Агітаційно-пропагандистська діяльність органів німецької окупаційної влади серед населення України (1941–1944 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Агітаційно-пропагандистська діяльність органів німецької окупаційної влади серед населення України (1941-1944 рр.)

Михайлюк Марина Володимирівна

АНОТАЦІЯ

агітаційний пропагандистський окупаційний влада

Михайлюк М.В. Агітаційно-пропагандистська діяльність органів німецької окупаційної влади серед населення України (1941-1944 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Національний університет „Києво-Могилянська академія”. - Київ, 2006.

На основі широкої джерельної бази в дисертації досліджується агітаційно-пропагандистська діяльність органів німецької окупаційної влади серед населення України в 1941-1944 рр. Визначено місце психологічної війни на східних територіях у довоєнній стратегії керівників III Рейху. Розкрита організація й специфіка функцій центрального керівництва агітаційно-пропагандистською роботою німецької окупаційної влади в Україні. Показана компетенція окупаційної адміністрації у сфері психологічної війни. Висвітлено обов'язки відділів пропаганди органів місцевого управління, функціонування видавничо-друкарської системи, радіо- й кіномережі в Україні. Визначена загальна кількість періодичних видань, друк яких відбувався на території рейхскомісаріату й військової зони окупації. З'ясована міра ефективності агітаційно-пропагандистських зусиль німецької окупаційної влади як за допомогою окремо взятих засобів (періодичних видань, радіо й кіно, дрібної друкованої продукції та образотворчого мистецтва), так і загалом.

Ключові слова: німецький окупаційний режим, рейхскомісаріат „Україна”, військова зона, агітація, пропаганда, окупаційна преса, радіо й кіно, дрібна друкована продукція, образотворче мистецтво.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю переосмислення подій Другої світової війни з урахуванням нової джерельної бази та методологічних підходів. У повоєнні роки окремі сторінки з історії України свідомо замовчувалися або залишалися недослідженими. До таких належить питання проведення німецьким окупаційним режимом агітаційно-пропагандистської роботи серед населення рейхскомісаріату „Україна” та військової зони окупації. Залучення раніше маловідомих архівних документів дає можливість зробити глибокий та неупереджений аналіз ефективності форм і методів психологічної війни, яку проводила окупаційна влада.

Під час Другої світової війни населення України потрапило в епіцентр інформаційно-ідеологічного впливу, який випробовували й застосовували дві потужні тоталітарні системи. Нацисти особливу увагу звертали на обробку свідомості населення окупованих територій, представників руху Опору й військовослужбовців Червоної армії. Аналіз впливу методів психологічної війни на мешканців окупованої території важливий з огляду на те, що дозволяє з'ясувати значну кількість питань, пов'язаних із життям і побутом громадян періоду окупації. Серед недостатньо розкритих залишаються проблеми морально-психологічного стану населення й ефективності агітаційно-пропагандистських зусиль представників „нової влади”. Їх дослідження допоможе заповнити „білі плями” в історії України воєнної доби. Суспільна актуальність дослідження полягає в тому, що технології ведення психологічної війни, зокрема методами агітації й пропаганди, нині активно застосовуються в усьому світі засобами масової інформації, політтехнологами, лідерами політичних партій і громадських організацій, запозичуючи досвід минулого. Отже, соціально-політична значущість та відсутність фундаментальних праць із даної проблеми й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в руслі наукової тематики кафедри історії України Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова „Актуальні проблеми історії України”.

Об'єктом дослідження є німецький окупаційний режим на території України.

Предметом дисертаційного дослідження є агітаційно-пропагандистська діяльність органів німецької окупаційної влади серед населення України в 1941-1944 рр.

Хронологічні рамки обумовлені періодом існування німецького окупаційного режиму в Україні (1941-1944 рр.).

Територіальні межі дослідження охоплюють регіони України, що в період окупації входили до складу рейхскомісаріату „Україна” та військової зони (сучасні області: Волинська, Рівненська, Хмельницька, Вінницька, Житомирська, Київська, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Дніпропетровська, Чернігівська, Сумська, Харківська, Донецька, Луганська, частина Запорізької, Миколаївської й Херсонської областей, Крим), а також територію південних районів Білорусі.

Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, що на основі комплексного аналізу й узагальнення всіх опублікованих праць та архівних матеріалів розкрити сутність і характер агітаційно-пропагандистської діяльності німецької окупаційної влади серед населення рейхскомісаріату „Україна” та військової зони засобами періодичних видань, радіо- й кіномережі, дрібної друкованої продукції та образотворчого мистецтва.

Для досягнення поставленої мети ставляться такі основні завдання:

– з'ясувати стан наукової розробки теми та джерельної бази дослідження;

– визначити місце агітаційно-пропагандистської діяльності органів німецької адміністрації серед населення окупованих територій у довоєнній стратегії керівників III Рейху;

– розкрити особливості організації й специфіку функцій центрального керівництва агітаційно-пропагандистською роботою німецької окупаційної влади в Україні;

– визначити компетенцію німецької окупаційної адміністрації у сфері психологічної війни;

– висвітлити обов'язки відділів пропаганди органів місцевого управління;

– виявити специфіку функціонування видавничо-друкарської системи, радіо- й кіномережі в Україні;

– з'ясувати загальну кількість періодичних видань, друк яких відбувався на території рейхскомісаріату і військової зони окупації;

– визначити ступінь ефективності агітаційно-пропагандистських зусиль німецької окупаційної влади в Україні.

Методологічна база роботи ґрунтується на загальних принципах наукового пізнання. Її основу становлять принципи історизму й об'єктивності, які передбачають з'ясування умов виникнення, розвитку та наслідків подій, а також розуміння їх причинно-наслідкового зв'язку. При написанні роботи дисертантка застосувала як загальнонаукові методи логічного аналізу, класифікації та систематизації, узагальнення, компаративний, статистичний, структурний, так і спеціальні-проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, міждисциплінарний тощо.

Теоретичне підґрунтя дисертаційної роботи становлять концептуальні положення представників суспільствознавчої думки - Г. Ле Бона, С. Московичі, Х. Арендт, сучасних істориків, філологів, психологів Д. Волкогонова, О. Сенявської, В. Криська, Г. Почепцова, Л. Леонтьєвої Ле Бон Г. Психология народов и масс. - СПб., 1906. - 150 с.; Московичи С. Век толп. Исторический трактат по психологии масс / Пер. с. фр. - М., 1998. - 480 с.; Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Пер. з англ. - К., 2002. - 539 с.; Волкогонов Д. Психологическая война: Подрывные действия империализма в области общественного сознания. - 2-е изд., доп. - М., 1984. - 320 с.; Сенявская Е. Психология войны в XX веке: исторический опыт России. - М., 1999. - 383 с.; Крысько В. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт) / Под общ. ред. А. Е. Тараса. - Мн., 1999. - 448 с.; Почепцов Г. Информационные войны. - Москва-Киев, 2000. - 576 с.; Леонтьєва Л. Пропаганда як інформаційно-психологічний складник політичних процесів: Монографія. - Київ-Львів, 2004. - 298 с. та інших науковців, зокрема щодо використання термінологічного апарату.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в постановці та комплексній розробці актуальної проблеми, яка донині не отримала всебічного та об'єктивного висвітлення в історичній науці. Уперше у вітчизняній історіографії агітаційно-пропагандистська діяльність органів німецької окупаційної адміністрації серед населення України стала предметом спеціального наукового вивчення. Виявлено, опрацьовано й залучено до наукового обігу блок архівних джерел із фондів Державного архіву Київської області, Державного архіву Волинської області, Державного архіву Служби безпеки України, Центрального державного архіву Вищих органів влади й управління України, Центрального державного архіву громадських об'єднань України й Центрального державного кінофотофоноархіву України. У праці проаналізовано нові концептуальні напрацювання вітчизняних і зарубіжних фахівців, що донині не були предметом спеціального історіографічного дослідження. Визначено стратегію проведення агітаційно-пропагандистської діяльності органів німецької адміністрації серед мешканців східних територій, її форми й матеріально-технічне забезпечення напередодні німецько-радянської війни. Комплексно й системно розглядається організація та специфіка функцій органів центрального керівництва агітаційно-пропагандистською роботою в окупованій Україні. На основі аналізу джерельної бази продемонстрована компетенція німецької окупаційної адміністрації у сфері психологічної війни. На підставі синтезу даних різноманітних джерел показано функції органів пропаганди місцевого управління, які доводили зміст пропагандистських матеріалів до населення, функціонування видавничо-друкарської системи, радіо- й кіномережі в Україні. З'ясована загальна кількість періодичних видань та інформаційних бюлетенів, друк яких відбувався у двох найбільших адміністративно-територіальних одиницях. Визначено ступінь ефективності агітаційно-пропагандистських зусиль німецької окупаційної влади й доведено їх загальну нерезультативність в Україні. У додатку зібрано та систематизовано значний фактичний матеріал, що доповнює загальне уявлення про структуру німецьких органів пропаганди та їх засоби психологічного впливу на населення окупованої території.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її теоретичні положення, висновки та фактичний матеріал можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії Другої світової війни чи монографічних досліджень із питань функціонування німецького окупаційного режиму в Україні, у процесі викладання спеціальних курсів і семінарських занять із вітчизняної історії.

Апробація основних положень дисертації здійснювалася на міжнародних наукових конференціях: „Незабутні сторінки історії нашого народу” (до 60-річчя звільнення України від гітлерівських загарбників) (Київ, 17 грудня 2004 р.), „Український і польський народи у горнилі Другої світової війни (1939-1945)” (Київ, 12 травня 2005 р.), „Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр.: сучасні проблеми історичної освіти і науки” (Дніпропетровськ, 12-13 травня 2005 р.), „Друга світова війна: український вимір” (до 60-річчя закінчення Другої світової війни) (Київ, 29 вересня 2005 р.), одинадцятій міжнародній молодіжній конференції з юдаїки „Сефер” (Москва, 11-13 липня 2006 р.), другій всеукраїнській науковій конференції „Друга світова війна і доля народів України” (Київ, 30-31 жовтня 2006 р.). За тематикою дисертації робилися доповіді на звітних науково-практичних конференціях НПУ імені М. П. Драгоманова (Київ, 2003, 2004, 2005 рр.). Основні результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Інституту історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова.

Публікації. Основні положення й висновки дослідження викладено у 9 публікаціях, з яких 7 - у виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура дисертації зумовлені метою, завданнями, проблемно-хронологічним принципом дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг роботи - 287 сторінок, із них основного тексту - 196 сторінок, літератури й джерел - 27 сторінок (390 позицій), 45 додатків ((з них 14 таблиць, 1 схема), 64 сторінки).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт та предмет дослідження, хронологічні й територіальні межі, сформульовано мету та завдання, окреслено наукову новизну й практичне значення роботи.

Перший розділ - „Стан наукової розробки та джерельної бази проблеми” - структурно поділяється на 2 підрозділи. Перший - „Історіографія дослідження” - містить аналіз наукової літератури з теми, яка поділяється на радянську, сучасну вітчизняну та зарубіжну. Питання агітаційно-пропагандистської діяльності німецької окупаційної влади серед населення України не були предметом ґрунтовних досліджень історичної науки в СРСР протягом усього її повоєнного розвитку. До початку 90-х років XX ст. у радянській історіографії вони вивчалися побіжно й лише в загальному контексті функціонування німецько-фашистського окупаційного режиму на території СРСР.

Початковий етап вивчення обраної теми відноситься ще до воєнного періоду. Він характеризується збором документальної бази про злочини німецьких окупантів в Україні і дослідженням психологічної обробки свідомості громадян Рейху. Уперше питання цілеспрямованого психологічного впливу на населення окупованих територій України порушено в монографії М. Ющенка. Дослідник серед усіх засобів нацистської агітації й пропаганди виділяє окупаційну пресу й матеріали дрібної друкованої продукції, використовує звіт Г. Горнауера про кількість періодичних видань, які друкувалися на території рейхскомісаріату Ющенко М. Агітація і пропаганда комуністів України в умовах німецько-фашистської окупації. - К., 1962. - 175 с.. У дисертаційному дослідженні А. Юденкова аналізується політична робота компартії серед населення окупованих територій із урахуванням ідеологічних зусиль окупаційної влади, а також обґрунтовується висновок, що потужна німецька агітаційно-пропагандистська кампанія зазнала провалу Юденков А. Политическая работа партии среди населения оккупированных районов СССР (1941-1944 гг.): Автореф. дис. … докт. ист. наук: № 570 - История КПСС / Академия общественных наук при ЦК КПСС. - М., 1969. - 41 с..

Починаючи з 1970-х рр., попри жорстку схематичну конструкцію, визначену й насаджену партійним апаратом згори, з'являються праці, в яких застосовуються наукові методики, робляться широкі узагальнення на основі значного за обсягом емпіричного матеріалу. Зокрема, дослідження даної тематики активізувалося після виходу двотомної праці В. Дашичева. Учений, аналізуючи німецькі архівні джерела й публікації зарубіжних дослідників, висуває тезу щодо продуманості, масштабності й чіткої структури нацистської пропаганди, звертаючи увагу на її ідеологічні складові: антикомунізм, расизм і антисемітизм. У книзі вперше порушується питання про психологічну підготовку війни проти країн антигітлерівської коаліції, створення спеціалізованих підрозділів - рот пропаганди Дашичев В. Банкротство стратегии германского фашизма. Исторические очерки, документы и материалы: В 2 т. - М., 1973.. У дисертаційному досліджені Л. Макарової проводиться думка про те, що особливу увагу нацисти приділяли пропаганді серед молоді з метою плекання фанатичної відданості фюрерові Макарова Л. Нацистская пропаганда средствами искусства в освещении буржуазных историков: Автореф. дис. … канд. ист. наук: 07.00.09 / Томский государственный университет. - Томск, 1978. - 24 с.. У статті В. Гридньова з'ясовується роль відділу пропаганди ОКВ (Верховне головнокомандування вермахту) у підготовці пропагандистських акцій на радянській території, аналізуються функції рот пропаганди вермахту Гриднёв В. Пропагандистская подготовка фашистской Германией войны против СССР // Вопросы истории. - 1981. - № 5. - С. 166-171.. У монографії Ю. Орлова досліджуються форми й методи німецької пропаганди в межах Рейху, що в загальному вигляді зазнали краху Орлов Ю. Крах немецко-фашистской пропаганды. - М., 1985. - 176 с.. Ідеологічний вплив на східні окуповані території засобами преси, кіно й радіо знаходимо в монографії І. Івлева та А. Юденкова Ивлев И., Юденков А. Оружием контрпропаганды: советская пропаганда среди населения на оккупированной территории СССР. 1941-1944. - М., 1988. - 277 с.. Проте сюжетів, пов'язаних із його особливостями на території Україні в зазначених працях зустрічаємо обмаль.

Після розпаду СРСР розпочалося формування сучасної української історіографії. Помітний внесок в її розвиток зробив М. Коваль. Переосмислюючи події Другої світової війни, він позначив пріоритетні напрями дослідження нацистського окупаційного режиму в Україні. Один із них стосувався детального вивчення німецьких пропагандистських заходів під час окупації. Учений звертає увагу на здійснення окупаційною пресою антисемітської пропаганди з метою виправдати нацистський геноцид євреїв України. Окрім того, науковець висловив переконання, що нацисти використовували кіномистецтво із суто пропагандистською метою, однак ефективність цих заходів була практично нульовою Коваль М. Нацистський геноцид щодо євреїв та українське населення (1941-1944 рр.) // УІЖ. - 1992. - № 2. - С. 25-32; його ж: Доля української культури за „нового порядку” (1941-1944 рр.) // УІЖ. - 1993. - № 11-12. - С. 15-38.. Залучення німецьких кіномитців для антисемітської пропаганди в Рейху й на східних окупованих територіях показує Ф. Левітас Левітас Ф. Євреї України в роки Другої світової війни. - К., 1997. - 272 с.. Діяльність української інтелігенції періоду окупації досліджують Ю. Шаповал, Р. Радчик, І. Верба та інші історики Шаповал Ю. Газета „Волинь” як український часопис (1941-1944 рр.) // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. - Львів, 1994. - Вип. 1. - С. 123-137; Радчик Р. Улас Самчук як редактор газети „Волинь” // Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка. Інститут журналістики. Українське журналістикознавство. - Вип. 2. - К., 2001. - С. 21-26; Верба І. Кость Штеппа // УІЖ. - 1999. - № 4. - С. 98-114; його ж: Олександр Оглоблин: життя і праця в Україні. - К., 1999. - 380 с..

Цілеспрямоване вивчення методів ведення психологічної війни німецькою окупаційною владою розпочалося лише в останні кілька років. Полтавський дослідник В. Ревегук вважає, що мета нацистської пропаганди полягала в здобутті прихильності місцевого населення до нової влади й переконанні в тому, що німецька армія несе поневоленим народам Росії визволення від „жидо-більшовицького ярма” Ревегук В. Полтавщина в роки Другої світової війни (1939-1945). - Полтава, 2004. - 288 с.. О. Захарченко вказує на те, що нацисти великого значення надавали саме пропагандистській обробці населення. Для цього залучалися органи українського управління, поліція, фольксдойче та інші „політично надійні” елементи, а також використовувалися пересувні виставки, преса, радіо й кіно Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної війни: 1941-1944. До 60-річчя визволення області від німецько-румунських окупантів. - Миколаїв, 2004. - 503 с..

Питання застосування пропагандистських технологій під час вербування населення України до Німеччини порушується в дисертації Т. Лапан Лапан Т. Вербування і депортація населення України до Німеччини та умови його праці і побуту у неволі (1939-1945 рр.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Львівський національний університет ім. І. Франка. - Львів, 2005. - 16 с.. Дослідниця показує, що пропагандистська кампанія нацистського режиму з питань трудової мобілізації мала успіх у дистрикті „Галичина” й не досягла сподіваних результатів у рейхскомісаріаті „Україна”. Методи проведення німецької агітаційно-пропагандистської роботи у сфері сільського господарства відображено в дисертації Н. Глушенок Глушенок Н. Аграрна політика Німеччини в рейхскомісаріаті „Україна” (1941-1944 рр.): Автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. - Київ, 2005. - 16 с.. М. Ткаченко звернув увагу на ідеологічну роботу Музею-архіву переходової доби в окупованому Києві, а Ю. Войцеховський навів приклади використання нацистами для вирішення своїх завдань місцевої преси, радіомережі й кінематографа. Залучення преси, кіномистецтва та музейних виставок із метою пропаганди доводить у дисертації В. Удовик Ткаченко М. Функціонування українських музеїв під час німецької окупації 1941-1944 рр. // Вісник Київського інституту „Слов'янський університет” / Слов'янський ун-т. - К., 2001. - № 11. - С. 122-132; Войцеховський Ю. Київ в роки війни // Історія в школі. - 2002. - № 10. - С. 39-48; № 11-12. - С. 60-72; Удовик В. Німецько-фашистський окупаційний режим (1941-1944 рр.) на території генеральної області „Київ” (Київська та Полтавська області): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. - Київ, 2005. - 16 с.. Окупаційну пресу як основний елемент пропаганди на Сході України й діяльність батальйону пропаганди „U” досліджує Д. Титаренко Титаренко Д. Преса Східної України періоду німецько-фашистської окупації як історичне джерело (1941-1943 рр.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.06 / Донецький національний університет. - Донецьк, 2002. - 19 с; його ж: Звіти батальйону пропаганди U як джерело з питання про вплив нацистської пропаганди на населення окупованої України // Друга світова війна і доля народів України: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. - К.: Сфера, 2005. - С. 165-171; його ж: Діяльність батальйону пропаганди U щодо організації роботи періодичних видань на окупованій території України (1941-1944 рр.) // Українська періодика: історія і сучасність: доп. і повідомл. дев'ятої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 28-29 жовтня 2005 р. / НАН України. ЛНБ ім. В.Стефаника. НДЦ періодики; за ред. М. Романюка. - Львів, 2005. - С. 220-223; його ж: Умови функціонування окупаційної преси на території України (зона військової адміністрації) // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - К., 2006. - Вип. 31. - С. 69-78 та ін..

Більшість дослідників вивчає окупаційну періодику на регіональному рівні Павлюк І. Преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1941-1944 рр.: історико-типологічний та ідеологічний аналіз // Збірник праць науково-дослідного центру періодики. - Львів, 2001. - Вип. 9. - С. 192-205; Мельниченко В. Інформаційно-видавниче забезпечення функціонування окупаційної влади на Черкащині у 1941-1944 рр. // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: Зб. статей. - Вип. 26. - К., 2004. - С. 252-259; Кривенко С. Документи фонду „Видавництво „Українська думка”, орган Черкаської районної управи. 1941-1943 рр.” як складова частина джерельної бази з вивчення історії періоду німецько-фашистської окупації Черкащини // Сторінки воєнної історії України: Зб. наукових статей / НАН України. Ін-т історії України. - К., 2002. - Вип. 6. - С. 83-86.. У публікаціях Ю. Смілянської, М. Тяглого, Н. Сугацької, Ф. Винокурової, О. Гончаренка й М. Гона акцентується увага саме на антисемітській спрямованості пропаганди в окупаційній пресі Смилянская Ю. История одной редакции (“Украинское слово” и “Новое украинское слово”) // “Тень Холокоста”: Сборник научных статей второй международной конференции “Уроки Холокоста и современная Россия”. - М., 1998. - С. 137-139; Її ж: Отражение Холокоста в прессе оккупационного периода на территории Украины // Катастрофа європейського єврейства під час Другої світової війни. Матеріали VII наукової конференції. - Київ, 2000. - С. 300-304 та ін.; Тяглый М. Нацистская антисемитская пропаганда в оккупированном Крыму и её место в системе мероприятий Холокоста // Холокост. Материалы VIII ежегодной международной конференции по иудаике. - М., 2001. - С. 55-70; Сугацька Н. Єврейське питання в колаборантській пресі на Миколаївщині (1941-1944 рр.) // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. V Миколаївська обласна краєзнавча конференція. - Миколаїв, 2004. - С. 46-47; Винокурова Ф. Вінницька обласна окупаційна преса 1941-1944 рр. у науково-довідковій бібліотеці Держархіву Вінницької області як джерело вивчення ідеології і практики геноциду // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського. - Вип. 13. - К., 2004. - С. 449-460; Гончаренко О. Роль окупаційної преси в політиці Голокосту в Україні (на прикладі Київщини) // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. - Луганськ, 2004. - № 9 (79). - С. 44-51; його ж: Голокост на території Київщини: до питання про антисемітську основу ідеологічної обробки населення // Наукові записки з української історії: Зб. наук. ст. - Переяслав-Хмельницький, 2004. - Вип. 15. - С. 173-178; його ж: Переяславська рада та її наслідки в контексті нацистського окупаційного режиму в Україні (1941-1944 рр.) // Переяславська рада 1654 року: історичне значення та політичні наслідки: Зб. наук. ст. / Переяслав-Хмельницький, 2004. - С. 173-182 та ін.; Гон М. Деперсоніфікація жертв: образ євреїв на шпальтах газети „Волинь” (1941-1943) // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - К., 2006. - Вип. 31. - С. 113-121.. Однак на підставі вагомих аргументів С. Червінський доводить, що нацистська пропаганда зазнала провалу в Україні Червінський С. Провал нацистської пропаганди в Україні (1943-1944 рр.) // Історичний журнал. - 2003. - № 2. - С. 54-58..

Помітний внесок у висвітлення даної проблеми зробили російські дослідники. Зокрема, І. Альтман підтверджує проведення антисемітської пропаганди окупаційною пресою Альтман И. Жертвы ненависти: Холокост в СССР 1941-1945 гг. - М., 2002. - 544 с.. Застосування нацистами широкомасштабних пропагандистських акцій як у самому Рейху, так і на окупованій території СРСР вивчають Д. Жуков, О. Гогун, К. Шварцкопф, О. Ватлін, О. Пленков Жуков Д. Власовцы и нацистская пропаганда: Монография. - М., 2000; Гогун А. Чёрный PR Адольфа Гитлера: Документы и материалы. - М., 2004; Шварцкопф К. Эволюция системы национал-социалистической пропаганды в период установления нацистской диктатуры в Германии // http://www.rusgermhist.ru; Ватлин А. Германия в XX веке. - М., 2005; Пленков О. Третий Рейх. Арийская культура. - СПб., 2005. та інші науковці.

Окрему сторінку в дослідженні даної проблеми становить зарубіжна історіографія. Дослідники Е. Брамштед, Г. Френкель, Р. Манвелл, З. Земан, А. Гарді, Р. Герцштейн і В. Ранке констатували колосальний вплив нацистської пропаганди, яка пронизувала всі аспекти життя німецького суспільства завдяки організації потужного пропагандистського апарату Брамштедте Е., Френкель Г., Манвелл Р. Йозеф Геббельс - Мефистофель усмехается из прошлого. - Ростов н/Д, 2000. - 448 с.; Bramsted E. Goebbels and National Socialist Propaganda 1925-1945. - Michigan University Press, 1965; Zeman Z. Nazi Propaganda. - London, 1965; Hardy A. Hitlers Secret Wehrmaht. The Managet Press and Propaganda Machine of Nazi Germany. - New-York, 1967; Герцштейн Р. Война, которую выиграл Гитлер / Пер. с англ. А. Л. Уткина, А. В. Бушуева, И. С. Соколова, под общ. ред. Г. Ю. Пернавского. - Смоленск, 1996. - 608 с.; Ranke W. Propaganda / Enzyklopдdie des Nationalsozialismus / W. Benz u.a. (hrsg). - Mьnchen: DTV, 2001. - S. 34-49.. Американські професори психології Е. Аронсон та Е. Пратканіс мету нацистської пропаганди представили як звеличення німецької держави та збереження панівної ролі НСДАП Аронсон Э., Пратканис Э. Эпоха пропаганды: Механизмы убеждения, повседневное использование и злоупотребление. - СПб., 2003. - 384 с.. Німецький дослідник Ґ. Зазворка аналізує не лише стан нацистської пропаганди в Німеччині, але й форми та методи її впливу на мешканців східних окупованих територій. Він висуває тезу про її провал на окупованій території СРСР унаслідок неприйняття населенням ворожого режиму та організованого руху опору проти гітлерівських окупантів Zazworka G. Psychologische Kriegfьhrung: Eine darlegung ihrer organisation, ihrer Mittel und Methoden. - Deutscher Militдrverlag-Berlin, 1961.. Його колега О. Бухбендер наводить дані про організацію та функції трьох батальйонів пропаганди при кожній із груп армій, які вели бойові дії на території СРСР Buchbender O. Das tцtende Erz. Deutsche Propaganda gegen die Rote Armee im Zweiten Weltkrieg. - Seewald Verlag Stuttgart, 1978.. Г. Ведель виділяє діяльність рот пропаганди вермахту Wedel H. Die Propagandatruppen der Deutschen Wehrmacht. - Neckargemund, 1962., а польський мистецтвознавець Е. Тепліц доводить використання німецького кінематографу з метою політичної й антисемітської пропаганди Теплиц Е. История киноискусства. 1934-1939 / Пер. с польского языка А. С. Голембы, В. С. Головского и З. Е. Шаталовой. - М., 1973. - 271 с.; Його ж: История киноискусства. 1939-1945 / Пер. с польского языка А. С. Голембы и М. М. Черненко. - М., 1974. - 315 с.. В. Косик серед усіх напрямів нацистської пропаганди виділяє антинаціоналістичний і антипартизанський, що були спрямовані проти руху Опору Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. - 659 с.. Американські вчені Дж. Армстронґ та І. Чайковський показали проведення німецької цензури періодичних видань України Armstrong J. Ukrainian Nationalism 1939-1945. - New York: Columbia University Press, 1955; Чайковський І. Українські періодичні видання в Другій світовій війні, 1939-1945. - Філадельфія-Київ, 1976. - 19 с..

Таким чином, окремі сюжети теми тією чи іншою мірою привертали увагу істориків, психологів, мистецтвознавців, проте в більшості конкретних наукових праць вони висвітлювались фрагментарно чи неповно. Відтак агітаційно-пропагандистські зусилля німецької окупаційної влади в Україні засобами радіо й кіно, дрібної друкованої продукції та образотворчого мистецтва залишаються практично невивченими.

У другому підрозділі - „Джерельна база” - проаналізовано різнопланові за змістом і походженням джерела. Характер джерельної бази обумовлений метою й завданнями дисертаційного дослідження, специфікою та колом проблем, на яких зосереджена головна увага. Опрацьовані матеріали умовно можна поділити на 5 груп: архівні документи, мемуарні джерела, матеріали періодичних видань, збірники документів і трофейна кінохроніка.

При написанні дисертації використано насамперед архівні джерела, які поділяються на 2 категорії. До першої належать документи німецького походження: директиви, розпорядження та накази Міністерства східних окупованих територій, німецького військового командування й окупаційних органів влади. Другу групу джерел становлять документи радянських розпорядчо-виконавчих органів і спецслужб, які дають уявлення про характер та агітаційно-пропагандистську діяльність німецького окупаційного режиму в Україні. Дисертанткою використано 158 справ, які зберігаються в 3-х обласних і 2-х центральних архівах України, більшість із них уводяться до наукового обігу вперше.

Значна частина документів німецького походження зберігається в Центральному державному архіві вищих органів влади й управління України. Багатий фактичний матеріал містить ф. КМФ-8 („Колекції мікрофотодокументів нацистських окупаційних установ, армійських груп та їх тилових підрозділів”). У першому описі представлено документи німецьких адміністративних установ директивно-розпорядчого спрямування (накази, донесення, матеріали нарад, звіти, списки, листування), які повідомлять про нормативне забезпечення, організацію й керівництво агітаційно-пропагандистською роботою нацистів в Україні. У другому описі зібрано документи, що дають можливість відстежити картину проведення агітаційно-пропагандистської кампанії у зоні військової адміністрації та її сприйняття місцевим населенням. Зокрема, таємні звіти відділу пропаганди „U” про здійснену роботу станом на 1 вересня і 1 листопада 1942 р., а також список періодичних видань, які видавав відділ пропаганди станом на 1 жовтня 1942 р. яскраво демонструють сутність і характер пропагандистської діяльності німецької військової влади.

Велику кількість інформації про функціонування нацистської пропагандистської машини знаходимо у ф. 3206 („Рейхскомісаріат України, м. Рівне”). У ньому зібрано матеріали щодо створення побутових умов і труднощі, з якими стикалися німці-пропагандисти в ході широкомасштабної обробки свідомості населення засобами кіно й періодичних видань. Представлені німецькі бюлетені, які друкувалися в Берліні й Україні з метою допомоги співробітникам українських редакцій у проведенні агітаційно-пропагандистської кампанії. У ф. 3676 („Штаб імперського керівника Розенберґа для окупованих східних областей, м. Берлін, м. Київ”) зібрано документи, що демонструють методику психологічного впливу на населення України засобами кіномистецтва й німецької періодичної преси, що видавалася на східних окупованих територіях. У ф. 3833 („Крайовий провід ОУН на західноукраїнських землях”) зберігаються документи про діяльність похідних груп ОУН на окупованій території, зокрема з питань заснування періодичних видань для проведення власної пропаганди серед місцевого населення.

Під час дисертаційного дослідження опрацьовано матеріали Державного архіву Київської області. Важливу інформацію про функціонування видавництв україномовної періодичної преси знаходимо у справах ф. Р-2033 „Видавництво та друкарня “Уманський голос””, ф. Р-2225 „Управління бургомістра Білої Церкви”, ф. Р-2441 „Редакція газети “Васильківські вісті””. Матеріали про ведення кінопропаганди на території України містить ф. Р-2353 „Київська штадскомендатура” і ф. Р-2421 „Акціонерне товариство кінематографії “Україне-фільм””. Роботу київської радіомережі в умовах окупації відображає ф. Р-2422 „Управління радіомовлення в м. Києві”. У документах „Київської міської управи” (ф. Р-2356) зберігається інформація про роботу відділу пропаганди (відділу інформації) київської міської управи, проблеми німецької влади в шкільній політиці, а також функціонування контори кінофікації відділу мистецтв і кіномережі Києва. У фонді Р-2362 („Куренівська районна управа м. Києва”) становлять науковий інтерес пропагандистські гасла, що надійшли для розповсюдження в народні школи Києва, а також наказ керівника відділу культури й освіти про ліквідацію вад у навчально-виховному процесі. Пропагандистську діяльність Музею-архіву переходової доби в Києві й двох відділів київської міської управи (пропаганди й освіти) відображено в матеріалах ф. Р-2412 („Музей-архів переходової доби”).

Важливі для розкриття основного змісту дисертації документи знаходяться в Центральному державному архіві громадських об'єднань України. Зі складу ф. 57 („Колекція документів з історії Комуністичної партії України”) використані звіти генерал- і гебітскомісарів, поліції безпеки й СД, представників відділу пропаганди генеральних комісаріатів про політичні настрої населення й стан нацистської пропаганди в регіонах України. Російськомовний переклад звіту керівника видавничої справи рейхскомісаріату „Україна” Г. Горнауера „Два роки влаштування та розвитку видавничої справи в рейхскомісаріаті “Україна” (1941-1944 рр.)” зберігається у ф. 166 („Матеріали комісії з історії Великої Вітчизняної війни при Академії наук УРСР”). Документ розкриває механізми роботи окупаційних видань і сповнений статистичними даними.

Під час роботи над дисертацією вивчалися матеріали Державного архіву Волинської області (Луцьк). Серед документів ф. Р-2 („Луцький окружний комісаріат”) представлені розпорядження німецької цивільної адміністрації щодо організації й проведення агітаційно-пропагандистських заходів в Україні, а також накази Е. Коха й Г. Горнауера з питань реорганізації видавничо-друкарської справи на території, підконтрольній цивільній владі. Умови функціонування німецької преси й результати проведення нацистської пропаганди в Україні відображають матеріали ф. Р-69 „Дойче Україне-Цайтунґ”. Листівки, брошури й накази окупаційної влади генерального округу „Волинь-Поділля” частково представлено у ф. Р-1021 „Волинський провід ОУН”.

Основний емпіричний масив документів другої групи становлять матеріали з фондів Центрального державного архіву громадських об'єднань України. Використано документи, що містять відомості про стан нацистської пропаганди в окремо взятих регіонах України, настрої місцевого населення й антинімецький рух Опору. До таких належать матеріали фонду 1 „ЦК КПУ”, де зберігається протокол наради в секретаря ЦК КП(б)У Д. Коротченка з питань становища Києва після звільнення від німецьких окупантів. Повідомлення оперативної групи НКВС на адресу М. Хрущова про стан на окупованій території допомогли з'ясувати методику пропагандистського впливу нацистів на мешканців Дніпропетровська й Полтави.

Для розкриття основних положень дисертаційного дослідження були опрацьовані матеріали Державного архіву Служби безпеки України (Київ). Зі складу ф. 6 („Колекція архівно-слідчих справ на реабілітованих осіб”) використано матеріали 12-ти архівно-слідчих справ. Протоколи допитів співробітників окупаційних видань „Ми крокуємо разом”, „Хабнівські вісті”, „Дзвін волі”, „Звільнена Україна”, „Рідний край” дають можливість з'ясувати мотиви колаборації журналістів і умови функціонування видавництв. Документи інших справ пояснюють агітаційно-пропагандистську діяльність східного відділу Міністерства народної освіти й пропаганди Рейху, механізм роботи відділу пропаганди (сектору інформації) та відділу освіти й культури київської міської управи, стан шкільної освіти в Києві й Богуславі.

Для посилення висновків щодо нацистської пропаганди в Україні засобами кінематографії автором переглянуто й проаналізовано пропагандистські короткометражні кінокартини з умовною назвою „Фюрер і його народ”, „Життя остарбайтерів”, а також випуски трофейної кінохроніки № 571, 612, 618, 619, 667, 669, що нині зберігаються в Центральному державному кінофотофоноархіві України імені Г. Пшеничного.

Значну джерельну базу дисертації становлять публікації окупаційної періодичної преси - україно- й російськомовних видань, а також німецької преси, що виходили на території, підконтрольній німецькій цивільній і військовій владі. Окупаційна періодика представлена у фонді періодичної преси НБУ імені В. Вернадського й спецфонді Науково-довідкової бібліотеки Центральних державних архівів України. Опрацьовано підшивки 24-х періодичних видань, у публікаціях яких чітко простежуються нацистські агітаційно-пропагандистські технології. Серед них газети: „Васильківські вісті”, „Відродження”, „Вінницькі вісті”, „Волинь”, „Дзвін волі”, „Донецкий вестник”, „Голос Дніпра”, „Голос Крыма”, „Горохівські вісті”, „Дніпропетровська газета”, „Нова Україна”, „Нове українське слово”, „Українська думка”, „Український хлібороб”, „Уманський голос” та ін. Німецькомовна періодична преса представлена газетами „Deutsches Nachrichtenblatt”, „Deutsche Ukraine-Zeitung”, „Ukraine Post”, „Ostkurier”, „Ost-Front”, „Soldatenzeitung der Ukraine”.

У дисертації використані мемуарні джерела, які репрезентовані спогадами безпосередніх учасників Другої світової війни, зокрема тих, хто вижив в умовах нацистської окупації Болибок П. Моё детство в оккупации // Одинадцята всеукраїнська наукова конференція „Велика Вітчизняна війна: маловідомі сторінки історії, імена, події”. Київ - Хмельницький, 14-16 жовтня 2004 р.: Збірник доповідей і повідомлень / Відп. ред. П. Тронько. - Київ-Кам'янець-Подільський, 2004. - С. 299-304; Панасенко Б. Глазами мальчишки // Там само. - С. 286-298; Куцай С. Німеччина очима остарбайтера (1942-1945): розповіді про пережите. - Луцьк, 2003. - 164 с.; Малаков Д. Оті два роки... у Києві при німцях. - К., 2002. - 316 с.; Гуменна Д. Хрещатий Яр (Київ 1941-1943): роман-хроніка. - К., 2001. - 408 с.; Самчук У. Плянета Ді-Пі: Нотатки й листи. - Вінніпеґ, 1979. - 355 с.; його ж: „Так, як бачило око і відчувала душа”. Зі споминів і вражень (1941-1943). - К., 1998. - 358 с.; Ситник М. Катам наперекір: Поезія, проза, спогади / Упор. М. Неврлий, Г. Булах. - К., 1998. - 448 с.; На зов Києва: український націоналізм у Другій світовій війні: Зб. ст., спогадів і док. - Торонто-Нью-Йорк, 1985. - 542 с., та ін.. Мемуарна література сподвижників вождя німецької нації демонструє значення, яке верхівка III Рейху надавала здійсненню агітаційно-пропагандистських заходів у самій Німеччині Геббельс Й. Дневник // Новая и новейшая история. - 1994. - № 6. - С. 197-222; 1995. - № 1. - С. 230-239; № 3. - С. 198-223; Пикер Г. Застольные разговоры Гитлера / Пер. с нем. - Смоленск, 1993. - 496 с.; Штрассер О. Гитлер и я / Пер. с англ. - Ростов н/Дону, 1999. - 384 с.. Деяка кількість джерел із досліджуваної тематики опублікована в збірниках документів. Солідний масив німецьких документів представлено у двотомній праці В. Дашичева. Один зі збірників документів і матеріалів містить директиви А. Розенберґа про роботу преси й пропаганди на східних окупованих територіях, оголошення літинського гебітскомісара про суворе покарання населення за не здачу окупаційним властям радіоприймачів Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні: збірник документів і матеріалів. - К., 1963. - 487 с.. Значну кількість німецьких архівних матеріалів зібрав і упорядкував В. Косик Україна в Другій світовій війні у документах: збірник німецьких архівних матеріалів: Т. 2 / Упор. В. Косик. - Львів, 1998. - 383 с.; Т. 3. - Львів-Київ, 1999. - 384 с.. Іншим важливим джерелом для вивчення суспільно-політичних процесів в Україні періоду окупації є збірники документів радянських спецслужб і окупаційної влади щодо становища місцевого населення, зокрема єврейського Київ в дні нацистської навали: за документами радянських спецслужб. - Київ-Львів, 2003. - 526 с.; Авербух С. Гитлеровская пропаганда юдофобии в прокламациях и карикатурах. - К., 2005. - 224 с..

Отже, опрацьований комплекс джерел дозволив вирішити сформульовані дослідником завдання. Поєднання матеріалів центральних і обласних архівів, окупаційної преси, опублікованих джерел, дає можливість ґрунтовно проаналізувати агітаційно-пропагандистську діяльність німецької окупаційної влади серед населення України.

Другий розділ - „Організація та керівництво агітаційно-пропагандистською роботою німецької окупаційної влади в Україні” - поділяється на три підрозділи. У першому підрозділі - „Діяльність Міністерства народної освіти й пропаганди Рейху” - доведено, що напередодні війни співробітники міністерства збирали дані про психологію й ідеологічну заангажованість майбутнього ворога, щоб у ході війни ефективно маніпулювати свідомістю населення окупованих територій. Розкрита діяльність східного відділу, зокрема його структурного підрозділу „Вінети”, завдання якого полягало у виготовлені агітаційно-пропагандистських матеріалів із метою виховання в населення лояльності до „нової влади” й посилення антирадянських настроїв засобами радіомовлення, періодичної преси, дрібної друкованої продукції. Найбільша увага приділялася антисемітській та антирадянській пропаганді. Зокрема, у бюлетенях східного відділу „Європейська інформаційна служба”, „Східна служба преси”, „Служба пропаганди й преси” та „Материалы для русских газет”, що виходили німецькою, українською й російською мовами, наголошувалося на тому, що „Рузвельт і Сталін - прислужники світового жидівства”, а „більшовизм - це жидівське явище”.

У другому підрозділі - „Обов'язки відділу преси й пропаганди Міністерства східних окупованих територій” - розкриваються особливості організації інформаційно-пропагандистського впливу цивільної влади на населення України. До обов'язків відділу належала розсилка матеріалів пропаганди, узгодження всіх пропагандистських заходів із міністерством Й. Геббельса, збір відомостей про стан нацистської пропаганди в Україні, контроль за роботою політичного відділу рейхскомісаріату „Україна”, який забезпечував функціонування пропагандистської машини в межах своєї території через нагляд за структурними підрозділами на місцях. Для посилення агітаційно-пропагандистської роботи серед мешканців засобами періодичних видань при генеральних комісаріатах виходили спеціальні бюлетені „Українська пресова служба” (УПС). Однак основний тягар щодо забезпечення належного впливу на місцеве населення покладався на відділи пропаганди органів місцевого управління.

У третьому підрозділі - „Функції відділу пропаганди Верховного головнокомандування вермахту” - увага акцентується на тому, що напередодні німецько-радянської війни відділ пропаганди ОКВ провів солідну підготовчу роботу з організації нацистської пропаганди. Були підготовлені військові пропагандисти, які зобов'язувалися налагодити радіомовлення й друк періодичних видань із метою налаштувати населення на прихильне ставлення до нового режиму й поглибити негативні почуття до радянського. Під час війни відділ пропаганди ОКВ продовжив підготовку пропагандистів, щоденних зведень ставки А. Гітлера, контролював виконання поставлених завдань ротами пропаганди вермахту, що діяли в зоні бойових дій, а в тилу німецької армії - відділу пропаганди „U” (Україна). Останній забезпечував функціонування місцевої преси, закладів культури й мистецтва в зоні військової адміністрації.

Третій розділ - „Періодична преса як основний засіб німецької агітаційно-пропагандистської діяльності в Україні” - складається з трьох взаємопов'язаних підрозділів. У першому підрозділі - „Німецькі друковані органи в Україні” - розкривається технологія підготовки й поширення в Україні німецькомовних видань. Їх вихід забезпечували „Німецьке видавничо-друкарське товариство в Україні” й відділ пропаганди „U”. В Україну також завозили німецькі видання з Рейху. На шпальтах німецькомовних газет публікувалися матеріали антисемітського, антирадянського й пронімецького змісту. Значна увага приділялася соціально-економічній та військовій політиці СРСР, особливо керівництву, яке „мріяло про світову революцію”. Більшості публікацій були притаманні методи наклепу, фальсифікації й критики радянської системи господарювання. Німецьку періодичну пресу мали можливість читати не лише німці, що перебували на окупованій території, а всі, хто володів німецькою мовою й цікавився відмінністю пропагандистських публікацій у порівнянні з місцевими часописами. Проте кількість тих, хто знав німецьку мову, була незначною, адже вищу освіту мав лише 1% громадян. Викладання німецької мови в середніх навчальних закладах УРСР перебувало на низькому рівні й не давало потрібного обсягу знань. Тож німецьку періодичну пресу слід вважати другорядним пропагандистським чинником у системі психологічного впливу на населення України.

У другому підрозділі - „Становлення й функціонування місцевих видавництв” - стверджується, що функціонування місцевих видавництв в умовах нацистської окупації відбувалося завдяки підтримці, з одного боку, німецької цивільної та військової влади, а, з іншого, - органів місцевого управління. Діяльність видавничих підприємств не була збитковою завдяки матеріальній підтримці та ринковим підходам, запровадженим окупаційною владою (продаж рекламних площ на шпальтах періодичних видань, реалізація тиражів, низька заробітна плата, незначні господарчі витрати тощо). Водночас кадрове забезпечення підприємств здійснювалося за принципами, типовими для колоніального порядку. Окупаційна влада жорстоко придушувала будь-які прояви саботажу працівників видавництв, переважна більшість яких унаслідок відсутності реальної альтернативи у виборі роботи були вимушені працювати на „нових господарів”.

У третьому підрозділі - „Тематика публікацій окупаційної преси” - аналізується агітаційно-пропагандистське наповнення україно- й російськомовних видань. Проводиться думка про те, що окупаційна преса сумлінно дотримувалася директив А. Розенберґа й розпоряджень місцевої влади, оскільки передруковувала матеріали німецького інформбюро, східного відділу Міністерства народної освіти й пропаганди Рейху, бюлетенів референтів преси генеральних комісаріатів і відділу пропаганди „U”. Головна мета періодичних видань полягала у формуванні негативного ставлення до радянського режиму й вихованні лояльності до „нової влади”, популяризації Німеччини та країн-союзниць, як потужної військової сили, „фюрера-визволителя”, у вербуванні робочої сили до економіки III Рейху тощо. Водночас преса, як головний елемент нацистської пропаганди, мала деякий ефект лише в окремих районах, оскільки місцева влада не спромоглася вирішити проблеми з доставкою газет у віддалені населені пункти. Загалом місцева преса не виконала поставленої мети, адже газети мали невеликий тираж (у рейхскомісаріаті 1 примірник у середньому припадав на 22 особи), а більшість агітаційно-пропагандистських статей контрастувала з реальністю, тож і сприймалися читачами з недовірою.

Четвертий розділ - „Психологічний вплив німецької окупаційної влади на мешканців України засобами радіо й наочної пропаганди” - складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі - „Радіо- й кінопропаганда” - розглянуто функціонування радіо- та кіномережі на території рейхскомісаріату „Україна” й військової зони окупації, доводиться їх неспроможність ефективно впливати на громадську думку. Використання радіомовлення з пропагандистською метою загалом було неефективним, адже можливість слухати радіо мали лише мешканці великих міст і, переважно, з вуличних гучномовців. У невеликих містечках і райцентрах України радіомережа взагалі не працювала. Залучення автомашин із гучномовцями було незначним через нестачу перекладачів, пального й поганий стан доріг. Більшість ефірного часу відводилася щоденним зведенням ОКВ і розважальним музичним програмам. Україномовні передачі транслювалися два-чотири рази на день і лише по 15 хвилин. Налаштування населення на лояльне ставлення до окупаційної влади методом популяризації Німеччини як колиски світової культури так і не досягло своєї мети.