.

Висновок

Грошова система не є довільним витвором державної влади, а залежить від реально існуючих економічних відносин. Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, в усіх країнах, незалежно від їх устрою, формування грошових систем здійснюють центральні органи влади.

Так, було досліджено, що багато труднощів в економічному будівництві виникає через недосконалу грошову систему, будівля якої недовершена. Одна з найгостріших проблем української економіки - це платіжна криза, яка паралізувала економічний оборот і господарське життя, спотворила та зробила ненадійними відносини між підприємствами. Великої шкоди Україні завдає нав'язувана ззовні жорстка монетарна політика. У країні не сформовано внутрішнього ринку як бази національного економічного розвитку. Потенційні резерви відродження національної економіки, зокрема розвитку внутрішнього ринку, в Україні майже не задіяні.

Кризові явища в національній економіці та банківській системі зумовлені багатьма чинниками, серед яких доцільно виокремити: структурні дисбаланси економічного розвитку, імпортозалежність, доларизацію, неефективну грошово-кредитну та валютну політику, неефективний банківський нагляд, відсутність внутрішнього контролю, низьку ефективність управління банківськими ризиками, дефіцит бюджету та нераціональні видатки, що вимагає стрімкого проведення реформ у сфері державної економічної політики.

У результаті дослідження теоретичних та практичних аспектів чинників впливу на ефективність грошово-кредитної політики, виявлено, що найвагомішими у цьому контексті є: режим таргетування при проведенні грошово-кредитної політики, рівень державного боргу, кредитоспроможністьпідприємств реального сектору, прозорість грошово-кредитної політики, співпраця з міжнародними установами і банками, ступінь довіри економічних агентів до банківської системи.

Таким чином, при проведенні грошово-кредитної політики НБУ має враховувати основні чинники, які знижують її ефективність, та застосовувати заходи для мінімізації їх негативного впливу, зокрема:

- забезпечувати зниження рівня доларизації у структурі банківських активів і зобов'язань, а відтак зниження доларизації економіки загалом;

- підвищувати ефективність відсоткової політики, шляхом її спрямування на стимулювання кредитування реального сектору економіки банківськими установами та для оптимального управління ліквідністю банківської системи;

- удосконалювати механізм рефінансування комерційних банків;

- забезпечувати належну інформаційно-комунікативну політику НБУ, яка повинна бути спрямована на управління очікуваннями суб'єктів економіки шляхом постійної професійної комунікації з боку центрального банку.

Список використаних джерел

1. Анатолій Гальчинський. Теорія грошей: навч. -метод. посібник. - К. - Основи. - 2002.

2. Багрянін Є.М. "Політекономія": Підр. для ВНЗ. - К .; 2002. - 420 с

3. Бутук О.І. Економічна теорія: Учеб. допомога. - К .: Вікар, 2000..

4. Версаль Н.І. Інстітуційна струкутра кредитної системи // Фінанси України. - №11. - 2002

5. Віктор Ющенко Минуле і майбутнє національної грошової одиниці // «Дзеркало тижня ». - 2 вересня 2006.

6. Гроші та кредит: Підручник / Б.С. Івасів, М.І. Савлук, В.А. Ющенко та ін .; Ред. Б.С. Івасів. - К .: ТАНГ, КНЕУ - 2005.

7.Дробоздіна Л.А. Фінанси, грошовий обіг, кредит. - М. - 2005.

8.Єпіфанов А.О., Міщенко В.І., Гребеник Н.І. Грошово-кредитна політика в Україні: Тенденції та перспективи // Фінанси України. - № 11. - 2006.

9.Гребенюк Н. О. Особливості інструментів монетарної політики Національного банку України / Н. О. Гребенюк // Вісник НБУ. - 2002. - С. 2-3.

10.Гроші та кредит / За ред. М. І. Савлука. - К., 2002. - 604 с.

11.Гроші, банки та кредит / за ред. Б. П. Луціва. - Тернопіль, 2000. - 234 с.

12.Ващишин А. Наукова діяльність професора Г. І. Башнянина / А. Ващишин. - Львів : Каменяр, 2000.

13.Костіна Н. І. Гроші та грошова політика : навч. посіб. / Н. Костіна. - К. : Ніос, 2001. - 221 с.

14.Савлук М. І. Гроші та кредит. Київ: Либідь, 1992.

15.Михасюк Р. Державне регулювання економіки / Р. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка, З. Залога - К., 1999. - 592 с.

16. Олейніков Ю., Сєрова Л. Детермінанти збалансо$ ваності валютного ринку україни. Вісник КНТЕУ. 2018. № 2, с. 67--79.

17.Сайт НБУ Офіційний курс гривні щодо інозем$ них валют [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: https://bank.gov.ua/markets/exchangerate$chart?cn%$ 5B%5D=USD&startDate=01.01.2000&endDate=01.12.2000

18.Збитки від незаконних дій із платіжними картками зменшилися більше ніж удвічі / Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/news/all/zbitki-vid-nezakonnih-diy-izplatijnimi-kartkami-zmenshilisya-bilshe-nij-udvich

19.Гроші, банки та кредит / за ред. Б. П. Луціва. - Тернопіль, 2000. - 234с

20.Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навчальн. посіб. - 4-те вид., перероб. І доп. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. - 199 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

21.Белінська Я.В. Практичні аспекти управління валютними ризиками // Актуальні проблеми економіки, 2002. - №11 - С. 17-25

22.Рєзкіна Н. Можливість виникнення валютних ризиків в Україні в контексті руху фінансових потоків // Фінансовий ринок України, 2004. - №6,7 - С. 3-6

23.Щетинін А. І. Гроші та кредит: Підручник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 432 с.

24.Шамова І.В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. К. КНЕУ, 2001, - 194с.

25.Савлук М. І. Грошово-кредитна політика Національного банку України та оцінка її ефективності // Вісник НБУ. - 1999.- №1.

Размещено на Allbest.ru