Галицька митрополія в контексті міждержавних і міжконфесійних відносин XIV-XV століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

УДК 21.322 “14/15”

Галицька митрополія в контексті міждержавних і міжконфесійних відносин XIV - XV століть

Спеціальність 09.00.11 - релігієзнавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

історичних наук

Побуцький Семен Омелянович

Київ 2008

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі культурології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Захист відбудеться 26 вересня 2008 р. о 14 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України (01001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України (01001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

Автореферат розіслано 26 серпня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філософських наук, доцент Бучма О.В.

АНОТАЦІЯ

Побуцький С.О. Галицька митрополія в контексті міждержавних і міжконфесійних відносин XIV - XV століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. - Інститут філософії імені Г. С. Сковороди Національної Академії Наук України (Відділення релігієзнавства). - Київ, 2008.

У дисертації досліджується процес політично-релігійної централізації середньовічного Галича як фактор, що зумовив формування політично-ідеологічних передумов виникнення у XIV столітті Галицької митрополії. Визначається релігійно-світоглядна ідеологія Галицького і Галицько-Волинського князівств крізь призму феодальної роздробленості Київської Русі та політичної і релігійної централізації Галича. Розглядається внутрішньополітичне і зовнішньополітичне життя Галицького й Галицько-Волинського князівств та їхній вплив на виникнення Галицької митрополії. Під цим кутом досліджуються засоби й методи боротьби за вплив на теренах Східної Європи між Константинопольським патріархатом і папським престолом у світлі їхнього релігійно-ідеологічного протистояння з використанням при цьому впливу на світську й духовну владу в Галичині та Волині впродовж ХІІ - XV століть. Поява Галицької митрополії на початку XIV століття зумовлена передусім збігом політичних та релігійно-ідеологічних інтересів світських володарів Галицько-Волинського князівства та Константинопольського патріархату в цей період. Сама ж Галицька митрополія розглядається крізь призму боротьби за релігійно-ідеологічний вплив на Галицько-Волинські землі між світськими й духовними володарями - носіями східного і західного християнських обрядів. Досліджується роль Галицької митрополії в політично-релігійному житті Центрально-Східної Європи в контексті міждержавних і міжконфесійних відносин XIV - XV століть.

Ключові слова: Галицько-Волинське князівство, Галицька митрополія, Константинопольський патріархат, Апостольська столиця, Київська митрополія, Польща, Московське князівство, Велике князівство Литовське, міждержавні й міжконфесійні відносини.

АННОТАЦИЯ

Побуцкий С.О. Галицкая митрополия в контексты междугосударственных и междуконфессиональных отношений XIV - XV веков. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.11 - религиеведение. - Институт философии имени Г.С.Сковороды Национальной Академии Наук Украины (Отделение религиеведения). - Киев, 2008.

В диссертации исследуется процесс политико-религиозной централизации средневекового Галича как фактор, что обусловил формирование политико-идеологических предпосылок для возникновения в XIV веке Галицкой митрополии.

Определяется религиозно-мировозренческая идеология Галицкого и Галицко-Волынского княжеств сквозь призму феодальной раздроблённости Киевской Руси, а также политической и религиозной централизации Галича.

Рассматривается сущность внутриполитической и внешнеполитической жизни Галицкого и Галицко-Волынского княжеств и её влияние на возникновение Галицкой митрополии.

Под этим углом исследуются средства и методы борьбы за влияние на территории Восточной Европы между Константинопольской патриархией и папским престолом в свете их религиозно-идеологического противостояния с использованием при этом влияния на мирскую и духовную власть в Галичине и на Волыни на протяжении XII - XV веков.

Появление Галицкой митрополии в начале XIV века рассматривается в первую очередь сквозь призму совпадения политических и религиозно-идеологических интересов мирских властителей Галицко-Волынского княжества и Константинопольской патриархии в этот период. Также Галицкая митрополия рассматривается сквозь борьбу за религиозно-идеологическое влияние на Галицко-Волынские земли между мирскими властителями и духовными владыками - носителями восточного и западного христианских обрядов.

Весь ход истории Галицькой митрополии проходил под углом влияния на него геополитическиих векторов Константинополь - Галич, Константинополь - Москва, Константинополь - Литва, Константинополь - Польша, Константинополь - Апостольська столиця. Именно этим влиянием объясняется четырехэтапная история Галицькой митрополии на протяжении XIV века: первый этап продлился от 1303 года до 1308 года и был связан из влиянием на негого геополитических векторов Константинополь - Галич и Константинополь - Апостольськая столица. Второй этап в истории Галицькой митрополии длился от 1331 года до 1332 года. Этот период в истории Галицькой митрополии рассматривается в контексте влияния на митрополию геополітической деятельности галицько-волынського князя, Константинополя, Апостольськой столицы, Великого княжества Литовского, тоесть в контексте геополитических векторов Константинополь - Галич, Константинополь - Апостольськая столиця, Константинополь - Литва. От 1338 года до 1347 года длился третий этап в истории Галицькой митрополии, который зависел от геополитики в векторах Константинополь - Апостольськая столица и Константинополь - Московское княжество. Четвертый этап в истории Галицькой митрополии продлился от 1371 года 1393 года. Этот этап был связан с геополитическими векторами Константинополь - Польша, Константинополь - Москва, Константинополь - Литва, Константинополь - Апостольськая столица. От 1393 года и до сегодняшнего дня нету юридического акта об ликвидации Галицькой митрополии, а єсть только факт отсутствия галицького митрополита, що нужно рассматривать как временное закрытие Галицькой митрополии и что может стать причинй междуконфесионного конфликта в Украине.

Исследуется роль Галицкой митрополии в политико-религиозной жизни Центрально-Восточной Европы в контексте междугосударственных и междуконфессиональных отношений XIV - XV веков.

Ключевые слова: Галицко-Волынское княжество, Галицкая митрополия, Константинопольский патриархат, Апостольская столица, Киевская митрополия, Польша, Московское княжество, Великое княжество Литовское, междугосударственные и междуконфессиональные отношения.

ANNOTATION

Pobutsky S.O. The Halych Mytropolia in the context of intergovernmental and interconfessional relations of the XIV - XV th centuries. - The manuscript.

The thesis for receiving of the scientific candidate's degree of Historical Sciences on the speciality of 09.00.11 - Religion Studios. - H. S. Skovoroda Institute of Philosophy, the National Academy of Sciences of Ukraine (Religion Studies Department). - Kyiv, 2008.

The process of political-religious centralization of medieval Halych in the context of the formation of political-ideological conditions for the rise of Halych metropolia in the XIV th century is researched in the thesis. The religious world-view ideology of Halych and Halych-Volyn principalities is determined in the light of the feudal parceling of Kyivan Rus and the political and religious centralization of Halych. Internal and foreign political life of Halych and Halych-Volhyn principalities as well as their influence on the rise of Halych mytropolia is considered in the thesis. Means and methods of the struggle between the Constantinople patriarchate and Pope's throne for the influence on the Eastern Europe's territory are investigated in the connection with their religious-ideological confrontation, using their influence on the secular and sacred power in Halychyna and Volhyn during the XII - XV th centuries. The emergence of Halych mytropolia at the beginning of the XIV th century is regarded firstly as the combination of political and religious-ideological interests of the secular rulers of Halych-Volhyn principality and the Constantinople patriarchate at that period. Halych mytropolia itself is considered in the context of the struggle for religious-ideological influence on Halych-Volhyn lands between secular and sacred sovereigns - the bearers of eastern and western rituals. It is also studied the role of Halych mytropolia in the political-religious life of the Central-Eastern Europe as to intergovernmental and interconfessional relations of the XIV - XV th centuries.

Key words: Galicko-Volinske principality, Galychina metropole, Constantinople patriarchy, Apostolic the capital, Kievan metropole, Poland, Moscow principality, Great duchy Lithuanian, intergovernmental and interconfessional relations.

митрополія галицький волинь

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аналіз історичних процесів, які відбувалися на галицько-волинських землях у XIV - XV століттях у політичній і церковно-релігійній сферах, дає можливість якоюсь мірою їх ідентифікувати в ретроспективно-перспективному вимірі із сучасними процесами церковного життя в Україні та геополітичним тенденціями навколо нього. Всебічне дослідження процесів утворення, функціонування, кількаразового скасування і відновлення Галицької православної митрополії упродовж майже одного століття (1303 - 1393 роки) виявляє в багатьох випадках дотичність тих зовнішніх сил до церковно-релігійного життя вже в незалежній Україні, об'єктом тиску яких була Галицька митрополія у XIV столітті. Весь хід історії Галицької митрополії відбувався під кутом впливу на нього зовнішніх геополітичних векторів. Саме цим можна пояснити чотирьохетапну історію існування Галицької митрополії. Перший етап її становлення (1303 - 1308 роки) відображав дуалістичні вектори впливу: Константинополь - Галич, Папський престол - Галич. Другий етап (1331 - 1332 роки) виявляв вплив на існування Галицької митрополії також протилежних, протиборчих векторів попереднього етапу і Великого князівства Литовського. Відтак, Галицька митрополія стала заручницею міждержавної боротьби за її існування між Литвою і Московською державою. Саме цей третій етап (1338 - 1347 роки) виразно позначений геополітичними устремліннями на спадкоємність канонічної території Галицької митрополії насамперед Московського князівства, яке обстоювало ідею унітарної Руської митрополії під егідою централізованої Московської держави, під канонічним омоформом якої мали бути всі єпархії Русі-України. Виступаючи з голосом «єдиної і неподільної», північно-східні володарі всіляко протидіяли, заручаючись підтримкою Константинопольського патріарха, функціонуванню Галицької митрополії. Четвертий етап Галицької митрополії (1371 - 1393 роки) чітко фіксує геополітичне переплетіння дуалістичних векторів зазіхання на її існування: Константинополь - Москва, Константинополь - Польща - Литва - Римська курія. Поставлення Константинопольським патріархом у 1415 році осібного митрополита для литовських і польських володінь, у складі яких були українські землі Волині й Галичини, визначило подальшу долю Галицької православної митрополії, яка згодом була скасована ще й папською буллою 1458 року.

Відтак, перед дослідником української церковної історії постає питання: чи саме не ті зовнішні політично-релігійні центри, які були причетні до тиску й кількаразового припинення існування і, зрештою, ліквідації Галицької митрополії у XIV - першій половині XV століть, також сьогодні намагаються справляти відчутний вплив і тиск на хід церковних процесів в Україні, відстрочуючи або й заперечуючи закономірність становлення єдиної Помісної Православної Української Церкви, її автокефальність і цілісність? Чи може церковно-релігійне життя в Україні, яка є незалежною і суверенною державою, бути вільним і незалежним від будь-якого впливу і виявів східної політики Ватикану і такої ж політики Московської патріархії? Чи є в Україні достатньо церковних ієрархів, патріотичного духовенства і широкого загалу православного люду, які усвідомлюють, що кризу в українському православ'ї можна подолати, не орієнтуючись на Константинополь, Москву чи Рим, а завдяки мобілізації національно зорієнтованих сил у всіх трьох гілках Православної Церкви в Україні?

Актуальність цих питань випливає із дослідження історії Галицької митрополії, яка після феодальної роздробленості Київської Русі сприяла процесу централізації Галича від регіонального центру до столиці галицько-волинських земель колишньої Київської Русі, стала виявом прагнення українців до церковної самостійності, що було важливим чинником самобутнього і самодостатнього розвитку Галицько-Волинського князівства як останнього оплоту української державності. Визнанням цієї історичної ролі Галицької митрополії було відзначення у 2003 році на державному рівні її 700-літнього ювілею (Постанова Верховної Ради України від 18 вересні 2003 року № 1198 - IV «Про відзначення 700-річчя Галицької митрополії та 750-річчя коронування Данила Галицького»).

Отже, досліджувані в дисертації події і процеси мають осмислене відношення до сучасного стану справ в українському православ'ї, оскільки дозволяють виявити витоки і особливості значної частини тих національних церковних проблем, з якими сьогодні стикається Україна в контексті наступу клерикального імперіалізму зовнішніх сил.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану роботи кафедри культурології Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова за темою «Історія і теорія релігії» (Протокол засідання кафедри культурології № 7 від 27.01.2004 р.). Тема дисертації безпосередньо стосується планової теми Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України «Релігійний фактор у контексті етнонаціональних і політичних процесів в Україні» (0101U002661).

Метою дослідження є комплексний аналіз становлення, діяльності, ролі й значення Галицької митрополії у контексті міждержавних і міжконфесійних відносин XIV - початку XV ст.

Досягнення поставленої мети зумовлює постановку низки питань, що передбачає вирішення наступних основних завдань:

- виявити політично-ідеологічні передумови виникнення Галицької митрополії в світлі політично-релігійної централізації Галича впродовж ХІІ - ХІІІ століть;

- встановити основні етапи історії Галицької митрополії в контексті міждержавних і міжконфесійних відносин у 1303 - 1347 роках; показати вплив на неї іноземних держав крізь призму їхньої геополітики;

- розкрити причини ліквідації Галицької митрополії у 1347 році та її відновлення у 1371 році; проаналізувати історію Галицької митрополії у 1371 - 1391 роках у світлі міждержавної і міжконфесійної боротьби за вплив над Галичиною у другій половині XIV століття;

- визначити значення Галицької митрополії східного обряду в політичному й релігійному житті Галицько-Волинського князівства у 1303 - 1347 роках;

- дослідити роль Галицької митрополії у політично-релігійному житті Галичини й Волині, геополітичних планах Польщі й Угорщини, Московського князівства й Візантійської імперії в другій половині XIV - XV століттях.

Об'єктом дослідження стали політичні й релігійні процеси на теренах Галичини і Волині другої половини XII - XV століть.

Предмет дослідження - складові, засоби, методи, комплекс причин, передумов і наслідків дії релігійного фактора, які спричиняли трансформацію політично-релігійних процесів та релігійно-світоглядної ідеології на галицько-волинських землях у XIV - XV століттях.

Хронологічні рамки цього дослідження охоплюють період 1303 - 1401 років, що визначається внутрішньою логікою подій.

Нижньою хронологічною межею є 1303 рік - дата заснування Галицької митрополії, яка, з одного боку, виступила як об'єднавчий центр національно-церковного життя українців і державної цілісності Галицько-Волинського князівства, а з іншого боку, її існування набуло не тільки національного, але й геополітичного значення. Верхньою межею є 1415 рік - дата поставлення Константинопольським патріархом осібного митрополита для литовських і польських володінь на руських землях, що, по суті, визначило майбутнє Галицької митрополії, оскільки вона вже не отримала від Константинопольської патріархії митрополичого обсадження.

Географічні рамки цього дослідження визначаються територією Галицької і Волинської земель, а також Турово-Пінського князівства.

Методи наукового дослідження. У процесі дослідження застосовувались загальнонаукові та специфічно релігієзнавчі методи і принципи: порівняльно-історичні та структурно-системні методи аналізу, узагальнення і синтезу, проблемно-хронологічний спосіб викладу матеріалу, історизм, наукова об'єктивність, позаконфесійність, світоглядний плюралізм, які дозволили вивчити й проаналізувати події і факти з урахуванням їхньої проекції на сучасні реалії релігійно-церковної ситуації в Україні. Серед спеціально-наукових методів використовувався історіософський (філософське осмислення історичних подій і процесів), проблемно-тематичний (виокремлення та аналіз основних концептуальних напрямків міждержавних і міжконфесійних відносин), історико-порівняльний та історико-системний (аналіз та узагальнення проблем у висвітленні української, іноземної, богословської, діаспорної та сучасної історіографії). Серед емпіричних методів застосований джерелознавчий (вивчення писемних джерел).

Автор спирався на теоретично-методологічний аналіз політичних і релігійних процесів на теренах Київської Русі, Галицького і Галицько-Волинського князівств, застосованих у працях сучасних українських істориків, філософів, релігієзнавців: М. Брайчевського, Я. Дашкевича, О. Головка, М.Заковича, Я. Ісаєвича, А. Колодного, М. Котляра, І. Марголіної, О. Моці, І.Паславського, В. Рички, Ю. Свідерського, О. Толочка, П. Толочка, О. Уткіна, Р.Шеретюк, Н. Яковенко, П. Яроцького та інших.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації доведено, що утворення Галицької православної митрополії у 1303 році та її існування впродовж майже ста років було закономірним фактором національно-церковного життя українців після падіння Києва як політичного і релігійного центру внаслідок монголо-татарської навали і перенесення митрополичого осідку Київського митрополита до Володимиро-Суздальського (згодом - Московського) князівства і засвідчило, що в процесі політичної централізації Галича як центру Галицького і Галицько-Волинського князівств митрополичий престол відновлював державно-церковну модель, яка існувала на Русі-Україні від запровадження християнства у 988 році, і тому викликав протидію його існуванню як з боку Константинопольської патріархії і Папського престолу, так насамперед політично-церковних кіл, які створювали централізовану Московську державу.

У дисертації обґрунтовано низку положень, які відзначаються новизною:

- Галицька митрополія в контексті політично-церковних реалій середньовічної Європи і стану речей навколо Південно-Західної Русі у XIV - початку XV ст. виступила як об'єднуючий центр національно-церковного життя українців і державної цілісності Галицько-Волинського князівства, а її існування набувало не тільки національного, а й геополітичного значення;

- геополітичне і географічне положення Галицько-Волинського князівства як буферної території між католицьким Заходом і православним Сходом з самого початку утворення Галицької митрополії детермінувало міждержавну боротьбу за митрополичу кафедру, а відтак, і сферу політично-церковного контролю над українськими землями Південно-Західної Русі Польщі, Литви, Московської держави, в якій активну участь брала Константинопольська патріархія і Папський престол;

- Галицька митрополія як вияв прагнення Південно-Західної Русі (України) до церковної самостійності від початку свого існування вороже сприймалася Київським митрополитом, який знаходився і правив, як і всі його наступники після падіння Києва під час Золотоординської навали за межами України і підтримував державно-церковну централізаторську політику Московської держави на українських землях;

- історія Галицької митрополії 1303 - 1415 роки характеризується перемінними її скасуваннями і відновленнями, які відбувалися в результаті дії різних векторів політично-церковного тиску: в основі її ліквідації у 1347 році лежала ідеологія протиборства за політичне та церковне правонаступництво Московського і Литовського князівств на теренах Київської Русі загалом та на землях Галицько-Волинського князівства, зокрема; відновлення Галицької митрополії у 1371 році було пов'язане в першу чергу із прагненням польського короля Казимира ІІІ Великого заручитися підтримкою галицької феодальної верхівки у боротьбі за Галичину із своїм суперником - Угорщиною; поставлення у 1415 році осібного митрополита для литовських польських володінь, у складі яких були українські землі, по суті, визначило подальшу Галицької митрополії, яка вже не отримувала від Константинопольської патріархії митрополичого обсадження і, зрештою, формально була скасована у 1458 році ще й папською буллою;

- першочергова роль Галицької митрополії у 1303 - 1347 роках полягала у релігійно-ідеологічному обґрунтуванні політики світських володарів Галицько-Волинського князівства і його збереження як самодостатньої середньовічної держави, а також у захисті православ'я на галицько-волинських теренах від експансії польського католицизму та окатоличення православних, зокрема, у захисті східного обряду від зазіхань східної політики папства щодо Південно-Західної Русі; разом з тим у політично-релігійному житті Польщі Галицька митрополія забезпечила право за польською короною володіти Галичиною, що суперечило намірам Угорщини, Литви і Московської держави реалізувати їхні плани політичної та релігійної підконтрольності Галичини;

- у кінцевому підсумку Галицька митрополича кафедра стала заручницею Литовсько-Московської міждержавної боротьби і візантійської церковної політики, яка орієнтувалася на володимиро-суздальських князів, на ті політичні кола, які діяли в напрямку створення централізованої Московської держави і обстоювали ідею унітарної Руської митрополії під егідою Московської церковної гегемонії, що, зрештою, реалізувалося в поділі єдиної Київської митрополії на Московську і Київську (1458 рік), утворенні Московської патріархії (1589 рік), приєднанні до неї Київської митрополії (1686 рік) і привело до остаточної ліквідації національного церковного центру в Україні, поступового зросійщення українського православ'я.

Теоретичне значення дисертації полягає передусім у тому, що в ній поставлено і вирішено комплекс історичних та релігієзнавчих завдань, які дали змогу осмислити, конкретизувати та систематизувати політично-релігійні процеси на теренах галицько-волинських земель у контексті міждержавних і міжконфесійних відносин в означуваний період (ХІІ - XV століття). Ці процеси не втратили актуальності й для сучасної України, оскільки на її території діють церковні організації, підпорядковані іноземним релігійними центрам, релігійно-ідеологічне протистояння між якими не зазнало істотних змін, за винятком того, що сьогодні папській столиці у боротьбі за релігійно-ідеологічний контроль протистоїть не Константинопольський патріархат, а Московський.

Практичне значення дисертації. Окремі положення та висновки дисертації (політично-релігійні аспекти формування Галицького і Галицько-Волинського князівств, передумови виникнення Галицької митрополії та її роль у політичних та релігійних процесах Галичини і Волині у XIV столітті) можуть бути включені до шкільної програми при вивченні курсу історії України у 7 класі загальоноосвітньої школи. Разом з тим основні положення і висновки дисертації можуть бути використані у сучасних історичних, історіософських і релігієзнавчих студіях; при комплексному дослідженні історії Галицького і Галицько-Волинського князівств; при підготовці монографій, підручників, лекційних курсів з історії України, з історії релігії в Україні з метою формування цілісної концепції спільності історичного та духовного розвитку українського народу, патріотичного виховання української молоді.

Наукові положення дисертації можуть використовуватися під час обговорення проблемних питань сучасної української державно-церковної політики на конференціях, симпозіумах, круглих столах.

Апробація результатів дослідження. Результати наукового пошуку відображені в публікаціях і виступах дисертанта на Міжнародній ювілейній науковій конференції «Збереження та використання культурної спадщини України: проблеми та перспективи» (Галич, 2004), Науково-практичній конференції «Успенський собор Галича. Минуле і сучасність» (Галич, 2005), Міжнародній науковій конференції «Християнська спадщина Галицько-Волинської держави: ціннісні орієнтири духовного поступу українського народу» (Івано-Франківськ - Галич, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції «Українсько-ватиканські відносини в контексті міжконфесійних і суспільних проблем» (Івано-Франківськ - Київ, 2008).

Результати дослідження відображені в 4 наукових статтях у фахових виданнях та 4 опублікованих матеріалах виступів на наукових конференціях загальним обсягом 3.3 друкованого аркуша.

Структура дисертації. Послідовність викладення матеріалу зумовлена логікою дослідження, його метою і завданнями. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У першому розділі розглядається наукова література, присвячена проблематиці Галицької митрополії. Аналізуються основні релігієзнавчі, філософські, філософсько-історичні та теологічні підходи до Галицької митрополії. Визначаються аспекти проблеми, які недостатньо висвітлені в науковій літературі й потребують подальшої розробки. Аналізується джерельна база дослідження.

Другий розділ присвячено політично-ідеологічним передумовам виникнення Галицької митрополії. Тут розкриваються процеси політичної і релігійної централізації Галича, утвердження християнства на теренах Галицького і Галицько-Волинського князівств, прагнення захопити галицько-волинські землі Польщею та Угорщиною з їх покатоличенням, намагання встановити релігійно-ідеологічний контроль над галицько-волинськими землями Папським престолом, васальна залежність Галицько-Волинського князівства від Золотої Орди у контексті формування політично-ідеологічних передумов виникнення Галицької митрополії.

У третьому розділі досліджується Галицька митрополія у контексті міждержавних і міжконфесійних відносин XIV - XV століть. Автор розкриває історію Галицької митрополії з позиції впливу на неї політичної діяльності світських володарів галицько-волинських земель та релігійно-ідеологічного протистояння між Константинопольським патріархатом і Папським престолом.

У четвертому розділі висвітлюється роль Галицької митрополії у політичних і релігійних процесах Галичини, Волині, Польщі, Угорщини, Великого князівства Литовського, Московського князівства, Візантійської імперії, Константинопольського патріархату та Папського престолу.

Повний обсяг дисертації - 186 сторінок основного тексту і 25 сторінок списку використаних джерел і літератури (222 позиції).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність дослідження, визначаються його об'єкт, предмет, хронологічні рамки, мета і завдання, методи, теоретичне і практичне значення. Викладені положення, що становлять наукову новизну.

Перший розділ - «Джерельна база і стан наукового вивчення проблеми дослідження» - складається з двох підрозділів. Перший підрозділ - «Стан наукового вивчення проблеми дослідження» - базується на аналізі української, іноземної, діаспорної і богословської концептуальних ліній.

Зокрема, українські дослідники І. Шараневич, М. Аркас, М. Грушевський, Н.Полонська-Василенко, В. Грабовецький, І. Коваль та О. Мельничук, З.Федунків, І. Паславський, Р. Шеретюк зібрали, проаналізували та узагальнили певний фактичний матеріал із цієї проблеми. Дослідники вивчали Галицьку митрополію у контексті політичної і релігійної правонаступності Галича на теренах південно-західних земель колишньої Київської Русі після її розпаду та політичного і релігійного занепаду Києва.

У нашому дослідженні ми спиралися на праці сучасних українських істориків, філософів, релігієзнавців: М.Брайчевського, Я. Дашкевича, О.Головка, М. Заковича, Я. Ісаєвича, А. Колодного, М. Котляра, О. Моці, І.Марголіної, В. Рички, Ю. Свідерського, О. Толочка, П. Толочка, О. Уткіна, Л.Филипович, Н. Яковенко, П. Яроцького та інших.

З іноземних істориків, головним чином російських, на проблему Галицької митрополії звернули увагу Н. Карамзін, С. Соловйов, І. Чистович, Є.Голубинський, В. Ключевський, Я. Щапов, Н. Борисов, Р. Скринніков. Усі вони висвітлювали різні аспекти історії Галицької митрополії. Однак їхні оцінки, за винятком оцінок Я.Щапова, не є повними, носять фрагментарний характер, а сама Галицька митрополія показана передусім крізь призму боротьби за релігійну централізацію Москви в контексті ідеології політичного й релігійного правонаступництва її князів на теренах колишньої Київської Русі. Натомість Я. Щапов розглядав Галицьку митрополію в контексті переймання Галицько-Волинським князівством релігійно-іедологічної традиції давньоруського християнського універсалізму та в контексті небажання галицько-волинської політичної еліти підкорятися київському митрополиту, який з 1299 року перебував у Володимирі-на-Клязьмі.

Впродовж 50-х - 90-х років ХХ століття проблематику Галицької митрополії досліджували історики діаспори, а саме: В. Липинський, П. Грицак, М. Чубатий, М. Боровик, А. Карташов. Так, В. Липинський, П. Грицак, М.Чубатий, М.Боровик виклали історію Галицької митрополії в контексті формування Галицько-Волинського князівства як першої української національної держави та боротьби за утворення української національної православної церкви, а початковим етапом цього процесу була Галицька митрополія. А. Карташов розглянув Галицьку митрополію в контексті ідеї релігійного правонаступництва Москви на теренах колишньої Київської Русі та єдності давньоруської церкви під владою московського митрополита, а впровадженню цих ідей у XIV столітті в життя заважала Галицька митрополія.

Досліджувана тематика також привертала до себе увагу богословів. Зокрема, Галицька митрополія стала об'єктом дослідження таких науковців: митрополита Макарія (Булгакова), Ієроніма Луцика, Івана Рудовича, Юрія Федоріва, Атанасія Григорія Великого, Іринея Назарка, Матвія Стахіва, Софрона Мудрого, Костя Панаса, Ірини Жиленко. Однак у цьому випадку потрібно зазначити, що незважаючи на вагомий фактичний матеріал богословських досліджень, кожен дослідник-богослов намагається вивчати Галицьку митрополію з позицій своєї конфесійної належності.

Окремі аспекти історії Галицької митрополії були викладені в періодичних виданнях М. Малиновським, І. Ковалем, В. Полєком, О.Вороніним. Усі вони розглядали Галицьку митрополію як початкову стадію формування української православної церкви, чому перешкоджали Московське князівство і Візантійська імперія. Впродовж ХІХ - ХХІ століть деякі аспекти проблеми Галицької митрополії були викладені в наукових статтях. Зокрема, Ян Фіялек вивчав історію Галицької митрополії першої половини XIV століття з позицій залежності духовної влади від світської. Н. Барабанов розглядав діяльність митрополита Київського, Галицького і всієї Русі Петра з позицій відокремлення духовної влади від світської. М. Скалецький досліджував передумови створення Галицької митрополії з позицій залежності духовної влади від світської.

Однак, незважаючи на висвітлення різних аспектів історії Галицької митрополії, міжконфесійні і міждержавні відносини в контексті її історії не були розкриті достатньо, їхнє висвітлення часто носило фрагментарний характер, що й зумовило вибір теми цього дослідження.

У другому підрозділі - «Джерельна база дослідження» - дисертантом розглядається комплекс опублікованих джерел, які за видовими ознаками поділяються на: 1) законодавчі акти: фундаційні грамоти галицького князя Льва Даниловича про заснування Галицької митрополії; законодавчий акт Константинопольського патріархату про заснування Галицької митрополії у 1303 році; «Надання галицькому митрополиту Петру про підтвердження найважливіших прав і вигод руського духовенства»; «Хризовул імператора Іоанна Кантакузина про приєднання галицької митрополії до київської»; «Постанова патріарха Ісидора і його синоду про приєднання галицької митрополії до київської»; акт про скасування Галицької митрополії; «Соборне діяння про поставлення єпископа Антонія в митрополита галицького, з підпорядкуванням йому єпископій холмської, турівської, перемишльської і володимирської»; «Соборне діяння про переміщеного на галицьку митрополію єпископа Кир Антонія, що прийшов із Малої Русі»; урядова записка до єпископа Симеона від Константинопольського патріарха; Постанова константинопольського патріарха до Великого князя Литовського Ягайла; Наказ патріарха Антонія вифлиємському архієпископу Михайлу, котрий направляється екзархом у Мавровалахію і Галичину; зобов'язання луцького єпископа Іоанна - кандидата на галицького митрополита до Великого князя Литовського Ягайла. 2) Матеріали дипломатичного характеру: лист польського короля Казимира ІІІ Великого до константинопольського патріарха про відновлення Галицької митрополії; грамота польського короля Казимира ІІІ Великого до патріарха Філотея з проханням поставити єпископа Антонія митрополитом у Галичі; грамота (лист) патріарха Філотея до митрополита Олексія з приводу поставлення галицьким митрополитом Антонія «Патриарший питакий к преосвященному митрополиту киевскому и всея Руси».

Окреме місце в джерельній базі дослідження посідають повідомлення про візит галицького, київського і всієї Русі митрополита Петра у Золоту Орду, та «Житіє святого Петра» - життєпис галицького, київського і всієї Русі митрополита Петра Ратенського (1305 - 1326).

У цілому джерельна база дослідження складається із 13 законодавчих актів, 4 документів ділового листування, повідомлення про візит митрополита Петра до Золотої Орди та з історичних відомостей про життя і діяльність митрополита Петра. Загалом джерельна основа теми досить вагома та багата за своїм складом і має значний інформаційний потенціал. Однак аналізуючи джерела, які стосуються Галицької митрополії, потрібно звертати увагу на їхню релігійно-світоглядну ідеологію і враховувати час, місце та політичні обставини, за яких створювалися ці джерела, що поклало свій відбиток на їхній зміст.

Також у дисертаційному дослідженні використані джерела, які стосуються історії Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Великого князівства Литовського.

У другому розділі - «Політично-ідеологічні передумови виникнення Галицької митрополії» - висвітлюються політичні та релігійно-ідеологічні процеси в південно-західних провінціях колишньої Київської Русі та їх вплив на створення митрополії у Галичі на початку XIV століття.

Дисертантом встановлено, що підвалини для формування політично-ідеологічних передумов виникнення Галицької митрополії у 1303 році, були закладені у 1097 році на Любецькому з'їзді князів Київської Русі та кінцем політичної гегемонії Києва на давньоруських землях, яким вважається 1132 рік. У цей же час у південно-західних провінціях Київської Русі розпочалася політична централізація Галича, яка закінчилася у 1144 році перетворенням міста на столицю Галицького князівства, а в 50 - х роках ХІІ століття Галич став єпископським центром. Така паралельність політичної та релігійної централізації Галича спільно із падінням політичної гегемонії Києва аж до його пограбування у 1169 році Андрієм Боголюбським і з офіційною позицією Київського і всієї Русі митрополита стимулювала впродовж ХІІ століття появу політично-ідеологічних передумов заснування Галицької митрополії. У дисертації звернено увагу на феномен галицького боярства в якості головного внутрішнього політично-ідеологічного підґрунтя створення митрополичого осередку в Галичі.

У 1199 році внаслідок об'єднання Галичини і Волині в одне князівство, що суперечило політичним планам київських і володимиро-суздальських князів, а також крізь призму підтримки київським митрополитом київського князя Рюрика в його протистоянні з галицько-волинським князем Романом Мстиславичем, постала потребу у наявності всеосвячуючої митрополичої ласки діяльності галицько-волинського князя, що, відповідно, стало черговим політично-ідеологічним приводом утворення Галицької митрополії.

Здобувач зазначає, що пограбування хрестоносцями Константинополя в 1204 році й західноєвропейська зовнішня політика Романа Мстиславича у цей період, його династичні зв'язки з поляками період також опосередковано мали відношення до майбутнього створення митрополії у Галичі.

У роботі вказується, що смерть галицько-волинського князя Романа Мстиславича і малолітність його синів, через яку вони не могли посісти князівський престол у Галичі, стали приводом до зазіхань на галицько-волинські землі польських і угорських королів, які за підтримки Апостольської столиці супроводжували окупаційні акції насильницьким покатоличенням населення Галицько-Волинського князівства, стала черговим політично-ідеологічним приводом створення Галицької митрополії.

Дисертантом встановлено, що напад монголо-татар на землі колишньої Київської Русі спільно із прагненням Апостольської столиці встановити свій релігійно-ідеологічний контроль над давньоруськими землями стали черговими політично-ідеологічними передумовами заснування митрополичого осередку в Галичі.

Здобувач зазначає, що в результаті прозахідної політики галицько-волинських князів та внутрішньополітичної боротьби всередині Візантійської імперії між прихильниками і противниками релігійної унії з папським престолом у 1299 році київський митрополит Максим переїжджає з Києва до Володимира-на-Клязьмі. Це стало ще однією й найвагомішою політично-ідеологічною передумовою заснування Галицької митрополії.

У третьому розділі - «Галицька митрополія у ХІV - XV століттях» - розглядається Галицька митрополія в контексті міждержавних та міжконфесійних відносин цього періоду.

У першому підрозділі - «Галицька митрополія в 1303 - 1347 роках» - дисертантом встановлено, що заснування Галицької митрополії в 1303 році стало результатом боротьби за релігійно-політичний контроль над південно-західними єпархіями колишньої Київської митрополії між Константинопольським патріархатом, папським престолом і Польщею та результатом збігу релігійно-політичних інтересів константинопольського патріарха й галицько-волинського князя. Тобто на перший план вийшли геополітичні вектори Константинополь - Апостольська столиця, Константинополь - Польща.

Автором доведено, що від самого початку свого існування Галицька митрополія мала ворогів - Київського митрополита, Константинопольського патріарха, Апостольську столицю, Польщу, Литву, Московське князівство крізь призму їхньої геополітики, що було основною причиною її короткотермінового існування в 4 етапи впродовж XIV століття.

Влада галицького митрополита виходила за межі Галицько-Волинської землі й поширювалася на Турівську єпархію. Це було пов'язано з релігійно-ідеологічним протистоянням між Константинопольським патріархатом і папським престолом у контексті їхньої боротьби за контроль над Литовським князівством; у контексті послаблення політичної влади всередині Турівського князівства, що у зв'язку з географічним наближенням до Польщі цієї землі могло привести до насильницького покатоличення Турівської землі; у контексті створення релігійно-політичної провокації для майбутнього скасування Галицької митрополії.

У роботі вказується, що першим галицьким митрополитом став грек Нифонт, що потрібно розглядати крізь призму релігійно-світоглядної ідеології візантійського месіанства, відновлення контролю Константинопольського патріархату над православними єпархіями Галицько-Волинської землі.

Висвячення в 1308 році Петра Ратенського на митрополита Галицького, Київського і всієї Русі означало ліквідацію Галицької митрополії і завершення першого етапу в її історії.

Дисертантом встановлено, що після смерті митрополита Петра Ратенського у 1326-1328 роках з ініціативи галицько-волинського князя Юрія ІІ Болеслава була здійснена спроба відновити Галицьку митрополію. Але вона через відсутність зацікавленості в існуванні Галицької митрополії з боку константинопольського патріарха виявилася невдалою.

У 1331 році константинопольський патріарх висвятив єпископа Теодора на галицького митрополита, але вже у 1332 році Теодора знову було понижено до сану єпископа. Отже, другий етап в історії Галицької митрополії тривав з 1331 до 1332 року.

Здобувач зазначає, що в 1338 році константинопольський патріарх вдруге висвятив єпископа Теодора на галицького митрополита. Це було пов'язано із черговим витком релігійно-ідеологічної боротьби за контроль над Грицько-Волинським князівством між Константинопольським патріархатом й Апостольською столицею, тобто на перший план знову виходить геополітичний вектор Константинополь - Апостольська столиця.

У другому підрозділі - «Ліквідація Галицької митрополії у 1347 році. Галицька митрополія у другій половині XIV - XV століттях» - вказується, що в 1347 році Константинопольський патріарх скасовує Галицьку митрополію. На скасування Галицької митрополії в 1347 році вплинула політична роздробленість Галицько-Волинського князівства, релігійно-політичні претензії на галицько-волинські землі польського й угорського королів, литовського князя, полівасальна політика галицького боярина Дмитра Дедька, піднесення Московського князівства як політичного й релігійного правонаступника на теренах Київської Русі до статусу «Великого», зміна політичного вектора всередині Візантійської імперії, а також прагнення Апостольської столиці встановити свій релігійно-ідеологічний протекторат на Галицько-Волинських землях.

Здобувач зазначає, що по 1371 рік галицький митрополичий престол не обсаджувався, а єпархії Галицької митрополії були піддані спробам насильницького покатоличення. У 1371 році Константинопольський патріарх відновив Галицьку митрополію. Це було пов'язано із його боязню втратити контроль над православними єпархіями Галичини внаслідок релігійно-ідеологічного протистояння з папським престолом, із прагненням польського короля Казимира ІІІ Великого мати політичну підтримку для своїх нащадків з боку галицького боярства, із прагненням галицького боярства урівнятися в політичних правах із польською шляхтою.

Дисертантом доведено, що довготривале існування Галицької митрополії не входило в плани константинопольського патріарха. Доказом цього є перестановка з Турівською і Луцькою єпархіями в якості створення релігійно-політичного підґрунтя для ліквідації Галицької митрополії. Саме через це одним із напрямків діяльності галицького митрополита Антонія після відновлення Галицької митрополії була боротьба за збереження її цілісності. Однак ця боротьба була програна. Другою стороною діяльності галицького митрополита Антонія було протистояння насильницькому покатоличенню Галичини. Але і з цим завданням він не впорався. Зокрема у 1375 році було створено Галицьку митрополію західного обряду.

У роботі вказується, що у 1393 році відбулася чергова ліквідація Галицької митрополії шляхом невисвячення єпископа Іоанна на галицького митрополита і передачею її єпархій під владу митрополита всієї Русі Кипріяна. Ця подія була пов'язана із зникненням зацікавленості в існуванні Галицької митрополії як із боку світських володарів Галичини, так і з боку константинопольського патріарха. Однак заради справедливості варто зазначити, що луцький єпископ, хоча і неканонічно, управляв Галицькою митрополією як її митрополит аж до 1401 року, а у 1415 році Константинопольський патріархат висвятив єдиного митрополита для українських земель, анексованих Польщею та Литвою.

У четвертому розділі - «Роль Галицької митрополії в політичному й релігійному житті галицько-волинських земель у XIV - XV століттях» - розкривається проблема єдності дій представників світської й духовної влади в галицько-волинських землях з метою збереження цієї влади та протистояння зовнішньополітичним намаганням змінити християнський обряд на цих землях.

У першому підрозділі - «Роль Галицької митрополії в політично-релігійному житті Галицько-Волинського князівства в першій половині XIV століття» - здобувач зазначає, що Галицька митрополія в контексті політично-церковних реалій середньовічної Європи і стану речей навколо Південно-Західної Русі у XIV - початку XV ст. виступила як об'єднуючий центр національно-церковного життя українців і державної цілісності Галицько-Волинського князівства, а її існування набувало не тільки національного, а й геополітичного значення.

Дисертантом встановлено, що саме заснування в 1303 році Галицької митрополії потрібно розглядати крізь призму того, що вона зіграла роль завершального етапу формування Галицько-Волинського князівства у річищі середньовічної релігійно-світоглядної ідеології, за якою всередині одного державного утворення поєднувалися вища світська і духовна влада. Відповідно, від самого початку заснування Галицької митрополії роль її митрополита в контексті релігійного й політичного життя Галицько-Волинського князівства полягала в освяченні внутрішньополітичної і зовнішньополітичної діяльності галицько-волинського князя Юрія І Львовича.

У роботі зазначається, що для константинопольського патріарха роль першого галицького митрополита полягала в утвердженні візантійської релігійно-світоглядної ідеології на теренах Галицько-Волинських земель та в протистоянні намаганням папського престолу встановити свій релігійно-ідеологічний контроль над Галицько-Волинським князівством.

У 1308 році константинопольський патріарх висвятив Петра Ратенського на митрополита Галицького, Київського і всієї Русі, що фактично означало закриття Галицької митрополії. У цій ситуації константинопольський патріарх поклав на митрополита Петра роль захисника чистоти східного обряду на теренах колишньої Київської Русі, роль зберігача підконтрольності південно-західних єпархій колишньої Київської Русі Константинопольському патріархату, роль відновлювача ідеології єдності давньоруської церкви.

Здобувач зазначає, що основна роль галицького митрополита в період правління князя Юрія ІІ Болеслава полягала поряд із недопущенням встановлення папського контролю над галицько-волинськими землями, у фактичному оправданні на релігійно-світоглядному рівні процесу абсолютизації князівської влади.

У квітні 1340 року у Галицько-Волинській землі відбувся державний переворот. В цих політичних умовах роль галицького митрополита полягала в першу чергу у захисті православ'я в Галичині та в боротьбі за збереження своєї влади.

У другому підрозділі четвертого розділу - «Роль Галицької митрополії в релігійному й політичному житті Галичини у другій половині XIV - XV століттях» - зазначається, відновлення у 1371 році Галицької митрополії стало черговим виявом прагнення населення Галичини до церковної самостійності.

У 70-х роках XIV століття галицький митрополит, як представник православного крила галицьких феодалів та духовний наставник православного населення Галичини з метою захисту на цій території східного обряду, повинен був на духовному рівні забезпечити рівність між феодалами східного і західного обрядів Галичини і рівність обох християнських конфесій.

Дисертантом встановлено, що наприкінці 70-х років XIV століття в умовах угорської окупації Галичини роль галицького митрополита в першу чергу полягала у відстоюванні східного обряду на цих землях та у відстоюванні політичних і фінансових прав галицьких феодалів з метою збереження власної влади.

У роботі вказується, що у середині 80-х років XIV століття у Галичині сформувалася така політична і релігійна ситуація, при якій фактично місцеві феодали і православне духовенство опинилися між двох ворогуючих між собою католицьких таборів. За цих обставин роль галицького митрополита, як представника вищого православного духовенства і представника феодальної верхівки Галичини, полягала у виробленні такої релігійно-політичної ідеології, котра б відстоювала права носіїв східного обряду Галичини в умовах назрівання чергової хвилі її покатоличення. Внаслідок укладання Кревської унії у 1385 році, Галичина опинилася між двох ворогуючих між собою католицьких країн. У цій ситуації ще актуальнішим стало питання боротьби проти насильницького покатоличення. Тому роль галицького митрополита Антонія в цей період полягала у формуванні антикатолицької опозиції в умовах урізання політичних і релігійних прав представників східного обряду і збільшення цих прав представниками західного обряду в Галичині.

Здобувач зазначає, що у політично-релігійних планах Московського князівства, Великого князівства Литовського, Угорського королівства й Апостольської столиці Галицька митрополія в другій половині XIV століття відігравала роль релігійно-ідеологічного гальма їхніх планів щодо Галичини.

Зовсім іншою була роль Галицької митрополії в політичних планах короля Ягайла наприкінці XIV століття. Самоназваному галицькому митрополиту Іоанну була відведена роль релігійно-ідеологічного посередника між королем Ягайлом і православним населенням Галичини в умовах втрати королем політичної влади в Галичині.

У Висновках підводяться підсумки дослідження, які можна звести до таких положень:

Впровадження у життя вотчинної системи Любецьким з'їздом у 1097 році стало початком політичної децентралізації Києва й феодальної роздробленості Київської Русі, що в умовах середньовічної релігійної ідеології стимулювало появу політично-ідеологічних передумов заснування Галицької митрополії. Географічна наближеність Галицького і Галицько-Волинського князівств до католицької Європи та релігійно-ідеологічне протистояння між Константинопольським патріархатом і папським престолом за сфери впливу стали черговими політично-ідеологічними передумовами заснування Галицької митрополії. Внаслідок монголо-татарської навали відбувся економічний занепад Києва, що привело до зближення київського митрополита із володимиро-суздальським князями, а це стало черговою порцією релігійно-ідеологічних передумов виникнення Галицької митрополії.