Проблеми та тенденції розвитку центрального економічного району України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Географічний опис

1.2 Розташування

1.3 Міжнародні економічні звязки

1.4 Природні ресурси

Економіко-географічна оцінка природних умов і природних ресурсів. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону. Територіально-галузева структура

2.1 Стан трудових ресурсів

2.2 Внутрішня та зовнішня економічна структура району

2.2.1 Машинобудування

2.2.2 Хімічна промисловість

2.2.3 ГЕС і ТЕС району

2.2.4 Будівельна індустрія

2.2.5 Легка промисловість

2.2.6 Харчова промисловість

3. Економічна оцінка

3.1 Соціально-екологічні проблеми

3.2 Проблеми і розвиток економіки района

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

У назві району відображене його географічне положення - у центрі країни. Тут знаходиться (в Кіровоградській області) географічний центр України. Площа району - 45,5 тис. км2(7,5% території України). Населення -- 2,5 млн. осіб (на 1.01.2003), що сягає 5,2% загальної людності в державі. Район охоплює територію Черкаської та Кіровоградської областей. Він розміщений у сточищах річок Дніпра та Південного Бугу. Через нього проходять залізниці між Києвом і портами Чорного та Азовського морів, Поділлям і Придніпров'ям.

Корисних копалин в районі порівняно мало. Промислово розробляються родовища бурого вугілля біля м. Олександрії Кіровоградської області та Ватутіного Звенигородського району на Черкащині. На лівобережжі Дніпра, в долинах річок та у долині р. Ірдинь на правобережжі використовуються поклади торфу, а також уранових руд у Кіровоградській групі родовищ.

На території району є поклади рудних корисних копалин, зокрема у його східній частині зосереджені поклади залізистих кварцитів. На заході, у Побужжі, мають місце родовища хромітів і нікелевих руд. У межах регіону знаходиться Кіровоградський залізорудний район, прогнозовані запаси якого сягають 5 тис. т.

Великі і різноманітні запаси будівельного і декоративного каменю, зокрема, гранітів, габро, лабрадоритів. Є кілька родовищ вогнетривких глин, графіту, каолінів, бентоніту. На півночі району розробляється найбільше в Україні родовище бентонітових глин.

Місто Черкаси та територія у радіусі 150 км - район максимуму біологічної активності клімату не тільки в Україні, але йґу всьому СНД. Одним із найбільших багатств є чорноземи, які тут досить широко пред-ставлені - від опідзолених до типових.

У межах району знаходиться Кременчуцька і, частково, Дніпродзержинська і Канівська водойми та наявна густа мережа малих і середніх річок: Супій, Рось, Вільшанка, Тясмин, Інгулець, Інгул, Ятрань тощо. Є родовиза лікувальних родонових вод (Умань, Новоукраїнка, Знам'янка). У районі наявні обмежені запаси лісових ресурсів, оскільки ліси займають незначну площу.

Людність району на 1 січня 2003 р. становила 2502,3 тис. осіб, у тому числі Кіровоградської області -- 1115,7 тис. осіб, Черкаської -- 1386,6 тис. осіб. У містах і містечках мешкає 56,8% людності. Пересічна густота населення -- 55,0 осіб/км2, у тому числі на Кіровоградщині -- 45,4 осіб/км2, на Черкащині -- 66,3 осіб/км2.

Густота сільської людності сягає 23,8 осіб/км2 (на Кіровоградщині і Черкащині - відповідно, 18,0 осіб/км2 і 30,6 осіб/км2), що менше від пересічнодержавного показника на 9,2%. Середня величина сільського поселення в районі перевищила 586 осіб, що більше на 38 осіб від пересічної людності села в Україні. Цікаво, що в Черкаській області цей показник (775) був майже в 1,8 рази більшим, ніж у Кіровоградській (434).

У Центральному економічному районі знаходиться 28 міст, у тому числі 10 обласного підпорядкування та 41 містечко, більшість з яких (26) розташовані на Кіровоградщині. Пересічна людність міського поселення в регіоні склала 20599 осіб, що на 17% менше від аналогічного показника в Україні. Пересічна величина міського населеного пункту Черкаської області майже в 1,4 раза більша від його людності в Кіровоградській області. Найбільшими містами району є Кіровоград, Черкаси, Олександрія, Сміла, Умань, Канів.

Працездатне населення становить 55,3% (на 2,6% менше пересічноукраїнського показника), молодь - 18,9% (на 0,2% більше), особи похилого віку - 25.8% (на 2,4% більше). На 1000 осіб населення району припадав 324 пенсіонери, що майже на 8% більше від пересічноукраїнського рівня.

У статевій структурі людності жінки кількісно переважають осіб чоловічої статі. На 1000 жінок припадало 842 чоловіків, що на 21 особу менше, ніж це спостерігалося загалом в Україні.

Національний склад населення в цілому однорідний. Українці складають 93,1% людності Черкащини і 90,1% - Кіровоградщини. Російських мешканців на Кіровоградщині проживає 7,5%, а на Черкащині -- 5,4%. Окрім того, Кіровоградщину замешкують 0,7% молдован (у районах т.зв. Новосербії) та 0,5% білорусів. У Черкаській області найчисельнішою меншиною (після росіян) були білоруси -0,3%.

Регіон є одним із перших в Україні, де розпочалися і тривають процеси депопуляції. її супроводжує інший процес -- старіння населення, тому потребує розвитку з урахуванням місцевих особливостей система соціального захисту пенсіонерів. Для поліпшення демографічної ситуації у районі необхідно застосувати загальноукраїнські методи -- прийняте нове законодавство про сім'ю, активізувати житлове будівництво, розвивати інфраструктуру тощо.

1. Географічний опис

1.1 Розташування

Центральний економічний район займає центральне географічне положення в межах України, і є єдиним районом, котрий займає повністю внутрішнє положення в державі. Складається з двох адміністративних областей - Черкаської та Кіровоградської:

· Черкаська область. Область лежить в лісостеповій зоні, досягаючи на півдні степової зони. Територія області простягнулась з південного заходу на північний схід на 245 км, з півночі на південь - на 150 км. Крайня північна точка лежить на північ від с. Кононівка, Драбівського району (5014пн. ш., 3207сх. д.), південна - на південь від с. Колодисте, Уманського району (4827пн. ш., 3007сх. д.), західна - на північний захід від с. Жовтневе, Монастирищенського району (4903пн. ш., 2936сх. д.), східна - на південний схід від с. Стецівка, Чигиринського району (4900пн. ш., 3252сх. д.). Черкаська область розташована на Східноєвропейській рівнині, у басейні середньої течії Дніпра. Площа Черкаської області становить 20,9 тис. км2

· (3,4% від загальної площі України). Черкащина межує на півночі з Київською (межа 340 км), на сході - з Полтавською (212 км), на півдні-з Кіровоградською (388 км), на заході - з Вінницькою (124 км) областями. Область розташована в центрі України і займає вигідне географічне положення. Область перетинає головна водна артерія України - річка Дніпро. У формуванні економіки придніпровське положення Черкащини відіграє важливу роль. Більшість великих промислових підприємств області, а також ряд міст (Черкаси, Сміла, Канів, Золотоноша) знаходяться недалеко від Дніпра.

· Кіровоградська область. Площа Кіровоградської області становить 24,6 тис. км. кв. (4,1 % від території України). Протяжність області з півночі на південь становить майже 148 км, із заходу на схід - 335 км. Кіровоградський район розташований у центральній частині Кіровоградської області і є приміським районом обласного центру м. Кіровограда. Вона межує з Кіровоградською областю на:

північному сході -- із Знам'янським;

півночі -- з Олександрівським;

північному заході -- із Новомиргородським;

південному заході -- із Новоукраїнським;

півдні -- Компаніївським;

сході -- Новгородківським районами.

Сприятливими факторами географічного розташування області є безпосереднє сусідство з розвинутими в промисловому відношенні Придніпров'ям і Донбасом, наявність густої мережі транзитних залізниць та автомагістралей, газопроводів та нафтопроводів, вихід до Дніпра (пристань у Світловодську). Кіровоградщина лежить у межах двох фізико-географічних зон - лісостепової і степової (більша частина).

Площа району - 45,5 тис. кмІ (7,5% площі держави), населення - 2,3 млн.чоловік (5% населення України). За територіально-адміністративним устроєм в межах району налічується 40 район, 30 міст, 50 смт та 1999 сільських населених пунктів. В загальнодержавному поділі праці район виділяється на виробництві продукції сільськогосподарського машинобудування, електротехнічного, енергетичного, приладобудування, харчової промисловості, видобутку графіту, уранових руд, будівельної індустрії, хімічної промисловості.

Східною межею виступає р. Дніпро та Північно-Східний економічний район. На півночі район межує з Київським, на заході - з Подільським, на півдні - з Причорноморським та Придніпровським соціально-економічними районами. Практично це є єдиний район України, який немає виходу в будь-якій стороні до державного кордону України.

Саме центральність розташування району є основною позитивною рисою його економіко-географічного положення - регіон розташовується практично на однаковій відстані від усіх економічних районів, хоч визначальну роль на його розвиток мають столичний регіон разом з Києвом та Придніпровський соціально-економічний район.

Серед негативних сторін економіко-географічного положення виділяється відсутність можливості прямого виходу до державного кордону та опосередкованість виходу до морського узбережжя.

1.2 Міжрайонні економічні зв'язки

У розвитку району такі зв'язки мають велике значення. Звідси вивозять обладнання для легкої та харчової промисловості, телеграфну апаратуру, хімічне волокно, азотні добрива, сільськогосподарські машини, овочі, фрукти, борошно, цукор. Проте ще більше продукції ввозять з інших районів: з Причорноморського - кукурудзозбиральні комбайни, зрошувальні установки, тракторні причепи, вина, рибні консерви, тютюн, виноград, кавуни; з Північно-Західного - автомобілі, підшипники, високовольтну апаратуру, льняні тканини, торговельне обладнання; з Подільського, - технологічне обладнання для харчової промисловості і торгівлі бурякозбиральні комбайни, прилади, сільськогосподарські машини, добрива, каніфоль; з Столичного - прилади та обладнання, екскаватори, сільськогосподарські машини, хімічне і натуральне волокно, швейні та трикотажні товари; з Карпатського - автобуси, прилади, автокрани, калійні добрива, хутряні вироби, інструменти; з Донецького - вугілля, гірниче обладнання, метал, добрива; з Придніпровського - легкові автомобілі, метал, гірниче обладнання, бурякозбиральні комбайни, прилади і побутову техніку, з Північно-Східного - велосипеди, вантажні автомобілі, верстати, обладнання для харчової та легкої промисловості, бензин, комплектуючі деталі і різні прилади.

Індустріально -- аграрний комплекс спеціалізується на обробній промисловості. Базою розвитку обробної галузі є паливно -- енергетичний комплекс, зокрема електроенергетика. Розвинена хімічна, нафтохімічна, мікробіологічна, промисловість будівельних матеріалів. Спеціалізованими галузями є легка та харчова промисловість. Легка промисловість забезпечується місцевою сировиною, діють ряд льонокомбінатів. У Києві працює ватно -- ткацька фабрика, Київський та Дарницький шовкові комбінати, трикотажне об'єднання «Киянка», швейне об'єднання «Україна» і «Каштан».

Частка промисловості становить понад 60% у валовій продукції регіону. Розвинуто сільськогосподарське машинобудування у Кіровограді («Червона Зірка») та об'єднання «Азот» у Черкасах.

Хімічне устаткування виробляють у Києві, Фастові, екскаватори -- Бородяша, Київ; верстати -- Київ. У Києві виробляють літаки, річкові судна, мотоцикли та ін.

Найбільшими залізничними вузлами є Київ, Фастів, Миронівка, Шевченкове, Знамянка. Найбільші аеропорти розміщені у Борисполі та Жулянах.

1.3 Природні ресурси

Територія району розташована у межах Східно-Європейської платформи. У тектонічному відношенні район складається з трьох частин: найбільший за площею - Український щит з виходами на поверхню кристалічних порід; на Лівобережжі - Дніпровсько-Донецька тектонічна западина; на крайньому північному сході до меж району заходить Воронезький масив, перекритий товщею осадових порід. Згідно з геологічною будовою розміщуються мінеральні ресурси району. На півдні й південному заході розташувався Дніпровський буро-вугільний басейн (головні родовища - Олександрійське, Ватутінське, Коростишевське). З Дніпровсько-Донецькою западиною пов'язані родовища нафти (Леляківське, Гнідинцівське) та газу (Талалаївське) в Чернігівській області. Полісся багате на поклади торфу (Бучманське, Замглайське тощо). На півдні району є родовища уранових руд. На металургійну сировину Центральноукраїнський район не багатий. В Кіровоградській області можна відзначити Побузьке родовище нікелю, в Житомирській - Іршанські поклади титанової руди (ільменіт). З нерудних копалин, окрім палива, виділяються графіт (Завалля), каоліни, будівельна сировина (граніт, пісок, глина тощо); найбільші поклади цінної нерудної сировини розташовані на кристалічному щиті. Загалом мінеральні ресурси Центральноукраїнського району не відіграють визначної ролі в побудові його народногосподарської структури. Частка цього району в інтегральному природоресурсному потенціалі країни складає лише 16,5%, що значно менше, ніж його частка в території України та в загальному економічному потенціалі. До того ж, інтегральний потенціал включає не тільки мінеральні, а й усі природні ресурси.

Істотнішу роль в економіці району відіграють агрокліматичні й лісові ресурси. Територія Центральноукраїнського району розташована в трьох природних зонах: мішаних лісів (Полісся), лісостепу та північного степу. Зональна різноманітність зумовлює багатогалузеву структуру сільського господарства. Район достатньо забезпечений вологою і теплом. Якість ґрунтів поліпшується в напрямі з північного заходу на південний схід - від дерново-підзолистих (Житомирська, північ Київської та Чернігівської областей) до типових і звичайних чорноземів (Черкаська, Кіровоградська області). Південна частина Центральноукраїнського району зосереджує значну частину найкращих чорноземів країни.

Чималі пасма лісів зосереджені переважно в Житомирській, Київській та Чернігівській областях. Найбільш поширені породи - сосна, дуб, береза, осика, липа. Центральноукраїнський район - другий за значенням постачальник деревини в країні. (після Західноукраїнського).

Водними ресурсами, на тлі загального дефіциту в країні, Центральноукраїнський район забезпечений краще, ніж більшість інших районів. Основною водною артерією є Дніпро з притоками; він же - головне джерело гідроенергоресурсів в Україні. В межах району на ньому діють Київська, Канівська, Кременчуцька (Світловодськ) ГЕС.

Певний вплив на формування господарського комплексу району мають лісові ресурси. Поряд з водоохоронної, грунтозахисної та екологічної функціями ліси забезпечують лісоматеріалами будівництво, сільське господарство, транспорт, інші галузі промисловості. Основні лісові масиви району зосереджені у поліській його частини.

З природними передумовами тісно пов'язані екологічна обумовленість різних заходів в окремих галузях виробництва, а також визначення екологічно допустимих навантажень на природне середовище в кожній окремій території (районі, області). Особливо це стосується окремих районів Полісся - зони Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, природно-ресурсна база є важливою матеріальною основою соціально-економічного розвитку господарського комплексу Центрального району.

2. Економіко-географічна оцінка природних умов і природних ресурсів району. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону. Територіально-галузева структура

Природні умови достатньо сприятливі для розміщення промислових підприємств, створення нових шляхів сполучення, а рівнинні степові простори - для розвитку механізованого сільськогосподарського виробництва

Клімат регіону помірно-континентальний, середня температура січня - -6° ... -8 °С, а найтеплішого місяця липня - +16°...+20 °С, кількість опадів - від 450 до 650 мм. Особливістю клімату в регіоні є значні коливання погодних умов з року в рік (разом з вологими бувають і посушливі роки).

В регіоні переважають дерново-підзолисті грунти та чорноземи, в деяких районах (Київська область) трапляються світло-сірі лісові фунти, які в своєму складі мають невисокий вміст гумусу і підвищену кислотність. Лісовий покрив регіону представлений хвойними та змішаними лісами.

Регіон має вдосталь рекреаційних ресурсів, підземні мінеральні води, в тому числі лікувальні, що сприяє організації лікування та відпочинку населення. У регіоні трапляються радонові води різного хімічного складу.

У зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС якість рекреаційних ресурсів на окремих територіях помітно знизилась. Проте в регіоні існують традиційні і перспективні санаторно-курортні зони для відпочинку та лікування.

Головним джерелом водопостачання регіону є р Дніпро з його потужними водосховищами (Київське, Канівське, Кременчуцьке).

У регіоні особливе місце належить підземним водам. Найбільш чисті використовуються переважно для задоволення потреб населення. Запаси поверхневих і підземних вод можуть забезпечувати власні народногосподарські потреби в прісній воді.

Центральний економічний регіон займає 8,2 % території України і зосереджує 11,9 % її населення. Він виробляє 9,3 % продукції всієї промисловості України і 10,7 % валової продукції сільського господарства.

· Мінерально-сировинні ресурси: У регіоні є достатньо потужний природно-ресурсний потенціал, який використовується у господарській діяльності. На території регіону розвідано понад 400 родовищ і 11 видів корисних копалин, однак мінерально-сировинна база регіону недостатньою мірою забезпечує поточну і перспективну потребу в мінеральній сировині. Як уже відомо, в регіоні не вистачає і паливних ресурсів.

У Черкаській обл. загальнодержавне значення мають запаси бентонітових глин і каолінів, які використовуються як формувальні матеріали. Тут недостатня сировинна база для промисловості стінової кераміки. Розвідані запаси будівельного каменю характеризуються високим ступенем освоєння і лімітом земельної площі, тому відсутні резерви нових розробок. Не вистачає в Черкаській обл. і будівельного піску, який поновлюється поставками з київського річкового порту.

Київ і Київська обл. характеризуються відносно невеликими запасами корисних копалин. Достатніми є балансові запаси піску для будівельного розчину та бетону, шляхового будівництва, силікатних матеріалів і глиняної сировини для отримання будівельної кераміки. В області відсутня сировинна база для виробництва цементу, гіпсу, вапна, азбесту; скляна сировина належить до розряду низької якості. Дефіцит цих ресурсів поповнюється поставками із Житомирської, Винницької, Чернігівської та інших областей.

· Водні ресурси: Як уже зазначалося, регіон має достатню водно-ресурсну базу. Головними річками регіону є в першу чергу Дніпро з притоками, який, в основному, забезпечує водопостачання, Десна та Південний Буг. Із малих річок найбільш значними є Рось, Сула, Супій, Тясмин, Ятрань та ін.

У регіоні є велика кількість озер та ставків, які, в більшості, мають рекреаційне значення. Тут розташовані великі водосховища на Дніпрі, про що йшла мова вище. Рівень забезпеченості одного жителя сумарним річковим стоком вищий, ніж в середньому по Україні. Підземні води регіону гідравлічно не з'єднані з річковим стоком. Прогнозні експлуатаційні ресурси оцінюються у межах 2,3 км3.

Найбільшими споживачами води є промислові підприємства Києва та Київської обл., на яких використовується понад 70 % свіжої питтєвої води. У Черкаській обл. - близько 30 %. Великий обсяг споживання води припадає на тепло і енергетику. Тут функціонує найбільша на Україні Трипільська ДРЕС, яка працює на прямоточній системі водопостачання. Велика частка використання води припадає на хімічну, харчову та машинобудівну промисловість.

У зв'язку з ситуацією, що склалася на Чорнобильській АЕС, доцільно перейти на підземні води для споживання населення регіону.

· Лісові ресурси:Лісові ресурси відіграють важливу роль у розвитку економіки регіону. За господарським призначенням ліси розподіляються на дві категорії: до першої належать ліси санітарно-гігієнічного та оздоровчого призначення - їх частка в регіоні становить близько 70 % загальної площі, до другої категорії належать ліси, що експлуатуються, а також спецзона і смуги вздовж залізничних колій та автомобільних шляхів.

Загальна площа лісів становить 968 га, запаси деревини - 141 млн. м3. Породний склад лісів-твердолистяні у Черкаській обл. і змішані у Київській обл. (дуб, береза, сосна, вільха, тополя та ін).

У регіоні значну роль відіграють захисні лісонасадження. їх призначення - захист від вітрової і водної ерозії, поліпшення мікроклімату тощо. Ліси використовуються також у рекреаційних цілях. Значною мірою ведення лісового господарства спрямоване на формування декоративних, біологічно стійких насаджень з підвищеними санітарно-гігієнічними властивостями та формуванням мальовничих насаджень.

· Рекреаційні ресурси: Центральний економічний регіон відомий своїми природно-рекреаційними ресурсами, які характеризуються помірно теплим кліматом, придатними для оздоровлення і відпочинку лісами. Для відпочинку і оздоровлення населення найбільше використовуються узбережжя Дніпра, околиці Києва, зокрема санаторії, що розташовані у Кончі-Заспі та Пущі-Водиці.

Значне місце в організації короткострокового відпочинку відводиться лісопарковому захисному поясу та річці Дніпро, рекреаційний потенціал якої зростає за рахунок великої розгалуженості, наявності лісистості та природних пляжів. Як рекреаційний ресурс використовуються малі річки, які переважно належать до басейну Дніпра. Наявність родовищ радонових мінеральних воду Черкаській обл дозволяє розвивати мережу санаторно-курортних установ

Для збереження ландшафтів та відтворення рослинного і тваринного світу в регіоні створена густа мережа об'єктів природно-заповідного фонду, серед них є Поліський заповідник, дендропарк "Олександрія" (Біла Церква), Дніпровсько-Тетерівське і Заліське заповідно-мисливські господарства. У регіоні є багато пам'ятників архітектури, історії та культури, що сприяє розгортанню значної туристичної діяльності.

· Транспортний комплекс: Центральність розташування території обумовлює розвиток транспортної системи території, хоча вона є менш розвинутою у порівнянні з сусідньою Столичною чи Придніпровською.Територією району не проходить важливих залізничних колій, що мають міждержавне значення. Їх загальна протяжність складає 1,7 тис. км.

Транспортна мережа включає в себе 1527 км. залізниць. Густота їх мережі - 38 км. на 1000 кв.км. Найважливіші залізничні напрямки: Київ-Дніпропетровськ, Харків - Одеса, Київ - Херсон, Знам'янка - Миколаїв,міжнародні: Знам'янка - Москва та Одеса - Москва.

Автомобільний транспорт відіграє ключову роль, але дороги на 12% не мають твердого покриття. Територією району проходять такі автомагістралі:

Санкт-Петербург - Одеса, Київ - Дніпропетровськ,

Київ - Кишинів, Умань - Первомайськ.

Судноплавство на Дніпрі розвинуто слабо. Основні порти - Канів, Черкаси.Територією району проходять траси газопроводів “Союз” Кременчук - Кіровоград, Кременчук - Кривий Ріг, нафтопроводу Кременчук -Кривий Ріг.

2.1 Стан трудових ресурсів

потенціал кіровоградська область географічний

· Трудовий потенціал: Особливості демографічного розвитку центрального економічного регіону вплинули на чисельність та динаміку трудових ресурсів в усіх сферах економічної діяльності

У різних галузях народного господарства регіону зайнято понад 3,7 млн. чол, що становить у межах 14,9% від загальної кількості занятих у народногосподарському комплексі України.

Падіння обсягів виробництва, конверсійні процеси, зміни форм власності і перепрофілювання діяльності підприємств створили умови для перерозподілу трудових ресурсів між галузями народного господарства, у зв'язку з чим значно зросло безробіття, яке офіційно становило у 2005 р. понад 3 %.

З метою скорочення кількості незайнятості працездатного населення, перш за все в промисловості та будівництві, потрібно створити робочі місця у сфері обслуговування населення, у виробництві товарів народного споживання, розвивати приватне підприємництво

· Науково-технічний потенціал: Є одним з найголовніших в Україні. Він включає в себе 84 вищі навчальні заклади 1-11 рівня акредитації, 76 вищих навчальних закладів ПІ-ГУ рівнів і близько 300 науково-дослідних та проектно-конструкторських організацій. У них працює понад 108 тис. наукових працівників, висококваліфікованих спеціалістів (одна третина від загальноукраїнської кількості). Проте за останні роки значна кількість вчених, спеціалістів виїжджають за кордон або працевлаштовується в інших галузях народного господарства.

Нині науково-дослідницькими розробками займається понад 70 тис. фахівців високої кваліфікації. На їх рахунку десятки тисяч наукових розробок (у 2000 р. - 19783) зі створенням нових видів техніки і технології використання власних винаходів.

Визначну роль у створенні науково-технічного потенціалу відіграє м. Київ. Тут розташовано 46 освітніх закладів І-П рівня акредитації та 66 вищих закладів 111-IV рівнів. Координуючим центром всієї наукової творчої думки є Національна Академія наук України з численними інститутами, науково-дослідними підприємствами і лабораторіями, які виконують наукові дослідження і розробки світового рівня.

· Виробничий потенціал: Характеризується наявністю основних виробничих фондів. Питома вага їх вартості в центральному економічному регіоні становить 10,9 % від загальної вартості в Україні, невиробничих 15,5 %. Співвідношення виробничих і невиробничих фондів становить 59,2 і 40,8 %. Структура основних фондів суттєво відрізняється у областях регіону. Якщо в Київській і Черкаській обл. виробничі фонди відповідно становлять 68,7 і 67,6 %, то в Києві за рахунок широкого масштабного будівництва житла, багатьох культурних, освітніх, медичних закладів, інтенсивного розвитку сфери послуг переважає частка невиробничих фондів, яка становить 58,6 % від загального показника по району.

Як і по всій країні, у регіоні спостерігається значний фізичний і моральний знос основних фондів, особливо в промисловості і в будівництві. Це пов'язано із загальними для країни економічними процесами, що призводять до старіння фондів в умовах накопичення їх фізичної маси і відсутності дотримання балансу між введенням нової та виведенням застарілої техніки.

2.2 Внутрішня та зовнішня економічна структура району

У регіоні 577 промислових підприємств (5,8% від загальної кількості по Україні), в тому числі машинобудівних - 88 (15,3% від загальної кількості в районі), деревообробних -19 (3,3%), будівельної індустрії 56 (9,7%), легкої промисловості 39 (6,8%), харчової 216 (37,4%). Основна промислова продукція - верстати й сільгоспмашини, гідравлічні помпи, хімічне волокно, азотні добрива, напівпровідникові матеріали, машини для легкої й харчової промисловості. Тут видобувають уранову руду, графіт, граніт та ін. У 1998 р. вироблено 15,4% цукру від загального показника по Україні, 6% борошна, 6,9% олії та ін. За останні роки промислове виробництво переживає значний занепад. Основні галузі спеціалізації - сільськогосподарське машинобудування, гірничодобувна, паливна, хімічна, будматеріалів, деревообробна, електронна, легка і харчова, чорна та кольорова металургія.

Видобуток бурого вугілля зосереджений у містах Олександрія (Морозівський, Балахівський, Вєрболозівський, Протопопівський, Бандурівський, Костянтинівський розрізи; Світлопольська, Верболозівська, Новомиргородська та Ведвежорська шахти) і Ватутіне; виробництво торфобуровугільних брикетів - на Семенівсько-Головківській, Байдаківській, Димитрівській, Ватутінській фабриках, Семенівському заводі гірського воску в Димитрові. Торф видобуває і переробляє також Ірдинське об'єднання.

Рівень господарського освоєння Кіровоградської області характеризується такими показниками: частка в загальній площі, кількості населення і трудових ресурсів у країні складає відповідно 4,1; 2,3 і 2,2%. Тут зосереджено 2,3% основних фондів, створюються 1,6% валової доданої вартості, промисловістю і сільським господарством виробляється відповідно 3,3 і 0,9% від загальнодержавного рівня.

За територіальним зосередженням (локалізацією) основних галузей економіки в Україні (випуск товарів і послуг) Кіровоградська область виділяється наступними коефіцієнтами: сільське господарство - 2,11; транспорт і зв'язок - 1,32; галузі соціально-культурної сфери - 1,30; житлово-комунальне господарство - 0,95; будівництво - 0,87; галузі сфери обігу - 0,83 і промисловість - 0,45.

Аналіз динаміки територіальної структури промисловості області за 1990-2000 рр. свідчить про скорочення її питомої ваги в Україні по переважній більшості галузей, особливо паливної промисловості й машинобудування і металообробки та харчової промисловості. Істотні зрушення відбулися також в галузевій структурі у напрямі збільшення питомої ваги електроенергетики, чорної металургії, хімічної і нафтохімічної та харчової промисловості й скорочення - паливної, кольорової металургії, машинобудування і металообробки, деревообробної та целюлозно-паперової, легкої промисловості.

Аналіз макроекономічних показників господарського розвитку Кіровоградської області за 1995-1999 роки (у порівняльних цінах 1999 р.) свідчить про зменшення обсягу випуску (товари і послуги) та валової доданої вартості у всіх господарськоформуючих галузях економіки, особливо в основних - промисловості, транспорті і зв'язку та сільському господарстві.

У цей же період в економіці Кіровоградської області відбулися структурні зміни в напрямі збільшення загалом питомої ваги галузей, що виробляють товари, при скороченні промисловості і будівництва, а також збільшення частки інших галузей сектора економіки, які надають послуги (переважно ринкової інфраструктури). Тобто відбувається поглиблення процесу деіндустріалізації економіки і посилення дії сектора нематеріального виробництва.

Питома вага галузей, які виробляють товари, у загальному обсязі валової доданої вартості збільшилася з 49,0 до 51,6%, у тому числі в сільському господарстві - з 24,8 до 29,8%, а в промисловості і будівництві зменшилася відповідно - з 17,1 до 16,2% та - з 6,4 до 4,5%. Разом з тим зростала за питомою вагою додана вартість у сфері послуг, особливо в галузях сфери обігу (переважно в торгівлі) - з 6,8 до 8,2%.

2.2.1 Машинобудування

Машинобудівельний комплекс - це підприємства сільськогосподарського й транспортного машинобудування. Так, тракторні сівалки випускає завод «Червона зірка», завод гідромашин і АТВТ «Гідросила» - помпи для тракторів, автомобілів, екскаваторів, гідравлічні передачі, тукорозкидачі (обидва в Кіровограді). Помпи виробляє філія київського заводу «Більшовик» у Жашкові. Уманський завод сільгоспмашинобудування виготовляє машини для попередньої обробки зерна кукурудзи, ВО «Уманьферммаш» і Корсунь-Шевченківський «Агромаш» - устаткування для механізації робіт у тваринництві, обладнання для виробництва кормів. Підприємство «Автоштамп» в Олександрії продукує кормозбиральну техніку, а сільськогосподарську техніку завод технологічного обладнання в с.Млієві Городищенського району. НВО «Грунтосівмаш» (Кіровоград) випускає системи автоматичного управління, посівну й садильну техніку, інше сільськогосподарське обладнання; завод «Агромаш» в Олександрії -деталі до автобусів (у тому числі міжміського сполучення), тролейбусів. У м. Гайвороні розпочато виробництво сучасних зернових комбайнів, які за техніко-економічними показниками не поступаються західним зразкам. Черкаське підприємство «Ротор» продукує роторно-конвеєрні лінії, а також електроізоляційні матеріали, обладнання для обробки пластмасових виробів. Черкаський та Смілянський машинобудівні заводи виробляють устаткування для харчової промисловості (обладнання для очищення цукру, виробництва спирту). Черкаське АТ «Сатурн» - для молочної, Корсунь-Шевченківський механічний завод - для цукрової, Кам'янський машинобудівний - для легкої і хімічної, ВО «Темп» (Черкаси) - для м'ясної промисловості та ін.

Машинобудівне підприємство в Кам'янці випускає обладнання для виробництва віскози, завод запасних частин у Шполі - легкі причепи, фургони.

В Кіровоградській області, у галузі машинобудування і металообробки, функціонує 176 підприємств і 407 виробництв, випуск продукції яких складає 265,2 млн. грн. Найбільш розвинуті такі галузі машинобудування: сільськогосподарське і тракторне; ремонт тракторів та сільськогосподарських машин; машинобудування для легкої і харчової промисловості та побутових приладів; електротехнічна промисловість; підйомно-транспортне, хімічне і нафтове машинобудування; верстатобудівна та інструментальна промисловість; промисловість металевих конструкцій і виробництв, засобів зв'язку; приладобудування; виробництво технологічного обладнання.

Машинобудування та металообробка в галузевій структурі Черкаської області займає третє місце за обсягами продукції, що складає 7,6%. Представлена вона Черкаським машинобудівним заводом, що виробляє устаткування для харчової промисловості; Смілянським, Корсунь-Шевченківським механічним та верстатобудівним заводами; Уманським і Монастирищенським ремонтно-механічними заводами; Кам'янським та Золотоношським машинобудівним заводами. В Черкасах та Смілі розміщені також заводи по ремонту вагонів та локомотивів.

Машинобудування Черкаської області спеціалізується на виробництві устаткування для харчової, текстильної, хімічної галузей промисловості, баштових кранів, тракторних причепів, роторно-конвеєрних ліній, металоріжучих верстатів тощо.

Приладобудування та виробництво оптико-механічних виробів розміщені в Черкасах (Черкаським приладобудівний завод нині випускає електродвигуни, обладнання для виготовлення консервів), Кіровограді (заводдозуючих автоматів), Умані («Мегометр», «Вега», оптико-механічний завод). В Умані є також підприємство з виробництва театрального обладнання. В Долинській підприємство «Весна» випускає металеві вироби, електротехнічне обладнання, вимірювальні прилади. У Світловодську розміщений завод «Калькулятор», в Кіровограді ТОВ «Приладобудівник», ВО «Харчомаш» виробляють автоматичні спостережні системи, АТ «Радій» - трансформатори, енергетичне обладнання, радіоапаратуру, підсилювачі.

2.2.2 Хімічна промисловість

Підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості розміщені в Черкасах (ВО «Азот»), Світловодську (завод «Промінь» - пластмасові вироби) та Кіровограді (завод «Прогрес»). Основна продукція хімічної промисловості - мінеральні добрива, штучне волокно, напівфабрикати з пластмаси, хімічні реактиви, фарби, товари широкого вжитку (Черкаський «Азот» та «Хімволокно», завод хімічних реактивів та «Аврора», АТ «Герметик» і завод «Прогрес» у Кіровограді). У Світловодську є завод ізоляційних матеріалів, завод «Промінь» що випускає вироби з пластмаси для сільського господарства. Пластмасові вироби та скляний посуд виробляє завод «Сегмент» у Кіровограді. В с.Межиріччя (Умань) розміщені вітамінні заводи; в м. Монастирище - хіміко-фармацевтичне виробництво.

У хімічній і нафтохімічній промисловості (разом із хіміко-фармацевтичною) зосереджено 22 підприємства, які виробляють 2,4% промислової продукції Кіровоградської області, зокрема, виділяється випуск виробів із пластмас і лакофарбова промисловість.

Хімічна та нафтохімічна промисловість займає друге місце в Черкаській області за обсягом продукції (26,7%) і кількістю зайнятих та спеціалізується на виробництві мінеральних добрив, штучних волокон, хімічних реактивів, фарби. Провідними підприємствами галузі є Черкаські об'єднання "Азот", "Аврора" та "Хімволокно". В Умані функціонує вітамінний завод.

2.2.3 ГЕС і ТЕС району

Основою електроенергетики є великі Кременчуцька й Канівська та малі ГЕС - Краснохутірська, Новоархангельська, Тернівська, Гайворонська, Стеблівська, Корсунь-Шевченківська, Тальнівська, Ватутінська; ТЕС - Кіровоградська, Олександрійські (ТЕЦ-1,2,3), Черкаська, Ватутінська, Уманська. Передбачено введення в дію Чигиринської парогазової електростанції. Ще не закінчено будівництво потужної Канівської гідроакумуляційної станції.

Електроенергетика Черкаської області представлена Канівською, Кременчуцькою і низкою невеликих ГЕС (Корсунь-ІІІевченківською, Стеблівською, Тернавською, Краснохутірською), а також Черкаською, Ватутінською, Уманською ТЕЦ.

Основними споживачами електроенергії є хімічна промисловість, житлово-комунальне і сільське господарство, харчова промисловість.

2.2.4 Будівельна індустрія

Будівельний комплекс району порівняно з іншими регіонами України достатньо забезпечений природною сировиною. Експортне значення мають видобуток і виробництво продукції з граніту, лабрадору, трепелу, графіту. Виробництво сипких матеріалів, цегли, будівельних конструкцій має місцеве значення. Цемент завозиться в район із сусідніх областей. Міжрайонне значення має виробництво скла, керамічних та сантехнічних виробів. За останні роки будівельна індустрія переживає значний занепад у зв'язку зі зменшенням купівельної спроможності населення та виробничих організацій. Це вплинуло і на розвиток капітального будівництва. (Табл. 4)

З 1990 р. по 1998 р. обсяги будівництва в районі зменшились в 11,5 раза. Капітальні вкладення в районі становили в 1998 р. 367 млн грн. (3,0% від загального обсягу по країні), або з розрахунку надушу населення 147,0 грн. у Кіровоградській і 132,4 грн. у Черкаській областях (по Україні 242,8 грн.). Капітальні вкладення в житлове будівництво в 1998 р. сягали 77 млн грн., або 3,4% від загального обсягу їх у державі (зменшилися порівняно з 1990 р. в 6,3 раза). Забезпеченість населення житлом у Кіровоградській області була за аналізований період 21,3 м2 загальної площі на одного жителя, в Черкаській - 22,9 (середній показник в Україні - 20,2 м2).

У Кіровоградській області у промисловості будівельних матеріалів зосереджено 76 підприємств, 5,4 тис. працюючих, а випуск продукції складає 66,3 млн. грн. (7,2% від загального обсягу промислової продукції). Розвинута промисловість стінових матеріалів та промисловість нерудних будівельних матеріалів.

Номенклатура продукції промисловості будівельних матеріалів представлена виробництвом залізобетонних виробів, асфальтобетону, керамзитового графіту, щебеню, цегли в Черкасах, Смілі, Тальному. Працюють комбінати по виробництву вогнетривів (Ватутіне), бентонітових глин та видобутку граніту. В загальному обсязі промислової продукції Черкаської області її частка становить 1,4 відсотків.

Будівельні матеріали виробляють Кіровоградське, Капустистинське, Власівське кар'ероуправління. В Городищі видобувають лабрадорит. Заводи з виробництва щебеню є у Хлистунівці, Знам'янці, Новоукраїнці, Ватутіному, Тальному, Гайвороні. Керамзитовий гравій виробляють підприємства м. Черкас. Цегельні заводи розміщені поблизу Кіровограда, в Золотоноші. Чигирині, Маньківцях, Городищі, Корсунь-Шевченківському. Капеві, Жашкові, Монастирищі та ін. Діють комбінати Ватутінськийї (вогнетривів) та Дашуківський (бентонітових глин). У с. Старі Бабани, Мало-Бузуківці, м.Ватутіні, Бобринці, Гайвороні видобувають граніт, каолін - у Ватутіні.

Асфальтобетонні підприємства є в Черкасах, Монастирищі, Кіровограді; підприємства будіндустрії - у Кіровограді (завод «Буддеталь», концерн «Будматеріали»), Світловодську («Дніпроенергобудіндустрія»), Олександрії (завод «Будконструкція»), Черкасах («Будіндустрія») та Умані («Будіндустрія»). Залізобетонні конструкції випускають також підприємства Золотоноші, Кам'янки, Корсунь-Шевченківського, Новоукраїнки, Долинської та ін. Завод залізобетонних опор працює у Знам'янці. Вироби з волокнистого цементу виробляє фірма «Карбід» у Кіровограді.

2.2.5 Легка промисловість

У легкій промисловості Кіровоградській області нараховується 36 підприємств і 14 виробництв, випуск продукції яких складає 1,2% від загальної промислової. Особливого розвитку набула швейна промисловість.

Черкащина має сприятливі умови для розвитку легкої промисловості. Тут виробляють шовкові тканини (Черкаський шовковий комбінат), трикотажні, валяльно-повстяні вироби, гігроскопічну вату (Черкаси), швейні вироби (Сміла, Золотоноша, Умань, Шпола), взуття (Умань, Черкаси), здійснюють первинну обробку конопель (Золотоноша, Іркліїв). У легкій промисловості області в 2000 р. обсяг виробленої продукції (без малих підприємств) складає 1,7% у загальному обсязі продукції промисловості. В 2000 році вироблено 1,4 млн. м2 шовкових і 1,3 млн. м2 бавовняних тканин, частка яких у загальнодержавному виробництві склала 29,3 і 3,5% відповідно.

Найбільші підприємства легкої промисловості - Черкаський шовковий комбінат. Черкаська текстильна і Стеблівська прядильно-ткацька фабрики, швейні фабрики в Черкасах (підприємство «Азас», фірма «Ковіс», яка виготовляє захисний одяг для будівельних робіт, швейна фабрика ім. Л.Українки. МП «Україна) Шполі, Корсунь-Шевченківському, Смілі, Золотоноші, Умані («Роксолана»), Гайвороні (МП «Гайтекс»), Кіровограді й Олександрії (фабрики спецодягу та швейні), Жашкові, Чигирині; взуттєве виробництво є в Черкасах, Кіровограді (українсько-італійське СП «Кімо», підприємство «Кірімпекс»), Умані, Новомиргороді (обробка шкіри), шкіргалантерея, хутрові вироби в Чигирині; валяльно-повстяна фабрика в Черкасах. Трикотажне виробництво зосереджене в Черкасах (підприємства «Арніка», «Любава»), панчішне й галантерейно-трикотажне - в Кіровограді. Плетені вироби випускають у Корсунь-Шевченківському, металеву фурнітурну продукцію - в Чигирині.

2.2.6 Харчова промисловість

Харчова промисловість (у тому числі борошномельно-круп'яна) - це 218 підприємств і 1259 виробництв, сума випуску продукції якими становить 479 млн. грн., або 39,7% промислового виробництва разом з малими підприємствами (2000р.) у Кіровоградській області.

Основними галузями спеціалізації є: м'ясна, масложирова, маслосироробна, молочна, лікеро-горілчана, хлібопекарна, цукрова промисловість.

Аналіз динаміки основних техніко-економічних показників розвитку харчової промисловості за період 1991-2000 рр. свідчить про скорочення кількості зайнятих і зниження продуктивності праці та виробництва продуктів харчування, крім олії, по всій основній номенклатурі. (Табл. 5)

У Черкаській області харчова промисловість на сучасному етапі займає провідне місце за питомою вагою у загальному обсязі випуску продукції (41,5%). Галузями спеціалізації Черкаської області є цукрова, м'ясна, маслосироробна, молочна, консервна промисловість. У 2000 році підприємствами Черкаської області було вироблено 26,7 тис. тонн м'яса, 11,6 тис. тонн ковбасних виробів, що становить відповідно 6,7 і 6,6% у загальному виробництві цих продуктів в Україні. Порівняно з 1990 роком виробництво м'яса скоротилося у 5 разів, ковбасних виробів на 40,5% Незважаючи на спад виробництва, область продовжує займати провідні позиції в Україні по виробництву цих видів продукції. М'ясокомбінати зосереджені в Черкасах та Ватутіному, птахофабрики - в Смілі, Золотоноші, Умані, Катеринополі. Загалом в області у 2000 р. працювало 17 підприємств та 547 виробництв м'ясної та 27 підприємств і 17 виробництв маслоробної і молочної промисловості.

3. Економічна оцінка

3.1 Соціально-екологічні проблеми

Центральноукраїнський район характеризується нерівномірністю рівнів розвитку окремих його частин. Якщо Київська область має високий рівень розвитку (відносно середнього показника в Україні), Черкаська - рівень вище середнього, то Житомирська і Чернігівська - нижче середнього. Наданням інвестиційних пільг треба вирівняти перепад у рівнях економічного розвитку.

Район має значно розширити географію наукомістких виробництв, що визначають науково-технічний прогрес, особливо в машинобудуванні. Зараз таке виробництво зосереджено в Київському промвузлі, а потенційні можливості інших областей використовуються недостатньо. Складною є екологічна ситуація. Район має два «епіцентри» екологічної напруги: зона радіоактивного забруднення навколо Чорнобиля й Черкаський промвузол. Потрібні великі кошти на остаточну ліквідацію наслідків аварії на АЕС та технологічне переобладнання хімічних виробництв.

3.2 Проблеми й розвиток економіки района

В цілому рівень розвитку регіону недостатній, особливо промисловості, електроенергетики. Частково ця проблема буде вирішена введенням в дію Чигиринської ТЄС та Канівської ГАЄС. Є добрі передумови для розвитку середніх і малих міст регіону, розширення в них таких трудомістких галузей, як харчова, легка, машинобудування. Необхідно впроваджувати нові технології, в тому числі і за рахунок іноземного інвестування, як у промисловості, так і в аграрному секторі.

Найперспективнішими в регіоні є галузі машинобудування, харчова й легка, для яких тут сприятливі умови: трудові ресурси, відносно високий науково-виробничий потенціал. У зв'язку зі спеціалізацією району на розвитку сільського господарства та наявністю належних виробничих потужностей доцільна реконструкція сільськогосподарського машинобудування, насамперед Кіровоградського заводу сільськогосподарських машин. Перспективим є розвиток електротехнічної галузі, виробництва обладнання для харчової промисловості, приладобудування, електронної промисловості.

Значних інвестицій для розширення асортименту й поліпшення якості продукції потребують виробництво цукру, макаронних виробів, олійно-жировє, ефіро-олійне, плодоовочеконсервне. м'ясо-молочне та ін.

Позитивні зрушення у легкій промисловості можливі за умови впровадження нових технологій виробництв, особливо у швейній і трикотажній галузях.

У паливно-хімічній промисловості актуальною є проблема переробки бурого вугілля (з нього можна отримати більш ніж 10 видів продукції). Мають бути підвищені обсяги видобутку і рівень комплексної переробки залізної (Долинське) та нікелевої руд. Необхідно вдосконалювати унікальне підприємство з виробництва твердих і чистих сплавів у Світловодську. При впровадженні нових іноземних технологій може стати більш конкурентоспроможним виробництво продукції з цінної будівельної сировини граніту, лабрадору. Технічної реконструкції потребують також об'єднання «Азот» і « Xімволокно».

У сільському господарстві, як і по Україні взагалі, необхідно вводити приватну власність на землю, впроваджувати сучасні технології, розширювати фермерські господарства. Для внутрішнього розвитку району важливим є вдосконалення транспортного комплексу, системи зв'язку, соціальної інфраструктури.

З екологічних проблем найважливішими є захист земельних угідь, рекультивація земель у гірничодобувній галузі, раціональне використання води, зменшення забруднення у місцях зосередження особливо шкідливих підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості (Олександрія, Світловодськ, Черкаси, Кіровоград, Побузьке, Смолине).

У Кіровоградському регіоні склався підвищений рівень забруднення радіонуклідами у районах Канева, Лисянка, Звенигородки. Єкологічно небезпечним є також район видобутку уранових руд (Смолине) через відставання вітчизняних технологій видобутку порівняно із світовими. Важливою є проблема забруднення води малих річок, повітря у великих промислових центрах.

Використання води підприємствами в останні роки зменшилося у зв'язку з кризою виробництва (з 833 млн.м3 в 1990 р. до 306 у 1998р.). Скоротилась і кількість викидів забруднювальних речовин у навколишнє середовище. Об'єм скидання забруднених стічних воду природні поверхневі води в 1998р. становив 89 мли м3(2,1% від загального об'єму їх по Україні). Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря з усіх джерел скоротилися з 680,9 тис. т в 1990р. до 192,6 тис. т в 1998р. (3,2% від загального обсягу по Україні).

У районі швидкими темпами розвивається ерозія земель. На придолинних і прибалкових ділянках межиріч розвиваються лінійний розмив і площинний змив, інтенсивність яких зростає із заходу на схід, особливо у прилеглій до Дніпра смузі (тут еродованість ґрунтів перевищує 50%). Ерозія часто поєднується з обвалами та зсувами. У береговій зоні водосховищ і ставків розвивається інтенсивна абразія. На вододільних плато та лесових терасах Лівобережжя поширена суфозія. Заплави річок місцями заболочені, тут також спостерігається засолення ґрунтів. З метою захисту ґрунтів у 1990 р. на 198,6 тис. га було створено яружно-балкові насадження та лісонасадження уздовж річок, ставків, водойм, затерасовано понад 1 тис. га схилів. Діють 125 очисних споруд добовою потужністю 481 тис.м3. Збудовано 58 протиерозійних ставків. 397 км водорегулюючих валів. У районі понад 420 об'єктів природно-заповідного фонду загальною площею 25,9 тис. га, у тому числі: Канівський заповідник; заказники державного значення Липівський, Русько-Полянський, Тарасів Обрій, Редьчине (орнітологічний) та Чорноліський (ландшафтний); пам'ятки природи Чорний Ліс, Закревський бір, Козацький вал, Мошенська діброва, Горіхове озеро, Святе озеро та ін.; дендрологічні парки Софіївка, Веселі Боковеньки, Черкаський зоопарк; пам'ятки садово-паркового мистецтва Онуфріївський парк, Хутір Надія та ін.

Сучасний стан соціально-економічного розвитку Черкаської області можна охарактеризувати як суперечливий та нестабільний з певними тенденціями до покращення.

В процесі трансформаційних перетворень до формування соціально орієнтованої ринкової економіки державна і регіональна політика має спрямовуватись на структурну перебудову промисловості та формування інноваційної моделі економічного зростання.

Нині перед народногосподарським комплексом Черкаської області стоять ряд, важливих питань які потребують якнайшвидшого вирішення. Це поліпшення демографічної ситуації шляхом створення умов для збільшення народжуваності та зменшення смертності населення, розвиток соціальної інфраструктури малих міст та сіл регіону, пом'якшення територіальних диспропорцій в розвитку продуктивних сил, налагодження впутрірегіональпих зв'язків у промисловості.

Важливим є забезпечення динамічного розвитку промисловості через раціональне використання виробничих потужностей промислових підприємств та оновлення їх основних фондів.

Висновки

Характеристика Центрального економічного регіону є неоднозначною: з однієї сторони - вигідне географічне розташування та родючі землі, начебто повинні сприяти максимальному його розвитку, якого ми, на жаль, не спостерігаємо. З іншої сторони - віддаленість від кордонів та морського порту, недостатність водних та електроенергетичних ресурсів, і не зовсім досконалий поділ праці приводять до того стану, який ми зараз можемо спостерігати. Тож давайте розглянемо всі передумови та характеристики, які притаманні Центральному енергетичному району.

Розташований район в межах України і є єдиним серед економічних районів, межі якого перебувають повністю на території держави. Складається з двох територіальних одиниць - Черкаської та Кіровоградської областей. Загальна площа району складає 45,5 тис. кв. км (це є 7,5 % від загальної площі держави). Населення району - 2530,5 тис. людей (тобто це є 5,2 % усього населення України).

...