Вінницька (Подільська) філія Сільськогосподарського наукового комітету України: перша спроба координації дослідницької діяльності на периферії

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Наступного року свій віковий ювілей відзначатиме Національна академія аграрних наук України. Багаторічні історичні розвідки Інституту історії аграрної науки, освіти та техніки Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН засвідчили, що відлік її діяльності розпочався від 1 листопада 1918 р., коли був заснований Сільськогосподарський вчений (науковий) комітет України. Протягом дев'ятирічного функціонування він перетворився на потужний координаційний центр галузевої науки та дослідної справи. Важливе місце у діяльності правонаступника НААН відводилося вдало організованій на високому науково-методичному рівні роботі його регіональних представництв.

Проведений історіографічний аналіз джерел засвідчив про наявність лише кількох наукових праць, в яких досліджуються різні аспекти діяльності філій СГНКУ, зокрема Київської, Полтавської та Уманської. Цим і обумовлена актуальність проведеної історичної розвідки. Її метою стало вивчення конститутивного досвіду Комітету в питаннях організації координаційної діяльності на периферії на прикладі «першої ластівки» - Вінницького (Подільського) представництва.

Вперше про місце філій офіційно визначається у «Статуті Сільськогосподарського наукового комітету України» у розділі IV «Організація Комітету». Документ ухвалений його Пленумом 6 червня 1920 р., а 25 листопада 1920 р. затверджений Колегією Народного комісаріату земельних справ УСРР. У § 15 зазначається, що Комітет «... поділяється, згідно з об'єктами своєї наукової праці, на Секції, Підсекції та Бюро з спеціальними науковими установами (інститутами, станціями, лабораторіями, музеями тощо), а також свої місцеві Філії». Зокрема, наголошувалося, що відкриття окремих наукових установ відбувається на підставі постанов СГНКУ.

Невдовзі Пленум Комітету на засіданні 13 липня 1920 р. затвердив спеціальну «Тимчасову інструкцію організації місцевих філій Сільськогосподарського наукового комітету України». У документі зазначалося, що будь-які представництва засновуються у відповідних містах України. У межах території, яку обслуговують, вони мають виконувати аналогічні з Комітетом завдання і функції. Організаційна побудова філій здійснювалася за зразком СГНКУ і складалася з відповідних проблемних секцій, бюро тощо за згодою структурних підрозділів головної координуючої установи.

Упродовж 1920-1921 рр. регіональні представництва СГНКУ «... вкрили мало не все Правобережжя України (філії: Волинська, Київська, Подільська та Уманська)». Першим регіональним осередком Комітету стала заснована у червні 1920 р. Подільська філія у м. Вінниці. Незважаючи на те, що Поділля знаходилося біля західного кордону України і, здавалося б, що край перебував під впливом західноєвропейської культури взагалі та науки зокрема, і неподалік від значних осередків наукової діяльності - Києва та Одеси, природно-історичні умови регіону до початку 20-х рр. минулого століття залишалися комплексно недослідженими. Хоча, варто зауважити, що проводилися поодинокі розвідки приїжджими фахівцями з різних галузей. На жаль, не було жодної науково-координаційної установи, яка б узгоджувала діяльність дослідників, систематизувала їхні здобутки та використовувала для потреб національного господарства. Відтак, чимало наукових напрацювань просто втрачалися у вирії часу. За таких умов у регіоні гостро постала потреба мати власний «місцевий науково-дослідчий центр в галузі сільського господарства». Оскільки головним науково-методичним та координаційним осередком галузевої науки та дослідництва в Україні у 20 -х рр. минулого століття був СГНКУ, то саме йому належало вирішити це питання. Вибір міста Вінниці зумовлювався тим, що на той час у ньому зосереджувалася «. поважна ініціативна група наукових робітників, що не переставали дбати за планову роботу». Так, свою роботу розпочало перше регіональне представництво СГНКУ.

На початковому етапі Подільська філія СГНКУ складалася з шести секцій: 1) досвідної агрономії; 2) економічної; 3) метеорологічної; 4) ботанічної з контрольно-насіннєвою станцією; 5) хімічної з контрольно-хімічною лабораторією; 6) зоологічної з ентомологічним бюро. При секретаріаті функціонувала бібліотека та музей. Керівництво справами філії здійснювали чергові, позачергові та надзвичайні засідання її членів, а також президії. У них брали участь представники відповідних місцевих наукових, навчальних, кооперативних та урядових установ. Перелік цих осіб затверджувався Комітетом при заснуванні філії. Принагідно зазначимо, що за домовленістю між Подільською філією СГНКУ та Подільським губернським земельним відділом вся наукова сільськогосподарська робота у регіоні цілком зосереджувалася у представництві Комітету. Взаємовідносини між філією і головною координуючою установою, її секціями і структурними підрозділами представництв регулювалися окремими інструкціями, затвердженими СГНКУ. До складу президії входили: голова, його заступник, вчений секретар і потрібна кількість членів, що обиралася на рік. Вона також мала право призначати науково-технічний та канцелярський персонал. У різні часи Вінницьку філію очолювали: агроном В. Сазонів, професори В. Доппельмайєр, С. Городецький, Л. Данилів та ін.

Слід наголосити, що первісний склад членів Подільської філії обирався безпосередньо СГНКУ. Коли їх кількість досягала п'яти осіб, подальше укомплектування штатів проводилося безпосередньо регіональним представництвом і затверджувалося Комітетом. Фінансування діяльності здійснювалося коштом СГНКУ, а також «... на прибутки і спеціальні кошти... безпосередньо з місцевих джерел, згідно спеціального обрахунку». Діяльність установи підлягала аудиторській перевірці СГНКУ у загальновизнаному порядку та державному контролю.

Принагідно зазначимо, що протягом 1920-1921 рр. Подільська філія СГНКУ широко розгорнула підготовчу діяльність щодо створення дослідних аграрних установ у регіоні, займалася виробленням наочного приладдя (колекції, діапозитиви тощо), здійснювала контроль сільськогосподарської продукції (насіння, угноєння та ін.), «... виконуючи переважно замовлення подільського Райцукру, Губземвідділу, Повітземвідділу та ін.». За цей період до друку було підготовлено чимало цінних наукових праць. З-поміж них слід виділити видання про дослідну сільськогосподарську справу на Поділлі С. Городецького та дослідження економіки сільського господарства на Поділлі І. Дамберга.

У середині 1921 р. спостерігалося зосередження наукової сільськогосподарської еліти Поділля не лише у м. Вінниці, а й у м. Кам'янці, де розташовувалися два вищих навчальних заклади - Вищий інститут народної освіти та сільськогосподарський. Як наслідок, у СГНКУ порушили питання про «... заснування в Кам'янці окремої філії, а надто ще через те, що районні тяжіння до цих двох центрів, що різняться своїми природними та економічними умовами, цілком нормальні». Таким чином, на Поділлі з'явився ще один самостійний осередок Комітету - Кам'янець-Подільська філія, а Подільська відтоді почала йменуватися Вінницькою.

У 1922 р. за доповіддю СГНКУ Колегія НКЗС УСРР «... бойовими завданнями. визнала: розроблення ґрунтової мапи, метеорологічна служба, звіти по кліматології та природно-історичній характеристиці України». Згідно з постановою Колегії Наркомзем ставив «неодмінною умовою своєї участі в будь-якому товаристві відчислення певного відсотку для Наукового Комітету». У цьому ж документі йдеться про потребу організувати сітку дописувачів СГНКУ. Постанова «Про організацію сітки кореспондентів Сільськогосподарського наукового комітету України» з метою «. утягти в планомірну сільськогосподарську наукову працю увесь агрономічний персонал України» була прийнята 7 березня 1923 р. на засіданні Президії СГНКУ. Принагідно зазначимо, що станом на 1 січня 1924 р. Подільську губернію представляли 102 дописувачі. За їхньою допомогою та активної участі членів Вінницької філії були проведені анкетування, з-поміж яких слід виділити: 1) посухостійкі культури в Україні; 2) дослідження впливу посухи на культурні рослини 1924 р.; 3) відомості про посуху та врожай 1924 р.; 4) обслідування культури кукурудзи; 5) обстеження бур'янів України; 6) відомості про стан дослідження вогкості ґрунту; 7) дані про стан озимини восени, взимку і навесні 1924-1925 рр.; 8) відомості про шкідників сільськогосподарських рослин у 1924 р.; 9) про шкідників лісу; 10) про кормові рослини України; 11) огляд здобутків української природи; 12) обслідування колекцій флори України; 13) вивчення народного сільськогосподарського побуту та ін.

Серед фундаментальних напрацювань Вінницької філії, перш за все, слід відзначити доробок її метеорологічної секції. Вона розробила наукову теорію, що у середині 20-х рр. минулого століття дозволила метеорологічним установами СРСР поставити на нові підвалини передбачення погоди - «... завбачення, що є одним з найбільших досягнень науки за останнє десятиріччя». За три роки свого існування секція здійснила складну організаційну роботу з відновлення і перепланування метеорологічної сітки Поділля. Внаслідок цього кількість станцій і пунктів регіону значно збільшилася навіть порівняно з довоєнним періодом. Крім того, проводилися спеціальні дослідження у галузі мікрокліматичної структури краю, що становили виняткову зацікавленість для практиків місцевого сільського господарства. Окремо слід наголосити, що метеорологічній секції вдалося зібрати значний масив спостережень на Поділлі за попередні роки і сформувати відповідний архів. Як наслідок, було підготовлено матеріали до великої збірки про кліматологію краю. Крім цього, світ побачили фундаментальні наукові праці голови секції проф. Л. Данилова: «Клімат Південного Поділля» та «Орієнтовний нарис кліматичних умов краю».

Ґрунтово-геологічна секція філії під керівництвом проф. М. Безбородька частково за рахунок підрозділу та коштом зацікавлених місцевих установ здійснила петрографічне дослідження більшої частини Поділля. З цього приводу науковий інтерес становить оглядова праця проф. М. Безбородька про роль і значення металографічного методу у розвитку петрографії. Слід відмітити, що до описової петрографії належить досить велика за обсягом фундаментальна наукова праця цього вченого, що охоплює територію «... уздовж Дніпра від Новогеоргіївського до Нікополя...», надає детальний опис гранітових і гнейсових порід та пропонує «... новий погляд на їх походження». сільськогосподарський науковий філія радянський

За результатами проведених розвідок у надрах Поділля виявили багато різних форм мінералів та корисних копалин: каолін, мармур, жовтий камінь, галеніт, бурий залізняк, пірит, гіпс, кальцит та інших, придатних для промислового перероблення. Результати проведених досліджень секція висвітлювала на сторінках спеціальних фахових видань та у місцевій пресі. Так, проф. М. Безбородько у вінницькій «Робітничо-селянській газеті» повідомив про віднайдений у граніті Тульчинської (с. Стратіївка) і суміжних частинах Гайсинської округ «... цікавий радіоактивний мінерал - ортит». Р. Виржиковський в «Українських геологічних вістях» надрукував короткий нарис геологічної будови околиць с. Лядави. Інший дослідник - В. Різниченко на сторінках вищезазначеного видання виклав ознаки «... польодовикових пустинь на Поділлі». Низку нарисів із геології Гайсинського, Брацлавського й суміжних повітів Поділля та розвідку про східню межу розповсюдження сарматських покладів у регіоні підготував Л. Красівський. Ще раніше, у 1918 р., світ побачили його наукові праці, присвячені з'ясуванню місця та значення геології у державному вимірі. Варто зазначити про фундаментальну наукову працю А. Красюка, в якій детально описано ґрунти «... уздовж лінії Подільської залізниці».

Ботанічна секція Вінницької філії проводила систематичне обстеження дикої флори Поділля. Внаслідок її роботи складено досить великий за обсягом (біля 1 тис. родів) гербарій дикої флори Поділля, а також зроблено орієнтовний нарис дикорослої флори краю за авторством голови секції О. Севостьянова. Крім того, завершена праця з культури стручкових рослин в умовах Поділля, зокрема гороху, із зазначенням меж розповсюдження горохового зерновика. За дорученням ботанічної секції СГНКУ проводилося спеціальне обстеження бур'янів.

Хімічна лабораторія обслуговувала низку місцевих організацій: губернський суд, господарюючі підприємства різних категорій тощо. Крім того, вона надавала своє обладнання науково-дослідним та навчальним установам: Вінницькій дослідній станції, Вінницькому фармакологічному технікуму та ін. Проводилися перемовини щодо використання лабораторного устаткування для потреб Подільського відділу Укрдоброхему.

Принагідно зазначимо, що перший вдалий досвід Комітету з організації координаційної діяльності на периферії призвів до появи нових філій. Станом на 1 січня 1923 р. вони вже функціонували в шести містах України: Одесі, Умані, Вінниці, Кам'янці-Подільському, Житомирі та Полтаві. У Києві Комітет сам здійснював функції місцевого осередку, а в Харкові при НКЗС УСРР існувало Бюро СГНКУ, що частково виконувало завдання регіонального представництва. Проводилися підготовчі роботи до організації Катеринославської філії. Коли наприкінці 1923 - на початку 1924 р. Комітет переїздив до Харкова, у Києві зорганізувалася велика місцева філія. Обмеженість Комітету у кредитах не давала змоги належно фінансувати повноцінну діяльність регіональних представництв. Не виділяла кошти і місцева влада. Однак праця філій відбувалася досить інтенсивно і зосереджувалася переважно на вивченні місцевих сільськогосподарських умов.

На початку 1923 р. був затверджений новий склад Президії Вінницької філії: голова - проф. Л.Г. Данилів, заступник - А.І. Ярошевич, вчений секретар - О.О. Севастьянов, його заступник - М.В. Войтчишин. До складу регіонального представництва входила Вінницька контрольна сільськогосподарська станція на чолі з в.о. проф. В. Доппельмайєром, що розташовувалася за адресою: м. Вінниця, вул. Романівська, 9. Науково-організаційна діяльність Вінницької філії за цей період вражає своїм різноманіттям. Так, проводилися дослідження: місцевої флори (О. Севастьянов), геологічні, переважно з фосфоритами (проф. М. Безбородько) та ін.

Окремо варто зазначити про активну участь регіонального представництва у Першій Всесоюзній сільськогосподарській та кустарно-промисловій виставці у Москві 19 серпня - 21 жовтня 1923 р. Його голова проф. С. Городецький увійшов до складу Виставочного комітету СГНКУ, заснованого Радою Комітету 16 грудня 1922 р., який «... керував підготовчою до Виставки працею усіх секцій та філій СГНКУ». Серед вагомих здобутків, експонованих на виставці, виділяємо колекцію, підготовлену ґрунтово-геологічною секцією Вінницької філії.

У «Короткому плані діяльності Сільськогосподарського наукового комітету в 1924 році», затвердженому Пленумом СГНКУ 29 грудня 1923 р., визначалися завдання філії на 1924 р. Серед них: «1) об'єднуватимуть і координуватимуть всю наукову сільськогосподарську працю в своїх районах з погляду їх особливих умов та потреб і згідно з загальнодержавним її планом, що провадить СГНКУ, а по окремим галузях - його Секції; 2) виявлятимуть як найширшу організовану місцеву ініціативу і самодіяльність у сільськогосподарській науковій праці так спеціальних агрономічних установ і окремих робітників, як і агрономічно свідомих кіл самого селянства, особливо селянської молоді, за допомогою усіх громадських селянських організацій; 3) провадитимуть у своїх районах, за дорученням Комітету та його Секцій, різні спеціальні обслідування та експериментальні досліди, згідно з загальнодержавним їх планом, програмою та методикою; 4) вестимуть, з власної ініціативи, різні обслідування своїх районів та різні в них експериментальні досліди місцевого районного значення, погоджуючи їх плани, програми та методи з відповідними Секціями СГНКУ; 5) керуватимуть безпосередньо різними місцевими сільськогосподарськими науковими установами (бібліотеками, музеями, контрольними сільськогосподарськими станціями тощо), що згідно з загальним планом їх організації, є при філіях, дотримуючись інструкцій відповідних центральних органів СГНКУ».

Як свідчить протокол засідання Вінницької філії від 30 липня 1924 р., «... 3-4 роки тому не було якихось систематизованих висновків щодо Поділля з більшості галузей наукового краєзнавства. Такі питання, як кліматичні, ґрунтові, флористичні, водного багатства, корисних копалин тощо, - було розроблено та освітлено ще в меншій мірі, ніж про якісь Вологодську чи В'ятську губернії». Подібний стан справ цілком унеможливлював наукову працю стосовно розвитку сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, що були вкрай актуальними на той час. Все це поставило перед Вінницькою філією низку завдань не лише щодо пошуку нових матеріалів, а й систематизування того, що «. в екскурсійному порядкові було добуто раніше, але досі лишалося не зведеним й не використаним». Таким чином, коло функцій ще значно розширювалося.

Упродовж травня-червня 1924 р. Президія СГНКУ детально ознайомилася з роботою Вінницької філії. Слід відмітити, що її ґрунтовна комплексна наукова та науково-організаційна діяльність отримала високу оцінку як з боку Комітету, так і губернських установ регіону. Останні, коли фінансовий стан вкрай загострювався, допомагали забезпечувати різноманітними засобами безперервну працю потужного місцевого наукового осередку.

Чергові реорганізаційні зміни у СГНКУ відбулися 18 червня 1924 р. Колегія НКЗС затвердила нові положення про Комітет та склад його Президії і відповідно керівників секцій. Того дня відбулося останнє засідання Президії СГНКУ у старому складі. На порядок денний виносився остаточний проект реорганізації установи. При цьому Президія зауважила, що у матеріалах не зазначається про філії Комітету. Зважаючи на це недоопрацювання, Президія висловилася за потребу зберегти регіональні представництва для подальшого координування й об'єднання сільськогосподарської наукової роботи на периферії. Загальний висновок щодо подальшої долі СГНКУ Президія зафіксувала у своїй постанові: «Оцінюючи реорганізацію К -ту, як підведення певної бази під його роботу, як надання його діяльності реальнішого характеру й значіння, скріплення його становища в загальній організації НКЗС, Президія К-ту вбачає в цьому дальший крок наперед у напрямі створення єдиної державної с.-г. наукової організації. Президія К-ту сподівається, що такі позитивні моменти в основних положеннях реорганізації К -ту, як тісне ув'язання К-ту з науковими робітниками й установами НКЗС, разом зі збереженням принципів громадської організації, будуть запорукою успішного здійснення цієї організації, що повинна скріпити Комітет, а не послабити, піднести ще вище його ім'я й авторитет, а не понизити, спаяти й ще ближче об'єднати усіх робітників К-ту, а не дезорганізувати, чи розпорошити їх». Особливе місце у затвердженій постанові відводилося питанням реорганізації сільськогосподарської наукової роботи СГНКУ на периферії. Незважаючи на те, що її можуть на належному науково-методичному рівні організувати лише секції Комітету окремо у кожній галузі науки в межах потреб місцевих можливостей, 10 серпня 1924 р. Президія СГНКУ вирішила закрити всі філії, за винятком Київської, з огляду на те, що в Києві вже цілком налагоджено спеціалізовану сільськогосподарську працю окремими секціями. У той же час, відновлення інших філій і заснування нових визнано за можливе лише за умови, «... коли налагодиться в тому чи іншому місцевому осередкові периферійна робота Секцій К-ту». Як наслідок, регіональним представництвам було запропоновано перенести науково-громадську діяльність своїх членів до місцевих науково-технічних секцій Всеробітземлісу, а суто наукову працю поєднати з плановою роботою секцій СГНКУ. На жаль, більше документів про діяльність Вінницької філії не вдалося віднайти, а її подальша доля потребує проведення додаткових архівних пошуків.

За результатами дослідження є підстави стверджувати, що Вінницька (Подільська) філія була першим представництвом у структурі СГНКУ. Вона зробила вагомий внесок у розвиток Поділля у природно-історичному спрямуванні. Це вдалося здійснити завдяки широкому залученню видатних діячів-аграріїв та небайдужих особистостей. Їхні здобутки неодноразово презентувалися на регіональному та загальнодержавному рівнях. Перша «ластівка» Комітету засвідчила про високий професіоналізм у проведенні фундаментальних розвідок та налагодженні співпраці з вітчизняними центральними науковими осередками під координаційним та методичним початком СГНКУ.

Размещено на Allbest.ru