Анортозит-рапаківігранітна формація українського щита

Титаноносні габроїди АРГФ звичайно входять до складу невеликих диференційованих інтрузій, вкорінених, переважно, в габро-анортозитові масиви Коростенського та Корсунь-Новомиргородського комплексів. Це, плагіоклаз-піроксенові, плагіоклаз-олівін-піроксенові та плагіоклаз-олівінові породи з підвищеним вмістом Fe-Ti оксидно-рудних мінералів. Їх петрографічний склад змінюється від олівінових габро до габроноритів, норитів та троктолітів. В межах Коростенського плутону найбільш розповсюджені інтрузії титаноносних олівінових габро та троктолітів, прикладами яких є Федорівська, Кропивенська, Рижани-Паромівська, Видибірська, Стремигородська, Давидківська та ін [12-13, 24]. Меншим розповсюдженням користуються інтрузії титаноносних норитів та габроноритів - Пенізевицька, Торчинська, Рудня-Базарська [14, 20, 28]. На Корсунь-Новомиргородському плутоні, навпаки, найбільш розповсюджені інтрузії титаноносних норитів, на манір Носачівської. Для всіх досліджених титаноносних інтрузій властива магматична розшарованість різного масштабу, яка виявляється наявністю кумулятивних шарів, в різній мірі збагачених піроксенами, олівіном, ільменітом, титаномагнетитом та апатитом. Як правило, переважаючі прошарки мезократових габроїдів, з вмістом мафічних мінералів 35-65%, чергуються з підлеглими лейкократовими (10-35% мафічних) і меланократовими (65-95% мафічних). Частка ультрамафітів в розрізах титаноносних інтрузій, звичайно, є найменшою. Мікроструктури титаноносних габроїдів типово кумулятивні: гіпідіоморфнозернисті. У меланократових габроїдах олівін та піроксен є кумулятивними фазами і тому проявляють частковий ідіоморфізм по відношенню до плагіоклазу. У лейкоратових відмінах габроїдів, навпаки, плагіоклаз проявляє ідіоморфізм по відношенню до мафічних силікатів, тобто є кумулятивною фазою. Головні породоутворюючі мінерали титаноносних габроїдів, як правило, мають більш диференційований склад - плагіоклаз менш основний, натомість, піроксени та олівін більш залізисті, порівняно з відповідними мінералами анортозитових порід [41]. Вміст Fe-Ti оксидно-рудних мінералів нерідкісно сягає 10-20%. Головну роль серед них, звичайно, грає ільменіт, менш розповсюджені титаномагнетит та ульвошпінель. Концентрації апатиту часто також мають промисловий характер. Звичайними є постійна присутність калієвого польового шпату та титанистого біотиту. Найбільш загальними особливостями хімічного складу титаноносних габроїдів є збагаченість Na2О, K2О, FeО, MnО, TiО2, P2О5, V, але збідненість MgО, Ni, Cr, порівняно з середнім складом габроїдів інших формаційних типів [41]. Ініціальні відношення 87Sr/86Sr=0.70336 є меншими, порівняно з анортозитовими породами, а відношення еNd=-0.8-(-1.4) - найменші, серед встановлених для базитів коростенського комплексу [9], припускаючи нижньокорове магматичне джерело.

Гібридні породи АРГФ розвинені, переважно, в області контактів габро-анортозитових масивів з рапаківі та рапаківіподібними гранітами, де тяжіють до крайових габроїдних інтрузій, що облямовують більшість габро-анортозитових масивів Коростенського та Корсунь-Новомиргородського АРГК. Однак, зустрічаються й самостійні інтрузивні тіла гібридних порід, вкорінені в центральні частини габро-анортозитових масивів. За структурно-текстурними особливостями, мінеральними парагенезисами та хімічним складом гібридні породи займають проміжне положення між габроїдами та гранітоїдами АРГФ. Це лейкократові плагіоклаз-лужнопольовошпатові породи з помірним, до малого, вмістом кварцу або й без нього, серед яких звичайно розрізняються монцоніти, габро-монцоніти та сієніти. Частина з них відповідають іноземним назвам - мангерит, йотуніт та кенталеніт. Всупереч уявленням (Кононов, 1966; Личак, 1983; Бухарев, 1992) про метасоматичний генезис гібридних порід, автор дисертації відстоює думку про те, що їх походження пов'язане з явищами гібридизму - магматичного змішування (magma mingling) базитового та гранітоїдного розплавів в напіврідкому стані. Кількісний мінеральний склад монцонітів та габро-моцонітів Коростенського та Корсунь-Новомиргородського плутонів представлений: плагіоклазом (34-47%), K-Na польовим шпатом (11-34%), кварцом (0-15%), піроксенами (7-22%), амфіболами (0-13%), олівіном (0-6%), біотитом (до 3%) та ільменітом (до 5%). В гібридних сієнітах зростає вміст лужних польових шпатів (47-55%), за рахунок зменшення вмісту плагіоклазу (27-33%). Хімічний склад плагіоклазів змінюється від андезин-лабрадору Or2-3Ab46-50An47-51 - в габро-монцонітах, до андезину Or1-3Ab58-68An30-39 - в монцонітах. Найменшою основністю An26-30, звичайно, характеризуються плагіоклази з гібридних сієнітів, що зближує їх з гранітами рапаківі. Подекуди, і в монцонітах основність плагіоклазу може зменшуватись до олігоклазу An24-28. Натомість, в ядрах поодиноких фенокристів вона, навпаки, зростає до An48- 51. K-Na польові шпати гібридних порід Or75-87Ab13-23An1-4, подібно до польових шпатів з рапаківі та рапаківіподібних гранітів, характеризуються високим вмістом альбітової складової. Кварц характерний не для усіх гібридних порід. Поруч з кварцовими монцонітами та сієнітами зутрічаються й безкварцові відміни. Піроксени монцонітів та габро-монцонітів представлені інвертованим піжонітом (XFe=0.63-0.81) та авгітом (XFe =0.52-0.71), помітно більш залізистими, порівняно з піроксенами габроїдів. В гібридних сієнітах присутній клінопіроксен ферогеденбергітового складу (XFe=0.92-0.99). Рогова обманка, звичайно, кількісно підпорядкована піроксенам, в багатьої випадках вона, взагалі, відсутня. Її залізистість (XFe) закономірно збільшується від 0.76 - в монцонітах до 0.93-0.99 - в гібридних сієнітах. Олівін, також зустрічається не в усіх різновидах гібридних порід. Залізистість олівінів зростає від 0.81-0.82 в габро-монцонітах до 0.93-0.94 в монцонітах, сягаючи максимуму XFe=0.98 в сієнітах. Так само зростає залізистість біотитів від 0.42-0.52 - в габро-монцонітах, до 0.71-0.72 в монцонітах. Звичайними акцесорними мінералами гібридних монцонітів та сієнітів є апатит та циркон. Їх вміст може сягати промислових концентрацій. До циркону подекуди долучається й баделєїт. Автор вважає, що гібридні породи разом з гранітоїдами АРГФ слугують головним джерелом постачання циркону в розсипища України. При вмісті SiO2, проміжному між притаманним гранітоїдам та базитам АРГФ, сумарна лужність в гібридних породах сягає гранітної, а в деяких випадках і перевищує. Але коефіцієнт агпаїтності (K+Na)/Al завжди менший за одиницю, що віддзеркалює відсутність в їх складі фельдшпатоїдів, лужних піроксенів та амфіболів. Сумарна залізистість Fe/(Fe+Mg) змінюється в межах 0.70-0.95, віддзеркалюючи високодиференційований залізистий склад мафічних мінералів гібридних порід. Порівняно з середнім складом монцонітів інших формаційних типів, монцоніти АРГФ УЩ, містять більше TiO2, FeO та Р2О5, але менше MgO та CaO, за умов близького вмісту SiO2. Порівняно з кларками для середніх порід, вони збагачені P, Ti, Co, Sr, Zr, Nb, Ta, Mo, Ba, Hf, але збіднені Rb, Pb, Th. Вміст рідкісних земель в монцонітах у 110-140 разів перевищує хондритовий з помітним переважанням легких лантаноїдів та слабкою негативною європієвою аномалією. Ізотопні відношення 87Sr/86Sr=0.70187-0.70334 та еNd=-1.2-(-1.4) свідчать про нижньокорове магматичне джерело. Порівняно з середнім складом нижньої континентальної кори, гібридні породи збагачені всіма несумісними елементами, за виключенням Sr. Загалом, концентрації несумісних елементів в них наближуються до рівня, властивого гранітоїдам АРГФ але, на відміну від останніх, в них відсутні негативні аномалії Ва, Ti та Р. Для розподілу мікроелементів в монцонітах визначальними є позитивна аномалія Р і негативні - Та та Sr, які зближують їх з габроїдами АРГФ.

Вулканічні та субвулканічні аналоги АРГФ УЩ представлені палеотипними трахіріолітами, трахібазальтами та трахіандезибазальтами. У вигляді потужних ефузивних та пірокластичних покривів вони входять до складу збраньківської світи, що залягає в нижній частині Овруцької та Вільчанської западин, закладених в північній частині Коростенського плутону. Розповсюджені майже по всій площі Коростенського плутону, дайки кварцових порфірів, сублужних діабазів та плагіоклазових порфіритів, які колись являли підводячі канали вулканічних вивержень тріщинного типу, свідчать про більш широкий ареал вулканізму АРГФ в минулому. Палеотипні трахіріоліти збраньківської світи являють собою вулканічні аналоги гранітоїдів АРГФ. Їх характерною петрографічною рисою є дрібнопорфірова криптова структура з елементами кристалокластової та початкової овоїдної. Чисельні вкрапленики негратчастого мікроклін-пертиту та кварцу підлягають магматичному дробленню та оплавленню. Для фенокристів K-Na польового шпату звичайними є пойкілітові мікроструктури з включеннями серицитизованого плагіоклазу та кварцу. Значне переважання K-Na польового шпату над олігоклазом в парагенезисі вкраплеників визначає сублужний калієвий склад трахіріолітів, споріднюючи їх з рапаківі та рапаківіподібними гранітами. На спорідненість з рапаківі вказують також висока залізистість постеріорних мафічних мінералів та ільменіт-циркон-апатит-флюоритова акцесорна мінералізація. Досліджені автором трахіріоліти Овруцької та Вільчанської западин являють собою переважно палеотипні породи, помітно перетворені постмагматичними процесами, що призвели до неоднорідної аргілізації, мусковітизації, альбітизації та окварцювання. Вкрапленики польових шпатів звичайно заміщуються альбітом, серицитом та каолінітом, підпорядковані мафічні мінерали - хлоритом. Загальна маса, в минулому - склувата або напівсклувата, зараз перетворена на кварц-польвошпатовий мікрофельзитовий агрегат. Для хімічного складу трахіріолітів овруцької серії, крім підвищеної калієвої лужності та високої загальної залізистості, характерними є підвищений, відносно середнього для кислих порід, вміст K2О, Rb, Ga, Zr, Hf, Y, Nb, Th, Zn, TR, але низький вміст CaО, MgО, Al2О3, P2О5, Sr, V, Co. Концентрації рідкісноземельних елементів, як і у випадку рапаківі, в сотні разів перевищують хондритові з характерним збагаченням легкими лантаноїдами та добре виявленою негативною європієвою аномалією. Ізотопні відношення 87Sr/86Sr=0.715718 та еNd= -0.9, перераховані автором за (Шумлянський та Богданова, 2009), свідчать про корове магматичне джерело трахіріолітів овруцької серії. Палеотипні трахібазальти та трахіандезибазальти, прояви яких досліджені автором в районі сс. Бондарі та Ставки, являють собою субвулканічні аналоги габроїдів та габро-монцонітів Коростенського АРГК, відповідно. З ними споріднені чисельні дайки сублужних діабазів та плагіопорфіритів, які асоціюють з плутонами рапаківі та є жильними похідними базитів АРГФ. Їх індикаторними петрографічними особливостями є: добра збереженість первинно-магматичних структур, широкі варіації ступеня кристалічності, присутність як афірових, так і порфірових різновидів, майже мономінеральний плагіоклазовий парагенезис вкраплеників, помірна основність плагіоклазів у вкраплениках і в загальній масі, звичайна присутність лужних польових шпатів у загальній масі, високозалізистий олівін-ільменіт-авгітовий парагенезис первинних мафічних мінералів, циркон-апатитова акцесорна мінералізація, мінливий ступінь низькотемпературних постмагматичних перетворень. Особливостями хімізму досліджених трахібазальтів та трахіандезибазальтів, крім сублужного складу, приналежності до калій-натрієвої серії та високої залізистості, є підвищений, порівняно з середнім для базитів, вміст TiО2, FeО, K2О, P2О5 Ba, Sr, Rb, La, Ce і, натомість, понижений вміст CaО, MgО, Ni, Cr, V, Co, Cu. Концентрації рідкісноземельних елементів, як і у випадку з габроїдами АРГФ, в 100-150 разів перевищують хондритові, з характерним збагаченням легкими лантаноїдами та мінливим характером європієвої аномалії. Порівняно з вірогідним нижньокоровим магматичним джерелом, досліджені трахібазальти та трахіандезибазальти характеризуються збагаченням всіма несумісними елементами, за виключенням Sr. Крім зазначеної стронцієвої аномалії, трахібазальти та трахіандезибазальти характеризуються різкими негативними аномаліями Ba та Ta, а також позитивною аномалією Р. Автором доведено бімодальність складу вулканітів АРГФ. Так, вміст кремнезему змінються від 40-58% SiO2 - в трахібазальтах та трахіандезибазальтах до 70-77% SiO2 - в трахіріолітах, з явним розривом в області 58-70% SiO2. Наявність цього розриву підтверджується даними по дайковим та жильним породам АРГФ. Таким чином, вулканічні, дайкові та жильні породи, які повинні ілюструвати склад вихідних розплавів АРГФ, на відміну від плутонічних, не утворюють безперервного ряду при переході від основних до кислих представників. Це зайвий раз підтверджує висновок автора про відсутність прямого генетичного звязку між гранітоїдною та базитовою складовими АРГФ.

У шостому розділі «Нетипові прояви АРГФ на Українському щиті» наведені результати виконаної автором формаційної типізації окремих проявів субплатформного магматизму УЩ, для яких раніш припускалася спорідненість з АРГФ. Для визначення їх формаційної приналежності використані уточнені індикаторні риси АРГФ УЩ: тектонічна позиція, геологічний вік, фаціальний та петрографічний склад, мінералого-петрографічні та геохімічні особливості. Автором доводиться приналежність до АРГФ Південно-Кальчицького комплексу. Натомість, спорідненість з АРГФ Реутського комплексу, заперечується. Південно-Кальчицький комплекс (ПКК) Приазовського мегаблоку УЩ включає два інтрузивні масиви сублужних гранітоїдів та сієнітів - Володарський та Кременевський, приурочених до межі архейської грануліто-гнейсової області Центрального Приазов'я з палеопротерозойськими автохтонними гранітоїдами Східного Приазов'я (Кривдік та ін., 2010). Субплатформний характер вкорінення ПКК визначається січним положенням його інтрузій, по відношенню до всіх більш давніх орогенних структур регіону, відсутністю проявів складчатості та регіонального метаморфізму в породах комплексу, а також їх ізотопним віком. Інтрузії ПКК проривають давній кристалічний фундамент, складений метаморфічними породами західно- та центрально-приазовської серії, датованими (Геохронологія..., 2008) у 2.70 та 2.14 млрд р, відповідно. Ізотопний вік порід ПКК 1.79-1.80 млрд р (Геохронологія..., 2008) співпадає з віком ранніх фаз вкорінення Коростенського АРГК Українського щита. Спорідненість з АРГФ доводиться характерною петрографічною асоціацією сублужних гранітів, граносієнітів та кварцових сієнітів ПКК з анортозитовими породами, титаноносними габроїдами, піроксеновими монцонітами та роями діабазових дайок сублужного складу. На відміну від інших українських АРГК, у складі ПКК переважають кварцові сієніти та граносієніти, серед яких розрізняють біотит-амфіболові та фаяліт-авгітвмісні різновиди. Частка сублужних біотит-амфіболових гранітів є меншою. Помітне місце займають піроксенові монцоніти та монцогабро. Анортозитові породи - андезиніти, мають підпорядковане значення. Описані також рідкісні титаноносні олівінові мелагабро та ультрамафіти сублужного складу. Серед гранітоїдів ПКК досі не знайдені класичні овоїдні рапаківі. Але, граносієніти та сублужні граніти цього комплексу, за особливостями мінерального та хімічного складу, а також геохімічною спеціалізацією, подібні до гранітоїдів формації рапаківі, на що вже давно звертали увагу (Кривдік та Ткачук, 1990). Найбільш показовими є: 1) стійке переважання K-Na польового шпату над плагіоклазом; 2) високозалізистий біотит-амфіболовий парагенезис мафічних мінералів, який майже повністю заміщує фаяліт-авгітовий парагенезис, притаманний для сієнітів; 3) ільменіт-апатит-циркон-флюоритова акцесорна мінералізація; 4) підвищена загальна лужність, висока калієвість та сумарна залізистість гранітоїдів ПКК. Хімізм головних породоутворюючих мінералів з гранітоїдів цього комплексу також має риси, які є індикаторними для породоутворюючих мінералів з рапаківі - підвищений вміст альбітового міналу у складі K-Na польових шпатів, високозалізистий анітовий склад біотиту, ферогастингситовий склад рогової обманки.

Реутський (Дрокійський) комплекс представлений однойменним масивом сублужних гранітів, площею більш, ніж 1200 км2, розбуреним на південно-західному схилі УЩ в межах Дністерсько-Бузького мегаблоку (Жеру, 1972; Митрохин, 2009). На всій площі розповсюдження цей комплекс перекритий фанерозойськими осадовими відкладами платформного чохла і ніде не відслонюється на денну поверхню. Попередниками реутський комплекс розглядався як один з представників АРГФ УЩ (Колосовська та ін., 1992; Щербаков, 2005). В дисертації автором вперше наводяться докази іншої формаційної приналежності цього магматичного комплексу [43]. На відміну від типових проявів АРГФ УЩ, реутський комплекс вкорінений в давній грануліто-гнейсовий фундамент поза меж з протерозойськими гнейсо-амфіболітовими областями. Рамою для інтрузивних утворень реутського комплексу слугують палеоархейські піроксенові гнейси та кристалосланці дністерсько-бузької серії, а також граніти та мігматити бердичівського комплексу палеопротерозойського віку. Контактовий вплив на породи рами проявлений в ореолах мусковітизації, турмалінізації та андалузитизації (Жеру, 1976), незвичайних, як для екзоконтактів інтрузій АРГФ. Значна контамінованість ксенолітами вміщуючих порід, розповсюдженість флюїдально-директивних текстур та структур катаклазу також відрізняють гранітоїди Реутського масиву від типових рапаківі. Описані М.І. Жеру флюїдально-директивні текстури характеризуються субвертикальним заляганням, виражаючись у обтіканні порфірокластів польового шпату шліроподібними смугами кварц-польовошпат-біотитового складу, тобто мають накладене тектонічне походження. Незвичайною, як для гранітів формації рапаківі, є й повна відсутність асоціюючих базитів та гібридних порід. Ні анортозитів з сублужними габроїдами та монцонітами, ні роїв діабазових дайок на площі Реутського масиву та в його оточені досі не виявлено. Головними петрографічними представниками реутського комплексу є сублужні біотитові та біотит-амфіболові граніти з гастингситом та фаялітом (Жеру, 1987). Овоїдні та маргінаційні структури для них не характерні. Загалом серед реутських гранітів присутні порфіровидні відміни, але мегакристи в них представлені не мікроклін-пертитом, а плагіоклазом. Мафічні мінерали відрізняються більш широким діапазоном залізистості, порівняно з рапаківі. Поруч з високозалізистими біотитами та амфіболами присутні й відносно магнезіальні. Специфічною є й акцесорна мінералізація гранітоїдів реутського комплексу, що за (Жеру, 1976) представлена сфеном, турмаліном, епідотом, магнетитом. Натомість, хімічний склад реутських гранітів відповідає калієвим гранітоїдам А-типу, що й залучалося попередниками у якості головного доказу їх спорідненості з рапаківі.

У сьомому розділі «Аналіз просторово-вікової розповсюдженості та складу докембрійських анортозит-гранітоїдних комплексів поза межами УЩ» узагальнені сучасні дані про регіональну розповсюдженість, геологічний вік, фаціальний та петрографічний склад найбільш типових проявів анортозит-рапаківігранітної та анортозит-мангерит-чарнокіт-гранітної (АМЧГ) магматичних асоціацій докембрію, що дало можливість автору переглянути та суттєво уточнити об'єм та індикаторні особливості цих формаційних типів [16-17]. Всупереч уявленням (Emsly, 1991) автором відстоюється думка про геотектонічну та генетичну розмежованість магматизму АРГ та АМЧГ асоціацій, яка доводиться різницею в характері локалізації, формах залягання, умовах вкорінення, ступені метаморфізму та речовинному складі відповідних магматичних комплексів. На відміну від попередніх зведень I.Haapala, O.T.Ramo та А.М.Ларина, до АРГФ автором віднесені лише ті магматичні комплекси, де достовірно встановлена асоціація рапаківі та рапаківіподібних гранітів з близькими за віком субплатформними анортозитами або спорідненими з ними лейкократовими габроїдами. Класичними проявами АРГФ поза межами України є магматичні комплекси Фінляндії, європейської частини Росії, Карелії та Латвії (Велікославинський та ін., 1978). Менш відомі АРГК Швеції, Польщі, Естонії, Гренландії, Канади, США, Бразілії, Ботсвани, Судану, Китаю, Східного Сибіру та Антарктиди. Є також відомості про наявність масивів рапаківі в Венесуелі, Гайані, Індії та Австралії, але асоціюючих з ними анортозитів там досі не виявлено (Ramo and Haapala, 1993). Таким чином прояви АРГФ присутні на всіх континентах Землі. Інтрузії АРГФ тяжіють до окраїн давніх платформ, де, сумісно з роями діабазових дайок та вулканогенними товщами сублужного складу, формують протяжні пояси анорогенного магматизму (Велікославинський та ін., 1980; Митрохин, 2008). Більшість АРГК залягають в межах стабілізованих у палеопротерозої блоків кристалічного фундаменту давніх платформ. В окремих провінціях встановлюється приуроченість комплексів АРГФ до меж протерозойських блоків з архейськими. Переважна більшість АРГК знаходиться у північній півкулі, де концентрується в межах лавразійської групи давніх платформ - Східно-Європейської, Північно-Американської та Сибірської. Саме у північній півкулі розташовані найбільш типові комплекси АРГФ, які формують шість регіональних петрографічних провінцій: Українську, Прибалтійську, Лабрадорську, Сибірську, Центрально-Американську та Гренландську [22, 25]. Автором доведено, що виокремлені провінції різняться не лише за географічним положенням, а й за часом тектонічної стабілізації, віком вкорінення та особливостями речовинного складу конкретних магматичних комплексів АРГФ [22]. Більшість відомих масивів рапаківі мають протерозойський вік, але зустрічаються також архейські, палеозойські та, навіть, кайнозойські (Larin, 2009). Однак, лише протерозойські рапаківі характеризуються глобальною географічною розповсюдженістю, величезними розмірами інтрузивних тіл та асоціацією з анортозитовими породами. Для аналізу вікової розповсюдженості комплексів АРГФ, узагальненого у роботі [22], використані результати U-Pb ізотопних датувань акцесорних мінералів з порід формації, опублікованих в світовій літературі за останні 25 років. При цьому враховані, переважно, конкордантні датування, а також датування з незначним ступенем дискордантності. Встановлено, що ізотопний вік типових проявів АРГФ дискретно змінюється в інтервалі 1.27-1.81 млрд р, що припускає наявність декількох глобальних етапів магматичної активності. В кожній з виділених провінцій магматизм АРГФ відірваний від попередніх орогенічних подій на 100-300 млн років, але може співпадати з віком орогенії в сусідніх провінціях [22]. В межах окремих регіональних петрографічних провінцій встановлюється по декілька генерацій АРГК з закономірним «омолодженням» їх віку у певному напрямку (Emslіе, 1993). Навіть найменші інтрузивні масиви, звичайно, мають багатофазне становлення з інтервалом вкорінення між окремими магматичними фазами 5-10 млн р. Звичайно, гомодромний порядок вкорінення, у багатьох випадках, порушується чергованістю у часі базитових та гранітоїдних інтрузій. Загальна тривалість магматичних подій в окремих АРГК може сягати 20-60 млн р (Amelin et al., 1995). Існує певна залежність між петрографічним складом АРГК та віком оточуючих порід. АРГК, для складу яких притаманна помітна частка базитів, звичайно приурочені до меж протерозойських блоків з більш давніми архейськими, або безпосередньо інтрудують в архейські блоки [22]. Аналіз фаціального складу типових проявів демонструє, що АРГФ у різній мірі представлена плутонічною, жильною та вулканічною фаціями [17]. Комплекси АРГФ, звичайно, включають суміщені у просторі та часі багатофазні інтрузивні масиви (плутони), малі інтрузії та дайки, а також жильні та постмагматичні утворення. Інколи, до складу АРГК також входять генетично споріднені з ними субвулканічні тіла та вулканогенні товщі. Петрографічний склад окремих АРГК, крім власне гранітів рапаківі та анортозитів, може включати: 1) рапаківіподібні граніти та граносієніти; 2) габро-анортозити та лейкократові габроїди; 3) габро, норити, габронорити, троктоліти та ультрамафіти; 4) монцогабро, монцоніти, монцодіорити та сієніти; 5) сублужні мікроклін-альбітові граніти з топазом та літієвими слюдами; 6) лужні граніти та сієніти з егірином, арфведсонітом та рибекітом; 7) сублужні діабази, граніт-порфіри та мікрограніти; 8) граніт-апліти та пегматити; 9) палеотипні трахіріоліти, трахібазальти та трахіандезити; 10) постмагматичні утворення - грейзени, альбітити, фенітоподібні метасоматити та скарни. Найбільш сталими індикаторними особливостями речовинного складу АРГФ слід вважати приналежність до сублужної серії, а також значний рівень диференційованості всіх згаданих петрографічних складових. Бімодальність формації в багатьох випадках порушується наявністю середніх порід сублужного складу в усіх виділених фаціях глибинності.

У восьмому розділі «Походження та умови формування АРГФ» визначаються геологічні, петрологічні та геотектонічні умови формування АРГК, а також характер їх зв'язку з історією геологічного розвитку та тектонікою УЩ на субплатформному етапі його становлення. Автор відстоює магматичну гіпотезу походження головних представників АРГФ. Основна увага приділяється: характеру зв'язку гранітів рапаківі з іншими представниками формації; речовинному складу, джерелам та умовам генерації материнських розплавів; фізико-хімічним умовам кристалізації материнських розплавів та головним механізмам магматичної еволюції; геодинамічному та геотектонічному режимам вкорінення АРГК. Більшість даних, отриманих автором дисертації, не узгоджуються з загальновідомою гіпотезою про комагматичність гранітоїдної та базитової складових АРГФ. Геологічні співвідношення рапаківі з базитами та іншими представниками АРГФ свідчать про їх роздільне та багатофазне вкорінення в кінцеві магматичні камери. Відсутність прямого комагматичного зв'язку на манір «залишковий розплав - комплементарний кристалічний решток» між гранітоїдною та базитовою складовими АРГФ доведена автором за петролого-геохімічними даними [18, 23]. Геохімія плутонічних, гіпабісальних, жильних та вулканічних представників АРГФ також виявляє відсутність безперервного тренду в еволюції гранітоїдних та базитових розплавів. Більш того, ізотопно-геохімічні дані вказують на формування гранітоїдів і базитів Коростенського АРГК з материнських розплавів, відмінних за складом джерела магмогенерації. Материнські розплави гранітів рапаківі, безсумнівно, мали корове походження. Базити ж було сформовано з магм, що мали змішані мантійно-нижньокорові джерела. При цьому, в типових анортозитових породах АРГФ значення еNd та 87Sr/86Sr віддзеркалюють процеси мантійно-корової взаємодії при магмогенерації. Суто мантійні значення еNd та 87Sr/86Sr встановлюються лише для анортозитів давньої АМЧГ асоціації. Дані мінеральної геотермобарометрії свідчать про те, що кристалізація гранітів рапаківі головних фаз вкорінення Коростенського АРГК відбувалася на глибинах 6-12 км [23]. При цьому, інтрузії рапаківі південно-східної частини Коростенського плутону кристалізувалися на більших глибинах, що доводить більшу глибину їх ерозійного зрізу, ~ 12 км, порівняно з гранітоїдами північної частини плутону. Такий висновок повністю підтверджується й геологічними даними по розповсюдженню припокрівлевих фацій рапаківі, діабазових дайок та останців пугачівської товщі, що складала покрівлю плутону. Ще більша глибина ерозійного зрізу обгрунтовується автором для гранітоїдних масивів Корсунь-Новомиргородського плутону. Натомість, область магмогенерації гранітоїдних розплавів АРГФ УЩ первісно знаходилася на глибині не більше 18 км., (менше 12 км для нинішнього ерозійного зрізу), тобто у верхній корі. Про це свідчать результати геохімічного моделювання виконаного у [31], які добре узгоджуються з даними мінеральної термобарометрії. Для анортозитових порід Коростенського плутону автором доведена полібарична кристалізація [18]. Ксеноліти анортозитів давньої АМЧГ асоціації принесені базитовими розплавами на рівень вкорінення з глибин не менше 30 км. Тобто, давній АМЧГ комплекс, наявність якого припускається автором за геолого-петрографічними даними, підстелює Коростенський плутон на нижньокоровому рівні. При нинішньому ерозійному зрізі - це глибини більше 18 км. Остання цифра визначається з врахуванням умов кристалізації «звичайних» анортозитових порід АРГФ, кінцевий рівень вкорінення яких був не меншим, ніж 12 км. Область магмогенерації базитових розплавів Коростенського плутону повинна була знаходитись на глибинах не менших, ніж рівень залягання давньої АМЧГ асоціації, ксеноліти якої вони містять. Тобто для області магмогенерації анортозитів АРГФ можна припустити нижньокоровове залягання на глибинах, не менше ніж 18 км для нинішнього ерозійного зрізу. Отримані автором геолого-петрографічні дані повністю узгоджуються з опублікованими нещодавно результатами 3-D моделювання гравітаційного і магнітного полів (Bogdanova et al., 2004) та швидкісною моделлю земної кори в районі Коростенського плутону (Ільченко та Бухарев, 2001). На відміну від попередників, аномальна будова нижньої кори під плутонами АРГФ інтерпретується автором як свідчення часткового плавлення гранулітового субстрату під дією ініціальних мантійних магм, що вкорінювалися вздовж межі кора-мантія формуючи позитивний виступ границі М (мантійний діапір), зафіксований геофізиками. Результатом змішування мантійних розплавів з легкоплавким фракціонатом нижньої кори стало утворення сублужних високоглиноземистих магм - вихідних для анортозитів та лейкократових габроїдів [2, 4]. Вкорінюючись на середньо- і верхньокоровий рівень такі розплави та розплав-кристалічні суспензії формували вторинні магматичні камери різної глибинності, які, застигаючи, перетворювалися у габро-анортозитові масиви. Процеси кристалізаційної та гравітаційно-кінетичної диференціації в межах таких масивів призводили до відокремлення сублужних феробазальтових розплавів - вихідних для титаноносних габроїдних інтрузій [41]. Визначені автором ліквідусні температури базитових магм були цілком достатні, щоб призвести до топлення кристалічного субстрату на середньо-верхньокоровому рівні. Саме на таке джерело магмогенерації вказують результати дослідження хімічного складу вихідних розплавів гранітоїдів АРГФ, а також наявні дані про Р-Т умови їх кристалізації [23, 31]. Середньо-верхньокорове походження гранітоїдних розплавів АРГФ додатково підтверджується відсутністю в них глибинних нижньокорових ксенолітів, при широкому розповсюдженні породних включень з помірно- та низькобаричними мінеральними парагенезисами [27, 44]. Дані по ізотопному складу Sr и Nd свідчать про можливість утворення вихідних магм рапаківі за рахунок явища ремобілізації пізньо-орогенних А-гранітів Осницького вулкано-плутонічного поясу. Такий висновок добре узгоджується з висновком [9] про джерело магмоутворення базитових розплавів Коростенського плутону. Походження гібридних порід АРГФ автором вперше пов'язується з явищами механічного та хімічного змішування базитових та гранітоїдних розплавів на верхньо- та нижньокорових рівнях [6, 23]. В дисертації наведені геологічні, петрологічні та геохімічні докази участі магматичного змішування (mingling) та спікання таких розплавів у формуванні гібридних порід. Для уточнення геотектонічної позиції АРГК УЩ автором проаналізовані особливості просторово-вікової розповсюдженості комплексів АРГФ Східно-Європейської платформи (СЄП). Всупереч уявленням попередників, що розглядали Коростенський та Корсунь-Новомиргородський плутони УЩ як найпівденніше відгалуження єдиного крайового магматичного поясу АРГФ, який простягається вздовж західної межі СЄП (Велікославинський та ін., 1976), автор дисертації доводить, що АРГК УЩ формують окрему магматичну провінцію, відокремлену від прибалтійських АРГК за багатьма ознаками. Автор вперше звертає увагу на те, що АРГК Балтійського щита формують три магматичних пояси, які орієнтовані дискордантно, по відношенню до меж СЄП, сходячись у вигляді «потрійного зчленування» з закономірним збільшенням віку магматизму, що, загалом, характерно для рифтогених структур. Виразним відхиленням від такої картини є лише пояс АРГК Українського щита. U-Pb ізотопні датування останніх коливаються в діапазоні 1.80-1.74 млрд р, що на 100 млн р давніше найбільш давніх проявів АРГФ на Балтійському щиті. Крім того, вік останніх орогенічних подій на Українському щиті, 2.0-1.9 млрд р, також помітно давніший за Свекофенську орогенію, що передувала встановленню субпатформного режиму на Балтійському щиті. Таким чином, Українська та Прибалтійська магматичні провінції різняться не лише віком прояву анорогенного магматизму, а й часом тектонічної стабілізації, що передувала вкоріненню АРГК. Автором виявлені регіональні особливості речовинного складу гранітоїдів АРГФ Української та Прибалтійской провінцій, які, вірогідно, обумовлені специфікою джерел магмоутворення і можуть пояснювати особливості їх мінерагенії. Виокремлення двох регіональних магматичних провінцій АРГФ [22, 25] добре узгоджується з наміченим (Bogdanova et al., 2001) тектонічним поділом СЄП на Сарматський та Феноскандійський сегменти, що були причленовані один до одного 1.9-1.8 млрд р т, в результаті колізійної події, яка передувала субплатформному магматизму. На думку автора, безпосередній з'язок магматизму Коростенського АРГК з процесом колізії є маловірогідним. По-перше, завершення колізійних подій за часом співпадає лише з формуванням давньої асоціації АМЧГ Волинського мегаблоку, а не з віком головних фаз АРГФ магматизу на УЩ. По-друге, лише Коростенський плутон тяжіє до колізійного шву між Сарматським та Феноскандійським сегментами СЄП. Всі інші прояви АРГФ суттєво віддалені від нього і, більш того, формують протяжний пояс північно-західного простягання, орієнтований вхрест колізійному шву. І, нарешті, по-третє, формуванню Коростенського АРГК передувало закладення Білокоровицьої грабен-синкліналі, виповненої протоплатформними відкладами. Тобто, між колізійною подією та магматизмом АРГФ на достатньо тривалий час встановився субплатформний режим. Постколізійний характер субплатформного магматизму АРГФ доводиться автором за геологічними та геохімічними ознаками. Провідна роль при цьму надається зачатковим рифтогенним процесам розтягнення земної кори на флангах новоутворених протерозойських складчастих поясів, що раніш були причленовані до давніх «архейських ядер».

геологічний текстурний мінеральний хімічний

Висновки

У дисертації викладені результати вивчення умов локалізації, особливостей геологічної будови та речовинного складу магматичних комплексів АРГФ УЩ, на підставі чого визначені геологічні, петрологічні та геодинамічні умови їх формування, а також встановленно зв'язок АРГК з історією геологічного розвитку, тектонікою та мінерагенією Українського щита на субплатформному етапі його становлення. Основні висновки, що витікають з викладеного матеріалу зводяться до наступного.

1. Анортозит-рапаківігранітна формація Українського щита включає Коростенський, Корсунь-Новомиргородський та Південно-Кальчицький АРГК. Крім крупних плутонів та малих сателітних інтрузій, до складу АРГК входять комагматичні дайкові і жильні утворення гіпабісального та субвулканічного рівнів вкорінення. Вулканічними аналогами АРГФ є палеотипні трахібазальти та трахіріоліти овруцької серії, які, разом з інтрузіями Коростенського АРГК, утворюють єдину вулкано-плутонічну асоціацію. Різниця у фаціальному складі досліджених АРГК та їх складових частин обумовлена різною глибиною ерозійного зрізу.

2. Умови залягання, послідовність вкорінення, глибинна геологічна будова, мінералого-петрографічні та геохімічні особливості Коростенського, Корсунь-Новомиргородського та Південно-Кальчицького АРГК свідчать про те, що їх формування відбувалося в процесі багатократної магматичної взаємодії ініціальних базитових розплавів змішаного мантійно-нижньокорового походження з верхньо-коровою речовиною та сформованими за рахунок неї новоутвореними гранітоїдними розплавами сублужного складу.

3. Коростенський, Корсунь-Новомиргородський та Південно-Кальчицький АРГК формують в південно-західній частині Східно-Європейської платформи окрему субплатформну магматичну провінцію, що відрізняється від сусідньої Прибалтійської магматичної провінції віком субплатформного магматизму АРГФ, його локалізацією та геологічним оточенням, особливостями речовинного складу та мінерагенії, а також геотектонічними чинниками, які вплинули на її розвиток. Магматизм АРГФ УЩ пов'язаний з процесами посторогенної тектоно-магматичної активізації, що відбувалися при закладанні субплатформних рифтогенних структур на флангах новоутворених протерозойських складчастих поясів, що раніш було причленованими до давніх «архейських ядер». Безпосередній зв'язок магматичних комплексів АРГФ УЩ з процесами колізії Феноскандинавського та Сарматського сегментів Східно-Європейської платформи є маловірогідним.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Зінченко О.В. Петрографічні та петрохімічні особливості різновікових серій основних порід Коростенського плутону / О.В.Зінченко, О.В.Митрохин, В.Г. Молявко // Мін. журн. - 2001. - T.23. - N2/3. - C.95-100

2. Митрохин О.В. Вихідні магми базитів Володарськ-Волинського габро-анортозитового масиву / О.В.Митрохин // Вісн. Київ. ун-ту. Геологія. - 2003. - Вип.25. - С.39-42.

3. Митрохин О.В. Анортозитові породи Федорівського масиву (Коростенський плутон, Український щит) / О.В.Митрохин, С.В.Богданова, Л.В.Шумлянський // Сучасні проблеми геологічної науки: Зб. наук. пр. ІГН НАН України / П.Ф.Гожик, відп. ред. - К., 2003. - 53-57.

4. Mitrokhin A.V. The gabbro-anorthosite massifs of Korosten Pluton (Ukraine) and problems concerning the evolution of the parental magmas / A.V. Mitrokhin // Ilmenite deposits and their geological environment. -Special Publication of NGU (Geological Survey of Norway). - Trondheim, 2003. - N9. - P. 96-97.

5. Kozyrovska N.O. Microbial community in a precursory scenario of growing tagetes patula in a lunar greenhouse / N.O.Kozyrovska, O.S.Korniichuk, T.M.Voznyuk, M.V.Kovalchuk, T.L.Lytvynenko, I.S.Rogutskyy, O.V.Mitrokhin, V.R.Estrella-Liopis, T.I.Borodinova, S.P.Mashkovska, B.H.Foing, V.A.Kordyum // Космічна наука і технологія. - 2004. - 10, №5/6. - C.221-225.

6. Білан О.В. Контактові взаємовідношення порід коростенського комплексу на прикладі Малинського масиву рапаківі / О.В.Білан, О.В.Митрохин // Вісн. Київ. ун-ту. Геологія. - 2005. - Вип.33. - С.23-26.

7. Митрохин О.В. Петрографія габро-долеритів Звіздаль-Заліської дайки / О.В.Митрохин, А.М.Омельченко // Вісн. Київ. ун-ту. Геологія. - 2006. - Вип.36. - С.30-32.

8. Митрохин О.В. Типоморфізм мегакристів високоглиноземистих ортопіроксенів з анортозитів Федорівського масиву (Коростенський плутон) / О.В.Митрохин, А.В.Пічугін, Л.В.Шумлянський, М.К.Суханов, В.С.Загородній // Записки Українського мінералогічного товариства. - 2006. - Т.3. - С.103-107.

9. Shumlyanskyy L.V. The origin of basic rocks of the Korosten AMCG complex, Ukrainian shield: Implication of Nd and Sr isotope data / L.V.Shumlyanskyy, R.M.Ellam, O.V.Mitrokhin // Lithos. - 2006. - 90. - P.214-222.

10. Kozyrovska N.O. Growing pioneer plants for lunar base / N.O.Kozyrovska, T.L.Lytvynenko, O.S.Korniichuk, M.V.Kovalchuk, T.M.Voznyuk, O.Kononuchenko, I.Zaetz, I.S.Rogutskyy, O.V.Mitrokhin, S.P.Mashkovska, B.H.Foing, V.A.Kordyum // Advances in Space Research. - 2006. - 37. - P.93-99.

11. Lytvynenko T.L. A rationally assembled microbial community for growing Tagetes patula in a lunar greenhouse / T.L.Lytvynenko, I.Zaetz, T.M.Voznyuk, M.V.Kovalchuk, I.S.Rogutskyy, O.V.Mitrokhin, D.V.Lukashov, V.R.Estrella-Liopis, T.I.Borodinova, S.P.Mashkovska, B.H.Foing, V.A.Kordyum, N.O.Kozyrovska // Research in Microbiology. - 2006. - 157. - P.87-92.

12. Митрохин А.В. Петрология и рудоносность Федоровского апатит-ильменитового месторождения / А.В.Митрохин, Т.В.Митрохина // Мін. журн. - 2006. - T.28. - N4. - C.43-52.

13. Митрохин О.В. Титаноносні габроїди Федорівського апатит-ільменітового родовища / О.В.Митрохин, Т.В.Митрохіна // Вісн. Київ. ун-ту. Геологія. - 2006. Вип.37. - С.20-22.

14. Митрохин О.В. Титаноносні габроїди Пенізевицького рудопрояву ільменіту (Волинський мегаблок УЩ) / О.В.Митрохин, Т.В.Митрохіна // Вісн. Київ. ун-ту. Геологія. - 2007. - Вип.40. - С.18-20.

15. Митрохіна Титаноносні габроїдні інтрузії Волинського мегаблоку Українського щита / Т.В.Митрохіна, О.В.Митрохин // Вісн. Київ. ун-ту. Геологія. - 2008. Вип.43. - С.33-35.

16. Митрохин О.В. Анортозит-рапаківігранітна формація Східно-Європейської платформи / О.В.Митрохин // Вісн. Київ. ун-ту. Геологія. - 2008. - Вип.44. -С.53-57.

17. Митрохин О.В. Петрографічний склад комплексів анортозит-рапаківігранітної формації / О.В.Митрохин // Вісн. Київ. ун-ту. Геологія. - 2008. - Вип.45. - С.62-66.

18. Митрохин А.В. Полибарическая кристаллизация анортозитов Коростенского плутона (Украинский щит) / А.В.Митрохин, С.В.Богданова, Л.В.Шумлянский // Мін. журн. - 2008. - T.30. - N2. - C.36-56.

19. Митрохин О.В. Стратиграфія та магматизм Бехінського блоку складчастого фундаменту Коростенського плутону / О.В.Митрохин, А.М.Омельченко, К.М.Овчарук // Проблеми стратиграфії кам'яновугільної системи: Зб. Наук. праць / Відпов. ред. П.Ф. Гожик, С.А. Вижва. - К., 2008. - С.155-160.

20. Митрохин А.В., Митрохина Т.В., Шумлянский Л.В. Минералого-петрографическая характеристика Пенизевичского рудопроявления ильменита (Северо-западный район Украинского щита) / А.В.Митрохин, Т.В.Митрохина, Л.В.Шумлянский // Наук. праці Донецького національного технічного у-ту. - Серія гірничо-геологічна. - Вип. 8 (136). - Донецьк, 2008. - С.143-149.

21. Шумлянський Л.В. U-Pb по цирконах ізотопний вік порід Корсунь-Новомиргородського анортозит-рапаківігранітного плутону / Л.В.Шумлянський, О.В.Митрохин, С.В.Богданова, О.М.Братчук, П.Ф.Якубенко // Геолог України. -2008. - №1-2. - С.77-85.

22. Митрохин А.В. Анализ пространственно-временной распространенности комплексов анортозит-рапакивигранитной формации / А.В.Митрохин // Геолог України. - 2008. - №4. - С.65-73.

23. Митрохин А.В. Петрология Малинского массива рапакиви (Коростенский плутон) / А.В.Митрохин, С.В.Богданова, Е.В.Билан // Мін. журн. -2009. - T.31. - N2. - C.66-81.

24. Митрохин О.В. Мінералого-петрографічна характеристика Кропивенської титаноносної інтрузії (Волинський мегаблок Українського щита) / О.В.Митрохин, О.В.Андреєв, Т.В.Митрохіна // Зб. наук. праць Укр ДГРІ. - 2009. - № 3-4. - С.68-81.

25. Митрохин О.В. Регіональні провінції анортозит-рапаківігранітної формації протерозою / О.В.Митрохин // Вісн. Київ. ун-ту. Геологія. - 2009. - Вип.46. - С.4-10.

26. Митрохин О.В. Петрографічні особливості та формаційна приналежність сублужних долерит-діабазових дайкових комплексів Українського та Балтійського щитів / О.В.Митрохин, А.М.Омельченко // Вісн. Київ. ун-ту. Геологія. - 2009. - Вип.47. - С.19-23.

27. Грущинська О.В. Петрографія ксенолітів з гранітоїдів Малинського масиву рапаківі / О.В.Грущинська, О.В.Митрохин, О.В.Білан // Вісн. Київ. ун-ту. Геологія. - 2010. Вип.48. - С.15-19.

28. Митрохин А.В. Петрология и формационная принадлежность габбро-долеритов Рудня-Базарской интрузии (Волынский мегаблок Украинского щита) / А.В.Митрохин, А.Н.Омельченко, А.А.Андреев // Мін. журн. - 2010. - T.32. - N1. - C.57-66.

29. Митрохин А.В. Генерационный анализ цирконов из рапакиви Корсунь-Новомиргородского плутона (результаты монозернового XRF-анализа) / А.В.Митрохин, А.В.Андреев, А.Л.Бункевич, Е.А.Хлонь // Геолог України. - 2010. - №1-2. - С.62-69.

30. Mitrokhin A.V. The gabbro-anorthosite massives of Korosten Pluton (Ukraine) and problems of evolution of parental magmas / A.V.Mitrokhin // Abstract - GEODE field workshop 8-12th July 2001 on ilmenite deposits in the Rogaland anorthosite province, S.Norway. - NGU Geological Survey of Norway, 2001. - P.86-90.

31. Shnyukov S.E. Precambrian Korosten pluton (Ukrainian Shield) as a magmatic-hydrothermal ore-forming system: some contributions to a generalized geochemical model / S.E.Shnyukov, I.A.Sergienko, O.V.Zinchenko, A.V.Mitrokhin, I.I.Lasareva, A.V.Andreev, A.V.Grinchenko, E.A.Khlon // Abstract volume and Field trip guidebook, 3rd annual GEODE-Fennoscandian Shield workshop on Palaeoproterozoic and Archaean greenstone belts and VMS districts in the Fenoscandian Shield. - St.Petersburg: SC “Mineral”, 2001. - P.74-81.

32. Митрохин О.В. Мегакристи високоглиноземистих ортопіроксенів у базитах Коростенського плутону та їх петрогенетичне значення / О.В.Митрохин, О.В.Зінченко // Зб. мат. наук. конференції "Актуальні проблеми геології України". -К., 2001. - С.26.

33. Митрохин О.В. Гранітоїди Малинського масиву рапаківі (Коростенський плутон) / О.В.Митрохин, О.В.Білан // Матеріали наукової конференції професорсько-викладацького складу геологічного факультету "Актуальні проблеми геології України". - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. - С.25.

34. Митрохин О.В. Коростенський плутон - найпривабливіший полігон навчальної геохімічної практики / О.В.Митрохин, О.В.Зінченко, С.П.Савенок, О.В.Андрєєв // Матеріали наукової конференції професорсько-викладацького складу геологічного факультету "Актуальні проблеми геології України". - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. - С.23.

35. Шумлянський Л.В. Походження базитових членів анортозит-рапаківігранітної асоціації Коростенського плутону згідно з даними про ізотопний склад неодиму / Л.В.Шумлянський, О.В.Митрохин // Матеріали наукової конференції професорсько-викладацького складу геологічного факультету "Актуальні проблеми геології України". - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. -С.25-26.

36. Митрохина Т.В. Титаноносные интрузии субщелочных габброидов Волынского мегаблока Украинского щита / Т.В.Митрохина, А.В.Митрохин // Щелочной магматизм Земли и его рудоносность. - Материалы международного совещания. - Донецк, 10-16 сентября 2007 г. - Киев, 2007. - С.182-185.

37. Омельченко А.Н. Петрография и геохимия габбро-долеритов Звиздаль-Залеской дайки / А.Н.Омельченко, О.В.Митрохин // Актуальные проблемы геологии докембрия, геофизики и геоэкологии. - Материалы XVIII молодежной научной конференции, посвященной памяти К.О.Кратца. Санкт-Петербург, 8-13 октября 2007 г. - СПб., 2007. - С.90-92.

38. Митрохин А.В. Комплексы анортозит-рапакивигранитной формации Украинского щита / А.В.Митрохин // Геология и геоэкология: исследования молодых. - Материалы XIХ конференции молодых ученых, посвященной памяти К.О.Кратца. 24-28 ноября 2008 г. - Апатиты, 2008. - С.95-97.

39. Омельченко А.Н. Субщелочные долерит-диабазовые комплексы в обрамлении плутонов рапакиви Восточно-Европейской платформы / А.Н.Омельченко, О.В.Митрохин // Геология и геоэкология: исследования молодых. - Материалы XIХ конференции молодых ученых, посвященной памяти К.О.Кратца. 24-28 ноября 2008 г. - Апатиты, 2008. - С.103-105.

40. Митрохина Т.В. Магматическая расслоенность в титаноносных габброидах Крапивенской интрузии [Електронний ресурс] / Т.В.Митрохина, А.В.Митрохин, А.А.Андреев // Тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції молодих вчених «Сучасні проблеми геологічних наук». - Київ, 6-8 квітня 2009 р. - Геол. ф-т Київ. нац. у-ту ім. Т. Шевченка. - 1 електрон. опт. диск (CD-ROM); 12 см. - Систем. вимоги: Pentium; 32 Mb RAM; Windows 98/2000/NT/XP. - Назва з титул. екрану.

41. Митрохин А.В. Титаноносные габброидные интрузии анортозит-рапакивигранитной формации Украинского щита / А.В.Митрохин, Т.В.Митрохина // Геология, полезные ископаемые и геоэкология Северо-Запада России. - Материалы XХ российской конференции молодых ученых, посвященной памяти К.О.Кратца. -Петрозаводск: КарНЦ РАН, 2009. - С.33-35.

42. Омельченко А.Н. Пояса протерозойских базитовых даек Волынского мегаблока Украинского щита / А.Н.Омельченко, О.В.Митрохин // Геология, полезные ископаемые и геоэкология Северо-Запада России. - Материалы XХ российской конференции молодых ученых, посвященной памяти К.О.Кратца. -Петрозаводск: КарНЦ РАН, 2009. - С.39-41.

43. Митрохин О.В. Рапаківі та рапаківіподібні граніти Українського щита [Електронний ресурс] / О.В.Митрохин // Тези доповідей ІІ Всеукраїнської молодіжної конференції-школи «Сучасні проблеми геологічних наук». - Київ, 12-15 квітня 2010 р. - Геол. ф-т Київ. нац. у-ту ім. Т. Шевченка. - 1 електрон. опт. диск (CD-ROM); 12 см. - Систем. вимоги: Pentium; 32 Mb RAM; Windows 98/2000/NT/XP. - Назва з титул. екрану.

44. Грущинская Е.В. Петрография ксенолитов в гранитах рапакиви Коростенского плутона (Украинский щит) / Е.В.Грущинская, А.В.Митрохин, Е.В.Билан // Актуальные проблемы геологии докембрия, геофизики и геоэкологии. - Материалы XXI молодежной научной конференции, посвященной памяти члена-корреспондента АН СССР К.О.Кратца. - С.Петербург, 2010. - С.237-241.

45. Митрохин А.В. Вулкано-плутоническая ассоциация коростенского магматического комплекса анортозит-рапакивиподобной формации Украинского щита / А.В.Митрохин // Актуальные проблемы геологии докембрия, геофизики и геоэкологии. - Материалы XXI молодежной научной конференции, посвященной памяти члена-корреспондента АН СССР К.О.Кратца. - С.Петербург, 2010. - С.287-290.

Размещено на Allbest.ru