Передумови виникнення та розвитку сільськогосподарської кооперації на Півдні України наприкінці XIX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Передумови виникнення та розвитку сільськогосподарської кооперації на Півдні України наприкінці XIX ст.

І.С. Корицький

The present article is dedicated to the analysis of the main preconditions of agricultural cooperation arising in the South of Ukraine at the end of the XIX`^h century. It contains the description of complete complex of the factors of cooperation formation in agricultural sector.

Key words: agricultural cooperation, cooperative motion, artel.

Актуальність теми дослідження зумовлена насамперед непростим економічним розвитком сучасної України, пошуком нових шляхів і моделей реформування української економіки в цілому та її аграрного сектору зокрема.

Одним із можливих варіантів розв'язання багатьох соціально-економічних проблем сучасного українського села може стати практичний досвід і теоретичні напрацювання перших сподвижників української кооперативної справи XIX ст. Вивчення різних аспектів розвитку сільськогосподарської кооперації на Півдні України наприкінці XIX ст. може допомогти уникнути багатьох помилок у реформуванні сучасного кооперативного сектору.

Мета статті полягає в дослідженні передумов виникнення й розвитку сільськогосподарської кооперації на Півдні України наприкінці XIX ст.

Порушена тема частково висвітлена в працях таких учених, якМ. В. Аліман, С. Г. Бабенко, С. Д. Гелей, В. І. Марочко, А. Фаресов, Л. М. Божко, Ю. Павликовський та ін., які досліджували історію розвитку кооперативної справи, діяльність окремих теоретиків і практиків української кооперації. Проте спроба системного розгляду всього комплексу передумов становлення сільськогосподарської кооперації на Півдні України зроблена в пропонованій статті вперше.

Для початку слід звернути увагу на існування двох поглядів стосовно процесу формування української кооперації, зокрема сільськогосподарської. Згідно з першим, кооперація має давні традиції й сягає своїм корінням у глибоке минуле. Так, відомий український кооператор М. В. Левитський прирівнював історію кооперації до історії всього людства [1] і вважав спроби стародавніх людей об'єднатися для боротьби проти спільного ворога або для спільної праці природним прообразом кооперативного об'єднання [2].

Деякі дослідники зачатки української кооперації знаходять ще в Київській Русі, а вияви кооперативної справи - у громадській діяльності козацтва й економічному співробітництві чумаків [3, 47-48], а також у взаємодопомозі членів цехових організацій і православних братств [2].

За іншим підходом, до XIX ст. можна говорити лише про різні форми взаємодопомоги в суспільному житті, що не стосуються кооперативної діяльності [4, 18-19]. Кооперація як така на українських землях виникла тільки в другій половині XIX ст. під впливом соціально-економічних чинників. Реальними попередниками сільськогосподарського коопера-тивного об'єднання можна вважати такі форми асоціацій селян, як толока й супряга, що організовували на короткий термін для проведення певного виду роботи, та артіль, створювану ще не на кооперативних засадах [5,229].

Можливо, більш правильною буде компромісна позиція, відповідно до якої європейський практичний досвід кооперативної справи поєднався з традиційною віковою схильністю українців до взаємодопомоги в суспільному й економічному житті, з одного боку, та особливими соціально-економічними умовами, що сформувалися в другій половині XIX ст. на українських землях, з іншого боку. Саме ці умови варто вважати реальними передумовами виникнення й розвитку сільськогосподарської кооперації на Півдні України наприкінці XIX ст., що більш докладно схарактеризовані нижче.

У 80-90 роки XIX ст. остаточно утвердився капіталістичний лад в імперській економіці й відбувався прогрес практично в усіх галузях промисловості: розвивалося залізничне будівництво, металургійна та гірничодобувна промисловість, зростала частка іноземного капіталу у вітчизняній економіці, велику роль почали відігравати міста й міське населення [6,51].

Радикальні зміни охопили й аграрний сектор економіки. Селяни, які становили більшу частину населення Півдня України, були змушені пристосовуватися до нових умов господарювання. Землеробство поступово набувало товарного характеру, селян, попри їхню волю, утягували в ринкові відносини як виробників, продавців або покупців [З, 46]. Традиційні форми самоорганізації - толока, супряга, громада - усе ще відігравали певну роль в економічному житті найменш заможних селян, проте як учасники ринку ці структури були абсолютно неконкурентоспроможні [5, 235].

Найскладніше селянам було вийти з громади. Застаріла в економічному сенсі, але підтримувана адміністративним державним ресурсом, селянська громада стримувала радикальні зміни в способі сільськогосподарського виробництва, обмежувала самостійність і підприємницьку ініціативу селян [4, 14]. Незважаючи на всі державні заходи (заборона виходу з громади, наказ 1893 р.) зі збереження цієї рудиментної структури, нові реалії економічного життя, посилені потреби й бажання підвищити рівень життя змушували селян шукати нові форми самоорганізації [5,235].

Наступним чинником виникнення й розвитку сільськогосподарської кооперації на Півдні України, безперечно, можна вважати катастрофічне малоземелля селян і їхнє майнове розшарування. На думку більшості дослідників, аграрна реформа 1961 р. не тільки не ліквідувала соціальні суперечності на селі, а й посилила їх. Більш як 200 тис. селян були обезземелені, понад 100 тис. - отримали мізерні земельні наділи [4,10].

Усе більше селян, не маючи землі, вимушено шукали заробіток як наймана робоча сила [5, 212], при цьому реальна плата с/г працівникам ставала все меншою, а ціни на продукцію постійно зростали [6, 54]. Ті ж господарники, які володіли невеликим земельним наділом, програли конкурентну боротьбу з великими виробниками, оскільки не мали коштів на купівлю с/г машин, удосконалення агрокультурної техніки, тому фактично були беззахисні перед будь-якими форс-мажорними обставинами [7, 5]. Наприклад, 38 % селянських господарств Катеринославського повіту не мали плугів, а складні машини були взагалі недоступні; 37 % господарств на Півдні України були безкінними [4,11].

Попри це життєздатність невеликих малоземельних селянських господарств в настільки важких економічних умовах була досить високою. Поставши перед дуже складними соціально-економічними умовами, українські хлібороби почали захищати свої інтереси всіма можливими способами: від зовсім радикальних методів (відмова від сплати податків, незаконне вирубування лісу) [4, 11] до абсолютно мирних й економічно доцільних (створення селянських артілей) [8,11].

Також передумовою виникнення селянської кооперації на Півдні України варто назвати непродуктивну діяльність Поземельного банку і як результат - відсутність у селянина реальної можливості отримати дешевий кредит на купівлю землі [9, 7]. Так, земля, куплена селянами за допомогою Катеринославської філії банку з 1883 р. до 1892 р., становила лише 2,9 % від площі всієї губернії, при цьому умови продажу були настільки важкими, що левову частку відданої в кредит землі банк виставляв незабаром на публічні торги, оскільки землероби виявлялися неплатоспроможними [10,207]. Співпраця ж із приватними фінансово-кредитними структурами вганяла боржника в ще більшу кабалу, оскільки річні відсотки могли доходити до 100-200 % [11,40].

До того ж, на відміну від представників національних меншин (німці-колоністи, поляки), українські хлібороби не мали жодних пільг для купівлі земельних ресурсів і користування ними [4,9-10].

Серед чинників, що стимулювали виникнення кооперації на селі, була дуже активна, часом агресивна, а подекуди й незаконна економічна діяльність представників середнього торгово-посередницького бізнесу. Численні факти обману, обважування, фальсифікації й нечесної конкуренції [12, 284] не залишали селянам іншого виходу, окрім як згуртуватися в організаційно-господарській протидії приватним підприємцям.

Справжніми ударами долі й безпосереднім приводом до активізації кооперативного руху вважають голод 1891 і 1897 рр. [6,53]. Від голоду 1891 р. досить серйозно постраждала Херсонська губернія (1892, 1893, 1894 рр. також були неврожайними), особливо села Федвар і Сеітово Олександрійського повіту [13, 153]. Селяни звернулися по організаційну допомогу до кооператора-початківця М. В. Левитського, унаслідок чого в 1894 р. була створена перша артіль у с. Федвар.

Підсумовуючи виклад, зазначимо, що до основних чинників становлення кооперації в українському селі XIX ст. належали: розвиток капіталістичних відносин в аграрному секторі, суперечлива фінансова політика держави, малоземелля й соціальне розшарування села [14,3-3].

Також не варто забувати і про величезну роль підготовчої діяльності перших популяризаторів кооперативної ідеї в становленні української кооперативної справи - М. Драгоманова, І. Франка, С. Подолинського, які перенесли ідейний європейський досвід на український ґрунт [15,6]; про піонерів українського кооперативного руху - Н. Балліна, В. Козлова, Н. Зібера, М. Левитського, що першими втілювали в життя нові ідеї [16, 196]; про загальний вагомий внесок української інтелігенції в становлення кооперації [17,128], інтелігенції, яка була ініціатором, організатором, керівником та ідейним натхненником кооперативної справи.

Отже, серед основних передумов виникнення й розвиту сільськогосподарської кооперації на Півдні України наприкінці XIX ст. варто виокремлювати цілий комплекс соціально-економічних, політичних і психологічних чинників. Матеріали дослідження можуть бути використані під час розроблення тем з історії українського селянства в цілому та розвитку сільськогосподарської кооперації на Півдні України кінця XIX ст. зокрема.

український кооперація село драгоманов

Література

1. ІРНБУВ. - Ф. 327. - № 99.

2. Там само, № 144-145.

3. Аліман М. В. Історія споживчої кооперації України /М.В. Аліман, С.Г. Бабенко, С. Д. Гелей. - Львів, 1996,-С. 48-49.

4. Марочко В. І. Українська селянська кооперація. Історико- теоретичний аспект (1861-1929рр.) / В. Марочко. - К : М.Р. Kots Publishing 1995,-244 с.

5. Приймак О.М. Селянство Південної України: соціальна історія кінця XIX- початку XX століть /О. М. Приймак -Запоріжжя: ЗНУ, 2012. -458 с.

6. Височанський П. Начерк розвитку української споживчої кооперації: у 2-х ч. / П. Височанський. - Катеринослав : Книгоспілка, 1925. - С. 51.

7. Божко Л. М. Левитський як кооператор і його хліборобські спілки /Л. Божко. - Львів: 3 друкарні І. Айхельбергера і Сп., 1909. -14 с.

8. Паеликоеський Ю. Микола Левитський. В 50-ліття його громадсько-кооперативної праці. 1878-1928/Ю. Паеликоеський. -Львів: [В в.], 1928.-С. 10.

9. Фаресое А. Народники и марксисты / А. Фаресое. - Санкт- Петербург : Тип-я М. Меркушева,1899. - 56 с.

10. Праці науково-дослідної кафедри кооперації при Київському Кооперативному інституті ім. В. Я. Чубаря-К, 1928,- Вип. 4. -С. 207-208.

11. З історії становлення кооперативного руху в Наддніпрянській Україні (друга половина XIX початок XX ст.) /1. А. Фареній; Черкас, нац. ун-т ім. Б. Хмельницького, Наук, т-ео істориків- аграрників. - Черкаси: Відлуння-Плюс, 2003. -143 с.

12. Кооперативний рух у Наддніпрянській Україні в другій половині XIX на початку XX століття: монографія /І. А. Фареній; Ін-т історії ПАН України. - Черкаси : Відлуння-Плюс, 2008. - 432 с.

13. Хейсин М. Л. История кооперации в России. - Л, 1926. - С. 152.

14. ІРНБУВ. - Ф. 290. -Ns 2423.

15. Українські кооператори (історичні нариси). Кн. 1 /ред. : С. Гелей; Укоопспілка. - Л.: Коопосвіта, 1999. - 454 с.

16. Бабенко С. Г. Історія кооперативного руху: підручник для кооперативних вузів / С.Г. Бабенко, С. Д. Релей, Я. А. Гончарук та ін. - Укоопспілка, Львівська комерційна академія. - Львів: Інститут українознавства ПАНУ, 1995. -410 с.

17. Про роль інтелігенції в становленні кооперативного руху у Наддніпрянській Україні (кінець XIX - початок XX ст.) / І.А. Фареній // Пробл. історії України XIX- початку XX ст. - 2004. - Вип. 8. - С. 128-134.

Размещено на Allbest.ru