Українсько-польські відносини (1991-1997 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова

Горун Дмитро Олександрович

УДК 947: 943 “1991/1997”

Українсько-польські відносини (1991-1997 рр.)

07.00.02 - Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Одеса - 1999

Дисертацією є рукопис.

Дисертація виконана на кафедрі міжнародних відносин Інституту соціальних наук Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова.

Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент Глєбов Віктор Вікторович кафедра міжнародних відносин Інституту соціальних наук Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова.

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор Симоненко Рем Георгійович головний науковий співробітник Інституту історії України Національної Академії Наук України (м. Київ), кандидат історичних наук, доцент Семенов Валентин Петрович кафедра суспільних наук Одеської державної академії холоду.

Провідна організація - Інститут світової економіки та міжнародних відносин (м. Київ).

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Всебічні зв'язки між народами України і Польщі мають давні історичні традиції. Вони особливо посилились у сфері політичного, економічного, духовного життя після здобуття незалежності Україною. Прагнення Польщі з початку 90-х років до входження в євроатлантичні, європейські структури теж сприяли українсько-польському зближенню на міжнародній арені. Існувала також необхідність подолання на цьому шляху деяких усталених упереджень і стереотипів минулого у відносинах між Україною і Польщею. Всі вищезгадувані фактори підкреслюють важливість розгляду розвитку українсько-польських відносин у 1991-1997 роках.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження, пов'язаний як з загальною науковою темою кафедри міжнародних відносин Інституту соціальних наук: “Незалежна Україна в сучасній системі міжнародних відносин”, так і з науково-практичною діяльністю Центру міжнародних відносин Одесь-кого державного університету ім. І.І. Мечникова.

Мета і задачі дослідження. Автор вважає метою дослідження відтворення процесу становлення українсько-польських стосунків в 1991-1997 роках, аналіз відносин між Україною і Польщею, виявлення певної структури у взаємодії різних суб'єктів української і польської сторін, їх позитивного або негативного досвіду в нових геополітичних умовах, виходячи з цього, вирішуються конкретні завдання в політичній сфері: вивчення еволюції концепцій зовнішньої політикі; воєнно-політичних відносин; впливу великих держав на розвиток регіону Центральної та Східної Європи. В економіці - причини непропорційного розвитку економічних систем України і Польщі; регіональне співробітництво у межах Єврорегіонів «Карпати», «Буг». В культурній сфері варто зосередити увагу на співробітництві між міністерствами освіти двох країн, становищі української громади у Польщі та польської - в Україні та впливу факторів складного історичного минулого українсько-польських взаємин на розвиток цих меншин в 90-ті роки.

Виконанню поставлених завдань і досягненню мети підпорядкована методологія дослідження. Вона базується на використані порівняльно-аналітичного методу дослідження з урахуванням принципів історизму та об'єктивності, останні автор розуміє як спрямованість на відшукання и визначення витоків причин які впливають на розвиток двосторонніх відносин, а також намагання з`ясувати різні точки зору.

Наукова новизна та особистий внесок здобувача полягає у тому, що дане дослідження є в українській історіографії першою спробою комплексного висвітлення розвитку українсько-польських відносин у 1991-1997 роках. Вирізняються політичний, економічний, культурний аспекти стосунків між Україною і Польщею в окреслений період. Зібрана значна кількість фактологічного матеріалу, введен у науковий обіг нові документи, зокрема програми політичних партій, установчих документів «Єврорегіону Карпати», національно-культурних об'єднань українців у Польщі та поляків в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертація може становити практичний інтерес для розуміння головних проблем, існуючих у стосунках між Україною і Польщею, створює теоретичну та фактологичну базу, необхідну для подальшого вивчення перспектив розвитку українсько-польського співробітництва в регіоні Центральної та Східної Європи. Матеріали дисертації можуть бути ви користані при вивченні курсів “Зовнішня політика України”, “Новітня історія країн Центральної та Східної Європи”.

Хронологічні рамки даного дослідження охоплюють період від здобуття Україною незалежності у 1991 році до 1997 року. Цей період характерізується не тільки міжнародним визнанням України, а й створенням системи плюралістичної політичної демократії у Польщі, що означає початок нового етапу відносин між Україною і Польщею. В цей період були закладені підвалини зовнішньої політикі України, чільне місце у розвитку західного напрямку якої займає Польща. Запропоновано вирізняти такі етапи в українсько-польських політичних відносинах:

з 1989 року до 1 грудня 1991 року - окремий підготовчий період, який потрібен для виявлення певної еволюції ідеї співпраці з Польщею в Україні, і з Україною у Польщі.

перший - з 1 грудня 1991 до січня 1993 року - закладання правових підвалин двостороннього співробітництва.

другий - від січня 1993 року до 1997 року - протягом якого сторони наповнювали реальним змістом досягнуті домовленості.

Головні положення, які виносяться на захист. Тісні політичні українсько-польські відносини за своїм потенціалом є одним з факторів стабільності в Центральній та Східній Європі. Труднощі, які виникають між Україною і Польщею в сфері політики, економіки, культури обумовлені тим, що українське та польське суспільства мають різні темпи розвитку.

Відсутність консенсусу в українському суспільстві з головних стратегічних питань в політиці та економіці і як результат нейтральний статус України, призводить до того, що ідея стратегічного партнерства України і Польщі концептуально незформована.

Є цікавим і аналіз діальності представників культури, науки, мистецтва, представників національних меншин - польської в Україні, української у Польщі у подоланні негативних стереотипів минулого, пошукуванні можливостей зближення українського і польського суспільств, а не тільки еліт, через проведення спільних конференцій, фестивалей, узгодження та спільне написання підручників для систем середньої та вищої освіти.

Апробація результатів дисертації. Ідеї дисертації викладалися автором в дискусіях на міжнародних конференціях, зокрема: “I Форуму по співробітництву молоді з Польщі, України та Білорусії”, який відбувся 16-20 лютого 1997 року у Варшаві; українсько-польському симпозіумі “Інтелектуали, культура, політика: досвід Польщі та України (до 50-річчя журналу KULTURA) ” -у Києві, 5-7 червня 1997 року; “Партнерство Німмеччини, Польщі та України - можливості співробітництва або загроза для Європи -погляд нового покоління”, що проходила у Варшаві та Кракові 24-30 вересня 1997 року, а також у доповіді на конференції: “Вигнання - Заселення - Інтеграція: вплив вимушених міграцій на післявоєнну історію Центральної Східної Європи”, що відбувалася у Гливіцах (Польща) 21-22 листопада 1997 року, дисертант брав участь у роботі 53-ї конференції викладачів Одеського державного університету (секція міжнародних відносин) у листопаді 1998 р., зробив доповідь на міжнародній науковій крнференції “Українсько-польські відносини у XX столітті: державність, суспільство, культура”, м. Тернопіль, 15-16 квітня 1999 року.

Автор висвітлював різні аспекти українсько-польського співробітництва у 90-ті роки у трьох власних публікаціях: “Украинско-польские отношения в постсоветский период: некоторые аспекты сотрудничества” // Записки історичного факультету. - Вип. 5. - Одеса, 1997. -0, 3 др. арк. ; “Вимушені міграції 1940-х років та їх вплив на розвиток сучасних українсько-польських відносин”// Проблеми міграції. - 1998. - N 4. - 0, 5 др. арк. ; “Українсько-польске регіональне співробітництво// Нова політика. - 1999. - N 3. -0, 3 др. арк. ; та у спільній статті з науковим керівником дисертанта Глєбовим В. В. “Українсько-польські взаємини у пострадянський період: деякі аспекти політичного і економічного співробітництва” // Політика і час. -1997. - N 5-6. - 0, 5 др. арк..

Структура та об'єм дисертаційного дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використанних джерел і літератури, додатка А. Обсяг дисертації становить 156 сторінок, крім цього список використаних джерел (196 найменувань) нараховує 19 сторінок, додаток А - 7 сторінок. Всього - 182 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

україна польща центральна східна європа

В першому розділі - “Історіографічний та джерелознавчий огляд проблеми” проаналізовано літературу та джерела з теми дисертаційного дослідження. Українська література представлена статтями та збірниками статтей. Акцентовано увагу на комплексному підході, що пропонується українськими вченими - Я. Дашкевичем, М. Рябчуком, Л. Васильєвой, О. Павлюком. Дашкевич Я. аналізує матеріал з особливостей польського національного характеру, стереотипів і міфів свідомості. Розвідки
Рябчука М. присвячені загальнійхарактеристиці сучасних українсько-польських відносин, виходячі з історичного минулого і характерних рис української нації. Спробу систематизувати матеріал роблять також Васильєва Л., Павлюк О. Дослідження Васильєвой Л., торкається питань суспільно-політичного розвитку України 1990-1991 років, особлива увага приділяється стану української економіки на 1991 рік. Павлюк О., розглядаючі в комплексі українсько-польські відносини, більш схиляється до аналізу стосунків в контексті безпеки регіону Центральної та Східної Європи, вивчає вплив міжнародних організацій - НАТО, ЄС. Автору допомогла також стаття Білоцерковця О., Кошика О., що містила конкретний матеріал з економічного розвитку України в умовах створення нових ринкових структур. Вирізняється група вчених - представників української діаспори Польщі. Статті Чеха М., Мокрого В., Лужного Р., Гаврилюка Ю., Гука Б. присвячені проблемам внутрішнього розвитку та задоволення національно-культурних потреб української громади Польщі.

Польська література представлена в дисертації рівнем монографічних досліджень, збірниками статтей, статтями. У 1994 році у Польщі вийшла монографія В. Гілла, Н. Гілла, що цілком присвячена відносинам Польщі і України 1989-1993 роках. Головна цінність цієї роботи у систематизації великого обсягу фактичного матеріалу з польсько-українських взаємин. Чітко виділені чотири аспекти: політичний, економічний, культурний, питання національних меншин, за якими автори монографії проводять своє дослідження. До недоліків можна віднести: намагання не висвітлювати труднощі в українсько-польських відносинах, наявність незначної кількості аналітичних прогнозів на майбутнє. Польська історіографія також включає до себе низку загальних робіт історико-політологічного характеру. Автори - Є. Стефанович, Є. Браткевич, підкреслюючі спрямованість Польщі до інтеграції з головними політичними та економічними структурами Заходу, відзначають важливість існування незалежної України в справі формування східного вектору зовнішньої політики Польщі. Характерною ознакою цих робіт є також теза про неможливість одностайного вибору для Польщі на Сході між Росією чи Україною.

Дослідження суто історичного характеру - Т. А. Ольшанського, П. Еберхардта, що присвячені історії України двадцятого століття, в тому числі, і певним складним питанням відносин між Польщею і Україною, в цілому об'єктивно висвітлюють джерела та причини українсько-польських протиріч.

Проблемами сучасних польсько-українських відносин у Польщі також займалися в окреслений період В. Серчик, К. Малак, А. Ясінська-Каня, що звернули свою увагу на питання зміни настроїв польського суспільства по відношенню до України і українців у 90-х роках, загрозі можливого, з точки зору польських вчених, вибуху українського націоналізму в регіоні Центральної та Східної Європи. Характерною ознакою робіт цих авторів є використання соціологічних методів, що часто не дозволяє прослідкувати витоки виникнення проблем у відносинах між Україною і Польщею. Проведено класифікацію українських та польських джерел, що висвітлюють політичні, економічні, культурні аспекти українсько-польських відносин 1991-1997 років та створюють джерельну базу даного дисертаційного дослідження. Автор спирався в своїх розвідках на матеріали зовнішньополітичних відомств України і Польщі, програми політичних партій, суспільно-громадських об'єднань, заяви політичних лідерів. Особливий інтерес становить вивчення впливу перших офіційних документів нової України - Декларації про державний суверенітет, Акту проголошення незалежності на формування і розвиток українсько-польських стосунків. В політичній сфері в зазначений період можна виділити такі документи, що заклали підвалини співробітництва між Україною і Польщею - Декларацію про засади та головні напрямки розвитку українсько-польських відносин від 13 жовтня 1991 року, Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво від 18 травня 1992 року, Декларацію міністрів закордонних справ про засади формування українсько-польського партнерства від 21 березня 1994 року, Спільну Декларацію Президента України і Президента Республіки Польща від 25 червня 1996 року, Спільну заяву Президентів України і Республіки Польща “До порозуміння і єднання”.

В дослідженні економічних відносин автор, розділяючі державний і регіональний рівень, використав такі документи, як: Порозуміння про утворення міжрегіонального зв'язку “Карпатський Єврорегіон” від 14 лютого 1993 року, а також Декларацію міністрів закордонних справ про співробітництво мешканців Карпатського Єврорегіону від 14 лютого 1993 року, Статут міжрегіонального союзу “Карпатський Єврорегіон”, Декларацію про засади і напрями партнерства між Україною і Республікою Польщею в сфері торгівельно-економічних відносин від 17 серпня 1994 року, Спільну Заяву Прем'єр-міністра України Павла Лазаренка і Голови Ради Міністрів Республіки Республіки Польща Влодзімежа Цімошевича від 10 жовтня 1996 року.

В культурній сфері всі джерела можна розділити на документи, що приймалися на рівні міністерств культури і освіти України та Польщі й становили правову базу відносин, програми національно-культурних об'єднань, та документи, що стосуються ліквідації наслідків акції «Вісла».

Вагомим джерелом з різноманітних аспектів політичного, економічного, культурного співробітництва між Україною і Польщею у період 1991-1997 років стали періодичні видання українських національно-культурних об'єднань у Польщі, польських - в Україні. Серед них, українські видання: “Між сусідами” - альманах фундації Святого Володимира хрестителя Київської Руси, “Над Бугом і Нарвою” - часопис Союзу українців Підлящща, “Наше слово” - газета Об'єднання українців у Польщі, а також польські: “Dziennik Kijowski” - орган Спілки поляків в Україні і “Gazeta Lwowska” - газета Федерації поляків України. За жанровою ознакою більшість публікацій - статті, кореспонденції, хроніка, друкуються також поточні документи національно-культурних об'єднань. Ці матеріали дають можливість вирізнити точку зору та з'ясувати ставлення української меншини у Польщі та польської - в Україні до ідеї тісних українсько-польських взаємин.

Другий розділ - «Політичне співробітництво між Україною і Польщею» присвячен розгляду проблем політичних, акцент робиться на розвиток двосторонніх відносин, питання регіонального та військового співробітництва висвітлюються в межах необхідних для з'ясування цього аспекту.. При виробленні конкретних заходів, спрямованих на розвиток українсько-польських політичних відносин, треба враховувати різні фактори, як сучасності, так і історичного минулого.

По-перше, Україна і Польща знаходились на протязі своєї історії під впливом різних культур-цивілізацій. Україна поєднує в собі дві частини: Захід, розвиток якого визначався здебільшого західними впливами культури латинської. Схід, де домінували і в історичні часи, і зараз російські впливи, це пояснюється наявністю великої російської меншини і вмілим використанням цього факту представниками російського уряду, а Росія належить до обшару євроазіатської культури.

Польща, навпаки, є цілостним утворенням з цивілізаційної точки зору. Польська держава була утворена під домінуючим впливом західної культури.

По-друге, Україна і Польща мають різні можливості на етапі перетворень своєї системи на західний зразок, найсуттєвішими елементами якої є капіталістична економіка, та демократичний устрій суспільства.

Найбільша різниця полягає у тому, що Україна входила в Радянський Союз у той час, як Польща являла собою приклад держави-сателіта по відношенню до СРСР. Це створило більшу ступінь свободи Польщі під час реформ і дало змогу зосередитись на економиці. Україна цього не мала і тому час був витрачений на доведення світові політичної незалежності України. Через шість-сім років після набуття незалежності акценти трохи змінилися, для України головне було відбудувати економічну самостійність, яка дуже тісно, до речі, пов'язана з політичною. Польща в цей час вирішувала проблеми здебільшого політичні: приєднання до структур НАТО і ЄС.

По-третє, певну роль в формувані двусторонніх відносин відіграє різне ставлення України і Польщі до НАТО. Заява України, що она не збирається протистояти поширенню НАТО на Схід, на відміну від Росії, позитивно сприймається польською дипломатією. Але нейтральне положення України стає на перешкоді в справі більш тісної співпраці з країнами Вишеграду, які виступали за приєднання до НАТО.

По-четверте, політичні партії України й Польщі мають різні концепції щодо майбутнього спрямування зовнішньої політики власних держав.

В Україні загрозу майбутньому українсько-польських відносин становлять партії, як ультраправого крила, так і лівої орієнтації.

Це стосується спілки політичних партій-Української Національної Асамблеї, що ставить під сумнів існуючі кордони та висуває територіальні претензії до сусідів України.

Ліві партії не будуть сприяти тіснішим зв'язкам з Польщею внаслідок орієтації на Росію.

Інтелектуальним осередком, який розроблятиме концептуальні основи західного направлення можуть стати представники право-центристських, центристських та націонал-демократичних сил.

У третьому розділі - “Економічні відносини та співпраця України і Польщі в єврорегіонах: спільні інтереси та пріоритети” - розглядаються деякі питання економічного співробітництва між Україною і Польщею. Дисертант звертає увагу на велику питому вагу сировини: залізної руди з України і вугілля з Польщі в торгівлі між двома країнами. Утруднює економічні взаємини структурна несумісність української і польської економік, відсутність в Україні чітко зформулюваних правових підстав для іноземних інвестицій.

Пріоритетними напрямками українсько-польського економічного співробітництва також є розвиток фармацевтичної промисловості, сільського господарства та переробки сільської продукції, енергетики та теплопостачання, модернізації транспорту, охорони природного довкілля, осторонь стоїть розвиток воєнно-промислового комплексу та конверсії.

Співробітництво в енергетиці передбачає збереження енерголінії Хмельницька АЄС - Жешув з можливим будуванням підстанції постійної напруги на польської терріторії, розглядається питання спільного експорту електроенергії в Центральну та Західну Європу. Транспортне співробітництво спрямоване на перебудову доріг та залізниць: будування автомагістралі Тарнов - українсько-польський кордон, як частини транспортної артерії Гамбург-Київ. Існує проект створення транспортного коридору Одеса-Гданськ. Україна і Польща отримують вихід до Чорного та Балтийського морей. В справі охорони природного середовища є проекти, які заслуговують на увагу - це програма екологічного співробітництва “Чистий Буг”, “Карпатський екологічний заповідник”, модель розвитку зони Розточчя. Воєнно-економічні стосунки - одна з галузей українсько-польських відносин, яка розвивається досить дінамічно. Польська сторона особливо цікавилась закупівлею: радіолокаційних станцій, систем автоматичного керування вогнем, приборів наведення й націлювання для танків і протиракетних комплексів, артиллерийських прицілів, голівок самонаведення комлексів типу “Гла-1”, всіх видів прицілів для стрілкової зброї та гранатометів, оптико-електронних систем пошука. Перспективним напрямком в економічній сфері автор вважає будування стосунків на регіональному рівні, зокрема в межах еврорегіонів “Карпати”, “Буг”.

Єврорегіон “Карпати” був створений на зустрічі міністрів закордонних справ Польщі, України, Угорщини в Дебрецені 14 лютого 1993 року. Власне єврорегіон “Карпати” складається з прикордонних теріторій України, Польщі, Угорщини, Словаччини. Головні напрями розвитку єврорегіону: економічна, наукова, екологічна, культурна співпраця, допомога в сфері освіти. Утворені постійні комісії з питань розвитку господарства, культури та ревізійна мають на меті полегшити кооперацію.

За планом розвитку єврорегіону “Буг” передбачається побудова відтинку швидкісної траси сполучення Люблін-Замосць-Луцьк, який би замінив відсутню на сьогодні частину автошляху Варшава-Люблін-Луцьк-Житомир-Київ, розбудова та осучаснення прикордонно-пропускних пунктів Гребенне-Ягодин, Устилуг-Зосін, Ягодин-Дорогуск. Опрацьовано бізнес-план розвитку Волині при взаємодії з польськими воєводствами. Розглянуто проект розширення прикордонної структури - “Інтерпорт “Ковель”.

Єврорегіони “Карпати” і “Буг” стають полігонами для пошуку та опрацювання нових можливостей, які надають більшої динаміки українсько-польському співробітництву.

Четвертий розділ дисертації - “Українсько-польські культурні взаємини” автор виділив для вивчення культурної сфери 1991-1997 років, зокрема взаємодії між українцями та поляками в недержавних організаціях, на офіційному рівні - між міністерствами культури та освіти двох країн, з'ясовується також становище та вплив національних меншин - української у Польщі, а польської - в Україні на розвиток українсько-польських відносин.

Офіційним стосункам в галузі культури між Україною та Польщею у 1991-1997 роках передували контакти між українцями і поляками в польських об'єднаннях інтелектуалів, найбільш вагомими серед яких були - “Pomost”, Об'єднання співробітництва народів Східної Європи “Зближення”, паризький часопис “Культура”. Головним генератором українсько-польського зближення була польська та пропольськи налаштована еміграція у Франції, яка об'єдналася навколо часопису “Культура”. Ідеї Єжи Єєдройця, Юліуша Мєрошевського, Єжи Стемповського, Юзефа Лободовського знайшли своє віддзеркалення в їх статтях у “Культурі”, де проголошувалась необхідність відмови поляків від зазіхань на східні землі, особливо Львів, визнавався той факт, що відсутність тісногоспівробітництва між Україною та Польщею збільшує загрозу для обох держав.

Факт існування цих об'єднань польських інтелектуалів та порівняння їх засадничих положень примушують замислитись над однією з серйозніших проблем українсько-польських відносин сучасного періоду - необхідності подолання упередженого ставлення польського суспільства до українців.

На офіційному рівні ця проблема вирішується у стосунках між міністерствами культури та міністерствами освіти двох країн. Протокол про співробітництво між міністерствами культури України та Польщі від 6 вересня 1991 року став першим документом, що був підписаний після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. У квітні 1995 року була парафована, а у вересні підписананова Угода про співпрацю між міністерствами освіти України та Польщі. Відповідно до неї на 1996-1998 роки заплановано пріоритетний розвиток таких напрямків: проведення спільних наукових досліджень в галузі гуманітарних, природничих, технічних, педагогічних наук, що становлять взаємний інтерес, і, особливо, що стосуються спільного історичного минулого обох народів; підготовка і перепідготовка кадрів за спеціальністю у формі повного і часткового навчання, аспірантури, докторантури, наукових стажувань, підвищення кваліфікації; розвиток і вдосконалення вивчення рідних мов представниками української національної меншини в навчальних закладах Польщі і польської національної меншини в навчальних закладах України; розвиток добросусідських відносин і прямого співробітництва між дошкільними установами, школами, професійно-технічними училищами, вищими навчальними закладами, науково-дослідними установами України і Польщі; вивчення питань взаємного визнання та еквівалентності документів про освіту, вчені ступені і звання. Представники української громади Польщі та польської в Україні можуть, на думку автора, зробити найбільш реальний внесок у розв'язання головної проблеми українсько-польських відносин - подолання негативного стереотипу українця в польському суспільстві.

Українці згуртовані в цілий ряд суспільно-громадських об`єднань, найбільшими з яких є Об'єднання українців у Польщі, Об'єднання лемків у Польщі, Союз українців Підлящща.

Чисельність найбільш впливового Об'єднання українців у Польщі не перевищує 7, 5 тис. чоловік, Об'єднання лемків та Союза українців Підлящщя - відповідно 450 і 300 активних членів. Порівняння даних загальної кількості української громади з чисельністю суспільно-культурних об'єднань українців Польщі наводить на думку про значну асимільованість українців в польському середовищі. На стан української громади великий вплив має церква. Греко-католицька церква в польських умовах, за думкою автора, займає становище національної української церкви. Саме тому дисертант звертає увагу на події у Перемишлі у 1991, 1996, 1997 роках, де протистояння греко-католицької і католицької церков перетворилося на українсько-польський конфлікт регіонального рівня. Ці конфлікти довели, що антиукраїнські настрої зберігаються серед деякої частини місцевої еліти та римо-католицького духовенства, зокрема у Перемишлі. Виважені дії представників центральної влади Польщі і України призвели до нормалізації становища, але підтвердилася необхідність вироблення у Польщі сталої концепції відносно національних меншин та координування зусиль української та польської сторін для подолання негативних стереотипів минулого.

Інтереси поляків в Україні репрезентували на 1995 рік від 23 до 30 громадських об'єднань, що мали здебільшого схожі цілі, а саме: вивчення рідної мови, відродження самосвідомості і релігійного життя поляків, захист політичних прав польської меншини. Найбільшими з цих об'єднань є Спілка поляків України (голова С. Шалацький, пізніше С. Костецький), що об'єднує поляків центральних та східних областей, і Федерація поляків в Україні (голова Емілія Хмельова), яка об'єднала передусім поляків західних областей України.

Єдина польська організація за 1991-1997 роки не створена. Зберігся поділ на київський та львівський центри культурного життя. Розпорошеність польської громади, асиміляційні процеси, скрутне економічне становище в Україні призвели до того, що діяльність поляків зосередилась передусім в просвітницькій та релігійних сферах. Римо-католицька церква в Україні відіграє важливу роль в формуванні польської самосвідомості. У цьому сенсі її положення дуже схоже із становищем греко-католицької церкви в українській громаді Польщі. В Додаток А - “Церковні структури та їх вплив на розвиток ук-раїнської меншини у Польщі та польської в Україні” - зведено відомості про структурну організацію греко-католицької та православної церков у Польщі та римо-католицької церкви в Україні. Церква відіграє важливу роль у збереженні національної свідомості українців Польщі та поляків в Україні, як один з консервативніших елементів культури.

ВИСНОВКИ

Центральна та Східна Європа у 90-ті роки ХХ століття в умовах своєрідного “вакуума сили” після демократичних революцій 1989-1991 років, об'єднання Німеччини та розламу СРСР стала регіоном боротьби за сфери впливу могутніх держав світу: США, Німеччини, Росії.

Стосунки України та Польщі у 1991-1997 роках розглядалися Заходом, як спроба втягнути в сферу власного впливу одну з держав з території колишнього СРСР і, таким чином, підірвати претензії Росії на лідерство.

Україна не змогла за період 1991-1997 років стати ані виразником інтересів Заходу, ані виразником російських інтересів в регіоні в результаті розколотості українського суспільства збільшості проблем зовнішньої та внутрішньої політики. В той же час, розвиток відносин з Республікою Польщею сприяв поступовому укріпленню західного вектору української зовнішньої політикі.

Польща внаслідок консенсусу з головних проблем зовнішньої та внутрішньої політики та бажання інтегруватися з західними структурами: НАТО і ЄС, швидко зайняла роль “агента” США та Німеччини у відношенні до України. Польща, як і країни Заходу, розглядала існування незалежної України як один із важливих чинників невідродження російського впливу в регіоні Центральної та Східної Європи.

В політиці українсько-польські відносини у 1991-1997 роках динамично розвивалися шляхом співробітництва у міжнародних організаціях, в межах Консультативного Комітету президентів обох країн та між партіями правої та центристської орієнтації. Фактори, що об'єктивно обмежували взаємодію - це не вирішення Україною проблеми ядерної зброї до 1994 року, різний підхід до НАТО. В економіці за 1991-1997 роки зформовано правову базу взаємин, здійснено перехід до безпосередніх відносин між українськими та польськими регіонами. Введення нової грошової одиниці - гривні - дозволило надавати державні гарантії для створення спільних підприємств та більшого інвестування Польщі в Україну. Можливі труднощі пов'язані з нестабільністю української економіки.

Головною проблемою наступного періоду стосунків між Україною та Польщею може стати збереження режиму вільного перетинання українсько-польського кордону після входження Польщі до Європейського Союзу. Вирішення циєї проблеми виходить за межі двосторонніх українсько-польських відносин і знаходиться у безпосередньому зв`язку із заходами щодо врегулювання укра. нсько-російського кордону, а також конкретних умов приєднання до ЄС Республіки Польщі.

В сфері культури проходило подолання усталених уявлень та стереотипів польської свідомості щодо українців у Польщі через наближення систем освіти, проведення спільних фестивалей, конференцій, узгодження поглядів української та польської історіографії на події 1918-1947 років. У той же час у Польщі виявився певний брак концепцій відносно національних меншин.

Українська громада у Польщі та польська в Україні відігравали у 1991-1997 роках важливу роль в ліквідації упереджень минулого. Вони зберігали власну самосвідомість шляхом об'єднання навколо церкви, що надавало греко-католицькій церкві у Польщі та римо-католицькій - в Україні виразно етноконфесійного характеру. Аналіз загальних тенденцій українсько-польських відносин у 1991-1997 роках наводить на думку, що у найближчі 5-7 років існує вірогідність реалізації одного з трьох варіантів розвитку. Перший -- Україна продовжує орієнтуватися на Польщу як важливого партнера у політиці, долаються історичні стереотипи у культурі, але уразливою ділянкою двосторонніх стосунків залишається сфера економіки, де впливатиме залежність України від російського ринку, а також перетворення у 2002-2003 році українсько-польського кордону на зовнішній кордон ЄС. Фактично, це збереження досягнутого рівня відносин між Україною і Польщею. В першому варіанті багато буде залежати від позиції країн Європейського Союзу, та наполегливості у відстаюванні державних інтересів з боку України і Польщі перед експертами ЄС, тому що прикордонна торгівля та бізнес-туризм складають велику питому вагу в товаробігу двох країн.

Другий варіант - інвестиції та довготермінове кредитування Польщі в економіку України за допомогою інших західних країн сприяє зближенню в економічній сфері, що органічно доповнює стосунки в політиці та культурі. Доходить до реального стратегічного союзу між Україною та Польщею. Другий варіант, можливий за умови зменшення залежності України від Росії, особливо в справі енергоносіїв. Активно повинен проводитися пошук альтернативних джерел постачання нафти і газу із західного і центрального регіонів України. Саме такий розвиток подій бажаний для країн Заходу, але невелика питома вага цих регіонів викликає сумнів, щодо реальності втілення другого варіанту.

Третій варіант - збільшення залежності України від Росії в політиці, навіть при існуванні формальних ознак української державності призводить до охолодження українсько-польських відносин. Польща переорієнтовується повністю на співробітництво у структурах НАТО і ЄС, водночас намагається зберегти вплив на Заході України. Третій варіант можливий за навності таких факторів: в українському суспільстві перемогають прихильники більш тісних стосунків з Росією, власне, в Російській Федерації приходять до влади прибічники відновлення історичних кордонів Росії, США та Німеччина відмовляються від підтримки України в сфері міжнародних відносин і перестають заохочувати Польщу до продовження взаємин.

З трьох наведених варіантів, на нашу думку, найбільш реальним є перший, через те, що він вимагає найменших структурних перетворень в зовнішній та внутрішній політиці України. Українсько-польськи двосторонні взаємини у 1991-1997 роках були одним з вирішальних чинників стабільності регіону Центральної та Східної Європи, їх динамічний розвиток сприяв зміцненню позицій цих держав в Західній Європі та США, зменшив можливості впливу Росії.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

Горун Д.А. Украинско-польские отношения в постсоветский период: некоторые аспекты сотрудничества // Записки історичного факультету. -Вип. 5. - Одеса: 1997. - С. 292-296.

Горун Д. Вимушені міграції 1940-х років та їх вплив на розвиток сучасних українсько-польських відносин // Проблеми міграції. -1998. - N 4. - C. 30-36.

Горун Д.О. Українсько-польське регіональне співробітніцтво// Нова політика. - 1999. - N 3. - С. 15-18.

Горун Д.О., Глєбов В.В. Українсько-польські взаємини у пострадянський період: деякі аспекти політичного і економічного спів-робітництва // Політика і час. - 1997. - N 5-6. - С. 15-21.

Горун Д.О. Відносини між Україною і Польщею наприкінці 20 століття: проблеми розвтку// Материалы 53-й научной конференции профессорско- преподвательского состава и научных работников (секция международных отношений). -Одесса: 1999, - С. 59-70.

Анотації

Горун Д.О. Українсько-польські відносини (1991-1997 р. р.). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07. 00. 02 - Всесвітня історія - Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова, Одеса, 1999.

Дисертацію присвячено проблемі становлення та розвитку українсько-польських відносин у 1991-1997 роках. В роботі показана еволюція концепцій зовнішньої політикі, що були запропоновані міністерствами закордонних справ України і Польщі, політичними партіями, окремими діячами, досліджені економічні стосункі на державному рівні та у єврорегіонах “Карпати”, “Буг”, проаналізовані українсько-польські культурні взаємини, з особливою увагою до ролі національних меншин в їх розвитку.

Ключові слова: незалежність, стратегічне партнерство, партія, регіональне співробітництво, єврорегіон, стереотипи свідомості, церков, національна меншина.

Горун Д.А. Украинско-польские отношения (1991-1997 г. г.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07. 00. 02 - Всемирная история - Одесский государственный университет им. И. И. Мечникова, Одесса, 1999.

Диссертация посвящена проблеме становления и развития украинско-польских отношений 1991-1997 годов. В работе показана эволюция концепций внешней политики, которые предлагались министерствами иностранных дел Украины и Польши, политическим партиями, отдельными деятелями, исследованы экономические отношения на государственном уровне и в еврорегионах “Карпаты”, “Буг”, проанализированы украинско-польские взаимоотношения в области культуры, с особенным вниманием к роли национальных меньшинств в их развитии.

Ключевые слова: независимость, стратегическое партнерство, партия, региональное сотрудничество, еврорегион, стереотипы сознания, церковь, национальное меньшинство.

D.O. Gorun. Ukrainian - Polish relations (1991-1997). - Manuscript.

Master`s thesis on History Speciality 07. 00. 02. - Universal History. -The Mechnikov State University, Odessa, 1999.

The subject of the investigation is the problem of formation and development of Ukrainian - Polish relations in 1991-1997. The evolution of the foreign policy concepts is presented, which were proposed by the Foreign Affairs Ministries of Ukraine and Poland, political parties and individuals. Also, the economic relations are viewed on the state level and in “Carpathians” and “Bug” euroregions. The Ukrainian - Polish cultural relations are analysed, with the stress on the role of national minorities in their development.

Key words: independence, strategic partnership, party, regional cooperation, euroregion, mentality stereotypes, church, national minority.

Размещено на Allbest.ru