Внесок академіка Л.В. Погорілого в розвиток випробувань сільськогосподарської техніки в Україні

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 19 наукових праць, серед яких: 1 монографія та 1 біобібліографічний покажчик (у співавторстві), 1 науково-біографічний збірник, 16 статей у наукових виданнях, із яких 6 - одноосібних у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, 3 - у збірках матеріалів наукових конференцій. 12 публікацій є одноосібними.

Історія започаткування та створення систем випробування сільсько-господарської техніки є невід'ємною і важливою складовою її причетності до зародження та розвитку в Україні механізації землеробства і тваринництва взагалі та їх наукового забезпечення. В Росії першим друкованим посібником з сільськогосподарських машин та знарядь вважають книгу І.М. Комова "О земледельных орудиях" Комов И.М. О земледельных орудиях / И.М.Комов. - СПб, 1785., видану в 1785 році. Разом з тим, до кінця ХІХ-початку ХХ ст. вся література з питань сільськогосподарської техніки зводилася лише до "описательного машиноведения". Теоретичних розробок було дуже мало. Найбільш популярними книгами з питань сільськогоспо-дарського машинобудування у ХІХ ст. можна вважати праці Л.Д. Теєра "Описание новейших и общеполезных земледельческих орудий" (М., 1834); В.В. Черняєва "Русское сельскохозяйственное машиностроение" (СПб, 1870); А. Зелінського "Теория плуга, окучника и бороны" (1885)., а також праці К.І. Дебу, Ю.А. Вейса, В.В. Костровського, Л.М. Михайлова та ін. Становление агроинженерной науки и образования в России (ХІХ-ХХ вв) / [Иофинов С.А., Еникеев В.Г., Скробач В.Ф., Шкрабак В.С.] - СПб.: Химиздат, 1999. - 352 с. . В 1904 р. у Києві професор К.Г. Шіндлер видає монографію "Теория и конструкция пахотных орудий" Шиндлер К.Г. Теория и конструкция пахотных орудий / К.Г. Шиндлер. - Вып.1. - К.:Тов-во "Печатня С.П. Яковлева", 1904. - 287 с.. У кінці ХІХ - на початку ХХ ст. створюються спеціалізовані організації з прикладного машинознавства - машиновипробувальні станції Каган М. К вопросу об организации станций испытания земледельческих машин и орудий / М. Каган // Хозяйство. - 1907. - №48. - С. 3135-2142.. Звіти про випробування машин, зокрема проведені на Бутирському хуторі, що під Москвою, завдяки зусиллям професора В.П. Горячкіна, стали вагомим внеском в історію випробувань Горячкин В. Выставка на Бутырском хуторе 1903 г: Отчет об испытании паходных орудий / В. Горячкин. - М.: Типо-литография И.Пашкова, 1904. - С. 1-29. . А відпрацьовані професором К.Г. Шіндлером ще на початку ХХ ст. в околицях Києва функції випробувальної станції Известия станции испытаний земледельческих машин и орудий при Киевском политехническом институте Императора Александра II. - Киев, 1907. - Вып. 1. - 88 c., стали орієнтиром для багатьох поколінь випробувачів сільськогосподарської техніки в країні. Досить докладно питання організації машинобудування та випробувальної справи в Україні і за кордоном висвітлено на сторінках видання Київського Товариства Західних Земств «Машина в сельском хозяйстве» Арцыбашев Д. Задачи русского сельскохозяйственного машиностроения / Д. Арцыбашев // Машина в сельском хозяйстве. - 15 января 1916 г. - № 1. - С.1-4. . Питанням землеробської механіки, яка безпосередньо пов'язана з випробувальною справою, присвячені праці В.О. Желіговського, І.І. Артоболевського, П.М. Василенка Желиговский В. А. Элементы теории почвообрабатывающих машин и механической технологии сельскохозяйственных материалов / В.А. Желиговский. - Тбилиси: Изд-во СХИ, 1960. - 146 с.; Артоболевский И.И. Теория машин и механизмов/ И.И. Артоболевский // Советская техника за 25 лет (1917-1942). - М.-Л.: Гостехиздат, 1942. - С. 32-35; Василенко П.М. Введение в земледельческую механику / П.М. Василенко; [ред.: Л.В. Погорелий, П.М. Василенко]. - К.: Сільгоспосвіта, 1996. - 252 с.. Саме під час вирішення завдань землеробської механіки в роботах академіка В.П. Горячкіна вперше було сформульовано основні напрями випробувань Горячкин В.П. Общие принципы испытания сельскохозяйственных машин и орудий / В.П. Горячкин // Собр. сочинений. - М.: Колос, 1965. - Т. 1. - С. 597-603. та чітко визначено основні точки зору, з урахуванням яких повинна проводитися оцінка сільськогосподарських машин, знарядь і середовища Горячкин В.П. Оценка сельскохозяйственных машин и орудий: фрагмент из рукописей / В.П. Горячкин // Собр. сочинений. - М.: Колос, 1965. - Т. 1. - С. 604-607.. Заслуговують на увагу книги з теорії машин і організації їх випробувань М.М. Летошнєва, М.Х Пігулевського, Г.М. Кукти Летошнев М.Н. Сельскохозяйственные машины (теория, расчет, испытание): [учеб. пособ. для с.-х. вузов ] / М.Н. Летошнев. - М.-Л.: Сельхозгиз, 1936. - 742 с.; Пигулевский М.Х. Метод испытания плугов, лущильников и культиваторов тракторной тяги (с приложением системы междурядий для культур пропашного клина СССР) / М.Х. Пигулевский // Труды Ленинградского отд-ния Академии с.-х. наук им. В.И.Ленина. - Л.: Изд-во ЛОВИУАА, 1938. -Вып. 54. - 195 с; .Кукта Г.М. Испытания сельскохозяйственных машин / Г.М. Кукта. - М.:Машиностроение, 1964. - 282с..

На основі аналізу історіографії, присвяченої науковій діяльності академіка Л.В. Погорілого, визначено, що опубліковані літературні джерела фрагментарно й недостатньо розкривають внесок вченого у розвиток випробувань сільськогосподарської техніки в Україні. Лише починаючи з 1998 р. опубліковано короткі розвідки, які містять деякі відомості про педагогічну та наукову діяльність Л.В. Погорілого. Першими були статті П.М. Василенка та Д.Г. Войтюка, які були присвячені ювілейним датам Національного аграрного університету Василенко П.М. До сторіччя факультету механізації, конструкторської та машиновипробувальної справи в Україні / П.М. Василенко // Техніка АПК. - Спецвипуск. - Жовтень, 1998. -С.6-7; Войтюк Д.Г. Факультет механізації сільського господарства [Націон. аграр.ун-ту]: Видання присвячується 100-річчю з дня заснування Нац. Аграр. ун-ту /Д.Г. Войтюк, Я.М. Михайлович, В.В. Калайда. - К, 1998. - С. 6-14; Войтюк Д.Г. Від немовляти - до метра освіти (Випуск присвячується 70-річчю з дня заснування факультету механізації сільського господарства [Нац. Аграр. ун-ту] / Д.Г. Войтюк // За сільськогосподарські кадри: газета Націон. аграр. ун-ту. - 1999. - 20 грудня. - С. 2. . Короткі відомості про видатного вченого надано в біографічному щорічнику "Імена України" Імена України: Біографічний щорічник / Інститут гуманітарних досліджень Української академії аграрних наук національного прогресу. - К.: Фенікс, 1999. - С. 336., у книзі Л.О. Корбута "Сельхозтехника: история, опыт, кадры и перспектива" Сельхозтехника: история, опыт, кадры и перспектива. - М.: Госкомсельхозтехника СССР, 1998. - С. 27., у книзі "Вчені у галузях механізації, електрифікації та меліорації"; у редакційній статті журналу "Вибрации в технике и технологиях" Вчені у галузях механізації, електрифікації та меліорації (серія: Українські вчені-аграрії ХХ століття). - Кн. 3.- К.: Аграрна наука, 2000. - С. 172-174; Погорілий Леонід Володимирович // Вибрации в технике и технологиях. - 2002. - № 3 (24). - С. 91- 92.. У процесі дослідження було виявлено, що більша частина публікацій про життя та діяльність академіка з'явилася вже після смерті вченого. В 2004 р. у збірнику наукових праць УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого Життєвий і творчий шлях Леоніда Володимировича Погорілого - фундатора системи випробувань в Україні // Техніко-технологічні аспекти розвитку та випробування нової техніки і технологій для сіл. госп-ва України: зб. наук. пр. / Укр. наук.-досл. ін-т прогнозування та випробування техніки і технологій для с.-г. вироб. ім. Л. Погорілого. - Дослідницьке, 2004. - Вип. 7 (21). - С. 4-7. та журналі "Техніка АПК" надруковано статті, присвячені 70-річчю від дня народження вченого-випробувача Л.В. Погорілий - фундатор системи випробувань сільськогосподарської техніки // Техніка АПК. - 2004. - № 9. - С.4 - 7. . Добірку фрагментів зі спогадів колег та друзів вченого висвітлено у редакційній статті "На користь людям вік прожити" На користь людям вік прожити // Техніка АПК. - 2004. - № 9. - С.8-13. .

У підрозділі 1.2. "Джерельна база дослідження" зазначається, що для проведення науково-історичних досліджень за темою дисертації була використана широка й різноманітна джерельна база, яка складається з архівних та музейних документів, першоджерел, рукописів, наукових праць Л.В. Погорілого, періодичних видань. У дослідженні висвітлено основні етапи розвитку наукової думки з даної проблеми, проаналізовані праці, присвячені проблемам розвитку машиновипробувальної справи за період XIX - початку XXІ століття, наукова спадщина Л.В. Погорілого та матеріали, які розкривають життєвий шлях та діяльність вченого. У дослідженні було використано архівні документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України м. Києва, зокрема фонду Міністерства сільського господарства УРСР (Ф.Р-27), наукового архіву Української академії аграрних наук, архіву та фондів музею історії ННТІ НУБіП, фонди науково-технічного архіву та фонди музею історії УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, зокрема особистий архів Л.В. Погорілого. Усього використано понад 120 архівних джерел. Окремі документи вперше було введено до наукового обігу.

Вивчено, систематизовано і проаналізовано матеріали з фондів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАНУ, Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН, Національної парламентської бібліотеки України тощо. Джерельною базою також слугували науково-технічні журнали. Проаналізовано масив протоколів випробувань сільськогосподарської техніки із фондів науково-технічного архіву УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого за 1958-2003 роки. Цінні повідомлення знайдено у збірках наукових праць, матеріалах міжнародних наукових конференцій, бюлетенях науково-дослідних установ та освітніх закладів України, Росії, країн СНГ, Польщі, Угорщини, Німеччини. У дослідженні було використано звіти про науково-дослідні роботи УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого (1976-2008 рр.). Окрему групу джерел становлять опубліковані відомості про діяльність Л.В. Погорілого та неопубліковані спогади його колег та друзів

У підрозділі 1.3 "Методологічні та теоретичні основи та методи досліджень" висвітлено загальні проблеми методології досліджень з історії науки і техніки, обґрунтовано наукові принципи періодизації історії науки і техніки, зокрема машиновипробувань. Методологічні засади ґрунтуються на пріоритеті документів, які дають можливість всебічно проаналізувати життя та діяльність Л.В. Погорілого, а також історію випробувань сільськогосподарської техніки в Україні. Важливими шляхами розв'язання проблеми даного дослідження є загальні принципи історизму та об'єктивності, історико-порівняльний, історико-системний, проблемно-хронологічний, аналітико-синтетичний, бібліографічний, біографічний, кількісний і графічний методи, а також методи джерелознавчого, архівознавчого, історіографічного аналізу та синтезу, методи періодизації, персоналізації, порівняння і статистики.

У другому розділі "Основні етапи становлення та розвитку випробувань сільськогосподарської техніки в Україні (ХІХ- початок ХХІ ст.)" в історичному аспекті простежується історія еволюційнного розвитку машиновипробувань - від передумов їх зародження до теперішньої системи випробувань сільськогосподарської техніки в Україні, наведено опрацьовані варіанти її періодизації.

У підрозділі 2.1. "Зародження випробувань землеробських машин та знарядь (1805-1914 рр.)" досліджено та встановлено, що починаючи з перших конкурсних випробувань різноманітних орних знарядь, які були організовані в 1805 р., і до часу створення мережі зональних машиновипробувальних станцій (МВС), яка охоплювала основні сільськогосподарські зони країни (1907-1914 рр.), вже були сформовані основні організаційні форми випробувань. З розвитком станцій і ростом кваліфікації фахівців випробування ставали більш глибокими за змістом і охоплювали не лише технічні питання, але й технологічні та агрономічні. Перша машиновипробувальна станція в Україні була організована у 1895 р. в Харкові при технологічному інституті за сприянням його директора В.Л. Кирпичова, однак з різних причин її діяльність не одержала належного розвитку. В 1900 р. почала роботу станція випробування землеробських машин і знарядь при Київському політехнічному інституті (Київська МВС) під керівництвом професора К.Г. Шіндлера. Велику роль у розвитку машиновипробувань зіграло створення у 1907 р. Бюро по сільськогосподарській механіці Міністерства землеробства й державного майна. До його утворення випробування проводились за самостійно розробленими програмами і методиками, а тому дані, отримані в результаті випробувань у різних місцях, не можна було порівнювати.

У підрозділі 2.2. "Становлення машиновипробувань в Україні у радянські часи (1917-1990 рр.)". простежено історію заснування та діяльності машино-випробувальних станцій у період радянської системи влади. Відродження випробувальної справи і її розвиток активно розпочалися у 1928 р. шляхом створення відділень та лабораторій випробувань при спеціалізованих науково-дослідних установах. З 1948 р. настав період створення мережі державних МВС. Зокрема, в Україні було організовано Українську машиновипробувальну станцію (УкрМВС), яка стала правонаступницею Київської МВС. З розвитком системи випробувань виникла необхідність у координації роботи станціями, що спонукало до організації в 1976 р. на базі УкрМВС ? Всесоюзного науково-дослідного інституту з випробування машин та обладнання для тваринництва і кормовиробництва (ВНІВМОТ). Головним завданням інституту було проведення на високому науково-технічному рівні випробувань комплексів і систем машин, відпрацювання перспективних механізованих технологій, розробка наукових основ і методик випробувань сільськогосподарської техніки, державних і галузевих стандартів, підвищення кваліфікації кадрів тощо.

У підрозділі 2.3. "Розвиток національної системи випробувань сільськогос-подарської техніки (1991-2009 рр.)" досліджено та висвітлено період організації в Україні системи машиновипробувань. Після проголошення незалежності України в 1991 р. ВНІВМОТ було реорганізовано в Український державний центр по випробуванню і прогнозуванню техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва (УкрЦВТ), до структури якого входять Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва (УкрНДІПВТ) та дослідне господарство "Дослідницьке". Функцію державних випробувань в Україні було покладено на п'ять науково-випробувальних зональних установ, що згуртувались в науково-виробниче об'єднання “Сільгоспмашсистема”. До його складу входили: - УкрЦВТ (центральна, лісостепова і поліська зони) та чотири державні зональні машиновипробувальні станції: Львівська МВС (західна, поліська і гірська зони), Південно-Українська МВС (степова зона і Крим), Миргородська і Харківська МВС (північно-східна зона) з загальною чисельністю понад 500 науковців та інженерно-технічних працівників. Невдовзі у складі НВО були організовані чотири опорні пункти, які охоплювали зони півдня України. Ініціював та очолив ці організаційні перетворення Л.В. Погорілий.

У підрозділі 2.4. "Періодизація на основі історичних змін організаційних форм проведення машиновипробувань в Україні" опрацьовано історичні етапи та запропоновано варіанти періодизації машиновипробувань на основні наукових принципів історичної періодизації.

Вперше запропоновано етапи розвитку машиновипробувань як невід'ємної складової історії розвитку механізованих сільськогосподарських технологій і обладнання для їх реалізації, на основі яких розроблено періодизацію окремого історичного періоду, який охоплює ХХ ст. - початок ХХІ сторіччя: 1) Етап становлення механізованого сільськогосподарського виробництва (1900- кінець 1960-х років) з перехідним періодом (1940 - 1970-ті роки); 2) Етап інтенсивного розвитку індустріального сільськогосподарського виробництва (1970-ті - середина 1990-х років) з перехідним періодом (1990-2010 рр.); 3) Етап постіндустріального розвитку сільськогосподарського виробництва (середина 1990-х - 2020 рр.) з перехідним періодом (початок 1990-х -2010 рр.). Треба зазначити, що діяльність Л.В. Погорілого (1958-2003 рр.) припадає на всі три етапи розвитку машиновипробувань і на два перехідні періоди.

На основі історико-наукового аналізу вперше опрацьована періодизація випробувань сільськогосподарської техніки в Україні на основі змін організаційних форм їх проведення у період ХІХ - початку ХХІ століття:

1-й етап (1805-1927 рр.) - тимчасові експертні комісії (до 1917 р. діяли на комерційних засадах) для проведення конкурсних і демонстраційних випробувань; 2-й етап (1895-1991 рр.) - державні машиновипробувальні станції як самостійні установи та як підрозділи дослідних станцій та спеціалізованих інститутів, створення мережі МВС; 3-й етап (1991 р. - і донині) - національна система машиновипробувань як складова Міністерства аграрної політики України (УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого з чотирма зональними філіями, УкрЦВТ та незалежні машиновипробувальні установи і лабораторії, акредитовані на право проведення випробувань сільськогосподарської техніки з метою сертифікації).

У третьому розділі "Життєвий та творчий шлях Л.В. Погорілого" відтворено цілісну картину формування світогляду, становлення особистості та багатогранної діяльності вченого, встановлено його роль як засновника наукового напрямку з випробувань сільськогосподарської техніки, визначено основні етапи його життєвого і творчого шляху та розроблено їх періодизацію.

У підрозділі 3.1. "Становлення особистості та наукового світогляду Л.В. Погорілого" висвітлено період здобуття фундаментальних наукових знань та формування особистості й наукового світогляду вченого.

Народився Л.В. Погорілий 13 вересня 1934 року в селі Черепин, що в Тетіївському районі на Київщині, у сім'ї сільських вчителів. Після закінчення в 1953 році П'ятигірської середньої школи зі срібною медаллю він вступає до факультету механізації сільського господарства Української сільськогоспо-дарської академії. Під час навчання особливе захоплення у нього викликав знаменитий професор П.М.Василенко, який викладав на факультеті курс з теорії сільськогосподарських машин. Професор звернув увагу на допитливого студента і запросив його у гурток землеробської механіки. Саме з цього часу формується науковий світогляд майбутнього академіка.

У підрозділі 3.2. "Науково-випробувальна, організаційна та громадська діяльність Л.В. Погорілого" досліджено становлення вченого-випробувача, його багатогранна діяльність, запропонована періодизація етапів його життя і науково-організаційної діяльності.

В 1958 р. отримавши диплом інженера-механіка з відзнакою, Л.В. Погорілий починає свій трудовий шлях на Українській машиновипробувальній станції Васильківського району на Київщині, з посади старшого наукового співробітника в лабораторії вирощування цукрових буряків. Він одразу активно включається в процес випробувань, бере участь в розробці перших варіантів методик для випробувань. Кандидатську дисертацію Л.В. Погорілий захистив у 1964 р., а у 1974 р. блискуче захищає докторську дисертацію на тему “Технічні та технологічні основи вдосконалення механізованих процесів збирання цукрових буряків”. Науковим керівником і консультантом обох дисертаційних робіт був академік П.М. Василенко. На формування Л.В.Погорілого як фахівця й організатора випробувань вплинули Г.М. Кукта і В.М. Лях, які почергово були директорами УкрМВС. Великою мірою вплинули на формування пріоритетів наукової та організаційної діяльності Л.В.Погорілого видатні вчені, з якими він особисто спілкувався: академік АН СРСР І.І. Артоболевський, академіки ВАСГНІЛ В.М. Болтинський, Н.Д. Лучинський, професори С.М. Кожевніков, О.М. Голубєнцєв, Ю.К. Киртбая, А.Б. Лурьє, В.С. Крамаров, І.Ф. Соловей, І.І. Мартиненко, А.Ф. Ушаков, та організатори машиновипробувальної справи в СРСР та в Україні - начальник Головного управління нової техніки Всесоюзного об'єднання "Союзсільгосптехніка" Л.О. Корбут, Голова Держкомсільгосптехніки України М.П. Момотенко і Голова Держкомсільгосптехніки СРСР О.О. Єжевський та ін.

Завдяки величезному авторитету Л.В.Погорілого як видатного вченого та його наполегливим зусиллям у 1991 р. в Україні організовано національну систему випробувань сільськогосподарської техніки і технологій - НВО “Сільгоспмашсистема”, генеральним директором якої призначається Л.В. Погорілий. Він працював на цій посаді до кінця свого життя. Під його керівництвом та зо його безпосередньої участі випробувано понад 7500 зразків сільськогосподарської техніки, з них понад 500 машин впроваджено у виробництво.

Під науковою редакцією Л.В. Погорілого з 1981 р вперше в Україні почалось видання збірника наукових праць стосовно машиновипробувальної справи "Техніко-технологічні аспекти розвитку випробування нової техніки і технологій для сільського господарства України". З 1998 р. Л.В. Погорілий стає головним редактором науково-технічного журналу "Техніка АПК". Він був членом редколегій технічних фахових видань «Техника в сельском хозяйстве» (Росія), «Вібрації в техніці і технологіях», а також збірників наукових праць багатьох наукових установ та вищих навчальних закладів України, що дало змогу підняти престиж цих видань на новий науковий рівень. аграрний сільськогосподарський погорілий

У підрозділі 3.3. "Л.В. Погорілий - засновник наукового напрямку з машиновипробувань" висвітлено педагогічну і науково-громадську діяльність вченого як організатора науки та його роль у підготовці інженерів-випробувачів сільськогосподарських машин.

З 1977 року і до останніх днів свого життя професор Л.В. Погорілий викладав курс "Основи наукових досліджень" на факультеті механізації сільськогосподарського виробництва Національного аграрного університету. Завдяки науковим працям Л.В. Погорілого та його учнів, послідовників та колег розвинуто системну методологію випробувань і досліджень сільськогоспо-дарської техніки. Під час роботи на керівних посадах у науково-випробувальній установі, він згуртував навколо себе кращих представників інженерів, випробувачів, науковців, агрономів, економістів, зоотехніків, які підняли випробування сільськогосподарської техніки та прогнозування розвитку механізованих технологій на новий сучасний рівень. Багато відомих в Україні та за його межами вчених та конструкторів вважають Л.В.Погорілого своїм вчителем та наставником. Серед них доктори наук: О.А. Маковецький, М.М.Луценко, Б.І. Рябцев, В.І. Рубльов, І.В. Морозов, В.І. Кравчук; кандидати наук: С.М. Коваль, В.А. Шабранський, Л.П. Шустік, В.С. Таргоня, М.М. Сенчук, В.О.Єрмоленко, М.С.Шведик, М.М.Осіпов, А.О.Пашко, В.І. Залужний та ін. Академіка можна вважати засновником в Україні наукового напрямку з розробки методологічних основ машиновипробувань.

Помер Леонід Володимирович Погорілий 28 вересня 2003 року, похований на цвинтарі селища Дослідницьке. На визначення видатних заслуг перед українською аграрною наукою ім'я Леоніда Погорілого 26 грудня 2003 року було присвоєно УкрНДІПВТ - установі, у якій зі студентської лави до останнього подиху працював Л.В. Погорілий і де продовжує розвивається справа, якій він присвятив усе своє життя.

У четвертому розділі "Основні напрями наукової діяльності академіка Л.В. Погорілого" проведено ґрунтовний аналіз наукової спадщини вченого, яка налічує 486 наукових праць, серед яких 42 книги і монографії, 50 авторських свідоцтв та патентів на винахід.

У підрозділі 4.1. "Науково-методичні основи та системні методи випробування та прогнозування сільськогосподарської техніки та технологій" доведено, що вчений зробив значний внесок у методологію випробування та прогнозування сільськогосподарської техніки та технологій. Л.В. Погорілий вперше сформулював ознаки машиновипробувань як наукової дисципліни. У 1979 р. в фундаментальній колективній монографії „Испытания сельско-хозяйственной техники” Испытания сельскохозяйственной техники / [С.В.Кардашевский, Л.В.Погорелый, Г.М.Фудиман, П.И. Лобко, В.В. Брей]. - М.: Машиностроение, 1979. - 288 с. було окреслено основні напрямки науково-методичного забезпечення машиновипробувань. В 1986 р. в Індії було опубліковано англійською мовою монографію, присвячену випробуванням сільськогосподарських технологічних процесів Testing of Agricultural Technological Processes. A Systems Approach / S.V. Kardashevskii, L.V. Pogorelyi, G.M. Fudiman, P.I. Lobko and V.V. Brei. - Amerind Publishing Co. Pvt. Ltd., New Delhi, 1985. - p. 299, основним співавтором якої був Л.В. Погорілий. В ній було викладено системний підхід до методології випробувань та розроблення сільськогосподарської техніки. Завдяки цій публікації наукові здобутки вченого стали доступними широкому світовому загалу.

Заслуговують на увагу численні розробки Л.В.Погорілого щодо науково-методичних принципів випробувань та методики оцінки якості та ефективності сільськогосподарських машин. Він одним з перших розробив і використав прийоми системного аналізу у практиці випробувань. Вчений на основі використання логістичних інтегральних кривих сільськогосподарських процесів і математичного моделювання з урахуванням систематизованої інформації, накопиченої в результаті випробувань в реальних виробничих умовах, розробив і впровадив у практику випробувань системні методологічні підходи, які дозволили значно підвищити як достовірність самих випробувань, так і подальше прогнозування розвитку механізованих технологій і обладнання для їх реалізації.

У підрозділі 4.2. "Розробка сучасних машин та обладнання для механізації сільськогосподарських процесів" з'ясовано, що Л.В. Погорілий все своє трудове життя пропрацював у машиновипробувальні установі, до функцій якої не входить розроблення машин і обладнання, але, як один із найяскравіших представників наукової школи академіка П.М. Василенка, він зробив значний внесок у теорію конструювання сільськогосподарських машин, розробив цілу низку методологічних підходів підвищення ефективності сільськогосподарської техніки, проектування і оцінювання біотехнічних систем у тваринництві.

Наукові розробки Л.В. Погорілого щодо вибору оптимальних базових параметрів бурякозбиральних агрегатів та інтенсифікації виробничих процесів були реалізовані при розробленні комплексів високопродуктивних машин для роздільного збирання БМ-6 і КС-6, гичкозбиральних машин, модернізації комбайнів КСТ-3 (КС-3), СКД-2 та інших широкозахватних машин для обробітку і збирання цукрового буряку. Заслуговують на увагу розробки вченого щодо технічних засобів забезпечення використання нетоварної частини врожаю зернових культур для підвищення родючості ґрунтів: це конструкція обчісувальної жниварки і подрібнювача стебел на поверхні поля.

Л.В. Погорілий ініціював і брав безпосередню участь в розробленні новітніх технологій і технічних засобів використання біотехнологічних альтернатив постіндустріального ведення сільськогосподарського виробництва, спрямованих на виробництво високоякісних органічних добрив для прискореного відновлення родючості ґрунтів. Він вирішував питання оптимального синтезу конструкційно-компонувальних рішень сільсько-господарської техніки; розширення її універсальності, підвищення надійності; обґрунтував системні критерії ефективності технологічних ліній і комплексів, експлуатаційно-технологічні принципи побудови гнучких систем машин.

У підрозділі 4.3. "Екологічні проблеми сільського господарства України" проаналізовано погляди Л.В. Погорілого на проблеми екології та енергозбереження у сільському господарстві. В умовах енергетичної та екологічної кризи Л.В. Погорілий на основі системного аналізу та математичного моделювання оцінив реальний стан агротехнологій і технічних засобів для їх реалізації, чітко й однозначно вказав на основні напрямки розроблення постіндустріальних та інформаційних технологій сільськогоспо-дарського виробництва як на безальтернативний шлях. Академік вказав на необхідність розроблення екофільних систем сільськогосподарських машин і обладнання для біологічного землеробства. Серед його розробок екологічної спрямованості заслуговує на увагу технологічний проект екологічно чистої молочнотоварної ферми ФАМ-800.

У підрозділі 4.4. "Л.В. Погорілий як історик науки і техніки в галузі випробувань сільськогосподарської техніки в Україні" відмічено, що історико-наукова діяльність Л.В. Погорілого, яка знайшла відображення та зафіксована в його наукових працях, має чітко окреслені межі й стосується історії розвитку та становлення випробувань сільськогосподарських технологій, машин і обладнання. Працюючи з особистим архівом академіка, його рукописами та записами, переконуємось, що саме глибоке вивчення історії агроінженерної науки надихнуло Л.В. Погорілого на написання восьмитомної наукової серії "Сільськогосподарська техніка ХХ сторіччя: історія, тенденції розвитку, прогноз". Вчений розпочав написання перших монографій у співавторстві з видатними вченими В.Я. Аніловичем, М.В. Тат'янком, П.В. Сисоліним, В.Г. Євтенком, В.І. Шабранським. Чотири книги із цієї серії були надруковані вже після смерті Л.В. Погорілого.

Досліджуючи наукову спадщину Л.Погорілого, переконуємось, що його діяльність ґрунтується на енциклопедичних знаннях та великому практичному досвіді, має вагоме значення для подальшого розвитку машиновипробувальної справи в Україні і потребує подальшого вивчення та узагальнення.

ВИСНОВКИ

Аналіз історіографії за темою дослідження дає змогу констатувати, що багатогранна діяльність та наукова спадщина видатного вітчизняного вченого-випробувача академіка Л.В. Погорілого не були предметом системного і цілісного дослідження, а опубліковані праці лише фрагментарно розкривають роль академіка у розвитку вітчизняної агроінженерної науки, зокрема в галузі машиновипробувань. Джерельну базу дослідження складають архівні документи, опубліковані праці вченого, а також понад 200 неопублікованих джерел, які містять вагому інформацію, необхідну для відтворення життя та діяльності Л.В.Погорілого.

Вперше в українській історіографії проведено комплексне дослідження життєвого, творчого шляху та наукового доробку Л.В.Погорілого, визначено основні етапи його життєвого і творчого шляху та здійснено їх періодизацію:

І період (1953-1958 рр.) - здобуття фундаментальних наукових знань та становлення наукового світогляду; ІІ період (1958-1964 рр.) - початок інженерно-випробувальної, наукової та адміністративної діяльності в УкрМВС; ІІІ період (1964-1976 рр.) - професійне зростання як організатора випробувань сільськогосподарської техніки на керівних посадах в УкрМВС та становлення вченого-випробувача; ІV період (1976-1991 рр.) - інтенсивна науково-організаційна та випробувально-виробнича діяльність на посаді директора ВНІВМОТ, визнання його як провідного вченого у галузі машиновипрбувань;

V період (1991-2003 рр.) - організація національної системи випробувань сільськогосподарської техніки в незалежній Україні, керівництво УкрЦВТ та НВО "Сільгоспмашсистема"; плідна наукова, педагогічна, громадська, редакційно-видавнича діяльність та визнання вченого міжнародним науковим загалом.

3. З'ясувавши умови формування наукового світогляду та особистості вченого встановили, що важливим періодом в житті Л.В. Погорілого стали роки навчання в Українській сільськогосподарській академії. Можна констатувати, що його становлення як науковця і випробувача відбувалося під безпосереднім впливом академіка П.М. Василенка, який вважав Леоніда Погорілого своїм найкращим учнем, а на формування наукових пріоритетів вплинуло особисте спілкування з видатними вченими та організаторами науки і машиновипробувань.

4. Доведено визначальну роль Л.В.Погорілого при створенні дієвої системи випробувань сільськогосподарської техніки і технологій в Україні, яку він науково обґрунтував, ініціював і забезпечив як адміністратор її організацію та функціонування.

Відтворено редакційно-видавничу діяльність Л.В. Погорілого як видатного популяризатора агроінженерної науки, машиновипробувальної справи та сільськогосподарського машинобудування, зокрема як засновника збірника наукових праць УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого (з 1981 р.) та як головного редактора журналу "Техніка АПК" (з 1998 р.), які входять до фахових видань ВАК з технічних наук.

Як талановитий педагог Л.В. Погорілий виховав ціле покоління інженерів аграрного виробництва та науковців-випробувачів сільськогосподарської техніки. Під керівництвом академіка захищено 5 докторських та 20 кандидатських дисертацій. Академіка можна вважати засновником єдиного в Україні наукового напрямку з машиновипробувань.

- теоретичні основи та методологію випробування і прогнозування розвитку нової техніки та технологій для виробництва сільськогосподарської продукції;

- концептуальні принципи побудови гнучких до умов сільськогос-подарського виробництва систем, технологічних прийомів та технічних засобів для їх реалізації;