Розвиток кооперативної торгівлі на Харківщині в роки НЕПУ (1921-1929 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

УДК 94:339.16.012.34(477.54)«1921/1929»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Розвиток кооперативної торгівлі на Харківщині в роки НЕПУ (1921-1929 рр.)

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Рудь Алеся Аркадіївна

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис кооперація торгівля джерела

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Наумов Сергій Олександрович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, професор кафедри історії України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Волосник Юрій Петрович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, професор кафедри історії Росії

кандидат історичних наук, доцент Бєліков Юрій Анатолійович, Харківська національна академія міського господарства, доцент кафедри історії і культурології

Захист відбудеться "20" травня 2011 р. о 1700 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, ауд. V-58.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи, 4).

Автореферат розісланий "19" квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д.В. Журавльов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження зумовлена інтересом науковців і громадськості до історії розвитку економіки України та її регіонів, що значно посилився в період становлення незалежності України. Значною мірою це пов'язано з нагальними проблемами сучасного економічного стану України, успішне вирішення яких неможливе без урахування досвіду минулого. Специфіка українського історичного досвіду в кооперативному будівництві обумовлює особливу увагу до ретроспективного аналізу його практики, в тому числі в 20-х роках ХХ ст., які були єдиним відносно успішним періодом розвитку кооперації в історії радянської країни.

Потенційні можливості кооперації сьогодні до кінця не реалізовані, а регіональна специфіка кооперації, її труднощі, помилки і досягнення досліджені недостатньо. Винятком не стала і проблема розвитку кооперативної торгівлі в одному з потужних регіонів України - на Харківщині. Наукове дослідження відновлення мережі та торговельної діяльності кооперації в роки непу на регіональному рівні, в тому числі на Харківщині, у вітчизняній історіографії тільки розпочинається.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною науково-дослідницької теми кафедри історії України Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Соціально-економічна і політична історія України ХХ ст.".

Хронологічні рамки дослідження - 1921-1929 рр. - загалом відповідають періоду нової економічної політики, здійснення якої уможливило розгортання торговельної кооперації. Верхньою межею визначено 1929 р., оскільки саме тоді відбулися якісні зміни в розвитку кооперації.

Територіальні межі дослідження - Харківська губернія в межах 1921-1925 років. У 1925-1929 роках - це територія чотирьох округ: Харківської, Сумської, Ізюмської, Куп'янської.

Об'єктом дослідження є кооперативна торгівля в роки непу.

Предметом дослідження є організація кооперативних торговельних закладів та їх діяльність на Харківщині.

Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу широкого кола джерел та наявної літератури показати місце, роль і значення кооперативної торгівлі на Харківщині в період непу.

Для досягнення поставленої мети авторка поставила перед собою наступні завдання:

? дослідити ступінь розробки теми в історіографії;

? виявити і проаналізувати джерельну базу дисертації;

? охарактеризувати методологію і методи дослідження;

? проаналізувати державну політику щодо кооперації в роки непу та її вплив на розвиток кооперативної торгівлі;

? вивчити організаційний стан мережі торговельної кооперації, зокрема її територіальну організацію, кількість пайщиків, стан пайових внесків, мережу кооперативів за формою організації торгівлі і характером діяльності;

? проаналізувати торговельну діяльність кооперації, її позитивні риси, труднощі і недоліки, фінансовий стан і торговельні обіги кооперації, практику ціноутворення в кооперативних установах;

? здійснити порівняльний аналіз розвитку торговельної кооперації на Харківщині і в загальноукраїнському масштабі;

? визначити питому вагу кооперативної торгівлі у забезпеченні населення продовольчими і промисловими товарами.

Наукова новизна дисертації полягає насамперед у тому, що вперше організація і діяльність торговельної кооперації на Харківщині в роки непу стали предметом дисертаційного дослідження.

Зокрема, вперше:

? простежено динаміку мережі закладів кооперативної гуртової, гуртово-роздрібної, роздрібної торгівлі міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів Харківщини;

? проаналізовано фінансовий стан та господарську діяльність кооперації в регіоні;

? комплексно вивчено торговельну діяльність кооперації Харківщини: за обігами губернської (районної) спілки, сільської, міської кооперації; у порівнянні обігів державної і приватної торгівлі, у гуртовій, гуртово-роздрібній, роздрібній торгівлі; за галузями торгівлі, контрагентами, по закупівлі і продажу продовольчих і промислових товарів;

? охарактеризовано заготівельну діяльність кооперації, в тому числі експортну заготівлю сировини;

? встановлено тенденцію до послідовного збільшення кількості пайщиків, суми пересічного (розрахункового) та реально сплаченого паю, як свідчення життєздатності і ефективності торговельної кооперації;

? досліджено ціни на головні групи товарів на Харківщині у порівнянні зі всеукраїнськими показниками; еквіваленти по товарообміну на різні товари;

? проаналізовано динаміку купівлі продовольчих і промислових товарів сім'ями робітників, службовців, селян у закладах кооперативної торгівлі Харківщини;

? визначено місце торговельної кооперації Харківщини серед інших регіонів УСРР за показниками її організації і діяльності.

Практичне значення роботи визначається тим, що матеріали дисертації можуть бути використані як у загальних курсах з історії України та історії народного господарства, так і у спеціальних навчальних курсах з історії кооперації, при підготовці монографічної і краєзнавчої літератури, при влаштуванні експозицій історико-краєзнавчих музеїв та виставок. Висновки та матеріали роботи можуть мати певну цінність для розробки програми розвитку кооперативного руху в Україні, окремих її регіонах у сучасних умовах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна в 2004-2011 рр., на Міжнародній науковій конференції "Краєзнавство і учитель - 2008" (м. Харків, 2008 р.), Міжнародній конференції молодих вчених "Каразінські читання" (м. Харків, 2008 р.), XXVI Міжнародній краєзнавчій конференції молодих вчених, присвяченій 160-річчю від дня народження О.Я. Єфименко (м. Харків, 2008 р.), Міжнародній конференції молодих вчених "Каразінські читання" (м. Харків, 2009 р.), Міжнародній науковій конференції "Краєзнавство і учитель - 2009" (м. Харків, 2009 р.).

Результати дисертаційного дослідження викладені в 8 одноосібних публікаціях, у тому числі в 6 статтях, надрукованих у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків (52 таблиці, 1 діаграма), списку джерел та літератури, який налічує 548 назв. Загальний обсяг дисертації - 325 сторінок, зокрема 198 сторінок основного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, вказано на актуальність, зв'язок роботи з науковою проблематикою кафедри, де виконана дисертація, визначені хронологічні та територіальні рамки, сформульовані об'єкт, предмет, мета і завдання роботи, охарактеризовано наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, а також апробацію дослідження.

У першому розділі "Історіографія, джерельна база, методологія і методи дослідження" висвітлюється ступінь наукової розробки теми, її забезпеченість джерелами, розкривається методологія і методи роботи.

Зокрема, у підрозділі 1.1 "Історіографія проблеми" зазначено, що історію вивчення кооперативної торгівлі в УСРР необхідно розділити на кілька етапів, котрі якісно відрізняються один від одного.

У 1920-х - на початку 1930-х років кооперативна тема мала велике практичне значення, що зумовило увагу до неї з боку партійних, радянських працівників, економістів, але професійних істориків серед авторів робіт цього періоду не було.

Дослідження кооперації в ті роки здійснювалось, як правило, шляхом вивчення її як комплексного цілого, в контексті політики комуністичного режиму з широким застосуванням терміну "кооперативна політика". Праці М. Мещерякова, В. Целларіуса, О. Лозового дають змогу уявити загальну картину кооперативного будівництва, принципів, функцій, організації кооперації, політики більшовиків у цьому напрямку Мещеряков Н.Л. Современная кооперация / Н.Л. Мещеряков. - [3-е изд.]. - М., 1925; Целлариус В. Как партия осуществляет кооперативный план Ленина / В. Целлариус. - Х., 1927; Його ж. ВКП(б) и кооперация: очерк развития кооперативной политики ВКП(б) / В. Целлариус. - Х., 1928; Лозовой А. Курс кооперации: очерк истории и теории кооперации / А. Лозовой. - Х., 1929.. Підсумкам розвитку кооперації в УСРР з 1917 до 1927 року присвячена праця С. Зарудного Зарудний С. Українська кооперація на десяті роковини Жовтневої революції. 1917-1927 / С. Зарудний. - Х., 1928..

Публікації П. Височанського, І. Батюка, К. Панченка, П. Пожарського, Г. Обдули, Є. Дешка, В. Целларіуса, А. Фишгендлера торкалися конкретних питань розвитку кооперації в УСРР і зокрема на Харківщині Височанський П. Коротка історія кооперативного руху на Україні / П. Височанський. - Х., 1925; Височанський П. Начерк розвитку української споживчої кооперації (радянська доба). Ч. ІІ / П. Височанський. - Х., 1925; Батюк І. Сільськогосподарська кооперація на Україні / І. Батюк. - Х., 1925; Панченко К. Сельскохозяйственная кооперация Украины в 1923-24 г. / К. Панченко // Итоги хозяйственного строительства УССР за 1923-1924 год. - Х., 1925. - С. 215-228; Пожарський П. Соціальний склад української кооперації: Історично-статистичний нарис / П. Пожарський. - К., 1928; Обдула Г.Ф. Сельское хозяйство Харьковской губернии и кооперация / Г.Ф. Обдула // Хозяйство Украины. - 1924. - № 4. - С. 151-162; Дешко Є. Кооперація на Україні / Є. Дешко. - Х., 1927; Целларіус В. Сучасна українська кооперація / В. Целларіус. - Х., 1926; Фишгендлер А. Основные вопросы советской кооперации / А. Фишгендлер. - Х.; К., 1925.. Вони висвітлювали історію кооперативного руху, види кооперації, чисельність, соціальний склад учасників, вплив кооперації на економіку як Харківщини, так і всієї УСРР у роки непу. Як правило, в цих публікаціях більше уваги приділялося позитивним моментам у діяльності кооперації, ніж недолікам і труднощам, особливо в низовій ланці кооперації.

У статтях В. Целларіуса, І. Беляніна, П. Коломойцева, Л. Шаніна, І. Лебединського, С. Жилкіна, Ф. Свищева висловлювалися позиції авторів щодо торгівлі, в тому числі кооперативної Целлариус В. Кооперативная торговля на Украине к концу 1923 г. / В. Целлариус // Торговля Украины в 1923 г. - Х., 1924. - Кн. 1. - С. 109-127; Белянин И. Торговля в районах Украины / И. Белянин // Хозяйство Украины. - 1925. - № 3. - С. 147-161; Белянин И.И. Внутренняя торговля Украины в 1922 г. / И.И. Белянин // Народное хозяйство Украины в 1921/22 году. - Х., 1923. - Від. ІХ. - 8 с.; Белянин И.И. Торговля в городах Украины (по переписи 15 марта 1923 г.) / И.И. Белянин // Торговля Украины в 1923 г. - Х., 1924. - Кн. 1. - С. 77-107; Коломойцев П.И. Внутренняя торговля в системе народного хозяйства Украины (1923-24 г.) / П.И. Коломойцев // Итоги хозяйственного строительства УССР за 1923-1924 год. - Х., 1925. - С. 61-95; Шанин Л. Основные вопросы торговой политики / Л. Шанин // Торговля Украины в 1923 г. - Х., 1924. - Кн. 1. - С. 3-21; Лебединский И. Движение цен на Украине в 1923-24 хоз. году / И. Лебединский // Итоги хозяйственного строительства УССР за 1923-1924 год. - Х., 1925. - С. 102-110; Жилкин С. Торговля Украины / С. Жилкин // Хозяйство Харьковщины. - 1923. - № 4-5. - С. 41-44; Свищев Ф.И. Потребительская кооперация и качество обслуживания потребителя / Ф.И. Свищев // Хозяйство Украины. - 1928. - № 5. - С. 44-53; Свищев Ф.И. Развитие торговли Украины в связи с качеством обслуживания ею населения / Ф.И. Свищев // Плановое хозяйство. - 1929. - № 6. - С. 241-252.. Найчастіше автори висвітлювали взаємовідносини приватного й усуспільненого секторів економіки, оцінку поточних процесів у торгівлі того часу. Публікації найчастіше були невеликими за обсягом, мали пропагандистську, агітаційну, популяризаторську спрямованість.

Участь окремих прошарків селянства у ринкових відносинах, стан ринку, питому вагу товарної продукції досліджували у 1920-х роках С. Кривецький, В. Якиманський, І. Лебединський, В. Беркаш, Д. Соловей, Д. Тихомиров, І. Туровський, М. Гуревич, Й. Епштейн, але їхні праці не охоплювали весь період непу і лише частково торкалися Харківщини Кривецкий С. Емкость крестьянского рынка Украины в 1924/25 хозяйственном году. Опыт статистико-экономического исследования / С. Кривецкий. - Х., 1925; Якиманский В.А. Рыночный оборот в крестьянских хозяйствах Украины по бюджетному обследованию 1923 г. / В.А. Якиманский. - Х., 1924; Лебединський І. Селянський індекс на Україні. Методологічні основи його вирахування / І. Лебединський. - Х., 1928; Беркаш В. Основные вопросы скотоводства и мясного рынка / В. Беркаш // Хозяйство Украины. - 1925. - № 1-2. - С. 95-115; Соловей Д. Краткий очерк ярмарок и ярмарочной торговли / Д. Соловей. - Полтава, 1925; Тихомиров Д. Хлебный рынок Украины в 1924-1925 году / Д. Тихомиров // Внутренние рынки Украины в 1924-1925 году и их регулирование. - Х., 1925. - Вып. ІІ. - Сб. І. - С. 5-55; Туровский И. Рынок промтоваров Украины / И. Туровский // Внутренние рынки Украины в 1924-1925 году и их регулирование. - Х., 1925. - Вып. ІІ. - Сб. І. - С. 102-146; Гуревич М.Б. К вопросу о дифференциации крестьянского хозяйства Украины. Очерк второй / М.Б. Гуревич. - Х., 1925; Епштейн Й. Базарна селянська торгівля харчовими продуктами / Й. Епштейн // Вісник статистики України. - 1929. - № І (IV). - С. 104-107..

Організація кооперативів, створення крамниць, торговельна робота Вукоопспілки, ХЦРК, роль жінок, молоді в кооперації, укрупнення районних спілок, кооперування населення, введення талонної системи для спрощення крамнично-складської звітності, раціоналізація торгівлі, підвищення якості обслуговування населення досліджувались у статтях, надрукованих у "Всеукраїнському бюлетені Вукоопспілки" (з 1927 р. - "Кооперативне будівництво"). Це статті А. Гречки, І. Темкіна, А. Канатьєва, О. Вишневецького, С. Гуревича, В. Лернера, Б. Марченка, І. Бабича, В. Михалюка, Л. Огнівцева та П. Усачова, М. Ямпольського, І. Совинського, П. Адольфа, І. Ставицького, Л. Омельченка, М. Строгова, П. Коренкова, А. Косачевського, М. Юношева, М. Скаржанівського Гречка А. Торговельна сітка сільської споживчої кооперації на Україні / А. Гречка // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 11-12. - С. 15-20; Темкін І. Організація великого робкопу / І. Темкін // Кооперативне будівництво. - 1930. - № 1-2. - С. 29-34; Канатьев А. Хозяйственная деятельность Вукоопспилки за пять лет / А. Канатьев // Кооперативный бюллетень Вукоопспилки. - 1925. - № 18-19. - С. 3-10; Вишневецький О. Раціоналізація роботи Вукоопспілки 1926-1927 операційного року / О. Вишневецький // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 4. - С. 34-42; Гуревич С. Півроку роботи Харківського центрального робітничого кооперативу / С. Гуревич // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 14. - С. 69-71; Гуревич С. Жінка на кооперативній роботі в Харківському ЦРК / С. Гуревич // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 4. - С. 67-68; Лернер В. Рік роботи серед жінок у споживчій кооперації України / В. Лернер // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 4. - С. 16-19; Марченко Б. Дещо про роботу серед молоді в споживчій кооперації / Б. Марченко // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 6. - С. 23-26; Бабич И.Н. Об укрупнении райсоюзов / И.Н. Бабич // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 4. - С. 17-21; Михалюк В. К вопросу об укрупнении райсоюзов / В. Михалюк // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 6. - С. 20-23; Огнивцев Л. К вопросу об укрупнении райсоюзов / Л. Огнивцев, П. Усачев // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 6. - С. 23-25; Ямпольський М. До справ кооперування й матеріальної заінтересованості пайщиків / М. Ямпольський // Кооперативне будівництво. - 1927. - № 11-12. - С. 11-14; Ямпольський М. Про шляхи товаропросування в кооперативній системі / М. Ямпольський // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 11-12. - С. 10-15; Совинский И. Беднота и кооперация / И. Совинский // Кооперативне будівництво. - 1927. - № 21. - С. 26-31; Адольф П. К вопросу об упрощении лавочно-складской отчетности в рабкопах / П. Адольф // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 4. - С. 50-51; Ставицький І. До питання про спрощення крамнично-складської відчитності в робкопах / І. Ставицький // Кооперативне будівництво. - 1927. - № 23. - С. 33-37; Омельченко Л. Про перехід до безвексельних розрахунків між райспілками й споживчими товариствами / Л. Омельченко // Кооперативне будівництво. - 1929. - № 7-8. - С. 35-39; Строгов Н. Опытно-показательные магазины как путь рационализации торговой техники / Н. Строгов // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 8. - С. 38-41; Строгов Н. К новым формам организации кооперативной розницы / Н. Строгов // Кооперативне будівництво. - 1928. - № 9. - С. 7-11; Коренков П. Механизация расфасовки товаров / П. Коренков // Кооперативне будівництво. - 1927. - № 18. - С. 20-21; Косачевский А. Рационализация аппарата и потребитель / А. Косачевский // Кооперативне будівництво. - 1927. - № 18. - С. 21-23; Косачевський А. На шляхах реорганізації крамопостачання / А. Косачевський // Кооперативне будівництво. - 1930. - № 1-2. - С. 17-21; Юношев М. Нормализация работы торгового аппарата / М. Юношев // Кооперативне будівництво. - 1927. - № 18. - С. 13-20; Скаржанівський М. Пересувна торгівля на селі / М. Скаржанівський // Кооперативне будівництво. - 1930. - № 1-2. - С. 25-29.. Фінансовий стан споживчої кооперації Харківщини, стан роздрібної торгівлі, кількість вибраних патентів по Харкову, динаміка торгівлі у місті аналізувалися у праці С.С. Тугушева і Н.М. Ліфшиця Тугушев С.С. Местное хозяйство и финансы Харьковщины / С.С. Тугушев, Н.М. Лифшиц. - Х., 1925., але хронологічно період дослідження обмежувався 1923/1924 господарським роком і першим півріччям 1924/1925 господарського року.

У 1930 р. вийшла праця О. Сидорова, яка мала за мету показати взаємовплив географічного розташування регіону з можливостями його економічного розвитку Сидоров О. Нарис з економіки Харківщини / О. Сидоров. - Х., 1930.. Це давало можливість проаналізувати об'єктивні умови розвитку кооперації в 1920_х роках, можливості задоволення потреб населення Харківщини в продуктах, зміни товарного споживання у селах і містах регіону.

Другий період у дослідженні кооперативної торгівлі Харківщини в роки непу - 1930-ті - середина 1950-х років. Це був період утвердження тоталітарної системи. В той час зникають публікації, присвячені кооперативній торгівлі в роки непу. Однією з причин цього були репресії 1930-х років, які охопили і науковців. Так, був репресований теоретик і керівник дореволюційної кооперації, представник організаційно-виробничої школи в науці економіст О.В. Чаянов та його однодумці О.М. Челінцев, М.П. Макаров та інші. Причиною репресій щодо них стала невідповідність їхніх поглядів офіційній точці зору на перспективи розвитку країни, в тому числі на кооперацію Чаянов А.В. Основные идеи и формы организации сельскохозяйственной кооперации / А.В. Чаянов. - М., 1991; Челинцев А.Н. Опыт изучения организации крестьянского хозяйства в целях обоснования общественной и кооперативно-агрономической помощи на примере Тамбовской губернии / А.Н. Челинцев. - Х., 1919; Макаров Н.П. Организация сельского хозяйства / Н.П. Макаров. - М., 1926.. В той же час пріоритет віддавався дослідженням, присвяченим колгоспній системі, особливо після виходу "Короткого курсу історії ВКП(б)" Історія Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків). Короткий курс. - К., 1938.. Публікації мали цитатно-ілюстративний характер, догматичні висновки.

Спеціальних досліджень, присвячених розвитку кооперації та кооперативній торгівлі, не тільки на Харківщині, а й в УСРР у той період не з'явилося. Проблема кооперативної політики в її багатоплановості і складності не ставилася. Зі сторінок публікацій фактично зник термін "кооперативна політика".

Третій період у вивченні кооперативної торгівлі на Харківщині в часи непу припадає на другу половину 1950-х - першу половину 1980-х років. Саме в той час відновлюється вивчення історії кооперативного будівництва. З'являються праці М.І. Немакова, І.Г. Булатова, спільна робота Г.С. Григор'яна та М.І. Лопаткіна Немаков Н.И. Борьба Коммунистической партии Советского Союза за осуществление ленинского кооперативного плана в восстановительный период / Н.И. Немаков. - М., 1958; Булатов И.Г. Кооперация и ее роль в подготовке сплошной коллективизации / И.Г. Булатов. - М., 1960; Григорьян Г.С. Ленинский кооперативный план и потребительская кооперация / Г.С. Григорьян, М.И. Лопаткин. - М., 1963.. Наприкінці 1960-х - на початку 1970-х років відновлюється спроба дослідження кооперативної політики радянської держави в 1920-х роках. Прикладом цього є праці Л.Ф. Морозова, Л.Є. Файна, С.О. Сераєва Морозов Л.Ф. От кооперации буржуазной к кооперации социалистической. Из истории становления советской кооперации / Л.Ф. Морозов. - М., 1969; Файн Л.Е. История разработки В.И. Лениным кооперативного плана / Л.Е. Файн. - М., 1970; Сераев С.А. Ленинское учение о кооперации и современность / С.А. Сераев. - М., 1971.. З'явилися праці Г.Я. Бланка, І.Г. Булатова, А.П. Погребінського, в яких з'ясовувалися загальні характеристики кооперативної торгівлі в країні, але проблем окремих регіонів, у тому числі Харківщини, вони не торкалися Бланк Г.Я. Основы теории и история потребительской кооперации СССР / Г.Я. Бланк. - М., 1963; Булатов И.Г. Борьба Коммунистической партии за развитие кооперативного движения в СССР (1921-1925 гг.) / И.Г. Булатов. - Пенза, 1961; Погребинский А.П. Экономическое развитие СССР в период построения фундамента социалистической экономики (1926-1932 гг.) / А.П. Погребинский. - М., 1957..

Узагальнюючим дослідженням торговельної політики в перші роки непу є монографія В.П. Дмитренка Дмитренко В.П. Торговая политика Советского государства после перехода к непу. 1921-1924 гг. / В.П. Дмитренко. - М., 1971.. В ній аналізуються погляди В.І. Леніна на кооперацію, проблеми переходу від товарообміну до торгівлі, становлення державної та кооперативної торгівлі і методи обмеження, витіснення приватної торгівлі.

У колективній праці "Партія і кооперація" розглядалися проблеми кооперації з 1890-х до початку 1930-х років Дмитренко В.П. Партия и кооперация / В.П. Дмитренко, Л.Ф. Морозов, В.И. Погудин. - М., 1978.. Автори розглядали працю як спробу узагальнення теоретичного і практичного досвіду партії з керівництва розвитком кооперації.

У дослідженнях О.С. Меркулової, Ю.І. Кунаха, Н.А. Лупея, К.І. Вахітова досліджувалися становлення та розвиток споживчої кооперації, її роль у соціально-економічних перетвореннях у країні Меркулова А.С. История потребительской кооперации / А.С. Меркулова. - М., 1970; Кунах Ю.І. Розвиток кооперативного руху на Україні в 1920-1924 рр. / Ю.І. Кунах // Український історичний журнал. - 1974. - № 3. - С. 77-84; Лупей Н.А. Потребительская кооперация на основных этапах строительства социализма / Н.А. Лупей // Социализм и потребительская кооперация в СССР. - М., 1984. - С. 32-43; Вахитов К.И. Потребительская кооперация и социально-экономические преобразования в национальных окраинах / К.И. Вахитов // Социализм и потребительская кооперация в СССР. - М., 1984. - С. 43-61..

У праці Г.А. Гетьмана на основі великого статистичного матеріалу зроблений аналіз розвитку кооперативної торгівлі на різних етапах її існування Гетьман Г.А. Кооперативная торговля: развитие, проблемы, перспективы / Г.А. Гетьман. - Х., 1985..

Історії споживчої кооперації України з ХІХ ст. до початку 60-х рр. ХХ ст. була присвячена праця "Споживча кооперація України" Споживча кооперація України / [Сіденко С.Г., Лєпехов М.Д., Майборода Ф.М. та ін]. - К., 1965. колективу викладачів Львівського торговельно-економічного інституту (С.Г. Сіденка, М.Д. Лєпехова, Ф.М. Майбороди, Ш.В. Опельбаума, О.С. Матковського). В роботі досліджується динаміка мережі споживчої кооперації, зміст, роль кооперації, товарообіг, заготівельні та збутові операції кооперації, ціни, динаміка пайових внесків, у тому числі і в період непу. В той же час у праці відсутній довідковий матеріал, недостатньо даних щодо робітничої кооперації, торгівлі в окремих округах УСРР, недостатньо критичного аналізу недоліків у діяльності різних ланок кооперативної мережі.

Отже, вітчизняна історична наука другої половини 1950-х - першої половини 1980-х років досягла певних успіхів у дослідженні кооперації в роки непу, але збереження тоталітарної системи з її жорсткими ідеологічними догмами ускладнювало всебічне, об'єктивне висвітлення проблеми кооперативної торгівлі, в тому числі на регіональному рівні.

У другій половині 1980-х - на початку 1990-х років у дослідженнях Ю.Ф. Воробйова, С.В. Кульчицького та інших Воробьев Ю.Ф. НЭП: дискуссионные проблемы / Ю.Ф. Воробьев // Новая экономическая политика: уроки хозяйственных реформ. - М., 1989. - С. 3-10; Кульчицький С.В. Ленінська нова економічна політика та її здійснення в УРСР / С.В. Кульчицький // Український історичний журнал. - 1989. - № 8. - С. 88-93. з'явилися нові пропозиції щодо хронологічних рамок непу, принципово по-новому оцінювалися передумови колективізації. Більшість авторів, зокрема В.П. Данилов, І.К. Рибалка, вказували на відсутність умов для колективізації, її насильницький характер Данилов В.П. Каковы современные оценки коллективизации сельского хозяйства в нашей стране / В.П. Данилов // Историки отвечают на вопросы: сборник. - М., 1988. - С. 106-124; Рибалка І.К. Сталінщина і розселянювання країни / І.К. Рибалка // Український історичний журнал. - 1989. - № 11. - С. 3-12.. Безумовним досягненням історичної думки цього періоду був висновок про несумісність, невідповідність ідеї кооперації та проведеної колективізації Липицкий В.С. Строй цивилизованных кооператоров / В.С. Липицкий // Ленинская концепция социализма: сб. статей. - М., 1990. - С. 313-345.. Були опубліковані збірники статей з проблем непу, де по-новому почала розглядатись історія кооперативного руху Сторінки історії Української РСР: факти, проблеми, люди / [ред. Ю.Ю. Кондуфор]. - К., 1990; Страницы истории КПСС: Факты. Проблемы. Уроки / [ред. В.И. Купцов]. - М., 1988..

Отже, з другої половини 1980-х років до 1991 р. в історіографії кооперації з'явилися нові підходи, оцінки, але всебічне, всеохоплююче висвітлення регіональних проблем, в тому числі кооперативної торгівлі на Харківщині в період непу, ще не стало на порядку денному.

Сучасний період дослідження кооперативної торгівлі на Харківщині в роки непу розпочинається з кінця 1991 року і продовжується до сьогоднішнього дня. В цей час з'явилась унікальна можливість неупереджено проаналізувати попередній історичний досвід.

З нових методологічних засад переглянув економічну політику більшовиків 20-х років ХХ століття С.В. Кульчицький Кульчицький С.В. Ціна "великого перелому" / С.В. Кульчицький. - К., 1991; Кульчицький С.В. Концепція "кооперативного соціалізму" / С.В. Кульчицький // Український історичний журнал. - 1995. - № 2. - С. 3-17; Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.) / С.В. Кульчицький. - К., 1999; Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928) / С.В. Кульчицький. - К., 1996.. У його дослідженнях визначено несумісність ідеї кооперації з реаліями здійснюваної більшовицькою владою кооперативної політики, штучним господарським механізмом, який діяв лише в умовах одержавлення народного господарства і жорсткої централізації влади. Автор довів, що виключно під тиском реальної ситуації в країні більшовики були змушені ввести неп.

У монографії В.В. Калініченка підкреслюється значення матеріальної зацікавленості селян та добровільності їх вступу до кооперації для ефективної роботи останньої. Автор чітко називає причини перетворення кооперації в придаток до державного сектора економіки України, позитивно характеризує роль кооперації вертикального типу в роки непу Калініченко В.В. Селянське господарство України в період непу: Історико-економічне дослідження / В.В. Калініченко. - Х., 1997..

У монографії В.В. Лантуха аналізується процес становлення та розвитку торгівлі в УСРР у 1920-ті роки, визначається місце кооперативної торгівлі в формуванні товарообігу в УСРР, її роль у витісненні приватника з ринку Лантух В.В. Становление и развитие торговли на Украине в 1921-1932 гг. / В.В. Лантух. - Х., 1992.. В монографії наводяться матеріали про нові форми роботи кооперації в роки непу, раціоналізацію її торговельної діяльності, задоволення кооперацією потреб населення у продовольчих і промислових товарах.

У цей час виходять спільні праці істориків, економістів, працівників кооперації, присвячені історії кооперації. В колективній праці "Історія кооперативного руху" його розвиток висвітлюється у глобальному контексті крізь призму проблем світової кооперації Історія кооперативного руху / [Бабенко С.Г., Галюк В.Г., Гелей С.Д. та ін.]. - Львів, 1995.. Діяльність регіональної кооперації УСРР у роки непу залишилася поза увагою авторів.

Організаційна структура кооперації, напрями її господарської діяльності, підготовка кооперативних кадрів розглянуті в колективній праці "Історія споживчої кооперації України", але дослідженню особливостей розвитку споживчої кооперації регіонів УСРР у роки непу в ній приділено недостатньо уваги Історія споживчої кооперації України / [Аліман М.В., Бабенко С.Г., Гелей С.Д. та ін.]. - Львів, 1996..

У 2006 р. вийшла праця В.В. Гольця "Кооперація і неп", в якій досліджується кооперативний рух Північного Лівобережжя України (головним чином Чернігівщини) в 20-ті роки ХХ сторіччя Голець В.В. Кооперація і неп (20-ті роки ХХ ст.) / В.В. Голець. - Чернігів, 2006.. У роботі аналізуються виробничі і невиробничі форми кооперативної діяльності, процес поступового одержавлення і втрати кооперацією своїх ключових ознак. У роботі порівнюються результати діяльності кооперації Чернігівської, Полтавської, Харківської губерній, але матеріал по Харківщині використовується фрагментарно.

У 2010 р. вийшла монографія Т.В. Оніпко, в якій досліджується виробнича діяльність споживчої кооперації України в роки непу Оніпко Т.В. Виробничі галузі споживчої кооперації України в контексті нової економічної політики (1921-1928 рр.) / Т.В. Оніпко. - Полтава, 2010.. Авторка акцентує увагу на виробничій діяльності робітничо-міської кооперації, в тому числі у хлібопекарстві, громадському харчуванні, характеризує політику більшовицької влади щодо споживчої кооперації України в цих галузях виробництва, використовує матеріали і по харківській кооперації в роки непу.

У жовтні 2006 р. у Харкові відбулася науково-практична конференція "Споживча кооперація: історія, сучасність, перспективи", присвячена 140-річчю Харківської споживчої кооперації. На конференції значну увагу було приділено історичному аспекту проблеми, культурно-освітній діяльності споживчої кооперації в 1920-х роках, історії виникнення Вукоопспілки в Харкові. На конференції підкреслювалася необхідність об'єктивного дослідження історії кооперативного руху, в тому числі кооперативної торгівлі на Харківщині в роки непу Материалы научно-практической конференции "Потребительская кооперация: история, современность, перспективы. 140 лет" / [сост. Барабашова В.И., Мархайчук Е.В., Соловарова С.Н.]. - Х., 2006..

Таким чином, аналіз праць з історії кооперації УСРР у роки непу, які з'явилися протягом останнього десятиріччя ХХ століття і першого десятиріччя ХХІ століття, висвітлює тенденцію відходу дослідників від ідеологічних догм марксистсько-ленінської ідеології, пошуку об'єктивних оцінок організації та діяльності кооперації в умовах ринку періоду непу. Дослідження цього періоду відрізняються глибиною аналізу, увагою до історико-економічних проблем розвитку окремих регіонів і України в цілому. Разом з тим він свідчить, що функціонування торговельної кооперації в роки непу на Харківщині вивчене ще недостатньо.

У підрозділі 1.2 охарактеризована джерельна база дослідження. Її можна поділити на чотири групи: документи центральних (союзних і республіканських) партійних і державних органів; справочинна документація республіканських і місцевих органів управління та кооперативних установ; статистичні матеріали; періодична преса.

До першої групи відносяться законодавчі акти, постанови центральних органів радянської влади, матеріали партійних з'їздів і конференцій (резолюції, стенографічні звіти). Вони містять цінну інформацію про зміст, характер та еволюцію кооперативної політики радянської влади, про її реалізацію, здійснювані в цьому напрямку практичні заходи та їх результати.

Для розуміння суті більшовицької політики, її ідейно-теоретичних витоків важливе значення мають твори основоположників комуністичного вчення К. Маркса і Ф. Енгельса, в яких викладені їхні погляди щодо побудови комуністичного суспільства, а також керівників і ідеологів більшовицької партії В.І. Леніна, Й.В. Сталіна, М.І. Бухаріна та інших, в яких сформульовано й обґрунтовано як основні засади економічної політики більшовиків, так і позицію партії щодо місця кооперації, розвитку кооперативного руху та державної політики в питаннях кооперації.

Другою, найбільшою за обсягом групою є справочинна документація. Важливим джерелом про хід кооперативного будівництва, діяльність кооперативних установ у всеукраїнському масштабі є матеріали Української ради народного господарства, Держплану, Наркомфіну і Наркомвнуторгу УСРР, звіти всеукраїнських кооперативних установ - Вукоопспілки та її секцій, Уцеробсекції і Укртранспосекції, доповіді і резолюції всесоюзних і всеукраїнських нарад споживчої кооперації тощо.

Потужний пласт документів залишили органи влади та кооперативні установи Харківщини. Це звіти, накази, циркуляри, розпорядження, протоколи засідань, інструкції, офіційне листування та ін. Вони дають багатий матеріал про функціонування місцевих органів кооперації, їх взаємодію з органами влади, містять докладну інформацію про кількісні і якісні параметри розвитку торговельної кооперації на Харківщині в досліджуваний період.

Джерела цієї групи, як правило, не опубліковані і знаходяться в архівах. З метою їх виявлення і вивчення авторкою було опрацьовано 27 фондів ЦДАВО України, ЦДАГО України і Державного архіву Харківської області.

Третю групу джерел складають статистичні матеріали, які можна поділити на дві підгрупи. Перша підгрупа - це загальноукраїнська статистика, в якій містяться й дані по окремих регіонах, у тому числі по Харківщині. Друга підгрупа - це статистика безпосередньо по Харківщині, її адміністративно-територіальних одиницях і окремих населених пунктах. Радянська статистика періоду непу, на відміну від пізнішої, є достатньо повною і достовірною. Вона широко представлена в публікаціях ЦСУ УСРР, республіканських наркоматів, Центроспілки, Вукоопспілки, статистичних і довідкових виданнях місцевих органів влади.

Остання група джерел - це періодична преса 1920-х рр. За приналежністю (видавцем) і характером публікацій вона може бути поділена на загальну (суспільно-політичну) і відомчу. Перша ("Правда", "Радянська Україна", "Комуніст" та ін.) цінна передусім як джерело інформації про суспільну ситуацію, поведінку влади, настрої населення, в тому числі й у зв'язку зі здійсненням економічної політики, кооперативного будівництва, організацією торгівлі та ін. Друга ("Українська кооперація", "Кооперативне будівництво", "Коопероване село" та ін.) містить багато важливих і навіть унікальних відомостей безпосередньо про розвиток і функціонування кооперативної мережі як у цілому по республіці, так і на місцях.

В цілому аналіз джерельної бази дослідження дає підстави для висновку про її достовірність, репрезентативність і достатність для реалізації поставлених завдань.

У підрозділі 1.3 проаналізовано методологію та методи дослідження.

Зазначимо, що нині більшість вітчизняних істориків схиляється до цивілізаційного підходу в методології. Авторка також вважає, що цивілізаційний підхід в осмисленні історичного минулого є найбільш придатним для дослідження історичного процесу.

В основу дисертаційної роботи покладені фундаментальні принципи наукового пізнання - історизм та об'єктивність. У роботі описано використання цих принципів при дослідженні кооперативної торгівлі. В процесі роботи над темою авторка дотримувалася діалектичного принципу, який вимагав розгляду проблеми у взаємозв'язку, взаємодії, взаємообумовленості складових, що впливали на кооперативну торгівлю в роки непу.

Авторка використала універсальні загальнонаукові та спеціальні історичні методи - логічний, порівняльно-історичний, історико-генетичний, емпіричний та історико-системний. У дисертації вказано, як ці методи сприяли всебічному дослідженню визначеної теми.

У другому розділі "Створення мережі закладів кооперативної торгівлі" простежується розвиток кооперативної торгівлі в роки непу і вплив на нього політики більшовиків, дається визначення кооперативної торгівлі, споживчої кооперації, досліджуються структура, чисельність, динаміка мережі торговельних кооперативів і їхніх закладів торгівлі.

Зокрема, у підрозділі 2.1 мова йде про кооперативну політику більшовиків напередодні і в роки непу. Сказано, що ідеологічні догми, які лежали в основі більшовицької стратегії побудови комуністичного суспільства, вимагали відмовитися від найважливіших чинників ринкової економіки, а саме - від грошей і торгівлі, які були природними для розвитку кооперації. Але ця політика в роки воєнного комунізму не дала очікуваних результатів, що змусило більшовиків перейти до нової економічної політики. Повернення до товарно-грошових, ринкових відносин, відновлення торгівлі в умовах непу було складним. Фактично тільки з 1923 р. кооперація нарешті опинилася в природних умовах свого існування. Перші декрети радянської влади щодо кооперативної політики розроблялись і реалізовувалися на досвіді споживчої кооперації і торкнулися саме її. Заходи щодо кооперативної торгівлі стосувалися в той час розробки принципів діяльності, визначення умов членства в кооперації, характеру відносин влади і старого керівництва кооперації, відносин з робітничою кооперацією, створення нових керівних кооперативних органів, проведення організаційної, агітаційно-пропагандистської роботи щодо кооперативного руху в УСРР.

У той час у напрямку реалізації кооперативної політики більшовиків працювали кооперативна комісія, кооперативний відділ при ЦК КП(б)У, зусиллями яких масовим тиражем випускалися брошури, листівки, плакати, звернення. На село були відправлені досвідчені інструктори кооперативного руху. За ініціативою ЦК КП(б)У були створені керівні кооперативні органи - Кооперативний комітет України, республіканський центр споживчої кооперації - Вукоопспілка.

Протягом 1921-1922 рр. відповідно до умов непу відбулась організаційно-господарська перебудова кооперації на Харківщині. У березні - жовтні 1921 р. був повністю реорганізований кооперативний апарат губернської спілки і частково - єдині споживчі товариства, була втілена в життя багатолавкова система, відбулося зміцнення позицій більшовиків в органах управління і контролю найвищої ланки кооперації. Але на цьому етапі залишався обов'язковим вступ до кооперації населення віком від 14 років.

Остаточним завершенням етапу відновлення організаційної мережі споживчої кооперації став перехід на добровільне членство в кооперації (постанова ЦВК і РНК СРСР "Про реорганізацію споживчої кооперації на основі добровільного членства" від 28 грудня 1923 р.).

У 1923-1925 рр. політика більшовиків щодо кооперації була спрямована передусім на стимулювання організації кооперативної мережі в умовах реалізації адміністративно-територіальної реформи 1923 р., добровільного членства в кооперації. В той час у складі Вукоопспілки утворилися секції транспортної та військової споживчої кооперації, активізувалися зв'язки з міжнародним кооперативним рухом.

Надалі заходи влади в кооперативному будівництві концентрувалися в напрямку створення і підтримки багатогалузевої кооперативної системи, яка стала головною формою роздрібної торгівлі, базою торговельної системи.

Більшовики звернули увагу на створення сприятливих кредитних, податкових пільг для кооператорів. Але наприкінці непу загострилися протиріччя між ринковими відносинами в економіці і тоталітарною політичною системою. Нову економічну політику було згорнуто, але кооперацію в цих умовах не було знищено, вона фактично була одержавлена.

У підрозділі 2.2 "Організація мережі кооперативної торгівлі" досліджено два аспекти проблеми, а саме: будівництво мережі кооперативів, які займалися торгівлею на Харківщині в роки непу, та організацію мережі закладів торгівлі в цих кооперативах.

Щодо першого аспекту, розглянута структура торговельної кооперації трьох рівнів: низова мережа кооперативів (кооперативні торговельні товариства); мережа спілок; центральна кооперативна організація - Вукоопспілка. З'ясовано, що Вукоопспілка мала розгалужену структуру, значна частина підрозділів якої знаходилася у столичному на той час Харкові. Вукоопспілка разом з Укртранспосекцією була однією з найбільших серед центральних кооперативних організацій УСРР і мала свої представництва за кордоном. Структура Вукоопспілки постійно вдосконалювалась, але протягом непу в структурі Вукоопспілки харківська кооперація займала одне з перших місць. У свою чергу, організація діяльності торговельної кооперації Харківщини значною мірою залежала від діяльності Харківської губернської спілки, яка, в свою чергу, була однією з найбільших за чисельністю в УСРР. У ході дослідження структури районних відділень і кооперативних товариств губернської спілки Харківщини з'ясовано, що спілки, відділення, товариства мали різну якість організації, були різними за чисельністю і якістю управлінського апарату. Встановлено, що на початку непу головним показником результативності організаційної діяльності губернської спілки була динаміка чисельності кооперативів, товарообмінних пунктів, кількості багатолавок і однолавок у кооперативах. Доведено, що в перші роки непу кооперація Харківщини стабільно знаходилася в першій п'ятірці серед губерній УСРР за кількістю товариств торговельної кооперації і сільських кооперативів.

З'ясовано, що істотний вплив на організацію мережі кооперативної торгівлі мали часті реорганізації в структурі кооперації, адміністративно-територіальні реформи, які, з одного боку, мали за мету вдосконалення кооперативної мережі, а з іншого - створювали додаткові труднощі, нестабільність, невпевненість кооператорів. Усі реорганізації відображали процес пристосування мережі кооперативів як до адміністративно-територіального районування, так і до організаційно-господарського обслуговування низової кооперативної мережі. Під час реорганізацій ставилося завдання, щоб цілісний економічний район тяжів до великого господарського центру, був пов'язаний з ним транспортним забезпеченням, історичними традиціями в минулому. Внаслідок цього на Харківщині зростання кількості кооперативів відбувалося не тільки за рахунок утворення нових товариств, а й за рахунок приєднання до районної спілки вже діючих кооперативів інших спілок у результаті територіальних реорганізацій.

У підрозділі досліджено динаміку чисельності міських, робітничих і сільських кооперативів протягом непу. З'ясовано, що найчисленнішою за кількістю кооперативів була сільська кооперація, а за кількістю членів кооперації вона поступалася тільки робітничій кооперації. Найбільша чисельність членів була в кооперації першого рівня, при цьому в міських кооперативах чисельність членів збільшувалася при зменшенні кількості кооперативів за рахунок їх укрупнення, а в сільській торговельній кооперації збільшення чисельності членів кооперації супроводжувалося збільшенням кількості торговельних кооперативів. Виявлено причини високих темпів зростання міської кооперації.

З'ясовано, що тільки в 1922 р. почався процес відновлення мережі закладів кооперативної торгівлі. В 1922/1923 господарському році їх було лише 202 з 1551 особою, зайнятою торгівлею. 262 заклади торгівлі і 3535 зайнятих осіб було в державному секторі Харківської губернії, а приватний сектор налічував 8566 торговельних закладів і 10602 працюючих у торгівлі особи.

В останні роки непу відбувався процес оптимізації організаційної мережі торговельної кооперації. Найбільша кількість кооперативів у період непу була досягнута в 1928/1929 господарському році.

Виходячи з ідеологічних міркувань більшовиків щодо необхідності всілякого обмеження приватника, перед кооперацією було поставлено завдання обмежити, а пізніше витіснити приватний сектор у торгівлі. Оскільки за собою держава залишала контроль за гуртовою торгівлею, то перед кооперативною торгівлею ставилося завдання поступово витіснити приватну торгівлю з гуртово-роздрібної і роздрібної торгівлі. Це було можливо за умови наближення обсягів кооперативної торгівлі до обсягів приватної торгівлі, тому кооперації перш за все необхідно було збільшити кількість закладів торгівлі.

Авторка дослідила динаміку організації закладів кооперативної торгівлі за кожний рік непу і за весь період нової економічної політики в цілому у порівнянні з динамікою кількості державних і приватних закладів торгівлі, які займалися гуртовою, гуртово-роздрібною, роздрібною торгівлею, у порівнянні показників центральних міст, міст і селищ міського типу, сільської місцевості за розрядами та вибраними патентами.

Встановлено, що в 1928 р. у порівнянні з 1923 р. кількість закладів кооперативної торгівлі збільшилася на Харківщині на 73,8%, в тому числі в сільській місцевості - на 33,9%, у містах і селищах міського типу - на 70,0%, у Харкові - на 91,7%. Кооперативна торгівля майже витіснила приватника з гуртово-роздрібної торгівлі. Приватні заклади торгівлі здебільшого займалися роздрібною торгівлею. Заклади, що торгували вроздріб, становили в неусуспільненому секторі 91,1% від усіх закладів з роздрібною торгівлею. Приватник витіснявся з "елітної" організованої торгівлі, втрачаючи заклади VI і V розрядів, і переходив до торгівлі в лавках, з підвід, "з рук". Кооперація, навпаки, збільшувала кількість закладів торгівлі ІІІ-VI розрядів, скоротивши майже вдвічі кількість закладів торгівлі І розряду.

Отже, в кооперації відбувалися позитивні кількісні й якісні зміни. До кінця непу вона поступово майже повністю витіснила приватника з гуртової і гуртово-роздрібної торгівлі, але в роздрібній торгівлі мережа кооперативних закладів поступалася приватним.

У третьому розділі "Торговельна діяльність закладів кооперації" досліджуються принципи, функції діяльності кооперації, з'ясовуються чинники впливу на динаміку обігового капіталу кооперації, який забезпечував умови її діяльності. Досліджується торговельна діяльність кооперації на кожному з етапів непу, а також її питома вага в забезпеченні населення продуктами і промисловими товарами.

Зокрема, у підрозділі 3.1 "Діяльність закладів кооперативної торгівлі в умовах переходу від товарообміну до торгівлі (1921-1923 рр.)" визначено принципи, функції кооперації, розроблені на початку непу, структура та чинники впливу на обіговий капітал кооперації, який мав істотне значення для забезпечення торговельної діяльності кооперативів.

Досліджено перехід торговельних кооперативів від товарообміну до торгівлі в умовах обов'язкового членства в кооперації в 1921-1923 рр., у тому числі процес переходу від товарообмінних до грошових операцій.

У підрозділі 3.2 "Діяльність закладів кооперативної торгівлі в умовах ринкових відносин (1923-1929 рр.)" досліджено стан кооперативної торгівлі у районній спілці, сільській, міській кооперації Харківщини в умовах кризи 1923/1924 господарського року та під час її подолання. Визначено динаміку обігів торговельної кооперації в гуртовій, гуртово-роздрібній, роздрібній торгівлі у порівнянні з державною і приватною торгівлею. З'ясовано, що вже у другій половині 1924/1925 господарського року Харківщина мала найкращі показники торговельної діяльності усуспільненого сектора в УСРР. Питома вага обігу державної торгівлі на Харківщині становила 59,0%, кооперативної - 26,2%, приватної - 14,8%, що свідчило про успіхи кооперації. В сільській місцевості обіг кооперації складав 59,2%, на другому місці був показник обігу приватної торгівлі - 27,8%, третьою йшла державна торгівля з показником 13,0%. По заштатних містах і селищах міського типу на першому місці була кооперація - 41,2%, далі був показник приватної торгівлі - 30,6%, потім державної торгівлі - 28,2%. По Харкову на першому місці був показник обігу державної торгівлі - 61,4%, далі кооперативної - 24,7% і приватної - 13,9%. Показники Сумської, Куп'янської, Ізюмської округ були значно нижчими, ніж Харківської округи. Загалом труднощі кризи, адміністративно-територіального реформування не завадили ефективній діяльності кооперації в той час.

У підрозділі досліджені умови, які сприяли подальшому розвитку кооперативної торгівлі в середині 1920-х років. Виявлено, що в той час відбувався послідовний плановий розвиток кооперативної торгівлі. Зростання обігів кооперації по окремих продовольчих і промислових товарах проаналізовано в роботі у порівнянні з показниками державної і приватної торгівлі. З'ясовано, що по торгівлі за категоріями власників у більшості районів кооперативна торгівля мала пріоритет, натомість, приватник здавав свої позиції.