Політика "воєнного комунізму" і українське селянство (1919 рік)
Етапи становлення політики "воєнного комунізму". Аналіз комуністичної програми перетворень суспільства. Розгляд особливостей впливу здійснення політики "воєнного комунізму" на становище українського селянства і суспільно-політичну ситуацію на селі.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.06.2014 |
| Размер файла | 35,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Політика "воєнного комунізму" і українське селянство (1919 рік)
Комуністична програма перетворень суспільства передбачала радикальні зміни у сільському господарстві. Експропріація земельної власності та створення промислових армій, “зокрема, для землеробства”, задекларовані “Маніфестом Комуністичної партії”, означали радикальну зміну як господарства, так і вікової культури та побуту селянства. Дійсно, перетворення, що супроводжувалися швидкими, “шоковими” змінами форм господарювання і форм власності, часто суперечили інтересам широких мас населення, що породило масові антирадянські рухи, які протистояли радянській владі в громадянській війні.
Такий розвиток подій мав місце і в Україні, де, зважаючи на особливості національної та соціальної структури суспільства, повстанський рух селянства був особливо значущим чинником Української революції 1917 - 1921 рр. В 1919 році його розвиток був безпосередньо пов'язаний зі здійсненням так званої політики “воєнного комунізму”. Отже, мова йде про один з ключових чинників, дослідження якого є необхідним для розуміння переломної для України доби визвольних змагань початку минулого сторіччя, і що його дослідження було суттєво ускладнено низкою міфологем та стереотипів радянської історіографії. Слід додати, що дослідження масових народних рухів під час кардинальних змін у суспільстві є одним з найактуальніших та провідних напрямків сучасного суспільствознавства.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі історії України історичного факультету Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, як складова частина наукової програми кафедри “Політична та соціально-економічна історія України ХХ століття”.
Хронологічні рамки дослідження обмежені січнем - серпнем 1919 року, тобто часом існування так званої другої радянської республіки в Україні в роки революції та громадянської війни.
Мета і завдання дослідження визначені з урахуванням актуальності теми та ступенем її наукової розробки. Метою роботи є дослідження впливу здійснення політики “воєнного комунізму” на становище українського селянства, суспільно-політичну ситуацію на селі та розвиток антирадянського селянського руху в Україні.
Виходячи з поставленої мети, можна визначити такі завдання дослідження:
1) всебічно проаналізувати стан джерельної бази дослідження та оцінити рівень наукової розробки теми в історіографії, визначивши питання, що потребують дослідження, перш за все з точки зору їх наукової та політичної актуальності для сучасної України;
2) розглянути зміст, спрямованість та здійснення політики “воєнного комунізму” на селі;
3) дослідити вплив здійснення політики “воєнного комунізму” на розвиток антирадянського селянського руху в Україні, визначити його програму, ідеологію, політичне структурування, основні форми та динаміку, періодизацію;
4) визначити значення селянського руху в Україні в 1919 р.
Об'єктом дослідження є політика “воєнного комунізму” та селянство України.
Предметом дослідження є здійснення політики “воєнного комунізму” на селі та пов'язаний з цим розвиток антирадянського селянського руху в Україні.
Методи дослідження. У роботі використані як загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, дедукція, формально-типологічний) так і спеціальні методи історичного дослідження: історико-генетичний, діахронний, історико-порівняльний, синхронний, методи типологізації та періодизації, а також, елементи системного підходу та структурно-функціонального аналізу. Зокрема, сукупність заходів радянської політики стосовно селянства та їх реалізацію розглянуто як цілісну систему; історико-генетичний та структурно-функціональний методи дослідження використано для визначення природи політики “воєнного комунізму” на селі, для аналізу системи влади в Україні. Синхронний та діахронний методи застосовувались для з'ясування загального та відмінного у запровадженні політики “воєнного комунізму” в РСФРР та УСРР, дослідження історичних умов цього процесу. Було надано періодизацію розвитку селянського руху в Україні в 1919 році, типологізовано його прояви. Розглянуто місце селянського руху в більш широкому контексті військово-політичної ситуації в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
- у роботі дістало подальшого розвитку вивчення ролі ідеологічних та економічних чинників формування та здійснення політики “воєнного комунізму” в Україні;
- виявлено та досліджено нові аспекти здійснення політики “воєнного комунізму” в українському селі, які є чинниками розвитку селянського руху: процес розкладу радянських інституцій влади, особливості здійснення продовольчої політики;
- подальшого розвитку дістало дослідження механізмів встановлення комуністичної диктатури в Україні;
- проаналізовано соціальну структуру українського селянства, що дозволило сформувати оновлений підхід до визначення соціальної бази селянського руху;
- вперше у вітчизняній історіографії здійснено комплексне дослідження селянського руху в 1919 році в загальноукраїнському масштабі як цілісного та самостійного чинника суспільно-політичної ситуації в межах всіх його проявів, а не лише збройного повстанства;
- розроблено наукову періодизацію розвитку селянського руху в Україні в 1919 році, здійснено спробу аналізу його динаміки, дослідження впливу політики “воєнного комунізму” на соціально-психологічні аспекти розвитку селянського руху.
Практичне значення дисертації визначається можливістю широкого використання її результатів у монографіях та узагальнюючих працях, присвячених новітній історії України, проблемам політичної та соціальної історії України, добі української національної революції; при підготовці загальних і спеціальних лекційних курсів з вітчизняної історії та історії громадянської війни.
Апробація результатів дослідження здійснювалась шляхом обговорення на засіданнях кафедри історії України Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Основні результати дослідження були опубліковані в шести наукових статтях та доповідалися на ІІІ-х наукових читаннях присвячених пам'яті проф. С. М. Королівського “Громадянська війна: проблеми державотворення України” (Харків, ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2001 р.), на 55-й науковій конференції молодих вчених (ІІ Каразинські читання) (Харків, ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2002 р.) та на Міжнародній конференції “Історична наука: проблеми розвитку” (Луганськ, СНУ ім. В. Даля, 2002 р.).
Структуру дисертації підпорядковано меті та завданням дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків.
У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначені його мета та завдання, об'єкт і предмет дослідження, хронологічні рамки, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення розробки проблеми, окреслено ступінь апробації результатів роботи.
В розділі І - “Історіографія і джерелознавчий огляд проблеми” - проаналізовано використані в роботі джерела, стан дослідження проблеми в історіографії та його провідні етапи. Висвітлюється стан наукової розробки проблеми за радянської доби та в історіографії діаспори, аналізується сучасний стан вивчення теми і визначаються питання, що потребують подальшого дослідження.
Праці, що справляли концептуальний вплив на дослідження теми з'являються вже в ході запровадження політики “воєнного комунізму”. В низці робіт і статей діячів держави та партії Ленін В.І. Доповідь про роботу на селі 23 березня VIII з'їзд РКП(б) 18 - 23 березня 1919 р./Повне зібрання творів. - Т. 38. - К., 1973. - С. 182 - 199; Ленін В.І. Доповідь про заміну розверстки натуральним податком 15 березня Х з'їзд РКП(б) 8 - 16 березня 1921 р./Повне зібрання творів. - Т. 43. - К., 1974. - С. 50 - 64 та інш., радянських публіцистів, розробляються теоретичні засади здійснення політики “воєнного комунізму” на селі, визначається проблема ставлення до так званої дрібної буржуазії, перш за все, селянства. Було висловлено думку про ворожість селянства соціалістичним перетворенням. Заперечувався руйнівний вплив радянської економічної політики на народне господарство.
Селянські повстання більшовицька ідеологія зустріла висуненням гасел переборення “класового опору” сільської буржуазії, концептуального значення набуває поділ селянства на класові категорії, висувається провідне для даної теми методологічне визначення щодо опозиційних рухів в селянському середовищі - “антирадянський куркульський бандитизм”. Термін “радянська влада” стає синонімом диктатури РКП(б). Глибоку розробку та теоретичний аналіз питання розвитку селянського руху в його зв'язку зі здійсненням політики “воєнного комунізму” в 1919 році в Україні було здійснено Х. Г. Раковським Раковский Х. Борьба за освобождение деревни. - Х., 1920.. В 1918 - 1920 рр. було сформовано концептуальні засади радянської історіографії селянського питання в добу громадянської війни, що були розвинуті в подальші роки.
В історіографії 1920-х рр. широкого визнання набуває висловлена в звернені V конференції КП(б)У “Про бандитизм і боротьбу з ним” (1920 р.) думка, що “тодішній бандитизм був повстанням єдиного політично села проти робітничого і комуністичного міста” Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з'здів, конференцій і пленумів ЦК: В 2-х т. - Т.1. 1918 - 1941. - К., 1976. - С. 118.. Дослідниками визнається, що в формуванні ворожої до радянської влади позиції селянства вирішальну роль зіграли “перегини” в аграрній політиці радянської влади в 1919 р., що формували селянський повстанський рух з широкою соціальною базою. Яворський М. Революція на Вкраїні в її головних етапах. - Б. м., 1923; Качинский В. Очерки аграрной революции на Украине. Вып.1-2. - Х., 1922; Затонський В. Вир: З минулого. - Х., 1926.
Початок 1930-х - перша половина 1950-х рр. - новий етап в радянській історіографії. Зокрема, в роботах цього періоду особливо підкреслювалося існування в українському селі потужного куркульського прошарку і значного майнового розшарування всередині селянства Рубач М. А. Класове розшарування селянства України напередодні пролетарської соціалістичної революції.//Наукові записки Інституту історії і археології України. - 1943-1946. - Кн.1-2.. Куркульство, його інтереси та політичні прагнення визнаються за провідну ідеологічну, організаційну та політичну силу повстанства Лихолат А. В. Розгром націоналістичної контрреволюції на Україні (1917 - 1922 рр.). - К., 1955 та інш..
З другої половини 1950-х рр. розпочався третій етап у розвитку української радянської історіографії. Кількісно і якісно зростає тематика досліджень, виходить велика кількість колективних і індивідуальних монографій. Зокрема, досліджується утвердження радянської влади в Україні, її аграрна політика, створення радянських і колективних господарств, діяльність продзагонів і комітетів бідноти, проблеми змісту та характеру політики “воєнного комунізму” Рибалка І. К. Аграрні перетворення на Україні в період громадянської війни (1919 р.) - Х., 1967; Кондуфор Ю. Ю. Укрепление союза рабочего класса и крестьянства на Украине в период гражданской войны (в ходе проведения продовольственной политики 1918 - 1920 гг.). - К., 1964; Терещенко Ю. И. Великий Октябрь и становление социалистической экономики на Украине: Очерк истории экономической политики (1917 - 1920). - К., 1986; Верстюк В. Ф. Боротьба трудящого селянства України за зміцнення влади Рад. - К., 1984.. Частково відновлюються характерні для української радянської історіографії 1920-х рр. більш об'єктивні погляди на здійснення радянської політики в українському селі в 1919 р., зокрема, визнається помилковою спроба прискореної колективізації сільського господарства, часткової відмови від широкого зрівняльного розподілу поміщицького землеволодіння.
Історіографію діаспори необхідно розділити на два хронологічних та концептуальних етапи досліджень.
Перший етап (1920-ті - 1930-ті рр.) був пов'язаним з народницько-соціалістичною школою в українській історіографії, теоретичні підвалини якої характеризуються ототожненням соціального та національного поневолення, абсолютизацією соціальної революції як універсального засобу політичного, соціального та національного визволення, обмеженим ставленням до “дрібнобуржуазного”, “хуторянського” селянського повстанства, що в ньому вбачався лише засіб для досягнення цілей соціальної революції на тлі боротьби, що її вів сформований політичними партіями уряд УНР Винниченко В. Відродження нації. (Історія української революції [марець 1917 р. - грудень 1919 р.]). Частина ІІІ. - К., 1990; Шаповал М. Велика революція і українська визвольна програма. - Прага, 1927.. Другий, що набув розвитку з кінця 1930-х рр. пов'язаний з правими політичними течіями, визначенням ролі державності в житті народу. Зокрема, в працях Д. Донцова Донцов Д. За яку революцію. - Торонто, 1957., що вийшов за межі вузької класової методології та абсолютизації соціальних питань, проводиться рішучий поділ між українською та російською революціями, що були різними за цілями та характером. Автор вбачає в селянському повстанстві український національний рух, ставить питання про причини невідповідної політичної реалізації селянського повстанства національною елітою. Висловлені Д. Донцовим погляди набули розвитку в історіографії діаспори. Зибачинський О. Інтегральна революція. - Мюнхен, 1960; Стахів М. Друга советська республіка в Україні: Нарис історії російської агресії та конституційного розвитку влади під час другої частини окупації України. - Нью-Йорк - Детройт - Скрептон, 1957.
Переглядом усталених в радянській історіографії ідеологічних схем історичного розвитку України відзначається історіографія доби перебудови та новітня українська історіографія. Верстюк В. Ф. Махновщина: селянський повстанський рух на Україні (1918 - 1921). - К., 1991; Семененко В. І. Історія Східної України: поновлення кайданів. (1917 - 1922). - Х., 1995.
Так, В. Ф. Верстюком було поставлено питання про визначення політики “воєнного комунізму” не як суто економічної політики, а як політики “що вбирала всю гаму економічних, політичних та ідеологічних акцій комуністичної партії і радянського уряду, які проводилися з метою встановлення і зміцнення диктатури пролетаріату в країні, де близько 80 % населення складало селянство” Верстюк В. Ф. "Воєнний комунізм" на Україні.//Маршрутами історії. - К., 1990. - С. 101.. Ставиться питання про безпосередній зв'язок між застосуванням заходів політики “воєнного комунізму”, що суперечили інтересам селянства, і розвитком повстанського руху; розкривається механізм типово подібних військово-політичних криз в Росії влітку - восени 1918 р. та навесні - влітку 1919 р. в Україні. Ставиться питання про відповідальність більшовиків за розпалювання громадянської війни, відтворюється історичне ставлення РКП(б)-КП(б)У до так званої “дрібної буржуазії” як до апріорі визначеного класового ворога.
Інтегральне дослідження політики “воєнного комунізму” в Україні, що спирається на новітню теоретико-методологічну базу було здійснено в низці праць С.В.Кульчицького, де проведено її глибокий концептуальний аналіз Кульчицький С. В. УРСР в добу "воєнного комунізму" (1917 - 1920 рр.): Спроби побудови концептуальних засад реальної історії. - К., 1994; Кульчицький С. В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919- 1928). - К., 1996.. Новітні розробки українських науковців розкривають маловідомі або замовчувані сторінки громадянської війни, досліджують проблемні питання, зокрема, участі українських політичних партій в селянському повстанському русі; діяльності окремих повстанських формувань тощо Ганжа О. І. Українське селянство в період становлення тоталітарного режиму (1917 - 1927 рр.). - К., 2000; Реєнт О. П. Більшовизм і українська революція 1917 - 1920 рр.: спроба визначення характеру і динаміки соціальних процесів. - К., 1994; Солдатенко В. Ф. Українська революція: концепція та історіографія (1918-1920 рр.). -- К., 1999; Коваль Р. Отамани гайдамацького краю: 33 біографії. - К., 1998 та інш..
Проте, запровадження політики радянської влади в українському селі в 1919 р. залишається вивченим недостатньо. Бракує узагальнюючих досліджень. Увага дослідників продовжує концентруватися на політиці радянського уряду та Директорії УНР, вивченню ж суспільства і суспільно-політичних рухів, що, власне, і складають ґрунт для діяльності політичних сил та урядів, приділяється порівняно мало уваги. Недостатньо роздробленою є проблема співвідношення класово та національно-політичних сил, залишаються несинтезованими концептуальні досягнення української історіографії діаспори.
Джерельна база дослідження формується з наступних груп джерел: роботи провідних діячів комуністичної партії і радянської держави, збірники документів, статистичні збірки, архівні матеріали, преса, мемуарна література. На жаль, підбір документів в документальних виданнях радянської доби мав за мету створення виключно позитивного образу радянської політики на селі і практично не включав документів, що неупереджено висвітлювали б селянський рух. Архівні матеріали включають документи органів радянської влади, що зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО) та державних обласних архівах. Це фонди центральних органів влади УСРР, губернських, повітових, волосних, селищних рад та їх відділів, комбідів, фонди громадських, зокрема, кооперативних, організацій. Окремий інтерес становлять документи правлячої партії - КП(б)У та партії УПСР боротьбистів (Ф. 43), що містяться в Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГО). В роботі використано матеріали ЦК РКП(б), копії яких зберігаються в Ф. 57 ЦДАГО. Історичні та публіцистичні роботи учасників подій, керівників партійного та державного апарату, преса становлять окрему групу джерел, що висвітлюють концептуальний розвиток політики радянського уряду. Мемуарна література теж має важливе значення для дослідження згаданих питань.
Розділ ІІ. “Формування та зміст політики “воєнного комунізму” в Україні”. Заходи економічної політики радянського уряду мали ідеократичний характер і базувалися на сформульованому В. І. Леніним розуміння природи соціалістичної формації. В повному обсязі принципи економічної політики, спрямовані на одержавлення виробництва і недопущення існування незалежних форм господарювання мали бути застосованими і в сільському господарстві, зокрема, саме таку мету переслідувала і продовольча політика. Наприкінці 1918 - на початку 1919 рр. відбувається подальша радикалізація політики уряду РСФРР. В центр поземельних відносин замість дрібного індивідуального господарства ставилася нова тріада господарчих форм на селі - комуна, артіль, радгосп.
Політика радянської влади в Україні не була продовженням політики, що відбувалася в 1917 - 1918 рр., а була цілком пов'язаною з внутрішньополітичним курсом уряду РСФРР. Становище КП(б)У характеризувалося обмеженістю її соціальної бази в Україні, особливо на селі. Пануюча партія свідомо не йшла на коаліцію з іншими лівими партіями, домагаючись “свободи рук” у впровадженні політики “воєнного комунізму” в Україні, здійснення якої мало спиратися, перш за все, на силові методи та однопартійну політичну диктатуру.
Продовольча політика радянського уряду в Україні передбачала поєднання заходів адміністративного та економічного характеру задля штучного утримання низьких цін на продовольство. Політика Наркомпроду УСРР швидко розгорнулася в комплекс дій по охопленню господарства країни системою державних монополій як на продовольчі, так і на товари широкого вжитку. Ці заходи здійснювалися за несприятливих економічних умов, пов'язаних зі згортанням товарного виробництва в сільському господарстві та суттєвим недобором зернових. Зміни в продовольчому балансі поєднувалися з наявною нестачею державних товарних фондів для здійснення товарообміну з селом. Продовольча політика безпосередньо спричиняла погіршення продовольчого становища. Характерна риса її здійснення в Україні - поєднання адміністративно-економічних методів з прямими реквізиціями продовольства, фактична відмова від дієвого співробітництва з українською кооперацією, призвели до дестабілізації економічного становища, зростання “тіньового” обігу на пов'язаних з сільським господарством товарних ринках. Спостерігається зростання пасивного опору з боку радянських інституцій - рад, громадських та господарських організацій, а зростання повстанського руху в квітні - травні 1919 р. призвело до зриву плану хлібозаготівель.
Аграрна політика на початку 1919 р. передбачала фактичну відмову від здійснення зрівняльного розподілу землі між селянами на користь створення державного сектору в сільському господарстві та прискореної колективізації при ігноруванні інтересів селян, дискримінуванні їх за соціально-класовою ознакою. Створені комуни та радгоспи, як правило, були нежиттєздатними та економічно неефективними, негативно сприймалися селянами.
Часткові поступки селянству уряд УСРР розпочинає в квітні 1919 р., під безпосереднім тиском ЦК РКП(б), що настійливо домагався від РНК УСРР дотримання проголошеної на VIII з'їзді РКП(б) в березні 1919 р. лінії на союз з середнім селянством. Найбільш відчутні поступки селянству здійснювалися в аграрному питанні. Наркомзем переходить до концепції “поступової” колективізації.
У дисертації досліджується дієздатність апарату державної влади та ефективність адміністрування під час здійснення політики “воєнного комунізму” та вплив цих чинників на становище селянства. Робиться висновок, що передумовами розвитку деструктивних процесів слід вважати як докорінні зміни в господарстві, так і політичні механізми їх впровадження. Виділяється три аспекти проблеми: це розклад низових органів влади - рад і комбідів, та партійних осередків; корупційні явища в продовольчих організаціях; формування національно-корпоративних груп в державному апараті. Систематичні розпуски опозиційних рад та політичні репресії призводили до остаточного зникнення відповідальності владних інституцій перед громадянами, до появи штучного, призначеного складу виборних органів влади, що в ньому активну участь брали різного роду призначенці, люмпени, авантюристи. Аналогічним було становище в комбідах, міліції, партійних осередках. Як свідчить аналіз джерел, практично у всіх регіонах України пияцтво, “реквізиції”, довільне використання службового становища, безвідповідальність посадових осіб були буденним явищем; органи влади не були здатні ефективно виконувати свої функції. Незбалансованість твердих цін і державних товарних фондів для їх покриття та жорсткий адміністративний примус на всіх етапах здійснення хлібозаготівель супроводжувалися розвитком “чорного” ринку монополізованих продуктів, в тому числі і у вигляді операцій з досить великими товарними партіями хліба за участю співробітників продовольчих організацій. Діяльність продовольчих організацій була вкрай погано організована та керована. Незаконні операції з хлібом, продовольством та товарними і фінансовими фондами, що обслуговували здійснення державної хлібної монополії в 1919-му році широко охопили центральні та місцеві продовольчі установи і органи влади, гостро відбиваючись на настроях селян. В цілому, розклад радянських органів влади, що набув в 1919 році в Україні масового та системного характеру, відігравав роль самостійного чинника, що сприяв дискредитації радянського уряду в очах селянства та розвитку антирадянського повстанського руху.
У розділі ІІІ “Селянський рух опору політиці “воєнного комунізму”, (січень - серпень 1919 р.)” розглядаються соціально-економічні передумови розвитку селянського руху. Українське село було пов'язано спільністю інтересів і відносинами взаємодопомоги. У розділі знаходить своє підтвердження теза про “трудовий” характер селянського господарства України, про його значну соціальну однорідність та про загальноселянський характер опору політиці радянської влади.
Аналіз джерел свідчить про необізнаність селянства на початку 1919 р. з програмою і реальними намірами більшовицького уряду. Селяни не сприймали “класової” політики, неоднозначним було розуміння продовольчої проблеми; найбільш гостре неприйняття зустрічала колективізація. Підкреслюється занепокоєність селян діями проти Православної Церкви; загострювало становище на селі ігнорування представниками радянської влади, а часто і відверте знущання, над національними почуттями селян. Селянство було відсунутим від процесу вироблення політики. Вже в кінці січня - лютому 1919 р. на територіях, де було сформовано радянський державний апарат, зростає політична напруга, авторитет більшовиків у низових радах падає, підвищується вплив лівих есерівських течій: боротьбистів, борбистів; як наслідок, систематичного характеру набувають “чистки” рад більшовицьким режимом.
Починаючи з березня 1919 р., коли відбувалося активне запровадження заходів політики “воєнного комунізму”, відзначається поширення радикально опозиційних настроїв щодо провідних заходів політики КП(б)У. Політична ситуація на селі швидко змінюється. Нав'язування політики “воєнного комунізму” розглядалося селянством в національному контексті, вона сприймалася селянством не лише як чужа їх економічним інтересам, але й як така, що нав'язується ззовні. Березень - квітень 1919 р. були в Україні переломним періодом: відбувалася активізація повстанського руху.
Зважаючи на втрату комуністами політичної підтримки на селі та подальше розгортання селянського руху опору, партизанські з'єднання, переформовані на регулярні частини Червоної армії в УСРР, ставали теж чинником дестабілізації радянської влади в Україні. Широко підтриманий виступ 6-ї дивізії, очолений М. Григор'євим, що розпочався 9 травня та співпав з активізацією інших повстанських формувань, викликав глибоку військово-політичну кризу в УСРР, поставив радянський режим на межу повалення, він мав характер загальнонародного повстання проти більшовиків в Україні, провідною силою якого виступило селянство. Як наслідок кризи, більшовицький уряд було позбавлено можливості вести активні наступальні дії на зовнішніх, та “внутрішньому”, спрямованому на збройне придушення опору політиці “воєнного комунізму”, фронтах.
Визнавши величезну військово-політичну вагу селянського повстанського руху в Україні, ЦК КП(б)У провідну ставку робив на його силове придушення. Здійснені в червні - серпні масштабні каральні операції не призвели до остаточного придушення збройного повстанства; збройне протистояння урядових військ та повстанців охопило всю Україну. Відбувалося подальше погіршення настроїв у Червоній армії. Повстанці створювали стійкі та організовані військово-політичні структури, що організовували опір та утворювали систему влади на місцях. Але характерною особливістю руху залишалися локалізм та програмна обмеженість; повстанство не отримало достатніх об'єднуючих чинників. Вплив українських політичних партій в селянському русі залишався порівняно невеликим.
воєнний комунізм політичний селянство
Висновок
Два напрямки: перетворення аграрної економіки на соціалістичних засадах та засоби політичного забезпечення цього процесу складали сутність явища, визначеного як політика “воєнного комунізму” в сільському господарстві. Здійснення політики “воєнного комунізму в Україні відповідало названим рисам; її характерними особливостями, зокрема, були поєднання адміністративних та економічних заходів в продовольчій політиці та намагання негайно сформувати державний сектор в сільському господарстві. Безпосереднім наслідком політики “воєнного комунізму” був розвиток селянського повстанського руху.
Соціальною основою руху опору були широкі верстви українського селянства. Виразно простежується генетичний зв'язок селянського руху опору в Україні в 1919 році з селянським рухом, що розвивався в 1918 році. Для селянського руху в 1919 році були характерними політичні, економічні та збройні форми протесту.
Боротьба селянства мала виразну національно-визвольну спрямованість. Спостерігається тенденція щодо трансформування протестних гасел, об'єктивно викликаних несприйняттям селянством політики “воєнного комунізму”, у вимоги національно-визвольного характеру. Селянський рух в Україні не може розглядатися як регіональний різновид селянських повстань та заворушень, що охопили РСФРР в 1918 - 1919 рр., він має відмінну природу, що визначається наявністю національно-визвольної мотивації та цілей боротьби.
Запропоновано наступну періодизацію селянського руху в Україні в 1919 році, що спирається на типологізацію переважаючих форм боротьби селянства.
o січень - лютий 1919 р.: встановлення радянської влади в Україні (переважно на Лівобережжі), легальна політична боротьба в радах;
o березень - квітень 1919 р.: активне запровадження політики “воєнного комунізму” на селі, розгортання збройного руху опору селянства, відновлення отаманщини;
o травень 1919 р.: григор'євське збройне повстання, військово-політична криза в УСРР, що спричинилася до зміни військово-політичної ситуації в регіоні;
o червень - серпень 1919 р.: розгортання всеосяжної національно-визвольної війни селянства проти комуністичної диктатури.
В 1919 році військово-політичний потенціал селянського руху дозволяв йому грати роль вирішального чинника в боротьбі за владу в Україні.
Селянський рух в 1919 році розвивався в умовах слабкості та нерозвиненості політичної системи в Україні; в політичному спектрі домінували радикальні партії лівого спрямування, що незважаючи на існування сформованих в селянському середовищі уявлень про прийнятний народом соціальний та політичний устрій орієнтувалися на беззаперечний пріоритет завдань соціальної революції над національними інтересами та волевиявленням селянства.
Селянський рух в Україні в 1919 році склав основу для масової боротьби українського народу проти антинародної диктатури КП(б)У та нав'язаної нею політики “воєнного комунізму” за національне та соціальне визволення України
Література
1. Михайличенко Д. Ю Законодавче оформлення політики "воєнного комунізму", 1919 р. // Вісник Харківського державного університету. № 441. (Сер. Історія. Вип. 31). - Х., 1999. - С. 165 - 174.
2. Михайличенко Д. Ю. Продовольча політика радянської влади в Україні і її здійснення в січні - серпні 1919 р. // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна № 485, сер. Історія. - Вип. 32. - Х., 2000. - С. 122 - 131.
3. Михайличенко Д. Ю. Селянський рух опору політиці "воєнного комунізму" в Україні, січень - серпень 1919 р. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Зб. наукових праць. - Вип. V. - Х., 2000. - С. 189 - 191.
4. Михайличенко Д. Ю. До періодизації розвитку селянського руху в Україні (1919 р.). // Історична наука: проблеми розвитку: Матеріали наукової конференції (17 - 18 травня 2002 р.). Новітня історія України. - Луганськ, 2002. - С. 136 - 139.
5. Михайличенко Д. Ю. Селянський повстанський рух в Україні та проблема його політичної реалізації (січень - серпень 1919 р.). // Збірник наукових праць. Серія "Історія та географія" / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. - Харків, 2002. - Вип. 9. - С. 111 - 120.
6. Михайличенко Д.Ю. Травнева військово-політична криза в УСРР, 1919 р. // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна № 556, сер. історія України. - Вип. 5. - Х., 2002. - С. 130 - 138.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття та загальна характеристика, а також хронологія впровадження нової економічної політики на території СРСР, передумови, оцінка результатів. Об'єктивні та суб’єктивні причини голоду 1921-1923 рр. в Україні. НЕП як альтернатива "воєнного комунізму".
презентация [1,7 M], добавлен 04.06.2015- Еволюція румунського комунізму: від сталінського тоталітаризму до націонал-комунізму Нікола Чаушеску
Етапи становлення, розгортання та еволюції румунської комуністичної партії. Прихід до влади у 1944-1947 роках за допомогою Радянської армії. Знищення опозиції в усій країні і забезпечення влади комуністичного режиму, встановлення одноосібної диктатури.
статья [32,8 K], добавлен 11.09.2017 Боротьба за владу з Центральною Радою. Радянська влада в Україні в 1918 р. Повернення більшовиків на Україну в 1919 р. Впровадження політики "воєнного комунізму", складання однопартійної системи. Боротьба з Денікіним, формування державних органів влади.
контрольная работа [21,9 K], добавлен 25.01.2011Аналіз утворення Генерального Секретаріату та його склад. Характеристика процесу русифікації у 70-80 рр. ХХ ст. в УРСР. Перший голодомор в Україні в 1921-1922 рр. - наслідки політики "воєнного комунізму". Виникнення у 1989 році народного руху України.
контрольная работа [28,0 K], добавлен 13.06.2010Трансформація вільної праці у "палочну" дисципліну в умовах воєнного комунізму. Становлення системи соціального страхування найманих працівників в часи НЕПу. Житлово-побутові умови та комунальне обслуговування. Чинники впливу на рівень заробітної плати.
монография [283,2 K], добавлен 05.10.2017Політика "воєнного комунізму" в Україні. Сільське господарство Київської Русі. Господарство воюючих країн в роки Другої світової війни. Реформа 1961 року та її значення для економіки України. Промисловість України в пореформений період (після 1861 року).
курсовая работа [59,9 K], добавлен 22.02.2012Розкриття високого ступеню суспільно-політичної активності українського селянства на початку 1920-х рр. Перегляд більшовиками доктринальних засад марксизму, зокрема соціально-економічного складника. Перехід до нової економічної політики суспільства.
статья [21,0 K], добавлен 14.08.2017Аналіз природи та результатів комерційної діяльності економістами різних часів: Аристотеля, Маркса та інших. Поширення на Донеччині на початку 1920-х рр. "торбарства" та хабарництва, причини такої діяльності. Боротьба радянської влади зі спекуляцією.
реферат [24,9 K], добавлен 20.09.2010Характеристика нормативного регулювання податкових платежів в українському селі у період із травня 1918 по 1919 р. Різні підходи до нарахування та стягнення податків в українському селі у вказаний період. Підтвердження про натуралізацію виплати податків.
статья [25,1 K], добавлен 11.09.2017Комплексний аналіз взаємин між Римською імперією та прикордонними областями. Мета і напрямки політики Риму. Основні методи і прийоми ведення зовнішньої та внутрішньої політики Римом та правителями. Ступінь впливу Риму на розвиток міжнародної ситуації.
курсовая работа [72,3 K], добавлен 10.06.2010Становище українського селянства в складі Речі Посполитої. Посилення феодального гніту. Дискримінація українського селянства у національних та релігійних питаннях. Участь селянства у козацько-селянських повстаннях.
дипломная работа [81,6 K], добавлен 04.02.2004Аналіз особливостей призначення кадрів на державні посади в Україні як складової інкорпораційної політики Російської імперії 1730-1750-х рр. Історія політичних та економічних відносин України з Російською імперією. Обмеження прав українського народу.
статья [19,2 K], добавлен 14.08.2017Перетворення більшовизму на державну структуру. Укладення Брест-Литовського договору в країні, його наслідки. Громадянська війна, захоплення влади більшовиками, політика продрозкладки. Роки "військового комунізму", встановлення політичної диктатури.
дипломная работа [79,2 K], добавлен 10.02.2011Процес становлення королівства Югославії, аналіз внутрішньополітичної ситуації в новоутвореній державі. Вектори зовнішньої політики, еволюція у зовнішньополітичних відносинах Югославії з країнами Антанти та фашистської осі. Історіографія дослідження.
курсовая работа [45,4 K], добавлен 20.09.2010Дослідження проблеми співвідношення здійснення політики українізації і нової економічної політики. Вплив суб'єктивних чинників на хід апаратної українізації. Впровадження політики суцільної колективізації в країні, її наслідки та особливості проведення.
статья [27,7 K], добавлен 29.08.2013Ярослав Мудрий як розбудовник на ниві культури. Об’єктивний аналіз історичної спадщини Ярослава Мудрого, його особистого внеску у розквіт багатьох аспектів українського суспільства: внутрішньої та зовнішньої політики. Дипломатія Ярослава Мудрого.
курсовая работа [46,3 K], добавлен 29.11.2010У статті, на основі архівних документів, аналізується характер релігійного життя в Україні та основні аспекти державної політики щодо різних конфесій у середині 1980-х років. Розгляд керівної ролі комуністичної партії. Становище протестантських конфесій.
статья [21,8 K], добавлен 14.08.2017Передумови та історія становлення Македонської держави. Загальна характеристика та аналіз проблем суспільно-політичного та економічного розвитку Македонії у 1990-2005 рр. Особливості та основні принципи зовнішньої політики Македонії на сучасному етапі.
реферат [23,9 K], добавлен 23.09.2010Напрямки зовнішньої політики гетьмана та її вплив на розвиток українського народу. Взаємовідносини Івана Мазепи та російського царя. Основні аспекти внутрішньої політики гетьмана. Передумови переходу І. Мазепи на бік шведів. Останні роки життя гетьмана.
курсовая работа [65,6 K], добавлен 05.07.2012Протистояння українського селянства з більшовизмом на початку 20-х рр. ХХ ст. Селянська війна проти більшовицької влади. Єдиний сільськогосподарський податок та державне "окладне" страхування селянства. Демографічні наслідки Голодомору на Поділлі.
реферат [202,0 K], добавлен 17.08.2009
