Олександр Русов у науковому і громадсько-політичному житті України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.Н. КАРАЗІНА

УДК 930 (092)(477)“18/19”

Олександр Русов у науковому і громадсько-політичному житті України (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

історичних наук

Рахно Олександр Якович

Харків 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії та археології України Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться 31 жовтня 2003 року о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, ауд. IV-65.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи, 4)

Автореферат розісланий 29 вересня 2003 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.П. Пугач

АНОТАЦІЇ

Рахно О.Я. Олександр Русов у науковому і громадсько-політичному житті України (друга половина ХІХ - початок ХХст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2003.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню життя і діяльності Олександра Олександровича Русова. У роботі визначено комплекс чинників, які вплинули на формування його світогляду та становлення громадянської позиції, досліджені наукова та громадсько-політична діяльність. Проаналізовано внесок вченого в земську статистику, етнографію, філологію, історію, детально розглянута його робота в Південно-Західному відділі Російського географічного, Харківському історико-філологічному та Вільному економічному товариствах. Розкрито значення наукової діяльності. Автор проаналізував участь О.Русова у земському конституційному, просвітницькому та національно-визвольному русі. Все це дозволило по-новому оцінити його внесок в наукове та суспільно-політичне життя України.

Ключові слова: Олександр Русов, Україна, українські громади, земства, земська статистика, етнографія, українська думська громада.

Рахно А.Я. Александр Русов в научной и общественно-политической жизни Украины (вторая половина ХІХ - начало ХХ ст.) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. - История Украины. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2003.

Диссертация посвящена проблеме комплексного исследования жизни, научной и общественно-политической деятельности Александра Александровича Русова. Характер, цель и задачи исследования обусловили включение в научный оборот и анализ значительного числа исторических источников.

В работе дан анализ историографии данной проблемы и архивной базы ее изучения. На основе анализа обширного круга источников определен комплекс причин, которые сыграли решающую роль в формировании мировоззрения и становлении гражданской позиции А.Русова. Отмечается значительное влияние на становление его общественно-политической позиции идей Общества объединенных славян, Кирилло-Мефодиевского братства, идей М.Драгоманова, а также реалий политической жизни второй половины ХІХ века. В диссертации рассмотрены многогранная научная и общественно-политическая деятельность А.Русова в Киевской Старой громаде и Юго-Западном отделе Российского географического общества, изучен его жизненный путь.

Большое внимание в диссертации уделено научной деятельности А.Русова. В данном исследовании дан анализ его земской статистической деятельности, определен вклад ученого в земскую статистику, этнографию, филологию, историю. Детально рассмотрена научная работа ученого в Юго-Западном отделе Российского географического, Харьковском историко-филологическом, Киевском научном, Вольном экономическом, Московском археологическом обществах, Черниговской губернской архивной комиссии. В работе раскрыто значение его научной деятельности для пробуждения национального самосознания украинского народа.

В разделе, посвященном общественно-политической деятельности, исследовано участие А.Русова в общеимперском земском конституционном движении, рассмотрено его отношение к народничеству. Проанализировано участие выдающегося деятеля в разработке проектов введения в Черниговской губернии всеобщего начального обучения, его работа в общественных библиотеках Чернигова и Харькова. Диссертантом были изучены работа А.Русова в украинских громадах Чернигова, Одессы, Елисаветграда, Херсона, Полтавы, процесс трансформации характера его деятельности от так называемого культурничества к политической борьбе за обретение Украиной автономии. Особое внимание уделено анализу его общественно-политической деятельности в С.-Петербурге во время работы І и ІІ Государственной Думы, проанализированы его проект переустройства Российской империи на федеративное демократическое государство с широкой автономией Украины, а также проект автономии Украины. Исследованы политические взгляды А.Русова. Все это позволило дать оценку его вклада в украинскую науку и определить место А.Русова в общественно-политической жизни Украины второй половины ХІХ - начала ХХ ст.

Ключевые слова: Александр Русов, Украина, украинские громады, земства, земская статистика, этнография, история Украины, украинская думская громада.

Oleksandr Y. Rakhno Scientific and Civic-Political Activities of Oleksandr Rusov in Ukrainе (the second half of the 19th - beginning of the 20th century). - Manuscript.

The dissertation for Candidate's of Historical Science Degree on speciality 07.00.01 - History of Ukraine.- Kharkiv National University named after V.N.Karazin.- Kharkiv, 2003.

The dissertation is devoted to the problem of complex research of O.Rusov's life, scientific, and political activity. O.Rusov's contribution into the zemstvo Statistics, Ethnography, Philology, and History has been analyzed. Special attention has been paid to his activity as a member of Southwest Department of Russian Geographical Society, Kharkiv History and Philology Society, and Free Economic Society. The importance of his scientific activity has been disclosed. The author has studied O.Rusov's participation in zemstvo constitutional movement, his educational activity in Ukrainian Gromadas. O.Rusov's political position has been thoroughly investigated. As a result the place of O.Rusov in Ukrainian political and public life.

Key words: Oleksandr Rusov, Ukraine, Ukrainian Gromadas, zemstvo statistics, Ethnography, History of Ukraine, Ukrainian Community of State Duma Russia.

русов україна науковий визвольний

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність дисертаційного дослідження. Правильне розуміння державотворчих процесів сучасної України об'єктивно неможливе без глибокого вивчення як історичного досвіду попередніх поколінь в цілому, так і без висвітлення діяльності конкретних історичних осіб, які своєю наполегливою боротьбою та працею торували шлях до створення Української незалежної держави. До когорти останніх належить Олександр Олександрович Русов (1847-1915) - діяч українського національно-визвольного руху, статистик, етнограф та фольклорист. Однак, діяльність і творча спадщина його досі залишаються вивченими недостатньо. Вони потребують комплексного дослідження. Необхідно реконструювати наукову біографію, акцентувавши увагу на періодах, коли О. Русов обіймав посаду статистика в Чернігівській, Херсонській, Полтавській губерніях та Петербурзі. Існує й потреба аналізу наукового доробку вченого в галузі статистики, етнографії та історії України. Необхідно з'ясувати його роль як у загальноросійському земсько-конституційному так і в українському національно-визвольному русі другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Глибоке вивчення цих питань, безперечно, має велике наукове значення і практичну цінність для сучасної української державності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема розглядалася згідно з планом науково-дослідних робіт з історії України кафедри історії та археології України Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка.

Об'єктом дисертаційного дослідження є особа, життєвий шлях, наукова та громадсько-політична діяльність Олександра Олександровича Русова.

Предметом дисертаційного дослідження є праці вченого в галузі статистики, етнографії, української історії, його участь в українських наукових, громадських і політичних організаціях, система поглядів О. Русова на відродження національно-культурного і громадського життя українського народу.

Хронологічні рамки дослідження, враховуючи специфіку дослідження персоналій, охоплюють весь період життя О. Русова - від народження 1847 р. до передчасної смерті 1915 р.

Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі глибокого аналізу спеціальної літератури, матеріалів археографічних видань та неопублікованих джерел реконструювати життя та діяльність О. Русова, визначити його місце і роль у суспільно-політичних процесах України другої половини ХІХ - початку ХХ ст., дати характеристику його наукової та громадсько-політичної діяльності, проаналізувати його публіцистичну та епістолярну спадщину.

Досягнення поставленої мети потребувало вирішення таких дослідницьких завдань:

проаналізувати стан і ступінь дослідження проблеми в українській та зарубіжній історіографії, визначити рівень і повноту її джерельного забезпечення;

відтворити біографію О. Русова, зосередивши головну увагу на його діяльності в Україні;

проаналізувати наукову діяльність О. Русова;

дослідити його участь у політичному житті України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. в цілому та в українському національно-визвольному русі зокрема.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше на підставі аналізу широкого кола документів і матеріалів відтворено біографію О. Русова в контексті українського національного відродження другої половини ХІХ - початку ХХ ст. У дисертації всебічно висвітлена його наукова, культурно-просвітницька та громадсько-політична діяльність в Україні та Петербурзі. На підставі аналізу відомих раніше і нововиявлених історико-статистичних, етнографічних, публіцистичних праць вченого, введених у науковий обіг нових джерел, визначено його внесок у розвиток українознавчих студій в Україні. Вперше досліджено громадсько-політичну діяльність і зроблено спробу визначити місце О.Русова в українському національно-визвольному русі. Доповнена бібліографія його праць. Вперше до наукового обігу введено понад 50 публікацій вченого.

Практичне значення результатів полягає в тому, що основні положення дисертації, узагальнені факти, спостереження та висновки можуть бути використані при підготовці наукових праць, лекційних, нормативних та спеціалізованих курсів з історії України, з історії статистики, етнографії, культури, з історії та теорії українських громадських рухів і організацій. Вони стануть у пригоді наступним дослідникам творчості О.Русова, а також при вивченні історії України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. в цілому.

Апробація дисертації проходила на таких наукових і науково-практичних конференціях: Ювілейна наукова конференція, присвячена 80-річчю Чернігівського державного педагогічного інституту імені Т.Г. Шевченка (Чернігів, 1996); Всеукраїнська науково-практична конференція “Лівобережна Україна у другій пол. ХІХ-ХХ ст.: історія та культура” (Ніжин, 1997); Міжнародна наукова конференція “Перша світова війна і слов'янські народи” (Київ, 1998); Міжнародна наукова конференція “350-річчя Української держави Богдана Хмельницького” (Київ, 1998); Міжнародна науково-теоретична конференція “Національне питання в суспільно-політичному та культурному житті Східної України (минуле, сучасне, майбутнє)” (Харків, 2000); Міжнародна наукова конференція, присвячена 200-річчю Чернігівської губернії та 70-річчю утворення Чернігівської області (Чернігів, 2002); Наукова конференція “Музей українських старожитностей В.В. Тарновського як явище української культури” (Чернігів, 2002); Всеукраїнська наукова конференція “Знаки питання в історії України” (Ніжин, 2002); Науково-практична конференція “Невичерпне джерело знань”, присвячена 125-річчю з часу заснування Чернігівської обласної бібліотеки ім. В.Г. Короленка (Чернігів, 2002); Щорічна наукова конференція молодих вчених історичного факультету Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (Чернігів, 1999, 2000). Опубліковано п'ять статей у фахових виданнях.

Структура роботи обумовлена проблемно-хронологічним принципом, а також специфікою мети та завданнями дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури (607 позицій). Обсяг рукопису становить 226 сторінок (з них 175 сторінок основного тексту).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено предмет і об'єкт дослідження, його мету і завдання, окреслено хронологічні межі, розкрито наукову новизну, практичне значення та форми апробації роботи.

У першому розділі “Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” проаналізовано стан його наукової розробки, здійснено огляд використаних у роботі джерел.

У опрацьованій історичній літературі, присвяченій особі О.Русова, можна виділити три жанри публікацій: 1) рецензії на етнографічні та статистичні твори; 2) біографічні статті та нариси (в тому числі, в енциклопедичних і довідникових виданнях); 3) загальні праці, у яких є згадки про його діяльність.

У відповідності до методологічних засад і практичних завдань, що вирішувалися дослідниками, нами виділено кілька періодів у історіографії проблеми. Перший період (70-ті рр. ХІХ ст. - 30 рр. ХХ ст.) позначений інтенсивністю публікацій. В дорадянський час ставилось питання про необхідність вивчення життя і творчості О.Русова, започатковане дослідження його діяльності як науковця. Першу характеристику О.Русова як науковця і перелік його праць подав у 1891 р. російський етнограф О.Пипін. У 1899 р. ім'я О.Русова було внесено до словника Ф.Брокгауза та І.Ефрона. Земська діяльність вченого фрагментарно відображена у працях Б. Веселовського, Д. Ріхтера, І. Бєлоконського. Про О. Русова як діяча Південно-Західного відділу Російського географічного товариства згадували О. Грушевський, С. Русова.

Після раптової смерті О. Русова в Саратові у часописах з'явилися некрологи та статті, присвячені йому. В них дуже стисло подано інформацію про життя та діяльність О. Русова, яка хоч і носить скоріше популярний характер, проте містить цікавий фактичний матеріал. В цьому відношенні виділяються публікації П. Смутка, Л. Жебуньова та ряду інших авторів. Певної уваги заслуговує стаття О. Грушевського. Автор на основі уривків листів О. Русова до П. Стебницького, охарактеризував людські якості вченого. Фактично ж першим, хто спробував науково проаналізувати життєвий шлях та діяльність О. Русова, став його соратник В. Науменко - вчений, педагог і активний громадський діяч.

У 20-ті рр. ХХ ст. науковий інтерес до особи О. Русова посилюється. З'являються розвідки О. Гермайзе та А. Дучинського, присвячені аналізу деяких аспектів громадської діяльності О. Русова. Тоді ж М. Грушевський звернув увагу на те, що на початку 70-х рр. ХІХ ст. посередником у зносинах Києва з Галичиною був О. Русов, який разом з М. Драгомановим об'єднали зусилля галицьких і наддніпрянських українців для вирішення загальнонаціональних проблем. О. Тулуб підготував “Матеріали до “Словника псевдонімів українських письменників”, де були й псевдоніми Русова. Високу оцінку діяльності О. Русова в Одесі, Єлисаветграді і Херсоні дано в статтях О. Рябініна-Скляревського.

В цілому історіографія життєпису О. Русова кінця ХІХ - початку ХХ ст. є різножанровою і в значній мірі суб'єктивною. Абсолютна більшість публікацій цього періоду, носить ілюстративний, популярний характер. Тим не менше, поданий у них фактичний матеріал є цінним для даного дослідження.

Другий період - 30-80 рр. ХХ ст. - є часом замовчування в радянській Україні громадсько-політичної діяльності О. Русова. Натомість, за межами УРСР, у Львові та Празі, вивчення цієї непересічної особистості тривало. В 1938 р. у Львові з ініціативи секретаря комісії економіки, статистики і соціології Наукового товариства ім. Шевченка І. Витановича був підготовлений п'ятий том збірника цієї комісії, присвячений О. Русову. Його автори Д. Антонович, І. Витанович, М. Добриловський, В. Садовський, Л. Шрамченко за наявної у них джерельної бази спробували проаналізували різні аспекти діяльності вченого. Тут же наведено складену В.Огоновським бібліографію творів - 100 праць самого О. Русова і 40 - про нього.

У радянській та діаспорній історіографії 40-50-х років робіт, присвячених О. Русову, не з'явилося. Лише 1963 р. А. Жук оприлюднив статтю “Михайло Русов і його батьки”, у якій на основі раніше опублікованих джерел та матеріалів показав життєвий шлях і роль О. Русова у громадському житті України. З нагоди 120-річчя від дня народження вченого в “Українському історичному журналі” було вміщено повідомлення А. Катренка, в якому автор, використавши опубліковані джерела та ряд нових документів із фондів Інституту рукописів НБУ ім. В. Вернадського у Києві, нагадав про віхи життя та діяльності О.Русова. З'явився ряд загальних праць, які містять аналіз різних аспектів його діяльності.

Лише з 90-х років ХХ ст. починається поглиблене вивчення різних аспектів діяльності О. Русова, повернення його спадщини. Серед праць цього періоду слід відзначити біографічний нарис А. Катренка та Б. Петрука “Олександр Олександрович Русов”. Автори дещо розширили джерельну базу, здебільшого за рахунок опублікованих джерел, і подали основні віхи життя, наукової та громадської діяльності вченого, ввели у науковий обіг його листи до М. Грушевського. Помітним внеском у подальше вивчення життя і творчості О. Русова стали публікації матеріалів Н. Побірченко, А. Катренка і В. Мойсієнка, П. Ротача, В. Гудзовського. Розвідки В. Шевченка, присвячені висвітленню діяльності О. Русова на Чернігіщині. Деякі факти та оцінки діяльності О. Русова знайшли місце у праці В. Сарбея, монографіях, присвячених діячам України Ф. Вовку та О. Лотоцькому, статтях, присвячених громадівському руху.

Для більш глибокого розуміння епохи та реконструкції перебігу суспільно-політичних і культурно-просвітницьких процесів другої половини ХІХ - початку ХХ ст. важливе значення мають загальні праці українських і зарубіжних істориків: Д. Дорошенка, Н. Полонської-Василенко, І. Рибалки, О. Субтельного, А. Міллера, ряд колективних праць та дисертаційні дослідження.

Таким чином, аналіз стану вивчення обраної для дисертаційного дослідження теми засвідчив, що переважна більшість студій про О.Русова має суто біографічний характер. Його наукова і громадсько-політична діяльність не були предметом спеціального вивчення, висвітлювалися фрагментарно. Більше вивченою є земська статистична діяльність дослідника, хоча і вона потребує глибокого наукового дослідження. Водночас найменш вивченими залишаються його наукова та громадсько-політична діяльність. Не з'ясовано внесок вченого у розвиток українознавства та діяльність наукових товариств, не визначені роль та місце діяча в національно-визвольному русі України.

Джерельна база дисертаційного дослідження багата й різноманітна. Вона складається з опублікованих та нововиявлених документів і матеріалів. Були опрацьовані документи 32 фондів 8 архівних установ України. Її основу становлять праці О. Русова: статистико-економічні описи, звіти, рецензії, замітки, огляди, спогади, наукові й публіцистичні статті - усього понад 150 позицій. Переважна більшість з них і сьогодні залишається невідомою широкому загалу дослідників. Неопубліковані його твори виявлені нами в особовому фонді О. Русова (Ф.159) в Інституті рукопису НБУ ім. В. Вернадського НАН України (далі - ІР НБУВ) та у фонді О. та С. Русових (Ф.144) у Відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України (далі - ВР ІЛ).

Першорядне значення для реконструкції біографії вченого мають актові матеріали та діловодна документація. Цей вид джерел дозволяє з'ясувати й уточнити життєвий та службовий шлях О. Русова. У фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (далі - ЦДІАУК) опрацьовані метричні книги (Ф.127), які дають відомості про народження Олександра. Його навчання зафіксували документи університету Св. Володимира (Ф.16), що містяться у сховищах Державного архіву м. Києва (далі - ДАК). Педагогічна робота О.Русова протягом 1868-1874 рр. відображена у справах фонду Попечителя Київського навчального округу (ЦДІАУК. - Ф.707) та Київської 1-ї чоловічої гімназії (ДАК. - Ф.108). Наукова діяльність вченого у Києві (1909-1915) засвідчена документами фонду “Київський комерційний інститут” (ДАК. - Ф.153): особовою справою О.Русова, анкетами, послужними списками викладачів, протоколами засідань Ради цього навчального закладу.

Статистична діяльність О.Русова простежена по документах земських установ, які з'являлися свого часу на сторінках журналів “Земского сборника Черниговской губернии” та “Сборника Херсонсокой губернии”. Дані про його наукову та громадську діяльність містяться у журналах засідань, доповідях та звітах Південно-Західного відділу Російського географічного, Вільного економічного та Харківського історико-філологічного товариств, Чернігівської губернської архівної комісії, громадських бібліотек Харкова та Чернігова. Про роботу О.Русова у Київському Науковому Товаристві свідчать протоколи статистико-економічної комісії при історичній секції цієї установи (ІР НБУВ. - Ф.І). Його громадська діяльність у Петербурзі певною мірою відображена у звітах Благодійного товариства видання загальнокорисних і дешевих книг та Товариства імені Т.Г.Шевченка для допомоги нужденним уродженцям Південної Росії, які навчаються у вищих навчальних закладах С.-Петербурга.

Аналіз матеріалів судово-слідчих органів: донесень, протоколів обшуків, допитів, описів “речових доказів”, вилучених у О.Русова, звинувачувальних актів у комплексі з іншими джерелами, дозволив з'ясувати реальну причетність статистика до тих чи інших подій, визначити його роль у національно-визвольному русі. Ряд матеріалів жандармських управлінь щодо українофільської діяльності вченого свого часу були опубліковані. Значна частина матеріалів вперше вводиться нами у науковий обіг. Переважно це документи фондів Київського, Полтавського, Харківського, Чернігівського губернських жандармських управлінь та Київського охоронного відділення (ЦДІАУК. - Ф.274, 320, 336, 1439, 275), прокурора Одеської судової палати (ЦДІАУК. - Ф.419), Управління тимчасового Харківського генерал-губернатора (ЦДІАУК. - Ф.1191). Участь О.Русова у “політичних злочинах” очима чиновників Департаменту державної поліції відображена у п'яти “Обзорах важнейших дознаний, производившихся в жандармских управлениях России” (ЦДІАУК. - Ф.274), зокрема, за 1882, 1884, 1885-1886, 1901 рр. Документи з Державного архіву Харківської області (Ф.52) містять інформацію про його діяльність у Харкові.

Важливим видом джерел є документи особового походження. У дослідженні критично проаналізовано широке коло спогадів, щоденників, листів. Більшість автобіографічних статей та спогадів О.Русова опубліковані ще за життя автора та у 20-30-ті рр. ХХ ст.. Висвітлити діяльність О.Русова допомагають спогади його дружини С.Русової, сина Ю.Русова, українських діячів Д.Дорошенка, О.Лотоцького, Є.Чикаленка, Л.Падалки, І.Шрага (ІР НБУВ. - Ф.І). Проаналізовані неопубліковані щоденники О.Русова за 1878 та 1898-1901 рр., що зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів державної влади і управління України (Ф.3889) та Науковому архіві Інституту археології НАН України (Ф.1). Вміщена в них інформація є цінна тим, що їх автор відтворив середовище, в якому перебував, дав оцінки історичним діячам, розкрив свій внутрішній світ.

Важливим джерелом дослідження стала епістолярна спадщина О.Русова. Він залишив великий пласт приватного і ділового листування. Епістолярій дозволив висвітлити коло його ідейних соратників та широкий діапазон діяльності. Листування О.Русова частково було опубліковане. Проте переважна його частина залишається неопублікованою. Проаналізоване ділове (ІР НБУВ. - Ф.ІІ) та приватне листування вченого з науковими, громадськими діячами: П. і Г. Житецькими, О. Лазаревським, М. Лисенком, Є. Чикаленком (ІР НБУВ. - Ф.І); М. Грушевським (ІР НБУВ. - Ф. ІІ); В. Антоновичем, Б. Грінченком, О. Кістяківським, О. Лашкевичем, І. Лучицьким, дружиною С. Русовою, П. Стебницьким (ІР НБУВ. - Ф.ІІІ); О. Пипіним (ІР НБУВ. - Ф.Х); М. Кулябко-Корецьким (ІР НБУВ. - Ф. 84); Д. Багалієм (ВР ІЛ. - Ф.37), С. Єфремовим (ВР ІЛ. - Ф.120) тощо. Епістолярій дав змогу проникнути у внутрішній світ вченого, побачити малопомітні риси його характеру, з'ясувати маловідомі моменти життя, простежити еволюцію його поглядів, дослідити його наукові та громадські плани.

Цінним джерелом для вивчення публіцистичної та наукової діяльності О.Русова є російська й українська періодика. Статті, замітки, рецензії, огляди видань у таких газетах і журналах, як “Вестник Европы” (С.-Петербург), “Світло” (Київ) “Украинский вестник” (С.-Петербург), “Україна” (Київ), “Украинская жизнь” (Москва), “Киевская старина”, “Былое”(С.-Петербург), “Известия Киевского Коммерческого Института”, “Рідна справа - Вісти з Думи” (С.-Петербург), “Нова Громада” (Київ), “Статистический Вестник” (Москва), “Громадська думка” (Київ), “Рада” (Київ) дозволяють більш глибоко зрозуміти діяльність автора, його наукові та суспільно-політичні погляди, життєву позицію.

Джерельна база дисертаційного дослідження є достатньо репрезентативною для досягнення цілей, визначених у роботі.

У другому розділі “Життєвий шлях О.Русова” відтворено біографію О. Русова, прослідковано витоки його наукових поглядів та світогляду, чинники формування ідеологічних переконань, етапи життєвого шляху, наукової й громадської діяльності. Проаналізовано його діяльність у Київській громаді, роль у налагодженні зв'язків з галицькими українцями та у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, перші наукові студії. Майбутній статистик і громадський діяч народився 7(20) лютого 1847 р. в Києві. З 1856 по 1864 рр. він навчався у 2-й київській гімназії, а потім (1864-1868 рр.) на історико-філологічному факультеті університету Св. Володимира. Аналіз документальних матеріалів засвідчує, що вже в гімназійний та університетський періоди життя О. Русов виявив інтерес до українського руху, прилучився до активної української діяльності. У 1870 р. він став членом, а незабаром і одним з керівників Київської Старої громади. Під впливом діячів громади, сформувались суспільно-політичні та наукові погляди О. Русова. Він став продовжувачем ідей федералізму М. Драгоманова. Працюючи у громаді, О. Русов багато зробив для розвитку науки й культури України. Вагомим є його внесок у встановлення зв'язків з галицькими українцями влітку 1871 р., що поклало початок співпраці західноукраїнських діячів з наддніпрянськими і сприяло консолідації українського національно-визвольного руху. Він був одним з ініціаторів створення Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Завдяки діловим якостям О. Русова відділ швидко став центром української науки і встановив зв'язки із багатьма слов'янськими науковими центрами. У 1872-1874 рр. О. Русов разом з М. Лисенком, М. Старицьким та П. Чубинським відіграли певну роль у відродженні українського театру. Значна його роль у збереженні творчої спадщини Т. Шевченка. Саме О. Русов у 1875-1876 рр. за дорученням громади видав у Празі його “Кобзар”.

Через наявність у науковій та довідковій літературі багатьох неточностей у періодизації діяльності вченого, нами послідовно простежено етапи його життя. У центрі наукових інтересів О.Русова перебувала статистика. Протягом червня 1876 - грудня 1879 рр. він працював на Чернігівщині спочатку статистиком при Чернігівській губернській земській управі, а потім за дорученням Ніжинського повітового земства проводив статистичне обстеження повіту, беручи активну участь у земському конституційному русі. За пропозицією Московського археологічного товариства О. Русов у червні-листопаді 1880 р. вів розкопки курганів у Південному Дагестані. Потім з лютого 1880 по липень 1882 рр. редагував прогресивну київську газету “Труд”. За дорученням Херсонського губернського земства з липня 1882 - по червень 1889 рр. керував земськими статистичними роботами в губернії. Водночас займався українофільською діяльністю: в Одесі, Єлисаветграді, Херсоні О. Русов був у керівництві місцевих громад, вів значну культурницьку роботу. За це неодноразово потрапляв під слідство і врешті-решт був висланий за межі Херсонської губернії.

З липня 1889 - по травень 1894 рр. (з перервою) він перебував у Харкові: готував історичний нарис з нагоди 25-річної діяльності Харківського земства, а потім з березня 1892 - по травень 1893 рр. працював статистиком при міській управі. Він активізував діяльність Харківського історико-філологічного товариства та місцевої громади, працював у Харківській громадській бібліотеці.

Протягом червня 1894 - травня 1899 рр. вчений знову перебував у Чернігові, працюючи у губернському земстві статистиком. Разом з тим розробляв проекти запровадження загальної початкової освіти в губернії, був членом Чернігівської губернської архівної комісії, активно працював в українській громаді, місцевій громадській бібліотеці та аматорському музично-драматичному гуртку. Як губернський гласний (1898-1901 рр.) О. Русов відстоював права представників різних націй на освіту, домагався запровадження у школах викладання рідної мови. Влітку 1899 р. він проводив статистичне обстеження Новгородської, Ярославської, Костромської та Володимирської губерній Росії. Під час перебування у Полтаві (листопад 1899 - квітень 1902 рр.) вчений виконував обов'язки завідувача статистико-економічним бюро. Найбільшим досягненням О. Русова на Полтавщині стало проведення в другій половині 1900 р. фронтального перепису нерухомого майна в межах усієї губернії. Тут також простежується його активна українська та земська діяльність У зв'язку з селянськими заворушеннями навесні 1902 р. за наказом міністра внутрішніх справ В. Плеве О. Русова звільнили з посади і заборонили проживати в Україні.

У Петербурзі (вересень 1902 - вересень 1908 рр.) він очолював статистичний відділ страхової компанії “Надежда”. Плідно працював у статистичній, селянській та бібліотечній комісіях Вільного економічного товариства, очолював Благодійне товариство видання загальнокорисних і дешевих книг, входив до складу інших українських організацій столиці. З вересня 1908 р. і до останніх днів життя О. Русов працював у Київському комерційному інституті, поєднуючи викладацькі обов'язки з редагуванням журналу “Известия Киевского Коммерческого Института” та різнобічною громадською діяльністю. Помер О. Русов від нападу астми 8 жовтня 1915 р. у Саратові, куди під час Першої світової війни був евакуйований Київський комерційний інститут. О. Русова було поховано 15 жовтня на Байковому кладовищі в Києві.

Життєпис О. Русова засвідчує, що він пройшов складний шлях розвитку й сформувався як активний політичний діяч, талановитий організатор, науковець, журналіст, редактор. Своєю громадсько-політичною та науковою працею він сприяв пробудженню національної свідомості українського народу, його боротьбі за національне та соціальне визволення.

Третій розділ “Наукова діяльність О. Русова” присвячений науковим студіям вченого, аналізу його наукової спадщини та внеску в розвиток української науки. У розділі простежено становлення його як земського статистика, проаналізовано методологічні засади його досліджень, ґрунтовні та маловідомі статистичні праці, визначено внесок науковця-практика в розвиток земської статистики. На широкому документальному матеріалі доведено, що становлення О. Русова як земського статистика відбулося на Чернігівщині у 1876-1879 рр. Тут він розробив й запровадив (разом з П. Червінським, В. Варзаром, О. Шликевичем) так званий “чернігівський тип” земських статистичних досліджень, принципово відмінний від поширеного тоді “московського типу”. Вже перші статистичні праці засвідчили характерну рису дослідницької роботи О.Русова - історизм. Історичним підходом до явищ економічного життя він значно підняв рівень, тогочасної статистики Російської імперії. О.Русов провів статистичне обстеження та узагальнив зібрані матеріали по Чернігівському, Борзнянському (разом з П.Червінським та В.Варзаром) і самостійно по Ніжинському повітах Чернігівської губернії. За працю “Нежинский уезд. Статистико-экономическое описание уезда” Російське географічне товариство нагородило автора золотою медаллю.

В Херсонській губернії (1882-1889 рр.), він удосконалював земські статистичні дослідження, створив губернську земську статистичну службу. Результатом її діяльності стало статистичне обстеження всіх повітів губернії, узагальнення і видання шести томів матеріалів. До того ж він створив “південну” школу земських статистиків, яка продовжила дослідження України. Поряд із глибоким дослідженням економічного життя вона передбачала вивчення історії, побуту та етнографічних особливостей населення України.

Під час другого перебування на Чернігівщині (1894-1899 рр.) дослідник здійснив узагальнення зібраних земськими статистиками у 70-х - 80-х рр. ХІХ ст. статистичних матеріалів по п'ятнадцяти повітах губернії у фундаментальній праці “Описание Черниговской губернии” (1898-1899). Завідуючи Полтавським земським статистико-економічним бюро (1899-1902 рр.), він протягом другої половини 1900 р. здійснив перепис усіх населених пунктів Полтавської губернії. Підсумком земської статистичної діяльності О.Русова стало накопичення значного фактичного матеріалу, який характеризує господарський стан різних губерній України в другій половині ХІХ ст. Дослідник узагальнив свій земський статистичний досвід у лекційних курсах, які викладав у Київському комерційному інституті. Він брав участь у роботі різноманітних сільськогосподарських та економічних товариств, з'їздах природознавців, збагачував статистичну науку своїми досягненнями. Все це в кінцевому результаті позитивно впливало на піднесення сільського господарства, розвивало українську статистичну науку.

У розділі також проаналізовані філологічні, історичні та етнографічні твори О.Русова, його діяльність у цих галузях науки. Дослідник брав участь в археологічних дослідженнях: керував розкопками курганів Південного Дагестану (червень-листопад 1880 р.), проводив археологічні розвідки, зокрема на Чернігівщині (липень 1882 р.), консультував археолога-любителя Г.Скадовського під час розкопок Білозерського городища на Херсонщині наприкінці 80-х рр. ХІХ ст., вів роботу по підготовці археологічного з'їзду в Харкові (1902 р.). Хоча фахівцем-археологом О.Русов не став, проте завжди сприяв розвитку цієї науки.

Певний внесок зробив О.Русов в українську філологію. Зокрема, підготував підручник з граматики української мови, збирав матеріал для Словника української мови, виданого на початку ХХ ст. Б.Грінченком. Перебуваючи на Чернігівщині, він здійснив глибокі етнографічні розвідки в Чернігівському, Ніжинському та Борзнянському повітах. У Херсонській губернії вивчав колонізаційні процеси в Новоросійському краї, його історію, збирав етнографічні матеріали, які оприлюднив у ряді заміток та статей. О.Русову належить підготовка збірника народних пісень “Живі струни”(Чернігів, 1897), кількох критичних розвідок, присвячених творчості композитора М.Лисенка. Плідною була його діяльність у Харківському історико-філологічному товаристві, де він активно працював з 1889 по 1894 рр.: редагував ряд етнографічних праць, підготував статтю, присвячену історику М.Костомарову, публікував історичні документи. В 1897-1899 рр. О.Русов був діяльним членом Чернігівської губернської архівної комісії. До того ж, дослідника слід вважати істориком-демографом та істориком господарського життя України, бо у переважній більшості статистичних праць він не тільки нагромадив великий фактичний матеріал, а й дослідив еволюцію населення та розвиток економічного життя упродовж ХVІІІ-ХІХ ст.

Аналіз його статей та мемуарів переконливо доводить, що О.Русов був одним з перших істориків громадівського руху, зокрема Київської Старої громади. Він зумів виявити соціальні корені громадівського руху, сформулювати погляди і мету громадівців, інформувати про деякі заходи, здійснені громадою в 70-х рр. ХІХ ст. Сьогодні за відсутності архіву Київської Старої громади та браком достовірних свідчень про її діяльність значно підвищується цінність подібних студій дослідника. До останніх днів свого життя О.Русов залишався дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові та Київського наукового товариства, Російського географічного, Вільного економічного та Московського археологічного товариств, ряду інших наукових установ.

У четвертому розділі дисертаційного дослідження “Громадсько-політична діяльність О.Русова (70-ті роки ХІХ ст. - 1915 р.)” проаналізовано його участь у загальноросійському земському конституційному і просвітницькому та українському національно-визвольному русі, досліджено характер діяльності українських гуртків, очолюваних О.Русовим, їх перехід від здебільшого культурницької до політичної роботи, еволюцію його поглядів, подано аналіз його проектів перебудови Російської імперії на демократичну федеративну державу та автономії України.

На основі аналізу значної кількості документальних матеріалів доведено, що О.Русов був причетним до початкових стадій земського конституційного руху, спрямованого на демократизацію суспільно-політичного ладу в Російській імперії шляхом реформ. У 1876-1879 рр. він разом з чернігівськими гласними О.Ліндфорсом, М.Константиновичем, І.Петрункевичем, В.Савичем боровся за збереження самоврядування і розширення прав земств, за впровадження конституційного ладу в Росії, виступав проти адміністративної сваволі. В 1880-1882 рр. О.Русов редагував спільний орган ліберальних земців та українофілів київську газету “Труд”. Напередодні та під час революції 1905-1907 рр. в Росії О.Русов перебував у Петербурзі, де представляв українські інтереси на зібраннях ліберальних земців. Він підготував доповідь “Народо-союзное начало в государственном строе и при выборах депутатов в представительные учреждения” (СПб., 1905). У ній були основні принципи, за якими, на думку О.Русова, мала будуватися нова федеративна держава. Разом з мовознавцем і політичним діячем І.Бодуеном де Куртене він провів роботу зі скликання та проведення з'їзду представників народів імперії, що прагнули автономії. З'їзд, що відбувся 19-21 листопада 1905 р. в Петербурзі за участю 115 представників від 12 націй, ухвалив резолюцію про необхідність спільної боротьби за демократизацію Росії, її федеративну перебудову та заснував спілку “автономістів-федералістів”. О.Русов за дорученням парламентської групи автономістів І Державної Думи разом з іншими діячами готував проект закону “Про мови”.

Неоднозначним було ставлення О.Русова до іншої загальноросійської течії - народництва. Він не був революціонером і негативно ставився до “радикалів”, бо вважав їх легковажними. Разом з тим, за свідченням жандармських документів, він завжди надавав допомогу народникам. Зокрема, на його хуторі у Борзнянському повіті Чернігівської губернії в 1878-1879 рр. знайшли притулок і базу для ведення агітації серед селян народники М.Маковєєв, М.Ланганс та Л.Жебуньов. Пізніше, перебуваючи в інших губерніях, cім'я Русових надавала допомогу діячам різних течій, що виступали проти царизму.

Велику роль відіграв О.Русов у земському просвітницькому русі. За його безпосередньої участі була заснована громадська бібліотека у Чернігові. Багато він зробив для її становлення і розвитку, як і для громадської бібліотеки Харкова. Свою статистичну бібліотеку науковець подарував Київському комерційному інституту. О.Русов розробив проекти запровадження загальної початкової освіти в Херсонській, Чернігівській та Полтавській губерніях.

У розділі проаналізовано його участь у національно-визвольному русі після появи антиукраїнського Емського указу 1876 р., кримінальні справи, за якими притягався О.Русов, простежено еволюцію його діяльності: від здебільшого культурницької до політичної боротьби за здобуття Україною автономії. Ретельний аналіз документів засвідчив активну його роботу в Чернігівській, Київській, Одеській, Єлисаветградській, Херсонській українських громадах. Він спрямовував їх роботу на доведення самобутності українського народу шляхом всебічного вивчення вітчизняної історії, літератури, театру, музики. У 90-х рр. ХІХ ст. О.Русов дедалі більше уваги приділяє політиці. Це, зокрема засвідчує його діяльність у Харкові, де під його впливом перебувало “Братство тарасівців”, а в громаді обговорювалися наболілі політичні питання.

В Петербурзі, О.Русов активізував роботу української громади, працював у Товаристві імені Т.Г.Шевченка для допомоги нужденним уродженцям Південної Росії, які навчаються у вищих навчальних закладах С.-Петербурга та Благодійному товаристві видання загальнокорисних і дешевих книг. Спрямовував їх на боротьбу за ліквідацію цензурних обмежень української мови. Це дало певні результати. За клопотанням Благодійного товариства (грудень 1904 р.) Російська академія наук дійшла висновку про необхідність ліквідації урядових обмежень щодо української мови. До того ж, комісія на чолі з академіками Ф.Коршем та О.Шахматовим, до складу якої входив і О.Русов, здійснила переклад Євангелія українською мовою, виданий 1906-1911 рр. В квітні 1905 р. О.Русов очолив Благодійне товариство і керував ним до осені 1908 р. При ньому товариство зросло кількісно та розширило видавничу діяльність. О.Русов входив також до редколегії першого повного видання творів Т.Шевченка в Росії.

В умовах російської революції 1905-1907 рр. О.Русов проявив себе як талановитий політичний діяч, який реально впливав на діяльність української громади Петербурга та українських фракцій у І і ІІ Державних Думах, спрямовуючи їх на боротьбу за перебудову Російської імперії на федеративних засадах та здобуття Україною автономії. Він створив Український політичний клуб, брав участь у заснуванні та редколегіях журналу “Украинский Вестник”, а згодом газети “Рідна справа - Вісти з Думи”. На їх сторінках виступав з актуальними статтями. О.Русов був причетним до створення Декларації про автономію України, над якою працював М.Грушевський. Найвищим його досягненням була розробка Проекту державного устрою України у федеративній Російській державі. В умовах реакції навесні 1908 р. О.Русов був одним із ініціаторів створення всеукраїнської організації - Товариства українських поступовців (ТУП), що об'єднала українців на засадах конституціоналізму й парламентаризму. О.Русов багато уваги приділяв роботі по спорудженню пам'ятника Т.Шевченку в Києві.

У висновках наведені головні підсумки дисертаційного дослідження. Залучення до наукового обігу та аналіз досить широкого кола джерел дали змогу зробити такі висновки, які виносяться на захист:

Наукова та громадсько-політична діяльність О.Русова до цього часу не була предметом спеціального вивчення. Однак у архівних і опублікованих джерелах є достатня кількість документів, які дозволяють охарактеризувати його наукову працю та визначити місце у суспільно-політичному житті України другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Під впливом сім'ї, гімназійних та університетських викладачів сформувалися високі моральні якості О.Русова. У формуванні його світогляду велику роль зіграли українське середовище Києва, з одного боку, а з іншого - ідеї Товариства об'єднаних слов'ян та Кирило-Мефодіївського братства, а також реформаційні перетворення в Російській імперії, розпочаті імператором Олександром ІІ. Ідеї М.Драгоманова та реалії тогочасного політичного життя сприяли формуванню у О.Русова прогресивно-демократичних переконань. Політичні погляди діяча розвивалися разом з еволюцією українського громадсько-політичного руху.

У Київській Старій громаді О.Русов поєднав політичну роботу з науковою діяльністю. Він став провідним діячем громадівського руху. Разом з М.Драгомановим встановив зв'язки з українцями Галичини, сприяв об'єднанню українського національно-визвольного руху у спільне русло. О.Русов був одним із співзасновників та активістів Південно-Західного відділу Російського географічного товариства і заявив про себе як талановитий науковець-етнограф. Як організатор та актор він відіграв певну роль у становленні українського театру. За його участю було збережено творчу спадщину Т.Шевченка.

В українську науку О.Русов увійшов як один із засновників вітчизняної статистики. Історичним підходом до аналізу явищ економічного життя вчений значно підняв рівень тогочасної статистики Російської імперії. Вдосконалюючи земську статистику, він об'єднав “чернігівський” і “московський” її типи в єдиний для всіх земських статистичних служб Російської імперії. Результатом діяльності О.Русова стало накопичення величезного фактичного матеріалу, який характеризував економіку й економічні відносини в Україні другої половини ХІХ ст. у порівнянні з ранніми періодами.

О.Русов зробив помітний внесок у розвиток гуманітарних наук, зокрема етнографії, історії, філології. Публікація ним документів, збірників пісень, наукових розвідок, рецензій сприяла поглибленню вивчення різноманітних аспектів буття українського народу. Плідна робота в наукових осередках позитивно впливала на активізацію їхньої діяльності. Власним прикладом він стимулював оточуючих до творчої роботи.

О.Русов співпрацював на ґрунті українофільства з діячами загальноросійського земського конституційного руху, був координатором спільних дій земців і українофілів, спрямованих на здобуття конституції в Росії легальним шляхом. Він підготував проект перебудови Російської імперії на демократичну федеративну державу. Помітний внесок діяча в земський просвітницький рух: він розробив проекти запровадження загальної початкової освіти в Херсонській, Чернігівській та Полтавській губерніях, був співзасновником і активним співробітником громадських бібліотек у Чернігові та Харкові.

О.Русов був одним з керівників та ідеологів поміркованої течії українського національно-визвольного руху. В 70-х - 90-х рр. ХІХ ст. він продовжував громадсько-політичну роботу, розпочату Київською Старою громадою - створював і активізував діяльність українських громад у губерніях, де працював. Багато корисного для України зробив О.Русов у Петербурзі, де керував Благодійним товариством видання загальнокорисних і дешевих книг. Видання популярних українських книжок та першого повного видання “Кобзаря” Т.Шевченка в Російській імперії, активна робота, спрямована на ліквідацію урядових обмежень щодо українського друкованого слова, - все це сприяло не тільки поширенню корисних знань рідною мовою, пробудженню національної самосвідомості, а й наближало час ліквідації цензурних обмежень.

Вершина діяльності О.Русова як політика припадає на роки російської демократичної революції (1905-1907 рр.). Він гуртує петербурзьких українців у боротьбі за автономію України, створює Український політичний клуб, бере діяльну участь у роботі українських думських фракцій, у заснуванні та редагуванні журналу “Украинский Вестник” та газети “Рідна справа-Думські вісті”. О.Русов робив спроби створити широкий надпартійний рух за автономію України, був причетним до створення Декларації про автономію України, яка готувалась М.Грушевським для розгляду на засіданнях І Державної Думи. Сам він підготував Проект автономії України для обговорення українськими депутатами ІІ Державної Думи. В умовах посилення урядової реакції О.Русов є одним із ініціаторів створення Товариства українських поступовців - надпартійної організації, яка фактично очолювала український поступовий політичний рух до Української революції 1917 р. Його політичні погляди синтезували конституційно-демократичні переконання й елементи соціалістичного вчення.

Головний підсумок життя О.Русова полягає в тому, що науковою та громадсько-політичною діяльністю він сприяв об'єктивному обґрунтуванню права українського народу на існування, його споконвічних прагнень до незалежного, вільного, щасливого життя. О.Русов пройшов разом з українським національно-визвольним рухом складний і тривалий шлях від так званого культурництва до створення українських політичних партій, ставши одним із тих, хто готував підвалини для українських визвольних змагань 1917-1920 рр.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Діяльність Олександра Русова на Чернігівщині в 90-х роках ХІХ ст. // Література та культура Полісся.- Ніжин, 1997.- Вип. 8.- С.62-65.

2. Олександр Русов у науковому і громадсько-політичному житті України напередодні та в роки Першої світової війни // Перша світова війна і слов'янські народи. Матеріали міжнародної наукової конференції 14-15 травня 1998 року.- К., 1998.- С.124-131.

3. Діяльність Олександра Русова на Півдні України // Історія України. Маловідомі імена, події, факти.- К., 1999.- Вип. 8.- С. 348-352.

4. Листи Олександра Русова до Іллі Шрага // Сіверянський літопис.- 1999.- № 2.- С.142-147.

5. Творча спадщина О.О.Русова як джерело для вивчення історії України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. // Україна, українці, українознавство у ХХ ст. у джерелах і документах. - К., 1999.- Ч. 1.- С.93-97.

6. Участь О.Русова у громадсько-політичному житті України другої половини ХІХ ст. // Україна на порозі ХХІ століття: актуальні питання історії.- К., 1999.- С.141-148.

7. О. Русов у науковому і громадському житті Чернігівщини // Сіверянський літопис.- 2000.- № 6.- С.49-61.

8. Олександр Русов - дослідник українського пореформеного села // Український селянин: Праці Науково-дослідного інституту селянства / Інститут історії України НАН України.- Черкаси, 2001.- Вип.3.- С.26-32.

9. Наукова і громадсько-політична діяльність О.Русова в Харкові // Вісник Харківського університету. № 504. Історія України.- Харків, 2001.- Вип. 4.- С.129-135.

Размещено на Allbest.ru