Боротьба товариства "Учительська громада" за розбудову українського приватного шкільництва в Галичині (1910-1914 рр.)

У статті проаналізовано успіхи та невдачі товариства "Учительська громада" у сфері формування українського приватного шкільництва в Галичині напередодні Першої світової війни. На конкретних прикладах показано консолідаційні зусилля національно-свідомої громадськості краю щодо протидії полонізації системи освіти, що, зокрема, проявилося у створенні Краєвого союзу шкільного. Розглянуто внесок "Учительської громади" в заснування організації, виокремлено спільні культурно-освітні заходи товариств та критерії розмежування компетенцій. Наголошено, що в цей період учительська організація прагнула посилити зв'язок з Австрійським союзом учителів середніх шкіл, вела боротьбу за зміну утраквістичних гімназій у Стрию та Бережанах на українські, вносила подання до місцевих органів влади у разі переслідування українських педагогів, домагалася від Краєвої шкільної ради рішення про святкування українських національних свят у середніх школах. шкільництво освіта національний

Ключові слова: "Учительська громада"; Галичина; учитель; Статут; школа; освіта.

Вовк Леся,

директор Львовского медицинского колледжа последипломного образования, соискатель Центра исследования украинско-польских отношений Института украиноведения им. И. Крипьякевича НАН Украины

БОРЬБА ОБЩЕСТВА "УЧИТЕЛЬСКАЯ ГРОМАДА" ЗА РАЗВИТИЕ ЧАСТНЫХ ШКОЛ В ГАЛИЧИНЕ (1910-1914 гг.)

В статье проанализированы успехи и неудачи общества "Учительская громада" в сфере формирования украинских частных школ в Галичине накануне Первой мировой войны. На конкретных примерах показаны консолидационные усилия национально-сознательной общественности края по противодействию полонизации системы образования, что, в частности, проявилось в создании Краевого союза школьного. Рассмотрен вклад "Учительской общины" в основание организации, выделены общие культурно-образовательные мероприятия обществ и критерии разграничения компетенций. Отмечено, что в этот период учительская организация стремилась усилить связь с Австрийским союзом учителей средних школ, вела борьбу за изменение утраквистических гимназий в Стрые и Бережанах на украинские, вносила представления в местные органы власти в случае преследования украинских педагогов, добивалась от Краевого школьного совета решения о праздновании украинских национальных праздников в средних школах.

Ключевые слова: "Учительская община"; Галичина; учитель; Устав; школа; образование.

Vovk Lesia,

Director of the Lviv Postgraduate Medical College,

Graduand of the Ukrainian-Polish Relations Research Center of I. Krypiakevych Ukrainian Studies Institute of the National Academy of Sciences of Ukraine

STRUGGLE OF THE 'TEACHER COMMUNITY' SOCIETY FOR DEVELOPMENT OF UKRAINIAN PRIVATE SCHOOLING IN GALICIA (1910-1914)

The paper describes achievements of the Ukrainian 'Teacher Community' Society in the development of Ukrainian private schooling in Galicia on the eve of World War I. It is pointed out that from its foundation date the Society in concert with other national-cultural organizations ('Mutual Support of Ukrainian Teachers', 'Prosvita', Shevchenko Scientific Society (SSS) etc.) started struggling for transformation of Utraquist Polish-Ukrainian schools into Ukrainianspeaking educational institutions as well as made considerable efforts to set up Ukrainian gymnasia.

Key words: Teacher Community Galicia; teacher; Statute; school; education.

Постановка проблеми та стан її сучасного наукового вивчення. Напередодні Першої світової війни в Галичині було засноване одне з перших українських учительських товариств - "Учительську громаду". Вона в умовах полонізації системи освіти спільно з іншими національно-культурними організаціями (Українським педагогічним товариством (УПТ), "Просвітою") намагалася українізувати систему середнього шкільництва та піднести національно-культурний рівень українців краю.

Діяльність українських учительських товариств Галичини - невідома сторінка української історіографії, яка тільки в останні десятиліття почала наповнюватися новими фактами. У працях М. Барної [1], Г Білавич та Б. Савчука [2], Н. Кошелєвої [3], І. Курляк [4], О. Луківа [5], Б. Ступарика [6], В. Чоповського [7] та ін. учених у контексті значно ширших проблем фрагментарно висвітлено окремі аспекти досліджуваної проблеми. Джерельну основу статті становлять матеріали Центрального державного історичного архіву України у Львівській області (ЦДІАЛ України), матеріали періодичної преси, спогади учителів-членів учительських товариств.

Мета роботи - охарактеризувати особливості діяльності товариства "Учительська громада" напередодні Першої світової війни (1910-1914 рр.), а саме: розкрити його внесок у розбудову українського приватного шкільництва в Галичині.

Виклад основного матеріалу. Заснована в 1908 р. "Учительська громада" упродовж наступних років стала одним із ініціаторів формування мережі українських приватних шкіл, доклала чимало зусиль для перетворення утраквістичних навчальних закладів освіти в україномовні. Хоча заходи в цьому напрямку проводилася доволі хаотично, зважаючи на розрізнені дії українських національно-культурних товариств, проте в багатьох містах краю було утворено шкільні комітети, які брали ініціативу у свої руки.

"Учительська громада", зважаючи на брак людських та матеріальних ресурсів, не могла самостійно вирішити комплекс проблем, пов'язаний із "українізацією" початкової та середньої освіти. Окреслений напрям роботи потребував координації під одним проводом. Цю ідею товариства було підтримано на засіданні Ширшого народного комітету Української народно-демократичної партії (УНДП) у грудні 1909 р., а 31 грудня того ж року о. О. Ваньо охарактеризував ситуацію на засіданні Головного виділу "Учительської громади" [8, c. 108-109]. Підтримуючи заснування приватних гімназій, він підкреслив: "Ніяка державна школа, хоч би й обсаджена своїми вчительськими силами, не зможе заступити своєї народної приватної інституції" [2, c. 56].

Очолити цей напрям роботи, на думку промовця, мав окремий шкільний комітет (т. зв. окрема українська "едукаційна комісія"), до складу якої б увійшли представники учительських, національно-культурних товариств, які до 1909 р. займалися шкільними проблемами, а також представники українських приватних гімназій. У підсумку 22 січня 1910 р. з ініціативи УНДП утворено Краєвий шкільний союз, до якого увійшли представники партії, Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ), УПТ, "Учительської громади", "Дністра", "Союзу кредитового і господарського" та ін. [3, c. 109].

Головний виділ "Учительської громади" поставився до новоутвореного Краєвого шкільного союзу надзвичайно прихильно. Безпроблемно відбулося розмежування повноважень організацій: до компетенції "Учительської громади" належало призначення управителів та учителів гімназій, педагогічний нагляд за діяльністю гімназій, до Краєвого шкільного союзу - усі інші питання, передусім матеріальне забезпечення гімназій [3, c. 109].

Українська суспільність також позитивно оцінила утворення Краєвого шкільного союзу, а в березні 1910 р. останній відгукнувся з відозвою до українців "Шкільні справи!". Відозва, підготовлена І. Бриком, завершувалася словами: "Рідна школа нехай все стоїть перед очима, нехай нам не лишає ні хвилі спокою, нехай займає в нашій роботі місце перше, бо вона з усіх найважнійшіх справ - найважніша" [9, c. 12]. Отже, Краєвий шкільний союз і "Учительська громада" стали "першою владою" українського приватного середнього шкільництва.

Активна фаза співпраці двох інституцій тривала в 1910-1911 рр.: відбулося 9 засідань і 2 наради Головного виділу і Комітету Краєвого шкільного союзу [8, c. 106]. Вони в основному торкалися питання призначення учителів у приватні гімназії. Оскільки питання було надзвичайно гострим, Головний виділ "Учительської громади" відряджав своїх представників для проведення вступних іспитів (І. Брик, І. Раковський), госпітації гімназій (І. Сальо, К. Лучаківський, С. Кархот). До Головного виділу управи шкіл надсилали звідомлення про їхній стан, заяви кандидатів на учительські посади [9, c. 15].

У таких суспільно-культурних умовах 21 листопада 1910 р. відбулися треті загальні збори "Учительської громади". Головою товариства переобрано М. Грушевського, його заступниками стали І. Боберський, С. Лещій, С. Белей. Окрім них, до складу Головного виділу увійшли Л. Саль, К. Лучаківський, В. Білецький, о. О. Вань, о. Л. Лужницький, М. Тершаківець [10, c. 2]. Членами товариства на момент скликання зборів були 300 педагогів-українців, що свідчило про зростання ролі організації у згуртуванні українського вчительства Австро- Угорщини. Зауважимо, що впродовж 1910-1912 рр. кількість членів "Учительської громади" неухильно зростала (у 1912 р. - 380 осіб). Зросла й кількість філій, зокрема, створено нові осередки організації в Чорткові, Рогатині, Городенці [10, c. 3].

Загальні збори констатували, що товариство впродовж наступних років повинно посилити зв'язок "Учительської громади" з Австрійським союзом учителів середніх шкіл; запропонувати Краєвій шкільній раді змінити утраквістичні гімназії у Стрию та Бережанах на українські; вносити петиції до місцевих органів влади у разі "покривдження кого-небудь з членів" товариства; запровадити в українських гімназіях каси ощадності; домогтися від Краєвої шкільної ради рішення про святкування свята "Свободи" в усіх українських гімназіях; пропагувати ідею створення "вакаційних осель" для бідних учнів; засновувати наукові гуртки для українських учнів тощо [10, c. 4].

Члени товариства констатували, що "Учительська громада" загалом "опанувала" українське середньо- шкільне учительство, опікувалася справами вищої школи, про що, зокрема, свідчить надісланий у квітні 1910 р. меморіал до Міністерства освіти, де Львівський університет трактувався не як польський, а утраквістичний [10, c. 4]. Диспутанти наголошували, що важливим напрямом діяльності організації повинна стати організація науково-популярних викладів, які мали відбуватися в межах товариства або в інших культурно-освітніх установах. Констатуємо, що окремі філії "Учительської громади" розгорнули активну діяльність у цьому напрямі (Перемиська, Станиславівська, Коломийська, Рогатинська та ін.). Представники філій зауважували, що виголошені доповіді були "різного змісту для ширшої громади й інтелігенції". У грудні 1910 р. Головний виділ надіслав лист до філій з вимогою організації святкування національних свят у гімназіях з українською мовою навчання [11, арк. 12].

Виконуючи ухвали загальних зборів, "Учительська громада" посилила роботу в напрямку організації українського приватного шкільництва. 10 липня 1911 р. на нараді представників українських національно-культурних товариств відзначено, що всі шкільні організації (ідеться також про комітети "Рідної школи") мають безумовно виконувати розпорядження й накази "Учительської громади" і Краєвого шкільного союзу. О. Терлецький слушно зауважував, що товариство "занялося дуже щиро приватними гімназіями, може зо шкодою для інших цілей, яким мало служити" [9, c. 13].

Для зміцнення середнього шкільництва Головний виділ, філії товариства упродовж 1911 р. намагалися організувати підготовчі курси до першого класу гімназії з метою полегшення доступу до навчання шкільній молоді. Такі курси було утворено в 1911 р. у Бережанах, 1912 р. - у Перемишлі та інших містах [9, c. 13]. Водночас "Учительська громада" контролювала "справу навчання української мови і літератури" в середніх школах. Ініціативу в цьому питанні проявив Головний виділ, який організував т. зв. анкету-нараду У питальнику, надісланому філіям, поставлено запитання: "Як учать української мови і письменства у гімназіях?". Зауважимо, що на окреслену тему розгорнулася дискусія в українському суспільстві в 1904 р., коли відбувся перший з'їзд учителів української мови і літератури в Галичині під проводом М. Грушевського за участю 48 учасників. Тоді висловлювалися різні думки, особливо щодо вивчення старої літератури: одні бажали розтягнути вивчення на два роки, інші (І. Кокорудз) уважали, що такої потреби немає, а частину творів необхідно читати в перекладі. З'їзд не ухвалив жодних резолюцій, проте першу думку підтримувала більшість його учасників [9, c. 13].

На основі праці окремої комісії, яку тоді було обрано для підготовки програми навчання української мови і літератури, а також анкети, організованої Краєвою шкільною радою (І. Копач), за посередництва "Учительської громади" було підготовлено нову програму. Питання навчання української мови в середніх школах також неодноразово обговорювалося на філіальних нарадах у Коломиї, Перемишлі. Зрештою, у квітні 1911 р. Головний виділ скликав анкету-нараду україністів для вирішення цієї проблеми [9, c. 14].

"Учительська громада" не забувала про матеріальну допомогу шкільній молоді. На загальних зборах 21 листопада 1911 р. обговорювалася потреба будівництва вакаційних осель для молоді. Окремі філії, зокрема Станиславівська та Перемиська, проводили цю роботу з 1908 р. і зібрали необхідні фонди. Водночас значна увага діяльності товариства була присвячена матеріальному забезпеченню своїх членів і їхніх родин. Філії в Станиславові і Стрию заснували фонд для вдів і сиріт. Філія в Стрию організувала ще й "посмертний фонд", проте їхні ініціативи не отримали відповідної підтримки серед інших філій товариства [12, c. 35].

Ці та інші проблеми обговорювалися на загальних зборах представників філій "Учительської громади", що відбулися 3 грудня 1911 р. Учасники зібрання наголошували, що взаємини Головного виділу з філіями носили "діловий характер". Найактивнішими в цей період були філії в Коломиї (перший голова С. Недільський), Станиславові (перший голова М. Сабат), Тернополі (перший голова Б. Старецький), Перемишлі (перший голова С. Зарицький). Надзвичайно гостро на з'їзді делегатів філій обговорювалася проблема заснування гімназії з українською мовою навчання. Після тривалої дискусії було конкретизовано вимоги "Учительської громади", представники якої вимагали надати статус державних приватним гімназіям у Рогатині, Чорткові та Городенці; заснувати державні гімназії у Бродах та Сокалі; змінити утраквістичні відділи у Бережанах і Стрию на українські [13, c. 1].

Переломним у діяльності "Учительської громади" став 1912 р., що пов'язано із відходом від товариства його голови М. Грушевського та передачею всіх "справ приватних гімназій" Краєвому шкільному союзу [8, c. 107]. Окреслені проблеми стали базовими для обговорення на позачерговому з'їзді "Учительської громади", що відбувся 30 квітня 1912 р. На ньому ухвалено формально залишити головою Виділу М. Грушевського до скликання загальних зборів товариства та зосередити увагу громадівців на необхідності розбудови організації в нових суспільно-культурних умовах [13, c. 1].

2 листопада 1912 р. відбулися останні чергові загальні збори "Учительської громади" напередодні Першої світової війни. Після заслуховування звіту про діяльність Головного виділу тривалих дискусій практично безальтернативно обрано новий склад керівного органу товариства, який до 19 квітня 1915 р. очолив Ю. Романчук. Зазнали трансформації й базові напрями діяльності організації, що пов'язано з переходом у відання Краєвого шкільного союзу питання організації українського приватного шкільництва [9, c. 16].

Завершуючи аналіз діяльності "Учительської громади", можемо виокремити декілька характерних тенденцій, притаманних товариству напередодні Першої світової війни. По-перше, "Учительська громада" намагалася стати об'єднавчим центром українського учительства Галичини. Зокрема, уже 4 квітня 1913 р. з'їзд представників філій "Учительської громади" ініціював рішення про скликання Всеукраїнського шкільного конгресу (до програми конгресу мали увійти 9 рефератів і шкільна виставка). Проте, хоча намір "Учительської громади" й був підтриманий Головним Виділом УПТ та іншими українськими національно-культурними організаціями, початок Першої світової війни не дозволив реалізувати цей задум [11, арк. 40].

По-друге, Головний виділ спробував посилити агітаційно-пропагандистську роботу, що полягала в розширенні видавничої діяльності. Знову ж таки, з усіх філій тільки Коломийська зуміла розвинути цей напрям роботи: видано окремі поезії та новели І. Франка, повісті й нариси В. Стефаника, Симанюка й Мартовича. Питання видавництва для молоді неодноразово обговорювалося у Львові, Станиславові, Стрию, Перемишлі, але реалізувати плани не вдалося через відсутність коштів. На з'їзді представників філій 4 жовтня 1913 р. ухвалено рішення про заснування видавничого кооперативу, проте й ці задуми не були втілені в життя. Тільки в 1914 р. "Учительській громаді" вдалося видати підготовлений для молоді Ю. Романчуком Шевченковий "Кобзар" [9, с. 17].

По-третє, товариство напередодні Першої світової війни намагалося перехопити ініціативу в інших учительських товариств, зокрема Взаємної помочі українського вчительства" (ВПУВ), у питанні захисту інтересів української школи та її педагогів. Неодноразово в цей період на засіданнях Головного виділу "лунали голоси" про потребу прийняття кваліфікаційних іспитів для вчителів української мови в народних школах; направлялися листи до Краєвої шкільної ради у справі навчання української мови в гімназії в Городку та семінарії в Бережанах; обговорювалися питання дискримінації учителів-українців при призначенні на учительські посади в Перемишлі, Коломиї, Львові; критикувалися дискримінаційні щодо українських педагогів нормативно-правові акти місцевих та центральних органів влади, зокрема негативно оцінено видану австро-угорським урядом вчительську прагматику (її обговорено на нарадах представників філій у Бережанах, Тернополі та Перемишлі) тощо [7, c. 35-42].

Додамо, що напередодні Першої світової війни найтіснішими були взаємини "Учительської громади" із Краєвим шкільним союзом, Товариством ім. Сковороди в Чернівцях, яке навіть організувало субвенцію Буковинського сейму на видання "Нової школи" (до редакційного комітету "Нашої школи" входив представник цього товариства). У вересні 1914 р. у Львові планувалося проведення з'їзду обох товариств, однак війна перешкодила задуму З іншими українськими культурно-освітніми товариствами ("Просвітою", УПТ) "Учительська громада" організовувала відзначення національних свят та урочистих заходів, Всеукраїнського шкільного конгресу Товариство спробувало нав'язати взаємини із київською редакцією "Світла", обговорюючи з нею плани навчання в галицьких школах, що, однак, не увінчалося успіхом. Між польськими товариствами й "Учительською громадою" ніяких контактів не проявлялося [3, с. 108-111].

Висновки

Підсумовуючи діяльність товариства у 1910-1914 рр., можемо констатувати, що "Учительська громада" зазнала неодноразових реорганізацій, стала вагомим "гравцем" на культурно-освітньому полі у Східній Галичині, акумулювала у своїх лавах відомих громадсько- політичних діячів, що дозволило активізувати діяльність у міжвоєнний період ХХ ст. Товариство в 1909 р. стало членом Державного союзу вчителів державних шкіл Австро-Угорщини, надсилало йому зауваження до службової прагматики вчителів, виступало з іншими новаціями. Упродовж 1910-1914 рр. товариство спробувало "українізувати" навчальний процес в освітніх закладах краю, що принесло певні результати, зокрема піднесло національну свідомість українців краю.