3-я російська армія в Польщі періоду польсько-радянської війни 1920 p.: нереалізований проект барона Врангеля

Размещено на http://www.allbest.ru

3-я російська армія в Польщі періоду польсько-радянської війни 1920 p.: нереалізований проект барона Врангеля

Скробач Б.М.

Щодо російсько-польських союзів то керівництво Польської держави до таких спілок відносилося з великою пересторогою враховуючи заяви керівництва Білої армії про відновлення великої, єдиної і неділимої Росії в склад якої мала входити Польща та Україна. Польський народ добре пам'ятав свою історію та російсько польські відносини: захоплення Варшави російським полководцем О.Суворовим, придушення російськими військами польських повстань 1831 та 1864 pp., русифікацію польського народу в періоді 1795 - 1918 pp. На союз з генералом П.Врангелем польські політичні кола були змушені піти враховуючи реальну загрозу яку становила польській державності Радянська Росія з її політикою військового комунізму, войовничого атеїзму, багаточисельними арміями.

Діяльність 3-ої Російської армії часу польсько-радянської війни 1920 р. є мало- вивченим періодом цієї війни. Радянська і сучасна російська історіографія подає доволі скупу інформацію про роль 3-ої Російської армії в цій війні. Наукові праці які присвячені вказаній проблемі можемо зустріти лише польських виданнях 30-х pp. та в окремих російських емігрантських публікаціях.

Зважаючи на актуальність та недостатню вивченість проблеми автор поставив за мету: 1). висвітлити участь 3-ої Російської армії в ході польсько-радянської війни на її завершальному етапі. 2). охарактеризувати особливості її структури, чисельний склад, озброєння, спорядження. 3). дослідити і прослідкувати місце яке 3-я Російська армія займала в планах П.Врангеля на завершальному етапі Громадянської війни в Росії у контексті польсько-російських стосунків про спільно боротьбу проти Радянської Росії. Для розв'язання вказаної проблеми автор використав публікації вітчизняних, російських, польських авторів, матеріали архівних фондів. Об»єктом дослідження автора є завершальний етап польсько-радянської війни 1920 р. а, предметом дослідження - підрозділи 3-ої Російської армії. Хронологічні межі дослідження (серпень - жовтень p.), обумовлені тим, що 3-я Російська армія з»явилась на території Польщі на лише в серпні 1920 р.

Назву «Російська армія» на прикінцевому етапі громадянської війни мали добровольчі російські формування в Криму. Створена 11 травня 1920 р. (головнокомандувач генерал-лейтенант П.М.Врангель) з залишків «збройних сил Півдня Росії», одна частина яких відступила в Крим в січні 1920 р., друга частина евакуйована туди в лютому з Одеси і в березні 1920 р. з Новоросійська (і пізніше з Грузії) [10,с..517].

Успіхи білогвардійських формувань до певної міри залежали від наступу польсько-українських військ в польсько-радянській війні 1920 р.

Розбиті поляками 12, 15 і 16 радянські армії продовжували відходити по всьому фронту, майже не виявляючи спротиву. На протязі декількох тижнів поляки при допомозі українських петлюрівських формувань, очистили величезну територію включно, очистили величезну територію включно до Полоцька на Західній Двіні, до верхньої течії Дніпра, Київський район і значну частину Правобережної України. Всі резерви червоного командування кидались на Західний фронт для спасіння катастрофічного становища. Тут як правило направлялась кіннота (підкреслено мною - Б.C.). З Кавказу була перекинута 1 Кінна армія товариша Будьонного - найсильніша кінна частина червоних армій. Навіть з Кримського фронту була знята єдина кавалерійська дивізія - 8-а Червоного козацтва, кинута на південно-західну ділянку Польського фронту [4,с. 121]. радянська армія війна врангель

Білим і польським керівництвом велися переговори про військовий антибільшовицький союз та про створення білих російських військових формувань в складі Польської армії. В одному зі своїх проектів запропонований генералом П. Врангелем передбачалося: 1. вживати всіх заходів, щоб переконати французький і польський уряди в необхідності продовження поляками боротьби або хоча б затягування майбутніх переговорів, з метою щоб використавши відволіканням частини червоних військ на Польський фронт, 2. поповнити і забезпечити добровольчі російські війська за рахунок величезної захопленої поляками здобичі, використавши як боєздатні частини які перейшли на сторону поляків і інтернованих в Німеччині більшовицьких полків, так і захоплену переможцями матеріальну частину. 3. з тих що затрималися в Польщі залишків загону генерала Н. Бердова, загонів С. Булак-Балаховича і полковника Б. Перемикіна та російського населення знову зайнятих поляками областей запропоновано сформувати в межах Польщі 3-ю Російську армію. 4. запропоновано об»єднати командування польськими і російськими військами в особі французького генерала, для того щоб при ньому перебували представники російських і польських армій» [4,с. .2 80-2 81].

Угоду про створення білогвардійських формувань в Польщі було укладено, польський уряд виявив згоду на формування в межах Польщі Російської армії чисельністю до 80,000 чол. при чому вказувалося на те, що таке формування полегшило б питання перекидання і позбавило б витрат по перевезенні із Польщі в Крим та дозволило б виграти час для розгортання російських добровольчих сил.

Головнокомандуючий П.Врангель вітав це рішення при наступних умовах:

щоб така армія була висунута на правий фланг польсько-української групи армій, щоб при подальшому наступі примкнути до лівого флангу російських армій

армія повинна називатися 3-ю Російською армією, оскільки Російська армія в Криму складалася з двох армій

командний склад армії мав призначатися Головнокомандувачем генералом П. Врангелем

3-я армія повинна була знаходитись в оперативному підпорядкуванні головнокомандувачу Західним проти більшовицьким фронтом до встановлення безпосереднього зв'язку з Південним фронтом, після чого вона мала переходити в підпорядкування до генерала П. Врангеля» [4,с.282].

Головнокомандувач генерал-лейтенант Врангель підписав відповідний наказ №3667 від 20 вересня (3 жовтня) 1920 р. за яким при польському уряді генералом Махровим формувалася 3-я Російська армія. Завдання цієї армії - боротьба з комуністами, спочатку під спільним керівництвом польського командування, а пізніше, після з»єднання з Російською армією - під керівництвом барона П.Врангеля.

Наказувалося всім російським офіцерам, солдатам і козакам які перебували на території Польщі, так і тих які перейшли до поляків з Червоної армії, вступити в ряди 3-ої Російської армії і чесно пліч -о- пліч з польськими і українськими військами боротися проти спільного ворога, йдучи на з»єднання з військами Криму [4,с.317]. Ми вважаємо, що такий військово-політичний союз проти комуністичної Росії був логічним, однак надто запізнілим. Радянська Росія знищила своїх внутрішніх ворогів на європейській частині своїх володінь і була готовою відбити зовнішнє вторгнення. Проблема залишалась за перекиданням військ з інших фронтів на Західний фронт.

Польська держава була виснажена у війні проти Радянської Росії і проводила переговори про перемир'я.

«По питанні про союз Польщі з П. Врангелем князь Любомирський (член місцевої польської військової місії - Б.С.) заявив:

« Керівні польські кола з надзвичайним співчуттям відносяться до укладення союзу з генералом П. Врангелем. Я переконаний, що цей союз буде укладений у найближчому майбутньому. Якщо польські армії і припинили військові дії, то все ж, затягуючи переговори з метою прикувати сили червоних на Західному фронті, польський уряд виявив б нам суттєву підтримку».

Плани білого російського керівництва передбачали проведення самостійних бойових операцій на випадок польсько-радянського перемир'я. Генерал Шатілов так висловлював позицію російського керівництва - враховуючи можливості припинення військових дій на Польському фронті питання про найшвидше формування 3-ої Російської армії набуває особливого значення. Армія ця перейдучи на російську територію могла б почати самостійну операцію з Проскурівського району, маючи за кінцеву мету вийти до Дніпра на лінію Черкаси-Київ. При такому пересуванні з»єднання з іншими російськими арміями, які базуються в Криму, забезпечено. Для здійснення наміченої операції 3-ої армії необхідно добитися від поляків: 1. дозволу негайно приступити до формування. 2. повернення козакам кінського складу і сідел. 3. забезпечення матеріальної частини, технічних засобів, обмундирування, коней, тощо.

прийняти в армію на повне довольство. Крім того необхідно, щоб польська армія перед призупиненням військових дій могла зайняти таке становище, щоб забезпечити лівий фланг 3-ої армії при її операції на Дніпрі, для чого бажано пересування центру польської армії на Фастів-Коростень, цю лінію бажано тримати як демаркаційну. Це єдиний вихід з того важкого становища в яке буде поставлена Російська армія на випадок припинення військових дій на польському фронті. Негайне формування козачих дивізій з козаків, які здалися (в полон - Б.С.) набуває при цьому першоступеневого значення. Головнокомандуючим одночасно відряджається в Польщу ряд генералів і полковників для зайняття командних козачих посад. Якщо формування 3-ої армії виявиться нездійсненим або при зупиненні військових дій на Польському фронті вона на зможе бути достатньо сильною для самостійних дій, то Головнокомандувач наказав в такому випадку вжити заходів до найшвидшої евакуації всього боєздатного елементу з Польщі в Крим. [4,с. 326-327].

Російські добровольчі формування та війська армії УНР в жовтні - листопаді 1920 р. продовжували бойові операції на території Правобережної України, однак реальних успіхів не мали. Ці військові формування були малочисельні і протистояти величезній Червоні й армії їм було не під силу.

Дослідження архівних документів дає можливість ствердити про перебування і бої білогвардійських формувань на території Східної Галичини згідно Наказу головного командування №49719/IV з дня 18.ІХ.1920 p. 10 піхотна дивізія і бригада козаків Яковлева підпорядковуються під поглядом матеріального забезпечення командуванню

армії... Бригада козаків приділяється до 10 піхотної дивізії... яка підпорядковується

армії.

В зв'язку з оперативним наказом №10 з дня 19ЛХ 1920 р. встановлюється наступна матеріальна база: 1. Оперативна група генерала Єджеєвського а) 4 піхотна дивізія Золочів - з довозовою лінією Львів - Золочів б) 5 і 6 піхотні дивізії Ожидів, з довозлвлю лінією Львів - Красне - Ожидів 2. 10 піхотна дивізія і бригада козаків Яковлева - Ожидів - з до возовою лінією Львів - Красне - Ожидів [2,с. 16].

Білі формування потерпіли тут поразку від кінних частин Червоної армії. 20 серпня 8 Червонокозача дивізія направилася на Стрий. Взяти Стрий було наказано З бригаді, підсиленій 3 полком. Щоб відрізати шлях відступу бронепоїздам і ешелонам, скупченим на станції Стрий, в сторону Болехова, Сколе, Дрогобича і Львова були надіслані спеціальні загони для руйнування залізниць. 5 полк дивізії в пішому строю повів атаку на ворожу піхоту, яка захищала переправи через численні річки і струмки, що були природною перешкодою на підступах до Стрия з півдня. Атака затягнулася. На допомогу прийшов 6 полк Федоренка. Поляки відступали. Захоплені в Стрию полонені виявились колишніми денікінцями - в Польщі з них було сформовано так звану «З російську армію» якою командував генерал Б. Перемикін [5,с.136].

Склад, чисельність, структура білих російських формувань в Польщі в різні періоди був наступний: 3-я Російська армія станом на 25 серпня 1920 p.: Загін К. Булак- Балаховича: Партизанський кавалерійський полк 3 ескадрони, 400 шабель; Кубанська кавалерійська бригада: Терський кавалерійський полк, Донський кавалерійський полк 800 шабель, 16 кулеметів [16,додатки]. Бригада Яковлева чисельністю до 750 шабель складаласяся з 1 Терського і 2 Зведеного Донського козачих полків, сформованих в польському місті Каліші з колишніх солдат корпуса російського генерала Н. Бредова

З Російська армія генерала Перемикіна складалась з різних білогвардійських формувань зокрема генерала Н. Бредова. Бредов Н.Е. здійснив відомий «Бредовський похід», 10.1919 - 03.1920. в Польщу, де з'єднався з Польською армією і був інтернований зі всіми своїми 6000 солдатами [13,с.3].

На початку жовтня 1920 з района Проскурова 3-я армія почала наступ на пів- денний-схід з метою з'єднатися з військами генерала Врангеля в Північній Таврії, Південна Украйна. Однак 12.10.1920 через 2 дні від початку наступу було підписане Рижське перемир»я між Радянською Росією і Польщею. Військові дії з території Польщі автоматично припинялись. Але 3-я армія під ударами 14-ої Червоної армії 11.1920 відступила в Польщу, де була розброєна, а особистий склад - інтернований [14,с.З].

Озброєння було загальнокавалерійським: шашка (шабля) драгунська зразка 1881 p., піка кавалерійська (спис), револьвер системи Нагана (7,62 мм) зразка 1895 p., револьвер системи Маузер (7,63 мм.) зразка 1896 (1902) p., пістолет Браунінг (9 мм.) зразка 1903 p., гвинтівка системи Мосіна (7,62 мм.) зразка 1891 р. Використовувались також кулемети: станковий кулемет Максима зразка 1910 p., англійський ручний кулемет «Льюіс» зразка 1915 p., французький ручний кулемет «Шош» зразка 1915 p., французький станковий кулемет Гочкіса зразка 1914 р.

Обмундирування - загальнокавалерійське захисне з емблемами синього кольору (кавалерія). Кубанські козаки використовували свої традиційні військові однострої. Знаки розрізнення залишилось з часів російської імператорської армії. При організації білих військових формувань керівництво старалось зберегти усі традиції та систему комплектування які були притаманні російській дореволюційній армії, на відміну від радянського керівництва, яке методично знищувало усі дореволюційні військові традиції вводячи нові комуністичні.

Політичне біле керівництво в Польщі очолював Савінков Б.В.

Савінков Борис Вікторович (1879 - 1925) - лідер партії есерів. В 1 світову війну служив добровольцем в французькій армії. В часі польсько-радянської війни 1920 р. голова «Російського політичного комітету» в Варшаві, очолював «Народний союз захисту батьківщини і свободи», головний організатор антирадянських військових загонів (С.Н. Булак- Балаховича і ін.), разом з поляками брав участь в поході на Mo зир. В серпні заявив про визнання влади Врангеля і готовності йому підпорядкуватися, почав формувати на території Польщі 3-ю Російську армію [10,с.520].

Ю. Тютюнник очевидець подій давав наступну оцінку цьому діячеві вважаючи, що Б. Савінков мав значний ухил в сторону «всеросійського» мірника, розуміючи під «всеросійським» всі країни, де колись то ступала нога царського жандарма. Гуртувалися коло Б. Савінкова і наївні романтики демократії, без будь-якої класової фарби і «тоже соціалісти» чи простісінькі чорносотенці [9,с.68].

Ю. Тютюнник дає також вкрай негативну оцінку осавулу Яковлеву згадуючи, що Яковлев крутився десь коло Берестя, де була розташована його «дивізія» на ріжних роботах. Коло самої границі на Волині він мав декілька гуртків своїх козаків кількістю 20 - 25 чоловік кожний. Ці гуртки з допомогою місцевої польської влади, робили наскоки на радянську територію «з метою розвідки». Союз Яковлева з С. Петлюрою, скінчився скандалом - C .Петлюра не виплатив належних по договору Яковлеву грошей. Пояснив С. Петлюра свій вчинок, що Яковлев «награбував у десять разів більше, ніж йому належало» [9,с.69-70].

Про білу козачу бригаду осавула Яковлева згадує C .Будьонний описуючи серпневі бої 1920 р 27 серпня в центрі при підході до Тишевців роз»їзди 4 дивізії зав»язали перестрілку з роз»їздами білої козачої бригади осавула Яковлева. Козаки почали розкидати листівки в яких містився заклик до кінармійців переходити на сторону білих і боротися проти більшовиків за самостійність Дону і Кубані. В момент коли, переслідуючи цих агітаторів, роз'їзди дивізії стиснулись в Тишевцях з бригадою Яковлева, близько батальйона польської піхоти перейшло в наступ з Лагцува. Підійшли головні сили 4 дивізії. 2 бригада зходу розвернулась проти піхоти, а білокозаків атакувала 1 бригада. В короткому бою більше 200 козаків було зарублено і близько 100 взято в полон. Інші втікали до Комарова кинувши 3 гармати, декілька кулеметів і близько 200 коней... Козаки взяті в полон в Тишевцях повідомили, що бригада Яковлева чисельністю до 750 шабель складається з 1 Терського і 2 Зведеного Донського козачих полків, сформованих в польському місті Каліші з колишніх солдат корпуса російського генерала Бредова... Козаки показали також що в Замостя перекидається 10 польська і 6 петлюрівська дивізії.

Бредов Н.Е. командир 7-ї піхотної дивізії, 13.06 --10.1919. Командуючий частиною Київської (і Одеської) групи війск, об'єднаних в «Російську Добровольчу армію», здійснив відомий «Бредовський похід». З частиною солдатів зумів повернутися в Російську армію генерала Врангеля в Крим, 11.08.1920 через Румунію (з Польщі) війська Бредова прибули в Феодосію. З цих військ були сформовані нові 6-я і 7-я піхотні дивізії у знову створеному 3-му армійському корпусі генерала Скалона [13,с.3].

Б.Перемикін. Після ліквідації Північно-Західної армії генерал Б. Пермикин з Естонії виїхав в Польщу. Тут 06--07.1920 формувалась 3-я армія (в доповнення до 1-й і 2-й арміям в Криму) Російської армії генерала Врангеля, в склад якої входили: 1-а (генерал Бобошко), 2-я (генерал граф Пален) і Зведено-козача (генерал Трусов) дивизії. 28.09.1920 генерал Б. Пермикин, знаходячись в Польщі, наказом генерала Врангеля був призначений командуючим 3-ю армією [14,с.З].

Підсумовуючи статтю необхідно зазначити, що задум генералів П.Врангеля і Б. Перемикіна по створенню 80 тисячної білогвардійської армії в Польщі не був реалізований. Кількісний склад 3 армії становив від 2 тис. до 6 тис. чол., більшість особового складу становили кавалерійські підрозділи донських і кубанських козаків. Армія Б. Перемикіна не розвинула успішного наступу проти радянських військ і з арміями генерала Врангеля не з'єдналась. Російські добровольчі формування зробили відчайдушну спробу воювати проти Радянської Росії самостійно, однак і ця військова ініціатива була приречена на провал. Військові підрозділи Б. Перемикіна змушені були відійти на польську територію, де перебували в таборах. Російські військовослужбовці як і вояки УНР польським урядом були визнані учасниками бойових дій і отримували від польської держави пенсії та медичне обслуговування нарівні з польськими військовослужбовцями (ЦДІА України у Львові фонд 580, опис 1 Українська збірна станиця інтернованих військ УНР м. Каліш 1924 - 1939 pp. справа 508 Розпорядження міністра військових справ Польщі про порядок проведення медичного огляду, лікування і протезування інвалідів-емігрантів, колишніх військовослужбовців армії УНР, армії Балаховича, відділів Перимикіна та козацької дивізії Яковлева 1925 p.). Генерал Б. Перемикін після війни жив у Польщі, потім переїхав до Австрії де і помер в глибокій старості 11.03.1971 р. Генерал Н. Бредов після війни жив в Туреччиині та Болгарії. В 1945 р. арештований HKBC в Болгарії і безслідно пропав. Генерал Б. Санніков після війни жив в Туреччині, Сербії, Франції де і помер 1931( 1941 )р.

Список використаних джерел

Державний архів Львівської області. - Ф. 121. - Оп.2. - Спр.237. 1920. Львівське воєводство. Листування з військовими органами про вжиття заходів проти дизертирів інтернованої польськими властями армії генерала Бредова.

Центральний державний історичний архів України у Львові. -Ф.146. -Оп.8. - Спр.3667а. 1920. Приказ командования 6 польской армии относительно бригады казаков Яковлева. Галицкое намесничество. Президиум.

Там само. - Ф.146. - Оп.6. - Спр. 123. 1920. Галичина. Про забезпечення харчами і зброєю відділи генерала Перимикіна. Оперативний наказ №24 6 польської армії від 17.Х. 1920. Галицьке намісництво.

ВрангельП.Н. Записки. Ноябрь 1916 г.-ноябрь 1920г. т.2: Воспоминания.Мемуары.-Мн.: Харвест, 2002. - 384 с.

Дубинський І.В.. Шевчук Г.М. Червоне козацтво. - К.:Політвидав України, 1965. - 173 с.

Какурин Н.Е., Маликов В.А. Война с белополяками 1920 г. - М.: Воениздат, 1925. - 520 с.

Мельтюхов М. Советско-польские войны. - М.: Яуза Эксмо, 2004.

Прушиньский М. Драма Пілсудського Війна 1920. - К.,1997.

Тютюнник Ю. З поляками проти України. - K., 1991.

Хромов С.С. Гражданская война и военная интервенция в СССР.Энциклопедия. - М.: Советская энциклопедия, 1983. - 702 с.

Военный энциклопедический словарь. - М.: Военное издательство, 1984. - 278 с.

Размещено на Allbest.ru