Діяльність академіка О.М. Нікольського (1858-1942) в контексті розвитку біологічної науки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ ТРАНСПОРТУ

УДК 930.2:597/599 ”18/19” (Нікольський)

ДІЯЛЬНІСТЬ АКАДЕМІКА О.М. НІКОЛЬСЬКОГО (1858-1942) В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ БІОЛОГІЧНОЇ НАУКИ

07.00.07 - історія науки і техніки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

РОГОЖА Михайло Миколайович

Київ 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі екології та безпеки життєдіяльності на залізничному транспорті Київського університету економіки і технологій транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Галаган Валентина Яківна, Київський університет економіки і технологій транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України, завідувач кафедри суспільних та гуманітарних наук

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти України Рудик Станіслав Костянтинович, Національна аграрна академія, завідувач кафедри анатомії тварин

кандидат історичних наук Гамалія Віра Миколаївна, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, науковий співробітник відділу історії науки і техніки

Захист відбудеться 03.07.2007 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.820.02 у Київському університеті економіки і технологій транспорту за адресою: 03115, м. Київ, вул. Котельникова, 29/18.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського університету економіки і технологій транспорту за адресою: 03049, м. Київ, вул. Лукашевича,19.

Автореферат розіслано 01.06.2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор фізико-математичних наук,

професор О.І. Барабаш

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Протягом останніх років історія українського природознавства істотно поповнилася результатами цілої низки досліджень, які з нових засад, інших підходів розглядають наукову та соціокультурну спадщину таких відомих вчених, як М.О. Зарудний, В.О. Караваєв, О.О. Коротнєв, В.І. Липський, І.І. Шмальгаузен, О.А. Яната та ін. Все це закладає фундамент для синтезу і переосмислення знань про внесок українських учених у розвиток української науки і техніки.

Серед видатних діячів української науки виділяється постать Олександра Михайловича Нікольського (1858-1942), авторитетного вченого у галузі біологічних наук, академіка УАН, професора Харківського університету. Він належав до тієї частини інтелектуальної еліти, яка на початку ХХ ст. визначала обличчя власне національної науки та освіти України, став одним з фундаторів вітчизняної зоогеографії. О.М. Нікольський розробив основні засади цього нового наукового напряму в зоології, трансформував його у навчальну дисципліну, запропонував принципи її формування й побудови. Він - автор першого підручника з питань зоогеографії. Вчений став визнаним авторитетом у питаннях фауністики та систематики представників різних класів тварин: риб, земноводних, плазунів та птахів. Він підготував найповніше на його час тритомне зведення плазунів та земноводних Російської імперії.

О.М. Нікольський вперше запропонував науково обґрунтовані принципи зоогеографічного районування території України, використавши поширення окремих видів плазунів та земноводних як інструмент цього поділу, а його учень О.О. Браунер та М.В Шарлемань сприяли подальшому формуванню підходів до їх поділу на менші структурні одиниці. На сучасному етапі дослідження природних комплексів значення наукового спадку О.М. Нікольського зростає, він стимулює проведення порівняльних досліджень стану тваринного світу та його існування в умовах зростання антропогенного впливу на природні угрупування.

Актуальність дослідження обумовлена, перш за все, знаковим місцем О.М. Нікольського в українській біологічній науці кінця ХІХ - першої третини ХХ століття. По-друге, відсутністю в історії науки спеціального комплексного дослідження його життя, наукової, науково-організаційної, педагогічної та просвітницької діяльності. По-третє, необхідністю укладення максимально повної і об'єктивної біографії вченого, всебічного аналізу його наукового доробку, а також необхідністю введення до наукового обігу масиву нових джерел та знань про нього.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в контексті наукової проблематики кафедри екології та безпеки діяльності на залізничному транспорті „Історія науки і техніки в напрямах, школах, іменах” та Центру досліджень історії науки і техніки ім. О.П. Бородіна Київського університету економіки і технологій транспорту (№ державної реєстрації 0107U002218).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є цілісне осмислення життєвого шляху, значущості наукової, організаційної, педагогічної та просвітницької діяльності О.М. Нікольського, його внеску у розвиток вітчизняної зоологічної науки на тлі всієї біологічної науки кінця ХІХ - першої третини ХХ століття.

Для досягнення цієї мети реалізовувались такі основні завдання:

· з'ясувати стан дослідження проблеми та репрезентативність її джерельної бази;

· розкрити умови формування наукового світогляду О.М. Нікольського як дослідника й особистості;

· опрацювати періодизацію наукової діяльності О.М. Нікольського;

· узагальнити відомі та ввести до наукового обігу маловідомі та нез'ясовані сторінки біографії О.М. Нікольського;

· проаналізувати основні напрями наукових досліджень вченого та їх значення;

· дослідити науково-організаційну діяльність О.М. Нікольського;

· визначити роль і місце наукової спадщини О.М. Нікольського в контексті сучасного розвитку української освіти та науки, їх історії.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період життя О.М. Нікольського від 1858 до 1942 р. Особлива увага приділена періоду 1880-1942 рр., нижня межа пов'язана з виходом першої наукової роботи О.М. Нікольського, верхня - датою його смерті. Однак деякі розділи дисертації містять відомості. що виходять за означені рамки, зокрема про пізніші події, котрі стосуються долі спадщини вченого та діяльності його учнів.

Об'єктом дослідження є розвиток біологічної науки в Україні (остання чверть ХІХ - перша третина ХХ століття).

Предметом дослідження є діяльність О.М. Нікольського в галузі зоологічної науки, її складових частин: фауністики, систематики, іхтіології, герпетології та орнітології, а також організації науково-освітнього процесу.

Методологічна основа та методи дослідження. Методологічні основи дисертації ґрунтуються на загальнонаукових принципах історизму, достовірності, об'єктивності, наступності розвитку науки і процесу наукового пізнання. Вони орієнтуються на пріоритет достовірних джерел, які дають змогу всебічно і об'єктивно проаналізувати життєвий шлях і діяльність О.М. Нікольського. Важливими засобами розв'язання проблеми стали загальнонаукові методи (аналізу, синтезу, типологізації, класифікації, періодизації), міждисциплінарних (структурно-системного підходу), власне історичних (історико-хронологічного, порівняльно-історичного), а також методів джерелознавства та історіографії.

Наукова новизна отриманих результатів:

· вперше в українській історіографії на основі виявлених і репрезентативних джерел комплексно досліджено життєвий шлях та наукова спадщина О.М. Нікольського;

· опрацьовано періодизацію наукової діяльності О.М. Нікольського, з'ясовано основні етапи становлення та розвитку наукового світогляду вченого;

· проаналізовано опубліковані і рукописні праці вченого, складено їх повний реєстр, що дозволило розширити відомості про їх місце у розвитку вітчизняної біологічної науки кінця ХІХ - першої третини ХХ століття;

· комплексно висвітлено творчий доробок О.М. Нікольського як біолога, з інших підходів розглянуто відповідну частину його робіт;

· персоніфіковано внесок вченого у розвиток окремих напрямів біологічної науки, зокрема, уточнено бібліографію праць; фауністики, зоогеографії, систематики, іхтіології, герпетології, орнітології та екології.

· введено до наукового обігу велику кількість нових джерельних матеріалів з різних архівів України та Російської Федерації, а також літературних свідчень.

Вперше в дисертаційному дослідженні здійснено історико-науковий аналіз наукового доробку О.М. Нікольського, у т. ч. опублікованих праць, його наукового то особистого архівів. На основі вивчення документів, листів, архівних матеріалів, фотографій, звітів, протоколів, монографій, журнальних статей, опублікованих в Росії та в Україні, реконструйовано життя і наукову діяльність О.М. Нікольського. нікольський науковий дослідження спадщина

Виявлено і досліджено маловідомі колекції, зібрані О.М. Нікольським в ході наукових експедицій і поїздок, котрі розпорошені в колекціях музеїв та наукових установах Російської Федерації та в Україні, складено повну бібліографію його праць, публікацій про життя і діяльність, створено біографічний нарис життя вченого. Автор віднайшов підготовлені до видання рукописи 5 праць вченого з порівняльної анатомії, ембріології людини і хребетних, визначники основних класів хребетних тварин України. В дисертації проаналізовано найважливіші сфери його наукової та громадської діяльності, об'єктивно оцінено внесок у розвиток вітчизняної науки.

Вперше показано виняткове значення робіт О.М. Нікольського для формування нового напряму зоологічних досліджень - виникнення, становлення та формування в окрему галузь знань про поширення хребетних тварин у різних географічних зонах, з врахуванням при цьому не тільки природних, історичних, але й геологічних факторів, тобто виникнення зоогеографії. Завдання зоогеографії як науки О.М. Нікольський вбачав у тому, щоб, по-перше, визначити географію поширення кожного виду, по-друге, виявити і пояснити його причини.

Отже, до наукового обігу введено низку практично невідомих фактів з життя О.М. Нікольського, уточнено хронологію подій, розкрито заслуги вченого в галузі фауністики, зоогеографії, систематики, іхтіології, орнітології і, особливо, герпетології. Результати проведеного дослідження дозволили зробити висновок, що наукова та соціокультурна спадщина О.М. Нікольського - видатне явище в тогочасній зоологічній науці, вона стала містком для продовження студій вченого в сучасних умовах.

Практичне значення отриманих результатів.

Матеріали дослідження можуть бути використані при укладанні біографічного довідника українських вчених, зведеного бібліографічного довідника наукових праць академіка О.М. Нікольського; для підготовки узагальнюючих праць з історії науки, навчальних посібників із історії зоологічної науки, викладанні спеціальних навчальних курсів з історії науки, спеціальних робіт, присвячених історії Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна та Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Особистий внесок здобувача Наукові результати і висновки отримані автором особисто. Робота виконана без співавторів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дослідження знайшли відображення у доповідях і виступах на міжнародних і всеукраїнських конференціях: ХІ конференції молодих істориків освіти, науки і техніки, 21квітня 2006 р. (Київ, 2006); ІІІ Міжнародна наукова конференція „Біографічний метод в сучасному біографічному знанні” (До 185-річчя з дня народження Ф.М. Достоєвського (15-16 вересня 2006 р., м. Одеса); російсько-українському симпозіумі „Наукове співтовариство, наукові й інженерні школи Росії й України (історія та сучасність)” 21-24 листопада 2006 р. (Санкт-Петербург, 2006); 5 Всеукраїнської наукової конференції „Актуальні питання історії техніки”,19-20 жовтня 2006 р. (Київ, 2006).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 7 статтях, опублікованих автором у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України зі спеціальності „історія науки і техніки”.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділі, загальних висновків (обсяг 177 с.), списку використаних джерел і літератури (171 посилання на 17 с.) та додатків ( 12 на 12 с.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, її новизну, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження; обґрунтовано хронологічні межі та методи дослідження, з'ясовано наукове та практичне значення дисертації, показано особистий внесок пошукувача, результати апробації положень дисертації.

У першому розділі „Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” зроблено аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми, запропоновано періодизацію дослідження життя та діяльності вченого, здійснено класифікацію джерел за типологічними ознаками.

Перший підрозділ “Історіографія проблеми” дає змогу комплексно простежити розвиток наукових знань про життєвий шлях вченого, основні напрями проведених ним досліджень тваринного світу.

В роботі систематизовано публікації про О.М. Нікольського за хронологічним принципом. Тому початкову групу біобібліографічних матеріалів про О.М. Нікольського склали публікації до 1920 р. Першими відгукнулися на вихід наукових праць О.М. Нікольського іхтіолог М.О. Варпаховський та зоолог В.Д. Аленіцин,¹¹ Варпаховский Н.А., Аленицын В.Д. Отзыв о работе А.М. Никольского „О рыболовстве в водах Аральського бассейна”. - Изв Рус. геогр. о-ва, т.23, вып.1.-С.100-101.які у невеликій за обсягом рецензії дали позитивну оцінку внеску вченого у дослідження риболовства Аралу. Організатор науки, зоолог А.П. Богданов²² Богданов А.П. Материалы для истории научной и прикладной деятельности в России по зоологии. Список работ: 9 назв. - СПб. - 1888.; Он же.: Материалы для истории научной и прикладной деятельности в России по зоологии. Список работ: 8 назв. - СПб. -1891., який видавав збірки матеріалів з розвитку зоологічної науки, двічі (1888, 1891) публікував короткий аналіз з дев'яти та восьми наукових праць, що стало першим кроком до визнання О.М. Нікольського як зоолога-дослідника. Публікації мали характер аналітичного огляду наукового доробку вченого, підкреслили його практичну спрямованість та значення результатів досліджень для науки в цілому. А.М. Бекетов³³ Бекетов А.Н. О фаунистических исследованиях А.М. Никольского в Крыму летом 1888 года. - Тр. VІІІ съезда рос. естествоиспытателей и врачей. -СПб. -1890. -С. 6-7. вбачав у О.М. Нікольському молодого здібного вченого, здатного до глибокого аналізу та широких узагальнень, який першим порушив питання про льодовиковий період як фауноутворюючий фактор.

Вихід важливої наукової праці "Плазуни і амфібії Туркестанського генерал-губернаторства (Herpetologia Turanica)" викликав позитивну реакцію в наукових і громадських колах. Кілька видань, які опублікували рецензії, зазначили, що це перше повне зведення з герпетології Туркестану.⁴⁴ Никольский А.М. Пресмыкающиеся и земноводные Туркестанського генерал-губернаторства. -М., -1899. -84 с. Рец.: Естествознание и география, -1899. № 3, -С.91.; То же. -Русская мысль, -1899. № 6, -С.225. Журнал “Природознавство і географія” позитивно відгукнувся на вихід популярної книги “Літні поїздки натураліста”,⁵⁵ Никольский О.М. Летние поездки натуралиста. -СПб. -1900. -240 с. Рец.: Естествознание и география, 1900. № 5. -С.66. зазначивши, що до неї ввійшли матеріали, які залишилися поза межами наукових праць за підсумками проведених експедицій. Невелика за обсягом праця „Уроки життя: (Нариси з життя тварин)” (1902), оскільки вона стосувалася невідомого в зоологічній науці, також викликала кілька рецензій, поміщених у різних виданнях.⁶⁶ Никольский А.М. Уроки жизни: (Очерки из жизни животных). -М., -1902. Рец.: Рус. школа. 1902. № 3.; Вестн. воспитания, -1902. № 3, -С.44-45.; Образование. -1902. №4, -С.145-147. Про обрання О.М. Нікольського професором Харківського університету повідомила губернська газета.⁷⁷ Об избрании А.М. Никольского профессором Харьковского университета//Харьковские губернские ведомости. -1903. -8 марта. - № 63. Зазначимо, що на початок ХХ століття О.М. Нікольський став знаним вченим-природодослідником, енциклопедія Брокгауза-Ефрона, з якою вчений співпрацював, помістила статтю “О.М. Нікольський”, про життєвий шлях та наукову діяльність вченого, результати експедицій, підкреслила їх значення. “Велика Енциклопедія”, яку редагував С.М. Южаков, вмістила статтю “Нікольський О.М.”, яка істотно не відрізнялася текстом від попередньої.⁸⁸ Никольский А.М.// Энциклопедический словарь Брокгауза - Ефрона, -СПб. -1897. -Т 21. - С.133.; Никольский А.М..// Большая энциклопедия под ред. С.Н. Южакова. -СПб. -Т.14. -С.77-78. В 1905 р. відзначено століття від заснування Харківського університету, діяльність О.М. Нікольського була належно оцінена, про що йшлося у спеціальному виданні до ювілейної дати.⁹⁹ Багалий Д.И., Сумцов М.Ф., Бузескул В.П. Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет його существования (1805-1905). -Харьков.-1906. -320 с. Один з авторів Д.І Багалій зберіг на все життя почуття поваги до О.М. Нікольського. Уявляється, що він ініціював питання про обрання останнього академіком УАН, оскільки добре його знав та міг рекомендувати. У 1911 р. у зв'язку з відзначенням 30- річчя наукової та педагогічної діяльності О.М. Нікольського, вийшла стаття в періодичному видання, яка розповідає про його життя і наукову діяльність, внесок у розвиток вітчизняної науки.¹¹⁰ Никольский А.М. По поводу 30-летия научной и педагогической деятельности //Южный край. -1911. -19 марта.⁰ Харківське товариство любителів природи двічі (1913, 1915)¹¹¹ Сербинов П.И. Рец на кн.: Никольский А.М. Пресмыкающиеся и земноводные Кавказа. -Тифлис.-1913.-272 с. Бюл. Харьк. об-ва любителей природы. № 5. -1913. -С.75-77.; Шарлеман Н.В. Рец. на кн..: Никольский А.М. Пресмыкающиеся. -Т.1-2. -Пг. -1915-1916. -Бюл. Харьк. об-ва любителей природы. № 4. -1915. -С.106.¹ виступило з оцінкою наукової діяльності О.М. Нікольського: вперше в час виходу монографії про герпетологію Кавказу, вдруге після виходу двотомної монографії про плазунів Російської імперії в цілому. До 1920 р. вийшло 17 рецензій на наукові праці О.М. Нікольського (9 у періодичних виданнях та 8 - наукових записках наукових товариств). Аналіз цих публікацій показав достатню об'єктивність у показі наукового доробку О.М. Нікольського та поклав початок формуванню цілісного уявлення про нього.

Другий період публікацій про О.М. Нікольського започаткували матеріали, які з'явилися після 1920 р. Серед них - рецензія на книгу “В країні кочовиків” (1923).¹¹² Никольский А.М. В стране кочевников. -Харьков, 1923. -102 с. Рец.: Красная новь. 1923. № 6 (16). -С.58.² Відзначення у 1926 р. 45-ліття наукової, педагогічної та громадської діяльності видатного вченого проводилося достатньо широко, з'явилося публікації, які різнобічно, але позитивно оцінювали його життя і діяльність.¹¹³ Юбилей академика А.М. Никольского. - Харьковский пролетарий. -1926. - 8 ноября.³ О.М. Нікольському було присвоєно звання заслуженого професора Української СРР. У 1927 р. з'явилися підготовлені Т.В. Родіоновою „Біографія проф. О.М. Нікольського” та „Список наукових праць проф. О.М. Нікольського”, видані відповідно до рішень комітету з відзначення ювілею вченого.¹¹⁴ Родионова Т.В. Биография профессора А.М. Никольского// Тр. Харк. о-ва иссл. природы. -1927. -Т.20. -С. 5-15.; Список научных трудов. проф. А.М. Никольского//Там же. -С.10-15. ⁴ Принципове значення мала аналітична праця М.О. Бобринського¹¹⁵ Бобринський Н.А. Обзор и очередные задачи исследования фауны позвоночных Туркестана. -М.:Изд. МГУ. -1929. -С.26.⁵ з аналізом дослідження фауни Туркестану. Це був один з найповніших оглядів наукового доробку О.М. Нікольського як непересічного дослідника хребетних тварин різних географічних областей. Впродовж 1930 - початку 1950-х рр. ім'я О.М. Нікольського замовчувалося і тільки 1955 р. вийшли друком матеріали до 150-річчя Харківського університету, в яких знайдено відомості про вченого.¹¹⁶ Харьковский государственный университет за 150 лет. - Харьков. Изд. Харьк. ун-та, -1955. -С.137.⁶ Публікації цього періоду, за винятком праці М.О. Бобринського бідні та малочисельні.

Третій період публікацій про О.М. Нікольського охоплює період від 1956 до середини 1980-х рр. Найбільш повно основні віхи життя та діяльності вченого висвітлює відомий історик зоології Б.М. Мазурмович,¹¹⁷ Мазурмович Б.М. Розвиток зоології на Україні. - К.: Наук. думка. -1972. -229 с.; Він же. Александр Михайлович Никольский (1858-1942). - М.: Наука, 1983. -75 с.⁷ який залучив ряд маловідомих матеріалів і дав оцінку його наукових здобутків, основних праць вченого, підготував бібліографію та іменний покажчик. Віддаючи данину часу, автор відзначає, що за своїми філософськими та загальнобіологічними поглядами О.М. Нікольський був стійким матеріалістом, переконаним борцем за еволюційне вчення Ч. Дарвіна. І М.І. Сундирєва¹¹⁸ Cундирєва М.І. До питання про розвиток методології дарвінізму на Україні. - К. Наук. думка. -1965.- С.61-74.⁸ оцінювала його діяльність з позицій дарвінізму, аналізуючи його внесок у розвиток зоологічної науки. У цей же період Українська радянська енциклопедія та Український радянський енциклопедичний словник не оминали своєю увагою зоолога О.М. Нікольського, присвятили йому незначні за обсягом статті.¹¹⁹ Нікольский Олександр Михайлович. Укр. рад.енцикл. -К.,1962. -Т.10. -С.117.; Укр.рад.енцикл. слов. -К.,1988. -Т.2. -С.521.⁹

Сучасний або четвертий період історіографії про О.М. Нікольського триває від середини 1980-х рр. Для нього характерний системний підхід, спрямований на поглиблене вивчення життя і наукової діяльності вченого. Це відзначають у своїх дослідженнях Л.О. Глущенко (2001)²²⁰ Глущенко Л.О. Внесок О.М. Нікольського в розвиток герпетології та батрахології. //Історія української науки на межі тисячоліть. -2001. -Вип.6. - С.50-53.⁰ та О.Я. Пилипчук (2004),²²¹ Пилипчук О.Я. Олександр Михайлович Нікольський // Видатні імена України.-К.: МАУП, 2004. - С. 577-580. ¹ ювілейне видання до 200-ліття Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.²²² Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна за 200років/ В.С. Бакіров,Б.П. Зайцев та інш.-Харків:Фоліо. -2004.-750 с.² Однак, на сьогодні не існує цілісного наукового дослідження, яке б висвітлило життєдіяльність, наукову творчість і світогляд О.М. Нікольського. Недостатньо досліджено внесок ученого у біологічну науку. Досі не створена повна наукова біографія вченого, не усунуто ряд прогалин і неточностей. Такий стан розробленості даної проблеми є свідченням актуальності і новизни даного дисертаційного дослідження.

У другому підрозділі Джерельна база дослідження показано, що його інформаційне забезпечення склала сукупність архівних документів, друкованих та рукописних матеріалів, які містять відомості про життєвий та творчий шлях О.М. Нікольського і насамперед його наукові праці. В роботі використані документи Державного архіву Харківської області, Центрального державного історичного архіву Ленінградської області, Архіву Президії Національної Академії наук України, Інституту архівознавства НБУ імені В.І. Вернадського, архіву Інституту зоології НАН України, архівів м. Харкова та Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Обсяг виявлених свідчень дав змогу класифікувати використані джерела за 4-ма групами: 1) наукові праці О.М. Нікольського, матеріали наукових конференцій; 2) матеріали особового походження: автобіографії, персональна справа та епістолярна спадщина; 3) документи наукових, навчальних установ та органів влади; 4) наукова та публіцистична література про О.М. Нікольського; 5) періодичні видання. Особливу цінність мають матеріали, що відклалися у фондах колишніх Санкт-Петербурзького та Харківського відділень Російського географічного товариства, а також інші свідчення, які зберігаються у фондах Російського географічного товариства у м. Москва. Магістерська (1887) та докторська дисертації (1889) стали визначальними для формування уявлень про напрями досліджень і дали великий обсяг додаткової інформації про вченого, його світоглядні орієнтири.

Важливим джерелом стали звіти Зоологічного музею Академії наук, які містять опубліковані праці, супутні матеріали про їх розгляд перед публікацією, думки і судження про результати досліджень, висловлені в ході обговорення.

В Інституті архівознавства НБУ ім. В.І. Вернадського існує особовий фонд вченого (№ 232), який містить біографічні матеріали, дарчі, листи та вітальні адреси. Ці матеріали надійшли від доньки вченого Кованько Т.О. в 1979 р., збережено деякі особисті речі О.М. Нікольського. Зокрема, першою одиницею зберігання став диплом доктора зоології, укладений латинською мовою. Поверненню імені О.М. Нікольського сприяла публікація Б.Є. Райковим спогадів вченого. Попри застереження про їх суб'єктивний характер, вони стали дуже цікавим історіографічним джерелом.

Ряд документальних джерел про життя і діяльність О.М. Нікольського почерпнуто із фондів Центрального державного історичного архіву Ленінградської області та державного архіву Харківської області. Цінна персональна справа О.М. Нікольського, яка зберігається в архіві Президії Національної академії наук України, зокрема, особовий листок обліку кадрів, заповнений О.М. Нікольським власноруч 18.01.1935 р.

Окрему групу джерел склали опубліковані праці та спогади про О.М. Нікольського його сучасників - М.О.Мензбіра (1855-1935), М.В.Насонова (1855-1939), В.Л. Біанкі (1894-1959), М.О. Зарудного (1859-1919), С.О. Бутурліна (1872-1938), П.П. Семенова-Тян-Шанського (1823-1904), Л.С. Берга (1876-1950), М.О. Бобринського (1890-1964), М.А. Варпаховського (1862-1909), В.Д. Аленіцина (1846-1903), А.П. Богданова (1834-1896), А.М. Бекетова (1825-1902) та ін. Аналіз виявлених і систематизованих джерел засвідчив їх достатню репрезентативність і достовірність.

У другому розділі „Життєвий і творчий шлях академіка О.М. Нікольського” досліджені основні етапи життя, формування і розвиток світогляду, особисту участь у процесі розвитку біологічної науки та громадському житті кінця ХІХ - першої третини ХХ століть. Учений став одним з фундаторів вітчизняної зоогеографічної науки, він розробив основні засади нового наукового напряму зоології, трансформував його у навчальну дисципліну - зоогеографію, запропонував принципи формування й побудови нового навчального курсу.

В роботі виділено кілька періодів життя та діяльності вченого. Перший період життя, навчання та формування наукових інтересів пов'язано з кількома чинниками: родинними, гімназійними, соціальними, захоплення полюванням та можливістю, у зв'язку з цим, спостерігати світ живого, у т.ч., хребетних тварин. Народився О.М. Нікольський 3 березня (20 лютого за ст.ст.) 1858 р. в м. Астрахані в родині військового лікаря. Навчання в Астраханській класичній чоловічій гімназії, яка мала багату бібліотеку, заохотило до читання книг про подорожі, невідомі краї, тварини і рослини, сприяло розвитку допитливості та бажання вивчити нове. Це спонукало його вступу на природниче відділення Санкт-Петербурзького університету. Його перші наставники зоологи К.Ф. Кесслер, М.М. Богданов та ін. доклали багато зусиль для формування стійкого наукового інтересу до вивчення хребетних тварин. Серед тогочасних професорів університету були видатні вчені: Д.І. Мендєлєєв, А.М. Бутлєров, М.О. Меншуткін, М.П. Вагнер, Ф.В. Овсянников, І.М. Сєченов, В.О. Вагнер, О.І. Бекетов, О.С. Фамінцин, В.В. Докучаєв, праці яких істотно вплинули на формування світоглядних орієнтирів О.М. Нікольського.

Період навчання О.М. Нікольського в Санкт-Петербурзькому університеті (1876-1881), підготовка до професорського звання, співпали у часі (1880-1890) з інтенсивною експедиційною природодослідницькою діяльностю. Матеріали експедицій і зібрані колекції лягли в основу захищених магістерської (1887) та докторської (1889) дисертацій. Якраз на 80-90 р. ХІХ століття припав час наукового освоєння новонабутих територій Російської імперії, для дослідження їх тваринного світу О.М. Нікольський провів сім наукових експедицій та подорожей. Ці дослідження проводилися за завданнями наукових організацій: Санкт-Петербурзького товариства природодослідників, Російського географічного товариства; державних установ: міністерств землеробства та державних маєтків, царського двору. Робота у 1896-1903 рр. завідувачем відділу холоднокровних хребетних зоологічного музею Академії наук розширила можливості для наукових занять, створила передумови до відповідних узагальнень і висновків.

У науковій долі О.М. Нікольського мало місце те рідке явище співпадання наукових інтересів держави та її громадянина: переважна більшість проведених ним наукових подорожей та експедицій фінансувалася державними установами або громадськими науковими товариствами, які опосередковано виконували замовлення державних установ на проведення різноманітних наукових досліджень різних територій Російської імперії. О.М. Нікольський, як вчений широкого профілю, постійно цікавився новими напрямами біології, знав основні її проблеми, розумів їх, тому у своїх дослідженнях виходив з розуміння діалектичної єдності походження живих організмів. Мав широкі наукові знання з біології, тому вільно орієнтувався у питаннях зоології, що впливало на глибину висновків і ширину узагальнень

Харківський період життя і наукової творчості О.М. Нікольського почався з обрання влітку 1903 р. вченою радою Харківського університету професором кафедри зоології хребетних тварин і виявився найбільш творчим та продуктивним. Тут учений підготував основні наукові праці узагальнюючого характеру з питань герпетології, іхтіології та орнітології, підготовив низку визначників холоднокровних хребетних тварин, став широко відомим як фауніст, зоогеограф та систематик. Однак найбільш вагомими були його здобутки в герпетології, вчений підготував наукові праці “Плазуни і земноводні Російської імперії (Herpetologia rossica)” (1905), “Визначник плазунів та земноводних Російської імперії” (1907). У Харкові досягла свого апогею педагогічна діяльність, адже він працював професором і у жіночому медичному інституті, на Вищих жіночих педагогічних курсах, активно займався просвітницькою роботою, ніс знання у широкі верстви народу. За цей період підготовлено до друку монографії, якими закладено підвалини української зоогеографічної науки, сформовано харківську наукову герпетологічну школу, підготовлено цілу плеяду учнів: професорів В.Г. Аверіна, Л.В. Рейнгарта, Е.Ю. Уманського, С.О. Чернова. Серед студентів О.М. Нікольського були гідробіолог К.О. Виноградов, генетик Ю.І. Лукін, біохімік А.М. Утєвський, ентомолог О.П. Семенов-Тянь-Шанський, гідробіолог В.О. Водяницький. За дорученням Академії наук учений обробляв та систематизував експедиційні матеріали інших науковців, що сприяло накопиченню в зоологічному кабінеті Харківського університету цінних колекцій плазунів, земноводних, риб та птахів. За безпосередньої участі О.М. Нікольського в Харківському університеті сформовано фондову орнітологічну колекцію, яка частково збереглася і не втратила свого значення й донині.

У Харківському університеті О.М. Нікольський виконав низку наукових робіт узагальнюючого характеру, видав капітальні монографії „Плазуни і земноводні Російської імперії” та „Плазуни і земноводні Кавказу”. Загалом він підготував та видав 7 великих фауністичних робіт та 17 робіт із систематики плазунів. У 1909 р. опублікував монографію „Географія тварин” - своєрідний підсумок цілої низки інтенсивних дослідницьких експедицій і подорожей 80-х рр. ХІХ століття. Крім того, О.М. Нікольський за час роботи в Харківському університеті підготував низку підручників: „Медична зоологія. Підручник зоології для студентів-медиків та ветеринарів” (1907), „Підручник зоології для вищих навчальних закладів” (1923), „Підручник біології” (1924), „Історія біологічних ученнів” (1927), „Практичний курс біології” (1929), як посібник для робфаків, профшкіл та педтехнікумів. Для системи середньої освіти вчений підготував методичний посібник „Юні натуралісти за роботою по зоології” (1925). У рукописному вигляді залишилися два підручники „Ембріологія людини і тварин” і „Порівняльна анатомія хребетних тварин”, підготовлені О.М. Нікольським в останні роки свого життя.

У 1921 р. вчений пережив одне з найсильніших душевних потрясінь. Протягом 24-29 квітня 1921 р. в приміщенні оперного театру проходила надзвичайна сесія Харківського губернського революційного трибуналу, яка розглянула справу 24 колишніх гласних Харківської міської думи, звинувачених у здійсненні програми „Національного центру” - антибільшовицького політичного об'єднання, створеного в Москві 1918 р. та підтримці білих. Враховуючи, що О.М. Нікольський до жодної з політичних партій не належав, рішенням ревтрибуналу він був виправданий.

У розділі велика увага приділена непростим останнім рокам життя академіка О.М. Нікольського. Незважаючи на матеріальні труднощі, погіршення стану здоров'я, за свідченням академіка І.І. Шмальгаузена, О.М. Нікольський постійно працював над питаннями зоогеографії хребетних тварин. Перед самою війною він серйозно захворів, очевидно, з цих причин, або через “політичну неблагонадійність” не потрапив до списків на евакуацію. Помер учений 8 грудня 1942 р. в окупованому Харкові. За цей період життя вченого відсутні належні документальні свідчення. В розділі зроблено висновок про те, що О.М. Нікольський впродовж всього життя працював на благо та процвітання науки та всього суспільства і вніс вагомий вклад у розвиток біологічної науки.

Третій розділ „Науковий доробок академіка О.М. Нікольського” безпосередньо присвячений аналізу науково-дослідницької діяльності вченого, її багатовекторності. Праці О.М. Нікольського стосувалися не тільки герпетології, іхтіології та орнітології, а й фауністики, зоогеографії та систематики різних класів хребетних тварин, їх екології. Він постійно знаходився на передньому краї відкриттів зоологічної науки, цьому повною мірою сприяла робота в зоологічних установах: кабінетові Санкт-Петербурзького університету та музеї Академії наук, а також особиста наукова діяльність та викладання у Харківському університеті.

Зібрані в експедиціях матеріали дали змогу вченому опублікувати понад 120 наукових робіт, серед яких відзначимо тритомне видання „Плазуни” (Reptilia): Т.1. Chelonia и Sauria. (1915), „Плазуни” (Reptilia): Т.ІІ. Оphidia. 1916., „Земноводні” (Amphibia): (1918), яке вийшло у серії „Фауна Росії і суміжних країн”. О.М. Нікольський використав матеріали та колекції для формування зоогеографічної характеристики не тільки території Росії, а й зарубіжних країн та опублікував низку наукових праць з цього питання, головною з яких була монографія „Географія тварин” (1909).

З початку 1880-х рр., поряд з іншими вченими, займався комплексним дослідженням Мурману, Сахаліну, Алтаю, Аралу, Балхашу, Північно-Східної Персії (Ірану) та Криму, недостатньо вивчена природа цих територій потребувала скрупульозного вивченню цілісних тваринних комплексів, чим і цінні наукові здобутки О.М. Нікольського. В ході досліджень Мурманського узбережжя він вивчив фауну птахів, а також зібрав дані про рибні запаси та китобійний промисел. Встановлено, що дослідження Сахаліну проводились під кутом зору забезпечення продуктами харчування тваринного походження створюваних поселень для подальшої колонізації острова звільненими каторжанами. Комплексне вивчення О.М. Нікольським рибних запасів Аральського моря дало змогу сформувати перспективи розвитку торгівлі продуктами рибництва, а й поселення частини Уральського козачого війська для подальшого освоєння краю. Внаслідок вивчення тваринного світу пустелі Кизилкум окреслив можливості для її господарського освоєння, що в подальшому мало місце. Вчений дослідив не тільки рекреаційні можливості Алтаю, але й наслідки інтенсивного залюднення його територій та антропогенного тиску на дику природу. Вивчивши тваринний світ озера Балхаш, він встановив, що заселення тваринами, особливо рибами, йшло з Ханхайського басейну (високогірний Китай) через т.з. Таримський прохід, що мало зоогеографічне та загальнобіологічне значення. Вчений ввів до наукового обігу відомості про тваринний світ суміжних з Росією країн, це було результатом наукової експедиції до Північно-Східної Персії, крім того, експедиція підготувала матеріали для топографічних карт. Кримський півострів інтенсивно освоювався, О.М. Нікольський дослідив і встановив походження його сучасних видів та шляхи заселення ними існуючих територій завдяки застосуванню геоісторичного методу дослідження. За дослідження тварин Криму О.М. Нікольський був заохочений Кримським комітетом Санкт-Петербурзького т-ва природодослідників науковою премією ім. К.Ф. Кесслера.

В розділі окремо висвітлено внесок вченого у вивчення тваринного світу території України. Цьому присвячені його наукові праці „Хребетні тварини Криму” (1891) та „Тваринний світ Полісся” (1899). У монографії „Плазуни і земноводні Російської імперії (Herpetologia rossica)”(1905) О.М. Нікольський вперше запропонував зоогеографічне районування території України, що знайшло подальший розвиток у працях О.О. Браунера та М.В. Шарлеманя. За основу поділу вчений взяв поширення найбільш характерних плазунів і земноводних.

Іхтіологічні дослідження О.М. Нікольського, які він проводив практично в усіх експедиціях, носили не тільки загальнобіологічне та зоогеографічне значення. Вчений з'ясував можливості інтродукції окремих видів риб до іхтіокомплексів Аральського моря й озера Балхаш і вніс відповідні пропозиції. Підсумковою роботою систематизаційних і фауністичних досліджень 20-х р. ХХ століття, що відображали видовий склад риб України, став „Визначник риб України”(1930), який охопив іхтіофауну Азовського та Чорного морів, а також прісноводні водойми України.

Ще в 1893 р. О.М. Нікольський провів перші експериментальні дослідження та вивчив вплив нафти на розвиток ікри та мальків риб, результати було оприлюднено у двох наукових повідомленнях. Остаточні результати досліджень він виклав на засіданні Санкт-Петербурзького товариства природодослідників у 1898 р.

О.М. Нікольський створив школу наукових досліджень у галузі герпетології, підвалини якої склав зоогеографічний підхід до розуміння явищ фауністики, систематика та геохронологія. За повідомленням М.О. Бобринського (1927), вся фауністична література щодо російських представників амфібій була зведена О.М. Нікольським в його книзі „Земноводні” (1918). Однак їй передувало декілька відомих монографій, серед яких важливо виокремити працю „Гади і риби: За Бремом та іншими джерелами” (1902).

Дослідження наукової літератури засвідчили, що єдиної точки зору стосовно поділу території Туркестану на зоогеографічні області не існувало. О.М. Нікольський встановив, що значно більше поширення плазунів, ніж птахів чи ссавців, залежало від клімату. Кліматичними умовами він пояснив багатство їх видів та особин у південній частині Закаспію. У напрямку півночі поступово видовий склад плазунів ставав біднішим. У зв'язку з цим О.М. Нікольський запропонував поділити територію Туркестану на ділянки, виходячи з ареалів поширення плазунів. Відповідно до цього він поділив низинний Туркестан таким чином: 1) Закаспійська область, 2) Туркестан, 3) Семиріченська область. Всі дані зведено в працю „Плазуни і земноводні Туркестанського генерал-губернаторства (Herpetologia Turanica)” (1899). У підсумку відзначимо, що зусиллями О.М. Нікольського герпетофауна Російської імперії на початок ХХ століття була досконало вивчена, описана та систематизована. Ним зроблено повні списки видового складу різних таксономічних груп хребетних тварин - представників класів земноводних та плазунів. Завдяки цьому О.М. Нікольський став видатним герпетологом, зробив істотний внесок у розвиток герпетологічної науки та заклав основи створення харківської зоогеографічної школи дослідження хребетних тварин у зв'язку з умовами природного середовища та історичного розвитку видів. Орнітологічні дослідження О.М. Нікольського здійснені на основі запропонованої його вчителем проф. М.М. Богдановим роботи асоціації наукових дослідників, що виключало дублювання об'єктів і результатів дослідження. Характерно, що представники птахів були описані вченим у кожній оглядовій чи зоогеографічній монографіях як обов'язкова складова природних зоокомплексів. У питаннях таксономії класу птахів О.М. Нікольський тривало та плідно співпрацював із М.О. Зарудним, відомим орнітологом, полтавцем за походженням.

Отже, О.М. Нікольський вперше зробив повне зведення плазунів та земноводних Російської імперії. Окремо вивчив фауну хребетних тварин Туркестану, Алтаю, Сахаліну, Кавказу, Криму, Персії (Ірану). Провів ревізію основних класів хребетних тварин за видовим принципом, це створило умови для бурхливого розвитку іхтіології, герпетології та орнітології в кінці ХІХ - першої третини ХХ століття

У четвертому розділі „Науково-організаційна, педагогічна та популяризаторска діяльність академіка О.М. Нікольського” показано увагу вченого до вирішення навчально-наукових питань, проведення науково обґрунтованої викладацької та просвітницької роботи, кінцевою метою якої ставала підготовка високопрофесійних спеціалістів та виховання кращих людських та громадянських рис особи.

З'ясовано, що наукова, педагогічна, просвітницько-популяризаторська діяльність О.М. Нікольського, яка тривала понад 45 р., засвідчила інтелектуальні якості видатного вченого, талант педагога та організатора, просвітника та популяризатора природничих знань у широких верствах народу. О.М. Нікольський вирізнявся надзвичайною працездатністю, логікою мислення і послідовністю у досягненні мети, був організованим, точним, він - наукова індивідуальність. Тому його творчий спадок мав і продовжує відігравати істотний вплив на формування напрямів сучасних зоологічних досліджень.

Отже, О.М. Нікольський - видатний зоолог, фауніст і зоогеограф, - посів належне йому по праву пріоритетів місце в українській біологічній науці. Він був талановитим педагогом, виростив цілу плеяду учнів, які зробили істотний внесок у подальший розвиток української науки. Його вирізняли серед загалу вчених широкий спектр наукових уподобань й інтересів, педагогічне кредо базувалося на засадах класичної педагогіки, а громадське служіння у царині просвітництва стало гідним зразком для наслідування. Він мав величезний обсяг знань у галузі герпетології, іхтіології та орнітології, до кола його наукових інтересів належали систематика, анатомія, фізіологія хребетних, ембріологія, фауністика, зоогеографія, екологія та краєзнавство.

Одержані результати засвідчили, що наукові дослідження видатного зоолога О.М. Нікольського продовжують залишатися запитаними й сьогодні, прикладом тому є фондова орнітологічна колекція Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, дослідження вчених-зоологів Канівського національного заповідника Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

ВИСНОВКИ

1. Вперше на основі опрацьованих документальних джерел та літературних матеріалів проведено комплексне дослідження творчої спадщини відомого вченого О.М. Нікольського (1858-1942) в контексті сучасної йому епохи. Показано значення його праць для розвитку тих галузей знань, у яких він працював: фауністики, систематики, зоогеографії, іхтіології, герпетології, орнітології та екології. Його наукові погляди формувалася під впливом ідей та поглядів К.А. Тімірязєва, К.Ф. Кесслера, М.М. Богданова, М.П.Вагнера, М.О. Сєверова, В.О. Ковалевського, О.М. Мензбіра та ін. Зрештою, наукова діяльність призвела до виникнення якісних змін в біологічній науці, що стало ключовим моментом в історії вітчизняної природничо-наукової думки.

2. Запропоновано, на основі опрацювання виявлених матеріалів біографії, удосконалену періодизацію життя та діяльності О.М. Нікольського:

а) астраханьський період (1858-1876), з підперіодами: дитинство (1858-1864), навчання у приватній школі (1864-1867) та у гімназії (1867-1876);

б) петербурзький період життя і наукової діяльності О.М. Нікольського (1876- 1903), який, в свою чергу, ділиться на підперіоди: навчання в Санкт-Петербурзькому університеті (1876-1881), експедиційний (1880-1886 і 1888-1890), науково-дослідницький (1890-1903), педагогічний (1887-1903);

в) харківський період (1903-1942),в якому також виділені підперіоди: професорсько-викладацький (1903-1930), науково-дослідницький (1903-1940).

3. Проаналізовано наукові праці вченого, встановлено істотний внесок О.М. Нікольського у розробку методичних основ проведення польових досліджень, вироблення інструктивно-методичних рекомендацій, складання описів обробки герпетологічних, іхтіологічних та орнітологічних колекцій. Першим у вітчизняній герпетології запровадив серійне збирання колекційних матеріалів, це дозволило системно вивчати індивідуальну та групову мінливість особин всередині виду, звернув особливу увагу на діагностичні ознаки різних груп тварин. Учений розробив систематизаційні таблиці для визначення плазунів та земноводних, запровадив номенклатуру для певних груп класу риб.

4. Комплексно проаналізовано наукову спадщину О.М. Нікольського в контексті соціального і політичного життя Російської імперії останньої чверті ХІХ - першої третини ХХ століть, зокрема, в радянську добу. Показано творчу реалізацію з позицій дарвінізму ідеї впливу геологічних та географічних факторів на формування фауни певних територій, на цій основі видано монографію “Географія тварин” (1909). О.М. Нікольський зробив вагомий внесок у ґрунтовне вивчення плазунів та земноводних, середовища їх існування як фаунотворчого фактора, видав Наукову працю “Плазуни і земноводні Російської імперії” (1905). Він вперше зробив повне зведення плазунів та земноводних Російської імперії, вивчив фауну хребетних тварин Туркестану, Алтаю, Сахаліну, Кавказу, Криму, Персії. Ним проведено ревізію основних класів хребетних тварин за видовим складом, що сприяло утвердженню в герпетології широкої біологічної концепції виду.

5. Доведено, що особисті наукові дослідження О.М. Нікольського здійснювалися в контексті ключових завдань зоологічної науки. Творчий доробок О.М. Нікольського має ряд складових: фауністика хребетних тварин, систематика, зоогеографія, екологія; герпетологія, іхтіологія та орнітологія в контексті дослідження цілих областей Російської імперії. В дисертації простежено зв'язок О.М. Нікольського з тими ідейними та методологічними основами, які утверджували інтерес до живої природи та раціонального природокористування, сформований під впливом. Встановлено, що наукові праці О.М. Нікольського - знаковий внесок в герпетологію, що сприяв формуванню цілісних уявлень про плазунів та земноводних, завдяки чому він одним з провідних герпетологів світу.

6. Введено до наукового обігу масив невідомих матеріалів. Публікації у природничих, герпетологічних та інших науково-популярних журналах, видання наукових товариств, ділове листування з представниками наукової та суспільної еліти, викладацька діяльність у ВНЗ Санкт-Петербурга та Харкова нагромадили велику кількість джерел, а відкриття фондів архівів і музеїв забезпечили доступність для використання.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Рогожа М.М. Природодослідницька діяльність академіка О.М. Нікольського // Історія української науки на межі тисячоліть. К. 2005.Вип. 22. С. 195-206.

2. Рогожа М.М. Дослідження академіком О.М. Нікольським фауни хребетних Туркестану // Історія української науки на межі тисячоліть. К.2006. Вип. 23. С.172-183.

3. Рогожа М.М. Дослідження хребетних тварин: зоогеографічні узагальнення академіка О.М. Нікольського // Історія української науки на межі тисячоліть. К. 2006. Вип. 25. С. 168-177.

4. Рогожа М.М. Харківський період життя і діяльності академіка О.М. Нікольського // Історичні записки Східноукраїнського національного університету: Зб. наук. праць. 2007. Вип. 13. С. 141-152.

5. Рогожа М.М. Педагогічна діяльність видатного українського зоолога О.М. Нікольського // Одинадцята конференції молодих істориків освіти, науки і техніки: 21квітня 2006 року, м. Київ: Матеріали конф. К. 2006. С. 99-103.

6. Рогожа М.М. Деятельность професора А.М. Никольского в Харьковском обществе грамотности // Наука и техника: вопросы истории и теории. Тезисы ХХVII годичной конференции Санкт-Петербургского отделения национального комитета по истории и философии науки и техники РАН (21-24 ноября 2006 г.) - СПб. 2006. С. 258-259.