Сабатинівські поселення Степового Побужжя в цивілізаційному просторі (економічний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru

Сабатинівські поселення Степового Побужжя в цивілізаційному просторі (економічний аспект)

Матвієнко Л.В

Степове Побужжя являє собою західну, найвужчу частину степового коридору Східної Європи між великим євразійським степовим простором і Центральною Європою, Балкано - Придунав'ям. В давні часи вказана територія мала великий вплив не тільки на східний та західний простір, але і визначала характер взаємовідносин степових культур і культур прилягаючих з півночі та заходу.

Треба зазначити, що топонім Північне Причорномор'я в даному контексті є прийнято умовним, бо при близькому розгляданні різних археологічних культур від неоліту до середньовіччя розглядаються специфічні в культурному відношенні зони - Придунав'я, Придністров'я, Придніпров'я, Приазов'я в тому числі і Степове Побужжя, у вигляді основної ланки,що поєднує не лише Схід і Захід а й Північ, території сучасної України. У східній частині Північно-Західного Причорномор'я знаходиться регіон «Степове Побужжя» - область, розташована на території, яка прилягає до нижньої течії р. Південний Буг (даний регіон обмежений на заході - Тилігульським лиманом, на сході - р. Інгулець, на півдні - Дніпровським лиманом, а на півночі - лісостепом).

Степове Побужжя в регіональному аспекті виділялося практично всіма дослідниками давньої історії України: О.Шапошніковою [1] при виділенні Інгульської катакомбної культури, І.Шарафутдіновою [2] та В.Клюшенцевим [3] при опрацюванні археологічних матеріалів регіону і виділенні південно-бузького ареалу сабатинівської культури, Ю.Гребенніковим при розгляданні пам'яток ранньої залізної доби [4]. Названі автори «правомірно» виділяють регіон Степове Побужжя як специфічне явище у ряді археологічних культур.

У другій половині ІІ -го тис. до н.е. історичний розвиток Степового Побужжя був представлений носіями сабатинівскої археологічної культури, яка охоплювала достатньо великі території, створюючи специфічні варіанти на просторі Північно-Західного Причорномор'я.

Походження сабатинівської культури дослідники пов'язують з попередньою місцевою культурою багатопружкової кераміки, а також значним впливом зрубної культури (лівобережжя Дніпра ) та культури Монтеору (східна Румунія ). На сьогоднішній час відома значна кількість поселень сабатинівців, проте значні дослідження проведені лише в деяких з них: Бузьке ІІ, Щуцьке, Воронівка, Ташлик І і IV, Жовтень, Степове.

В запропонованій статті автор намагається розкрити деякі аспекти економічного розвитку Півдня України як однієї з підсистем пізньої бронзової доби ойкумени.

Бронзова доба за багатьма ознаками була переломною епохою в історії людського суспільства - відбувається подальший розвиток відтворюючої економіки з коливанням в різні періоди питомої ваги землеробства та скотарства, розвиток металургійної справи, демографічний зріст, поступова стратифікація соціально-економічних відносин та диференціація суспільства, зміцнення інституту вождів, трансформація релігійних та ідеологічних уявлень.

Цілеспрямовані дослідження Степового Побужжя почалися в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. В.Гошкевич [5,146] вперше підготував короткий нарис археологічних пам'яток Північно-Західного Причорномор'я, та висловив думку про те, що найдавніші пам'ятки належать кіммерійському періоду. Подібне об'єднання всіх доскіфських пам'яток характерне не лише для концепції Гошкевича, але і для праць інших дослідників. Наприклад, Д.Самоквасов намагався в пониззі Дністра знайти могили кіммерійських царів, описаних Геродотом.

Знахідки у 1912 році Бородінського (Бессарабського) скарбу дозволила Е.Штерну [6], А.Спіцину та іншим дослідникам розглядати стародавності Північного Причорномор'я у хронологічному зв'язку з аналогічними пам'ятками Центральної та Південно-Східної Європи, Егейського світу, Кавказу та Сибіру.

У 1920-1930 - х роках ширше розгорнулися археологічні дослідження, особливо поселень, сабатинівського типу. На Сухому лимані, був знайдений Червономаяцький скарб ливарних форм з керамікою сабатинівського типу. У 1940 -х роках А.Добровольський почав розкопки Сабатинівського поселення яке надалі дало назву всьому культурно-хронологічному пласту пам'яток доби пізньої бронзи Північного Причорномор'я, відокремлених в особливу археологічну культуру [7,86].

В кінці 50-х на початку 60-х рр. ХХ ст. з питань приналежності пам'яток доби пізньої бронзи Північно-Західного Причорномор'я сформувалися дві точки зору: про їх східне походження та зрубної приналежності:

О.Кравцова-Гракова [8,37] та про місцевий розвиток самостійної сабатинівської культури: М.Болтенко, А.Добровольський [7,78-88], М.Сініцин, Н.Погребова [9], І.Шарафутдінова [2], І.Черняков [10].

Перші розкопки в Степовому Побужжі ще в 1930-і роки були проведені в зоні запланованого будівництва Бузької ГЕС, де археологічна експедиція провела розкопки ряду пам'яток доби бронзи (Сабатинівка, Кременчук). В кінці 1950-х років Н.М.Погребова [11] у Степовому Побужжі провела невеличкі дослідження поселень Анатольївка та Пересадівка.

Починається новий етап дослідження пам'яток доби бронзи цього району. В результаті комплексного дослідження всієї степової зони Північно-Західного Причорномор'я з початку 1960-х років, були відкриті десятки нових поселень доби пізньої бронзи змінивши уявлення про заселення вказаної території. Основні розкопки велися в Степовому Побужжі експедиціями Інституту археології АН України. Проводилися масштабні розкопки поселень Жовтень, Новорозанівка, Пєлагєєвка, Бузьське, Ташлик, Щуцьке, Виноградний Сад. Були отримані матеріали які дали можливість визначити розміри і планування поселень, техніку будівництва приміщень, особливості їх архітектури та господарське призначення споруд, а також розвиток та напрямки ремесла.

Результатом стали наступні висновки дослідників:

топографічно, поселення сабатинівської культури можна розділити на три групи - поймені (Федорівка І, Володимирівка, Виноградний Сад та ін.), побережно-балочні (Бузьке І, Новорозанівка II, Сергіївка, Степове, Ташлик IV та ін.) та степові (Сабатинівка, Балабанівка та ін.);

за формою розташування споруд поселення розподіляються на прямокутні (Ташлик IV, Новобогданівка II), овальні (Балабанівка VII) і підтрикутні (Ташлик І), інакше Виноградний Сад - центральний тік із спорудами для просушки зерна. Споруди середньої площі, вірогідно щось подібне до адміністративних пунктів або комор для вже готової продукції звезених з периферії. Через острівець йшла переправа або місток до комплексу (Бузьке ІІ) з щільною «квартирно-коридорною» забудівлею (щось на кшталт радянських малосімейних гуртожитків, але ж колективного господарювання). На перефірійному поселенні Ташлик І окрім великих зернових комор, явно не житлових приміщень із знахідками ритуальних зернових хлібців, знаходились, трошки за межами основного масиву, виробничі майстерні - по обробці шкіри та, найвірогідніше по обробці риби, судячи по великій кількості риб'ячих кісток в приміщенні;

площа поселень коливається від 0,5 до 20 га.

Поруч з вуличним плануванням жител в декілька рядів відзначається й інше: розміщення житлових та господарських комплексів простими групами-гніздами (Жовтень, Зміївка, Ташлик І).

В останній час визначені особливі виробничі комплекси, розміщені у відокремлених частинах поселень. Так, І.Шарафутдінова в Степовому дослідила виробничий комплекс де обробляли шкірі тварин та виготовляли кісткові знаряддя праці. Цей комплекс являв собою споруду площею біля 100 кв. м. Такий самий комплекс виявлено на Ташлику І [12;13,432;14].

Відоме Степове Побужжя і багатими скарбами бронзових предметів (Інгульський, Коблевський, Новогригорівський, Курлозівський та ін.). Саме в межиріччі річок Південний Буг і Дністер була знайдена Червономаяцька бронзоливарна майстерня.

Як зазначено вище, сучасна територія Миколаївщини в давнину була дуже яскраво представлена пам'ятками сабатинівської культури, які дають змогу виходити на рівень історичної інтеграції археологічних артефактів та ставити питання про рівень економічного розвитку - базис соціально - економічних, соціально - політичних та ідеолого-релігійних структур тогочасного суспільства.

Доведено що економіка сабатинівського суспільства базувалася на достатньо розвиненому, як для свого часу, комплексному господарстві із землеробсько-скотарським напрямком, при допоміжній ролі інших форм - полювання та рибальства, а також на високому рівні розвитку ремесла.

На даний момент з'явилася можливість на достатньо конкретних фактах поставити питання про структуру просторово - господарчої структурної концентрації поселень сабатинівської культури.

Можна визначити існування господарчо-концентричних кіл по структурі сабатинівських поселень: за основу ми беремо найкраще досліджений регіон з пам'ятками цієї культури - т. з. «Гранітно-Степове Побужжя» від м. Южноукраїнськ до с. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, до південного кордону кристалічного щита. В цьому регіоні зосереджена значна кількість пам'яток площею від кількох квадратних метрів до кількох гектарів, із різною системою забудови та конструкцією приміщень, що свідчить про їх різне господарське призначення в системі визначеної структури «куща» пам'яток, які концентруються навколо «базових» пам'яток в радіусі до 10 - 12 км, а поза цією зоною, в проміжку 15 - 20 км пам'ятки цього часу відсутні. Це дає можливість ставити питання про існування специфічних «адміністративних» центрів вздовж певних географічних (річки, балки) структур із закритою системою (самодостатнього) господарства (економіки).

Виноградний Сад - був центральним господарчо-розподільчим комплексом, Бузьке ІІ - виконувало функцію спального району, Бузьке

мали розмір 20 на 30 км і виконували роль рибо заготівельного пункту, поселення, Ташлик І функціонувало, як зерно виробничий вузол цього об'єднання; на поселенні Ташлик IV зафіксовано споруди з конічним коридором для доїння та стрижки овець. А чотири великих пустих приміщення на кам'яних фундаментах були зимовими кошарами. На поселенні Щуцьке І провідним заняттям був найбільш вірогідно садово-городній напрямок, судячи з відокремлених «садиб» площею до 0,25 - 0,5 га з рослино - культурною диференціацією.

Ми також можемо знайти підтвердження вищезгаданому припущенню на прикладі поселень на Березанському лимані: Анатоль'ївка (Погребово) - базове поселення типу Виноградний Сад - Бузьке, Червоноукраїнка - заготівля м'ясної та рибної продукції, Любине - зернове спрямування, Новопетрівка - садово-городне, невеличкі пункти - Анатоль'ївка II -IV - скотарські стоянки. Подібна структура простежується на Бузькому лимані - Балабанівка ІІ, ХІІ; на Інгулі - Розанівка, Сагайдак тощо.

Загалом, серед культур другої половини ІІ тис. до н. е. сабатинівська культура була однією з найрозвиненіших, що впливала на західних, північних та східних сусідів. Три століття стабільності (XV-XIII ст. до н. е. ) привели до демографічного вибуху, коли щільність населення досягла небаченого раніше рівня. За умов екстенсивного ведення господарства перенаселення неминуче вело до виснаження пасовиськ, забитих гуртами худоби, та й не вистачало орних земель на плато та заплавах річок. Близько 1200 р. до н. е. завершується період кліматичного оптимуму. Клімат стає більш прохолодним та посушливим, що мало катастрофічні наслідки для населення Південної України.

Суттєві події відбуваються у Циркумпонтійській зоні. Близько 1225 р. до н.е. вибухнула Троянська війна, що закінчилася загибеллю Трої. Розпочинається грандіозний рух «Народів моря» з центральної та східної Європи до Малої Азії і далі, до Єгипту, Сицилії та Сардинії в якому брали участь жителі сабатинівської культури [15;16]. Це переміщення населення істотно вплинуло на подальший розвиток як степового регіону Північного Причорномор'я так і на історію всього стародавнього світу в цілому. Наведені міркування історичного характеру попередні, потребують більш детальної розробки, але в цілому відповідають реальному характеру комплексу пам'яток.

Таким чином, за бронзової доби на теренах України структури степових та лісостепових колективів істотно різнилися. Степові простори Північного Причорномор'я та Надазов'я протягом II тис. до н. е. були ареною міграцій, переміщень населення, воєнних сутичок. Поза тим, населення українських степових районів на сході перебувало під відчутним впливом племен Кавказу, а на заході - фракійців із Прутсько- Дністровського межиріччя.

Сабатинівські племена, істотно вплинули на подальший розвиток Степового Побужжя та на історію всього стародавнього світу в цілому, так як були учасниками походів «Народів моря». Встановлення факту участі європейських народів доби пізньої бронзи в нашесті «Народів моря» на Єгипет в хронологічних рамках ХІІ - ХІ ст. до н.е. відкриває значні перспективи вивчення історії Європи.

сабатинівське поселення культура господарча

Література

Шапошникова О.Г., Гребенников Ю.С., Фоменко В.Н. О работе Ингульской экспедиции // Археологические отчеты за 1978 г. - М., 1979. - С.421-422.

Шарафутдинова И.Н. К вопросу о сабатиновской культуре // Советская археология. - 1968. - №3. - С.16-34.

Клюшенцев В.Н. Поселение сабатиновского типа в Степном Побужье // Актуальные проблемы археологических исследований в Украинской ССР: Тез. докл. респ. конф. молодых учёных. - К., 1981. - С.45-46.

Гребенников Ю.С. Киммерийцы и скифы Степного Побужья (ІХ - III вв. до н. э.). - Николаев, 2008. - 192 с.

Гошкевич В.И. Клады и древности Херсонской губернии. - Кн.!. - Херсон, 1903.

Штерн Э.Р. Бессарабская находка древностей 1912 года // МАР. - 1914. - Вып. 34. - С.1-14.

Добровольський А.В. Перше сабатинівське поселення // Археологічні пам'ятки УРСР. - К.: Видавництво АН УРСР, 1952. - Том IV.

Кривцова-Гракова О.А. Степное Поволжье и Причерноморье в эпоху поздней бронзы // Материалы и исследования по археологии СССР. - 1955. - №46.

Погребова Н.Н. Работы в Тилигуло-Березанском районе в 1958 году /

Н.Н.Погребова // Краткие сообщения Института археологии АН СССР. - 1961. - Выпуск 83. - С.110-114.

Черняков И.Т. Северо-Западное Причерноморье во второй половине II тысячелетия до н.э. - К.: Наукова думка, 1985. - С.3-158.

Погребова Н.Н., Кондрацкий Л.В. Археологические разведки в степях Тилигуло-Березанского района Николаевской области / Н.Н.Погребова,

Л.В.Кондрацкий. // Краткие сообщения Института истории материальной культуры АН СССР. - 1960. - Выпуск 78. - С.74-84.

Шарафутдинова И.Н. Степное Поднепровье в эпоху поздней бронзы.- К.: Наукова думка, 1982. - С.1-160.

Шарафутдинова И.Н. Исследование поселения сабатиновской культуры на Южном Буге / И.Н.Шарафутдинова // Археологические открытия 1985 г. - М.: Наука, 1987.

Балушкин А.М. Костяные изделия сабатиновской культуры по материалам поселений Ташлык и Виноградный Сад на Южном Буге // Проблемы первобытной археологии Северного Причерноморья: Тез. докл. юбилейной конф. - Херсон, 1990. - С.80-81.

Клочко В.И. Археологические свидетельства участия населения Северного Причерноморья в нашествии «Народов моря» на Восточное Средиземноморье // Актуальные проблемы историко-археологических исследований: Тез. Доклада VI Республиканской конференции молодых археологов. - К., 1987. - С.69-70.

Клочко В.И. Народы моря и Северное Причерноморье. - Л., 1992. - С.253 - 261.

Размещено на Allbest.ru