Діяльність органів юстиції України в умовах здійснення політики колективізації на селі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ЮСТИЦІЇ України в умовах здійснення ПОЛІТИКИ колективізації НА СЕЛІ

Спеціальність: Історія України

Субочєв Ігор Володимирович

Дніпропетровськ, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У період становлення нової демократичної держави значно зріс інтерес громадськості до історії України, особливо до сторінок, які раніше або ж не були достатньо висвітлені внаслідок ідеологічного заангажування, з кон'юнктурних міркувань та через обмеженість доступу до архівних матеріалів, або ж протягом тривалого часу подавалися необ'єктивно. Особливо це стосується періоду колективізації сільського господарства України, позначеного репресіями щодо селянства, голодомором, численними випадками порушення законності на селі. Незважаючи на те, що в Україні, починаючи з другої половини 1980-х рр., багато дослідників торкалися проблем колективізації, розкуркулення, політичних репресій щодо селянства, тією чи іншою мірою досліджували політико-економічний курс, запроваджуваний біль-шовиками в галузі сільського господарства наприкінці 20-х - початку 30-х рр. ХХ ст., проблеми, пов'язані з висвітленням механізму здійснення зазначеного курсу партійними, державними органами, істориками розглядалися лише побіжно.

Важливою ланкою в такому механізмі була правоохоронна система до якої належали й органи юстиції. Їхня роль у запровадженні політики колективізації на селі й до цього часу залишається маловивченою.

Актуальність наукового дослідження обумовлена потребою визначення ролі та місця органів юстиції УСРР у забезпеченні реалізації політико-економічного курсу на селі наприкінці 1920-х - початку 1930-х рр. ХХ ст., наслідками якого були масові репресії проти селянства, голодомор, численні випадки порушення законності. Неупереджений аналіз діяльності тогочасних органів юстиції, спрямованої на запровадження в життя політики колективізації на селі, дозволяє висвітлити механізм здійснення владними органами репресивного курсу щодо селянства. Актуальність дослідження даної проблеми обумовлена й тим, що в сучасній Україні використання владою правоохоронних органів для досягнення своїх політичних цілей все ще має місце. І при цьому пріоритет законності, попри загальні декларації і певні зрушення в цьому питанні, все ще не став нормою діяльності владних струтур. З огляду на завдання побудови правової держави у демократичній Україні, не завадить вивчити досвід (позитивний, негативний) органів, які повинні були стояти на захисті прав народу, різних соціальних верств.

З'вязок з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є частиною науково-дослідної роботи кафедри історії України, історичного факультету Дніпропетровського національного університету за темою “Історія Наддніпрянської України: етнонаціональні, етносоціальні, етнокультурні процеси”.

Об'єктом дисертаційного дослідження є органи юстиції України, під якими в той час розуміли суд, прокуратуру та органи їм підпорядковані.

Предметом дослідження є діяльність зазначених органів в умовах здійснення державою політики колективізації на селі в Україні (1928-1933 рр.).

Хронологічні межі дослідження - 1928-1933 рр., зумовлені поставленою метою. 1928 р., - початок наступу на селянство, у звязку з проголошенням ХV з'їздом ВКП(б) курсу на колективізацію села, введення надзвичайних заходів у хлібозаготівлях, кінець 1933 р. - фактичне встановлення колгоспного ладу в Україні.

Географічні межі дослідження охоплюють всю тодішню територію Української Соціалістичної Радянської Республіки (була поділена в той час на сім областей: Харківську, Київську, Одеську, Вінницьку, Чернігівську, Дніпропетровську та Донецьку області в тогочасних адміністративних кордонах), окрім Молдавської автономної республіки.

Метою даного дослідження є всебічний аналіз діяльності органів юстиції УСРР на селі під час колективізації сільського господарства, виявлення їхньої ролі та місця у забезпеченні запроваджуваного державою політико-економічного курсу стосовно села. Для досягнення поставленої мети були визначені такі дослідницькі завдання:

- виявити нові та проаналізувати відомі джерела та літературу із визначеної теми;

- дати оцінку політико-економічному курсу держави, що запроваджувався стосовно села впродовж досліджуваного періоду;

- дослідити зміни у правовій політиці держави відповідно до такого політико-економічного курсу;

- простежити взаємозв'язок між функціональними та структурними змінами, кадровою політикою в органах юстиції впродовж 1928-1933 рр., та ефективністю їхньої роботи в справі реалізації репресивного курсу на селі;

- визначити пріоритетні напрями діяльності судово-прокурорських органів на селі під час проведення колективізації сільського господарства в Україні;

- проаналізувати їхні основні форми та методи роботи на селі в цей період;

- висвітлити наслідки діяльності органів юстиції на селі під час запровадження колективізації.

Наукова новизна роботи полягає в наступному:

В дослідженні вперше на основі широкого кола архівних і опублікованих джерел здійснена спроба висвітлити роль і місце органів юстиції УСРР у ході реалізації політики колективізації на селі.

Проаналізовано правову політику держави в 1928-1933 рр., та доведено, що зміни, які сталися у ній впродовж цього періоду, були спрямовані на забезпечення репресивного політико-економічного курсу стосовно села.

Здійснено аналіз кадрових та організаційних перетворень в органах юстиції, що були проведені у цей період, і доведено їхню спрямованість на забезпечення ефективної роботи в справі запровадження репресивного курсу стосовно села.

Зроблено спробу висвітлити механізм діяльності органів юстиції України, в умовах забезпечення політико-економічного курсу держави щодо села у досліджуваний період.

Досліджено форми та методи роботи судово-прокурорських органів на селі впродовж 1928-1933 рр., та показано їхній суперечливий характер (спрямованість як на забезпечення репресивного курсу, так і на підтримання в рамках цього курсу, хоча й куцої, але законності).

Показано, що наслідки діяльності органів юстиції на селі під час колективізації були неоднозначні: з одного боку, необґрунтовані репресії, десятки тисяч безвинно засуджених, з іншого - спроби перешкодити численним випадкам порушення законності, що чинилися представниками влади відносно селян.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що вона може бути використана у лекційних курсах як з історії України, так і з історії держави та права України.

Матеріали дисертації, результати дослідження можуть бути використані науковцями для подальших розробок зазначеної проблеми, при написанні праць з історії України періоду кінця 20-х - початку 30-х років ХХ століття.

Апробація основних положень дисертації здійснювалась у формі доповідей на звітних наукових конференціях кафедри історії України Дніпропетровського національного університету (1998-2001 рр.), Всеукраїнській науковій конференції “Україна в ХХІ столітті: перспективи розвитку гуманітарних наук та освіти” (Дніпропетровськ, травень 2000 р.). Основні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.

Структура роботи відповідає поставленій меті та розв'язанню основних завдань дослідження. Згідно з цим, дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.

2. Основний зміст дисертації

у Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, хронологічні і територіальні межі, визначаються об'єкт та предмет роботи, наукова новизна, практичне значення дослідження. У першому розділі “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” аналізується стан наукового дослідження проблеми, здійснюється огляд джерельної бази та викладаються методологічні підходи і методи, використані в дисертації. Розділ складається з двох взаємопов'язаних підрозділів.

У першому з них - “Історіографія досліджуваної проблеми” - відзначається, що література, стосовно діяльності органів юстиції на селі під час колективізації, а також правової політики держави, яка обумовлювала таку діяльність, є досить обмеженою. Дана проблема частково висвітлюється або в контексті розгляду політико-економічного курсу держави щодо українського села на межі 20-30-х рр. ХХ ст., репресій та голоду, як невід'ємних складових даного курсу, або в роботах, присвячених загальній характеристиці тогочасних органів юстиції радянської України, правовим відносинам, що склалися на селі в той період, або в публікаціях у тодішніх правничих виданнях. Сучасні дослідження, безпосередньо присвячені роботі судово-прокурорських органів на селі в досліджуваний проміжок часу, практично відсутні. Виходячи з такої історіографічної ситуації, літературу, яка тією, чи іншою мірою торкається зазначеної вище проблематики, автор поділив на дві групи, при цьому критерієм поділу служила тематика праць кожної з груп, в руслі якої й висвітлювалася робота органів юстиції на селі.

Першу групу складають дослідження, в яких розглядаються проблеми, пов'язані з колективізацією сільського господарства в Україні, політико-економічним курсом держави щодо українського села, репресіями та голодом, що їх супроводжували, і в контексті такого розгляду торкалися діяльності органів юстиції на селі та правової політики держави, в рамках якої така діяльність здійснювалася. Саме в контексті аналізу державної політики на селі, спрямованої на здійснення колективізації висвітлюється робота правоохоронних органів С. Кульчицьким.

В. Марочко, аналізуючи причини та наслідки голоду в Україні на початку 1930-х рр., а також економічний механізм хлібних заготівель у цей період, наводить численні приклади жорстоких репресій відносно селян під час таких кампаній, негативно оцінює правові заходи керівництва Наркомату юстиції УСРР, спрямовані на підтримку карально-насильницьких дій державних структур, подає епізоди репресивної діяльності органів юстиції на селі. У колективній праці Інституту історії України “Голод 1932-1933 років в Україні: причини та наслідки” у контексті розгляду діяльності органів ОДПУ на селі в 1932-1933 рр., робиться спроба висвітлити безпосередню діяльність органів юстиції. Дається оцінка правовій політиці держави в 1932-1933 рр., орієнтованій не на захист прав і свобод громадян, а на забезпечення генеральної лінії партії. Характеризуються такі методи діяльності судово-прокурорських органів під час хлібозаготівель восени 1932 р., як робота судово-слідчих бригад та виїзних сесій нарсуду на селі С. Діброва на тлі розгляду причин голоду дає правову оцінку закону від 7 серпня 1932 р., який сприяв посиленню репресій на селі під час хлібно-заготівель восени 1932 р. Автор висвітлює наслідки тогочасної діяльності органів юстиції, спрямованої на застосування вищевказаного закону.

Причини та наслідки надзвичайних заходів на селі взимку 1928 р., правова база для репресій під час хлібно-заготівель 1929 р., досліджувалися І. Рибалкою. Проведений ним аналіз правових аспектів державної політики щодо села в 1928-1929 рр., дає право стверджувати, що законотворча діяльність в Україні того періоду всебічно сприяла запровадженню репресій на селі.

Правових аспектів запровадженого на селі репресивного політико-економічного курсу, який призвів до голодомору 1932-1933 рр., торкається Є. Шаталіна у своїй передмові до зібрання матеріалів про розкуркулення в УСРР. Авторка показала, що репресії на селі спричинилися через відсутність дійсного розподілу повноважень між гілками влади у радянській Україні та через надання законодавчо-урядовим органам судових функцій. Репресії щодо селянства під час запровадження владою на селі політики “ліквідації куркульства як класу”, досліджує О. Єрмак. У контексті цього дослідження ним відтворюються фрагменти діяльності органів юстиції, дається негативна оцінка тим законодавчим актам, які забезпечували примусове запровадження на селі колгоспного ладу.

Тему репресивної політики відносно українського селянства у 1920-х роках розглядає В. Ченцов. Дослідник, на основі аналізу особливостей репресивної політики в радянському суспільстві у 1920-ті роки, специфіки політичних переслідувань, висвітлює механізм здійснення репресій, у тому числі й проти селянства. Основу увагу автор приділяє діяльності органів ДПУ, торкається він також і участі у репресіях органів юстиції.

У зазначених вище працях висвітлюється політика колективізації та розкуркулення на селі наприкінці 1920-х - початку 1930-х рр., голодомор 1932-1933 рр., у загальноукраїнському масштабі, такі ж дослідники, як М. Троян, О. Нікілєв, М. Якименко, М. Булда цю проблематику розглядають на регіональному рівні. Так, М. Троян, на фоні аналізу запровадженої у Донецькому регіоні політики щодо села, голоду, що став наслідком такої політики, торкається діяльності судових органів, спрямованої на забезпечення репресивного курсу щодо селянства.

О. Нікілєв, розглядаючи причини голоду 1932-1933 рр., на Дніпропетровщині, наводить факти грубого порушення законності на селі в цьому регіоні в той період, подає деякі аспекти діяльності судових органів, що були спрямовані на забезпечення політико-державного курсу щодо села.

Негативну оцінку примусовій колективізації на Полтавщині, її наслідкам, дає М. Якименко. При цьому автор засуджує ті правові заходи влади, які стимулювали репресії на селі, зокрема прийняття закону від 7 серпня 1932 р., про захист соціалістичної власності.

М. Булда, розглядаючи причини голоду 1932-1933 рр., в Чорнухинському районі на Полтавщині дає негативну правову оцінку тим законодавчим актам та партійним директивам, що сприяли “викачуванню” хліба з українського села під час хлібно-заготівель восени 1932 р. Таким чином, можна констатувати, що роботи, які ми відносимо до першої групи, висвітлюють лише деякі аспекти діяльності органів юстиції на селі, торкаються правового забезпечення запровадженого репресивного курсу тільки побіжно, що не дозволяє скласти повноцінного уявлення про основні напрями діяльності цих органів на селі під час колективізації та про правову політику держави, спрямовану на забезпечення такої роботи.

Другу групу складають роботи, що стосуються діяльності власне органів юстиції наприкінці 20-х - 30-х рр. ХХ ст., правової політики держави, в рамках якої така діяльність здійснювалася, структурних та функціональних особливостей зазначених органів у той період. При цьому слід зазначити, що роботи, які вийшли друком до другої світової війни не мали характеру історичного дослідження, їх авторами були керівники радянської держави, органів юстиції, працівники цих органів. Суто історичні дослідження щодо згадуваних вище питань з'явилися лише у повоєнний час. Цю групу умовно поділимо на дві підгрупи. До першої віднесемо праці, що ґрунтуються на загальносоюзному матеріалі, до другої - на українському.

У складі першої підгрупи перш за все відзначимо роботи тодішніх керівників радянської юстиції - М. Криленка, А. Вишинського, Є. Пашуканіса, П. Стучки, теоретика радянського права - А. Естріна, в яких дається характеристика розвитку основних принципів радянської правової політики наприкінці 20-х - початку 30-х рр. ХХ ст., оцінка структури та функціям органів юстиції, показані основні пріоритети діяльності зазначених органів на селі в цей період.

Так, тодішній прокурор радянської Росії М. Криленко сформулював основні принципи правової політики, охарактеризував структуру та функції органів юстиції у 1920-х рр., показав основні пріоритети діяльності судових органів, що зводилися до охорони радянської держави від внутрішніх і зовнішніх “класових ворогів”. Зазначенеі пріоритети знайшли своє відображення в роботі судових органів під час колективізації.

Структурні та функціональні особливості судово-прокурорських органів наприкінці 1920-х - початку 1930-х рр., завдання, які вирішували ці органи під час проведення колективізації розглядалися А. Вишинським (у майбутньому - прокурор СРСР).

Зазначений пріоритет політичної доцільності перед законністю в правовій галузі в умовах наступу на капіталістичні елементи міста і села обумовлював у той час член колегії НКЮ РСФРР Є. Пашуканіс.

Правові аспекти землекористування та землевпорядження на селі, виходячи з рішень ХV з`їзду виклав один з керівників радянської юстиції П. Стучка.

Основні питання права у світлі рішень ХV з'їзду ВКП(б), який націлював на боротьбу із заможним селянством, розглядалися А. Естріним, відомим тоді теоретиком права. При цьому автор фактично ставив питання про пріоритет політичної доцільності перед законністю у правовій політиці держави у зв'язку із завданнями, визначеними даним з'їздом.

У повоєнний час дослідженням організаційних та функціональних особливостей радянського суду в 1920-х - 1930-х рр., займався професор Московського університету М. Кожевніков. У контексті цього дослідження автор позитивно відкликався на прийняття законів, що стимулювали репресії на селі, таких, як закон від 7 серпня 1932 р., спрямований на захист соціалістичної власності.

Організацію суду та прокуратури в СРСР в 1920-х - 1930-х рр., розглядав і А. Рівлін. При цьому основну увагу дослідник приділив організації та функціям судово-прокурорських органів радянської України того періоду.

Організаційні особливості радянського суду досліджувалися Г. Пєтуховим. Не обійшов він своєю увагою і правові аспекти діяльності органів юстиції за часів колективізації сільського господарства (автор подає в цілому схвальну характеристику тим законодавчим актам, що сприяли посиленню репресій на селі).

У колективній праці московських авторів “Правоохранительные органы в СССР” висвітлена організаційна перебудова в органах юстиції Союзу РСР під час індустріалізації та колективізації, показано, що вона була спрямована на подальшу централізацію цих органів, укріплення владної вертикалі в них. Серед праць другої підгрупи перш за все відзначимо публікації тодішніх керівників української юстиції, українських юристів, в яких подається діяльність органів юстиції республіки, спрямована на запровадження політики колективізації у сільському господарстві. Так. завдання органів юстиції України відповідно до рішень ХV з'їзду ВКП(б), що націлював дані органи на боротьбу з “приватнокапіталістичними елементами села”, формулював заступник генпрокурора республіки М. Михайлик.

Аналіз діяльності органів юстиції, спрямованої на забезпечення виконання хлібозаготівельних планів узимку 1928 р., робив помічник генпрокурора республіки Г. Желєзногорський.

Структурні зміни, що здійснювалися в органах юстиції впродовж 1930-1931 рр., знаходилися в центрі уваги члена колегії Наркомату юстиції УСРР А. Вікторова. Репресивну складову кримінального законодавства України, кримінальну політику, запроваджену на початку 1930-х рр., щодо “куркульства” розглядав прокурор Верховного Суду УСРР Л. Ахматов.

Деяке уявлення про зміни, що відбувалися у формах та методах роботи судово-прокурорських органів на селі впродовж 1928 р., у зв'язку із запровадженим на селі репресивним курсом давали відомі в той час правники Н. Лаговієр та Й. Леві. Характеристику формам, методам та наслідкам роботи органів юстиції у хлібозаготівельній кампанії 1930-1931 р., дав Л. Зільберштейн.

Серед наукових праць, опублікованих після другої світової війни, лише в праці Д. Сусло значне місце відведено дослідженню організаційних моментів, структурної будови судових установ радянської України у 1920-х - 1930-х рр. Що стосується інших робіт, які вийшли друком впродовж 1960-х -1980-х рр., то проблема діяльності органів юстиції на селі під час колективізації висвітлена в них дуже коротко та поверхово, як, наприклад, у роботі В. Зайчука. Демократичні зміни, що сталися в Україні наприкінці 1980-х - початку 1990-х рр., дали новий поштовх щодо дослідження даної проблеми. У 1994 р., вийшла друком праця І. Біласа, де автор основну увагу приділив організаційним моментам та правовим аспектам становлення “репресивно- каральної системи” в Україні. Незважаючи на те, що безпосередньої діяльності органів юстиції на селі під час колективізації І. Білас фактично не торкається, його праця дає повноцінне уявлення про структурну будову карального апарату радянської України та правовий супровід репресивного курсу в досліджуваний період.

На організаційних моментах та правових аспектах становлення карально-репресивної системи, у тому числі й під час колективізації, концентрує свою увагу М. Шитюк. Автор засуджує ті правові акти, які сприяли ескалації репресій щодо селянства, торкається наслідків діяльності судових органів на селі.

Організаційну будову прокурорських органів в УСРР під час колективізації досліджує В. Клочков. При цьому ним висвітлюються правові акти, за якими здійснювалися структурні зміни в зазначених органах.

У цілому можна констатувати, що в літературі другої групи розглядаються лише окремі аспекти, що стосуються діяльності органів юстиції на селі під час колективізації. Відсутність спеціальних досліджень з даної проблеми, наявність певної наукової лакуни і роблять необхідним здійснити відповідну наукову розвідку.

Для проведення цієї роботи автором була використана широка джерельна база. Вона складається з архівних та опублікованих джерел.

Першу групу складають архівні джерела. Це документи та матеріали вищих державних органів, таких як Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК), Народний комісаріат юстиції (НКЮ) та Верховний Суд УРСР, які зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України і вищого партійного органу - Центрального комітету Комуністичної партії (більшовиків) України (ЦК КП(б)У), які знаходяться в Центральному державному архіві громадських об'єднань України.

Саме у фондах Наркомюсту (Ф.8), Верховного Суду (Ф.24), ВУЦВК (Ф.1), ЦК КП(б)У (Ф.1) знаходиться основна інформація про діяльність органів юстиції на селі в досліджуваний період, про кількісний та якісний склад даних органів, міститься статистичний матеріал, що характеризує роботу судово-прокурорських органів під час здійснення колективізації, наслідки такої роботи.

Відомості про конкретну діяльність на селі місцевих органів юстиції та її особливості у розглядуваний період, відклалися у фондах обласних архівів. У даному дослідженні використані документи фондів Дніпропетровської окружної (Ф.1518), міжрайонної (Ф.1519) та обласної (Ф.1520) прокуратур, Полтавського (Ф.1587), Лубенського (Ф.2113) та Мелітопольського (Ф.4008) окружних судів, Запорізького окружного відділу робітничо-селянської інспекції (Ф.664), Полтавської окружної контрольної комісії (Ф.10), Лубенської районної контрольної комісії (Ф.83), які зберігаються в Державних архівах Дніпропетровської, Полтавської та Запорізької областей.

Багато статистичного матеріалу, що характеризує діяльність органів юстиції на місцях, спрямовану на забезпечення політико-економічного курсу держави на селі в 1928-1933 рр., зберігається у фондах Дніпропетровського окружного комітету КП(б)У (Ф.7), Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У (Ф.19), виконкому Дніпропетровської окружної ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (Ф.305), Полтавського (Ф.4) та Запорізького (Ф.1) окружних комітетів КП(б)У, Мелітопольського (Ф.233) і Оріхівського (Ф.240) районних комітетів КП(б)У. Усього ж було задіяно 20 фондів двох центральних та трьох обласних архівів.

Друга група - опубліковані джерела. Це, по-перше, документи Комуністичної партії, що стосувалися колгоспного будівництва, надруковані у збірнику “Комуністична партія України в резолюціях та рішеннях з'їздів, конференцій та пленумів ЦК”. Дані постанови, рішення, резолюції допомагають зрозуміти тактику та стратегію правлячої партії в справі запровадження колгоспного ладу на селі.

По-друге, це збірники законів і узаконень УСРР за 1928-1933 рр., які містять у собі постанови та розпорядження вищих законодавчих і виконавчих органів республіки, що визначали політико-економічний курс, правову політику держави в галузі сільського господарства, напрями роботи органів юстиції на селі в той період.

Далі слід відзначити бюлетені Наркомату юстиції та Верховного Суду УСРР за період з 1928 р. до 1933 р.

У них зібрані постанови, розпорядження, накази керівних ланок органів юстиції. Вони дають уявлення про головні напрями роботи органів юстиції власне на селі, форми та методи такої роботи, організацію і структуру даних органів, кадрову політику в них, правове забезпечення репресивної політики щодо селянства під час колективізації.

Ще однією складовою зазначеної групи джерел є збірники документів, які стосуються історії діяльності органів суду та прокуратури СРСР, що вийшли за радянських часів. Такі праці, як “История советской прокуратуры в важнейших документах” та “История законодательства СССР и РСФСР по уголовному процессу и организация суда и прокуратуры. 1917-1954 гг.”.

Сборник документов”, незважаючи на те, що підбір документів для цих збірників здійснювався за ідеологічними міркуваннями, дають можливість скласти уявлення про функції та структурну будову судово-прокурорських органів під час колективізації та про тогочасну правову політику на селі.

І нарешті, відзначимо збірники документів і матеріалів, свідчень, спогадів, присвячених колективізації сільського господарства в Україні, репресіям щодо селянства, що її супроводжували, голоду 1932-1933 рр. Серед них відзначимо збірники “Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів”, “33-й: Голод: Народна книга-меморіал”, “Колективізація і голод на Україні (1929-1932): збірник документів і матеріалів”, “Чорна книга України: збірник документів, архівних матеріалів, листів, досліджень, есе”, де в контексті розгляду запровадженої владою політики колективізації, розкуркулення, хлібно-заготівель, яка супроводжувалася репресіями щодо селянства, і призвела до страшного голоду, надається інформація про діяльність органів юстиції на селі, що була спрямована на забезпечення репресивного політико-економічного курсу.

Ряд збірників документів присвячено колективізації, розкуркуленню, голодомору, репресіям на селі на регіональному рівні. Так, збірники документів і матеріалів “Народна трагедія: Документи і матеріали про голод 1932-1933 років на Дніпропетровщині”, “Колективізація сільського господарства і голод на Полтавщині (1929-1933 рр.)”, “Чорні жнива: Голод 1932-1933 років у Валківському та Коломацькому районах Харківщини: Документи, спогади, списки померлих” висвітлюють конкретні прояви репресивної діяльності з боку органів юстиції відносно селян під час хлібозаготівельної кампанії восени 1932 р., описують приклади порушення законності на селі представниками влади, застосування закону від 7 серпня 1932 р., про охорону колгоспної власності в даних регіонах.

Таким чином, комплексне використання джерельної бази, її критичний аналіз та оцінка, її репрезентативність дозволяє розкрити основні аспекти обраної теми, вирішити поставлені завдання.

Методологічною основою даної роботи є головні методологічні принципи історичного пізнання - об'єктивність та історизм. Застосування цих принципів потребувало від автора звернення як до загальнонаукових (історичного, логічного, індукції, аналізу, синтезу) та спеціально-історичних (генетичного, порівняльно-історичного, ретроспективного, типологічного, хронології), так і міждисциплінарних методів (структурно-системного, статистичного) дослідження.

Так, необхідність дослідження діяльності органів юстиції на селі під час колективізації сільського господарства України відповідно до її етапів потребувало застосування історичного методу для розгляду даного явища в конкретних умовах місця і часу. Використання логічного методу і методу індукції дозволило провести відбір, систематизацію, узагальнення та пояснення історичних фактів і на основі цього побудувати наукову гіпотезу.

Використання генетичного методу дозволило простежити репресивний курс щодо селянства, починаючи із “надзвичайних заходів” під час хлібних заготівель з врожаю 1927 р., і закінчуючи організацією штучного голоду восени та взимку 1932-1933 рр.

Застосування порівняльно-історичного методу в даній роботі дозволило виявити схожість правової політики держави стосовно села в часи колективізації з правовою політикою часів “воєнного комунізму”, дослідити передумови та причини змін у правовій політиці держави, організації та кадрах органів юстиції, формах та методах їхньої роботи.

Типологічний метод дозволив у процесі розгляду кадрового складу органів юстиції згрупувати співробітників цих органів за соціальною ознакою, рівнем освіти, стажем роботи.

Метод хронології дозволив розглянути основні етапи діяльності органів юстиції на селі відповідно до часових проміжків.

Структурно-системний підхід дозволив розглядати діяльність органів юстиції на трьох рівнях: районному, обласному (окружному), республіканському. А у зв'язку з тим, що в даній роботі присутній значний цифровий матеріал, здійснена спроба, на основі статистичного методу, його узагальнити та синтезувати.

У цілому широке застосування сучасної методології сприяло розширенню кола питань, визначенню об'єкта дослідження та системному розв'язанню поставлених завдань.

Другий розділ “Правове забезпечення політики колективізації на селі у 1928-1933 рр.” (включає три підрозділи) присвячений загальній зарактеристиці державної політики на селі наприкінці 1920-х - початку 1930-х рр. та правовим заходам, що дану політику забезпечували.

Державна політика щодо села в 1928-1933 рр., була обумовлена “великим стрибком” в економіці, з його “надіндустріалізацією” та експропріацією селянських господарств. Для більшої ефективності цієї експропріації на селі була запроваджена продрозкладка і здійснена суцільна колективізація сільського господарства. Такі заходи, і пов'язане з ними повернення до воєнно-комуністичних методів керівництва, забезпечувалися відповідною правовою політикою, схожою з політикою часів громадянської війни. Той же пріоритет політичної доцільності перед законністю, тільки замаскований у начебто законні форми.

Спочатку, після ХV з'їзду ВКП(б), здійснювався законодавчий наступ на ринкові відносини на селі, на заможне селянство. Під час запровадження політики суцільної колективізації та “ліквідації куркульства як класу” прийняті за часів непу закони, якими регулювалися земельні, трудові та майнові відносини, були відкинуті як такі, що не відповідають політичним цілям. Така правова політика, з її нехтуванням законністю, правами громадян в ім'я “вищих революційних цілей”, призвела до численних людських жертв, необґрунтованих репресій, свавілля і беззаконня, що чинилися владними структурами відносно селянства. Вона стала однією з причин господарської кризи на селі, яка проявилася у зниженні, порівняно з непівським періодом, інтенсивності та якості праці селян, невиконанні жодного, після 1930 р., плану здачі зерна державі, перманентному голодуванні селянства впродовж 1931-1933 рр. З утвердженням колгоспного ладу на селі у другій половині 1933 р., правова політика була коригована в бік згортання масових репресій та зміцнення так званої “революційної законності” на селі.

Метою третього розділу “Функції, структура та кадровий склад органів юстиції УСРР у період колективізації сільського господарства (1928-1933 рр.)” (включає два підрозділи) було виявлення функціональних, структурних і кадрових змін у цих органах у зв'язку із запровадженням на селі нового політико-економічного курсу.

Так, структура та функції судово-прокурорських органів впродовж 1928-1933 рр., зазнали значної трансформації, яка відбувалася у два етапи. На першому етапі (1928-1929 рр.), пов'язаному із започаткованим ХV з'їздом ВКП(б) наступом на заможне селянство, функціональні та структурні зміни було спрямовано на підвищення рівня централізації органів юстиції, встановлення жорсткого контролю над ними з боку партійних органів, поліпшення оперативності їхньої роботи у справі швидкого подолання опору, які чинили спротив запровадженому політико-економічного курсу. Саме в цьому ракурсі сприймаються започатковані в даний період спроби забезпечити “єдність системи обвинувачення” (тобто міліції, слідчих органів, прокуратури), підвищити статус прокурора у слідчому процесі, підпорядкувати слідчий аппарат прокуратурі, перетворити останню в “контрольний пост центральної влади” на місцях і таким чином поставити під контроль прокуратури ті установи, які приймали безпосередню участь у соціально-політичних перетвореннях на селі.

Другий етап трансформацій (1930-1933 рр.) був пов'язаний із запровадженням у життя політики суцільної колективізації на селі, з територіально-адміністративними реформами, що супроводжували таку політику. На цьому етапі відбувалося прилаштування структури органів юстиції до вказаних реформ, підсилення їхньої низової, районної ланки, тому що саме на районному рівні здійснювалося безпосереднє втілення в життя політико-економічного курсу стосовно села. Одночасно запроваджувалася подальша централізація органів юстиції вже в загальносоюзному масштабі. Функціональні та структурні зміни в цілому сприяли підвищенню ефективності роботи судово-прокурорських органів у справі запроваджуваного щодо села політико-економічного курсу, що перш за все проявилося в репресивній діяльності відносно селянства.

Що стосується кадрових змін в органах юстиції, то вони були пов'язані з реалізацією заходів, спрямованих на підвищення в їхньому складі робітничо-селянського прошарку (“оробітничення”, проведення так званої “партизації”). Вважалося, що в умовах так званого “загострення класової боротьби” підбір кадрів за класовим принципом підвищить боєздатність органів юстиції. З урахуванням такої боєздатності запроваджувалася й українізація органів юстиції. “Висуванці” - українці, за рахунок яких поповнювався тоді кадровий склад цих органів, у більшості своїй були робітничого походження. Але дійсна ефективність у роботі судово-прокурорських органів виявилася лише у репресивній діяльності відносно селян. Що стосується боротьби за дотримання законності на селі, то в цьому успіхи правників були значно скромнішими, чому сприяла і запроваджена в той час кадрова політика в цих органах. Для багатьох тодішніх “висуванців” були притаманні такі якості, як зневажливе ставлення до законності, низький освітній та професійний рівень. Такі явища в органах юстиції, як протекціонізм у розстановці кадрів, значна плинність кадрового складу також зіграли свою негативну роль у справі захисту законності органами юстиції, сприяли насадженню атмосфери беззаконня та насильства, що чинили владні структури на селі.

У четвертому розділі “Діяльність органів юстиції під час колективізації” (містить два підрозділи) досліджуються напрями, форми, методи та наслідки діяльності органів юстиції, спрямовані на забезпечення політико-економічного курсу правлячої комуністичної партії стосовно села і відповідного до цього курсу правової політики, з її пріоритетом політичної доцільності перед законністю.

Упродовж 1928-1929 рр., у зв'язку із запровадженим наступом на заможні верстви села, зосередженням уваги на поточних політико-господарських кампаніях на селі, поширилися такі напрями роботи, що були пов'язані із застосуванням масових репресивних заходів проти селян. Запровадження суцільної колективізації, політики ліквідації куркульства як класу та невдалі хлібозаготівельні кампанії зробили в 1930-1932 рр., такі напрями пріоритетними. Починаючи з другої половини 1933 р., у зв'язку з поступовою стабілізацією утвореного колгоспного ладу, відбулося звуження напрямів діяльності органів юстиції на селі, репресії послабилися. Така трансформація напрямів діяльності позначилася на формах та методах їхньої роботи.

Форми і методи роботи у всіх сферах прокурорського нагляду були спрямовані на всеосяжне охоплення наглядом у сфері сільського господарства установ, що під нього підпадали, на підвищення його якості, на застосування класового підходу в здійсненні цього нагляду. Тобто була здійснена спроба поставити їх, за допомогою прокуратури, під тотальний та всебічний контроль правлячої партії. Але запровадити якісний нагляд за вказаними установами, в умовах постійної завантаженості політико-господарськими кампаніями, прокуратура була не в змозі, що призводило до погіршення нагляду за законністю, сприяло свавіллю, яке чинила влада по відношенню до селянства.

Було також багато зроблено аби форми і методи роботи судово-слідчих органів стали ефективним інструментом у справі запровадження репресій на селі. Такі форми і методи роботи органів суду та слідства, як “поширене тлумачення законодавства”, використання принципу аналогії у трактуванні цього законодавства (тобто засудження селян за злочини, опису яких не існувало у статтях кримінального кодексу), застосування класового підходу під час розгляду справ (за ним до заможних прошарків селянства вживалися суворіші заходи покарання), запровадження нових, більш жорстоких законодавчих норм, спрощення судочинства (воно сприяло скороченню термінів слідства, давало можливість збільшити штампування вироків) забезпечували швидкі темпи вирішення справ та посилений репресивний тиск на селянство під час судово-слідчої роботи, у першу чергу за рахунок зниження її якості та об'єктивності.

Переважною формою роботи органів суду та слідства на селі стали колективні судово-слідчі бригади, виїзні сесії суду. Такі бригади, виїжджаючи на села, виявляли не здавачів хліба чи іншої сільської господарської продукції, проводили на місці дізнання та слідство, а суд прискорено розглядав такі справи показовим порядком у тому ж селі. Таким чином, забезпечувався і швидкий темп вирішення справ, і посилений репресивний тиск на селян.

Діяльність органів юстиції, спрямована на забезпечення колективізації, перетворень у сільському господарстві саме репресивними заходами, спричинила необґрунтовані репресії, засудження десятків тисяч безвинних селян, численні порушення законності та свавілля відносно селянства. Водночас не можна не помітити спроби органів юстиції у справі захисту, хоча й куцої, але законності.

У рамках запровадженого на селі політико-економічного курсу, в умовах так званої “революційної законності”, відсутності незалежної судової влади вони все ж намагалися хоч якось перешкодити тим численним випадкам кричущого порушення законності, що чинилися владою в той період, не виходячи при цьому за рамки зазначеного курсу.

ВИСНОВКИ

Підсумки дослідження, здійснені узагальнення. Констатується, що:

- аналіз історіографії проблеми дає підстави стверджувати про відсутність спеціальних досліджень з даної проблеми. Наявна література розглядає лише окремі аспекти, що стосуються діяльності органів юстиції на селі під час колективізації;

- державний політико-економічний курс щодо села був обумовлений “великим стрибком” у промисловості, з його “надіндустріалізацією” та експропріацією селянських господарств, носив репресивний характер щодо селянства і забезпечувався відповідною правовою політикою з пріоритетом політичної доцільності перед законністю, яка сприяла ескалації насилля та беззаконня на селі;

- функціональні та структурні зміни, кадрова політика в органах юстиції впродовж 1928-1933 рр., були націлені на підвищення ефективності репресивної діяльності цих органів стосовно селянства, а тому не змогли забезпечити належний рівень підтримання законності на селі в цей період;

- упродовж досліджуваного періоду поширилися такі напрями діяльності органів юстиції на селі, що були спрямовані на забезпечення прискореної колективізації, розкуркулення, хлібозаготівельних кампаній, а тому пов'язані із застосуванням масових репресивних заходів проти селян;

- форми і методи роботи у всіх сферах прокурорського нагляду були спрямовані на поставлення під тотальний контроль владних структур, правлячої партії тих установ, які були задіяні у соціально-політичних перетвореннях на селі заради забезпечення цих перетворень. Форми і методи роботи органів суду та слідства забезпечували швидкі темпи вирішення справ за рахунок якості їхнього розгляду та посилений репресивний тиск на селянство;

- діяльність органів юстиції, у рамках запровадженої стосовно села репресивної політики, призвела до засудження десятків тисяч безвинних селян, систематичного порушення законності та свавілля відносно селянства. Водночас помітні спроби цих органів, захистити, хоча й куцу, але законність, не виходячи за рамки запровадженого політико-економічного курсу щодо села. історичний політика архівний

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Правовий аспект колективізації в Україні (1928-1933 рр.) // Вісник Дніпропетровського університету. Історія та археологія. - Дніпропетровськ, 2001. - Вип. 5. - С. 56-64.

Роль органів юстиції у хлібозаготівельних кампаніях за часів колективізації сільського господарства в Україні (1928-1933 рр.) // Бористен. - 2001. - № 10 (124), жовтень. - С. 15-17.

Кадрова політика в органах юстиції УСРР за часів проведення колективізації сільського господарства (1928-1933 рр.) // Бористен. - 2001. - № 11 (125), листопад. - С. 9-11.

Размещено на Allbest.ru