Науковий доробок С. Карейші (1854-1934) в галузі залізничного транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

УДК 929.000.656 19/20 (Карейша)

07.00.07 - історія науки і техніки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

НАУКОВИЙ ДОРОБОК С.Д. КАРЕЙШІ (1854-1934) В ГАЛУЗІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Горецький Олексій Анатолійович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Центрі досліджень з історії науки і техніки ім. О. П. Бородіна Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України

Науковий керівник: кандидат технічних наук, доцент Габа Василь Васильович, Державний економіко-технологічний університет транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України, доцент кафедри «Організація транспортного сервісу»

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Коновець Олександр Федорович, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри «Теорії масової комунікації»

кандидат технічних наук, доцент Возненко Анатолій Дмитрович, Державний економіко-технологічний університет транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України, доцент кафедри «Реконструкція та експлуатація залізниць і споруд»

Захист відбудеться «29» квітня 2009 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.820.02 у Державному економіко-технологічному університеті транспорту за адресою: 03049, м. Київ, вул. Котельникова, 28/19.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державного економіко-технологічного університету транспорту за адресою: 03049, м. Київ, вул. Лукашевича, 19.

Автореферат розіслано «30» березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор фізико-математичних наук, професор О. І. Барабаш

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Аналіз творчої спадщини Сергія Дем'яновича КАРЕЙШІ (1854-1934) - визначного українського інженера-залізничника, фахівця в галузі залізничної колії, залізничних станцій та вузлів, залізничного адміністратора - має значну вагу для розуміння процесів розвитку вітчизняного залізничного транспорту. Засновник оригінального напрямку боротьби зі снігом на залізницях, один із основоположників вчення про станції і вузли, фундатор вчення про будову верхньої колії залізниць, розробник вчення про стрілочні переводи, історик залізничного транспорту, С. Д. Карейша займає одне з почесних місць у світовій залізничній науці. З його іменем пов'язана ціла епоха у розвитку залізничного транспорту кінця ХІХ - першої третини ХХ століть і сучасного наукового світогляду в розвитку технічних і технологічних ідей на залізничному транспорті. Встановлені ним на підставі власних численних і оригінальних праць, а також праць його учнів закономірності у проблемах, які розроблялись ним, здійснили вагомий внесок у подальше формування залізничної справи не лише у нашій країні, але й у світі. Наукові ідеї С. Д. Карейші значно розширили і поглибили наявні уявлення про закономірності розвитку залізничного транспорту. Він розробив положення, які корінним чином змінили уявлення, що існували до нього. У світлі своїх оригінальних переконань він піддав аналізу накопичений раніше науковий матеріал і подав його у новому контексті. Його праці, ідеї і погляди розкрили перед залізничниками небачені раніше широкі можливості.

Сучасна розбудова залізничного транспорту робить наукову спадщину С. Д. Карейші більш значущою. Його підходи до розгляду залізничної справи і прагнення аналізувати явища так, як вони реально в ній відбуваються, разом з працями інших видатних залізничників полегшать знаходження відповідей на складні і невирішені питання сучасного залізничного транспорту. Все викладене вище дозволяє говорити про актуальність проведеного дослідження.

Актуальність роботи зумовлена також великим громадським і науковим значенням постаті С. Д. Карейші в залізничній справі кінця ХІХ - початку ХХ століть, відсутністю в історії науки і техніки спеціального комплексного дослідження його громадського життя, наукової, науково-організаційної та адміністративної діяльності, необхідністю створення максимально об'єктивної і повної біографії вченого, аналізу його творчого доробку, а також важливістю введення до широкого наукового обігу масиву нових джерел.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження співпадає з темою Центру досліджень з історії науки і техніки ім. О. П. Бородіна Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України «Історія науки і техніки в напрямах, школах, іменах» (державний реєстраційний номер 0107U002218).

Мета і завдання дослідження. Метою представленої дисертаційної роботи є комплексне висвітлення життєвого шляху, наукової та адміністративної діяльності С. Д. Карейші, його внеску у розвиток вітчизняного залізничного транспорту на тлі сучасної йому епохи.

Для реалізації цієї мети визначено такі основні завдання:

проаналізувати стан дослідження та джерельну базу проблеми;

розкрити умови формування наукового світогляду С. Д. Карейші як дослідника й особистості;

розробити періодизацію життя та творчої спадщини С. Д. Карейші;

узагальнити відомі та ввести до наукового обігу маловідомі й нез'ясовані сторінки біографії С. Д. Карейші;

проаналізувати основні напрямки наукових досліджень ученого;

дослідити науково-організаційну діяльність С. Д. Карейші;

визначити роль і місце наукової спадщини С. Д. Карейші у контексті розвитку сучасного залізничного транспорту.

Об'єктом дослідження є розвиток залізничного транспорту у другій половині ХІХ століття та першій третині ХХ століття.

Предметом дослідження є діяльність С. Д. Карейші в галузі залізничного транспорту, будівництві залізничної колії та станцій, а також в організації залізничного процесу.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються на загальнонаукових принципах історичної достовірності, об'єктивності, наступності, діалектичного розуміння історичного процесу. Вони ґрунтуються на пріоритеті документів, які дають змогу всебічно проаналізувати діяльність С. Д. Карейші. Важливими шляхами розв'язання проблеми даного дослідження є застосування загальнонаукових (типологізація, класифікація), міждисциплінарних (структурно-системний підхід), власне історичних (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, описовий) методів дослідження, а також методів джерелознавства та історіографії.

Хронологічні межі дослідження визначаються роками життя та діяльності С. Д. Карейші (1854-1934), хоча при висвітленні багатьох аспектів проблеми неминучим було звернення до попередніх та наступних років. Здійснено аналіз наукової діяльності вченого з 1876 по 1934 рік.

Наукова новизна одержаних результатів:

вперше: карейша залізничний науковий спадщина

в українській історіографії на основі виявлених і репрезентативних джерел комплексно досліджено життєвий шлях та наукову спадщину С. Д. Карейші;

встановлено періодизацію життєвого шляху та наукової діяльності С. Д. Карейші;

проаналізовано опубліковані і рукописні праці вченого, що дало змогу поглибити знання щодо подальшого розвитку вітчизняного залізничного транспорту.

отримав подальший розвиток:

ряд нових оціночних положень стосовно проблематики його досліджень у контексті розвитку конкретних науково-технічних напрямків;

дисертація містить низку нових висновків з питань розвитку інфраструктури залізничного транспорту, будівельної механіки, снігоборотьби, проектування станцій та вузлів.

удосконалено:

бібліографію вченого;

у джерелознавчому плані вперше запроваджено до наукового обігу велику кількість нових матеріалів з різних архівів України та Російської Федерації, а також літературних джерел.

Загалом наукова та соціокультурна спадщина С. Д. Карейші - видатне явище у транспортній науці і техніці, вона стала містком для продовження студій вченого в сучасних умовах.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з історії вітчизняного залізничного транспорту та його окремих напрямків (колія і колійне господарство, управління залізничним транспортом, залізничне будівництво станцій, снігоборотьба), укладання бібліографічного довідника, присвяченого С. Д. Карейші, при створенні історіографічних праць та навчальних посібників, українського словника залізничних термінів, українського біографічного залізничного словника, робіт, присвячених історії Полтавської області, Одеської Ришельєвської гімназії тощо.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати і висновки отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації доповідалися і обговорювалися на конференціях: на Перших наукових читаннях, присвячених діяльності О. П. Бородіна (1848-1898), (Київ, 26 березня 2005 р.); на Дванадцятій всеукраїнській конференції молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, (Київ, 20 травня 2007 р.); на 6-й Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» (Полтава, 11-12 жовтня 2007 р.); на Четвертій конференції молодих учених та спеціалістів «Історія освіти, науки і техніки в Україні» (Київ, 29 січня 2008 р.); на Тринадцятій всеукраїнській конференції молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів (Київ, 23 травня 2008 р.); на 7-й Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» (Київ, 10-11 жовтня 2008 р.); на ХХІХ Международной годичной конференции Санкт-Петербургского отделения Национального комитета по истории и философии науки и техники РАН (Санкт-Петербург, 24-28 ноября 2008 г.).

Публікації. Результати дослідження викладені у 10 публікаціях автора. Усі вони одноосібні. Серед них - 4 статті у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації та її обсяг. Робота складається із вступу, 3-х розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків і списку використаних джерел, який налічує 235 найменувань. Зміст роботи викладено на 170 сторінках, обсяг основного тексту - на 190 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, її новизну, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження; обґрунтовано хронологічні межі та методи дослідження, з'ясовано наукове та практичне значення дисертації, показано особистий внесок пошукувача, результати апробації положень та структура дисертації.

У першому розділі «Історіографія проблеми, джерельна база та методологічні основи дослідження» зроблено аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми, висвітлена джерельна база та методологія дослідження

У першому підрозділі «Історіографія проблеми» зазначається, що хоча минуло майже 65 років з дня смерті Сергія Дем'яновича Карейші, він був яскравою фігурою в історії технічної науки, зокрема залізничного транспорту, кінця ХІХ - першої третини ХХ століть. Однак належним чином його спадщина досі не вивчена, не проаналізована, гідно не оцінена і не донесена до сучасника у повному обсязі. На жаль, майже немає праць, присвячених безпосередньо науковій діяльності вченого. Також досі відсутній життєпис вченого. Наголошується, що однією з причин є те, що вивчення спадщини С. Д. Карейші велося спеціалістами з окремих наук, які переслідували конкретну мету. Звичайно, це й не дозволило охопити всю багатогранну і міждисциплінарну за своїм характером творчу спадщину вченого. Хоча у вітчизняній історично-технічній літературі роль С. Д. Карейші в розвитку світового залізничного транспорту інколи висвітлювалася, все ж розподіл наукових інтересів С.Д. Карейші дробив його цілісний образ на безліч окремих біографічних деталей.

За останнє десятиліття відбулися певні зрушення у справі освоєння наукового доробку С. Д. Карейші. Це проявилося в книзі «Самые знаменитые железнодорожники России» (2005) Карейша Сергей Демьянович: (1854-1934) // Самые знаменитые железнодорожники России. - М. : Вече, 2005. - С. 54-57. , як і в перших узагальнюючих працях автора даного дослідження Горецький О. А. С.Д. Карейша про верхню будову залізничної колії в Російській імперії (кінець ХІХ - поч. ХХ століть) / О. А. Горецький // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2008. - Вип. 35. - С. 40-47. Горецький О. С. Д. Карейша в питаннях захисту колії від снігових заметів / О. А. Горецький // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2008. - Вип. 36. - С. 115-120. Горецький О. А. С. Д. Карейша (1854-1934) - визначний вчений-залізничник, інженер і викладач / О. А. Горецький // Питання історії науки і техніки. - 2008. - № 3. - С. 44-48.. На жаль, ми не зустріли в науковій літературі прикладів публікацій праць вченого в теперішній час, зовсім не висвітлена його епістолярна спадщина, немає жодної аналітичної публікації про його наукові здобутки.

Ще за життя С. Д. Карейші його ім'я було широко відоме насамперед як активного члена визначних вітчизняних наукових товариств - Російського технічного товариства та Київського відділення Російського технічного товариства, у виданнях яких він відповідно «Записки Русского технического общества» та «Инженер» часто друкував свої праці. Тут він опубліковував не лише свої наукові дослідження, але й численні огляди і рецензії на новинки наукової літератури, протоколи засідань та звіти про свою адміністративну роботу. Особливо слід відзначити його бібліографічну діяльність - як додатки до журналу «Железнодорожное дело» протягом майже 30 років друкувалися його «Обзоры иностранной периодической литературы по железнодорожному делу». Ім'я С. Д. Карейші постійно фігурує на сторінках інших видань («Известия Собрания инженеров путей сообщения», «Журнал Министерства путей сообщения», «Вестник инженера»), в матеріалах сесій залізничних конгресів, що відбувалися в різних містах країн Європи і США, зокрема у Вашингтоні, Лондоні, Парижі та Римі.

80-90-ті роки ХІХ ст. - поч. ХХ ст. - це період становлення вітчизняного залізничного господарства та залізничної техніки взагалі і разом з цим становлення С. Д. Карейші як відомого вченого, інженера-залізничника, адміністратора і громадського діяча. Характер і значення залізничної справи в Російській імперії, діяльність видатних вчених-інженерів, участь інженерів-залізничників у розвитку науково-технічного прогресу детально висвітлені у виданнях, присвячених інженерній справі в Російській імперії. В цих виданнях знаходимо важливу інформацію про життя та діяльність С. Д. Карейші.

Безперечно, життя та діяльність видатного українського вченого інженера-залізничника С. Д. Карейші є складовими цілої епохи в історії української і світової науки. Плеяда відомих учених (М. А. Белелюбський, О. П. Бородін, Д. І. Журавський, С. В. Кербедз, М. І. Липин, П. П. Мельников, Є. О. Патон, Г. П. Передерій), до яких належав і С. Д. Карейша, жила в епоху великих перетворень суспільства і науки. Зокрема відбулися значні перетворення в галузі залізничного транспорту. Передові російські й українські вчені, для яких ідеальність ніколи не була основою в їх науковому світогляді, з натхненням сприйняли практичні ідеї учень названих залізничників. Завдяки їх самовідданій праці технічна наука і зокрема техніка залізничного транспорту досягли дуже високого рівня. Важливі відкриття були зроблені в різних галузях залізничного транспорту, зокрема в царині колії та колійного господарства, рухомого складу і в технологіях перевізних процесів Обзор деятельности МПС за десятилетие 1895-1904 гг. - СПб., 1906. - 470 с. Исторический очерк развития организации Ведомства путей сообщения. - СПб., 1910. - 115 с. Столетие железных дорог. - М. : Транспечать, 1925. - 261 с.. Частина цих відкриттів є неодмінною заслугою С. Д. Карейші. Він віддзеркалював наступництво кращих традицій вітчизняної і зарубіжної прогресивної транспортної науки й високі якості видатного вченого та інженера-залізничника. Значний внесок в розвиток залізничної науки зробив ім'я С. Д. Карейші відомим не лише на Україні, але і за кордоном.

Наукова розробка питань стану і розвитку досліджень наукової спадщини С. Д. Карейші була закладена відомим вченим-залізничником, істориком залізничної справи В. М. Верховським в його роботі «Исторический очерк ранних отраслей железнодорожного дела и развитие финансово-экономического дела по 1897 г.» (1901) Верховский В. М. Исторический очерк разных отраслей железнодо-рожного дела и развитие финансово-экономического дела по 1897 г. - СПб., 1901.. Зокрема, В. М. Верховський окремими штрихами висвітлив діяльність С. Д. Карейші в галузі залізничного транспорту, зокрема відзначив те, що вчений запропонував систематизувати дані із залізниць про боротьбу з пучинами та їх геофізичним поширенням, що він рекомендував покривати полотно теплоізоляційним шаром з метою зменшення глибини промерзання ґрунтів, при цьому посилався на позитивний досвід застосування цього способу на 27 версті Рязансько-Моршанської лінії. Необхідно зауважити, що за кордоном шлакові подушки як засіб боротьби з пучинами застосували значно пізніше.

Глибока наукова ерудиція, розмаїття наукових інтересів, які виходять далеко за межі основної спеціальності - залізничного транспорту, інженер великих і малих масштабів, педагог і популяризатор наукових ідей в техніці, талановитий бібліограф - ось образ професора С. Д. Карейші. Це відзначив відомий учений, дослідник історії розвитку залізничного транспорту М. О. Зензинов (1976). Він проаналізував наукову спадщину вченого, відзначивши найголовніші його досягнення в галузі залізничного транспорту Зензинов Н. А. Ни дня без строчки / Н.А. Зензинов // Гудок. - 1976. - 17 сентября.. Але найбільшу значущість, на думку М. О. Зензинова, має внесок С. Д. Карейші в розвиток боротьби зі снігом на залізницях.

У перших двох десятиріччях ХХ ст. про С. Д. Карейшу пишуть дуже мало. Це пояснюється важким періодом в житті нашої країни, позначеним війнами та розрухами. Згадує про науковий доробок С. Д. Карейші інженер Б. Д. Воскресенcький у своїй праці «История развития путей сообщения мирового железнодорожного транспорта» (1919) Воскресенский Б. Д. История развития путей сообщения мирового железно-дорожного транспорта. - М., 1919. - 10 с..

Інформація про науковий доробок С. Д. Карейші та його внесок у розвиток залізничного транспорту міститься також у його фундаментальній праці «Содержание и ремонт пути: Последние достижения» (1926) Карейша С. Д. Содержание и ремонт пути: последние достижения. - М., 1926. - 32 с.. Про окремі аспекти діяльності С. Д. Карейші йдеться у ювілейній статті журналу «Железнодорожное дело» (1927) Сергей Демьянович Карейша // Железнодорожное дело. - 1927. - № 7-8. - С. 31-36.. П'ятдесятирічний ювілей діяльності професора С. Д. Карейші дуже детально висвітлено у збірнику наукових праць Ленінградського інституту інженерів шляхів сполучення (1928) Пятидесятилетний юбилей деятельности профессора С. Д. Карейши // Тр. ЛИИЖТа. - 1928. - Вып. 97. - С. 9-13.. Доробок С. Д. Карейші в галузі бібліографії залізничної справи ґрунтовно висвітлив М. П. Тихомиров (1949) Тихомиров М. П. С. Д. Карейша и его вклад в библиографию железнодорожного дела / М. П. Тихомиров // Тезисы докладов ХІ науч.-тех. конф. - Ленинград, 1949. - С. 22-24. - (ЛИИЖТ)..

Важливі свідчення і судження щодо внеску С. Д. Карейші в розвиток теорії і практики снігоборотьби на залізницях знайшли відображення у дослідженні П. О. Нікіфорова (1951) Никифоров П. А. Роль отечественных инженеров и ученых в развитии теории и практики снегоборьбы на железных дорогах / П. А. Никифоров // Тр. МИИТ. - 1951. - Вып.75. - С. 46-49.. Глибокому осмисленню наукової спадщини С.Д. Карейші сприяє праця «Материалы к биобиблиографии С. Д. Карейши» (1959) Сергей Демьянович Карейша // Материалы к биобиблиографии. - 1959. - Т. 1.- 20 с. та книга про Ленінградський інститут інженерів залізничного транспорту, присвячена 150-річчю інституту Ленинградский ордена Ленина институт инженеров железнодорожного транспорта (1809-1959). - Ленинград, 1960. - С. 5, 140, 143, 151-152, 158, 167-168, 170, 194-195, 199, 227-228.. Окрім нарису про життя та діяльність С. Д. Карейші, на сторінках цього видання він згадується 16 разів.

З великою теплотою і знанням справи оцінюється наукова і соціокультурна діяльність вченого у праці М. О. Зенизинова та С. О. Рижак «Выдающиеся инженеры и ученые железнодорожного транспорта» (1990) Ни дня без строчки // Н. А. Зензинов, С. А. Рыжак. Выдающиеся ученые железнодорожного транспорта. - М. : Транспорт, 1990. - С. 136-145.. Наголошується, що С. Д. Карейша зробив неоціненний внесок у вивчення та будівництво залізничних станцій та вузлів.

Надзвичайно цінну інформацію про С. Д. Карейшу як ректора Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення знаходимо в книзі «Ректоры Санкт-Петербурга» (1997) Ректоры Санкт-Петербурга. - Санкт-Петербург. - 1997. - 436 с.. Тут С. Д. Карейші як вченому-досліднику залізничного транспорту і педагогу дається належна оцінка. У ній показана його роль у розробці основних питань розвитку станцій та вузлів. В кінці 40-х років ХХ ст. з'являється низка публікацій, які характеризують С. Д. Карейшу як видатного вітчизняного залізничника світового рівня, чим підкреслюється передова роль вітчизняної школи управлінців. С. Д. Карейшу разом із В. М. Образцовим вважають основоположником вчення про залізничні станції та вузли.

Таким чином, можемо зробити висновок, що сьогодні не існує цілісного наукового дослідження, у якому була б висвітлена діяльність та розвиток наукових поглядів С. Д. Карейші в царині залізничного транспорту і особливо колійного господарства. Окремі періоди його наукової і громадської діяльності взагалі не стали предметом дослідження, інші періоди висвітлені фрагментарно. Недостатньо дослідженою залишається проблема формування й розвитку суспільно-політичних поглядів С. Д. Карейші. Короткі біографічні довідки в енциклопедичних та словникових виданнях містять низку неточностей. До останнього часу ім'я видатного вченого С. Д. Карейші, народженого на українських землях, залишилося маловідомим широкому загалу наукової громадськості. Такий стан наукової розробки порушеної нами проблеми є додатковим доказом актуальності даного дисертаційного дослідження.

У другому підрозділі «Джерельна база» продемонстровано, що для розробки наукової проблеми вихідними даними та її джерельною базою для нас служили архівні матеріали. Вивчення архіву С. Д. Карейші розпочалося ще задовго до можливості опублікувати якийсь матеріал про вченого. Маючи можливість працювати з опублікованою і рукописною спадщиною і розуміючи її цінність, санкт-петербурзькі дослідники почали використовувати ці матеріали в нарисах з історії Санкт-Петербурзького університету шляхів сполучення, в збірниках наукових праць, що висвітлювали проблеми залізничного транспорту.

Дуже допомогло для дослідження теми те, що зберігся архів С. Д. Карейші в Києві, Санкт-Петербурзі, Оренбурзі та Москві. Ці архіви дозволили занести до списку не тільки збережені наукові праці вченого, а й оригінали та ксерокопії особистих документів (листи, посвідчення, грамоти, нагороди, фотодокументи, рукописи праць тощо). Особливу цінність для нас мали праці, що знаходяться в архіві колишнього Російського технічного товариства (у Санкт-Петербурзі), різні матеріали, що зберігаються у фондах Петербурзького державного технологічного університету, архіві Петербурзького державного університету шляхів сполучення і, звичайно, архіві Південно-Західної залізниці Міністерства транспорту та зв'язку України.

Реалізація поставлених у дисертації завдань здійснюється на основі залучення широкого кола джерел, серед яких найбільш важливими є: а) особисті (біографічні) документи С. Д. Карейші; б) архівні матеріали про діяльність установ в яких працював вчений; в) періодика; г) опубліковані та неопубліковані праці С. Д. Карейші. До першої групи джерел насамперед відносимо документи про життя і діяльність С. Д. Карейші із фондів Санкт-Петербурзького та Київського державних історичних архівів. Ці архівні матеріали є дуже корисними, бо дали нам можливість більш широко розкрити діяльність С. Д. Карейші у сфері залізничного транспорту та завдання, які він ставив перед собою.

Виявлені джерела, їх систематизація й науковий аналіз у поєднанні з творчим критичним осмисленням певного доробку своїх попередників дозволили здійснити комплексне дослідження історії життя і діяльності С. Д. Карейші в контексті розвитку залізничного транспорту.

У другому розділі «Життєвий і творчий шлях С. Д. Карейші» виявлено і висвітлено історичні факти життя та творчості видатного вітчизняного вченого та інженера-залізничника.

С. Д. Карейша народився 7 (20) лютого 1854 р. в с. Сухорабівка Хорольского повіту Полтавської губернії у сім'ї чиновника. Для формування багатьох рис характеру Сергія Дем'яновича існували чудові умови з раннього дитинства - живий приклад його родичів, людей дуже освічених і те середовище, в якому він виховувався. У такій атмосфері юний Сергій виховувався аж до вступу відразу до 4-го класу Рішельєвської гімназії в м. Одесі, яку він закінчив у 1872 році із золотою медаллю. Після закінчення у червні 1872 р. Рішельєвського ліцею в Одесі Сергій Карейша вступив до Інституту інженерів шляхів сполучення і у 1877 р. отримав «за першим розрядом» диплом цього Інституту. Ще на студентській лаві розкрилися неабиякі здібності молодого дослідника, сформувалася його активна життєва позиція, ерудиція, вільна орієнтація в різних напрямках залізничної справи, яку він яскраво демонстрував протягом усієї своєї наукової та педагогічної кар'єри.

Навчаючись в Інституті інженерів шляхів сполучення в Санкт-Петербурзі, слухаючи лекції П. П. Мельникова та інших авторитетних викладачів, він відразу відгукнувся на запити тогочасного будівництва залізниць. У нього сформувалося чітке бачення важливості розбудови транспортної мережі держави. Ми переконані, що та аура, в якій перебував С. Д. Карейша, спричинилася до влаштування молодого випускника вишу на роботу на Оренбурзьку залізницю, важливу ланку в мережі залізниць Сибіру, Середньої Азії і Далекого Сходу. Понад 25 років він працював на різних інженерних посадах у службах колії Оренбурзької та Південно-Західних залізниць, на будівництві Вологодсько-Архангельської залізничної лінії. На приватних залізницях займав посади інженера для технічних занять, начальника дистанції, помічник начальника служби колії і заступника начальника робіт при будівництві Вологодсько-Аргангельської лінії.

Загалом С. Д. Карейша пропрацював на різних залізницях Російської імперії з 1877 по 1903 роки. В основному це була робота у галузі залізничних споруд і колійного господарства.

До 1895 р. С. Д. Карейша служив на Оренбурзькій і на Південно-Західних залізницях (Україна), де послідовно займав посади від керівника дистанції до помічника головного інженера служби колії. Так, 15 травня 1877 р. С. Д. Карейшу було зараховано інженером для технічних занять по службі колії Оренбурзької залізниці. Фактично на цій залізниці розпочалася інженерна діяльність С. Д. Карейші. Великою перешкодою, якщо не сказати бідою, в нормальній роботі залізниці взимку були снігопади, заноси, які надовго перекривали рух поїздів. Це змусило молодого інженера шукати шляхи боротьби зі сніговими заносами. Згодом С. Д. Карейша провів колосальну роботу щодо узагальнення досвіду снігоборотьби на багатьох російських залізницях, зібрав величезний матеріал, який дозволив йому розробити комплекс заходів щодо боротьби з цим лихом. Так, у 1899 році, на XVII Дорадчому з'їзді інженерів служби колії С. Д. Карейша виступив з доповіддю про снігоборотьбу на залізницях. З'їзд схвалив доповідь і 27 висновків, що містилися в ній. Багато пропозицій не втратили свого значення і сьогодні, хоча минуло з того часу 110 років.

В оренбурзькому краї молодий інженер пропрацював недовго. Вже 2 листопада 1880 року його призначають керівником дільниці служби колії Південно-Західних залізниць (наказ від 1 листопада 1880 року по Оренбурзькій залізниці). На цих залізницях С. Д. Карейша пропрацював повних сім років, і 2 листопада 1887 р. він перейшов на службу до Міністерства шляхів сполучення (на роботу у Товариство Південно-Західних залізниць (наказ по МШС № 85 за 1887 рік)). Ще через півтора року, 10 червня 1889 р. його було призначено інженером консультантом при Правлінні Південно-Західними залізницями (постанова правління від 1.05.1895 р., за № 17).

Паралельно з практичною інженерною працею С. Д. Карейша займався узагальненням досвіду в галузі колії і будівництва, здійснював самостійні наукові дослідження. Так, у 1895 р. Сергій Дем'янович блискуче захистив в Інституті інженерів шляхів сполучення (Санкт-Петербург) дисертацію «О централизации управления стрелками и сигналами» і в тому ж році був призначений штатним ад'юнктом Інституту.

Хронологічно його педагогічна діяльність виглядає так. В наступному, 1896 р., після пробної лекції його обрали професором кафедри «Залізниці». Успішне керівництво кафедрою він суміщав із службою у Міністерстві шляхів сполучення. Через значну вереницю років Рада інституту вже у радянському періоді життя та діяльності С. Д. Карейші відзначила у 1927 р., що «за період завідування кафедрою Сергію Дем'яновичу вдалося поставити викладання курсу залізниць на значну висоту, яка відповідала значенню цього предмету для Інституту інженерів шляхів сполучення. Це стосувалося як програми курсу і курсових вправ, значно доповнених у порівнянні з попередніми, так і дипломного проектування. Особливо розвинулися і укріпилися в період роботи Сергія Дем'яновича в Інституті методи проектування станцій, цього найважливішого елемента роботи залізниці»

У 1911 р. С. Д. Карейша вперше був обраний ректором Інституту шляхів сполучення (у 1914 р. - переобраний). Він відразу приступив до реалізації плану розширення навчальних приміщень Інституту, прийнятого у 1910 р. О. О. Брандтом. У 1911-1914 рр. було побудоване нове шестиповерхове книгосховище і три читальних зали. На 1917 р. фонди бібліотеки сягнули 83000 томів.

Згідно з пропозицією С. Д. Карейші до навчального плану були уведені нові дисципліни або теми, що отримали широкий розвиток в першій чверті ХХ ст.: залізобетонні конструкції і мости; повітроплавання; електричні двигуни; автомобільна справа; депо і залізничні майстерні. Протягом 1912-1913 рр. були переглянуті усі основні програми обов'язкових курсів. Найбільшій переробці були піддані програми з предметів залізничної справи.

С. Д. Карейші належить заслуга у постановці і викладанні загального курсу залізниць і методів проектування станцій. У 1916 р. факультативний курс «Електрифікація залізниць» було включено до навчального плану як обов'язковий. У 1914 р. відбувся випуск перших в Росії жінок-інженерів шляхів сполучення, які закінчили Жіночий політехнічний інститут. Дипломні проекти виконувалися ними згідно з програмою «чоловічого» інституту.

Важливе значення для становлення вітчизняної науки і техніки мало Імператорське Російське технічне товариство, створене у 1866 р. для сприяння «розвитку техніки і технічної промисловості в Росії». У 1881 р. Товариством було засновано залізничний відділ. С. Д. Карейша був активним членом Товариства. Він неодноразово публікувався у виданнях Товариства. Особливо часто його статті друкувались у «Записках Императорского Русского технического общества» і щотижневому журналі «Железнодорожное дело», утвореному у 1882 р.

Київське відділення Імператорського Російського технічного товариства видавало журнал «Инженер» (з 1882 по 1917 рр.), одним із засновників якого був О. П. Бородін, що створив технічний науковий центр. С. Д. Карейша був не тільки активним дописувачем цього журналу, але й багаторічним членом редколегії.

Значний науковий і практичний інтерес представляли публікації матеріалів Дорадчих з'їздів інженерів різних служб - колії, тяги, руху. С. Д. Карейша був не лише активним членом цих з'їздів, а 20 разів був Головою Дорадчих з'їздів інженерів служби колії.

Надзвичайно цікавим є період життя та діяльності С. Д. Карейші після жовтневого більшовицького перевороту. У 1917 р. його обирають членом Технічного комітету, відтак - Вищого технічного комітету і Науково-технічного комітету Народного комісаріату шляхів сполучення, де він багато зробив для вирішення актуальних проблем у галузі залізничних станцій і вузлів, верхньої будови колії.

1920 р., коли в Петроградському інституті інженерів шляхів сполучення вперше були організовані факультети і почалася перебудова вищої технічної школи, С. Д. Карейша став першим деканом факультету сухопутних сполучень. Імперіалістична і громадянська війни, іноземна інтервенція завдали залізничному транспорту великої шкоди. Було зруйновано 74600 км рейкових колій, спалено і зірвано 3672 мости. Багато викладачів і випускників Інституту, зокрема професори М. А. Белелюбський, М. М. Беляєв, С. Д. Карейша, Є. В. Михальцев, В. М. Образцов, Є. О. Патон, включились у енергійну працю щодо швидкого відновлення і розвитку транспорту. У 1918 р. при Інституті була відкрита школа техніків шляхів сполучення щодо будівництва і експлуатації залізниць. Базою для школи були кафедри і лабораторії Інституту, а заняття у ній вели професори С. Д. Карейша, В. Є. Тимонов, Г. Д. Дубелір, О. В. В'яземський. Поряд із загальними і технічними курсами вихованцям школи читалися лекції з історії шляхів сполучення. Пізніше у зв'язку з підняттям авторитетності школа була перетворена на Ленінградський технікум залізничного транспорту.

У 1927 р. виповнилося 50 років службової діяльності С. Д. Карейші. Провідні ілюстровані журнали того часу помістили його портрети і замітки про його інженерну і адміністративну діяльність.

Здоров'я С. Д. Карейші було підірвано посиленими розумовими і фізичними заняттями. Помер С. Д. Карейша 18 січня 1934 р. Про особисте життя С. Д. Карейші нам відомо небагато.

С. Д. Карейша був одружений. Дружина - Марія Олександрівна (21 вересня 1885 р.н.), молодша від нього на 31 рік. Було у нього два онуки - Сергій (1908 р.н.) та Дмитро (1911 р.н.). У сім'ї С. Д. Карейші була ще сестра, але відомості про неї не збереглися.

У третьому розділі «Аналіз наукового доробку С. Д. Карейші» подано характеристику напрямів наукової діяльності вченого та його праць. Проаналізовано, сформульовано, окреслено і введено до наукового обігу п'ять основних наукових напрямів наукової діяльності С. Д. Карейші: наукова розробка вчення про залізничні станції і вузли, розробка теоретичних основ науки про залізничні споруди та колійне господарство, основоположне вчення про боротьбу зі снігом на залізницях, розробка автоматизованих систем технологічного зв'язку, історія науки і техніки. З'ясовано, що усі вони розвивалися в контексті вітчизняної та світової залізничної науки і техніки.

Центральне і основоположне місце в науковій спадщині С. Д. Карейші займає вчення про станції та вузли. Інтерес до цього вчення у нього виник ще на студентській лаві. Сергій Дем'янович залишив чималу наукову та педагогічну спадщину з цієї проблеми та приклав багато зусиль для проведення комплексного аналізу щодо утримання та ремонту станцій та вузлів.

Наукова спадщина С. Д. Карейші стосовно проблеми формування та функціонування залізничних станцій і вузлів дуже значна. Понад два десятки своїх праць він присвятив цій проблемі. Серед них - низка фундаментальних підручників і навчальних посібників. Однак, майже усі ці його праці мають свій, оригінальний зміст викладу. Усі без винятку вони позначені ідеєю С. Д. Карейші - узагальнити досвід в такій важливій ділянці залізничної справи як станції та вузли.

Можемо відзначити, що С. Д. Карейша зробив вагомий внесок у прогрес розвитку науки «Станції й вузли», сприяв розробці теоретичних основ проектування сортувальних станцій і залізничних вузлів і розрахунку їхньої пропускної здатності; створював перші технічні умови проектування станцій і вузлів і основи їхньої типізації; встановлював принципи їхньої реконструкції у зв'язку зі збільшенням розмірів руху, шляхом спорудження другої головної колії, введенням нових потужних локомотивів, розвитком міст; видав низку капітальних праць, в тому числі підручники зі спеціальності «станції і вузли».

У своїх працях С. Д. Карейша розглядав питання розвитку знань про верхню будову залізниць в царській Росії на межі ХІХ-ХХ століть. Як педагог, екстраординарний професор Інституту інженерів шляхів сполучення імператора Олександра І, С. Д. Карейша не міг не написати працю «Исторический очерк развития верхнего строения пути железных дорог в России» (1901). Нагальна потреба в такій праці відчувалася давно. Тому послідовні видозміни типів рейок, їхніх кріплень і будь-яких інших пристосувань верхньої будови колії, у властивостях їх матеріалу і в умовах їхнього дослідження та утримування стали в нагоді як студентам Інституту, так і практичним залізничникам.

Особливу увагу С. Д. Карейша приділяв ширині колії і міжколійним відстаням. Він стверджував, що при побудові Царськосельської залізниці під впливом пануючого на той час в Англії захоплення шириною колії останні будувалися шириною 6 футів, що дорівнювало 1,820 метра. Через декілька років після цього Варшаво-Віденська залізниця була побудована з шириною колії в 4 фути 8,5 дюйма, що дорівнювало 1,435 метри, яка була однаковою з колією мережі австрійських залізниць. Ця ширина колії на межі ХІХ-ХХ століть вважалася нормативною для ширококолійних залізниць в усіх державах Західної Європи, за винятком Іспанії та Ірландії.

С. Д. Карейша аналізує також важливу проблему будови верхньої колії - укладки під рейки зі шпалами баласту. С. Д. Карейша зазначає, що найновіші теоретичні і дослідні спостереження над стійкістю і міцністю верхньої будови, так, як і спостереження за станом земляного полотна, засвідчують, що мала товщина баластного шару, яка бралася в кінці ХІХ ст., відобразилася дуже несприятливо на роботі верхньої будови і на стані земляного полотна. Тонкий баластний шар, на думку С. Д. Карейші, не є надійною основою для шпал, осідання їх стає нерівномірним, тому в рейках з'являються значні напруження. Крім того, баласт невеликої товщини розподіляє тиск від верхньої будови на полотно дуже нерівномірно. Внаслідок цього в баласті під шпалами утворюються впадини, наповнені піском, так звані баластні корита, в яких застоюється дощова вода. А це призводить до зсувів і обвалів верхніх частин земляного полотна. Вчений наголошує, що усі перелічені обставини і стали причиною включення вимог формування баластного шару, який повинен бути не менше 0,20 сажнів, або 0,5 метра. С. Д. Карейша також особливу увагу приділяє дослідженню питання про виробництво рейок та їх укладку.

У 1900 р. вийшла у світ праця С. Д. Карейші, що систематизувала досвід наших співвітчизників в галузі снігоборотьби. Йому належить ідея порівняльного випробування різних видів захисту, яка в 1903 р. була здійснена на п'яти ділянках Катерининської залізниці. Діяльність С. Д. Карейші була спрямована на розробку основних положень боротьби зі сніговими заметами - невід'ємними чинниками, що впливають на залізничний транспорт. Наукові розробки та здобутки Сергія Дем'яновича завжди тісно перепліталися з практичними потребами залізничного транспорту, що обумовлювали тогочасні умови стрімкого розвитку залізничної справи у державі. Протягом багатьох років С. Д. Карейша вів активну роботу в різноманітних наукових та технічних товариствах як Російської імперії, так і за кордоном. Праці С. Д. Карейші, які присвячені проблемі боротьби зі сніговими заметами на залізницях, отримали світове визнання та стали класикою.

Крім застосування штучних захисних засобів та організаційних заходів за наглядом за місцями заметів, С. Д. Карейша разом з інженером І. Я. Маносом розглядав питання застосування насаджень. Для попередження відкладів снігу від низових заметілей і поземки необхідно, на його думку, використовувати як постійний захист зелені насадження. Вони складаються з живої огорожі в один, два та три ряди або влаштовуються у вигляді узлісся зі значною кількістю рядів посадки. Живі захисні огорожі бувають, як правило, хвойними, а узлісся - листяними. Хвойні ялинкові живі огорожі в два ряди заміняють собою постійні решітчасті паркани. Листяні узлісся замінять у достатній мірі ряди щитів з великими просвітами.

Багаторічна практика залізниць довела, що захист залізничної колії насадженнями у вигляді узлісь при їх достатній ширині та густині цілком задовольняє надійність функціонування залізниці. Сергій Дем'янович приділяв також увагу і проблематиці розчищення колій від снігових заметів та проведення зимових ремонтів на залізничній колії.

С. Д. Карейша, крім інноваційних досліджень, велику увагу приділяв ознайомленню вітчизняних інженерів з досягненнями світової інженерної думки в галузі сигналізації. Цій тематиці він присвятив низку важливих публікацій. До них відносяться його звіти з Паризької всесвітньої виставки, надруковані в «Инженере» протягом 1889-1891 рр., де він дав детальний опис сучасних на той час приладів, зокрема і для облаштування станцій апаратами систем сигналізації.

У статті «Про нові пристрої та прилади для керування стрілками та сигналами» (1891) автор познайомив читачів з новими приладами для керування стрілками та сигналами, які не були представлені на виставці. Стаття складається з трьох розділів: а) центральні прилади; б) замикання та заклинювання стрілок на місці; в) різні пристрої. Він не тільки описував апарати, а й дав критичну оцінку їх можливостям у практичному використанні, навів приклади використання їх на різних залізницях.

Активно С. Д. Карейша займався бібліографічною роботу, складаючи покажчики вітчизняної і зарубіжної літератури. Він автор «Библиографического указателя статей железнодорожной периодической литературы», що виходив як окремий додаток до журналу «Железнодорожное дело». У цьому додатку вчений протягом десяти років (до 1932 р.) публікував анотації до 20000 статей, було складено 100000 карток каталогу літератури. З часом він став не лише істориком вітчизняної залізничної бібліографії, але й теоретиком, зокрема такого її виду, як бібліографії залізничної бібліографії (тобто бібліографії другого ступеня). Науковець обстоював свої ідеї, погляди та переконання як на шпальтах бібліотечно-бібліографічної та книгознавчої періодики, так і на сторінках різних технічних журналів та збірників наукових праць, що виходили в Російській імперії. Він опублікував низку статей, рецензії, заміток, бібліографічних матеріалів у майже 20 виданнях протягом 1898-1932 рр. Варто відзначити, що в даному аспекті найпродуктивнішими для С. Д. Карейші була перша третина ХХ століття.

ВИСНОВКИ

Постать визначного українського вченого, інженера-залізничника С. Д. Карейші (1854-1834) вперше стала об'єктом дисертаційної роботи. Дослідження діяльності вченого в усіх його аспектах засвідчило відсутність всебічного наукового аналізу та обмаль в Україні відомостей про його науково-педагогічну діяльність, незнання окремих аспектів біографії та світогляду вченого, невикористання у науковому обігу нових архівних, документальних і літературних матеріалів. Все це не дозволяло глибоко і всебічно представляти особистість і науково-педагогічну діяльність С. Д. Карейші.

Встановлено, що формування наукового світогляду С. Д. Карейші відбувалося під впливом розвитку концепцій транспортної науки ХІХ ст. Вирішальний вплив на це формування мали його вчителі та наставники Рішельєвського ліцею в Одесі: математики В. П. Віардо, В. В. Петровський та професор Генріх Брунн, знавець російської словесності та літератури Т. П. Зеленецький, правник М. П. Соловйов, професор ботаніки А. Д. Байков, професор зоології О. Д. Нордманн, попечитель ліцею Д. М. Князевич. Формування світогляду майбутнього вченого також припало на другу половину ХІХ ст., на час розвитку технічного прогресу, відкриттів і сподівань вітчизняної науки і техніки та навчання в Інституті інженерів шляхів сполучення у Санкт-Петербурзі. Успіху С. Д. Карейші як вченого та інженера сприяли незвичайні здібності дослідника-залізничника, працелюбність, цілеспрямованість і високий професіоналізм. Його лозунг «жодного дня без рядка» дозволив С. Д. Карейші написати понад 500 наукових праць, серед яких - фундаментальні монографії, підручники та посібники.

Уперше запропоновано періодизацію життя та діяльності С. Д. Карейші, а саме: ранній (полтавський та одеський), київський, оренбурзький та санкт-петербурзький періоди його життя, а також його творчої спадщини.

Визначено, що С. Д. Карейша зробив вагомий внесок у розробку технічних основ вчення про станції та вузли залізничного транспорту, продемонстрував його діяльність в розвитку науки про залізничні споруди та колійне господарство, він є основоположником вчення про снігоборотьбу на залізницях, займався розробкою автоматизованих систем технологічного зв'язку та історією науки і техніки. Засвідчено, що наукові дослідження С. Д. Карейші здійснювалися в контексті завдань транспортної науки. Встановлено, що його праці - це значний внесок в залізничну справу, завдяки яким він став одним із провідних фахівців-залізничників світу. Його праці - це унікальні джерела, що дають змогу об'єктивно відтворити події історії розвитку нашої залізничної науки.

С. Д. Карейша закінчив курс в Інституті інженерів шляхів сполучення у Петербурзі. Працював керівником експлуатаційного відділу казенних (державних) залізниць і професором Інституту інженерів шляхів сполучення. У 1911 р. його обирають ректором цього інституту. На цій посаді він працював до 1917 року. Наш співвітчизник увійшов в історію як перший всесвітньо визнаний фахівець зі снігоборотьби. Йому належить пріоритет застосування наукових методів спорудження залізничних станцій та верхньої будови колії. З його іменем пов'язані перші теоретичні дослідження, спрямовані на вирішення багатьох практичних завдань залізничної справи. Його основні праці: «О централизации управления стрелками и сигналами» (диссертация); «О мерах для увеличения пропускной способности железных дорог вообще и разных системах блокирования пути в частности» напечатаны в «Трудах Совещательных съездов инженеров службы пути и тяги». Відтак побачили світ такі праці: «Приборы по центральному правлению стрелками и сигналами и блок-аппараты на Парижской выставке 1889 г.»; «Среднеазиатский хлопок, его культура, очистка, прессовка и отпрака на рынки Европейской России», «Североамериканские железные дороги, исследование железнодорожного дела в Северо-Американских Соединенных Штатах», «Борьба со снегом на русских железных дорогах» (доклад на Международном железнодорожном конгрессе в Париже 1900 г.», «Исторический очерк развития верхнего строения железных дорог в России», «Исследование о применении вооруженного бетона (железобетона) к железнодорожным сооружениям в России» (доклад на международном железнодорожном конгрессе в Вашингтоне в 1905 гг)»; «Эксплоатация железнодорожных станций», посібник «Железнодлорожные станции», підручник «Курс железных дорог» тощо.

Наукові інтереси вченого співпадали з тими напрямами розвитку колійного господарства, які були вузькими аспектами залізничної галузі. Його основна увага сконцентрувалася на боротьбі з пучинами, на проектуванні та експлуатації станцій, проблемах снігоборотьби. Великий внесок вчений зробив у розробку способів розрахунку стрілочних переїздів, стрілочних вулиць та інших видів сполучень і переїзду рейкових колій. Він був учасником створення на початку ХХ століття типових стрілочних переводів з нормальних типових рейок, що стало важливим етапом у поліпшенні колійного розвитку станцій. Майже паралельно з іншим видатним вченим-залізничником В. М. Образцовим С. Д. Карейша немало зробив для створення наукових основ проектування залізничних станцій. Такі його праці, як: «О проектировании и расположении путей и зданий на станциях железных дорог», «Малые станции вообще и американской схемы в частности», «Большие пассажирские станции», «Железнодорожные станции» - багато років служили основними посібниками для студентів й інженерів, що займалися проектуванням станцій і працювали на залізничному транспорті.

Висвітлено внесок С. Д. Карейші у розвиток вітчизняної галузевої періодики. Вчений тривалий час був членом редколегії журналу «Инженер» (Київ), активним періодизатором вітчизняної та зарубіжної літератури в галузі залізничного транспорту в журналі Міністерства шляхів сполучення «Железнодорожное дело».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Горецький О. С. Д. Карейша про верхню будову залізничної колії в Російській імперії (кінець ХІХ - поч. ХХ століть) / О. А. Горецький // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2008. - Вип. 35. - С. 40-47.

2. Горецький О. С. Д. Карейша в питаннях захисту колії від снігових заметів / О. А. Горецький // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2008. - Вип. 36. - С. 115-120.

3. Горецький О. Дослідження життя та діяльності інженера-залізничника С. Д. Карейші: історіографія проблеми / О. А. Горецький // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2008. - Вип. 37. - С. 74-88.

4. Горецький О. А. С. Д. Карейша (1854-1934) - визначний вчений-залізничник, інженер і викладач / О. А. Горецький // Питання історії науки і техніки. - 2008. - № 3. - С. 44-48.

5. Горецький О. А. С. Д. Карейша про гужові, водні та залізничні шляхи сполучення та їх значення для розвитку промисловості і торгівлі (початок ХХ сторіччя) / О. А. Горецький // Перші наукові читання, присвячені діяльності Олександра Парфенійовича Бородіна (1848-1898) : матеріали доповідей, 26 березня 2005 р., м. Київ. - К., 2005. - С. 14-18.

6. Горецький О. А. Сергій Дем'янович Карейша - видатний інженер шляхів сполучення / О. А. Горецький // Дванадцята Всеукр. конф. молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів : матеріали доповідей, Київ, 20 травня 2007 р. - К., 2007. - С. 77.

7. Горецький О. А. С. Д. Карейша (1854-1934) - дванадцятий ректор Петербурзького державного університету шляхів сполучення / О. А. Горецький // Актуальні питання історії науки і техніки : матеріали 6-ї Всеукр. наук. конф., 11-12 жовтня 2007 р., м. Полтава. - Полтава, 2008. - С. 20-22.

8. Горецький О. А. Громадська та бібліографічна діяльність С. Д. Карейші в радянському періоді життя (1920-1934 рр.) / О. А. Горецький // Історія освіти, науки і техніки : матеріали Четвертої конф. молодих учених та спеціалістів, 29 січня 2008 р., м. Київ. - К., 2008. - С. 100-101.

9. Горецький О. А. Роль С. Д. Карейші в розвитку інформації про залізничну справу / О. А. Горецький // Актуальні питання історії науки і техніки : матеріали 7-ї Всеукр. наук. конф., 2-3 жовтня 2008 р., м. Київ. - К., 2008. - С. 239-241.