Близькосхідний конфлікт у висвітленні радянської і пострадянської історіографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

БЛИЗЬКОСХІДНИЙ КОНФЛІКТ У ВИСВІТЛЕННІ РАДЯНСЬКОЇ І ПОСТРАДЯНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ

Ю.В. Бєлкін

У статті мова йде про вивчення етапів близькосхідного конфлікту в радянській і пострадянській історіографії. Особлива увага приділяється аналізу поглядів радянських і сучасних російських та українських істориків на події конфлікту. Ключові слова: Близькосхідна проблема, арабо-ізраїльський конфлікт, історіографія

Арабо-ізраїльське протистояння - яскравий приклад того, як політичні інтереси, у міру загострення, призводять до розпалювання міжнаціонального та міжконфесійного конфліктів. Важливою причиною напруженості в арабо-єврейських відносинах став вплив великих держав, які намагалися за рахунок тієї чи іншої сторони послабити позиції своїх конкурентів на Близькому Сході. Особливо помітно цей вплив позначився на сіоністському русі, політично залежному від визнання з боку Туреччини (до 1917 р.) і Великобританії (після 1917 р.), а також США, Радянського Союзу та інших країн.

Історія арабо-ізраїльського протистояння як основа близькосхідного конфлікту докладно і багаторазово описана як в академічній, так і в науково-популярній літературі. Наукову літературу з теми дослідження пропонується поділити на кілька груп. До першої відносяться роботи радянських і російських авторів, присвячені теоретичним питанням міжнародних відносин і конфлік- тології. Другу групу складають роботи загального характеру із Близького Сходу, арабських держав та Ізраїлю. Тут особливе місце у виробленні методологічного підходу до дослідження належить фундаментальним працям А. Васильєва, А. Егоріна, І. Звягельський, Л. Мед- ведко, Г. Мирського, В. Наумкіна, Є. Примакова, О. Колобова та ін.

У радянській історіографії другого періоду центральною фігурою можна не без підстави назвати Є. Примакова [2], який розглядав арабо-ізраїльське протистояння крізь призму міжнародних відносин. Робота Є. Примакова присвячена характеристиці тих основних процесів, які розвивалися в постколоніальному арабському світі, опису окремих історичних подій, які автору довелося не тільки спостерігати, а й в деяких брати участь.

Вчений аналізує особливості арабського націоналізму, істинну суть основних фігурантів на близькосхідному політичному полі: розглядає причини еволюції, яку пережили арабські режими в другій половині ХХ ст., дає критичний аналіз політики зовнішніх сил і держав відносно арабського світу, впливу на нього конфлікту з Ізраїлем, у тому числі такого поворотного пункту в історії всього арабського світу, як період 40 - б0-х рр. ХХ ст.

До третьої групи належать монографії та дослідження політики СРСР / РФ на Близькому Сході. Хоча радянська історична наука, висвітлюючи політику СРСР відносно близькосхідного конфлікту, вимушено стала надмірно політизованою, в цій групі можна виділити праці, автори яких спробували дати більш повну картину. Зокрема звертає на себе увагу наукове дослідження М. Хазанова, яке пояснює радянську політику на Близькому Сході та аналізує із залученням оригінальних документів дипломатичну боротьбу в ООН, яку вів Радянський Союз у зв'язку з арабо-ізраїльським конфліктом.

Монографія М. Хазанова [3] була однією з кращих наукових праць в радянській історичній науці, присвячених тематиці Близькосхідного конфлікту Однак у ній є й ряд неточностей, пов'язаних як з ідеологічними уявленнями того часу, так і з відсутністю детального розгляду джерел ООН. У роботі подана однозначно позитивна оцінка діяльності СРСР в регіоні і на світовій політичній арені. Незважаючи на недоліки, робота дотепер залишається досить актуальною. Потрібно зазначити, що для радянської наукової літератури загалом є типовим навмисний відхід від аналізу місця та ролі СРСР у розв'язанні близькосхідних проблем.

Ситуація змінилася з середини 1980-х рр. Із опублікованих у сучасній Росії досліджень, присвячених близькосхідній проблематиці, непересічний інтерес викликають роботи І. Звягельськиої, Т. Карасової і А. Федор- ченко [4]. В. Кисельов, який у 1950 - 60-х рр. спеціалізувався на проблемах національно-визвольного руху в Судані та питаннях взаємовідносин СРСР та арабських держав, від середини 1980-х рр. опублікував ряд робіт, присвячених палестинській проблемі в регіональному аспекті. Монографії В. Кисельова є важливим кроком щодо аналізу палестинської проблеми в міжнародних відносинах [5].

Л. Медведко також розкрив чимало питань міжнародних відносин, зокрема американо-ізраїльські відносини і їх вплив на обстановку навколо Близького Сходу. Роботи досі не втрачають своєї цінності, незважаючи на зайвий драматизм соціалістичних трактувань [6]. І. Звя- гельська у співавторстві з В. Носенко розглянули початковий етап національно-визвольного руху, роблячи акцент на висвітленні силових конфліктів, показуючи внутрішнє становище в регіоні напередодні передачі палестинського питання в ООН. Без досліджень І. Звя- гельської неможливо зрозуміти й причини ізраїльського експансіонізму [7].

Наслідки поетапної агресії для арабського населення Палестини розглянув Л. Барковський, показавши неможливість нормального існування арабського населення окупованих територій у межах держави Ізраїль. Дослідження зайвий раз підтверджує тезу про необхідність реалізації основного положення листопадової резолюції 1947 р. про розділ - проголошення арабської держави Палестина [8]. Слід відзначити, видану 1988 р., колективну монографію, за редакцією В. Наумкіна [9]. Автори спробували об'єктивно розглянути проблему закінчення британського мандату і передачі палестинського питання в ООН. Більшість оцінок, зроблених в цій праці, не втратили своєї цінності й актуальності досі. Поряд зі своєю фундаментальністю, праці, що вийшли в радянський період, носили великий відбиток радянської епохи, хоч це і не применшує їх досягнень і цінності для подальших досліджень.

Унікальними за змістом є праці О. Колобова, де досить докладно розглядаються економічні та політичні інтереси США в регіоні, політичні маневри, які застосовуються американською стороною на всьому протязі існування палестинської проблеми, а також політика США відносно Ізраїлю і арабських країн [10].

У пострадянській російській історіографії проаналізовано погляди сучасних російських дослідників на передумови виникнення арабо-ізраїльського конфлікту. Виділено релігійний, етнічний, економічний, політичний і особистісний аспекти. Розглядаючи суперечливі точки зору, дехто приходить до висновку, що найбільш плідним у вивченні коренів протистояння двох народів представляється комплексний підхід, який, можливо, надалі допоможе у виробленні вірних рішень на шляху врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту. Разом з тим, на думку Д. Малишева, позбувшись від радянських ідеологічних штампів та методологічних помилок, російські вчені зберігають у своїх дослідженнях проарабську позицію й антиізраїльську спрямованість, що можна розцінити як недостатній об'єктивізм, що випливає з зовнішньоекономічних пріоритетів держави [11].

Для розуміння тонкощів палестинської проблеми не останню роль зіграли роботи Є. Дмитрієва [12], що вийшли в радянський період. Цьому ж автору, відомому під прізвищем Пирлін, належать ще дві праці, присвячені історії арабо-ізраїльського конфлікту [13].

Таким чином, щодо російської історіографії відзначити, що, незважаючи на перехідний період, інтерес дослідників до Близькосхідного регіону не зменшився. Потрібно зазначити, що сучасна російська історіографія, продовжуючи традиції радянської історіографії, приділяє значну увагу всім аспектам і виявам близькосхідної проблеми.

Українська історіографія також приділяє палестинській проблемі достатню увагу. В радянський період вона грішила тими ж помилками, що й російська - мала антисемітську спрямованість і антиімперіалістичну позицію. В українській історіографії близькосхідне питання розглядалося Ю. Шевченко, який в 1992 р. захистив кандидатську дисертацію «Становище палестинців на західному березі річки Йордан і в секторі Г аза в 1967 - 1982 рр. в документах і матеріалах ООН» [14]. Робота заслуговує однієї з найвищих оцінок, містить велику джерельну базу і є кроком вперед у вивченні палестинської проблеми. Основний акцент у ній робиться на соціально-економічних та соціально-політичних наслідках ізраїльської окупації 1967 р. для палестинців.

Сучасна українська історіографія збагатилася новими дослідженнями, що стосуються досліджуваної теми. Серед усіх робіт необхідно виділити праці українського дослідника палестинської проблеми С. Щевельо- ва, які докладно оповідають про розвиток палестинської проблеми. Праці цього українського історика-сходо- знавця стали вагомим внеском у розуміння близькосхідної проблеми. Досить фундаментальні праці щодо підмандатної Палестини, виявилися незамінними для аналізу завершення британського панування на Святій землі [15]. Необхідно також відзначити і курс лекцій цього дослідника, корисний при вивченні палестинського питання в ООН [16]. Важливе значення для розуміння основних напрямів в обговоренні палестинського питання в ООН та пошуку шляхів вирішення конфлікту цією організацією мають роботи сучасного українського вченого Р Блізнякова [17]. У дослідженні переосмислюється проблема Палестини в ООН пострадянського періоду і пропонується нове вирішення наукової проблеми. Дослідження наштовхує на шляхи оптимізації роботи ООН.

Крім цього, можна виділити роботи М. Несук, В. Гури, В. Бруз [18], які присвячені ролі ООН та її миротворчих сил до 1990 р. у врегулюванні арабо-ізраїльського конфлікту.

Аналізуючи в цілому роботи українських авторів, можна зробити наступний висновок: протягом радянського періоду за своїми висновками і поглядами вони не відрізнялися від досліджень, що проводилися в загальносоюзних рамках і лише з набуттям незалежності з'явився широкий спектр досліджень з різноманітними висновками і оцінками, що вигідно відрізняє сучасну українську історіографію, присвячену Близькому Сходу, від російської в плані різноманітності оцінок подій, що відбуваються.

Література

близькосхідний конфлікт радянський історіографія

1. Луцкий В.Б. Палестинская проблема. -- М., 1950.

2. ПримаковЕ.М. Анатомия ближневосточного конфликта. -- М., 1978; Примаков Е.М. Конфиденциально: Ближний Восток на сцене и за кулисами (вторая половина ХХ -- началоXXI в.). -- М., 2006.

3. Хазанов М.Е. ООН и Ближневосточный кризис. -- М., 1983.

4. Звягельская И.Д., Карасова Т.А., Федорченко А.В. Государство Израиль. -- М., 2005.

5. Киселев В.И. Палестинская проблема в международных отношениях: региональный аспект. -- М., 1988; Киселев В.И. Палестинская проблема и ближневосточный кризис. -- К., 1981.

6. Медведко Л.И. Мины под оливами: Американо-израильский разбой на Ближнем Востоке. -- М., 1984; Медведко Л.И. К Востоку и западу от Суэца (Закат колониализма и маневры неоколониализма на Арабском Востоке). -- М., 1980.

7. Звягельская И.Д., Носенко В.И. Истоки арабского национально-освободительного движения в Палестине // Народы Азии и Африки. -- 1986. -- № 3; Звягельская И.Д. Роль военной верхушки в формировании государственной политики Израиля. -- М., 1982; Звягельская И.Д. Сионистские вооруженные силы: цели и методы захвата Израиля // Народы Азии и Африки. -- 1978. -- № 6; Звягельская. И.Д. Роль армии во внешней и внутренней политике Израиля: Дисс. ... канд. ист. наук. -- М., 1976.

8. Барковский Л.А. Арабское население Израиля. -- М., 1988.

9. Новейшая история арабских стран Азии, 1917 -- 1985 / Подред. В. Наумкина. -- М., 1988.

10. Колобов О.А. Американо-израильские отношения в период подготовки Израилем агрессии против арабских стран в июне 1967 г. (1963 -- 1967 гг): Автореф. дисс. ... канд ист наук. -- Горький, 1975; Колобов О.А. США и страны Ближнего Востока во времена «холодной войны». -- Горький, 1983; Колобов О.А. США и Израиль и Арабский мир. -- М., 1984; Колобов О.А. США, Израиль и арабский мир: о некоторых особенностях осуществления и формирования политики американского империализма на Ближнем Востоке и в Северной Африке в 1945 -- 1986 гг. -- М., 1984.

11. Малышев Д.А. Палестинская проблема в международных отношениях (1967 -- 1993 гг.): Дисс. ... канд. ист. наук. -- Симферополь, 2005.

12. Дмитриев Е.Д. Палестинская трагедия. -- М, 1986; Дмитриев. Е.Д. Палестинский узел: К вопросу об регулировании палестинской проблемы. -- М., 1978.

13. Пырлин Е.Д. Трудный и долгий путь к миру: Взгляд из Москвы на проблему ближневосточного урегулирования. -- М., 2002; Пырлин Е.Д. 100 лет противоборства. Генезис, эволюция, современное состояние и перспективы решения палестинской проблемы. -- М., 2001.

14. Шевченко Ю.Т. Положение палестинцев на западном берегу реки Иордан и в секторе Газа в 1967 -- 1982 гг. в документах и материалах ООН: Дисс. ... канд. ист. наук. -- К., 1992.

15. Щевелев С.С. Палестина под мандатом Великобритании (1920 -- 1948). -- Симферополь, 1999.

16. Щевелев С.С. Палестинская проблема и палестинское движение сопротивления (1947 -- 2001). -- Симферополь; М., 2001.

17. Близняков Р.А. Проблема Палестины в Организации Объединенных Нации (1947 -- 1967 гг.): Дисс. ... канд. ист. наук. -- М., 2005.

18. Бруз В.С. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів.-- К., 1995;

19. Гура В.К. Сионизм против социализма и национально-освободительного движения. -- К., 1984;

20. Несук М.Д. Про тероризм справжній і вигаданий. -- Львів, 1986.

Размещено на Allbest.ru