Дмитро Байда-Вишневецький: біографія та діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Черкаський державний бізнес-коледж

Реферат на тему: «Дмитро Байда-Вишневецький - біографія та діяльність»

Виконав:

студент групи 1Ф-08

Здір В. М.

Черкаси 2009

План

Біографія

Перші походи

Фортеця на Низу Дніпра -- прообраз майбутньої Січі

Московське підданство

Похід в Молдавію. Зрада і загибель

Перекази про Дмитра Вишневецького

Біографія

Дмитро Вишневецький - шляхтич волинський, магнат, князь роду Корибутовичів з династії Гедиміновичів. Власник маєтків у містечку Вишнівець Кременецького повіту. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі. Народився в 1517 році в місті Вишнівці (імовірно 8 листопада - в день святого Дмитра) і був старшим з чотирьох синів Івана Михайловича Вишневецького від його першої дружини Анастасії Семенівни з родини Олізарів. Один дід Дмитра -- Михайло, був відомий своєю боротьбою проти татар, другий був сербським деспотом.

вишневецький шляхтич похід

Перші походи

У 1548 -- 1549 роках під головуванням Бернарда Претвича, Вишневецький взяв участь у походах на Очаків -- форпост Османської імперії. Бернард Претвич у 1550 році в листі до великого князя литовського (який був одночасно польським королем) Сигизмунда II Августа характеризує князя Дмитра як рішучого та відважного борця з татарами, який має виняткові здібності у воєнній справі. Сигізмунд II Август призначив Вищневецького старостою міст-фортець Черкас та Канева. З цього часу оборона від татарських набігів стала його офіційним обов'язком. Проте Вишневецький сприймає цю задачу як власну справу. Він планував створення політичного союзу польсько-литовської держави та Москви для організації відсічі турецько-кримської агресії. Центром його плана було закладення фортеці на Низу Дніпра і широке використання козацтва, яке вже тоді перетворилося на значну військову силу, хоча відомостей про існування козацької организації на той час нема. Сигизмунд II стримував дії Дмитра, оскільки формально Крим вважався союзником Великого князівства Литовського у боротьбі проти Москви.

Фортеця на Низу Дніпра -- прообраз майбутньої Січі

Незважаючи на попередження Сигизмунда II, Дмитро Вишневецький у 1553 році на власні кошти розпочав будівництво фортеці на острові Мала Хортиця, куди до нього стікалися козаки. Ця фортеця мала стати форпостом у боротьбі з татарською агресією. Мала Хортиця за результатами археологічних та гідро-археологічних досліджень 1990-2000-х рр. ототожнюється з островом Байда, розташованим на захід від острову Хортиця [1].

Улітку 1553 році, серед цих заходів, Вишневецький несподівано залишив Малу Хортицю і з усім своїм військом відправився до Стамбула, де служив султанові Сулейману I півроку. Мотиви цього вчинку неясні. Або Вишневецький, не маючи достатньої підтримки від уряду, намагався справити на нього відповідне враження, або він прагнув налагодити добрі стосунки з султаном, щоб через нього мати вплив на Кримського хана[2]. Вплив на уряд Великого князівства він таки справив -- двірскі кола були стривожені, боялися, що Вишневецький наведе турків на Україну. Після повернення з Туреччини, Вишневецький одержав вже формальне доручення тримати оборону проти татар у заложеній ним фортеці. Проте він і надалі міг розраховувати лише на власні сили. Будівництво Хортицької фортеці він довершив, мобілізувавши козаків і селян Канівського та Черкаського староств.

Боротьба з татарами і турками

Прагнучи об'єднання всіх антитатарських сил, Вишневецький зав'язав стосунки з московським царем Іваном IV Грозним. Він прохав дати грошей на будівництво кам'яної фортеці, крім цього була необхідна допомога бойовими засобами та людьми. Іван IV охоче пішов назустріч планам Вишневецького, і навесні 1556 р. московський уряд організував похід проти Криму на чолі з дяком Ржевським. До московського війська приєдналися близько 300 козаків. Звiсток про особисту участь Вишневецького немає, бо він у той час не мав наміру афішувати свої справжні плани перед татарами та турками. Московсько-козацьке військо пішло під Аслам-город (або Іслам-Кермен, тобто твердиня ісламу, поблизу теперішньої Каховки), та Очаків. Похід тривав до початку літа і був успішним, ці міста були здобуті. Козаки захопили табуни коней, стада худоби, а також багато полонених і рушили назад. Відбивши вогнем з рушниць погоню, очолювану калгою, вони безпечно дісталися Черкас. Сигизмунд II виправдовувався перед ханом Девлет-Гіреєм за той похід тим, що це була нібито справа московських козаків, а Вишневецький тут ні до чого. Він навіть намагався запевнити хана, що Хортицька фортеця буде корисною для Криму проти московської експансії, і що Вишневецькому доручена ця справа - тримати сторожу на Дніпрі - саме через те, що Вишневецький мав добрі особисті стосунки з султаном і ханом. Але восени того ж 1556 р. козаки Вишневецького знову напали на Аслам-город, уже власними силами. Замок був здобутий, гармати з нього були перевезені до Хортицької фортеці. Девлет-Гірей спочатку спробував домовитись з Вишневецьким, запрошуючи його до себе на службу. Згоди він не одержав і в січні 1557 р. зібрав всю орду і зробив спробу захопити хортицьку фортецю. Облога тривала 24 дні, після чого татари з великими втратами відступили. Вишневецький сповістив Сигизмунда II про свою перемогу і запевнив його, що татари не зможуть нападати на Україну, доки стоїть його фортеця. При цьому він просив «посилити замок людьми й стрільбою», але одержав від великого князя тільки похвалу, обіцянку жалування та рекомендацію не загострювати відношення з татарами. Упевнившись в неспроможності правлячих кіл Великого князівства до рішучих дій, Дмитро знову звернувся до Москви; йому прислали тільки гроші, і при цьому запрошували на царську службу. Тим часом, улітку 1557 р, Девлет-Гірей зібрався з новими силами у похід на дніпровський замок. Цього разу з ним ішли турецьке військо на човнах і молдавська поміч. Фортецю на острові було взято у повну блокаду, і після тривалої облоги Вишневецький змушений був її залишити через нестачу провіанту. Козаки невеликими групами прокрались крізь турецько-татарські заслони і подалися вгору Дніпром до Черкас. Покинута фортеця була зруйнована.

Московське підданство

Після втрати фортеці Вишневецький лишився і без власних ресурсів, і без підтримки держави. Тепер він прийняв запрошення царя. Наприкінці 1557 р. Вишневецький приїхав до Москви, склав присягу «на вічну службу», і отримав від царя «въ вотчину» місто Бєлєв (нині у Тульській області) з усіма прилеглими волостями, багато сіл під Москвою, багато дарунків і десять тисяч рублів -- величезна на той час сума. Перед московськими політиками Вишневецький виклав свій план боротьби з татарами у союзі з Литвою, відірвавши її від союзу з Кримом. Ця ідея була сприйнята із співчуттям; на початку 1558 р. була розпочата підготовка до кампанії проти Криму та до переговорів з Великим князівством Литовським. Вишневецький з московським військом рушив шляхом попереднього походу Ржевського (1556 р.), по дорозі збираючи козаків. Був запланований похід всередину Криму. Хан відтягнув усі орди за Перекоп та приготувався до оборони.

Тим часом розпочалися переговори з Литвою про спільні дії проти Криму. Ідея позбутися татарської загрози зацікавила литовських політиків, але давні московсько-литовські протиріччя (передусім через Чернігів та Смоленськ) завели ці переговори у глухий кут. Врешті Литва поновила свій союз з Кримом, незважаючи на жахливий набіг орди (на чолі з калгою) на Україну у 1558 р. Вишневецький під Перекопом одержав підкріплення з Москви, на чолі з Ржевським, і планував похід на Козлов (або Ґезлеве, теперешня Євпаторія), але раптово був відкликаний до Москви. Йому були доручені другорядні операції на Дону, а згодом на Кавказі. Похід всередину Криму був здійснений у наступному 1559 р. під керівництвом воєводи Адашева, а роль Вишневецького була зовсім незначною.

Це було зовсім не те, чого сподівався Вишневецький. До того ж у зовнішньій політиці Москви з 1558 р. першочерговою стала задача виходу до Балтійського моря, а справа боротьби проти татар була врешті занедбана. Розпочата Іваном IV Ливонська війна ще більше загострила московсько-литовські відносини, і 1561 року Литва вступила у війну проти Москви. Вишневецький опинився у фальшивому становищі зрадника, і це не могло його влаштувати. Разом із своїми козаками він попрямував до Дніпра і, зупинившися на острові Монастирському (30 миль низше Черкас), через посредництво брата Михайла, тодішнього старости Черкаського, домігся від великого князя для себе і для своїх супутників глейтових листів, тобто письмових гарантій безпечного перебування на территорії Великого князівства Литовського. Сигизмунд II охоче прийняв Вишневецького «в свою ласку господарську». Пізніше, принагідно, він послав Івану IV запрос про поведінку Дмитра і одержав таку відповідь: «Прийшов, як пес, і втік, як пес; а шкоди від нього мені, государю, і моїй державі не було». На сеймі Вищневецького приймали і вітали, цінуючи, як і раніше, дуже високо. Але крах усіх його планів підірвав його сили -- він тяжко захворів. Сам він думав, що його отруєно. Його лікували особисті лікарі великого князя.

Похід в Молдавію. Зрада і загибель

Ще не одужавши як слід, Дмитро Вишневецький втрутився у молдавські усобиці. У 1563 році там піднявся боярський заколот проти тодішнього непопулярного господаря -- узурпатора, так званого Геракліда, або Деспота. Гераклід був скинутий, а його місце зайняв керівник заколоту боярин Томжа (Томша). Частина боярства, невдоволена і Томжею, запросила Вишневецького до себе на господарство. Вишневецький охоче погодився, хоча був на той час хворим і слабким, і швидко вибрався у похід з невеликими силами. Але ті бояри, що його запросили, не дали йому достатньої підтримки. Козаки були розгромлені; частина їх і сам Вишневецький потрапили у полон. Томжа відправив усіх полонених до Стамбула. За наказом султана, Вишневецького і двох його товаришів було страчено, рядових козаків відправлено на галери.

Перекази про Дмитра Вишневецького

Навколо життя Дмитра Вишневецького і його смерті створено багато легенд. В колах польських, литовських, українських легенди почали творитись одразу після його трагічної загибелі. Оповідали, нібито його, після катувань, було скинуто з високої башти і він зачепився ребром за гак, що стричав із стіни, або що його було навмисно почеплено ребром на гак; що він прожив у такому стані три дні і при цьому без упину голосно лаяв турків та їхню віру; що тільки не стерпівши наруги над своєю вірою, хтось із турків застрелив Дмитра з лука. Оповідали, що турки вирізали та з'їли серце Вишневецького, щоб перейняти його мужність та відвагу. Згодом з'явились нові подробиці: що султан зваблював полоненого Вишневецького у турецьку віру, обіцяючи за це всілякі блага, але Дмитро зневажив все те та ще й сам, висячи ребром.

Размещено на Allbest.ru