Кількісні методи дослідження Руху Опору в Україні (1941-1944 pp.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кількісні методи дослідження Руху Опору в Україні (1941-1944 pp.)

Ковальська Л.А.

Тривалий час проблеми методології не мали належного місця в історичній науці. Загалом, під методологією розуміють систему принципів та способів, правил та нормативів пізнання, або просто науку про засоби пізнання. Зразком пізнання стали принципи механіки. Емпіризм протягом багатьох століть був вихідною позицією при розгляді всіх проблем. Ідеалісти дали новий поштовх розвитку методології, спробували розглянути закономірності в самому мисленні: сходження від конкретного до абстрактного, суперечності розвитку буття і мислення.

Проблемам методології історичного дослідження присвячені дослідження вчених І. Ковальченка, JI. Бородина, М. Смоленського, Г. Подкоритова, О. Пронштейна та інших, в роботах яких розкриваються принципи застосування загальнонаукових та кількісних методів наукового пізнання історичного процесу та джерелознавчого аналізу [1-5].

Метою статті є виявлення кількісних методологічних принципів та способи їх застосування у дослідженні радянського партизанського та підпільного руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни.

Методологія історичного дослідження виконує функції виявлення суті наукової діяльності та її взаємозв'язків з іншими сферами діяльності, розв'язує питання її вдосконалення та оптимізації. До загальнонаукових принципів дослідження належать: історичний, термінологічний, функціональний, системний, когнітивний, моделювання та ін. Аналіз діяльності радянського Руху Опору в історії Великої Вітчизняної війни, здійснений за допомогою згаданих методів, виявляє якісну визначеність подій тогочасного суспільного середовища та проводиться в природно-мовній і описовій формі. В сучасній історичній науці поширення у застосуванні набувають кількісні та математичні методи. Історична реальність являє собою єдність змісту й форми, сутності й явища, якості й кількості. Кількісна сторона життя суспільства є важливою ознакою реальності та перебуває у єдності з якісними ознаками явищ.

Властивості та характер історичних явищ визначають міру й особливості застосування кількісного методу в їх аналізі [3,с.250]. Кількісний аналіз діяльності радянського Руху Опору та подій Великої Вітчизняної війни не спроможний до позитивного результату у відриві від якісного, сутнісно-змістовного підходу, що передує з необхідністю кількісному. Радянський історик І. Ковальченко писав: «...найбільш широке використання математичних методів у будь-якій галузі пізнання саме по собі не створює ніякої нової науки («математичної історії») і не заміняє інших методів дослідження» [1]. В уявленнях різних істориків мала місце як недооцінка значимості методу статистичного аналізу, так і його переоцінка.

Статистичний метод може бути ефективним засобом історичного пізнання тільки за певних умов його застосування. Можливість інтенсивного застосування статистичного аналізу відкривається там, де є джерела масового характеру [3,с.253]. Разом з тим перед дослідником масових джерел з історії Великої Вітчизняної війни постають питання як подолати складність аналізу, пов'язану з інформативною неповнотою джерел, з їх індивідуальною конкретністю й строкатістю, з розмаїтістю форм і прийомів опису, з наявністю в них помилок, пропусків, умовностей, випадковостей або неясності багатьох цифрових даних. Все зазначене ускладнює статистичний аналіз, звужує рамки його застосування. Таке явище характерне у дослідженні документів звітності діяльності партизанських загонів які містять часті приписки бойових здобутків. Якісний аналіз змісту джерел, пов'язаний з індивідуальним підходом до них, стає пізнавальним засобом, що заповнює недоліки у застосуванні статистичного методу.

Наявність великої кількості однотипних історичних джерел не є достатньою умовою для застосування статистичного методу. Найпростішим різновидом статистичного аналізу є описова статистика. Його подібність із описовим методом полягає в тому, що процедура опису застосовується до кількісних даних, сукупність яких становить статистичний факт. Розбивка загального числа на кількісні складові допомагає зрозуміти позицію вікових та тендерних груп у роки війни, в обхід кількісного підходу це здійснити неможливо.

Більш складним різновидом кількісного аналізу є вибіркова статистика, що представляє собою спосіб ймовірнісного висновку про невідоме на підставі відомого. Цей спосіб застосовується в тих випадках, коли немає повної інформації про всю статистичну сукупність і дослідник змушений створювати картину явищ, що досліджуються на основі неповних, часткових даних або ж коли інформація є повною, але її важко охопити, або її вивчення в повному обсязі не дає помітних переваг у порівнянні з вибіркою. Вибірковий метод знаходить застосування й при повній інформації, обробка якої в повному обсязі не дає істотної переваги в отриманні результатів [3,с.255]. У застосуванні методу завжди вираховується середнє арифметичне.

Застосування методу є адекватним у вивченні фактичного матеріалу Центрального штабу партизанського руху щодо централізованої організації діяльності партизанського та підпільного руху в окупованих районах України. Узагальнення, отримані на основі вибіркового підходу, обґрунтовані, якщо вони є репрезентативними й адекватно відображають властивості комплексу проблем діяльності Руху Опору. Йдеться про доказ їх однорідності, що не завжди вдається домогтися через випадковий характер збережених даних, висновки про репрезентативність залишаються гіпотетичними. Кількісний аналіз розширює можливості пізнання історії Ру ху Опору років війни в Україні.

Вибірковий статистичний аналіз у більшості випадків дає змогу виявити тенденції розвитку. Природа узагальнення, що грунтується на вибірковому статистичному аналізі, полягає в середніх величинах, які мають безліч відхилень. Статистичні дані, що повністю відображають структуру партизанського руху або підпілля окремого району чи області України, стають основою у створенні узагальнюючого уявлення про їх структуру в масштабі всієї країни.

Використання в аналізі джерел прийомів математичної статистики можливе з дотриманням умови, відповідно до якої результати кількісної оцінки співвідношення досліджуваних ознак не є абсолютними результатами взагалі й не можуть бути перенесені на ситуацію з іншими умовами. Окрім того, завдання не вирішується й простим співставленням кількісних даних про стан радянського партизанського руху у лісостеповій смузі та радянського підпілля у містах. Так встановлюється співвідношення (коефіцієнт кореляції) того й іншого з набагато більшою часткою ймовірності, вірогідності, ніж це може дати якісний аналіз (метод кореляції). Використання методу не є універсальним і мало придатне у визначенні порівняльної ролі різних факторів проблеми дослідження, сукупність факторів потребує залучення інших методів математичної статистики. Одним з важливих завдань аналізу джерел радянського Руху Опору є виявлення рівня й причин смертності у партизанському русі й підпіллі та динаміки його розвитку на різних етапах Великої Вітчизняної війни. Вирішити подібне завдання шляхом зіставлення даних неможливо. У такій ситуації застосовується обчислення коефіцієнта регресії, що показує ступінь зміни результату того або іншого процесу розвитку від зміни факторів, що на нього впливають (регресійний метод). Отже, ці прийоми математичної статистики, що знайшли застосування в конкретно-історичних дослідженнях сприяють вирішенню простих та більш складних завдань у ході якісного аналізу історичної дійсності Великої Вітчизняної війни [3,с.257].

Набагато складнішим є завдання вираження в кількісній формі якісних ознак суспільного життя в роки Великої Вітчизняної війни, тобто їх виміру й визначення формалізованої моделі явищ дослідження. Це більш високий рівень застосування математичних методів, що називається методом моделювання [3,с.259]. Вимір історичних явищ передбачає вираження кінцевого результату в чисельних показниках властивостей і ознак, які представлені змістом історичних джерел у якісній, описовій формі. Ця процедура аналізу вимагає розробки інших засобів дослідження, ніж у випадку з використання кількісних показників.

У ході вивчення масових явищ і процесів, що відбувалися під час Великої Вітчизняної війни неможливо обійтися без використання прийому виміру, без застосування якого складно отримати узагальнену картину та вийти за межі опису окремих подій війни. Йрийом виміру дає можливість отримати узагальнююче й більш точне, ніжу використанні описового методу, уявлення про діяльність радянського Руху Опору в роки війни. Результати виміру подій війни залежать від умов розвитку історичного пізнання. До них відноситься виявлення у змістовному аналізі якісної однорідності сукупності явищ та подій, їх найбільш загальних та істотних рис й ознак. Вибір цих ознак не є абстрактною логічною операцією мислення й залежить від постановки дослідницького завдання.

Шляхом визначення якісної ознаки виробляється обчислення кількості явищ з подібними якісними показниками. За допомогою комп'ютера ці показники формалізуються для обробки перекладаючи якісні ознаки у кількісне вираження за методом контент-аналізу [2].

Він ефективний у ході використання й обробки різноманітних джерел масового характеру й походження: військових реєстрів, звітів та описів бойових операцій партизан і т.д.

Існує кілька підходів до моделювання історичних явищ і процесів [1]. Підхід, що спирається на якісні моделі об'єктів дослідження, які містять завершену, теоретично розвинену картину та дають можливість характеристики різних якісних станів у процесі їх розвитку. Даний підхід можна застосувати у вивченні процесу формування й подальшого розвитку радянського Руху Опору в роки Великої Вітчизняної війни. Застосування кількісних методів підсилює інформативність історичних джерел, допомагає висвітленню процесів утворення партизанських з'єднань у лісостеповій зоні та підпільних груп у містах, формування їх регіональних відгалужень, визначити співвідношення у межах єдиного радянського Руху Опору. Інший підхід історичного моделювання застосовується у вивченні явищ і процесів Великої Вітчизняної війни, стосовно яких важко виділити чіткі критерії, що характеризують якісно різні види й стани. Якісна суть явищ розкривається шляхом формування еталонних моделей, проводиться математична обробка даних, що визначає переважаючі тенденції проблеми дослідження.

Ще одним підходом у моделюванні є розмежування сукупності явищ, що поділяються на однотипні групи й моделювання їхньої структури. Необхідність використання цього методу виникає у тих випадках, коли неможливо виділити чіткі якісні показники сукупності об'єктів і складових їхніх різновидів і груп [3,с.263]. У вивченні структури окремого загону у різних формах Руху Опору (партизанському або підпільному) теоретично важко визначити конкретні ознаки, що характеризують цю структуру в різних формуваннях. Побудова моделей окремого утворення може дати основу для розуміння структури Руху Опору в цілому. Залежно від характеру джерел і даних, що містяться в них, вимірювальне моделювання відображає структуру об'єктів дослідження, та їх розвиток.

Підбиваючи підсумки аналізу запропонованих для дослідження джерел радянського Руху Опору методологічних основ необхідно наголосити, що методологія історії як теоретична основа конкретно-історичного дослідження є результатом тривалого розвитку історичного пізнання. Вивчення конкретно-історичних подій і процесів, а також нагромадження фактичного матеріалу створили підґрунтя для постановки й аналізу різних методологічних проблем. Знання про історію в цілому є кінцевою основою формування принципів історичного пізнання, його методів, понятійного апарату, як за структурою, так і за змістом понять. Розвиток і взаємозв'язок явищ суспільного середовища надають їм якісну визначеність. Кількісна модель має значення в тому випадку, якщо вона спирається на якісний аналіз й сприяє одержанню нової інформації, відсутньої в сукупності первісних вихідних даних джерел. Так, запропонована методологічна основа змістовного аналізу діяльності радянського Руху Опору відкриває шлях до отримання нового знання з історії Великої Вітчизняної війни загалом та його вдосконалення до більш високого методологічного рівня.

Список використаних джерел

сукупність явище дослідження партизанський

1. Ковальченко И.Д. Методы исторического исследования / ИД. Ковальченко. М.: НаукаД987. -441 с.

2. Количественные методы в исторических исследованиях: Учеб. пособие для студ. вузов специальности «История» / JI. Бородкин, И. Гарскова, Т. Изместьева и др.; Под ред. И. Ковальченко. М.: Высшая школа, 1984. 384 с.

3. Смоленский Н.И Теория и методология истории/Учеб. пособие для студ. вузов / Н.И. Смоленский. 2-е изд., М.: Издательский центр «Академия», 2008. 250 с.

4. Подкорытов Г.А. Историзм как метод научного познания / Г.А. Подкорытов. Л.: ИЛУ, 1967.190 с.

5. ПронштейнА.П. Методика исторического источниковедения: учеб. пособие для студентов ист. фак. ун-тов и пед. ин-тов / А.П. Иронштейн. 2-е изд. Ростов н/Д: Изд-во Рост, ун-та, 1976. 479 с.

Размещено на Allbest.ru