Ландшафтно-екологічний аналіз території великих міст за станом міського середовища (на прикладі м. Рівного)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Т.Г.ШЕВЧЕНКА

УДК: 911:502.7

Ландшафтно-екологічний аналіз території великих міст за станом міського середовища (на прикладі м. Рівного)

Спеціальність 11.00.11- конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів

АВТОРЕФЕРАТ

дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Меліхова Тамара Леонтіївна

2000 р.

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі екології Рівненського державного технічного університету Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться “22” березня 2000 р. о 1400годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.07 у Київському національному університеті імені Т.Г.Шевченка за адресою: 03022 Київ - 22, Васильківська, 90, ауд. 212

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка (01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий 17. 02. 2000р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради д.г.н., проф. Іщук С.І.

ландшафт екологічний урбоекосистема

АНОТАЦІЯ

Меліхова Тамара Леонтіївна. Ландшафтно-екологічний аналіз території великих міст за станом міського середовища (на прикладі м. Рівного). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 - конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів. - Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка, Київ, 1999.

Дисертація присвячена проблемам дослідження території великих міст за умовами навколишнього середовища, сприятливого для життя людини. У дисертації на основі ландшафтно-екологічного підходу проведено пофакторний аналіз території міста та виділено і запропоновано групу інтегральних факторів антропогенно-техногенного походження, що формують даний стан, а саме: техногенне навантаження опосередкованого впливу, забрудненість, природність, комфортність. На основі даних факторів розроблено і обгрунтовано класифікацію районів сприятливості для життя людини та проведено еколого-географічне районування території міста. Дана класифікація поєднує в собі кількісні і якісні характеристики (оцінки), а ландшафтно-екологічні дослідження і районування базуються на комплексній системі методів. У результаті проведених досліджень і районування запропоновані заходи щодо покращання стану міського середовища на основі здійснення раціонального природокористування у процесі урбанізації, субурбанізації.

Ключові слова: урбоекосистема, антропогенно-природні територіальні комплекси, техногенне навантаження опосередкованого впливу, забрудненість, природність, комфортність.

АННОТАЦИЯ

Мелихова Тамара Леонтьевна. Ландшафтно-экологический анализ территорий больших городов по состоянию городской среды (на примере г. Ровно). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.11 - конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. - Киевский государственный университет им. Т. Г. Шевченко, Киев, 1999.

Диссертация посвящена актуальному вопросу современности - состоянию среды урбанизированных территорий, а именно территорий больших городов с количеством населения от 100 до 500 тис. человек. В диссертации продемонстрирована усовершенствованная методика определения пригодности городской среды для жизни человека. На основе этой методики разработана классификация районов по степени благоприятности для жизни человека и проведено эколого-географическое районирование территории города.

Оптимальным вариантом при исследовании данного вопроса есть использование ландшафтно-экологического подхода. Данный подход позволяет, используя ландшафтный анализ, изучить структуру и свойства исследуемого объекта (городского ландшафта, урбоэкосистемы), а при помощи экологических методов исследования оценить экологическое состояние урбанизированной территории, где основным критерием является пригодность среды для жизни человека.

Данная методика прежде всего была направлена на поиск приоритетной группы факторов, которые формируют среду города. Начальным этапом было исследование структуры города. Методом сравнения разрозненных топографических карт исследованы процессы антропогенизации ландшафтных систем на протяжении XVIII - XX веков путем изучения динамики изменения структуры природных и антропогенных преобразований природных ландшафтов. Результаты исследования подтвердили, что одной из причин сложившейся сложной экологической ситуации на территории города является не учет ландшафтно-экологических аспектов в процессе антропогенной деятельности (урбанизации, НТП, субурбанизации). Это обусловило формирование сложной структуры антропогенного покрова. Автор выделяет 5 типов открытых пространств и 9 типов застройки.

Для исследования сложившейся городской среды был осуществляется факторный анализ территории города.

Учитывая то, что анализ природных компонентов производится перед застройкой города и то, что за исключением геологической основы, основных свойств рельефа и зональных особенностей климата, все другие компоненты на территории города антропогенно-техногенного происхождения, анализом были охвачены компоненты антропогенно-техногенного происхождения, их влияние на состояние городской среды. Часть данных компонентов положительно влияет на состояние городской среды, часть - отрицательно. Естественно видоизмененные или образованы заново природные компоненты антропогенного происхождения (почвенно-растительный покров), несмотря на искусственное происхождение, продолжают выполнять на территории города свои природные функции (самоочищения, самообновления), что нельзя не учитывать при исследовании города. Другая часть компонентов антропогенно-техногенного происхождения (строения, дороги) также влияет на среду города.

На основании ландшафтно-экологического анализа территории города выделена группа интегральных факторов антропогенно-техногенного происхождения, которые формируют экологическое состояние городской среды, а именно: техногенные нагрузки опосредствованного влияния, загрязненность, комфортность, природность. Данная группа факторов имеет такие особенности: 1) характерны для каждого большого города; 2) в процессе взаимодействия на территории города определенным образом уравновешивают друг друга; 3) осуществляют прямое и опосредствованное влияние на состояние городской среды.

На основе данных факторов разработана и обоснована классификация районов благоприятности для жизни людей и проведено эколого-географическое районирование территории г. Ровно по степени благоприятности городской среды для жизни человека. Данная классификация воплощает количественные и качественные характеристики исследуемой территории. Вследствие проведенного эколого-географического районирования территории города выделено четыре района с разной степенью благоприятности среды для жизни человека: критические районы, неудовлетворительные, удовлетворительные и хорошие.

В результате исследования была построена серия картосхем, которые иллюстрируют территориальное распространение составных частей городской среды.

В результате проведенных исследований выработаны мероприятия по улучшению состояния городской среды путем оптимизации природной подсистемы с выполнением принципов рационального природопользования в процессе проведения урбанизации и субурбанизации.

Ключевые слова: урбоэкосистема, антропогенно-природные территориальные комплексы, техногенные нагрузки опосредствованного влияния, загрязненность, комфортность, природность.

ANNOTATION

Melikhova Tamara Leontiyivna. Landscape ecological analysis of environmental state of modern town areas ( exemplified by town of Rivne). - Manuscript.

The dissertation is submitted for an academic degree of candidate of geographical sciences in speciality 11.00.11 - constructive geography and rational use of natural resources. - T. G. Shevchenko Kiev National University, Kiev, 1999.

The thesis is devoted to problems of the research of modern town areas concerning environmental conditions favourable for human life. In the dissertation, using landscape and ecological approach, factorial analysis of the city territory is made and the following group or factors of the anthropogenic origin which form this condition is chosen and proposed: technogenic boarding of indirect influence, contamination, comfort, naturalism. On the grounds of these factors classification of the region conduciveness for the living of the men is developed and substantiated as well as ecological and geographical division into districts is conducted. This classification combines both quantitative and qualitative characteristics, landscape ecological research and zoning is based on a comprehensive system of methods. As a result of the research done and the zoning we suggested measures for improving the town environmental state by optimising the natural subsystem observing principles of rational use of nature in the process of carrying out urbanisation and suburbanisation.

Key words urban ecosystem, anthropogenic natural territorial complex, technogenic boarding of indirect influence, contamination, naturalism, comfort.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інтенсивний розвиток промисловості у другій половині ХХ ст. зумовив ріст великих і крупних міст, створення міських агломерацій. Ці процеси спричинили не лише забруднення повітряного і водного басейнів, грунтового покриву, а й збіднення рослинного і тваринного світу урбоекосистеми, зменшення площі природно-просторових ресурсів, що зумовило погіршення стану міського середовища, і, як наслідок, підвищення рівня захворюваності та смертності населення у зв'язку із серцево-судинними, нервовими хворобами, хворобами органів дихання і онкозахворюваннями тощо.

Дослідження стану міського середовища, яке безпосередньо оточує людину і включає в себе не лише зовнішню сферу - природне середовище, але й матеріальну структуру міста та характеризується багатогранністю антропогенних факторів, які виникли внаслідок господарської діяльності людини, є актуальною проблемою сьогодення, яка має теоретичне та народногосподарське значення. Адже на сучасному етапі розвитку в великих містах України, з кількістю жителів від 100 до 500 тис. чол., проживає близько третини міського населення країни. Враховуючи сказане, особливої уваги заслуговують такі питання, як:

- аналіз стану природної і техногенної підсистем урбоекосистеми;

- удосконалення методики оцінки екологічного стану її території з використанням методів математичної статистики;

- створення еколого-географічної моделі, яка б відображала цілісність досліджуваної системи і її територіальний поділ за умовами навколишнього середовища, сприятливого для життя людини;

- розробка заходів поліпшення екологічного стану, насамперед, шляхом оптимізації природної підсистеми.

Дослідження за темою дисертації виконувалися згідно з тематикою кафедри екології РДТУ протягом 1994 - 1998 рр. за бюджетною темою “Охорона і раціональне використання природних ресурсів”.

Мета роботи полягає у вдосконаленні методики ландшафтно-екологічних дослiджень великої урбанiзованої територiї за умовами середовища, сприятливого для життя людини на прикладi м. Рiвного.

Завдання дослідження:

1) на основі існуючих методик ландшафтознавчого та екологічного вивчення міст запропонувати теоретико-методичні принципи ландшафтно-екологічних досліджень великих міст;

2) дослідити еволюцію та морфологію міського ландшафту;

3) встановити фактори, що визначають сучасний екологічний стан міста;

4) з'ясувати вплив техногенних факторів на біотичні компоненти (грунтово-рослинний покрив) урбоекосистеми;

5) здійснити еколого-географічне районування урбоекосистеми м. Рівного з відповідним обгрунтуванням та розробити систему заходів оптимізації природної підсистеми міста.

Використані матеріали. В основу дисертаційного дослідження були покладені власні географо-екологічні дослідження, проведені у 1994 - 98 рр., а також використані літературні джерела та архівні матеріали, в тому числі звіти інженерно-геологічних пошуків, різночасові крупно масштабні топографічні карти, звіти управління статистики.

Наукова новизна дослідження:

- уперше проведено ландшафтно-екологічне дослідження великої урбоекосистеми за умовами навколишнього середовища, сприятливого для життя людини;

- обгрунтовано наслідки процесу урбанізації і субурбанізації для м. Рівного;

- дістали подальшого розвитку питання трансформації природних комплексів у антропогенно-природні з дослідженням техногенного навантаження опосередкованого впливу і природності трансформованих природних комплексів;

- розглянуто також процеси деградації грунтового покриву на території м. Рівного і визначено причини, що їх зумовлюють, запропоновано шляхи оптимізації природної підсистеми міста.

Практична цінність роботи. На основі ландшафтно-екологічного підходу, аналізу факторів середовища створено базову картографічну модель для проведення медичних, соціологічних та інших досліджень. Результати аналізу створюють необхідну вихідну базу для Управління архітектури міста з метою визначення головних напрямків планомірного перетворення і покращання екологічного стану навколишнього середовища, зокрема, з питань поліпшення екологічної стабільності трансформованих ландшафтів, відновлення і збереження природних ландшафтів і використання їх переважно як зони рекреації. Результати досліджень грунтово-рослинного покриву та розроблені заходи оптимізації навколишнього природного середовища урбоекосистеми сприятимуть оптимізації управлінських рішень щодо забезпечення сприятливих умов для життя і розвитку людини в період субурбанізації.

Рекомендації щодо покращання комфортності і створення додаткових рекреаційних зон у м. Рівному передані в Управління архітектури міста.

Особистий внесок здобувача. Була удосконалена методика вивчення урбанізованих систем. Виходячи з положень даної методики були проведені ландшафтно-екологічні дослідження території м. Рівного за групою факторів антропогенно-техногенного походження, які, певним чином, прямо чи опосередковано впливають на екологічний стан міста і формують разом з природними факторами його середовище. На основі отриманих результатів була розроблена і запроваджена класифікація районів різного типу сприятливості міського середовища для життя людини та керуючись даною класифікацією проведено еколого-географічне районування території міста.

Дані можуть бути використані для організації управління антропогенно-техногенними чинниками на території міста, що, в свою чергу, може привести до покращання екологічної ситуації. Крім того, дана методика може бути легко використана для дослідження середовища подібних великих міста.

Апробація роботи. Результати досліджень на різних етапах доповідалися на наукових конференціях “Правобережне Полісся України: вчора, сьогодні, завтра” (м. Луцьк, 1998), “Українська географія: історія та сучасність” (м. Київ, 1998), науковому семінарі “Сучасна екологія і проблеми сталого розвитку суспільства” (м. Львів, 1999), наукових семінарах кафедри екології і звітних конференціях РДТУ (1994 - 1998), на обласному семінарі громадських екологічних та молодіжних організацій “Європейський рік збереження природи: молодь і екологія” (м. Рівне, 1995).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 робіт, з них 6 статей.

Об'єм і структура дисертації. Робота складається із вступу, 5 розділів і висновків (145 сторінок друкарського тексту, містить 24 рисунки, 13 таблиць і 2 фотографії). Список використаної літератури включає 197 джерел.

2. ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність дисертаційної роботи, визначено мету й завдання, наукову новизну і практичне значення дослідження, коротко викладено їх зміст.

У розділі 1 “Історія та теоретико-методичні основи ландшафтно-екологічних досліджень великих міст” розглянуто теоретичні та методичні аспекти досліджуваної проблеми.

У межах урбоекосистеми під впливом природних і антропогенних факторів сформувався особливий тип географічного середовища - міське середовище. Суттєвою характеристикою даного середовища є те, що воно включає в себе не лише природне середовище як складову географічного, а й матеріальну структуру міста, створену в результаті діяльності людини - антропогенний покрив. Ландшафтно-екологічні дослідження дають змогу в процесі аналізу оцінити реальний екологічний стан міста за умовами середовища, сприятливими для життя людини, провести районування його території з виділенням різних типів районів, придатних для проживання людей.

Аналіз праць В.Бабурова, Є.Мікуліної (1975), А.Вергунова (1982), О.Яницького (1984), С.Чистякової (1988), П. Шищенка (1988), Ю.Тютюнника (1990), В.Блануци (1990), В.Кучерявого(1991), Круглова (1992), М. Гродзинського (1993), Л.Малишевої, Сергеєвої (1993), О.Дмитрука (1998), В.Некоса (1998) та інших дозволяє зробити висновок, що дослідження урбоекологічних проблем носять міждисциплінарний характер, виявляється розбіжність у поглядах і підходах, дискусійними залишаються й термінологічні питання. Головна розбіжність у поглядах - питання об'єкту і суб'єкту. Ми дотримуємося поглядів Л.Шевченко (1997) про те, що терміни “еколого-географічний” і “геоекологічний” є синонімами, бо вони спрямовані на вивчення багатоаспектності суб'єктно-об'єктних взаємовідносин у географічному просторі.

Об'єктами даних інтегративних еколого-географічних досліджень, за В.Пащенком (1994), є геокомплексні та геокомпонентні явища, що відносяться до ландшафтної оболонки, складаються із природних, техногенних, антропогенних та соціогенних частин, мають певні властивості, перебувають у певних станах (екостанах). Отже, об'єктом досліджень виступає урбанізований міський АПТК. Останній є поєднанням ПТК та антропогенних компонентів міського географічного середовища, створеного людиною. Ці компоненти розглядаються в системі природних зв'язків як аналоги природних елементів ландшафту. Використання ландшафтно-екологічного підходу дозволяє розглядати інтерпретацію міського АПТК як екосистему міста. Оскільки ми досліджуємо конкретне питання локальної геосистеми - стан міського середовища за умовами, сприятливими для життя людини, вважаємо за доцільне міську систему розглядати як урбоекосистему, частковий випадок геосистеми, складну динамічну природно-антропогенну систему взаємодії трьох підсистем: природної, техногенної і соціальної. Суб'єктом даної системи є людина, для життя і діяльності якої необхідно забезпечити сприятливі природні, матеріальні, санітарно-гігієнічні та естетичні умови.

Основним підходом до досліджень є ландшафтно-екологічний, який дає змогу на основі інтерпретації ефективних методичних прийомів і принципів досліджень двох контактуючих наук - ландшафтознавства та екології - провести комплексний аналіз урбанізованих територій. Ландшафтний підхід дає основу для вивчення структури і властивостей екооб'єкту (ландшафту, урбоекосистеми); екологічний дозволяє оцінити його екологічний стан, виходячи з критеріїв умов середовища, сприятливого для життя людини.

У розділі II “Ландшафтно-екологічна характеристика території м. Рівного” проведено аналіз природно-ландшафтної диференціації території міста і антропогенного покриву як невід'ємної складової АПТК і міського середовища, обгрунтовано та виділено два ключові інтегральні фактори, які характеризують антропогенний покрив і міське середовище.

Історико-структурно-ландшафтний аналіз території дозволив простежити становлення і розвиток урбоекосистеми, розглянути її структурну будову.

Місто Рівне - одне із старовинних міст України, яке пройшло складний шлях становлення і розвитку. Як одне з прикордонних міст України, місто безперервно переходило зі складу однієї сусідньої держави до складу іншої, зазнаючи розорення і змінюючи свої статуси в зростаючому порядку: село - місто - торгове місто - повітове місто - економіко-адміністративний і культурний центр Рівненської області. Розвиток здійснювався переважно стихійно. Найбільші темпи урбанізації та антропогенного впливу на природне середовище припадають на другу половину ХХ ст., що й призвело до виникнення ряду екологічних проблем, а саме: забруднення повітряного басейну і поверхневих вод, грунтового покриву, зменшення площі водного дзеркала р. Усті, нестачі природно-просторових ресурсів, погіршення здоров'я людей та умов навколишнього середовища.

Місто Рівне розташоване на Рівненському лесовому плато, у межах Волино-Подільської височини, характеризується горбисто-хвилястим рельєфом. У плато врізається долина р. Устя, яка розділяє місто на дві частини у субмеридіональному напрямі, з однією заплавною і надзаплавною терасами. Особливістю рельєфу міста є те, що найвищі абсолютні відмітки в західній, східній, північній частинах зростають і досягають максимуму на околицях міста або за його межами у приміській зоні, що зумовлює несприятливе розташування більшості житлових масивів, у першу чергу, центральної частини міста в межах заплави (на території колишніх низинних боліт і лук заплави).

Як відомо, урбоекосистема - це система, що утворилася в межах певних, відповідно до даної території типів ПТК у результаті привнесення людиною до складу останніх антропогенних компонентів. На основі проведеного ландшафтного аналізу території міста встановлено, що в її межах зустрічаються 2 типи (долинні і вододільні), 4 підтипи (заплави і надзаплавної тераси, хвилястих і слабохвилястих межиріч) ПТК на рівні урочищ.

У процесі розвитку міста під впливом антропогенних факторів ПТК трансформувалися в антропогенно-природні територіальні комплекси (АПТК), лише локально на незначних територіях збереглися частково змінені ПТК: низинні болота заплави, справжні заплавні луки, вторинні осиково-березові ліси. Привнесені антропогенні компоненти надзвичайно урізноманітнили компонентний склад ПТК, суттєво змінили фітоедафічні компоненти та створили різні типи умов для життя людини. Так, у результаті проведених досліджень виявлено, що лише антропогенний покрив на території м. Рівного представлений 9 типами забудови і 5 типами відкритих просторів.

Оскільки велика різноманітність АПТК ускладнила б процес аналізу і оцінки екологічного стану території, ми детально вивчили параметри та фактори, що брали і беруть участь у творенні антропогенного покриву і здійснюють вплив на формування міського середовища, а саме: щільність забудови, забудова, замощеність, відкритість, висота забудови. Вищеназвані параметри були об'єднані у два інтегральні: 1) техногенне навантаження опосередкованого впливу - показник, який опосередковано вказує на кількість техногенного матеріалу, привнесеного на одиницю площі (Круглов, 1992); 2) природність - показник, що відображає частку території вільну від техногенних компонентів опосередкованого впливу і характеризується хоча й послабленими природними процесами самоочищення і відновлення. Даний показник характеризує співвідношення площі, не зайнятої техногенними компонентами, до площі, замощеної і зайнятої забудовою. Природність визначається за показником екологічна стабільність трансформованих комплексів (Гейніге, Клементова, 1995), оскільки урбанізовані ландшафти характеризуються нульовим коефіцієнтом екологічної стабільності, тому даний показник насамперед характеризує природність трансформованих комплексів. Внаслідок проведених ландшафтно-екологічних досліджень виявлено, що відкритість на території міста коливається від 20% (центр міста і селітебні масиви) до 100% (техногенно незавантаженні території); забудованість - від 3% до 36 % (масиви приватного сектору, центр); висота забудови від маловисотної до висотної (9 - 14 поверхів); замощеність від 0 до 60%; щільність забудови від 10 до 220 ум. од..

Лише гармонійне співвідношення природних і техногенних компонентів здатне забезпечити сприятливі умови для життя людини і дозволить зберегти екологічну рівновагу на урбанізованих територіях. Результати досліджень показують, що техногенно перевантаженим територіям відповідає мала природність, що є передумовою для погіршення стану середовища, у першу чергу, за рахунок орографічних і мікрокліматичних характеристик. Насамперед це стосується центральної частини міста, селітебних масивів. Найкращі показники відповідають околицям міста, тобто територіям, прилеглим до техногенно незавантажених.

На сучасному етапі розвитку процес трансформації комплексів продовжується, про що свідчить розвиток геодинамічних явищ і процесів. Крім того, на території міста і прилеглої трикілометрової приміської зони зменшується природність і зростає рівень техногенного навантаження опосередкованого впливу. Даний процес обумовлений розвитком субурбанізації (забудовою приміської буферної зони), що звичайно, за умови неврахування екологічних чинників при забудові може негативно позначитися на стані міського середовища.

Таким чином, у результаті проведеного аналізу простежено геоморфологічну будову території м. Рівного, процес трансформації ПТК у АПТК; встановлено, що вплив антропогенного покриву на території міста характеризується двома інтегральними факторами: техногенним навантаженням опосередкованого впливу і природністю.

У розділі III “Екологічні дослідження урбоекосистеми м. Рівного” проаналізовано і обгрунтовано один з ключових факторів, що формує міське середовище - забрудненість.

Території міст піддаються впливу фізичного, хімічного, біологічного забруднення.

Аналіз джерел забруднень дозволив виділити такі їх особливості:

- забрудненість на території міста характеризується великою різноманітністю показників, а саме: автотранспорт викидає в повітря понад 200 різноманітних інгредієнтів, промисловість - понад 165;

- у зв'язку з економічною кризою викиди промислових підприємств порівняно з 90-им роком зменшилися у 3 рази;

- 70% викидів забруднюючих речовин припадає на автотранспорт, кількість якого за останні 5 років збільшилася у 2 рази (1 автомобіль на 8 чоловік);

- на чистому паливі працює лише 3 % автотранспорту.

Для дослідження була вибрана така група факторів: забруднення грунтового покриву важкими металами ( Pb, Zn, Hg) і радіонуклідами, шумове забруднення. Дані фактори спричинюють ряд захворювань, характеризуються віддаленими наслідками дії.

Як відомо, важкі метали завдяки повільній міграційній здатності об'єктивно відображають процес розподілу токсичних речовин на території міста: викидів промисловості та автотранспорту. Радіоактивне забруднення, хоча й носило періодичний характер, мало певний вплив на екологічний стан міста: спричинило локальне забруднення грунтового покриву цезієм-137 до 0,56 Ки/км2 .

Результати досліджень показують, що на розсіювання, осідання та накопичення важких металів впливають орографічні, мікрокліматичні та техногенні фактори. Найвищим ступенем забруднення (містять понад ГДК три досліджувані компоненти) характеризуються масиви, прилеглі до ВАТ “Газотрон”, північної промислової зони, масив Дубенська-Боярка-Павлюченко, центр міста. Найнижчий рівень мають масиви новобудов і відкриті простори (техногенно незавантажені території).

Радіоактивне забруднення міста пов'язане з аварією на ЧАЕС. Територія міста зазнала незначного впливу радіоактивного забруднення. У грунтовому покриві міста фіксується наявність цезію-137, щільність якого, за даними дослідження експедиційної партії Укргідромету Рівненського ЦГМ, коливається від 0,1 до 0,56 Ки/км2 . Значного ступеня забруднення зазнала південно-західна та центральна частини міста, де наявність цезію - 137 складає понад 0,20 Ки/км2.

Поряд з хімічним забрудненням суттєвим є фізичне, а саме шумове, потужним джерелом якого на території міста є автомобільний і залізничний транспорт. Рівень шуму, зумовлений автотранспортом в години пік, коливається на території міста від 50 до 81 дБ, залізничним - сягає до 80 дБ. Найвищий рівень шуму характерний для магістральних і вузлових житлових вулиць, які пролягають через масиви із щільною та суцільною щільністю забудови, а також масивів, прилеглих до залізниці.

Результати аналізу були об'єднані в інтегральний фактор забрудненість - показник, який відображає поширення різних типів забруднення на території міста, розподіл токсичних речовин, що впливають на стан повітряного басейну, грунтового покриву і опосередковано на здоров'я людини та екологічний стан міста.

Екологічні дослідження допомогли з'ясувати прямий вплив техногенних факторів на середовище міста.

У розділі IV “Зміни грунтово-рослинного покриву урбоекосистеми м. Рівного у процесі урбанізації” на основі аналізу грунтово-рослинного покриву виділено як один із ключових факторів комфортність, який характеризує комфортний вплив рекреації на міське середовище.

Відомо, що однією з причин загострення екологічних проблем міст є нестача природно-просторових ресурсів, бо при забудові міст, з одного боку, ще не повністю використовуються можливості наявного природного середовища для створення сприятливих умов для життєдіяльності населення, з другого - не забезпечується захист його від антропогенного впливу.

Невід'ємним компонентом природних і антропогенних комплексів, який здатний виконувати процеси самоочищення і самовідновлення, є грунтово-рослинний покрив.

Фізико-хімічні дослідження грунтового покриву виявили розвиток деградаційних процесів, насамперед, забруднення його важкими металами і радіонуклідами, про що сказано попередньо, а також підлуження, переущільнення, вторинне заболочення, розвиток водної ерозії площинного змиву і процесів яроутворення. Майже для всіх типів грунтів характерний невеликий вміст гумусу ( 2,15 - 2,57%), слаболужна або лужна реакція, об'ємна маса коливається від 0,89 до 1,91 г/см3, твердість 26 до 45 кг/см2.

На території парків і скверів дані процеси обумовлені високим рівнем антропогенного навантаження, що пов'язано з незначною площею природно-просторових ресурсів на території міста та нераціональним природокористуванням і характеризуються розвитком синантропної рослинності.

У м. Рівному, як і в більшості міст України, в основу планування забудови був покладений функціональний принцип планування без належного врахування екологічних чинників. Він базувався на припущенні передбачуваної рухомості населення до певних типів функціональних структур з найменшою затратою часу, що й зумовило проведення щільної забудови на території міста, а з метою економії коштів зеленими коридорами ставали масиви приватних секторів приміських селищ, які приєднувалися в процесі урбанізації. Оточення приватних секторів з відсотком відкритості понад 60% і забудованістю понад 20-25 %, висотними будівлями, зумовило сповільнення аераційних процесів і послаблення санітарно-гігієнічних властивостей даних територій та погіршення стану навколишнього середовища. Площа рекреаційних просторів із розростанням міста збільшувалася дуже повільно. Так, із збільшенням площі міста більше, ніж у 4,5 рази, площа рекреаційних просторів збільшилася у 1,3 рази.

Сучасна КЗЗ м. Рівного представлена 6 парками і заповідним урочищем Сосонки, 22 скверами, бульварами, деревними посадками вулиць і площ та внутрішньоквартальними посадками. Ліси в межах досліджуваної території відсутні. Парки і лісопарки нерівномірно розподілені в межах міста. Кількість рекреаційних просторів зменшується від центру до периферії. У той час, коли тільки природно-просторові ресурси, які у поперечному розрізі сягають 0,5 км і більше, за А.Вергуновим (1982), і здатні виконувати одночасно санітарно-гігієнічну, рекреаційну, мікрокліматичну, естетичну, архітектурно-планувальну функції, забезпечують комфортність на прилеглих територіях. Санітарно-гігієнічна комфортність міського середовища є вирішальним критерієм його оцінки, що пояснюється великою концентрацією людей у місті. Даний показник включає лише якісні характеристики: зелені насадження, межі їхнього впливу, природне та промислове оточення житлових масивів, а також виявляє комфортність території відповідно до функціонального впливу зелених насаджень і відображає вплив рекреації. Результати досліджень показують, що лише 5 із 6 рекреаційних просторів міста виконують дані функції і забезпечують тільки 60 % масивів забудови комфортними умовами, 1/3 частина житлових масивів міста позбавлена прямого контакту з рекреаційними просторами, що потребує створення на території урбоекосистеми хоча б двох рекреаційних просторів.

Найкраще забезпечені рекреаційними просторами жителі центральної частини міста - в оточенні 3-х парків, дещо гірше - жителі східних і західних околиць міста та житлових масивів, прилеглих до центральної частини, у найгіршому - жителі масивів Боярки-Макарова і Північного - рекреаційні простори відсутні. Отже, на території міста є житлові масиви протяжністю 1,5-2 км, котрі позбавленні комфортного впливу рекреаційних просторів.

Природність приміської зони становить близько 10 %. Зв'язок місто - природний ландшафт існує лише по р. Устя.

Таким чином, розвиток міста обумовлює деградацію грунтово-рослинного покриву, а саме: має місце переущільнення та підлуження грунту; фітоценотичний покрив характеризується розвитком синантропної рослинності, занепадом парків, зменшенням площі природно-просторових ресурсів і, як наслідок, зменшенням комфортного впливу рекреації; приміська зона характеризується незначною природністю і відсутністю лісів. Дані показники обумовили виділення як одного з ключових факторів міського середовища комфортність - показник, що дозволяє прослідкувати одночасно санітарно-гігієнічний, рекреаційний, мікрокліматичний, естетичний вплив природно-просторових ресурсів на міське середовище.

У розділі V “Еколого-географічне районування території м. Рівного за умовами міського середовища, сприятливого для життя людини” на основі виділених ключових інтегральних факторів з використанням загальноприйнятого бального принципу проведено еколого-географічне районування території міста за умовами середовища, сприятливого для життя людини.

Завершальним етапом дослідження була оцінка екологічного стану території міста за групою ключових інтегральних факторів з проведенням еколого-географічного районування території.

У результаті проведених ландшафтно-екологічних досліджень виділена група ключових інтегральних факторів, яким належить визначальна роль у формуванні міського середовища, сприятливого для життя людини: техногенне навантаження опосередкованого впливу і природність, забрудненість і комфортність, від співвідношення яких залежить екологічна рівновага міських систем. Крім того, дані фактори характерні для кожної міської системи, кількість складових кожного інтегрального показника може змінюватися відповідно до особливостей досліджуваної території.

Районування і оцінка території проводилися на базі ключових інтегральних факторів досліджуваних територіальних одиниць з використанням бального принципу в такій послідовності: а) побудова оціночної шкали; б) розрахунок сумарного стану факторів за середнім балом; в) здійснення градації величин кількісних і якісних характеристик; г) виділення районів з різним екологічним станом та визначення їх площ відносно загальної площі міста. Суть бального принципу зводилася до ранжування показників деякими відомими межами інтенсивності і вираженості кількісних і якісних показників.

Оцінка кожного окремого показника велася за інтегральним показником від 1 до 4. При цьому одиницею оцінювалися складові, що знаходилися у доброму стані. За “4” приймалися найгірші.

Побудова оціночної шкали базувалася на методі геометричної прогресії, яка розширюється від 0,2 до 25, причому збільшення балу відповідало погіршенню стану.

На основі бальної оцінки кожного з показників встановлювався сумарний стан за середнім балом (Б сер.), який розраховувався окремо для груп показників територіальних одиниць і визначався як середнє арифметичне суми даних оціночних показників.

За градаціями кількісних величин середнього балу та якісних - наявності і кількості критичних показників - було виділено райони за умовами міського середовища, сприятливого для життя людини (табл.1) і проведено класифікацію умов і районування території міста (рис. 1 ).

Таким чином, у результаті проведеного еколого-географічного районування території міста виділено чотири райони за умовами навколишнього природного середовища, сприятливого для життя людини: критичні райони з середнім балом понад 12,0 і кількість критичних показників більше 2, незадовільні з середнім балом від 7,0 до 11,9 і 1 критичним показником, задовільні з середнім балом від 2,0 до 6,9 і 1 критичним показником у комбінації з добрими і задовільними показниками або критичний показник відсутній, добрі - з середнім балом від 0,2 до 1,9, критичний показник відсутній, а незадовільних не більше одного.

Підрахунки показали, що 46,7% території міста знаходиться в критичному і незадовільному стані. Площа, зайнята критичними районами, зростає у північному напрямку і тяжіє до пониженої центральної частини міста і промислових територій, що обумовлено поганими і критичними значеннями, по-перше, антропогенно-природних факторів і, по-друге, техногенних факторів. Неврахування екологічних аспектів у плануванні міста зумовило виникнення даних районів. Для покращання стану слід оптимізувати природну підсистему міста.

Таблиця 1 Класифікація районів за умовами міського середовища, сприятливого для життя людини

Райони сприятливості	Категорії сприятливості	Середній бал	Кількість критичних показників
Критичний Незадовільний Задовільний Добрий	25 5 1 0,2	понад 12 7- 11,9 2- 6,9 0,2- 1,9	2 і більше 1 показник 1 у комбінації з добрими, задовільними або відсутній відсутній, незадовільних показників не більше одного

Одночасно 41,5% території міста займають задовільні і добрі райони, площа яких зростає у південному та південно-східному напрямку. Вони тяжіють до рекреаційних просторів та техногенно незавантажених територій. Для них характерні, в основному, високі значення антропогенно-природних факторів та задовільні, незадовільні, іноді добрі, техногенних факторів.

Таким чином, стихійний розвиток міста в Х1Х-ХХ ст. і прискорені темпи індустріалізації та урбанізації 60 - 80-их років обумовили створення на території міста передкризового екологічного стану з переважанням незадовільних і критичних умов. Розвиток процесу субурбанізації в межах трикілометрової приміської зони без врахування екологічних чинників і дотримання принципів раціонального природокористування може погіршити теперішній стан, оскільки вже на даний час забудова приміської зони становить 30% , а природно-просторові ресурси не перевищують 10 %.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

1. Внаслідок нераціонального використання природних ресурсів і неврахування екологічних факторів при забудові міста сформувалися райони з різним типом умов, сприятливих для життя людини. Це явище зумовлено як відмінними підходами до містобудівного освоєння території урбоекосистем, так і природно-географічною неоднорідністю самої території освоєння.

Ландшафтно-екологічний аналіз як поєднання методичних принципів та прийомів двох контактуючих дисциплін - ландшафтознавства та екології дозволив провести комплексне географічне дослідження придатності урбанізованої території для проживання людини з огляду на екологічні умови.

2. На основі ландшафтно-екологічних досліджень (історико-структурно-ландшафтного та ландшафтно-екологічного аналізу) простежено первинну морфологічну структуру ПТК на рівні урочищ та процес трансформації ПТК у АПТК. Вплив антропогенного покриву на ПТК на території міста характеризується двома інтегральними факторами: техногенним навантаженням опосередкованого впливу та природністю. ПТК збережені локально. Найбільші темпи трансформації припадають на другу половину ХХ ст. і зумовлені розвитком процесів урбанізації, індустріалізації, субурбанізації. На сучасному етапі розвитку міста трансформація ПТК продовжується.

3. Інтегральний фактор забрудненість дозволяє з'ясувати прямий вплив антропогенного фактору на природну підсистему і обумовлену ним деградацію цієї підсистеми. Він охоплює кілька типів забруднень, а саме: шумове забруднення (на території міста коливається від 45 до 81 дБ); забруднення грунтового покриву важкими металами (на досліджуваній території наявні три компоненти, що перевищують ГДК у 2 і 3 рази); забруднення грунтового покриву радіонуклідами (сягає понад 0,20 Ки/км2).

4. Важливою складовою аналізу міського середовища є дослідження комфортності - показника, що відображає вплив природно-просторових ресурсів на умови проживання людей у місті. Через нерівномірно розподілені та незначні площі рекреаційних просторів на території м. Рівного, лише 60% його площі мають комфортні умови для життя людини. Природність оточення міста не перевищує 10%. Близько 30% площі приміської зони охоплено забудовою, решта - окультурено. Наслідком нестачі природно-просторових ресурсів є деградація грунтового покриву (витоптування, підлуження), розвиток синантропної рослинності

5. У процесі ландшафтно-екологічного аналізу виділено 4 інтегральних фактори, які формують умови міського середовища: техногенне навантаження опосередкованого впливу, забрудненість, природність та комфортність. Перші два показники (техногенне навантаження опосередкованого впливу та забрудненість) характеризують вплив техногенної підсистеми міста на умови проживання людей, а останні - природність та комфортність - відображають відповідно вплив видозміненої природної підсистеми міста.

6. На основі виділених факторів здійснено еколого-географічне районування території міста та класифікацію районів за умовами географічного середовища, сприятливого для життя людини.

Результати ландшафтно-екологічного аналізу і оцінки показують, що стихійний розвиток міста в ХІХ-ХХ ст. і прискорені темпи індустріалізації та урбанізації протягом 60-80-их років обумовили на більшій частині території міста передкризовий екологічний стан.

Для покращання екологічного стану міста і, у першу чергу, критичних і незадовільних районів ми пропонуємо провести систему заходів для оптимізації навколишнього середовища міста на трьох рівнях: - організаційному, - інженерно-фітоміліоративному, - меліоративному.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Меліхова Т.Л. Зміни грунтово-рослинного покриву на території м. Рівного // Захист довкілля від антропогенного навантаження: Міжрегіональний збірник наукових праць. - Харків (ХДУ) - Кременчук,1999. - № 1 (3). - С. 165 - 171.

2. Меліхова Т.Л. Деякі результати дослідження антропогенної трансформації ландшафтів на території м. Рівного // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. - 1999. - № 2. - С. 101 - 104.

3. Меліхова Т.Л. Санітарно-гігієнічна комфортність міського середовища // Науковий вісник. Сучасна екологія і проблеми сталого розвитку суспільства: Зб. науково-технічних праць. - Львів: УДЛТУ, 1999. - Вип. 9. 8. - С. 100 - 104.

4. Клименко М.О., Меліхова Т.Л. Екологічне районування території м. Рівного // Геоморфологія в Україні: новітні напрямки і завдання: Зб. наук. праць КНУ. - Київ, 1999. - С. 96 - 98.

5. Меліхова Т.Л. Ландшафтно-екологічний аналіз території м. Рівне // Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра: Зб. наук. праць. - Луцьк: Надстир'я, 1988. - C.187 - 189.

6. Клименко М.О., Меліхова Т.Л. Деградаційні зміни грунтового покриву // Слово молодого дослідника.: Зб. наук. праць - Рівне. - 1998. - С. 238 - 241.

7. Меліхова Т.Л. Комплексна зелена зона м. Рівного // Вісник УДАВГ: Зб. наук. праць. - Рівне, 1998. - Вип. 1. Частина 1. - С. 53 - 57.

8. Меліхова Т.Л. Районування території м. Рівного за умовами сприятливості міського середовища для життя людини // Вісник УДАВГ: Зб. наук. праць. - Рівне, 1998. - Вип. 1. Частина 1. - С. 57 - 60.

9. Клименко М.О., Меліхова Т.Л. Антропогенні зміни грунтів м. Рівне // Ювілейна науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу та студентів інституту, присвячена 50 - річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. 27 березня - 15 квітня 1995 р. Тези доповідей. - Рівне, 1995. - С.9.

10. Клименко М.О., Меліхова Т.Л. Стан соціоекосистеми міста Рівне // Екологічні проблеми Українського Полісся: Зб. наук. праць.- Рівне, 1996. - С. 10.

11. Меліхова Т.Л. Екологічні проблеми міста Рівне // Екологічні проблеми Українського Полісся: Зб. наук. праць.- Рівне, 1996. - С. 14.

12. Клименко М.О., Меліхова Т.Л. Фізичні властивості грунтового покриву м. Рівне // Екологічні проблеми Українського Полісся: Зб. наук. праць. Рівне, 1996. - C.29.

Размещено на Allbest.ru

...