Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Східноєвропейська політика США кінця 80-х - 90-ті роки ХХ ст.

Спеціальність 07.00.02 - Всесвітня історія

Корнієнко Аліна Юріївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор ГОНЧАР Борис Михайлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн, заслужений діяч науки і техніки України

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, старший науковий співробітник ПОТЄХІН Олександр Володимирович, Київський університет права НАН України, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін

кандидат історичних наук ЛАКІШИК Дмитро Михайлович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник відділу трансатлантичних досліджень

Захист відбудеться “12" квітня 2010 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01030, м. Київ, вул. Володимирська, 60).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано “09" березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук Г.М. Казакевич

Загальна характеристика роботи

Структура та обсяг дисертації визначаються специфікою предмету дослідження, логікою розкриття проблеми, а також метою і завданнями дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, п'ятьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок: основний текст - 156 сторінок, джерела та література - 28 сторінок (305 позицій).

Актуальність теми. Із закінченням “холодної війни" та розпадом Радянського Союзу Сполучені Штати Америки залишились єдиною наддержавою у світі, що здатна визначати та ефективно захищати свої інтереси в глобальному масштабі, а також впливати на систему міжнародних відносин в цілому. Очевидним є той факт, що США має визначальний вплив на розвиток міжнародних відносин на світовій арені, відіграє ключову роль у підтримці миру і безпеки в різних регіонах світу.

Європейський вектор залишається одним з пріоритетних напрямків зовнішньої політики США. Офіційний Вашингтон, незалежно від партійної приналежності американських президентів, постійно наголошує на необхідності подальшої розбудови відносин з країнами Європи, важливості підтримання й розвитку європейських та трансатлантичних інституцій в рамках спільних американсько-європейських політичних і економічних проектів та програм. Особливе місце в європейській політиці США займають країни Східної Європи, де в кінці 1980-х на початку 1990-х років відбулися кардинальні суспільно-політичні зміни.

Реалізація східноєвропейської політики США після “холодної війни" відбувається в умовах кардинальної зміни геополітичної ситуації в регіоні:

по-перше, наприкінці 1980-х років в Східній Європі, як і в інших регіонах світу, зникла напруженість періоду “холодної війни”, відійшло в минуле блокове протистояння політичних систем;

по-друге, завершення “холодної війни" вимагало реформування застарілих концепцій Північноатлантичного союзу з метою перетворення НАТО із знаряддя колективної оборони Заходу в орган загальноєвропейської безпеки;

по-третє, розпад колишньої біполярної системи міжнародних відносин і народження нових демократій в країнах Східної Європи поставили перед США і західноєвропейськими державами питання залучення східноєвропейських держав до загальноєвропейських економічних і військових інститутів.

Сполучені Штати, втративши звичні міжнародні орієнтири, відповідно до яких їхні зовнішньополітичні ініціативи переважно були підпорядковані протиборству з “світовим комунізмом” і “радянською загрозою”, об'єктивно змушені були концептуально переосмислити свої підходи до європейських проблем, зокрема, щодо відносин з державами Східної Європи. В нових геополітичних реаліях Сполучені Штати прагнули зберегти свою військову присутність і вплив на розвиток подій на європейському континенті, попри те, що ідеологічні і військово-стратегічні чинники американської політики у Європі часів “холодної війни" застаріли. Наслідком такого підходу стала активна розробка американським політичними та науково-дослідними інститутами комплексу заходів із забезпечення національних інтересів Сполучених Штатів в Європі, вироблення політичної стратегії та інструментів впливу на вже “оновлену" і “розширену” Європу.

Від часу здобуття незалежності у 1991 році у зовнішній політиці України, однієї з держав східноєвропейського регіону, західний вектор відігравав дедалі важливішу роль. Виходячи з національних інтересів, курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію був проголошений у Верховній Раді України геополітичним пріоритетом. В теоретичному плані актуальність дослідження полягає в тому, що аналіз зовнішньополітичної стратегії і тактики Сполучених Штатів в Східній Європі після часів “холодної війни" є важливим для розвитку української історичної науки. Практична складова актуальності дослідження зумовлена потребою вироблення Україною ефективної стратегії інтеграції до західноєвропейських інституцій та розвитку і поглиблення українсько-американських відносин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційне дослідження відображає один із напрямів науково-дослідницької роботи кафедри нової і новітньої історії зарубіжних країн у рамках науково-дослідної теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Історія української державності нової і новітньої доби”, державний реєстраційний номер 06 БФ 046-01, що включена до тематичного плану університету.

Об'єктом дослідження є європейська політика США в контексті розвитку міжнародних відносин кінця 80-х - 90-і роки ХХ ст.

Предметом дослідження є концептуальне забезпечення та реалізація політики США відносно країн Східної Європи.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з кінця 80-х років ХХ ст. до 2000 року, що включає перебування при владі республіканської адміністрації Дж. Г.У. Буша та демократичної адміністрації Б. Клінтона. Цей період ознаменувався закінченням “холодної війни”, кардинальними змінами у політичних системах країн Східної Європи та початком зародження сучасної системи міжнародних відносин, що у свою чергу призвело до складної еволюції східноєвропейської політики США.

З метою створення цілісної картини еволюційного процесу змін у політиці США щодо країн Східної Європи проведено історичний екскурс в події 40 - 80-х років. В наступні роки відбулися зміни в зовнішньополітичній стратегії США, що відображали системні трансформації, зумовлені розпадом біполярної системи міжнародних відносин. В основу американського зовнішньополітичного курсу в Східній Європі було покладено стратегію “залучення” східноєвропейських країн до міжнародного співробітництва та “розширення" їх впливу на міжнародній арені.

Верхньою межею дослідження визначено 2000 р., а саме закінчення правління адміністрації Б. Клінтона.

Географічні межі дослідження локалізуються територією Східної Європи, що охоплює такі держави як Польща, Румунія, Чехія, Угорщина, Словаччина та Болгарія.

Автор свідомо не розглядає політику США відносно України та Росії, бо це може бути окремим дослідженням.

Мета дослідження полягає у розкритті еволюції східноєвропейської політики США кінця 80-х - 90-і роки ХХ ст., визначенні концептуальних і політичних особливостей її розробки та реалізації в зазначений період.

Досягнення поставленої мети вимагає постановки і розв'язання наступних завдань:

узагальнити та систематизувати джерельну базу дослідження та стан наукової розробки теми;

з'ясувати місце східноєвропейського регіону в політиці США після Другої світової війни;

розкрити американські оцінки революційних змін у країнах Східної Європи на рубежі 1980-х - 1990-х років;

дослідити американські концепції розвитку відносин з країнами Східної Європи після революційних подій;

проаналізувати позицію США щодо розширення НАТО на Схід;

виявити ставлення Сполучених Штатів Америки відносно включення країн Східної Європи до ЄС;

розкрити основні риси політико-дипломатичних, економічних, культурних та гуманітарних зв'язків США з країнами Східної Європи.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є принципи історизму, багатофакторності та системності, які дають можливість дослідити розвиток внутрішньополітичних процесів у динаміці й тісному зв'язку з конкретними історичними умовами. Для розв'язання окремих завдань застосовано порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, ретроспективний та статистичний методи дослідження.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначена відсутністю узагальнюючих досліджень із обраної проблематики у вітчизняній та зарубіжній історіографії. У дисертаційному дослідженні проаналізовано історіографію проблеми, введено до наукового обігу документи та матеріали зовнішньої політики США, частина яких недостатньо або неповно використовувалась у наукових працях. Автором проведено цілісне дослідження місця східноєвропейського регіону в американській зовнішній політиці після Другої світової війни. У дисертаційному дослідженні висвітлено зовнішньополітичні заходи, за допомогою яких США забезпечують національні інтереси в європейському регіоні. В результаті виявлено причинно-наслідковий зв'язок між розходженням у відносинах між Сполученими Штатами та Європейським Союзом та політикою Сполучених Штатів стосовно країн Східної Європи; між підтримкою Сполученими Штатами розширення НАТО на Схід та інтеграції країн Східної Європи до ЄС. В роботі розкрито зміст політико-дипломатичних, економічних, культурних та гуманітарних зв'язків США з країнами Східної Європи.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що основні результати, положення, висновки, а також матеріали дослідження можуть бути використані в діяльності науково-дослідних інститутів та центрів в процесі розробки стратегії інтеграції України до європейських та трансатлантичних інституцій. Матеріали дослідження можуть знайти практичне використання при підготовці монографій, наукових статтей, навчальних посібників та підручників із всесвітньої історії, історії дипломатії та зовнішньої політики, а також при підготовці спецкурсів у вищих навчальних закладах.

Апробація та публікація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та висновки дисертації доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Загальна концепція дослідження та його окремі аспекти знайшли своє відображення у доповідях та виступах на наукових конференціях: П'ята Міжнародна науково-практична конференція молодих учених “Шевченківська весна" (Київ, 2007 року); Шоста Міжнародна науково-практична конференція молодих учених “Шевченківська весна" (Київ, 2008 року); ХV Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих учених “Ломоносов-2008" (Москва, 2008 року); ІІ Міжнародна науково-практична конференція молодих учених “Дні науки історичного факультету-2009" (Київ, 2009 року). Основні положення дослідження було відображено в 4-х наукових статтях у фахових виданнях.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначені об'єкт і предмет дослідження, мета й завдання, хронологічні та географічні рамки, розкрито основні методи дослідження, його практичне значення, охарактеризовано наукову новизну одержаних результатів, а також апробацію основних висновків і теоретичних положень дисертації.

У розділі 1 “Джерельна база та історіографія дослідження" характеризуються використанні при роботі над темою джерела і розглядається стан наукової розробки проблеми.

Джерельною базою дослідження є офіційні публікації матеріалів Білого дома, держдепартаменту; матеріали слухань у комітетах і підкомітетах Сенату та Палати представників Конгресу США; документи Північноатлантичного альянсу; опубліковані праці політичних діячів США; мемуарна література.

Офіційна позиція виконавчої влади США щодо відносин з країнами Східної Європи відображена у президентських документах: посланнях президента США до Конгресу, заявах і промовах, прес-конференціях, виступах, що друкуються в “Щотижневих зібраннях президентських документів” і в щорічниках “Офіційні папери президента США”. В дисертації використані президентські документи Г. Трумана, Дж. Буша, Б. Клінтона Public papers of the President of the US Harry S. Truman. - W., US GPO, 1963; Public papers of the presidents of the United States. George Bush. - Vol. 1, 1989. - Washington : United States Government Printing Office, 1990 ; Public Papers of the Presidents of the United States. William J. Clinton. 1994-1997 - Washington : United States Government Printing Office, 1999., а також документи держдепартаменту США Report to the Congress on the Enlargement of North Atlantic Treaty Organization: Rationale, Benefits, Costs, and Implications. - Washington D. C.: Bureau of European and Canadian Affairs, U. S. Department of State, 24 February, 1997. - Internet. - www.state.gov/www/regions/eur/9702nato_report.html. .

Для дослідження різних аспектів політики Вашингтона в Східній Європі в роки “холодної війни" важливе значення мають американські публікації документів Historic Documents on the Presidency 1776-1989. - Washington, 1989; Essays and Documents in American Foreign Relations (1890-1991). - N. Y., 1992. .

Вивчення та аналіз матеріалів слухань Конгресу США Polish and Hungarian Democracy Initiative of 1989. 101 US Congress. House of representatives.committee on Foreign Affairs. Report. 16 October, 1989. - Washington: US Government Print Office, 1989; Support for East European Democracy (SEED) Act of 1989. 101 US Congress. House of Represenatives. Conference Report. 17 November, 1989. - Washington: U. S.government Printing Office, 1989. , на яких розглядалися проблеми Східної Європи, дають можливість ознайомитися з оцінками політиків і експертів США, простежити механізм розробки та реалізації рішень Конгресу.

Окрему групу джерел складають документи Північноатлантичного альянсу, серед яких основний конституційний документ НАТО - Вашингтонський договір, стратегічні концепції альянсу, Хартії, які визначали відносини НАТО з країнами-партнерами, документи самітів НАТО, а також матеріали самітів ЄС.

Важливим джерелом є мемуари політичних і громадських діячів США, які доповнюють офіційні документи. Серед них можна виділити мемуари Дж.Г. Буша, М. Олбрайт, В. Крістофера, З. Бжезинського, Г. Кісінджера, М. Горбачова Bush С. A War Like No Other: The Truth About China's Challenge to America. - N. Y., 2007; Albright Madeleine. Madam Secretary: a memoir / Bill Woodward (with). - N. Y., 2003. - 563 p.; Christopher W. Chances of a Lifetime - W., 2001; Бжезинский Збигнев. Великая шахматная доска; Господство Америки и его геостратегические императивы. - М., 1999. - 256 с.; Kissinger H. American foreign policy: three essays. - N. Y., 1977. - 445 p.; Горбачев М.С. Годы трудных решений: 1985-1992 гг.: Избранное. - М., 1993. - 531 с. .

У дослідженні використовувалися джерела отримані через мережу Інтернет, зокрема інформація з офіційних веб-сайтів Білого дому, державного департаменту США.

Автор проаналізувала існуючу американську літературу і виділила дві групи науково-дослідницьких робіт з теми дослідження. Першу групу складають дослідження головним об'єктом яких була зовнішня політика США. До другої групи відносяться дослідження, присвячені різним проблемам європейської історії ХХ століття. Дослідження процесу формування та реалізації політики США щодо Східної Європи в контексті загальноєвропейських змін та революційних трансформацій у східноєвропейських країнах досить грунтовно висвітлюється у працях Бенета Деніча “Кінець холодної війни. Європейський Союз та зміна глобальної сили” (1990) і Роберта Гейтса “З тіні: завершення історії п'яти президентів і яким чином вони виграли війну" (1996). В дисертації були використанні розроблені американськими науковими організаціями (університетами, дослідницькими інститутами і центрами), оборонними і зовнішньополітичними відомствами аналітичні довідки і доповіді, присвячені проблемам формування зовнішньополітичної стратегії США відносно Східної Європи, а також структур європейськї колективної безпеки. Серед них можна виділити збірку досліджень “Америка і Європа: співробітництво в нову еру”America and Europe: a partnership for a new era / Ed. by David C. Gompert and F. Stephen Larrabee. - Cambridge: Cambridge University Press, 1998. . Достатньо грунтовний аналіз східноєвропейської політики США був здійснений в статтях В. Робертса, Т. Курана, С. Ларрабі, Л. МіллераRoberts W. A New Status for Eastern Europe // The World Today. - 1989. - October. - Vol. 45., № 10; Kuran T. The Element of Surprise in the East European Revolution of 1989 // World Politics. - Vol. 44. - October 1991; Larrabee F. S. Security challenges on Europe's eastern periphery // America and Europe: a partnership for a new era / Ed. by David C. Gompert and F. Stephen Larrabee. - Cambridge: Cambridge University Press, 1998; Miller L. Bush's Foreign Policy: Old Bottles, New Wine? // The World Today. - 1989. - April. - Vol. 45., № 4. .

Аналізуючи праці американських фахівців-міжнародників, слід відзначити, що в політико-академічному істеблішменті США не було серйозних розходжень щодо впровадження демократичних цінностей в країнах Східної Європи та залучення їх до співробітництва з європейськими економічними інституціями. Розходження між науковцями поміркованого / ліберального напрямку (представники фонду Карнегі, фонду Стенлі, Центру стратегічних і міжнародних досліджень) і консерваторами (із фонду Спадщин, Підприємницького інституту тощо) виникали через різне ставлення до мети і пріоритетів залучення східноєвропейських країн до євроатлантичних установ, зокрема НАТО. Представники поміркованих кіл (С. Гоффман, Р. Фрідман, Р. Мерфі, Дж. Най, Е. Лейк), виступаючи за реформування НАТО, сприймали залучення східноєвропейських країн до альянсу, як просування демократії на Схід і розширення європейської структури безпеки. Для консервативних аналітиків (Н. Подгорець, У. Крістол, Р. Пайпс, П. Нітце, Р. Конквест) безумовне поглинання цих країн Північноатлантичним альянсом означає просування на Схід своєрідного бар'єра проти імперської Росії.

Помітний внесок у визначення ролі і місця Східної Європи у зовнішній політиці США зробили фахівці з теорії міжнародних відносин Дж. Айкенбері, З. Бжезинський, Г. Кіссінджер, М. Мандельбаум, Ч. Краутхаммер та інші. Вони оцінили закінчення “холодної війни" як безумовну перемогу Заходу, що надавало йому можливість заповнити у східноєвропейському регіоні вакуум сили, який утворився після “витіснення" СРСР.

У вітчизняній історіографії американська зовнішня політика та, зокрема, її східноєвропейський напрямок представлена у низці дисертаційних робіт, монографій та статей. Докторська дисертація Потєхіна О.В. “Формування політики США по відношенню до держав Східної Європи після ІІ світової війни" (1988) присвячена східноєвропейській політиці США в повоєнний період на прикладі таких країн як Польща, Чехословаччина та Югославія. Автор дійшов висновку, що політика США відносно східноєвропейських країн в першу чергу розглядалася американською адміністрацією через призму відносин з СРСР. У дисертації також зазначалося, що сутність політики США щодо східноєвропейських країн була принципово антирадянською, а головне її завдання - сприяти “більшій автономії" соціалістичних країн та їх “відходу” від СРСР. На увагу заслуговує дисертаційне дослідження О. Санжаревського “Східноєвропейська політика НАТО кінця 80-х - середини 90-х років XX ст. (на прикладі Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини) ” (1998), в якій розглядається процес формування взаємин Північноатлантичного союзу зі східноєвропейськими країнами в період їхнього демократичного відродження. Специфіка системи та структури національних інтересів і цілей міжнародної політики США періоду системної кризи соціалізму та розпаду СРСР досліджена в дисертаційній роботі Н. Турчак “Зовнішня політика адміністрації Дж. Буша: концептуальний та прикладний аспекти" (1998). У монографії А. Дашкевича “На роздоріжжі: Виклики сучасності і парадокси зовнішньої політики США" (1996) автор, аналізуючи деякі регіональні напрямки діяльності США, у тому числі і східноєвропейський, звертає особливу увагу на важливість врахування внутрішніх чинників, які значно впливали та впливають на зовнішню політику.

Важливе значення для розуміння концептуальних підходів США до трансатлантичних відносин та ролі східноєвропейських країн у цих відносинах, політики розширення НАТО на Схід мають грунтовні історичні та політологічні праці Є. Камінського, Б. Канцелярука, Є. Кіша, І. Дудко, О. Брусиловської, М. Бессонової, Лакішика Д. МКамінський Є., Дашкевич А. Політика США щодо України: Витоки. Концептуальні основи. Практична еволюція / Є. Камінський, А. Дашкевич - К., 1998. - 548 с.; Канцелярук Б.І. Східноєвропейська дилема Америки / Б.І. Канцелярук - К., 1995. - 200 с.; Кіш Є.Б. Сучасні пріоритети регіональної політики Європейського Союзу / Є.Б. Кіш // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К., 2007. - Вип. 70, ч. 2. - C. 85-82; Дудко І. Держдепартамент і держсекретар в системі зовнішньополітичного механізму США // Політичний менеджмент: Український науковий журнал / І. Дудко - К., 2006. - № 5. - C. 145-154; Брусиловська О. Фактор НАТО в розробці нової зовнішньополітичної стратегії країн Східної Європи / О. Брусиловська // Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія "Міжнародні відносини”. - Львів, 2007. - Вип. 20. - C. 43-50; Бессонова М.М. Зміни у східноєвропейській політиці США (1989 - перша половина 1990 рр.): автореф. дис... канд. іст. наук: 07. 00. 02 / Запорізький держ. ун-т - Запоріжжя, 2000. - 20 с.; Лакішик Д.М. Трансатлантичні відносини: нові виклики і пріоритети / Д.М. Лакішик // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К., 2006. - Вип. 61, ч. 2. - С. 40-46. .

Питанням вивчення геополітичних змін на європейському континенті, включно і в регіоні Східної Європи, присвячені дослідження С. Віднянського, А. Мартинова, Б. Парахонського, О. Горенка, Ф. Рудича, О. ДергачоваВіднянський С.В., Мельникова І.М. Мартинов А.Ю. Зовнішня політика України в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (1991-2003): Анотована історична хроніка міжнародних відносин / НАН України; Інститут історії України. - К., 2004. - 616 с.; Парахонський Б. Ризики та переваги євроатлантичного курсу / Ю. Парахонський // Україна - НАТО. - К., 2007. - № 1-2. - С. 24-32; Горенко О.М. Соціально-політичний вимір європейської інтеграції та Українa / НАН України; Інститут історії України. - К., 2002. - 170 с.; Рудич Ф.М., Балабан Р.В., Дергачов О.П. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти / Міжрегіональна академія управління персоналом; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - К., 2002. - 448 с. .

Політика ЄС до східноєвропейського регіону докладно висвітлена у публікаціях Н. Буренка, Т. Герасимчука, монографіях В. Копійки, І. Піляєва, С. Пирожкова, О. Власюка, А. Гуцала, Г. Перепелиці, О. БодрукаБуренко Н.М. Шлях європейської інтеграції, що його застосовують до країн-кандидатів з Центральної Європи / Н.М. Буренко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К., 2001. - № 30, ч. 2. - С. 19-27; Герасимчук Т.Ф. Країни Центральної Європи в політиці Європейського Союзу (1989-2004 рр.): автореф. дис... канд. іст. наук: 07. 00. 02 / НАН України; Інститут історії України - К., 2005. - 23 с.; Копійка В.В. Розширення Європейського Cоюзу. Теорія і практика інтеграційного процесу. - К., 2002. - 254 с.; Піляєв І.С. Рада Європи в сучасному євроінтеграційному процесі / І.С. Піляєв - К., 2003. - 446 с.; Пирожков С. Нова ситуація вимагає нового мислення / С. Пирожков // Національна безпека і оборона. - К., 2002. - № 8 - С. 7-10; Власюк О. Проблеми національної безпеки України в умовах євроатлантичної інтеграції / О. Власюк // Євроатлантикінформ. - К., 2008. - № 2. - С. 9-14; Гуцал А.Ф. Украина в интеграционных процесах / А.Ф. Гуцал // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К., 2006. - Вип. 62, ч. 1; Перепелиця Г.М. Генезис конфліктів на посткомуністичному просторі Європи / Національний ін-т стратегічних досліджень при Президентові України. - К., 2003. - 256 с.; Бодрук О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти / О.С. Бодрук - К., 2001. - 299 с. .

У сучасній російській історичній науці політика США у Східній Європі не стала предметом окремого узазальнюючого дослідження. Але окремі аспекти відносин США з східноєвропейськими країнами, особливо проблема розширення НАТО на Схід, висвітлюються у наукових публікаціях Ю.П. Давидова, І. Кабринської, Т.В. Каширіної, Т. ШаклеїноїДавыдов Ю.П. Политика "холодной войны" США против стран Восточной Европы (1945-1960 гг.) / Ю.П. Давыдов // Американский ежегодник. - М., 1985. - С. 14-19; Кабринская И. Политика США в Центральной и Восточной Европе / И. Кабринская // США: ЭПИ. - 2000. - № 12. - С. 25-32; Каширина Т.В. Проблема расширения НАТО в американо-российских отношениях / Т.В. Каширина // Проблемы истории и историографии нового и новейшего времени. Сборник научных трудов. - М., 1999. - С. 34-40; Шаклеина Т. Дискуссии в США по внешней политике / Т. Шаклеина // США: ЭПИ. - 1999. - № 12. - С. 45-51. .

Безпосередньо аналізу політики розширення ЄС присвячено колективні монографії: за редакцією Н. Кулікової “Країни Центральної й Східної Європи на шляху в Європейський Союз” Інституту міжнародної економіки і політичних досліджень; “Розширення ЄС на Схід: передумови, проблеми, наслідки” за редакцією Н. Арбатової. Євроінтеграційні дослідження представляють Ю. Борко, Л. Тлухарєв, М. Карчалова, М.М. Бірюков, Д.Б. КазаріноваБорко Ю.А. От европейской идеи - к единой Европе / Ю.А. Борко - М., 2003. - 446 с.; Глухарев Л.И. Европейские сообщества: в поисках новой стратегии / Л.И. Глухарев - М., 1990. - 285 с.; Каргалова М.В. Европейская социальная модель / М.В. Каргалова // Современная Европа. - М., 2008. - № 1. - С. 53-64; Бирюков М.М. Европейская интреграция: международно-правовой поход / М.М. Бирюков - М., 2004. - 206 с.; Казаринова Д.Б. Европейская интеграция: политико-инстуциональный и социокультурный аспекты: автореферат дисс... кандидата политических наук / Д.Б. Казаринова - М., 2006. - 23 с. .

Варто відзначити, що розглядаючи зовнішньополітичні концепції США, а також політику інкорпорації східноєвропейських країн у євроатлантичні та загальноєвропейські інституції, сучасні російські дослідники часто виступають з упереджених позицій. Їх увага зосереджена, перш за все, на можливих наслідках політики США у Східній Європі, яка наперед розглядається як загроза для безпеки Росії. Цим зокрема позначена монографія Російського інституту стратегічних досліджень “США в новом мире: переделы могущества” (М., 1997), збірник статей низки московських авторів Передчуття нової “холодної війни" (2007) тощо.

Розділ 2 “Місце східноєвропейського регіону в політиці США в умовах біполярного протистояння”. По закінченню ІІ світової війни країни Східної Європи для США представляли геополітичний інтерес. Під час Ялтинської конференції Східна Європа залишалася в радянській сфері впливу. США прагнули залучити країни регіону до створення демократичних режимів. Місце та роль східноєвропейського регіону в зовнішньополітичній стратегії США після ІІ світової війни була визначена в “доктрині Трумена”, в якій президент проголосив зовнішню стратегію держави на “стримування комунізму”. В 1949 році принципи східноєвропейської політики були викладені в Директиві Ради національної безпеки 58/2, в якій зазначалося, що головною метою політики США щодо Східної Європи було ведення боротьби з однопартійними тоталітарними режимами. В Директиві вперше було висунуто принцип диференційованого підходу до східноєвропейських країн, що передбачав індивідуальний підхід до кожної конкретної держави з урахуванням її специфіки. З утворенням в 1949 р. НАТО, а в 1954 р. Організації Варшавського договору було завершено процес консолідації союзників обох наддержав та залучення їх до участі в глобальній конфронтації. США взяли на себе зобов'язання виступати гарантом стабільності на європейському континенті, а у відповідь на ескалацію американського впливу у регіоні Радянський Союз зобов'язався підтримувати країни Східної Європи. Д. Ейзенхауер продовжував політику Трумена по “звільненню" східноєвропейських країн. Дж. Кеннеді запропонував політику “мирного врегулювання”, для реалізації якої планувалося розвивати та зміцнювати економічні зв'язки країн Західної та Східної Європи. Хоча така політика в час його президентства не мала практичного втілення, вона стала основою політики “наведення мостів” у Східній Європі в період адміністрації Л. Джонсона. Доктрина Ніксона поєднувала політику розрядки зі старою ідеєю про “керівну роль” США в повоєнному світі. Для зовнішньополітичного курсу Дж. Картера характерним було посилення антирадянських настроїв, жорсткість та безкомпромісність у відносинах з Радянським Союзом. Адміністрація Рейгана різко переходить від політики конкуренції з СРСР до суперництва у військово-технічній сфері. Посилюється гонка озброєнь та розгортається “психологічна війна" між США та СРСР в регіоні Східної Європи. Лише з настанням “епохи Горбачова" Вашингтон обирає курс на відхід від політики “холодної війни”.

Розділ 3 “Концептуальні засади формування східноєвропейської політики США в постбіполярну епоху" складається з двох підпунктів.

У підрозділі 3.1 “Зміни в американській політиці щодо країн Східної Європи на рубежі 1980-х - 1990-х років" викладені нові підходи східноєвропейської політики США в умовах революційних подій у Європі. Демократичні перетворення в східноєвропейському регіоні, які розпочалися в 1989 році, спонукали політико-академічну еліту США до розробки нового зовнішньополітичного курсу відносно країн Східної Європи в цілому і до кожної держави окремо. Американський Фонд спадщини активно проводив експертно-аналітичні дослідження політичної ситуації в Східній Європі і рекомендував президенту Дж. Бушу-старшому доктрину “звільнення”, яка фактично була продовженням зовнішньополітичних дій адміністрації Р. Рейгана. Для досягнення мети планувалося поступово повалити “радянськоу імперію”. Професор Колумбійського університету Ч. Гаті пропонував виважений, поміркований підхід, що будувався на принципах політичної співпраці та планомірної еволюційної зміни влади в країнах Східної Європи. Зокрема, було запропоновано інструмент фінансових інвестицій в економічні реформи країн, але за умов їх “дозованості” та контролю за витратами. Сполучені Штати були зацікавлені у “мирній еволюції демократії” в Східній Європі та прагнули сприяти проведенню політичних та економічних реформ в країнах, але не на шкоду політичній стабільності в регіоні. Найбільше занепокоєння в політичної еліти США викликала можливість радянського військового втручання в події, що відбувалися в регіоні. А це неминуче мало привести до поновлення конфронтації у відносинах США-СРСР.

Підрозділ 3.2 “Формування нових концепцій східноєвропейської політики США в умовах оксамитових революцій”. В квітні 1989 року відбулися засідання Ради національної безпеки, на яких обговорювалося питання допомоги Східній Європі. В липні 1989 року були визначенні основні напрямки заходів США щодо допомоги країнам Східної Європи: надання статусу найбільш сприятливих націй у торгівлі; поширення політичних контактів, культурного обміну; інвестування у видавництво літератури з вільного підприємництва та ринкових відносин; утворення різних фондів для організації навчальних та тренувальних програм з економічних та політичних проблем. Під час формування нових концепцій східноєвропейської політики американським аналітикам необхідно було вирішити низку проблемних питань. Зокрема, виникло питання про доцільність продовження “політики диференціації”. До її традиційних критеріїв (незалежність від Москви та забезпечення прав людини) був сформульованний новий критерій - економічні реформи. Серед інших проблемних питань: необхідність врахування позиції СРСР у Східній Європі, роль США в трансатлантичних процесах у регіоні, види допомоги країнам, економічна та політична еміграція з східноєвропейських країн до США та Західної Європи. Наприкінці 1989 року були зроблені основні кроки щодо законодавчого закріплення змін в американській східноєвропейській політиці. Таким чином, процес формування політики США щодо країн Східної Європи відбувався, з одного боку, під впливом реальних зрушень у системі міжнародних відносин, зокрема, на європейському континенті, а з другого - під впливом сприймання та реагування американськими політиками нової міжнародної ситуації.

американський східноєвропейська країна політика

В розділі 4 “Позиція США відносно включення східноєвропейських країн до євроатлантичних структур” проаналізовано основні засади політики Сполучених Штатів Америки відносно євроатлантичної інтеграції.

У підрозділі 4.1 “Розширення НАТО на Схід: позиція США" аналізується процес трансформації Північноатлантичного альянсу в умовах нового світового порядку. На рубежі 1980-1990-х рр. відбулося руйнування стійкої біполярної системи міжнародних відносин. Натомість почав складатися нестабільний та не прогнозований світовий порядок, який в свою чергу відзначився появою нових викликів міжнародній безпеці. Із закінченням “холодної війни" постало питання про коригування цілей та форм діяльності найважливішої військово-політичної структури у євроатлантичному середовищі - НАТО. В американських політичних та наукових колах відбувалися гострі дискусії щодо місця і ролі Північноатлантичного союзу в регіональному та глобальному вимірі. Розширення НАТО на Схід мало закріпити європейську єдність, засновану на загальних демократичних цінностях. Своєрідною перевіркою на готовність щодо членства в організації для низки східноєвропейських країн була Програма “Партнерство заради миру”. Автор стверджує, що основними цілями політики розширення НАТО на Схід було зміцнення демократичних та ринкових реформ у Східній Європі та продовження процесу європейської інтеграції. Теоретична основа офіційної позиції США щодо включення країн Східної Європи до Північноатлантичного Альянсу будувалася на поєднанні концептуальних пропозицій двох політичних шкіл демократичного напрямку (“міжнародний лібералізм” або “ліберальний інтернаціоналізм”) та радикального напрямку (“радикальний гегемонізм” або “політичний реалізм”).

У підрозділі 4.2 “Позиція Сполучених Штатів Америки до процесу включення країн Східної Європи до ЄС” розкрито основні суперечності в американських політичних колах, які пов'язанні з доцільністю розширення Європейського Союзу на Схід і можливими наслідками даного процесу для Сполучених Штатів Америки. Після розпаду Радянського Союзу ЄС почав поглиблювати економічну співпрацю з країнами Східної Європи, більшість з яких своїм головним завданням зовнішньополітичної стратегії висловили намір щодо членства в ЄС. В американській політичній думці проблема розширення Європейського Союзу отримала неоднозначні оцінки: від абсолютно критичних до повного схвалення. Консервативні кола американських науковців негативно оцінювали перспективу розширення ЄС на Схід, і наголошували, що в майбутньому це може створити проблеми у відносинах США з окремими європейськими країнами. Одним з прихильників таких поглядів був директор Центру досліджень ЄС при Гарвардсьму університеті Дж. Рабкін, який вважав, що це викличе загрозу для американської свободи у діях на світовій арені. На думку американських аналітиків, у разі успішної євроінтеграції східноєвропейських країн та їх повноцінної діяльності в рамках ЄС, між Сполученими Штатами та Європейським Союзом можливі два сценарії розвитку відносин: конкуренція або партнерство, або їх поєднання.

Розділ 5 “Основні риси політико-дипломатичних, економічних та гуманітарних відносин США з країнами Східної Європи”. Починаючи з 1989 року можемо чітко констатувати підвищену зацікавленість американських адміністрацій у розвитку взаємовідносин з країнами Східної Європи. На початку 1990-х років були встановленні дипломатичні відносини між США та Польщею, Угорщиною, Румунією, Болгарією, Чехією та Словаччиною. Розбудова політичних та дипломатичних відносин США з країнами Східної Європи відбувалась під гаслом “не загострювати відносини з Радянським Союзом”. В економічному ж відношенні країни Східної Європи не посідали важливого місця у зовнішній торгівлі США в кінці 80-х - на початку 90-х років ХХ ст. До інструментів економічного впливу офіційного Вашингтона на регіон Східної Європи американські політики відносили паралельне та навіть одночасне здійснення багатосторонніх та двосторонніх фінансових програм. Крім того, надання Сполученими Штатами допомоги молодим демократіям розглядалось у контексті загальної допомоги Заходу через інститути Світового Банку та Міжнародного Валютного Фонду. На законодавчому рівні в Сполучених Штатах було прийнято спеціальний Закон про підтримку східноєвропейських демократій (1989), який пердбачав загальну допомогу в розмірі 930 млн. дол. на 1990-1992 фінансові роки. Починаючи з середини 90-х років ХХ ст. американські зусилля були направлені на зміну менталітету населення східноєвропейського регіону, засобами інформаційної комунікації здійснювався вплив на підсвідомість громадян цих країн щодо сприйняття західних демократичних цінностей. В рамках американських програм на початку 1990-х років фінансувалися в першу чергу такі сфери, як екологія, транспорт, промисловість, стандарти якості продукції та умови праці. Бюро у справах освіти та культури з 1995р. ініціювало та впровадило в таких східноєвропейських країнах, як Польща, Угорщина, Чехія та Словаччина програми, які надавали гранти аспірантам, дослідникам, викладачам та керівникам, програми по вивченню англійської мови, освітні партнерські програми, що мали на меті підтримувати контакти між американськими та східноєвропейськими установами у сфері середньої та вищої освіти.

У висновках сформульовані загальні результати дослідження та викладено основні положення дисертаційної роботи, які виносяться на захист:

Проаналізований стан вивчення теми у зарубіжній та вітчизняній історіографії свідчить, що в сучасній історичній науці фактично відсутні дослідження, у яких є повно і всебічно висвітлено процес трансформації зовнішньої політики США кінця 80-х - 90-і роки ХХ ст. відносно країн Східної Європи. Переважна більшість наукових публікацій присвячена вивченню окремих аспектів зовнішньої політики США у східноєвропейському регіоні. Водночас джерельна база є достатньо широкою та різноплановою для створення цілісного дослідження політики США у східноєвропейському регіоні в зазначений період. Автором вперше залучені до наукового обігу офіційні документи США, що містять значний обсяг інформації та дозволяють більш детально і змістовно дослідити трансформацію східноєвропейської політики США. Переважна більшість наукових публікацій присвячена вивченню окремих аспектів зовнішньої політики США у східноєвропейському регіоні.

Після Другої світової війни східноєвропейська політика США пройшла кілька еволюційних стадій. Так, на першому етапі, в період 1945-1950 рр. Східній Європі відводилась роль “демократичного буферу” між країнами Заходу та Радянським Союзом. На другому етапі, в період 1950-1980 рр. східноєвропейські країни розглядались в Білому домі, як стратегічно важлива зона в ідеологічному протистоянні та політичній боротьбі з Радянським Союзом. На третьому етапі (1980-1989 рр.) східноєвропейський регіон позиціонував у зовнішньополітичній стратегії США як важливий геополітичний об'єкт у боротьбі за світове лідерство. До революційних подій 1989 року політика США відносно країн Східної Європи здійснювалась в контексті американсько-радянських відносин. Після ряду революцій та в результаті трансформаційних процесів у регіоні, Східна Європа стала частиною американської загальноєвропейської політики, зорієнтованої на реалізацію більш тривалих інтересів збереження стабільного миру. Це передбачало забезпечення умов для подальшої активної участі Сполучених Штатів Америки у справах Європи.

Покращення американсько-радянських відносин вплинуло на характер реакції США на революційні процеси, що відбулись у країнах Східної Європи. Пріоритет відносин з СРСР залишався головним чинником американської зовнішньої політики. З іншої сторони, з поширенням економічної та політичної лібералізації східноєвропейських країн і невтручанням СРСР у ці процеси, наявною ставала ймовірність виникнення так званого “геополітичного вакууму" в Східній Європі. Це стало підставою для суперництва між Західною Європою та США, які намагалися тоді зайняти місце СРСР.

Під час формування нової східноєвропейської політики США були визначені її основні принципи: збереження “політики диференціації" в новій геополітичній ситуації; фінансова допомога країнам Східної Європи; активне залучення США до політичних процесів, які відбувалися в Європі. Основні законодавчі зусилля 1989 року були спрямовані на затвердження фінансування допомоги Польщі й Угорщині, тому що саме ці країни першими відійшли від комуністичної форми правління та розглядалися Сполученими Штатами як модель для інших східноєвропейських країн. Після тривалих дискусій був ухвалений “Закон про підтримку східноєвропейської демократії 1989”, який враховував більшість пропозицій американського Конгресу і президента. Також була визначена участь Сполучених Штатів в багатосторонніх міжнародних організаціях і групах, які брали активну участь у сприянні процесам лібералізації регіону.

Дискусії між американськими неоізоляціоністами, які наполягали на необхідності скорочення силового втручання за межами держави і підпорядкування зовнішньополітичного курсу країни її економічним інтересам та прихильниками збереження та подальшого розвитку активної міжнародної ролі США, яких представляли неоглобалісти, завершилися перемогою останніх. Одним із шляхів досягнення цієї мети було проголошено розширення Північноатлантичного альянсу на Схід, яке стало визначальним моментом побудови нової системи міжнародних відносин постконфронтаційного періоду. Метою східноєвропейської політики США стало прагнення утримувати під контролем процес європейської інтеграції. НАТО та американська військова присутність в Європі стали інструментами контролю над європейським простором.

Ставлення США щодо розширення ЄС на Схід визначалося певною мірою прагненням послабити єдність Європейського Союзу. Для досягнення своєї мети американські урядовці вміло використовують європейські суперечності: політична конкуренція Франції та Німеччини в рамках ЄС; побоювання Великої Британії щодо можливості посилення внутрішньоінтеграційних процесів ЄС без її участі; сумніви європейської спільноти в можливості вирішити балканську проблему власними силами тощо. В цілому, Сполученим Штатам Америки вигідна об'єднана Європа. Але вона має бути підпорядкована у військовому плані США. Посилення сепаратизму всередині ЄС, на думку американських політиків, має стратегічний характер: трохи послаблений в єдності Європейський Союз не може протистояти Сполученим Штатам Америки ні в економічних, ні в політичних проблемах.

Одним з основних інститутів американського уряду, що відповідає за реалізацію культурних програм в східноєвропейському регіоні є Бюро у справах освіти і культури. Одним з найбільш дієвих інструментів здійснення зовнішньої культурної політики Сполучених Штатів в Східній Європі є Інформаційне агентство США. В контексті розвитку двосторонніх відносин на державному рівні отримали підтримку щодо діяльності у Східній Європі низка американських благодійних інститутів та програм, а також благодійних фондів. При цьому особлива увага приділялась удосконаленню та демократизації у розрізі світових стандартів інформаційної політики східноєвропейських країн. Активного розвитку набув культурно-освітній обмін між державами Східної Європи та США на рівні науково-дослідних та освітньо-мистецьких проектів. Головним завданням зовнішньої культурної політики США в регіоні Східної Європи були “американізація" громадської свідомості східноєвропейців та формування позитивного іміджу американської держави.

Список опублікованних праць за темою дисертації

Статті:

1. Концептуальне забезпечення політики США щодо розширення НАТО на схід / А.Ю. Корнієнко // Наукові записки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія “Педагогічні та історичні науки”. - К., 2008. - Вип. LXIII (73). - С.278-287.

2. Геополітичний вимір проблеми розширення НАТО на схід / А.Ю. Корнієнко // Наукові записки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія “Педагогічні та історичні науки”. - К., 2008. - Вип. LXXIV (74). - С.253-261.

3. Американські оцінки революційних змін у східноєвропейській політиці на межі 80-90-х років ХХ ст. / А.Ю. Корнієнко // Часопис української історії (кафедра української історії та етнополітики, КНУ імені Тараса Шевченка). - К., 2009. - Вип.13. - С.74-80.

4. Американські концепції відносин США і країн Східної Європи за умов революційних змін на межі 80-90-х років ХХ ст. / А.Ю. Корнієнко // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - К., 2009. - Вип.4 (51). - С.111-116.

Матеріали конференцій:

1. Розширення НАТО на схід: інтереси, протиріччя, концепції / А.Ю. Корнієнко // Шевченківська весна: матеріали міжнар. наук. - практ. конф. молодих учених, присвяченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. - К., 2007. - Вип.5, ч.2. - С.83-85.

2. Геополитический аспект проблемы расширения НАТО на Восток / / А.Ю. Корнієнко // Материалы XV Междунар. конф. студ., аспирантов и молодых ученых “Ломоносов”. - М., 2008. - С.117-121.

3. Місце східноєвропейського регіону в зовнішній політиці Сполучених Штатів Америки після закінчення Другої світової війни / А.Ю. Корнієнко // Дні науки історичного факультету: матеріали ІІ Міжнар. наук. - практ. конф. молодих учених, присвяченої 175-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Вип. І, ч.2. - К., 2009. - С.109-111.

Анотація

Корнієнко А.Ю. Східноєвропейська політика США кінця 80-х-90-і роки ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

У дисертації проаналізовані загальні риси, чинники та особливості трансформації політики Сполучених Штатів Америки відносно країн Східної Європи після закінчення “холодної війни”. В дисертації досліджено місце східноєвропейського регіону в політиці США після Другої світової війни, викладені американські оцінки революційних змін у східноєвропейській політиці на рубежі 80-90-х років ХХ століття та досліджено американські концепції розвитку відносин з країнами Східної Європи після революційних подій. Автор проаналізувала позицію Сполучених Штатів Америки щодо розширення НАТО та ЄС на Схід та виклала основні риси політико-дипломатичних, економічних, культурних та гуманітарних зв'язків США з країнами Східної Європи.

Ключові слова: Східна Європа, політика США, міжнародні відносини, НАТО, Європейський Союз.

Аннотация

Корниенко А.Ю. Восточноевропейская политика США конца 80-х - 90-е гг. ХХ ст. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка. - Киев, 2010.

В диссертации на основании значительного количества источников проанализированы общие черты, факторы и особенности трансформации политики Соединенных Штатов Америки по отношению к странам Восточной Европы после завершения “холодной войны”.