Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

УДК 94(477+81)“1991/2004”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Українсько-бразильське співробітництво: становлення та розвиток (1991-2004 рр.)

07.00.01 -- історія України

Лазнева Ірина Олександрівна

Дніпропетровськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі українознавства у Запорізькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент, Дєдков Микола Васильович, Запорізький національний технічний університет, декан гуманітарного факультету, завідувач кафедри українознавства

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Дорошко Микола Савович Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри країнознавства

доктор історичних наук, професор Бредіхин Андрій Володимирович, Донецький національний університет, завідувач кафедри всесвітньої історії

Захист відбудеться “ 22 ” червня 2011 р. о 13:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, Палац студентів, ауд. 30.

Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8.

Автореферат розісланий “ 18 ” травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент І.О. Кривий

Загальна характеристика роботи

Актуальність представленого дисертаційного дослідження визначена особливостями формування української зовнішньополітичної парадигми. Останнім часом Україна зіткнулася з низкою соціально-економічних та політичних проблем, тому розробка перспективних напрямків у зовнішній політиці України може стати одним з факторів подолання економічної кризи та забезпечення національних інтересів України. Для України, як молодої незалежної держави, є вкрай важливим здобуття позитивного досвіду побудови відносин з іншими державами світу. Разом з тим географія пріоритетів зовнішньої політики України не повинна обмежуватися країнами Європи та СНД. Нашій державі потрібно активно освоювати нові перспективні напрямки й повернутися на традиційні ринки Латинської Америки, зокрема в енергетичній, транспортній, інноваційній, військово-технічній, космічній галузях. У першу чергу, на нашу думку, слід приділити увагу перспективі розвитку відносин з Бразилією, яка на сьогоднішній день є регіональним лідером та рушійною силою багатьох процесів на латиноамериканському континенті.

Вивчення динаміки українсько-бразильських відносин в економічній, політичній та гуманітарній площині відкриває перспективи формування та побудови моделей співробітництва на світовій арені з урахуванням позитивного й негативного досвіду. Вивчення позитивних здобутків у зазначеній царині дозволяє перейти від виключно академічного дослідження в площину практичної реалізації результатів наукових пошуків.

Динаміка розвитку співпраці в політичній, торговельно-економічній та соціальній сферах, у створенні правової основи взаємовідносин свідчить про міцні потенційні можливості контактів між країнами. Визначення масштабів і характерних рис цього явища наприкінці ХХ - початку ХХІ ст., дозволить у повній мірі осмислити взаємозв'язок між процесами економічної співпраці й усім комплексом двосторонніх взаємин. Виявлення і врахування результатів політичного та соціально-економічного співробітництва є необхідною умовою успішного конструювання моделі міжнародної співпраці двох держав.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота «Українсько-бразильське співробітництво: становлення та розвиток (1991-2004 рр.)» виконана в рамках держбюджетної теми № 05513 «Комплексне забезпечення зовнішньоекономічної політики Запорізького регіону шляхом підвищення інвестиційної привабливості в рамках пріоритетної державної програми «Розбудова державності», яка виконується кафедрою міжнародних відносин Запорізького національного технічного університету.

Об'єктом дисертаційного дослідження є українсько-бразильські відносини у 1991-2004 рр., як важлива складова зовнішньополітичного курсу України.

Предметом дослідження виступають ключові аспекти побудови українсько-бразильського співробітництва в політичній, торговельно-економічній, науково-технічній, гуманітарній сферах у 1991-2004 рр. та перспективи їх розвитку.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1991-2004 рр. Визначальною віхою дослідження є набуття Україною незалежності в 1991 р., перетворення її в суверенного суб'єкта системи міжнародних відносин та встановлення дипломатичних відносин між Україною та Бразилією. Вибір верхньої межі обумовлений тим, що у 2004 році взаємовідносини між двома державами вийшли на якісно новий рівень, який характеризується формуванням нових парадигм та засад подальшого розвитку співпраці у більш продуктивному форматі. Саме у період до 2004 року була майже повністю сформована нормативно-правова база відносин між Україною та Бразилією, що стало відправною точкою нового виміру співпраці між двома державами. Вивчення сучасного стану економічної співпраці двох держав обумовило в окремих випадках вихід дослідження за межі хронологічних рамок.

Територіальні межі дослідження охоплюють територію Бразилії та України в їх сучасних кордонах.

Метою дослідження є комплексний аналіз сутності та основних тенденцій розвитку відносин між Україною та Бразилією в політичній, торговельно-економічній, науково-технічній і гуманітарній сферах.

Для досягнення поставленої мети автором передбачається розв'язання таких наукових завдань:

Ш проаналізувати стан дослідження проблеми в українській історичній науці;

Ш дослідити комплекс джерел, дати їх критичну оцінку та визначити інформаційну наповненість;

Ш розробити авторську періодизацію українсько-бразильського співробітництва;

Ш виявити основні напрями й форми співпраці двох країн;

Ш вивчити розвиток українсько-бразильських політичних відносин на міждержавному рівні;

Ш з'ясувати стан, головні проблеми та перспективи економічної співпраці України та Федеративної Республіки Бразилія;

Ш визначити роль та місце української діаспори у поглибленні співробітництва між державами;

Ш розглянути зв'язки між країнами в науково-технічній та гуманітарній сферах;

Ш окреслити коло перешкод, які заважають розширенню взаємовигідного українсько-бразильського співробітництва, розкрити їх характер та змоделювати основні шляхи подолання;

Ш сформулювати комплекс рекомендацій з поліпшення українсько-бразильських відносин;

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі дослідження архівних і опублікованих документів вперше проведено дослідження українсько-бразильських відносин в контексті історії України. Вперше до кола наукових пошуків введено документи, які дали можливість з'ясувати характер процесів, що відбувалися в обох країнах, та їх вплив на розвиток двосторонніх відносин. Зроблено одну з перших спроб розкрити увесь комплекс проблем, пов'язаних зі становленням двосторонніх відносин між Бразилією та Україною на новому, міждержавному рівні. Проаналізовано низку міжурядових українсько-бразильських угод, підписаних протягом указаного періоду, здійснено оцінку рівня їх реалізації, виділені проблеми, для вирішення яких необхідна розробка нових міжурядових документів.

Досліджено основні напрями й форми економічної співпраці та визначено результативність українсько-бразильського економічного співробітництва. Доведено, що економічні відносини між обома країнами мають тенденцію до зростання, хоча залишається високою сировинна складова як українського, так і бразильського експорту. При цьому сторони, одна щодо одної, не є пріоритетними в зовнішньоекономічній стратегії. З метою обґрунтування недостатнього рівня розвиненості зовнішньоекономічного співробітництва України та Бразилії, зроблено порівняльний аналіз зовнішньоекономічних відносин Росії та Бразилії у той самий проміжок часу.

Поряд із констатацією незаперечних досягнень і успіхів двостороннього співробітництва зроблено спробу виявити невирішені проблеми, а також визначити причини, що стримують його розвиток, з метою їх усунення в ході подальших контактів між Україною й Федеративною Республікою Бразилія. Розроблено авторську періодизацію побудови українсько-бразильських відносин. Сформульовано комплекс рекомендацій, які сприятимуть поліпшенню співробітництва між Україною та Бразилією.

Практичне значення дисертаційного дослідження визначається можливістю використання його матеріалів при підготовці узагальнюючих праць, навчальних посібників, підручників, довідників. Крім того, представлений у роботі матеріал може стати в нагоді при підготовці до викладання загальних курсів гуманітарного циклу, спеціальних курсів із всесвітньої історії та історії України. Фактичні дані, особливо статистичні показники, можуть виступити в якості важливого аналітичного комплексу у подальшій науковій розробці як окремих аспектів цієї теми, так і суміжних, ще не розв'язаних проблем. Сформульовані автором рекомендації можуть стати у нагоді при розробці стратегій співробітництва з країнами Латинської Америки.

Особистий внесок здобувача полягає в оригінальній та самостійній постановці теми дослідження та вирішенні всього комплексу завдань дисертаційного дослідження. Розроблено авторську періодизацію українсько-бразильських відносин. Вперше до наукового обігу включено комплекс архівних документів. Створено комплекс рекомендацій прикладного характеру, які допоможуть у побудові відносин з країнами Латинської Америки. В працях, написаних у співавторстві, особистий внесок здобувача полягає у пошуку та обробці першоджерел, підготовці окремих розділів монографії.

Апробація результатів дослідження відбувалася під час їх обговорення на засіданнях кафедри українознавства і спільному засіданні з кафедрою міжнародних економічних відносин Запорізького національного технічного університету. Результати дисертаційного дослідження пройшли позитивну апробацію у доповідях на ІІ міжнародній науково-практичній конференції „Дні науки-2006” (17-28 квітня 2006 р., м. Дніпропетровськ), наукових конференціях викладачів та молодих вчених Запорізького національного технічного університету „Тиждень науки - 2006” та „Тиждень науки - 2007”, науковій конференції молодих вчених та студентів «Проблеми та перспективи економічного розвитку і міжнародної інтеграції» (1 грудня 2007 р., м. Харків).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у монографії у співавторстві та 6 статтях автора, надрукованих у фахових наукових виданнях. Загальний обсяг зазначених публікацій - 21,4 друкованих аркуша. За результатами конференцій було опубліковано 4 тези доповідей.

Структура дисертації та послідовність викладу матеріалу зумовлені авторським розумінням, логікою досліджуваної проблеми, поставленою метою та завданнями. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, десяти підрозділів, висновків, переліку посилань та списку використаних джерел та літератури, і містить 222 сторінки загального тексту, з яких 180 сторінок основного тексту, і списку використаних джерел (190 найменувань).

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету і завдання, об'єкт, предмет, територіальні межі та хронологічні рамки, наукову новизну дослідження, практичне значення й апробацію результатів наукових пошуків.

У першому розділі «Історіографія, джерельна база та методологія дослідження» аналізується стан наукової розробки теми, охарактеризовано джерельну базу дисертації, визначаються методологічні засади дослідження.

У підрозділі 1.1 «Аналіз історіографії проблеми» в основу аналізу літератури покладено проблемно-тематичний принцип. Історіографія дисертаційної роботи складається з декількох блоків літератури, які можна за критерієм походження розділити на а) радянську, б) сучасну українську, в) роботи авторів української діаспори.

Радянська історіографія представлена окремими працями істориків-латиноамериканістів Стрілка А. та Залісського Н., які дозволяють в деякій мірі оцінити рівень досліджень відносин Української РСP з Бразилією до 1991 року Стрелко А.А. У истоков украинско-латиноамериканских связей / А.А. Стрелко // Латинская Америка, 1978. - №3. - С. 169 - 172; Залисский Н.И. Вклад УССР в развитие отношений со странами Латинской Америки / Н. И. Залисский // Латинская Америка. - 1986. - №9. - С. 57-61; Залисский Н.И. Вклад Украинской ССР в развитие отношений СССР со странами Латинской Америки на современном этапе (1960-1980 гг.): дис…. кандидата ист. наук / Залисский Николай Иванович. - Институт Латинской Америки РАН. - М., 1986. - 227 с..

Друга група досліджень є найбільш чисельною та інформативною. Слід зазначити, що в 90-х роках ХХ ст. та на початку ХХІ ст. в Україні було захищено декілька дисертацій, присвячених зовнішній політиці України та співробітництву України з країнами Латинської Америки, які поверхово торкаються лише окремих аспектів взаємин України з Федеративною Республікою Бразилія і охоплюють період середини 90-х років ХХ ст. Першим цілісним та чи не єдиним дослідженням українсько-бразильських взаємин середини 90-х років ХХ ст. була дисертаційна робота Бредіхина А., в якій дослідник висвітлює основні форми та напрями політичного та торговельно-економічного співробітництва України з найбільшими країнами Латинської Америки протягом 1994-1997 роківБредихин А.В. Политическое и торгово-экономическое сотрудничество Украины с Латинской Америкой (1994 - 1997):дис. кандидата ист.наук: 07.00.02 / Бредихин Андрей Владимирович. - Донецк, 1999. - 190 с.. Іншим дисертаційним дослідженням, що потребувало аналізу з огляду на його приналежність до проблеми, яка розглядається, було наукове дослідження Дибчук Л., в якій аналізується роль української діаспори Канади та країн Латинської Америки в розбудові відносин з материковою Україною Дибчук Л.В. Внесок української діаспори Канади та країн Латинської Америки в розвиток економіки і культури незалежної України (1991-2005 рр.): дис.…кандидата іст. наук: 07.00.01 / Людмила Василівна Дибчук. - Тернопіль, 2006. -- 313 арк..

Задля зручності аналізу усього масиву сучасної української літератури автор систематизувала її, виділивши кілька тематичних напрямів. Перший - це дослідження присвячені історії становлення українсько-бразильських відносин (Івченко О., Кириченко В., Матвієнко В., Троненко В., Сорока М.) Івченко О.Г. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан / О.Г.Івченко. - К.: «РІЦ УАННП», 1997. - 687 с.; Кириченко В.П. Новое открытие континента / В. Кириченко, В.М. Матвиенко // Латинская Америка. - 1994. - №7 - 8. - С. 107 - 109; Кириченко В. Латиноамериканський вектор зовнішньої політики. Україна-Бразилія: розбудова взаємовигідних відносин / В. Кириченко // Віче. - 2001. - №12 (117). - С. 99-113; Троненко В. Нам заново «відкривати» Латинську Америку / В. Троненко// Політика і час. - 1995. - №6. - С. 68 - 72.; Сорока М. М. Латиноамериканські мотиви для України /М.М. Сорока // Урядовий кур'єр. - 1995. - 4 листопада. - С. 4 - 5.. Другий напрямок - це роботи присвячені вивченню аспектів економічного розвитку Бразилії періоду, що досліджується, включаючи зовнішньоторговельні відносини з Україною (Кириченко В., Радченко К., Редькін В., Романова З., Рукомеда Р., Сафіулін Ю., Сєвєкіна О., Сурков М., Шакіров А.) Кириченко В. Опыт и результаты экономического развития стран Латинской Америки в 90-е годы ХХ ст. / В. Кириченко // Экономика Украины. - 2003. - №8. - С. 77 - 82; Кириченко В. Опыт реализации программ экономической и валютно-финансовой стабилизации в Латинской Америке: выводы для Украины /В. Кириченко // Экономика Украины. - 2001. - №8. - С. 66 - 70; Радченко К., Сафіулін Ю., Сурков М. Економічні реформи Бразилії та зовнішня торгівля з Україною /К. Радченко, Ю.Сафіулін, М. Сурков// Економіка України. - 1996. - №12. - С. 69 -76; Редькин В. Экономические реформы в Бразилии в 90-е годы / В. Редькин // Вопросы экономики. - 2000. - №9. - С. 121 - 135.; Романова З. Бразилия - восходящий гігант / З. Романова // Экономист. - 2004. - №2. - С. 85 - 96; Рукомеда Р. Бразилія: під фінансовим пресингом / Р. Рукомеда, О. Сєвєкіна // Політика і час. -2003. - №1. - С. 73 - 79; Шакиров А. Экономика Бразилии в 2002 году/ А. Шакиров // Мировая экономика и международные отношения.- 2004. - №1.- С. 107 - 112.. Третій напрям - праці вітчизняних науковців, предметом досліджень яких був аналіз хроніки взаємовідносин, переговорів, пов'язаних зі зміцненням політичних, торгово-економічних та науково-технічних відносин (Богаєвській Ю., Кириченко В., Красильчук В., Свинарчук Є., Чабанний В.) Богаєвський Ю. Пріоритет - національні інтереси / Ю.Богаєвський // Діловий вісник. - 2003. - №2. - С. 8 - 9; Кириченко В. Від малапомітної присутності - до експансії /В. Кириченко // Політика і час. - 2001. - №3. - С. 27 - 32; Красильчук В. Ступінь відкритості і темпи зростання. Що треба, щоб закріпитись на бразильському ринку/ В. Красильчук // Політика і час. - 1998. - №7. - С. 43 - 49; Свинарчук Є. Україна і латиноамериканський світ / Є. Свинарчук // Україна дипломатична. Наук. щорічник. - Вип. 2. - К., 2002. - С. 431 - 436; Чабанний В.Ф. Інвестиційний клімат у Бразилії / В.Ф. Чабанний // Діловий вісник. - 2003. - №1. - С. 10 - 11; Чабанный В. Украина - Бразилия: инновационный вектор сотрудничества / В. Чабанний // Персонал. - 2004. - №11. - С. 80 - 85. Четвертий пласт у комплексі робіт сучасних українських дослідників представлений дослідженнями українсько-бразильських відносин у військово-технічній та космічній галузях. Це роботи таких дослідників як Бегма В., Бредіхин А., Проскуркін С., Лисянська З., Негода О. Бегма В. Украина на латиноамериканском рынке/ В. Бегма // Обзор украинского рынка. - 1999. - №12. - С. 34 - 41; Бредіхин А.В. Військово-технічне співробітництво України з Латинською Америкою: Проблеми і перспективи /А.В. Бредіхин // Схід. - 1998. - №5. - С.15-19; Проскуркин С. Латиноамериканский рынок вооружений и перспектив направления военно-технического сотрудничества / С. Проскуркин // Экономика Украины. - 2000. - №8. - С.77-82; Лисянская З. Экспортный потенциал космической отрасли Украины / З. Лисянская // Финансовая Украина. - 1995. - 21 ноября. - С. 17-26; Негода А. Орбиты космической отрасли / А. Негода // Діловий вісник.- 2003. - №1.- С. 12 - 13.. П'ятий напрям складають праці присвячені вивченню історії української діаспори та зв'язків її з Україною вітчизняними науковцями (Бондаренко М., Дибчук Л., Заставний Ф., Трощинський В., Шевченко А.) Бондаренко М. Українська діаспора в Бразилії / М. Бондаренко // Українознавство. - 2008. - №2. - С. 351-356; Дибчук Л. Благодійна допомога діаспори материковій Україні / Л. Дибчук // Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. - Тернопіль, 2004. - Вип. 1. - С. 166 - 174; Дибчук Л. Сприяння канадської і латиноамериканської діаспори в становленні дипломатичних інституцій України / Л. Дибчук // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського. - Серія: Історія: Зб. наук. праць. - Вінниця, 2004. - Вип. 7. - С. 203 - 207; Заставний Ф. Д. Українська діаспора: Розселення українців у зарубіжних країнах / Ф.Д. Заставний. - Львов: Світ, 1991. - C.42; Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі / В.П. Трощинський , А.А. Шевченко; [заг. ред. В.А. Смолія]. - К.: Вид. дім «Альтернативи», 1999. - 351 с..

Третій блок в історіографічному огляді представлений роботами авторів з діаспори. Наукові розвідки у цьому напрямку належать Борушенко О., Будякову В., Гальченко Т., Гецу М., Драчу І., Закревській Я., Ціпко С. У роботах цих авторів розкриті питання появи перших українських емігрантів на території Бразилії, соціального складу емігрантів, їх чисельності, районів розселення та проблем пристосування до нових умов життя, релігійного, громадського та культурного життя українців в Бразилії, сучасного стану і проблем українського шкільництва (Будяков В., Гальченко Т., Гец М., Драч І., Закревська Я., Ціпко С.) Будяков В. Нащадки емігрантів. Українська діаспора в Латинській Америці / В. Будяков // Політика і час. - 1994. - №6. - C. 68-70; Гальченко Т. Чужому научайтесь, свого не цурайтесь. Шкільництво та освіта української діаспори / Т. Гальченко // Політика і час. - 2004. - №3.- С. 86 - 90; Гец М. Перші українські іммігранти у Бразилії / М. Гец // Берегиня. - 1995. - №1- 2. - С. 129 - 131; Драч І. Бразильська Україна / І. Драч // Всесвіт. - 1996. - №5 - 6. - С. 167 - 173; Закревська Я. Бразильська Україна зблизька / Я. Закревська // Дзвін. - 1993. - №2-3. - C.129-134; Ціпко С. Українська колонізація Парани / С. Ціпко // Всесвіт. - 1990. - №6. - С. 152 - 155, внеску конкретних представників української діаспори в релігійне, культурне та політичне життя української громади в Бразилії та в розвиток взаємин між Україною та Бразилією (Борушенко О.) Борушенко О. До теми нашого століття у Бразилії / О. Борушенко // Берегиня. - 1995. - №1-2. - C. 129 - 143; О. Boruszenko. Os Ucranianos /О. Boruszenko. - Curitiba: Boletim informativo da Casa Romario Martins, 1995. - №108. - V.22. - Р. 19-25.

З огляду на приведений вище аналіз історіографічного доробку, що існує у сучасній українській історичній науці, зазначимо існування потенціалу для подальшого вивчення українсько-бразильського співробітництва. В першу чергу це стосується питань оформлення нормативно-правової бази, реальних механізмів взаємодії між двома державами в економіці, культурі та освіті. Аналіз наукової розробки проблеми показав також відсутність комплексного та ґрунтовного дослідження, присвяченого цим питанням. Усе це свідчить про нагальну потребу створення комплексної роботи з історії українсько-бразильського співробітництва у 1991-2004 роках.

У підрозділі 1.2 «Джерельна база» проаналізовані як вже опубліковані джерела, так і ті, що вводяться до кола наукових пошуків вперше. Задля вирішення поставлених завдань дослідження автором був опрацьований значний масив джерел. За походженням, формою, змістом, призначенням, науковою та інформаційною цінністю їх умовно можна поділити на п'ять груп.

До першої групи джерел належать законодавчі акти України та Бразилії та актові документи. До основних актових документів відносяться: Конституція України, Конституція Федеративної Республіки Бразилія, Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., окремі державні акти, закони, постанови, рішення урядів, угоди. Зокрема, такі важливі документи як: «Угода між Урядом України і Урядом Федеративної Республіки Бразилія про торговельно-економічне співробітництво», «Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Федеративної Республіки Бразилія про співробітництво в галузі туризму», «Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Федеративної Республіки Бразилія про наукове і технологічне співробітництво», «Угода між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Бразилія щодо захисту технологій, пов'язаних з участю України в запусках з пускового центру Алкантара», «Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія "Циклон-4" на пусковому центрі Алкантара» виступили в ролі важливих джерел для започаткованого дослідження.

До другої групи джерел відносяться звіти про роботу Посольства та Генерального консульства України в Бразилії, інформаційні та аналітичні довідки Міністерств України, листування та записи бесід Посла України в Бразилії та інших посадових осіб тощо. За формальною ознакою їх можна віднести до неопублікованих. Джерела, що представлені в цій групі, переважно знаходяться у фондах Управління державного архіву Міністерства закордонних справ України (далі - архів МЗС України).

Основний комплекс документів, що стосується проблеми дослідження, зберігається у фонді 2 «Міжнародні договори» (неопубліковані двосторонні угоди, меморандуми, протоколи про співробітництво, офіційні заяви, спільні декларації), які становлять договірно-правову базу українсько-бразильських відносин, та у фондах поточного архіву IV територіального управління. Аналіз документів цього фонду дозволив простежити за процесом створення нормативно-правової бази.

Особливу цінність мають архівні матеріали фонду 8 «Закордонні дипломатичні установи МЗС України», що охоплюють різноманітні сфери співробітництва та допомогли скласти цілісне бачення розвитку співпраці між Україною та Бразилією. Серед матеріалів фонду 8 значний інтерес представляють справи 5, 18, 19, 8986, 10860, 10861, 10862, 10863 «Економічні взаємовідносини (загальне)», пов'язані безпосередньо з процесом розвитку двосторонніх економічних та торговельних відносин між країнами в різні роки. Матеріали справ відображають процес налагодження економічних зв'язків між державами на різних рівнях. Справи містять значну кількість звернень бразильських фірм до Посольства України в Бразилії з проханнями про допомогу у пошуку партнерів в Україні. Інформація такого характеру у матеріалах архіву має важливе значення, оскільки дає змогу прослідкувати, які сфери української економіки були предметом найбільшого зацікавлення з боку бразильських ділових кіл.

Вагомим доповненням до архівних матеріалів є третя група документів: опубліковані матеріали конференцій та зустрічей, виступи політичних діячів, інтерв'ю урядовців обох країн. Зміст документів цієї групи носить суб'єктивний характер, на відміну від попередньої, і віддзеркалює індивідуальні уявлення та прагнення конкретних представників урядових кіл щодо подій, що досліджуються у роботі.

До четвертої групи відноситься довідкова література - збірники документів, довідкові видання, матеріали статистики України та Бразилії. Всі ці документи дозволили проаналізувати стан товарообігу між Україною та Бразилією, прослідкувати динаміку зовнішньоторговельних операцій, визначити рівень реалізації нормативно-правових документів. Звичайно, що використання переважно українських статистичних джерел могло надати вивченню українсько-бразильського співробітництва дещо однобокого характеру. Задля запобігання такому перекосу були використані статистичні документи Міністерства розвитку, промисловості та зовнішньої торгівлі Бразилії. Під час проведення дослідження були використані такі збірники документів: «Україна в ХХ ст. Збірник документів і матеріалів 1990 - 2000», «Зібрання чинних міжнародних договорів України» том 2 та 5. Матеріали, наявні у цих виданнях, доповнили комплекс джерел дослідження та допомогли у вивченні широкого кола проблем. Важлива інформація стосовно економічного та політичного розвитку України та Бразилії на початку 1990-х років, була отримана із довідкового видання “Країни світу: політичний та економічний довідник”. Це видання допомогло на початковому етапі дослідження, коли необхідно було визначити співвідношення економічного потенціалу обох країн.

Значний масив п'ятої групи склали матеріали українських та бразильських періодичних видань та часописів. Вони є комплексним джерелом, у якому представлені майже всі різновиди документів, а також інші матеріали, що висвітлюють процес становлення та розвитку українсько-бразильських відносин у різних сферах. Найбільш важливими серед них були такі офіційні видання: «Голос України», «Урядовий кур'єр», «Дзеркало тижня», «Estilo Natural», «O Estado do Maranhдo», «O Globo», «Panorama Espacial», «Istoe Dinheiro» та інші. Публікації у цих періодичних виданнях висвітлюють стан українсько-бразильських відносин, окремі напрямки співробітництва між двома державами, містять аналітичні коментарі фахівців. бразильський український співробітництво міждержавний

Наявність різноманітних видів джерел дало можливість проводити їх комплексний аналіз, співставлення та порівняння для встановлення достовірності інформації. Різні за характером джерела є взаємодоповнюючими і в сукупності дають можливість розглядати проблеми багатогранно та цілісно. Отже, джерельна база дослідження є цілком репрезентативною і достатньою для вирішення поставлених у дисертаційному дослідженні наукових завдань.

У підрозділі 1.3 розглянуто теоретико-методологічні засади дисертаційного дослідження. Задля вирішення поставлених завдань були використані як загальнонаукові методи дослідження, так і спеціальні історичні. Із загальнонаукових використовувалися наступні: метод синтезу (узагальнення), методи індукції та дедукції, метод структурного аналізу, метод компаративного аналізу, метод системного аналізу. Головними інструментами роботи були спеціальні методи історичних досліджень. Використання проблемно-історичного методу сталося у нагоді під час дослідження основних тенденцій та напрямків політики України на зовнішньополітичній арені. У ході дослідження поєднувався розгляд предмету дослідження крізь призму проблемності та його вивчення у історичній ретроспективі. Залучення типологічного методу допомогло визначити основні риси притаманні Україні та Бразилії у економічній, політичній та соціальній сферах. Виявлення специфічних рис досліджуваних країн стало можливим завдяки використанню ідеографічного методу, який був залучений у вивченні динаміки процесу розвитку співробітництва між двома державами. Синхронний метод став у нагоді під час дослідження одночасно кількох явищ, що відбувалися в один відрізок часу. Цей метод був використаний у поєднанні із хронологічним, що дало змогу розглядати події у часовій послідовності. Одним з найголовніших методів при створенні періодизації українсько-бразильських відносин був діахронний. Завдяки цьому методу ми змогли прослідити ще і якісні зміни у вищезазначеному процесі. Відбудова картини недалекого минулого стала можливою при використанні ретроспективного методу. Особливо корисним у дослідженні було використання кількісних методів, які залучалися не лише під час аналізу значного масиву статистичних джерел, а й задля проведення контент-аналізу документів. У дисертації широко використовувався метод побудови комбінаційних таблиць даних. Однією з переваг цього методу є можливість порівнювати показники у динаміці. Залучення синергітичного методу дозволило розглядати співпрацю України та Бразилії в цілому як складну систему, яка розвивається та існує за власними законами. Розвиток українсько-бразильських відносин, під час використання цього методу, розглядався як частина динамічної системи, що підпорядковується основним її законам та розвивається у єдності з нею. Залучення усього комплексу вищезазначених методів зумовлювалася потребами дослідження та необхідністю аналізу значного кола джерел. Усі ці методи дозволили у повному обсязі вирішити поставлені наукові завдання.

Другий розділ дисертації «Становлення та еволюція українсько-бразильських зовнішньополітичних відносин» складається із трьох підрозділів. У підрозділі 2.1 «Побудова стратегічного партнерства та розвиток нормативно-правової бази» досліджено процес правового оформлення засад співробітництва між Україною та Бразилією, розглянуто хронологію візитів вищих посадових осіб, вивчено основні напрямки співробітництва.

Набуття статусу суверенної держави поставило перед Україною нові серйозні проблеми, від розв'язання яких залежав процес становлення та розвитку незалежної держави. Формування зовнішньополітичного курсу та його здійснення дали Україні можливість проводити діалог з іншими державами. Історія розвитку українсько-бразильських відносин з міжнародно-правової точки зору почалась 11 лютого 1992 року із встановленням дипломатичних відносин між двома країнами. Але фактично початок розвитку двосторонніх відносин на міждержавному рівні було покладено в жовтні-листопаді 1995 року Президентом України Л.Д. Кучмою під час його першого офіційного візиту до Бразилії. Проголошення незалежності України, встановлення між країнами дипломатичних і партнерських міждержавних взаємин, закладання політико-правової бази уможливили розвиток політичного, торговельно-економічного, науково-технічного та гуманітарного співробітництва. Перший в історії двосторонніх відносин візит на найвищому рівні, під час якого президенти підписали Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною і Федеративною Республікою Бразилія, започаткував новий етап співпраці двох держав. Слід зазначити, що Бразилія стала першою країною Латинської Америки, з якою Україна уклала повномасштабний політико-правовий документ такого значення. На сьогоднішній день договірно-правова база українсько-бразильських відносин складає більш ніж 72 документи, підписаних на різних рівнях представниками обох держав.

У 1995 році в містах Київ та Бразиліа почали функціонувати посольства Бразилії та України, а 24 серпня 1996 року в м. Куритиба штату Парана, де компактно проживає 350-тисячна українська громада, було відкрито перше в Латинській Америці Генеральне Консульство України (з 2002 року має статус консульства).

У 1996 р. у Верховній Раді України була створена депутатська група народних депутатів «Україна-Бразилія» зі сприяння співробітництву із Бразилією на чолі з В.І. Сусловим. 12 квітня 1996 р. аналогічна група «Бразилія-Україна» в складі 31 депутата була сформована в Національному Конгресі Бразилії. Отже, були зроблені перші кроки на шляху до подальшого взаємовигідного співробітництва парламентарів двох країн. Візити парламентської делегації України до Бразилії відбулися у 1998, 2000, 2003 роках. Бразильські парламентарі, у свою чергу, побували в Україні в 1996, 1997, 1999, 2001, 2003 роках.

Важливою передумовою створення нормативно-правових засад українсько-бразильських відносин стала існуюча база економічних зв'язків, які існували ще у радянські часи. Тому, співробітництво між двома державами, хоча й у дещо новому форматі, коли Україна виступала в якості самостійного гравця на міжнародній арені, стало новим етапом раніше наявних взаємин. Другим важливим чинником активізації зовнішньополітичного вектору України у напрямку Бразилії виступила нова парадигма, продиктована проголошенням незалежності. Стартовим майданчиком налагодження українсько-бразильського співробітництва виявилась нова нормативно-правова база України в галузі міжнародного співробітництва, яка у 1996 році доповнилася ще й Конституцією. Саме середина 1990-х років ознаменувалася переходом від декларативної форми співробітництва до тісної співпраці у багатьох галузях. Необхідно констатувати, що у першій половині 1990-х років відносини між Україною та Бразилією розвивалися у бік постійного поглиблення.

Підрозділ 2.2 «Активізація зовнішньополітичних відносин» присвячено вивченню двосторонніх українсько-бразильських політичних відносин у другій половині 1990-х - початку 2000-х років. Цей період був позначений доволі активним рухом в обох напрямах: за цей період у країні побувало чимало делегацій України - як офіційних, урядових, так і підприємницьких, чимало побувало в нашій державі і бразильських делегацій. Своєрідним рекордом у цьому плані став 2001 рік, протягом якого загальна кількість делегацій, якими обмінялися Україна і Бразилія, досягла 33 (у 2000 р. - 31 делегація), з яких візити 23 делегацій мали ділове, економічне спрямування.

Аналізуючи записи бесід робітників посольства України у Бразилії з бразильськими урядовцями, що знаходяться в державному архіві МЗС України, можна зробити висновок, що на початку ХХІ ст. Бразилія стала дійсно перспективним партнером, який зацікавлений в розвиткові взаємовигідного співробітництва з нашою державою.

Цю зацікавленість бразильська сторона ще раз підтвердила під час першого державного візиту в Україну Президента Бразилії Ф.Е. Кардозу 16 січня 2002 р. Проведені на вищому рівні двосторонні переговори і досягнуті сторонами домовленості засвідчили обопільне прагнення перейти від проголошених намірів до практичних дій.

У підписаній під час візиту Президентами двох держав Декларації про поглиблення відносин дружби та співробітництва між Україною і Бразилією сторони визначили конкретні заходи, спрямовані на подальший розвиток відносин у політичній, економічній та інших сферах.

Продовженням розвитку політичних відносин між Україною і Бразилією на найвищому рівні став другий офіційний візит Президента України Л.Д. Кучми до Бразилії 21 жовтня 2003 року, а у травні 2004 року Президент Бразилії Л. І. Лула да Сілва здійснив короткочасний візит до Києва у супроводі великої кількості бразильських урядовців та підприємців з метою продовжити та розширити двосторонні відносини між двома країнами.

Каталізатором розвитку політичних відносин виступали міжрегіональні угоди через налагоджений контакт із регіонами. За роки, що досліджуються у дисертації, були встановлені зв'язки між окремими регіонами та містами двох країн, які започаткували розвиток міжрегіонального співробітництва як важливої складової міждержавних відносин (Київська область - штат Ріо-де-Жанейро, Львівська область - штат Парана, Харківська область - штат Амазонас, Рівненська область - штат Санта-Катарина, Дніпропетровська область - штат Рораіма).

Сьогодні можна стверджувати, що в перші роки ХХІ ст. значно активізувалася взаємодія двох держав у міжнародних організаціях, що виявлялася у наданні взаємної підтримки на виборах до керівних органів цих організацій, в розробці спільних ініціатив та проектів резолюцій.

Слід зазначити, що становлення і розвиток українсько-бразильських зовнішньополітичних відносин у 1991-2004 рр. стали можливими завдяки збігу інтересів України та Бразилії з цілого ряду проблемних питань сучасного міжнародного життя і сприяли розбудові Української держави.

У підрозділі 2.3 «Українська діаспора в Бразилії та її роль у поглибленні взаємодії між державами» досліджено роль та місце української діаспори у поглибленні українсько-бразильських відносин. Вагомим фактором динамічного розвитку двосторонніх відносин слід вважати наявність у Бразилії найчисельнішої в Латинській Америці української етнічної групи населення, представники якої відіграють активну роль у формуванні точки зору офіційних кіл країни щодо взаємовигідного співробітництва з Україною.

Аналізуючи історію української імміграції до Бразилії, варто наголосити на тому, що українці в Бразилії належать до найстаріших етнічних груп. У переважній більшості вони селилися і дотепер проживають компактно в південно-східній частині країни, яку інакше називають «Бразилійська Україна». На сьогодні чисельність української діаспори Бразилії складає приблизно 500 тис. осіб.

Дослідження показали, що від перших днів проголошення незалежності українська громада в Бразилії намагалася вплинути на уряд держави, щоб той прихильно поставився до молодої держави, в першу чергу, визнанням її суверенним членом світового співтовариства. Не без їхнього наполягання Ф.Е.Кардозу у 2002 р. прийняв рішення здійснити свій візит в Україну разом з візитом до Росії, відклавши при цьому на певний час свій візит до Польщі.

Ряд архівних документів, спогади емігрантів за кордоном свідчать, що українська діаспора Бразилії не була байдужою до розбудови незалежної України, і в першу чергу вона надала допомогу у встановленні дипломатичних місій нашої держави. Відкрити та облаштувати Посольство України і Генеральне консульство України допомогла Українсько-Бразильська Центральна Репрезентація. Вона і нині підтримує представництво України у Бразилії та докладає чимало зусиль для розвитку українсько-бразильських відносин.

Третій розділ дисертації «Українсько-бразильське торговельно-економічне співробітництво» присвячений аналізу основних аспектів економічної співпраці та зовнішньої торгівлі між країнами. Розглядається комплекс сфер прикладного співробітництва України та Бразилії. У підрозділі 3.1 «Правові засади та основні аспекти економічного співробітництва України та Бразилії» досліджено правову імплементацію в окремих галузях міжурядових угод, укладених ще у 1990-х роках. На початку 90-х років ХХ ст. з приходом до влади в Бразилії уряду Ф.Е. Кардозу створилися позитивні умови для пожвавлення двосторонньої економічної співпраці між країнами.

У період, що розглядається, динамічно розвивалася договірно-правова база торговельно-економічного співробітництва між Україною та Бразилією. Важливу роль у її створенні відігравали візити делегацій, що представляють виконавчу та законодавчу владу.

У жовтні 1995 року з метою інтенсифікації двосторонніх відносин і поліпшення розвитку товарообміну між країнами була підписана Угода між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Бразилія про торговельно-економічне співробітництво, яка визначала основні напрямки та форми економічної співпраці обох держав.

Інтерес до співробітництва з українськими підприємствами енергетичного та машинобудівного комплексів викликаний реалізацією так званої „енергетичної дипломатії” Федеративної Республіки Бразилія, головною метою якої є створення сприятливих умов для подолання кризи в електроенергетиці та налагодження довготермінового співробітництва в енергетичній галузі з новими партнерами, зокрема, Україною. Слід зазначити позитивний досвід ДПЗД «Укрінтеренерго», яке представляючи інтереси Міністерства палива та енергетики України, послідовно працює на бразильському ринку з 1996 р. У 1999 році у Бразилії (м. Куритиба, штат Парана) було відкрито представництво ДПЗД «Укрінтеренерго» для роботи в інтересах підприємств паливно-енергетичного та енергомашинобудівного комплексів України на ринку не тільки Бразилії, але і сусідніх країн Південної Америки.

Що стосується хімічної продукції, то Бразилія поряд з Індією та Китаєм входить в число основних покупців українських добрив. Зважаючи на те, що Україна забезпечує потреби Бразилії у сировині (компонентних матеріалах) для виробництва мінеральних добрив (15% всього імпорту карбаміду Бразилії припадає на поставки з України), актуальним є вивчення можливостей продовження технологічного ланцюга в плані створення спільних підприємств з виготовлення готових до вживання добрив.

Беручи до уваги динамічний розвиток нафтогазової галузі Бразилії, з одного боку, зокрема, реалізацію проектів будівництва газопроводів, науковий та виробничий потенціал України в цій сфері, з іншого, у 1997 році низці українських державних та приватних підприємств було запропоновано прийняти участь у реалізації проекту будівництва газопроводу Болівія-Бразилія. Однак, попри усі домовленості урядових структур обох країн та заходи щодо оформлення участі у тендері, підприємства, які претендували на участь в цьому проекті, через свою некомпетентність, а подекуди безпринципність і пряму халатність провалили ці міжнародні тендери.

Важливим напрямком співпраці двох країн в галузі чорної металургії є встановлення контактів між експортерами сталевої продукції обох країн з метою більш ефективного використання квот та подолання протекціоністських бар'єрів на шляху просування їх продукції на ринки США та Європейського Союзу. З цією метою досягнуто домовленості щодо поставок української металургійної продукції на переробні потужності компанії «Вале ду Ріо Досе», що розташовані на території США.

У період, що розглядається, були створені сприятливі умови для започаткування предметного військово-технічного співробітництва з Бразилією, перспективні напрямки якого викладено у Протоколі про наміри у сфері оборони підписаного між країнами у жовтні 2003 року.

Підрозділ 3.2 «Українсько-бразильські зовнішньоторговельні відносини» присвячено розвитку торгівлі між Україною та Бразилією. Торгівля між двома державами - це важлива сфера, яка дає можливість інтегрувати всі канали двосторонніх стосунків. Вона визначає ефективність тих чи інших кроків, які були спрямовані на розширення кожного з вищеназваних напрямів, надає їм необхідної динаміки.

Незважаючи на те, що у 1996 році в рамках візиту Голови НБУ В. Ющенка до Бразилії було підписано Меморандум про взаєморозуміння між НБУ та Центральним банком Бразилії, а також здійснено візит-відповідь бразильських банкірів до України у 1997 році, до початку ХХІ ст. головною перешкодою для розвитку торгівельно-економічних відносин між Україною та Бразилією залишалася відсутність договірних і практичних зв'язків між українськими та бразильськими банками.

Інвестиційне співробітництво України та Бразилії в період, що розглядається, не отримало розвитку. Однак слід зазначити, що інвестиційне співробітництво між двома країнами могло б внести пожвавлення у розвиток економічних зв'язків, сприяло б вирішенню ряду економічних проблем в Україні.

Порівнюючи стан російсько-бразильського торгівельного співробітництва з українсько-бразильським слід зазначити, що починаючи з 1994 року відбувається послідовне зростання товарообігу Росії із Бразилією. В останні роки Бразилія міцно посідає перше місце в товарообігу Росії із країнами Латинської Америки, входячи також у число важливих партнерів Росії у світі. Обсяги взаємної торгівлі між Росією та Бразилією на початку ХХІ ст. в середньому в 6 разів перевищували обсяги торгівлі між Україною та Бразилією.

Сьогодні Україна займає третє місце серед країн-партнерів Бразилії в регіоні Центральної та Східної Європи, в свою чергу Бразилія займає перше місце за обсягами зовнішньої торгівлі України з країнами Латинської Америки, і друге, після США, з усіма країнами Америки.

Четвертий розділ «Розвиток міждержавного співробітництва в науково-технічній та гуманітарній сферах» дисертації присвячений висвітленню напрямів двосторонньої співпраці в науково-технічній та гуманітарній сферах.

У підрозділ 4.1 «Спільні українсько-бразильські проекти в науково-технічній сфері» розглянуто особливості побудови та реалізації відносин у науковій галузі. Науково-технічні зв'язки між Україною та Бразилією набувають нового характеру на сучасному етапі розвитку світового господарства, адже безперечним є той факт, що розвиток науково-технічних зв'язків сприяє економічному розвиткові обох країн.

Головні перспективи науково-технічного співробітництва між двома країнами офіційно були визначені у листопаді 1999 року, шляхом підписання Угоди про наукове та технологічне співробітництво, яка визначала основні напрямки та форми співпраці обох держав.

Однією з найважливіших галузей науково-технічної співпраці України та Бразилії на сьогодні є космічна. Починаючи з 1999 року між країнами було підписано низку міжурядових документів, що регулюють співробітництво двох країн в мирному використанні космосу. Основний проект співробітництва в цій сфері - це здійснення комерційних запусків штучних супутників землі з бразильського космодрому Алкантара за допомогою українського ракетоносія «Циклон-4», перший запуск якого планується здійснити у 2012 році.

Головною передумовою налагодження співробітництва між Україною та Бразилією в галузі літакобудування є взаємодоповнюваність структур авіаційної промисловості двох країн. Проведені посольством України в Бразилії консультації щодо можливого налагодження виробництва в Бразилії українського транспортного літака АН-70 засвідчили певний інтерес бразильських авіабудівників до такого проекту.

Нинішня ситуація на бразильському енергетичному ринку, що характеризується підвищеним попитом на обладнання, устаткування і матеріали для здійснення масштабних урядових планів прискореної розбудови енергетичного комплексу, терміновістю їх поставки, монтажу і введення в дію створює винятково сприятливі умови для прискорення українсько-бразильського співробітництва в цій галузі.