Дмитро Абрамович та його неопублікована праця з історії української літератури початку XVIII ст.

Наукова розвідка Д. Абрамовича про літературні джерела віршованої оповіді про Олексія чоловіка Божого, що міститься у "Алфавіті святих" І. Максимовича. Бібліографія наукових праць професора Д. Абрамовича з історії української літератури та науки.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 06.03.2018
Размер файла 54,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДМИТРО АБРАМОВИЧ ТА ЙОГО НЕОПУБЛІКОВАНА ПРАЦЯ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПОЧАТКУ XVIII СТ.

Вячеслав Корнієнко

Безперечно, не буде перебільшенням твердження, що одним з яскравих представників українських науковців 1920-х - 1930-х рр. був історик літератури, філолог та джерелознавець Дмитро Іванович Абрамович (18731955). Його праці, особливо публікації джерел, досі не втратили свого наукового значення. Проте у ті роки маховик репресій радянської каральної машини не оминув талановитого вченого. Як пише у біографії Абрамовича Кость Харламповчи, Дмитра Івановича було заарештовано у червні р. Ленінградським відділом ОГПУ та вислано на Соловки. Але вже р. він був звільнений, хоча і з обмеженнями в правах. Абрамович оселився в Ніжині, займаючи посаду співробітника бібліотеки. З цього часу починається його активна співпраця з ВУАН, він стає позаштатним співробітником її Комісії давнього письменства. За цей час вченим було опубліковано низку наукових праць та рецензій, видано кілька джерел. Але у подальшому вчений припинив активну наукову діляльність. У наведеній П. Бєрковим Перелік їх див.: П.Н. Берков, Хронологический список печатных работ члена-кореспон- дента АН СССР Д.И. Абрамовича (1873-1955) и литературы о нем, ТОДРЛ 12 (1956) 613-621. Втім, подана П. Бєрковим бібліографія неповна, зокрема, пропущена низка рецензій Д. Абрамовича, що публікувалась у журналі “Україна”. бібліографії праць Абрамовича немає праць, надрукованих після 1934 р. Декілька його праць збереглись у рукописах.

З-поміж них - наукова розвідка про літературні джерела віршованої оповіді про Олексія чоловіка Божого, що міститься у “Алфавіті святих” Чернігівського архієпископа (1697-1711) Івана Максимовича Майбутнього митрополита Тобольського та Сибірського (1711-1715), канонізованого 1916 р.. Співстав- ляючи окремі частини віршованої оповіді з житієм Олексія “Четьїх- міней” Димитрія Ростовського, Абрамович доходить висновку, що саме праця останнього була покладена в основу віршованої оповіді, яка була даниною традиції літературної обробки популярного житія, що набула особливого розитку у другій половині XVII ст. На жаль, на рукописі не зазначено, для якого саме видання призначалась ця праця, написана вже після 1928 року, коли він розпочав активну співпрацю з ВУАН.

Зважаючи на важливість введення до наукового обігу праць відомого літературознавця, рукопис публікується у цьому збірнику. Окрім того, оскільки низка наведених у згаданій вище біографії Абрамовича, що складена К. Харламповичем, відомостей відсутня в опублікованих життєвих нарисах Дмитра Івановича Див., напр.: А.Н. Робинсон, Д.И. Абрамович [Некролог], ИАН ОЛЯ 14 (1955) 303-304; И.П. Еремин, Д.И. Абрамович. Некролог, тОдРЛ 11 (1955) 506-510; А.Г. Плахонін, Абрамович Дмитро Іванович, ЕІУ, т. І, Київ 2003, с. 11., вважаю за доцільне надрукувати у цій збірці життєвий нарис відомого вченого.

Рукопис праці Костя Харламповича зберігається у фонді Всеукраїнської академії наук (ф. Х) Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Текст написаний від руки на одному боці аркушів з зошита у клітинку, на зворотному боці яких знаходиться чернетки інших текстів К. Харламповича, закреслені навхрест червоним олівцем. Текст містить сліди його другої правки, виконаної червоною ручкою. Біографія Д. Абрамовича готувалась для Постійної комісії для складання біографічного словника діячів України, рукопис був відчитаний її очільником М. Могилянським, резолюція якого “перередагувати” з підписом присутня у верхньому полі верхньої сторінки.

Рукопис праці Дмитра Абрамовича так само зберігається у фонді Всеукраїнської академії наук (ф. Х) Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Текст написаний від руки на одному боці аркушів з зошита у лінійку. Аби вмістити деякі стовпчики прикладів з “Алфавіту” та “Четьїх-Міней”, що написані на окремих аркушах, деякі з них (7, 22, 23, 31) підклеєні знизу додатковими частинами. Підкреслення однакових слів з обох творів здійснені Д. Абрамовичем як ручкою, якою писаний текст, так і олівцем.

Кость Харлампович

ДМИТРО ІВАНОВИЧ АБРАМОВИЧ: БІОГРАФІЯ Рукопис назви не має, а підпис “К. Харлампович” знаходиться на останній, 7 сторінці.

Абрамович Дмитро Йванович, член-кореспондент Академії наук СССР. Н[а]р[о]д[ився] 1/ІХ 1873 р[оку] в м[істеч]ку Гулевичи Луцького пов[іту] Волинської губернії]. За скінченням С[анкт]-Петербурзької дух[овної] академії р[оку] 1897 він, як її професорський стипендіат, слухав лекції в С[анкт]-Петербурзьких університету та Археологічному інституті професорів В.І. Ламанського, О.М. Веселовського, О.І. Соболевського, І.М. Жданова, І.О. Шляпкіна та інших. Р[оку] 1898 за рекомендацією акад[еміка] Ламанського обрано на катедру російської та церковнослов'янської мови з палеографією й історії російської літератури в духовную академію, яку посаду займав до р[оку] 1909, коли був звільнений в наслідку академічної ревізії, як людина ліберального напряму. З р[оку] 1909 до р[оку] 1919 викладав історію російської літератури на вищих жіночих курсах (бестужевських) і в ІІІ Петербурзькому університеті, а також Вищих педагогічних курсах Товариства експериментальної педагогіки Фраза “а також Вищих педагогічних курсів Товариства експериментальної педагогіки” записана нижче, місце її вставки позначене стрілкою. Спочатку вона мала стояти після фрази “на посаду професору Ленінградського державного університету”, однак потім К. Харлампович вирішив перенести її туди, де вона знаходиться зараз. При цьому відмінки не були узгоджені. Під час публікації мною відмінки узгоджені, тому замість “Вищих педагогічних курсів” у публікації вжито “Вищих педагогічних курсах”.. Р[оку] 1919 обрано на посаду професора Ленінградського державного університету й згодом Археологічного інституту. Потім - з відкриттям Науково-дослідчого інституту порівняльної історії мови й літератури Заходу та Сходу - був обраний за її дійсного члена й керівника груп слов'янсько-візантійської та російської літератури ХІХ в. Був також за дійсного Слово дописане над рядком. члена Наукового інститута бібліотекознавства Слово виправлене, спочатку було записано “книгознавства”, червоною ручкою “книго” було закреслено й над цією частиною дописано “бібліотеко”. й члена Комісій Слово виправлене, спочатку було “Комісії”. “Академической библиотеки русских писателей” Фраза “Академической библиотеки русских писателей” і” дописана червоною ручкою, причому обідві комісії позначені як “а)” та “б)”. і видавництва памятників давньої руської літератури при Слово дописане над рядком. Академії наук Далі закреслене “(при відділі руської мови та словестності)”.. Крім науково-педагогічної роботи, з р[оку] 1910 працював в Державній публічній бібліотеці на посаді головного бібліотекаря Відділу рукописів. В червні р[оку] 1927 заарештовано Ленінградським відділом ОГПУ й яко політичного злочинця заслано адміністративним шляхом на п'ять років в Соловецький концентраційний табор. В Соловках виконував обов'язки вчителя в Кремлевській школі, а згодом - вченого охоронника історично-археологічного відділу музея Сок'а (Соловецького товариства краєзнавства). Навесні р[оку] 1928 постановою ЦИК'а звільнено Порядок слів у фразі “постановою ЦИК'а звільнено” вказаний К. Харламповичем шляхом написання цифр “1” та “2” над словами. з табору, але з обмеженням в правах. Перебуває в Ніжені, де займає посаду співробітника Центральної бібліотеки.

Крім Академії наук СССР, Д. Абрамович свого часу був обраний за члена “Общества любителей древней письменности”, “Русского библиологического общества” Назви обох товариств, написані російською мовою, у лапки взяті мною., Ленінградського товариства дослідників української історії письменства та мови. Тепер зробився за нештатного співробітника Комісії давнього письменства УАН і журнала “Україна”.

За часів 1898-1929 рр. проф[есор] Абрамович друкував свої наукові праці в таких виданнях: “Известия отделения русского языка и словесности и[мператорской] А[кадемии] н[аук]” Тут і далі назви статей та дореволюційних часописів К. Харлампович у рукописі подавав за старою орфографією; в цьому виданні вони публікуються в сучасній орфографії. (див[іться] “Указатель авторов и их статей, напечатанных в “Известиях...” с 1896 г. по 1927 г.” (1928 р., 2-3), “Памятниках древнерусской литературы”, “Журнале Министерства] нар[одного] просвещения”, “Христ[ианском] чтении”, в “Сборнике”, “Отчете” и “Изданиях” и[мператорской] публичной библиотеки, в “Библиографических листах”, “Русском историческом архиве” (видання Головного архівного управління), “Трудах археологических съездов”, “Началах”, “Библиологической летописи”, “Живой старине”, “Памятниках” и “Изданиях Общества любителей древней письменности” (видання Археографічної комісії), в “Україні”, “Науковому збірнику”, в науковому збірнику Ленінградського Товариства дослідників української історії письменства та мови, Фраза “ в “Україні”, “Науковому збірнику”, в науковому збірнику Ленінградського Товариства дослідників української історії письменства та мови,” вписана між рядками. в “Новом энциклопедическом словаре Брокгауза й Ефрона”, “Большой Энциклопедии”, в “Русском биографическом словаре”. Окремо надруковано академічне видання творів Лермонтова, що він редагував, і “Софийская библіотека” і “Описание рукописей С[анкт-] П[етер]б[ургской] дух[овной] академіи”, Вып[уск] І-ІІІ (1905, 1907, 1910).

З досить великого числа праць проф[есора] Абрамовича подано тут назви тих тільки, що мають відношення до історії української літератури та науки взагалі. абрамович історія література науковий

К вопросу об источниках Несторова жития Феодосия Печерского (Изв[естия] ІІ отд[еления] и[мператорской] Акад[емии] наук, т. ІІІ, 1898).

Несколько слов в дополнение к исследованию А.А. Шахматова “Киево-Печерский Патерик и Печерская летопись” (ibid., 1898).

Село Коснище Владимир-Волынского уезда (Живая старина, 1898).

Памятники языка и письма на ХІ Археологическом съезде (в Киеве) Далі знаходиться закреслена фраза “Труды ХІ арх. съезда”. (ibid, IV, 1899).

К вопросу об объеме и характере литературной деятельности Нестора Летописца (Тр[уды] ХІ Археологического] съезда, т. ІІ, 1902).

Исследование о Киево-Печерском Патерике как историко-литературном памятнике. СПб., 1902 (магістерська дісертація).

Гоголь в русской критике. Юбилейная речь. (Христ[ианское] чтение, 1902).

О рукописях и старопечатных собраниях Волынской губ[ернии] (Отчет ІІ отделения и[мператорской] Акад[емии] наук за 1902 г.).

Памятники языка и письма и археографические на ХІІ Археологическом] съезде в г. Харькове (Христ[ианское] чт[ение], 1903).

Патерик Киевского Печерского монастыря. СПб., 1911 (Памятники славяно-русской письменности. Издание Археографической комиссии).

К литературной деятельности мниха Исайи Камянчанина. 1913 (Памятники древней письменности).

Житие Бориса и Глеба и служба им. Петр[оград], 1916 (Памятники древнерус[ской] литературы. Изд[ание] Академии наук, вып. ІІ.)

О трудах митр[ополита] Макария Булгакова в области древней русской литературы (Изв[естия] ІІ отд[еления] и[мператорской] акад[емии] наук, т. ХХІІ, 1907).

Памяти м[итрополита] Евгения Болховитинова (Русский исторический архив).

Труды акад[емика] А.А. Шахматова в области истории русской литературы (Изв[естия] ІІ отд[еления] и[мператорской] ак[адемии] наук, т. XXV, 1922).

З листування М.І. Костомарова з графинею А.Д. Блудовою (Україна, 1924, 5).

З листування М.П. Драгоманова з О.С. Суворіним (Україна, 1927, 4).

Повесть о Варлааме и Иоасафе в Четьих Минеях Димитрия Ростовского (Ювілейний збірник на пошану академіка М.С. Грушевського, ч. ІІ, 1928).

Літописні джерела Четьих-Міней Димитрія Ростовського (Науковий збірник, 1929).

За завданням Комісії давнього письменства при Фраза “Комісії давнього письменства при” дописана над рядком. УАН приготовив до друку друк видання Печерського Патерика й студіює джерела Слова “студіює джерела” написані червоною ручкою над рядком, під ними закреслене “підготовляє текст”. “Сборника” Святослава 1076 р.

ІРНБУВ, ф. Х, од. зб. 6474, арк. 1-7, автограф.

Дмитро Абрамович

ЩЕ ОДНА ОБРОБКА ЛЕГЕНДИ ПРО ОЛЕКСІЯ ЧОЛОВІКА БОЖОГО

Моя невелика розвідка має на меті нагадати про ту обробку цієї звісної легенди, що міститься в збірникові митрополита Івана Максимовича “Алфавитъ святыхъ, риемами сложенный. Чернигов 1705”.

Присвячуючи свою “Книгу риемословну Алфавитаръ рекому” тодішньому наступникові царського трону, Олексію Петровичу, письменник, розуміється, не міг не спинитися, якнайдокладніше Слово дописане над рядком, під ним закреслене слово “докладно”., на життєпису царевичового патрону, - і зложив вірш у 340 13-складових рядків.

В “Предословіи” до “люботщаливого” читача віршовник попереджує, що “ність человікь безъ гріха, безъ помилки книги”

Трудихомся, да будут в слогах вся согласна

Словеса, и літерьі всяческая красна,

Но зь прегршенія что противное стало,

То зь недоумінія перо начертало.

За джерело для свого твору про св. Олексія І. Максимович мав оповідання “Книги житій святих” Дмитра Ростовського під 17 березня. Звідси він безпосередньо узяв і загальний план викладу, і увесь зміст, і цілу низку окремих слів та виразів. Для ствердження цих спостережень наведемо рівнобіжно кілька текстуальних уривків з “Алфавіта” і з “Четьїх-Міней”.

Алфав[ит]

Чет[ьи]-Мин[еи]

Житие Алексія Человіка Божія

Егда Римь благочестні древле царствоваше, В то время Евфиміань мужь во немь при- бываше.

Изобилень во богатствахь, паче же ко Богу Храня все заповеди, имі любовь многу. Слугь имі три тисящи, во дворі служа-

Житіе преподобного Алексія Человіка Божія

Бі мужь благочестивь во ветхомь Римі име- немь ЕвФиміань во времена благочестивыхь царей Аркадіа и Оноріа, великь во боляріхь и богать зіло, ему же бяху три тысящы слугь, златыя поясы и світлмя шелковыя одежды

щихь,

Пояси злати, зь шолку одежди носящихь;

носящихь. Не имі же чадь, яко неплоды бі жена его. Добрь же бі той мужь, заповіди

По вся дни три трапези ниіпимь поставляйте.

Божія опасно соблюдаяй, постояшеся по все дни до девятого часа, и три трапезы вь дому

Самь зь странными в девятый чась

обідоваше:

Жену же себі имі Аглаиду сущу,

С нимь літь доволно жившу, плода не имущу. (л. 31)

своемь сиротамь и вдовицамь, нищымь, страннымь же и болнымь поставляше, а самь во девятый чась со странными иноками обідоваше. (л. 98зв.) Цитую за Київськ[им] виданн[ям] 1764 р. Примітка поставлена самим Д. Абрамовичем, на її місце вказує знак “х)”. Слово “ Київськ.” дописане над рядком.

Доспівшу же ему літа ко браку прилич-

Доспівшу же ему въ возрастъ совершенный и въ літа супружеству приличная, глагола Ев- фимтнъ къ жені своей: сотворимъ бракъ сыну нашему, и возвеселися Аглаіда о словесіхь мужа своего и припадше къ ногам его, рече: да утвердитъ и совершитъ Богъ слово твое, да выжду супружество его, и узрю чада его, и возвеселится душа моя, и возмогу потомъ множае убогимъ и недостаточнымъ помогати. Обручиша убо Алексію, возлюбленному сыну своему, отроковицу отъ рода царска, и вінчаша тіта въ церкви святаго Во- ніфантія честными святителями, и весь день той даже до нощи въ веселіи и ликовашяхъ проводиша (л. 99).

ныхъ,

Желающе видіти чада чадъ обычныхъ Родители; ему же и отроковицу

Царска рода обрітше прекрасну дівицу. Въ церкві Вонифантіа святаго вінчаша

И весь той день в радости и ликахъ кон- чаша (л. 31зв.).

Введенъ же въ чертогъ женихъ познати невісту,

Обріта на златЪмъ кріслі, сохранивъ ю

чисту.

Вземши перстень свой златій и пояс дра-

Таже Евфимтнъ къ жениху глаголя: вниди чадо, къ невісті твоей и познай супругу твою. Онъ же въ чертогъ вшедъ, обріте ю сідящу на кріслі златЬмъ. И вземъ перстень

свой златый и поясъ дражайшій, и обвивъ

жайшій,

Обвивъ въ порфиру, даде ей въ даръ вели- чайшій.

Сохрани (рекми) сіе, да Богъ между мною, Устрояяй что ново, пребудет съ тобою. Самъ шедъ въ ину ложницу своихъ совле-

чеся

Одеждъ всіхъ златотканныхъ, въ худы облечеся (л. 31зв.).

порфирною завісою, вдаде ей, глаголющи: сохрани сіе, и Богъ да будетъ между мною и тобою, доидеже благодать его въ насъ нічто новое устроитъ, то рекши отъиде отъ нея. И въ свою особную ложницу вшедши, со- влечеся златотканных одеждъ своихъ и обле- чеся въ нікая худая одіяния (л. 99).

Обріте пустинники во Едесъ идяху,

Обріта путники, грядущыя въ Месопотамію,

Во градъ Месопотамскій, идеже храняху

пойде с ними въ Ефесъ градъ Месопотамскій,

Образ Христа Господа Нерукотворенній,

идіже храняшеся нерукотворенный образъ

Имъ же прежде Авгаръ князь отъ Христа почтенній (л. 31зв.)

Господа нашего Іисуса Христа, его же самъ Господь прежде вольныя своея страсти посла Авгарю, Ефесскому князю (л. 99).

Самъ лице иміяше свое преклоненно, Умъ же и сердце къ горі Богомъ упраж- ненно.

Плоть отъ воздержанія зілна изсушися, Зрініе съ красотою лица помрачися,

Лице свое преклонено иміяше, умъ же его бі горі въ богомьішленіи упражняяйся, и толико изсушися плоть его отъ многаго воздержанія, яко увяде красота лица его, зрініе помрачися, очи воглубишася, и токмо кожа его и кости

Очи, скудости ради плоти, углубими, Кости его съ кожею токмо бяху зрими. (лл. 31зв.-32)

зряхуся (л. 99зв.).

Утро же водители во чешогь внійдоша, Алексія отшедша въ ней не обрітоша.

По отшествіи же Алексія святаго изъ дому своего родители его світающу дню внидоша

Токмо невісту скорбну едину сідящу.

въ чертогъ. и не обрітши сына. токмо невісту

Ко земли посуплену и зілні скорбящу.

(л. 32).

сідящу посуплену и скорбну. въ недоумініи быша (л. 99зв.).

Мати. вшедши въ ложницу свою. затво-

Матерь убо. вшедши въ ложницу свою. затвори окна и постлавши вретище. и пепеломъ

посыпавши. повержися лицемъ плачущи и рыдающи. молящися же и глаголющи: не вос-

тану отъ земли сея. ни изыду отъ затвора сего.

доидеже увім^ что сотворися единородному моему сыну. камо скрыся. и что ему бысть... (л. 99зв.).

нися.

Падши лицемъ на пепелъ долу. просле-

зися.

Не изыйду отсюду. ни отъ земли сея Востану (рече). даже не ув^ъ моея Выны скорби; что наю сыну сотворися?

И что ему бысть тако. камо удалися?

(л. 32).

При ней же и невіста таможде стоящи. Ни азъ пойду отъ тебе. глаголет слезящи.

Нівеста же при ней стоящи со слезами глаго-

лаше: ни азъ отъ тебе отъиду; но горлиці пустаїнолюбній и единомужній уподоблюся. яже егда лишится подруга своего. по горамъ и удол1ямъ ищет его. умиленнымъ пініе^ ту- жаще: сице и азъ домотерпіливні ждати буду. доидеже что услышу о муже моемъ. гді есть и каково себі избралъ житіе (л. 99зв.).

(л. 32).

Егда ищущи слуги во ЕФесъ прійдоша.

Не познавше искома пінязи дадоша.

(л. 32).

Отъ нихже (слугъ) егда нігош во ЕФесъ прі- идоша. видівше искомаго и отнюдь его не по-

знавше. милостыню ему яко нищу даша (л. 99зв.).

Алексіи же при церкви по времени многу Пожи літа семнадесятъ. бысть возлюб-

А святый Алексій во Едесі при церкви пре- святыя Богородицы проживе семьнадесять літа. и бысть возлюбленъ Богу. Таже бысть о немъ пономарю откровеніе. виді бо пономарь въ виденіи ікону пречистыя Богородицы къ нему глаголящую: введи въ церковь мою

человіка Божія. достойна суща небеснаго царствия: ибо молитва его яко кадило добро- вонно восходитъ предъ лице Божіе. и якоже вінець на главі царстій. сице на немъ Духъ святый почиваетъ. Пономарь же по видініи томъ поискавъ такого человіка. и не обріта. ко іконі Богородичной обратися. молящи Владычицу. да покажетъ ему извістно человіка Божія (л. 99зв.).

ленъ Богу.

О немъ бо пономару бысть откровеніе

От Пречистой Дівьі тако явленіе: Человіка. отъ церкви иже не отходить. Воведи въ мою церковь. его бо восходитъ Молитва. яко кадило на небо предъ Бога. На нем святаго Духа благодать премнога. Яко на царстій главі в^ецъ почиваетъ. Пономарь же поискавъ и не обрітаета.

В весъ ко Богородичной иконі обрящъся. Да человека того покажетъ молящъся (л. 32).

Слыша паки и обрЪтъ въ паперті сідяща,

И слыша паки въ видінии глаголъ отъ Прес- вятыя Богородицы, яко сідяй нищь у дверей церковыя паперти, той есть человіта Божій. ОбрЬгъ убо его пономарь, въ церковь введе, да въ ней пребываетъ. И увідано бысть святое его житіе многими, и начаша его почитати.

(л. 99зв.).

Милостыни при дверихъ церковнихъ про- сяща.

Воведе и въ церковь, да в ней пребываетъ,

Народъ же, его святость видя, почитаетъ. (л. 32).

Онъ же в' Кіликі Літера “і” записана над рядком, під нею закреслена “и”.йскій градъ отъ чести бЪгаетъ,

Сіде в' корабль, отплы где никтоже и

знаетъ.

Влаемъ корабль волнами, нехотящъ в' Римъ прійде,

Блаженный же Далі знаходиться закреслене “же”. с' корабля глаголя изыйде: Живъ Господь Богъ мой, тяжекъ не буду

Святый же Алексій, бігая человіческія славы и почитанія, отіиде отъ Ефесскаго града ни- комуже відущу. И шедши въ пристанище морское, обріте корабль въ Кіликію пловушъ, сіде убо въ него глаголя въ себі: въ Кіликій- ский градъ пойду, идіже никтоже мя знаетъ, и тамо въ храмі святого Павла пребуду. Пло- вущу убо кораблю, внезапу смотреніемъ Бо- жіимъ бысть буря въ мори, и носимъ бывъ волнами корабль многія дни, приплыве и не хотящь въ Римъ. Изшедъ убо святый изъ корабля, глагола къ себі: живъ Господь Богъ мой, не буду тяжекъ никомуже, поиду въ домъ

никому,

Иду, незнаемъ, отца моего ко дому.

(л. 32).

отца моего яко незнаемый (лл. 99зв.-100).

Рабомъ же, аще хощетъ кто сему служити, Глаголя: живъ Господь мой, яко свободъ

Рече же къ домашнимъ рабомъ своимъ: который отъ Васъ хощетъ послужити нищему сему? И аще угодить ему, живъ Господь Богъ мой, яко свободенъ будетъ во вся дни живота своего, и наслідіе пршметъ отъ дому моего;

при дверехъ же палаты моея сотворите ему

будетъ,

В дому моемъ, мзду прійметь, и Богъ не забудетъ;

При дверехъ же полаты ему сотворіте

Хлівину, и отъ моей трапези дадіте

хлівину, да входя и исходя зрю на него, отъ

трапезы же моея да подается ему пища, и да

никтоже ему стужаетъ (л. 100).

Пищу, и да никтоже оному стужаетъ,

Паче же любезні во всемъ послушаетъ. (л. 32зв.).

Многи же раби ему пакости творяху,

Дивно же бі сего человіка Божія терпініе: ибо многія пакости и озлобленія раби ему тво- ряху всегда, а наипаче въ позденъ вечеръ. Овіи бо заушаху, овіи за власы терзаху, иніи въ выю

Терзающе за власы, ови же заушаху.

Иныи ругахуся, біюще по выи,

Иныи возливаху на главу помыи.

(л. 32зв.).

ударяху, иніи же помои на главу его возливаху, а иніи инако ему ругахуся (л. 100).

Бі ему и другая вина терпенія,

Въ болше воздаяніе и въ мзду спасенія. Противъ хлівиньї его дві оконца біста,

Еще же и другая вина терпінія его предив- наго бі сицевая: противу хлівини его бі окно тоя палаты, въ ней же живяше невіста его (л. 100).

Въ ней же его живяше полаті невіста.

(л. 32зв.).

Иннокентію тогда Римску Папі сущу,

Во единъ же день святійшему папі Іннокентію

літургісающу во соборній святых апостоловъ

Службу въ церкві святых Апостолъ имушу Бысть гласъ отъ олтаря всЪмъ во усышаше,

церкви, и царю Онорію предстоящу, конча- щейся ж божественній литургіи, бысть гласъ

Трудившимся вЪщающъ мзды воздаяніе. Труждаюшіися вси и обремененны,

чуденъ отъ святаго олтаря, во усльїшаніе всімъ глаголяй: Пріидите ко мні вси труж-

Ко мні пріидіте, азъ же вы упокоенны

дающіися и обремененніи, и азъ упокою вы. Сія слышавше, предстоящіи ужасашася и тре- петни быша, и падше низъ на землю, взываху: Господи помилуй (л. 100зв.).

Сотворю; слышавше же, недоумеваху

Предстояшіи, токмо молитву творяху.

(л. 33).

Егда же вторицею, паки гласъ слышася Человіка ишіте, тогда Римъ собрася

Таже вторицею услышася гласъ глаголяй: поищите человіка Божія, от тіла изыти хотящего, да помолится о граді, и вся вамъ усторится добрі. По гласі томъ людіе во в^мъ Римі искаху такового человіка, и не обрітающе недоумваху. Таже съ вечера четвертка на пятокъ собравшеся въ соборную святыхъ апостолъ церковь съ царемъ и съ папою, всенощное сотвориша бдіние, моляще Христа Бога да самъ покажетъ имъ угодника своего (лл. 100зв.--101).

Во церковь, всенощное бдініе творити, Христа Бога, да явитъ святаго, молити.

(л. 33).

Царъ же и Папа сами въ домъ искати Человіка Божія ити изволиста,

И изволиста царь и папа сами ити въ Евфиміа- новъ домъ, искати Божія человіка: Евфимтнъ же предтекъ, уготова въ палаті своей престолы царю и папі, и инымъ княземъ, и при- ходящихъ сріте со свіщами и кадилы.

(Л. 101).

Пришествюмъ же своимъ весь домъ уди- виста.

(л. 33).

Еуфіміанова бо супруга въ ложници

Супруга же ЕвФиміанова, въ в ложниці своей сітующая, слышащи мятежъ и молву во дворі и палатахъ, вопрошаше, что есть? и о приході царевомъ и патриаршемъ, и почто

И невіста святаго, стоя на горници, Дивлястася, почто Царь съ Папою прійдоста

пріидоша, увідавши, удивляшеся. Такоже и невіста, на горниці стоящи, царя же и папу со множествомъ народа приходяща зрящи, дивляшеся помышляющи въ себі: что сіе имать быти? Сідшу же царю съ папою и съ князи... (л. 101).

И на престолЬхъ своихъ со князи сідоста. (л. 33).

Рука даде хартиію, оны же вдадоста

И отдаде рука хартію царю и папі. Юже

Хартуларію, таже въ церкви прочтоста.

вземше, вдаша Аетію, хартуларію великія

Егда же чтущій дочте до онаго міста, Идеже съ родители писанна23 невіста,

церкве, и бывшу молчанію велию, нача хар- туларій чести велигласно хартію оную. Егда же дойде до того міста, идіже написано бі о родителехъ и о невісті, о перстні же и о

Ей же перстень и поясъ въ чертозі есть данный,

Сынъ Алексій отъ отца тогда бысть по-

поясі, данномъ от него невісті въ чертозі,

знанный.

позна Евфимтнъ Алексіа, сына своего.

(л. 33зв).

(л. 101зв.).

Отецъ паде на перси, обемля любезнЬ, Люті мнЬ, чадо мое, возываше слезнЬ: Почто сотворилъ еси печаль намъ толико?

... И паде на перси его, объемля и лобызая любезнЬ, и съ рыдашемъ взывая: о лютЬ мнЬ, чадо мое любезнЬйшее, почто сице сотворилъ

еси намъ, почто толикую печаль навелъ еми

намъ! увы мнЬ, чадо мое, колико лЬтъ въ дому пребывая и сЬтованіе родителское видя, не объявилъ еси себе, ни утЬшилъ старости нашея

Живя въ дому не явилъ себе лЬтъ колико, Ни утЬшилъ, видя скорбь старости нашея, Тебе ради въ так горцЬй печали бывшея.

О люті мнЬ, сыне мой! сыне вожделенній! Любви моея, купно жалю непремЬнный. УтЬшеніе души едино моея,

Что ти нынЬ сотворю? смерти ли твоея Восплачу? ОбрЬтши ли тя, восторжествую?

въ горцЬй печали тебе ради бывшей!

О лютЬ мнЬ, сыне мой вожделЬнный, любве

моея, утЬшеніе души моея, что нынЬ сотворю? о смерти ли твоей восплачу, или о обрЬтеніи

В горесть ли или въ сладость сердцем на- сильствую?

ПрегорцЬ Евфимтнъ на мнозЬ рыдаше Скорбе, власи сЬдини своея терзаше.

(л. 33зв).

твоемъ восторжествую? И рыдаше Евфимтнъ неутЬшно, сЬдины своя терзающи (л. 101зв.).

Аглаида же, мати святаго, слышавши Мужнее рьіданіе, одежды раздравши,

Аглаида же, сожительница его, слышавши рыдаше мужнее и увЬдавши, яко убогій оный умерый сынъ ея есть, отверзе двери затвора своего, и тече, распущенныя терзающи власы и одежду свою раздравши, на небо же умиленнЬ взирающи, и къ стекшемуся народу молительно вопіющи: дадите ми мЬсто, о людіе, дадите, да вижду надежду мою, дадити ми путь, дадите, да узрю возлюбленное Слова “узрю возлюбленное” написані над рядком, під ними знаходиться закреслене “вижду надежду”. мое чадо, да обыму единародного моего сына.

И притекши, вержеся на честное сына своего тЬло, объемлющи и любезнЬ лобызающи, и глаголющи: увы мнЬ, господине мой, увы мнЬ, чадо мое сладкое, что сіе сотворилъ еси? почто такову печаль душЬ нашей навелъ еси? Увы мнЬ, свЬте очесъ моихъ, како не познался

Тече зъ своей полаты, власы терзающи, На небо умиленнЬ съ плачемъ взирающи. Глаголетъ къ людем слово стекшимся молимо,

ДадЬте ми, людіе, мЬсто, да любимо

Днесь узрю мое чадо, и обійму тЬло Сына, егоже зрЬти вожделЬхомъ зЬло. Притекши, на нь вержеся, лобза обем-

лющи,

Увы мне! о сладкое чадо! глаголющи: Увы, господине мой, что створилъ тако, Толико жилъ съ нами намъ не познался

како?

Увы, желанный свЬте очію моею!

Камо насъ отшелъ еси, жизнію твоею?

И како, слыша всегда наша рыданш,

Не явилъ еси жизни своей сіянія?

(л. 34).

еси намъ толико лЬтъ съ нами живуши? како не умилился еси, слышащи всегда горькая наша о тебЬ рыданш, и не явилъ еси себе намъ (л. 101зв.).

Тридесять чтири лЬта невЬста живяше

Такожде и невЬста тридесять и четыре лЬта

безъ жениха своего прежившая черныя одежды носящи, падаше на святыя мощи,

токи слезныя испущающи и омочающи ими

честное возлюбленного своего тЬло, и несыт-

Безъ мужа, черные же одежди ношаше. Падаше на святаго слезъ испущающи Таки и честно тЬло омочевающи.

Лобызаше несытно сладцЬ и любезнЬ,

ною любовію лобызающи: рыдаше же горко

Горько и неутЬшно рыдаше же слезнЬ.

и неутЬшно, увы мнЬ, и горе, и лютЬ, и ина

Ея же рыдашемъ бысть подвизатися,

Съ родители невЬстЬ всЬмъ соплакатися. (л. 34).

жалостнЬйшая словеса умиленно вЬщающи, яко и всЬмъ рыдашемъ ея на плачь подвизатися, и плакаху вси соплачуще плачущымъ родителемъ и невЬстЬ (л. 101зв.).

Царь же повелі злато и сребро метати, Яко невозможно бі съ тЪломъ поступати Отъ многаго народа зілна стисненія

И касавшихъ ся одру отъ угнітенія.

Но никтоже о златі и сребрі брежаше, Токмо всякъ любовію видіти желаше Человіка Божія и его лобзати.

Повелі убо царь метати злато и сребро въ на- родъ, да отступятъ людіе отъ одра и дадуть путь пространенъ къ церкви. Обаче никтоже бре-

жаше о златі и сребрі, но всякъ желашемъ же- лаше, еже видіти человіка Божія и прикоснутися ему, и лобызати.

(л. 102).

(л. 34).

Тогда въ велику церковь мощи прине-

И принесши святыя мощы въ великую цер-

сенны

И не бяху седмицу цілу погребенны.

Всю же седмицу честнымъ мощем

ковь, поставиша непогребенны едину седмицу, да всякъ хотяй прикасает Склад “ет” написаний над рядком, під ним закреслене “ти”. Літера “і” написана над рядком, під нею закреслена “и”.ся покланяяся. Всю же ту седмицу присідяху

присідяху,

Невіста съ родители во церкві плакаху.

честнымъ мощемъ въ церкви родители и невіста плачуще.

(л. 34зв.).

(л. 101зв.).

Тако погребеніе честно сотвориша Святому, Бога же в немъ чудна просла-

И погребеніе честное святому Алексію человіку Божію сотвориша славяще Бога. Преставися Алексій святый въ шестыйнаде- сять календъ апрілліа, сіесть марта въ 17 пень, въ літо бытН міра 5919, воплощенія же Бога Слова 411. Царствовавшу въ Римі Онорію, при Иннокентіи папі, въ Константінополі же царство державшу ©еодосію Юнійшему, всіми же владіющу Господу нашему Іисусу Христу, со Отцемъ и святымъ Духомъ, ему же слава во віки, аминь (л. 102) 68 останніх рядків віршу Маскимовича до св. Олексія не мають відношення. Це обширне прославління царевича Олексія Петровича, його батька й діда та ріжноманітні бажання: небіжчикові - “вічне райске селеніе”, царові Петру - “на враги побіда”, а Олексію - “быти въ отчемъ сліду”.

Своими молитвами, святе Алексіе,

Сходатайствуй у Бога во бьітіе сіе.

Да возвиситъ рогъ теб'Ъ, тезоименита,

И дасть въ царства успевать въ премногіе л'бта (л. 35зв.).

виша.

Алексій святый, въ

Мартовъ день семънадесятН'й,

Отъ земныхъ ко небеснымъ душею есть взятій.

(л. 34зв).

Наведених прикладів цілком досить, щоб констатувати безперечну залежність твору Максимовича від праці Дмитра Ростовського. Ці Літера “і” написана над рядком, під нею закреслена “и”. уривки можуть бути і за ілюстрацію того, як ставився І. Максимович до свого матерьялу, то скорочуючи й перефразовуючи, то беручі дослівно або з дрібними відмінами Деякі скорочення зроблено не зовсім вдало. Напр[иклад], віршовник проминув звістку про те, як св. Олексій, узявши “хартію, чернило и трость”, “написа все житіе свое и тайны некия, единымъ родителемь сведомыя, по нихже бы могль отъ нихь познань быти”; але про “хартію” у руці померлого згадує. Або. Наречена Олексія бачить і дивується, що “царь сь папою прійдоста и на престолехь своихь со князи седоста”; а звідки узялися ці “престоли” - про те нема нічого. Иноді й переклад орігіналу викликає непорозуміння, напр[иклад], “егда Римь благочетне древле царствоваше” (л. 31); “чада чадь обычныхь” (31зв.); “да Богь между мною, устрояяй что ново, пребудеть сь тобою” (31зв.); “оброте пустынники, во Ефесь идяху” (31зв.); “зреніе сь красотою лица помрачися” (31зв.-32); “падши лицемь на пепель долу” (32); “любви моея, купно жалю непременный”. Примітка виконана самим Д. Абрамовичем..

“Книгою житій” Дмитра Ростовського й вичерпуються джерела Максимовичової обробки легенди про св. Олексія. Слідів впливу инших яких джерел (нап[риклад], “Житіе и жителсьство... отца нашего Алексія человека Божія” Агапія Критського в книжці “Анеологіонь” 1660 р., або “Zywoty swi^tych” Петра Скарги) ніде непомітно.

З художньо-літературного погляду твір І. Максимовича, звичайно, не заслуговує на велику увагу. Як відомо, це спроможна данина тодішній літературній моді на віршоробство. Мимоволі згадуються слова Дмитра Ростовського (з листу до Ст[ефана] Яворського) про29 Далі знаходиться закреслене “другу”. другий збірник того ж Максимовича: “Богь даль т^мь виршеписцамь типографію и охоту и деньги и свободное житіе. Мало кому потребныя вещи на св^т^ происходятъ”.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Смерть Б. Хмельницького як поворотний момент в історії Української національної революції. Руїна - період історії України кінця XVII ст., що характеризується розпадом української державності і загальним занепадом. Хронологія періоду, його характеристика.

    реферат [55,7 K], добавлен 07.11.2015

  • Зародження наукових засад української національної біографії. Бібліографознавці та формування історичної бібліографії в радянській Україні. Історико-бібліографічні дослідження української еміграції. Функції науково-дослідної комісії бібліотекознавства.

    курсовая работа [49,6 K], добавлен 06.01.2011

  • Загальна характеристика комплексу історичних джерел, за допомогою яких дослідникам вдалося вивчити історію народів Східного Середземномор’я. Особливості кумранських рукописів, біблійних текстів та апокрифічної літератури. Джерела з історії Угариту.

    контрольная работа [43,7 K], добавлен 19.07.2013

  • Причини і джерела формування козацтва. Заснування, устрій і розвиток Запорізької Січі та її роль в історії України. Формування української державності в ході визвольної війни. Походи проти турків та татар, віртуозна їх військова майстерність і хоробрість.

    реферат [29,9 K], добавлен 03.12.2014

  • Проблеми історії України та Росії в науковій спадщині Ф. Прокоповича. Історичні погляди В.Г. Бєлінського, його концепція історії України. Наукова діяльність Преснякова, Безтужева-Рюміна. Роль М.С. Грушевського і В.Б. Антоновича в розробці історії України.

    учебное пособие [274,2 K], добавлен 28.04.2015

  • Татищев як один з перших фальсифікаторів літописів. "Слово о полку Ігоревім" як відома пам'ятника літератури Київської Русі. Фальсифікації та містифікації руської історії кінця XVIII-XIX ст. Головні особливості радянського та пострадянського етапу.

    курсовая работа [644,0 K], добавлен 29.11.2014

  • Аналіз дипломатичної роботи одного із провідних громадсько-політичних діячів Галичини. Державотворчі заходи періоду революції - у складі Української Національної Ради, у відомствах закордонних справ Західноукраїнської й Української Народних Республік.

    статья [41,9 K], добавлен 18.08.2017

  • Дослідження причин та наслідків української еміграції. Українська діаспора, її стан та роль у розбудові української держави. Становлення етнополітики в період існування Центральної Ради, Гетьманату. Етнополітичні аспекти української новітньої історії.

    курсовая работа [72,6 K], добавлен 22.10.2010

  • Стан і становище української літературної мови у ХІХ – на початку ХХ ст. Документи про заборону української мови: Валуєвський циркуляр і Емський указ. Українські діячі культури і науки в боротьбі за українську мову та розширення сфер вжитку рідної мови.

    курсовая работа [65,3 K], добавлен 15.09.2014

  • Аналіз створення Києво-Братської колегії у процесі об’єднання Київської братської школи з Лаврською школою. Внесок академії у формування української мови, поезії, літератури, культури, національної свідомості. Заснування окремої бурсацької бібліотеки.

    презентация [10,6 M], добавлен 01.04.2019

  • Зародження білоруської історичної думки і розвиток з найдавніших часів до 20-х років ХХ століття. Принципи концепції історії Білорусії початку ХХ ст. Розвиток історичної науки в радянські часи. Особливості сучасна історіографія історії Білорусії.

    реферат [49,3 K], добавлен 24.05.2010

  • Поєднання традицій української історичної літератури та зведень літописців княжої доби у Густинському літописі. Захарiя Копистенський - український культурний і церковний діяч. Короткий огляд змісту літопису, його значення як цінного історичного джерела.

    презентация [4,1 M], добавлен 24.11.2015

  • Політичний та соціальний лад в суспільстві Польщі після повалення комуністичної влади в 1989 р., переоцінка цінностей, формування нового морального та інтелектуального клімату. Аналіз основних праць з історії Польщі після отримання нею незалежності.

    статья [10,4 K], добавлен 10.06.2010

  • Виявлення, джерельний аналіз та запровадження до наукового обігу архівної інформації, що міститься в масиві документів установ НАН України задля з’ясування основних тенденцій і напрямів розвитку української академічної історичної науки у 1944–1956 рр.

    автореферат [46,3 K], добавлен 11.04.2009

  • Історичні джерела як носії інформації, яка є основою для реконструкції минулого людства, методи отримання, аналізу та зберігання. Археологія та оцінка її значення для вивчення історії стародавнього світу. Етапи дослідження історії Стародавнього Єгипту.

    реферат [28,1 K], добавлен 22.09.2010

  • Громадська і наукова діяльність Івана Яковича Горбачевського. Праця у Відні в Хімічному та Фізичному інститутах. Авторитет і пошанування вченого у Чехії. Наукова праця та перші публікації. Вклад вченого у створення української хімічної термінології.

    реферат [15,0 K], добавлен 07.02.2011

  • Смерть Хмельницького-поворотний моментом в історії Української революції. Ю. Хмельницький та І. Виговський на чолі української держави. Пропольська політика Виговського. Російсько-польське змагання за українські землі. Возз'єднання Української держави.

    реферат [28,9 K], добавлен 10.09.2008

  • Аналіз колекції матеріалів про життя та діяльність української діаспори в США та Канаді. Дослідження ролі української діаспори у процесах демократизації та трансформації України, передачі позитивного досвіду в розбудові громадянського суспільства.

    статья [22,3 K], добавлен 11.09.2017

  • Методологічні принципи, які застосовуються історичною наукою при дослідженні. Типи історичних джерел як матеріальних носіїв історичної інформації. Дослідницька робота в царині української історії в періоди революцій та війн, її відомі представники.

    реферат [20,7 K], добавлен 17.11.2011

  • Історичний огляд виникнення й розвитку державності, починаючи з VI-VII ст.н.е.: зародження слов'янських та європейських держав, аналіз їх основних історичних подій, які впливали на течію загальної історії та, зокрема, на становлення української держави.

    шпаргалка [622,9 K], добавлен 04.06.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.