Українське радянське місто 1929–1938 рр.: історико-соціальний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

УКРАЇНСЬКЕ РАДЯНСЬКЕ МІСТО 1929-1938 рр.:

ІСТОРИКО-СОЦІАЛЬНИЙ АНАЛІЗ

07.00.01 - Історія України

Гогохія Нані Тамазівна

Луганськ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор Климов Анатолій Олексійович, завідувач кафедри історії України Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор кафедри історії слов'ян Донецького національного університету, академік Академії економічних наук України Бут Олександр Микитович;

кандидат історичних наук, доцент кафедри державно-правових дисциплін Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України Атоян Ольга Миколаївна.

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, кафедра історії України, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться “25” червня 2003 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.04 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-А, корпус 1, ауд. 241.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-А)

Автореферат розісланий “23” квітня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук Довжук І.В.

Анотації

Гогохія Н.Т. Українське радянське місто 1929-1938 рр.: історико-соціальний аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2003.

На підставі широкого кола джерел дисертантка комплексно висвітлює процес розвитку українських міст у 1929-1938 рр. У роботі показано, що очевидні кількісні успіхи урбанізації в 30_х рр. супроводжувалися нерівномірністю в урбанізованості республіки, певною штучністю цього процесу. Стрижневою проблемою є з'ясування впливу влади на розвиток міста. На думку автора, саме в містах у зазначений період поступово формується система всебічного впливу на особистість через школу, засоби масової інформації, мистецтво, державні й громадські організації, діяльність яких повністю контролювалась партійним і державним апаратом. Урбанізація виявилася також одним із знарядь розповсюдження нової “пролетарської” культури серед усіх населених міст і прошарків українського суспільства, радянізації та русифікації населення республіки. За рахунок цілеспрямованої державної політики природний процес урбанізації української нації було загальмовано, оскільки вона була спрямована на створення штучної етнічної спільноти - радянського народу.

Автором висвітлені зусилля влади зробити процес розвитку міст менш стихійним, припинити їх зростання адміністративно, що не дали позитивних результатів через залишковий принцип фінансування цієї сфери. Наслідком були проблеми комунального господарства і гостра житлова криза, на подолання яких не вистачало коштів, оскільки влада визначила для себе інші пріоритети - індустріалізацію за будь-яку ціну. Проаналізовано проблеми міського постачання, розглянуто створену урядом у досліджуваний період у містах систему централізованого розподілу, що базувалась на визначенні місця кожного городянина відповідно до його значущості у справі індустріалізації в складній ієрархії і була дієвим засобом маніпулювання населенням.

Ключові слова: місто, урбанізація, індустріалізація, національна політика, тоталітарна влада, ідеологічний вплив на свідомість, повсякденне життя, побут, житлова криза, централізований розподіл, позаринкове споживання.

Гогохия Н.Т. Украинский советский город 1929-1938 гг.: историко-социальный анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2003.

На основе анализа партийных и советских документов, архивных материалов исследуется процесс развития украинских городов в 1929-1938 гг. В работе показано, что очевидные количественные успехи урбанизации в 30-е гг. сопровождались неравномерностью урбанизированности отдельных регионов республики, определенной искусственностью этого процесса.

В диссертации раскрывается отношение властных структур к социокультурному развитию украинского городского населения. Автор раскрывает сложную взаимосвязь между советской системой и городом, которая обеспечивала их взаимовлияние. Власть направляла процесс социокультурных трансформаций и благоприятствовала их укоренению в первую очередь в крупных индустриальных центрах, а города, в свою очередь, усваивали инновации, подхватывали новые тенденции, интегрировали, и начинали репродуцировать новую культуру и образ жизни, которые распространялись по республике. Сделан вывод о том, что именно в городах в 30-е годы была сформирована система всестороннего влияния на личность посредством образования, прессы, искусства, государственных и общественных организаций, чья деятельность полностью контролировалась государственным аппаратом. Урбанизация стала отлаженным механизмом не только распространения новой “пролетарской” культуры среди всего украинского общества, но и средством советизации и русификации населения республики. За счет целенаправленной государственной политики природный процесс урбанизации украинской нации был задержан, поскольку целью этой политики, в первую очередь в городах, было создание искусственной этнической общности - советского народа.

С целью глубокого осмысления проблемы изучена повседневная жизнь украинских горожан. В центре внимания, прежде всего, внешний вид украинских городов, проблемы их устройства и городской быт, который в исследуемый период приобретает огромное значение в процессе формирования нового образа жизни, нового психологического склада общества.

Проанализирован комплекс правительственных мероприятий, направленных на то, чтобы взять под контроль процесс развития городов, сделать его менее стихийным, но, которые не дали позитивных результатов в связи с остаточным принципом финансирования правительством этой сферы. Результатом стали проблемы коммунального хозяйства и острый жилищный кризис, на преодоление которых средств не хватало, поскольку власти определили своим основным приоритетом форсированную индустриализацию и проводили ее за счет экономии на бытовых удобствах и сфере потребления населения. Много внимания уделено созданной властями в городах системе централизованного распределения, которая основывалась на определении места каждого горожанина в соответствии с его значительностью и необходимостью для индустриализации в сложной разветвленной иерархии и была действенным средством манипуляции гражданами. Рассмотрев большое количество архивных документов и материалов периодических изданий, автор сделала вывод о том, что весь сложный процесс урбанизации в Украине в исследуемый период стал средством развернутой индустриализационной кампании, в соответствии с этим город был превращен в своеобразный довесок к индустриализации, что повлекло негативные последствия для многих сфер городской жизни.

Ключевые слова: город, урбанизация, индустриализация, национальная политика, тоталитарная власть, идеологическое влияние на массовое сознание, повседневность, быт, жилищный кризис, централизованное распределение, внерыночное потребление.

Gogokhiya N.T. Ukrainian Soviet City 1929-1938: Historical and Social Analysis. Manuscript.

A Thesis for a candidate's degree by speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - East Ukrainian national university called by Volodymyr Dal, Luhansk, 2003.

On the basis of the communist party and soviet documents, archivals the process of Ukrainian cities development in 1929-1938 is being researched. It is shown that success urbanization in 30-s was obvious. It was accompanied by the unproportional character of development of certain regions of the Ukrainian republic and by some artificial manner of the process. There was drawn a conclusion that a system of a versatile influence by means of education, media, art, state and public organizations upon a personality was formed exactly in cities in the 30-s. These organizations activity was checked and controlled by the state apparatus completely. Due to such a purposeful state policy the natural process of Ukrainian nation urbanization was decelerated. The goal of the former one was to make an artificial ethnical community - the soviet nation

The author has studied the economic problems and consequences of housing crisis and has realized that their were caused by an accelerated industrialization accounting house conveniences and the level of objects consumption among of population. The author proves that the whole complex process of an urbanization in Ukraine become a means of a wide industrialization campaign. It lead to turning a city into an original makeweigh to industrialization which resulted in destructive consequences for many spheres of city life.

Key words: city, urbanization, industrialization, national policy, totalitarian power, ideological influence upon mass mentality, daily occurrence, mode of life, housing crisis, site distribution, the outside of market consumption.

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Серед багатьох питань, що поставили перед сучасними українськими істориками суспільно-політичні зміни кінця 80-х - початку 90-х років, важливе місце посідає історія вітчизняної урбанізації. Без вивчення механізмів такої фундаментальної трансформації українського суспільства, як його перехід із сільського стану в міський, без усвідомлення тієї ролі, яку відігравало місто в процесі соціокультурних перетворень, неможливо пояснити інші важливі процеси української новітньої історії.

Актуальність дослідження українського радянського міста в 1929-1938 рр. зумовлена рядом чинників. Найважливішими серед них є:

проведення дослідження зазначеної проблеми з позицій сучасних політичних реалій та винесення повчальних уроків для сьогодення. Майже всі суспільствознавці сьогодні згодні з тим, що корені багатьох проблем сучасності знаходяться у нашому недалекому минулому. Це вимагає серйозного аналізу процесів, негативні наслідки яких мають бути подолані якомога раніше. Тим більше, що наукові дослідження можуть не тільки надати рецептів зміни дійсності, а й запобігти появі рецидивів у майбутньому.

проблеми урбанізації привертають підвищену увагу в зв'язку з практичною необхідністю розуміння сутності процесів зростання міст з метою визначення ролі міста в суспільних відносинах і прогнозування його майбутньої генези;

дослідження складних і суперечливих заходів, які застосовувалися тоталітарним режимом у 30-ті рр. щодо розвитку міст, дає змогу спростувати твердження про “комуністичні досягнення” в добу сталінізму, що сприятиме об'єктивному дослідженню проблем розвитку радянського суспільства у 30-і рр.;

об'єктивне знання про важкі умови життя та праці українських городян у 30-ті рр. дасть змогу в складних суспільно-політичних і економічних обставинах розробити стратегію сучасного розвитку Української держави.

Об'єктом аналізу є українське радянське місто 1929-1938 рр.

Предметом дослідження стало визначення ролі, яка відводилась українському місту в процесі трансформації суспільства і яку воно відігравало в житті суспільства у зазначений період завдяки свідомій політиці радянської влади, з'ясування засобів, які застосовувала держава для впровадження нової ідеології у свідомість городян, а також соціально-культурні наслідки цих заходів.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють 1929-1938 рр. - період становлення і зміцнення тоталітарної системи, період модернізації, індустріалізації народного господарства, коли утвердилися основні економічні та соціально-політичні засади функціонування радянської держави. Вибір означеного відтинку часу обумовлений своїм доленосним значенням у процесі формування “радянського” способу життя, створенні нової української людини та українського суспільства.

1929 рік, який і самі радянські урядовці вважали переломним, став початком процесу повного підпорядкування всіх сфер суспільного життя одній меті - форсованому промисловому розвитку, необмеженого втручання і контролю з боку влади над цими сферами, починаючи з економіки і закінчуючи суспільною психологією та приватним життям. Ураховуючи, що у 1939 р. починається інший період вітчизняної історії, пов'язаний з певними змінами, які відбувались у всіх сферах життя радянської держави у зв'язку з початком Другої світової війни, що потягло за собою й суттєве збільшення території й кількості населення УРСР, вважаємо необхідним обмежити рамки дослідження 1938 роком.

Територіальні межі дослідження окреслюють виключно територію УСРР (з 1937 р. - УРСР) періоду 1929-1938 рр. відповідно до адміністративно-територіального поділу, за єдиним винятком - Молдавської АРСР, яка фігурує в окремих статистичних даних, але, зважаючи на автономний статус, досить низький рівень урбанізованості і недостатню кількість даних щодо розвитку молдавських міст у зазначений період, не розглядається у роботі. Використання в роботі назви “Україна” стосується лише території УСРР, яка входила тоді до складу СРСР.

Мета дослідження полягає в тому, щоб, спираючись на розробки попередників та нову джерельну базу, проаналізувати процеси урбанізації, встановити зв'язки між політикою держави в цій сфері й проблемами міського розвитку республіки, соціокультурними трансформаціями в українському суспільстві.

Зазначена мета конкретизується такими завданнями :

по-перше, з'ясувати ступінь наукової розробки проблем розвитку міст України у 1929-1938 рр.;

по-друге, визначити проблеми загального розвитку українських міст у зазначений період, виділити особливості урбанізації в УСРР, яка визначається як важливий компонент соціокультурного процесу;

по-третє, висвітлити певні елементи повсякденного життя українського городянина - проблеми зовнішнього впорядкування міст, житлові умови, міське постачання, - які мали вплив на формування суспільної свідомості.

Теоретико-методологічною основою дисертації є принципи історизму та об'єктивності, які дають можливість виявити діалектику взаємодії структурних елементів системи суспільного розвитку, а також використання загальних методів наукового пізнання: конкретно-історичного, порівняльного, ретроспективного, застосування законів і правил логіки. Робота має міждисциплінарний характер, її концептуальні засади ґрунтуються на основі не тільки історичної науки, але й соціології та політології.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що обрана тема вперше висвітлюється у вітчизняній історіографії. Проаналізовано проблеми урбанізаційних процесів у республіці, що раніше розглядалися історичною наукою в межах офіційного бачення проблеми правлячою в СРСР компартією. На основі нових архівних даних висвітлюються механізми державного впливу на свідомість і культурний рівень городян. Досліджується зв'язок між запровадженими владою заходами формування фізично-просторового та ідеологічного обличчя міста і соціокультурними трансформаціями в українському міському середовищі. Місто як соціокультурний феномен, його повсякденне життя вперше стало предметом спеціального дослідження.

Практична значущість дисертації полягає в можливості використовувати фактичний матеріал, основні положення та висновки автора при написанні узагальнюючих праць з історії України ХХ століття, при підготовці нормативних і спеціальних курсів для студентів навчальних закладів, для лекційної роботи серед громадськості, у роботі органів державної влади, політичних партій, краєзнавчих та культурницьких організацій, преси, для переосмислення власної історії та прогнозування генези українського міста.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з темою наукової роботи кафедри історії України Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка “Соціально-економічні проблеми розвитку України у ХХ ст.”.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, проміжні результати та висновки дисертаційної роботи обговорені на Х Всеукраїнській науковій конференції з історичного краєзнавства “Історія міст і сіл України в контексті реґіональних досліджень” (Донецьк, 28-29.09.2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Духовність українства” (Житомир, 5-6.10.2001 р.), Міжнародній науковій конференції, присвяченій 280-річчю відкриття М.Вепрейським і С.Чирковим кам'яного вугілля у Донецькому басейні (Луганськ, 13-14.12.2001 р.).

Дисертацію обговорено і схвалено на засіданні кафедри історії України Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Структура роботи. Мета і завдання дослідження зумовили наукову побудову і логічну структуру дисертації, яка складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, загальних висновків, списку джерел та літератури, додатків. Робота виконана на 211 сторінках, з них основного тексту 169 сторінок, містить додатки на 13 сторінках. Список використаних джерел та літератури нараховує 320 назв.

ІІ. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено предмет дослідження, його хронологічні та географічні межі, дослідницькі завдання, методологію дисертаційної роботи, сформульовано наукову новизну та практичне значення дисертації.

У першому розділі - “Джерельна база та історіографія проблеми” - аналізуються характер архівної й документальної бази та рівень і стан наукової розробки проблеми дослідження.

Основу джерельної бази дисертаційної роботи становлять архівні та інші документи, які доповнюються матеріалами преси та мемуарною літературою. Використано документи та матеріали 17 фондів двох центральних (Центральний державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГО) та Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (ЦДАВО)) і двох обласних архівів України (Державний архів Луганської області (ДАЛО), Державний архів Донецької області (ДАДО)). Важливі статистичні дані щодо перепису населення 1939 р. знаходяться у фонді Центрального Управління Народногосподарського обліку Держплану СРСР Російського Державного архіву економіки в Москві. Значна кількість архівних матеріалів маловідома або вперше введена до наукового обігу.

Різноманітну інформацію з досліджуваної проблеми почерпнуто з тогочасної центральної, місцевої та промислової (виробничої) преси, зокрема з газет “Правда”, “Вісті”, “Комсомольская правда”, “Социалистический Донбасс”, “Сталинский рабочий”, “Комсомолець Донбасу”, журналів “Державна Статистика України”, “Радянська школа”, “Проектирование соцгородов”, “Будівництво соцміст”, “Советская торговля”, “За новий побут!”, “Комунальне господарство”, “Крокодил” та ін.

Окрему групу джерел складають документи партійних з'їздів, конференцій, нарад і звітів виконавчих органів влади та профспілок, різного роду статистичні матеріали, збірники постанов та законів, статистичні збірники документів і матеріалів.

Важливі дані про національну, економічну, культурну політику влади в українському місті знаходимо і в друкованих у 30-ті рр. окремих виступах партійних і радянських керівників СРСР та УСРР.

Упродовж 1940-1991 рр. радянськими вченими введено до наукового обігу багато історичних документів, які надруковано у численних збірниках, а саме: у тематичних збірниках, частково або повністю присвячених індустріалізації СРСР, виробничій діяльності робітників усієї країни, а також робітників Української РСР, історії окремих підприємств. Їм значною мірою властиві ідеологічний догматизм і тенденційна однобічність. Добірка істориками документів з окремих проблем, як правило, обмежувалась однозначно позитивними матеріалами про соціалістичне будівництво. Тому значна за обсягом кількість документальних видань не могла слугувати повноцінним джерельним фундаментом для дослідження, оскільки не відбивала всієї складності й суперечливості процесу міського розвитку республіки у період модернізації.

Серед численної мемуарної літератури відзначимо статті та виступи керівних партійних і державних діячів, істориків, економістів та публіцистів 30_х рр., а також спогади робітників. Вони написані у фарватері більшовицької політики та ідеології, спрямовані на зміцнення партійної диктатури в суспільстві, але, незважаючи на ці негативні моменти, містять значний фактичний матеріал про умови життя та праці радянських трудящих, зокрема в Україні. Автор використовує розповіді й спогади сучасників, враження відомих людей, що знайомилися з тогочасним радянським суспільством, враховуючи певні недоліки таких матеріалів, що у першу чергу, пояснюються суб'єктивізмом, властивостями людської пам'яті тощо. Але, з іншого боку, саме цей суб'єктивізм дозволяє відтворити реальний портрет живої людини, що переживала складні часи зі своєю країною.

Комплексне використання різноманітних архівних документів, офіційних радянських матеріалів, свідчень очевидців дозволяє зрозуміти процеси соціально-культурних змін в українському суспільстві в досліджуваний період, сприяє їх поглибленому вивченню, встановленню важливих зв'язків між різними явищами суспільно-політичного життя.

Історіографія проблеми. Аналізуючи стан вивчення проблеми, треба зазначити, що в радянський період коло дослідницької діяльності було суттєво обмеженим рамками концепцій, які в основному сформувалися й утвердилися в історичній науці ще в 30_х - першій половині 50-х рр. Радянські вчені не ставили перед собою мети висвітлити у своїх працях ті сторони процесу розвитку міст, що не відповідали офіційно пріоритетним напрямкам. Але існувало багато праць, що так чи інакше торкалися зазначеної теми. Для монографій доби сталінізму характерне оспівування політики радянської влади в різних сферах суспільного життя, відсутність критичного історичного аналізу, замовчування великої кількості вад системи. Найбільш популярною темою для дослідників періоду кінця 20-30_х рр. стала індустріалізація республіки, виправдання необхідності й прискореності темпів якої, як і наголос на величезних досягненнях у цьому процесі, були основними завданнями науковців.

Але, незважаючи на недоліки, праці тогочасних істориків, особливо початку 30-х рр., становлять значний інтерес. Вони містять важливі історичні дані, подають аналіз вад радянської системи, які пізніше не знайшли відображення в наукових працях. Найбільш ґрунтовний аналіз розвитку міст і міського комунального господарства, певних недоліків, що існували в комунальній сфері у 20-х рр., був зроблений І.Вологодцевим. Уявлення про радянську торгівлю, її особливості, сутність такого феномену як розподіл і позаринкове споживання, сферу міського постачання дають роботи Г.Неймана, А.Мікояна. Характерним для праць, що звертали увагу поруч із позитивними й на негативні боки розвитку міст, є висновок, що всі ці проблеми “тимчасові”, існують лише на певному етапі, пояснюються молодістю держави, нестачею коштів тощо, і вже у другій або третій п'ятирічках ситуація суттєво зміниться.

У період “хрущовської відлиги” (1954-1964) не з'явилося праць, присвячених українській урбанізації як соціокультурному процесу. Робітнича тематика продовжувала розроблятися за усталеною схемою. На тлі певного відходу від оспівування геніальної ролі вождя в усіх соціально-економічних і культурних перетвореннях міфи про умови життя та праці українського робітництва не розвінчувалися і не критикувалися.

Слідуванням ідеологічним зразкам доби утвердження тоталітаризму позначено багато праць, створених в період “неосталінізму”. Дослідники активно розробляли за радянської доби робітничу тематику згідно з догматом панівної марксистської ідеології про провідну роль робітничого класу в соціалістичних перетвореннях. З проблеми виробничої діяльності робітників України в кінці 1920_х - 1930_х років накопичено велику за обсягом літературу, що включає десятки як вузьких за тематикою і хронологічними межами, так і узагальнюючих праць. Праці радянських істориків висвітлювали соціальні процеси в українському місті досить однобічно. Із соціальної структури міста ними було обрано для досліджень робітничий клас; інші верстви суспільства їх майже не цікавили. Показ трудового героїзму робітників, підвищення їх політичної активності, ролі, яку відігравало робітництво в процесі індустріалізації й модернізації народного господарства, були темами багатьох досліджень. Не менш важливим завданням історичної науки була популяризація досягнень комуністичної партії, підкреслення її провідної ролі у справі виховання нового робітничого класу. Це питання знайшло відображення і в узагальнюючих монографічних дослідженнях з історії республіки та компартії України.

Місто розглядалося науковцями як середовище мешкання робітників, що працюють на індустріалізацію. Цих недоліків не були позбавлені навіть найбільш ґрунтовні тогочасні дослідження. Місто як система, що саморозвивається, відчуває на собі вплив політичних структур і відповідно відтворюється, залишалося поза увагою фахівців. Майже не торкалися радянські вчені вивчення проблем повсякденного життя міста, без якого взагалі неможливо відтворити реальну картину розвитку українського міського суспільства.

У період так званої перебудови з'явилися праці, що намагалися по-новому подивитися на минуле республіки. Хоча об'єктивності авторів продовжували заважати певні стереотипи і штампи, але результати їхніх праць можна визначити як прорив на фоні заанґажованої літератури недалекого минулого. Однією з перших праць, де автори намагаються неупереджено проаналізувати і оцінити зміни, що відбулися в радянському суспільстві у 20-30_х рр., є книга Л. Гордона і Е.Клопова. Широкому загалу пропонується новий погляд на соціально-політичну ситуацію в Радянському Союзі в 30_ті роки. Автори привернули увагу до питання, яку ж ціну заплатили громадяни країни за форсовану індустріалізацію. Хоча певні висновки й базуються на хиткому твердженні про несумісність із природою соціалізму культу особи вождя, наголос було зроблено на детермінованості багатьох, у тому числі і негативних, соціокультурних і психологічних змін у суспільстві політикою та ідеологією більшовизму. Негативний вплив подій 30_х - 50_х рр. на соціальний, культурний, духовний розвиток України знаходиться в центрі уваги відомого вітчизняного науковця Ю.І.Шаповала. Розвінчанню міфів про виробничу діяльність трудівників республіки присвячені праці, видані в останні роки існування Радянського Союзу. Вади радянського підходу до вивчення історії робітничого класу в досліджуваний період аналізуються у працях сучасних науковців.

Українські історики за роки незалежності порушили й розробили багато цікавих проблем, які не знаходили відображення в радянській науці. Така соціополітична і соціокультурна проблематика, як наслідки адміністративно-командного втручання в усі сфери життя суспільства, ставлення влади до української інтелігенції, справжня картина мотивації праці українського робітництва, надала нового виміру багатьом невивченим соціальним процесам. Проблеми соціально-економічного і культурного розвитку УСРР 20_х - середини 30_х років досліджуються в контексті національної політики радянської держави в дисертації Л.М.Новохатька. Соціальні процеси в українських містах розкриваються в дослідженнях О.І.Кокорської, Д.К.Гриня.

Із праць закордонних україністів необхідно назвати книгу Б.Кравченка, яка нещодавно видана й в Україні. На підставі аналізу численних джерел, офіційної статистики СРСР, публікацій у радянській і зарубіжній пресі автор простежує вплив соціальних та політичних процесів в Україні на розвиток національної свідомості українців у ХХ столітті, звертає увагу на залежність цього процесу від урбанізації, міграцій населення та інших чинників.

Праці багатьох закордонних дослідників - колишніх громадян СРСР, змушених виїхати з країни, присвячені вивченню феномену “радянської цивілізації”, надають можливість подивитися на значну кількість проблем під новим кутом зору, зрозуміти причини багатьох соціально-культурних перетворень та відстежити певні зв'язки цих процесів з урбанізаційним розвитком суспільства, тим більше, що автори мали можливість на власні очі побачити “систему в дії”.

Дослідження сучасних російських науковців, присвячені добі модернізації, висвітлюють загальні проблеми міського розвитку, певною мірою притаманні й українському місту, хоч іноді екстраполяція висновків, зроблених на основі фактів, які відносяться до російських міст, на весь радянський простір, заважає створенню об'єктивної картини.

Перекладена й видана в Росії книга англійської дослідниці радянського суспільства Шейли Фіцпатрік найбільш відповідає проблематиці нашого дослідження, бо автор, проаналізувавши велику кількість документів російських архівів, праці радянських та закордонних істориків, матеріали радянської преси, пропонує власну картину повсякденного життя радянського міста (за основу дослідження взято російське місто).

Теоретичні проблеми загального розвитку міст, соціокультурного змісту урбанізаційного процесу знайшли відображення в колективних працях сучасних російських науковців і дозволили авторові розглянути зазначений процес під новим кутом зору, обґрунтувати деякі узагальнюючі твердження дисертаційного дослідження.

Проаналізувавши існуючі дослідження радянських істориків, представників української та російської діаспори, зарубіжних фахівців і сучасних українських і російських вчених можемо зробити висновок, що українське місто, яке використовувалося владою як додаток до форсованої індустріалізації, з одного боку, і як знаряддя перетворення населення на гомогенну масу, лояльну й навіть віддану державі, з іншого, не було темою окремих досліджень, що й робить важливим і вчасним вивчення цієї проблеми.

У другому розділі - “Соціокультурний розвиток українських міст у 1929-1938 рр.” - увага акцентується на загальному розвитку українських міст у зазначений період, виділяються особливості урбанізації в УСРР, яка визначається важливим компонентом соціокультурного процесу. У ньому досліджується роль українського міста в процесі соціокультурних перетворень 1929-1938 рр.

У допромислову добу українські міста у своїй більшості були невеликими торговельними й адміністративними осередками для найближчих поселень. Їх активний розвиток спостерігається наприкінці ХІХ ст. у зв'язку з пореформеним підйомом промисловості й торгівлі. Але розгортання урбанізації як широкого процесу, визначеного індустріальним розвитком, стосується епохи “соціалістичного будівництва”. Потужний поштовх урбанізації було надано у кінці 1920_х рр. Найбільші ж темпи зростання кількості міст і міського населення відповідають періоду 30_х рр. ХХ ст. Між двома переписами 1926 та 1939 рр. українське міське населення збільшилося з 18,6 % до 36,2 %. Найбільш високий показник відповідає другій і третій п'ятирічкам, що спростовує поширену в радянські часи офіційну думку, що у другій і третій п'ятирічках потреба у робітничій силі задовольнялася за рахунок природного приросту й активізації внутрішніх трудових ресурсів міста, припинивши стихійну міграцію населення із села до міста.

Серед важливих ознак української урбанізації слід виділити нерівномірність урбанізованості республіки, що зумовлювалась пріоритетами влади в галузі проведення індустріалізації, певну штучність урбанізаційного процесу внаслідок адміністративного зарахування населення селищ міського типу до категорії городян, переважання у містах напівміського населення (городян у першому поколінні) та відсутність унаслідок цілеспрямованої політики влади у містах “середнього” класу, в якому держава не відчувала потреби. Соціальні зміни супроводжувались і переглядом духовних цінностей. У 30_х рр. у містах активно відбувались процеси створення нового способу мислення, нової світоглядної системи, що формували нове українство. Важливе місце в цьому процесі держава відводила боротьбі з релігією, яку вважала несумісною з розвитком нового суспільства та процесом творення “homo soveticus”. Набуває нового виміру і суспільна мораль, яку було поставлено на підлегле місце. Її було підпорядковано інтересам класу, загальної справи.

Урбанізація виявилася одним із знарядь радянізації та русифікації населення республіки, оскільки саме в містах відбувався процес штучного створення нової спільноти - радянського народу - на основі російської культури та мови. Саме у містах у зазначений період поступово формується система всебічного впливу на особистість через школу, засоби масової інформації, мистецтво, державні й громадські організації, діяльність яких повністю контролювалась партійним і державним апаратом. З розвитком процесів індустріалізації й урбанізації промислове місто починає відігравати роль генератора специфічної міської “пролетарської” культури, яка звідси розповсюджується по невеличких містечках і селах. Вивчення цих питань дозволило зробити об'єктивні висновки про розвиток українських міст, визначити його функціональне навантаження в процесі соціально-культурних трансформацій українського суспільства.

Третій розділ - “Повсякденне життя міста” - висвітлює певні елементи повсякденного життя українського городянина. У центрі уваги, насамперед, зовнішній вигляд українських міст, проблеми їх впорядкування і міський побут, що у зазначений час набуває великого значення в процесі формування нового способу життя, нового психологічного складу суспільства. Відтворюючи зовнішній вигляд українських міст необхідно зазначити, що влада докладала певних зусиль, щоб створити нові “соціалістичні” міста, які принципово відрізнялись би від міст минулого, зробити процес розвитку міст менш стихійним, припинити їх зростання адміністративно. Але ці проекти не дали позитивних результатів через залишковий принцип фінансування цієї сфери. Наслідком економії на побутових зручностях городян були проблеми комунального господарства й гостра житлова криза, на подолання яких не вистачало коштів, оскільки влада визначила для себе інші пріоритети - індустріалізацію за будь-яку ціну. Радянська система дивилася на урбанізацію як на побічний продукт індустріалізації, тому вирішення проблем міст обмежувалося функціональними, утилітарними питаннями: якщо вже “трудові ресурси”, “робоча сила” потребує даху над головою, треба будувати міста й житло, але у найбільш дешевий спосіб, намагаючись звести витрати до мінімуму. В 30_х рр. у містах переважним типом житла в державних будинках стала комунальна квартира, заселена кількома сім'ями. Іншим розповсюдженим варіантом до кінця десятиліття лишалися бараки, не дивлячись на численні рішення керівництва не будувати тимчасових помешкань для житла. Городяни були змушені жити в умовах, що не передбачали нормального існування, відпочинку після важкого робочого дня. Квартирне питання безперечно впливало на масову свідомість, збільшувало напруження у суспільстві.

Не менш вражаючим моментом радянського міського життя на початку 30_х рр. було міське постачання, для якого характерним став “дефіцит”, що певною мірою визначав життя городян, змушених витрачати велику кількість часу та морального й фізичного здоров'я задля того, щоб “дістати” необхідне. Для подолання проблем нестачі продуктів харчування і товарів першої необхідності уряд з 1929 р. почав запроваджувати у містах систему централізованого розподілу, що базувалась на визначенні місця кожного городянина відповідно до його значущості у справі індустріалізації в складній ієрархії і була дієвим засобом маніпулювання населенням. Головний принцип цієї системи коротко можна висловити перефразованим прислів'ям: “хто не працює на державу, той не їсть”. Поза державним постачанням залишились ті категорії городян, що не були партійними функціонерами, працівниками органів влади, робітниками або службовцями необхідних державі індустріальних підприємств, передовиками виробництва. В умовах жорсткої товарної кризи для них це означало напівголодне існування. Навіть робітники підприємств особливого та першого списків, що відчували себе певною мірою привілейовано, не отримували всіх необхідних продуктів. Нормою міського життя у першій половині 30-х рр. були великі черги до крамниць, у яких населення стояло з пізньої ночі. Між декларованими соціалістичними гаслами та умовами життя пролягала нездоланна прірва. Побутові проблеми - черги, тіснота, відчуття того, що всі необхідні речі треба “доставати”, докладаючи зусиль, - усе це народжувало нервове напруження, немотивовану злобу, заздрість, що нашаровуючись на відчуття недовіри і підозрілості до оточуючих, певною мірою вели до включення пересічних громадян у систему терору, до його морального виправдання. В якійсь мірі ці проблеми були однією з причин зростання пияцтва, ускладнення криміногенної ситуації в містах. Все це відігравало важливу роль у формуванні нової типу українського городянина - людини радянської з усіма позитивними й негативними якостями.

місто український радянський історичний

ВИСНОВКИ

Підсумок наступних основних положеннь дисертації, що виносяться на захист:

історіографічний аналіз дозволяє зробити висновок, що незважаючи на значну кількість наукових праць, в історичній літературі недостатньо висвітлені проблеми розвитку міст України в 1929-1938 рр., не був здійснений ґрунтовний аналіз впливу політики влади в цій галузі на соціокультурні зміни в суспільстві;

очевидні кількісні успіхи урбанізації у 1930-х рр. супроводжувалися нерівномірністю в урбанізованості республіки, певною штучністю цього процесу;

саме в містах у зазначений період поступово формується система всебічного впливу на особистість через школу, засоби масової інформації, мистецтво, державні й громадські організації, діяльність яких повністю контролювалась партійним і державним апаратом;

містам у процесі соціокультурних перетворень відводилось особливе місце - спочатку об`єктів державної політики, а потім - її активних провідників;

урбанізація виявилася одним із знарядь розповсюдження нової “пролетарської” культури серед усіх населених міст і прошарків українського суспільства, русифікації населення республіки;

у 30-х роках питанням розвитку міст держава приділяла особливу увагу, цей процес намагалися зробити науковим, контрольованим і узгодженим з народногосподарськими планами, але зростання міст залишалося стихійним явищем, за темпами якого не встигали радянські плани. Наслідком були проблеми комунального господарства і гостра житлова криза, на подолання яких місцева адміністрація не мала коштів; тоталітарний режим здійснив прискорену модернізацію за рахунок значного обмеження споживання, економії на побутових зручностях городян;

фактична відсутність фінансування сфери розвитку міст призвела до провалу багатьох проектів побудови нових “соцміст”, що відрізнялись би високим рівнем побутових зручностей і була причиною низького рівня комунального благоустрою;

добившись певних успіхів у процесі гомогенізації міського середовища, влада сформувала всередині нього складну і розгалужену ієрархію за рахунок системи споживання і місця в партійному апараті;

у 30-х рр. система централізованого постачання стала найсильнішим і найефективнішим важелем зміцнення влади, яка тепер мала можливість відверто маніпулювати населенням;

побутові проблеми негативно відбились на психологічній та моральній атмосфері у міському середовищі, вони стали каталізатором гіпертрофованого прояву негативних особистісних якостей, таких як пристосуванство, заздрість, агресивність, та умовою становлення нового способу життя;

весь складний процес урбанізації в Україні саме в 1930-ті роки було перетворено на знаряддя розгорнутої індустріалізаційної кампанії, відповідно до цього місто трансформувалось у своєрідний додаток до індустріалізації, що мало негативні наслідки для багатьох сфер міського життя.

Аналіз змісту політики радянського режиму в Україні в кінці 1920-х - 1930-х роках дає підстави обґрунтувати деякі практичні рекомендації, які в розгорнутому вигляді сформульовані у висновках дисертаційного дослідження. Вони стосуються подальшої наукової розробки даної теми, використання всього позитивного, що було у власному минулому, врахування повчальних уроків історії з метою недопущення грубих помилок і прорахунків у розв'язанні проблем соціокультурного розвитку в сучасних умовах і в майбутньому.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Статті:

1. Українське радянське місто та його роль у процесі соціокультурних перетворень у 1929-1938 рр. // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: науковий журнал. - Луганськ, 2002. - № 12. - С. 105-114 (0,7 др. арк.)

2. Особливості урбанізаційних процесів у Донбасі у 30-х рр. ХХ ст.// Історія України. Маловідомі імена, події, факти. - Вип. 18. - Київ-Донецьк, 2001. - С. 154-159. У співавторстві з А.О.Климовим (0,35 авт. арк. ).

3. Духовне життя українського індустріального міста у 30-х роках ХХ століття // Духовність українства. - Вип. 4 - Житомир, 2002. - С. 71-76. У співавторстві з А.О.Климовим (0,55 авт.арк.).

4. Українське “соцмісто” 30-х рр. ХХ ст.: мрії та реальність // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: науковий журнал. - Луганськ, 2003. - № 6. - С. 190-200 (0,7 др. арк.).

Матеріали конференцій:

5. Зміни у духовному житті українського суспільства в контексті урбанізаційних процесів в УРСР у 30-х роках ХХ століття // Духовність українства. - Вип. 3. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (4-5 жовтня 2001 р.). - Житомир, 2001. - С. 172-176 (0,5 др. арк.).

6. Побут шахтарів Донбасу та урбанізаційні процеси 30-х рр. ХХ ст. // Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 280-річчю відкриття М.Вепрейським і С.Чирковим кам'яного вугілля у Донецькому басейні (13-14 грудня 2001 р.). - Луганськ, 2002. - С. 133-143 (0,6 др. арк.).

Размещено на Allbest.ru