Княгиня Грифіна Ростиславівна, її польський шлюб та ймовірне руське оточення двору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Княгиня Ґрифіна Ростиславівна, її польський шлюб та ймовірне руське оточення двору

Мирослав Волощук

Стаття присвячена малодослідженій в історичній науці проблемі реконструкції імовірного руського оточення виданих заміж за західноєвропейських володарів руських князівен з династії Рюриковичів. На прикладі доньки колишнього галицького князя Ростислава Михайловича - Ґрифіни (Аґрипіни), доволі добре занотованої різноплановими джерелами польського і чеського походження, автор спробував встановити ймовірно руського походження осіб серед її оточення після одруження із сєрадзьким князем Лешеком Чорним. Складність завдання полягає не тільки у її виданні заміж не з Русі, а, мабуть, з підпорядкованої батькові нареченої угорської Мачви чи котрогось зі столичних угорських центрів (Естергом, Секешфехервар), але й також у відсутності у представників курії княгині характерних предикатів (Ruthenus, Orros/us та ін.), за якими можна було б спробувати встановити їхню земельну (етнічну чи релігійну) належність.

Ключові слова: Ґрифіна Ростиславівна, Лешек Чорний, Русь, польські землі, Пясти, Рюриковичі, Бела IV, Кунеґунда Ростиславівна, Пшемисл Оттокар ІІ, Чехія.

Аннотация

Статья посвящена малоизученной в исторической науке проблеме реконструкции вероятного русского окружения выданных замуж за западноевропейских правителей русских княжон из династии Рюриковичей. На примере дочери бывшего галичского князя Ростислава Михайловича - Грифины (Агриппины), жизнь которой довольно хорошо описана разноплановыми источниками польского и чешского происхождения, автор попытался установить вероятное русское происхождение лиц в ее окружении после бракосочетания с серадзским князем Лешеком Черным. Сложность задачи не только в браке, заключенном не на территории Руси, а, вероятно, с подчиненной отцу невесты венгерской Мачвы либо же одного из столичных венгерских центров (Эстергом, Секешфехервар), но также и в отсутствии у представителей курии княгини характерных предикатов (Ruthenus, Orros/us и др.), по которым можно было бы попытаться установить их земельную (этническую или религиозную) принадлежность.

Ключевые слова: Грифина Ростиславовна, Лешек Черный, Русь, польские земли, Пясты, Рюриковичи, Бела IV, Кунегунда Ростиславовна, Пшемысл Оттокар II, Чехия.

Keywords: Griffina the daughter of Rostyslav Mykhaylovych, Lestko Niger, Ruthenia, the Polish lands, Piasts, Ryuryk dynasty, Bela IV, Cunegundis the daughter of Rostyslav Mykhaylovych, Przemysl OttocarusII, Czech Kingdom.

Від моменту християнізації династії Рюриковичів, а разом з тим - навернення до нової віри усіх інших поступово підкорених східнослов'янських і не тільки земель та gentes між Карпатами на заході та Волгою на сході, а також від Новгороду на півночі та причорноморського узбережжя на півдні, розширювалася й географія укладення матримоніальних зв'язків із сусідніми суверенами. Десятки княжних упродовж X-XIV ст. виїхало лише до країн Західної Європи. Про життя деяких з них залишилося немало писемних свідчень, портретних зображень та реальних артефактів, які, крізь призму матеріальної культури, відтворювали окремі сторінки біографії цих жінок.

До середини XIV ст. найбільше знаємо про долю й оточення трьох осіб: доньки великого київського князя Ярослава Володимировича - Анни, королеви Франції (Anna, Agnesa, 1051-1060)¹, дружини Генріха І (Henri, 1008-1060) та після його смерті - графа Рауля де Крепі (Raoul de Crepy, f 1074); доньки колишнього новгородського князя Ярослава Володимировича (бл. 1155-1165 - кінець 1205-1209) - Ґримислави (Grimislaua)², краківсько-сандомирської княгині (1208/1209-1211 - до 1227), вдови польського володаря Лешека Білого (Lestko Albus, 1184/1185-1227); і, врешті, доньки колишнього галицького князя Ростислава Михайловича (бл. 1223 - після 1264), а від 1247 р. господаря розташованої на півдні угорських володінь династії Арпадів Мачви - Кунеґунди (Cunegundis)³, королеви Чехії (1261-1278), дружини короля Пшемисла ІІ Оттокара (Primislaus, 1231-1278).

Найчастіше, як свідчать генеалогічні студії, руські князі впродовж ХІ-XIV ст. родичалися із Пястами. Відтак, немає нічого дивного, що однією із княгинь, про яку відомо після її заміжжя найбільше - дружина, а згодом вдова польського володаря Лешека Білого Ґримислава. А, в цілому, русько-польські шлюби XI-XIV ст., пов'язані із виїздом княжних з династії Рюриковичів до земель Пястів, відповідно до цілого ряду ґрунтовних досліджень, мають наступний вигляд .

1. Конкубінат Предслави з Болеславом Хоробрим (1018-?).

2. Казимир Відновитель та Добронега-Марія Володимирівна або Ярославівна (б. 1041-1058) .

3. БолеславІІ Сміливий та Вишеслава Святославівна (? 1067--? 1089).

4. Мешко ІІ Щедрий та Ruthenapuella, може Євдокія Ізяславівна (1088-1089).

5. Болеслав ІІІ Кривоустий та Збислава Святополківна (1102/1103 - до 1114).

6. Болеслав IV Кучерявий і Верхуслава Всеволодівна (1136-1150/1167).

7. сілезький князь Болеслав Високий та Звенислава Всеволодівна (1142 - до 1163).

8. Мешко ІІІ Старий і Євдокія Ізяславівна може Юріївна (1151-1154/ 1158-1159 - після 1198).

9. Одо, син Мешка ІІІ Старого та N донька Ярослава Володимировича або Володимира Ярославовича (до 1184/1187-?).

10. мазовецький князь Конрад і Агафія Святославівна (1207-1208/1209-1247).

11. Лешек Білий та N донька Інгваря Ярославовича (1207-1208).

12. Лешек Білий та Ґримислава Ярославівна (1208/1209-1211 - до 1227).

13. Болеслав Конрадович та Анастасія Олександрівна (до 1245-1248).

14.Земовит Конрадович та Переяслава, може Данилівна (1251/1255-1262).

15.Лешек Чорний та Ґрифіна Ростиславівна (1265-1271/1274).

16.Битомський князь Казимир і Гелена Львівна (до 1278-1312).

17.Земовит Казимирович та Анастасія Львівна (1296/1300-1312).

18.Тройден і Марія Юріївна (до 1309-1341).

З-посеред перелічених шлюбів попри, найбільшу кількість писемних та матеріальних джерел, які засвідчили життя дворі вдови Лешека Білого Ґримислави, певне уявлення можна також скласти про оточення ще однієї непересічної постаті польсько-руської середньовічної історії Ґрифіни (Аґрипини) Ростиславівни (Griffa, Griffma, біля 1249 - між 1305/7-1309).

З огляду на не настільки добре досліджену генеалогію Ольговичів (як, наприклад, волинських Мстиславовичів чи навіть галицьких Ростиславовичів), до роду яких належав Ростислав Михайлович (біля 1219 - після 1264) та його діти, біографія Ґрифіни, як і її батька, братів і сестер, потребує глибшого та комплекснішого вивчення. Одним із перших її належність до Пястів через одруження із сєрадзьким правителем Лешеком Чорним (Lestko Niger, 12411288) наприкінці ХІХ ст. дослідив польський історик Освальд Бальзер⁵. Окремі біографічні відомості про саму княгиню на її шлюб згодом доповнили Ян Тенговський та Казімеж Яшінський⁶.

Матримоніальний союз, датований Анналами Траски 1265 р.⁷, дозволяє зробити висновок про його укладення після смерті батька нареченої. Тому, частково перефразовуючи й доповнюючи слова Я. Тенговського, одруження Лешека із Ґрифіною не до кінця виглядало повноцінним на тлі русько-польських міждинастичних відносин ХІІІ ст., адже батько (чи його оточення на чолі із матір'ю - донькою короля Угорщини Бели IV (Bela, 1206-1270), принцесою, господаркою Мачви, Анною), хоча й належав до Рюриковичів, видавав свою дитину заміж поза межами вотчинних земель⁸. Відтак, на перший погляд, шукати серед оточення княжни когось із попереднього місця проживання сім'ї у Києві, Чернігові, Перемишлі, Галичі чи Луцьку (духівників і вельмож, які могли супроводжувати родину під час систематичних переїздів упродовж 1235-1247 рр., доки та не осіла на півдні угорських земель) виглядало б відвертою авантюрою.

Однак одружений близько 1242 р. із донькою Бели IV Анною і оселений після 1247 р. у Мачві (тепер - не локалізована місцевість Воєводини, Сербія) князь Ростислав не вперше брав участь у подібних делікатних справах. За результатами Віденської угоди 1260 р. щодо поділу спадщини династії австрійських герцогів Бабенбергів, Арпади у якості гаранту дотримання договору ініціювали шлюб чеського короля Пшемисла ІІ Оттокара (Primislaus, 1231-1278) зі старшою Ростиславівною - Кунеґундою (Cunegundis, f 1285).

Королева Кунеґунда одна із найбільш опривілейованих увагою хроністів⁹ та авторів актового матеріалу жінок королівства XIII-XIV ст.¹⁰. Освіченість та активне листування першої дами Чехії підтверджена величезним за обсягом матеріалом, серед адресатів якого - супруг, німецькі володарі та їхні дружини тощо¹¹. Етнічність оточення цієї жінки упродовж двох найяскравіших періодів її діяльності 1261-1278 і 1278-1285 рр. продовжує залишалися невстановленою, хоча про особистого духівника, послів королеви та інших придворних джерела повідомляли неодноразово . За замовчування чеська історична наука певне вважає цих людей представниками місцевої знаті. На загал до загибелі чоловіка у битві на Моравському полі 26 серпня 1278 р. кількість куріалів, за нашими підрахунками, становила щонайменше 20 занотованих документами осіб.

Зокрема у конфірмаційній грамоті Кунеґунди Вишеградській церкві (тепер - місто Прага, Чеська Республіка) щодо земель села Budech (тепер - мабуть, топонім у околицях міста Прага, Чеська Республіка), виданому 15 червня 1262 р. свідками записані кілька осіб, походження яких особливо цікаве. Крім матері (venerabilis mater nostra Anna de Galatia, de Machow et de Bosna) іншими близькими вінценосній особі записані скарбник Андрій (Andreas summus camerarius) підчаший Домаслав (Domazlaus pincerna), придворний маршал Судислав (Sdizlaus marsalcus) та інші, деякі з яких не названі за іменами¹³. При королеві за потреби перебував сповідник-домініканець Захарія¹⁴ і брат того ж ордена на ймення Протива Ім'я Протива (Protiba), зокрема, серед знатних вельмож зустрічається в оточенні чеського і моравського князя Беджиха (Fridericus, 1172-1173, 1178-1189) нобілів Руса і Держислава упродовж 80-90-х рр. ХІІ ст., а також відоме в історії роду Russoni de Luticz XIV ст. Не факт, що іменослов із кореневою основою на Rus-має стовідсоткове відношення до нашої проблеми, втім, не врахувати окреслених випадків також було б невірно. (див.: Волощук М.М. “Русь” в чешских землях (Богемия, Моравия, Силезия) XI-XIV вв.: избранные проблемы / М. Волощук // Rossica antiqua. - СПб., 2014. - № 2. - С. 24)..

Не дивлячись на слов'янський іменослов однозначно залічити усіх близьких королеві Кунеґунді до умовного “руського світу” некоректно, адже їхнє угорське або й чеське походження також цілком можливе, і навіть доволі природне, враховуючи обставини укладення цього шлюбу. Але й руського супроводу доньки Ростислава Михайловича у Прагу під час одруження 1261 р. відкидати не варто, бо князя до угорських земель, починаючи з 1242 р., точно супроводжувала невстановленої кількості свита колишніх чернігівських і галицьких бояр, зокрема й духівники¹⁵. Вистачало вихідців з Русі й серед мендикантів - францисканців та домініканців, які подекуди користувалися повагою і увагою Рюриковичів не тільки у власних землях, а й поза ними¹⁶.

Наведений приклад неоднозначності походження найближчого оточення королеви Кунеґунди дозволяє припустити схожість у випадку зі шлюбом її молодшої сестри та Лешека Чорного.

Придворне життя Ґрифіни в подружжі 1265-1271/1274 рр., до смерті колишнього чоловіка 1288 р. та після неї - terminus ante quem 1305/7-1309 р., коли княгиня померла, відоме добре за польськими наративами¹⁷, агіографіями¹⁸ та актами¹⁹, зокрема виданими й нею ж²⁰. Узагальнення й доповнення життєпису жінки певною мірою довершив польський автор XV ст. Ян Длугош²¹. Народження жінки історики зазвичай датують найраніше 1246 р.²², тобто, імовірно в часі проживання батьків на кордоні з Галицькою землею у східних комітатах Угорщини. Втім, видання заміж Ґрифіни відбувалося вже після смерті батька, й, як відтворюють джерела, протікало не вельми успішно. Один із найдраматичніших, з одного боку, а з іншого - найанекдотичніших випадків, який врешті решт призвів до розлучення, нездатність чоловіка зачати дитину. Розлого цей сюжет відображений Я. Длугошем²³.

У вище означені періоди перебування доньки Ростислава Михайловича в польських землях 1265-1271/1274 і 1271/1274-1288 рр., відповідно, нам не відомі випадки безпосереднього ведення княгинею офіційного діловодства. Один із перших, уцілілих актів Ґрифіни датується 31 січня 1293 р.²⁴. За ним, а також іншими її дипломами 1293-1299 рр. легко відтворити оточення на той час уже вдови Лешека Чорного, про етнічність якого говорити дійсно вельми важко, навіть вдаючись до глибшого аналізу імен, предикатів, прізвиськ та урядів. Задля хоча б гіпотетичної класифікації таких, наближених до курії краківської княгині осіб, їхніх урядів й посад, ми поділили наступним чином:

a) з, радше, польськими іменами (або польського походження), руських варіантів яких не зустрічаємо в літописанні;

b) із теоретичною (sic!) можливістю латинізації або подвійного вживання в землях як Пястів так і Рюриковичів;

c) радшенепольські;

d) такі, що важко піддаються окресленню.

Таблиця № 1

Із перелічених осіб імена деяких синхронізуються з іменами, наприклад, галицького й волинського боярства (Філіп, Щепан, Микула та інші), втім зі стовідсотковою впевненістю засвідчувати їхнє непольське походження не можна. В землях Пястів такі ж імена чи прізвиська (lasczorka/Iascorka, наприклад) були часто вживаними.

Узагальнено оточення Ґрифіни згадується Я. Длугошем. Зокрема, під час похоронів Болеслава Сором'язливого 1279 р. Лешек Чорний і Ґрифіна брали участь у складі чисельної групи вельможних осіб, серед яких могли бути не лише поляки²⁶. Імовірно саме так опис поховання став відомий авторові так званого Галицько-Волинського літопису: “Тогож літа престависа великии кназь Краковьскии Болеславъ добръ и тихии кроткии смиреныи незлобивыи поживъ же літа много и тако во старости добрі иде ко Гоу тіло же его спратавше положиша е во цркви стго Франьцишка в городі Кракові І”²⁷. У 1285 р. під час заколоту проти краківського князя і його дружини ті були змушені переховуватися у міській фортеці з незначним оточенням, походження якого невідоме²⁸. Імовірно саме ці люди супроводжували подружжя до Угорщини під час татарського нападу на польські землі 1288 р.²⁹. Про відправлення якихось послів до чеського короля, племінника Ґрифіни - Вацлава ІІ (Venceslaus f 1305) із проханням обійняти престол у Кракові, Я. Длугош згадав також під 1291 р.³⁰. Відзначає чисельне оточення княгині й дослідник канцелярії Лешека Чорного Зиґмунд Мазур, який, втім, не конкретизував етнічну належність цієї знаті³¹. Точно відомо, що серед наближених до жінки вельмож певний час перебував ймовірно рідний брат Ґрифіни - Прокоп, єпископ Кракова упродовж 1293-1295 рр. Під час міжнародної конференції “Польща, Русь і Угорщина X--XIV ст. в міжнародних відносинах”, що 16-17 червня 2014 р. проходила в Інституті історії Польської академії наук у Варшаві автор цих рядків запропонував версію походження краківського владики Прокора з родини колишнього галицького князя Ростислава Михайловича - батька дружини польського князя Лешека Чорного Ґрифіни. Відтак Прокоп був її рідним братом. Стаття під назвою “Єпископ Кракова Procopius de Russia (1293-1295 рр.): етнічність та генеалогічна належність” має підсумувати результати нашого виступу на цій конференції..

Вдову польського володаря Вацлав ІІ після невдалої спроби заволодіти польськими землями відвіз до Праги, де та й померла після 1303 р.³².

Отже, із уцілілих досі джерельних свідчень про шлюб та оточення доньки руського князя та господаря Мачви Ростислава Михайловича Ґрифіни можемо скласти доволі умовну “мозаїку” придворного життя у шлюбі з Лешеком Чорним, в якій чимало сегментів досі з об'єктивних причин залишаються невідомими. Етнічність тринадцятьох відомих з оточення княгині осіб - одне із таких проблемних питань. Відсутність належної кількості характерних окреслень, за якими можна було б реконструювати походження хоча б частини з них - типова для даного періоду історіописання польських земель. Етноніми типу Ruthenus стають властивими для джерел наративного жанру та офіційного діловодства (роботи канцелярій), радше у другій половині XIV-XV ст. Лише вкрай обережно (sic!) можна припустити, що носії імен Nicolaus (Микола або Микула), Philippus (Філіп), Stephanus (Степан, Щепан) могли б потрапити до оточення краківської княгині з числа руської знаті її батька.

княгиня ґрифіна ростислав руський

Література

1. Див. найважливіші студії, присвячені доньці Ярослава Володимировича: Labanoff A. de Rostoff. Recueil de pieces historiques sur la reine Anne ou Agnes epouse de Henri Ier, roi de France, et fille de Iaroslav Ier, grand-duc de Russie / de Rostoff A. Labanoff. - Paris: Typographie de Firmin-Didot, 1825. - 60 p.; Caix de Saint-Aymour A. Anne de Russie, reine de France et comtesse de Valois au Xle siecle / A. Caix de Saint-Aymour. - Paris: Honore Champion Libraire, 1896. - deuxieme edition. - 117 p.; Bautier R.-H. Anne de Kiev, Reine de France et la politique royale au XI^e siecle. Etude critique de la dokumentation / R.-H. Bautier // Revue des etudes slaves. - Paris, 1985. - T. LVII. - F. 4. - P. 539-564; Мусин А. Анна Киевская: между историей и историографией / А. Мусин // Княжа доба: історія і культура. - Львів, 2014. - Вип. 8. - С. 145-172; див. також науково-популярний нарис про Анну Ярославну: Dolorme Ph. Anne de Kiev. Epouse d'Henri Ier mere de Philippe Ier / Ph. Dolorme. - Histoire des Reines de France. - Paris: Pygmalion, 2015. - 272 p.

2. Zablocki W. Grzymyslawa Ingwarowna, ksizna krakowsko-sandomierska / W. Zablocki. - Krakow: Universitas, 2012. - 181 s.

3. Novak J.B. Kritika listare kralovny Kunhuty / J.B. Novak // Sbormk praci historickych. K sedesatym narozeninam dvor. rady prof. dra Jaroslava Golla / [red. J. Bidlo, G. Friedrich, K. Krofta]. - v Praze: Nakladem hist. klubu, 1906. - S. 124-152; Mendl B. Listy kralovny Kunhuty krali Premyslovi / B. Mendl. - Praha: Emporium, 1921. - 69 s.; Mendl B. Listy kralovny Kunhuty krali Premyslovi / B. Mendl. - Praha: Akropolis, 1997. - 55 s., Libor J. In ordine Cruciferorum Christo militavit. K osudhm Jeska, syna Zavise z Falkenstejna a kralovny Kunhuty / J. Libor // Cesky casopis historicky. - 2000. - R. 98. - C. 3. - S. 453-475. в тому числі - науково-популярний огляд життя королеви Чехії: Лужницький Г. Любов і політика княжни руської і королеви чеської. Сторінка із чесько-українських взаємин ХІІІ ст. / Г. Лужницький // Хроніка 2000. Український культурологічний альманах. - К., 2000. - Вип. 35-36. - С. 90-93.

4. Balzer O. Genealogia Piastow / O. Balzer. - Krakow: Avalon, 2005. - S. 161-162, 164, 220, 283, 295, 478, 581-583, 602-606, 759-760; Jasinski K. Ksi^zna dobrzynska Anastazja i jej regencja / K. Jasinski // Ojczyzna blizsza i dalsza. Studia historyczne ofiarowane Feliksowi Kirykowi w szescdziesi rocznic urodzin / [red. J. Chrobaczynskiego, A. Jureczki i M. Sliwy]. - Krakow: Secesja, 1993. - S. 425-433; Tgowski J. Kontakty rodzinne dynastow polskich i ruskich w sredniowieczu / J. Tgowski // Mi^dzy sob.

5. Szkice historyczne polsko-ukrainskie / [red. T. Chynczewskiej-Hennel i N. Jakowenko]. - Lublin: Instytut Europy Srodkowo-Wschodniej, 2000. - S. 7-36; Jasinski K. Rodowod Piastow malopolskich i kujawskich / K. Jasinski // Biblioteka Genealogiczna / [red. M. Gornego, Poznan]. - Wroclaw: Wyd-wo Historyczne, 2001. - T. 3. - S. 29, 36-37, 67-70, 99-104, 130-132; Назаренко А. Древняя Русь на международных путях: Междисциплинарные очерки культурных, торговых, политических связей ІХ-ХІІ вв. / А. Назаренко. - М.: Языки русской культуры, 2001. - С. 547-548, 563, 565, 581; D^browski D. Rodowod Ro- manowiczow ksizt halicko-wolynskich / D. D^browski. - Poznan ; Wroclaw: Wyd-wo Historyczne, 2002. - S. 217-226, 232-240, 243; Jasinski K. Rodowod pierwszych Piastow / K. Jasinski. - Poznan: Wyd-wo Poznanskiego Towarzystwa Przyjaciol nauk, 2004. - S. 139, 181, 189, 229, 233, 241-242; Войтович Л. В. Княжа доба на Русі: портрети еліти / Л. Войтович. - Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2006. - С. 272-273, 350, 357-358, 411, 469, 501, 506-507, 523; Dbrowski D. Dwa ruskie malzenstwa Leszka Bialego. Karta z dziejow Rusi halicko-wolynskiej i stosunkow polsko-ruskich w pocz^tkach XIII wieku / D. Dbrowski. // Roczniki historyczne. - 2006. - R. 72. - S. 78, 85, 91; Jasinski K. Rodowod Piastow slskich. Piastowie wroclawscy, legnicko-brzescy, swidniccy, zi^biccy, glodowscy, zaganscy, olesniccy, opolscy, cieszynscy i oswiencimscy / K. Jasinski. - Krakow: Avalon, 2007. - S. 63; Dbrowski D. Genealogia Mscislawowiczow. Pierwsze pokolenie (do polowy XIV wieku) / D. Dbrowski. - Krakow: Avalon, 2008. - S. 202, 207, 319-320, 380, 389-399, 588, 621, 656-669, 780; Pac G. Kobiety w dynastii Piastow. Rola spoleczna Piastowskich zon i corek do polowy XII wieku - studium porownawcze / G. Pac. - Torun: Wyd-wo naukowe Uniwersytetu Mikolaja Kopernika, 2013. - S. 185-186; Домбровский Д. Генеалогия Мстиславичей. Первое поколение (до начала XIV в.). Издание исправленное и дополненное / Д. Домбровский. - СПб.: Дмитрий Буланин, 2015. - С. 344-348, 379-384, 412-422, 642-648, 681-695, 715-725, 729-731, 742.

6. Balzer. O. Op. cit. - S. 581-583.

7. Tgowski J. Kontakty rodzinne. - S. 28-29; Jasinski K. Rodowod Piastow malopolskich i kujawskich. - S. 99-104.

8. “Князь Лешек за дружину взяв собі Грифіну”, “Dux Lestko duxit Griphinam uxorem suam”, Rocznik Traski // Monumenta Poloniae historica (далі - MPH): in 6 t. / [ed. A. Bielowski]. - Lwow: Nakladem wlasnym, 1872. - T. 2. - S. 839.

9. T^gowski J. Kontakty rodzinne. - S. 28.

10. Versovane letopisy // Fontes rerum Bohemicarum (далі - FRB) / [ed. J. Emler]. - v Praze, 1882. - T. 3. - S. 233; Die Pehemische Cronica dewcz // FRB / [ed. J. Emler]. - v Praze, 1882. - T. 3. - S. 288; Letopisove Jindficha Heimburskeho // FRB / [ed. J. Emler]. - v Praze, 1882. - T. 3. - S. 320; Neplacha, opata Opatov- skeho, kratka kronika Rimska a Ceska // FRB / [ed. J. Emler]. - v Praze, 1882. - T. 3. - S. 474-475, 477; Kronika Jana z Marignoly // FRB / [ed. J. Emler]. - v Praze, 1882. - T. 3. - S. 571; Petra Zitaskeho kronika zbraslavska // FRB / [ed. J. Emler]. - v Praze, 1884. - T. 4. - S. 4, 12, 22-26; Kronika Benese z Weitmile // FRB / [ed. J. Emler]. - v Praze, 1884. - T. 4. - S. 459-460.

11. Regesta diplomatica nec non epistolaria Bohemiae et Moraviae: In 6 p. / [opera J. Emler]. - Pragae, 1882. - Pars 2 (1253-1310). - S. 129, 137, 201, 207, 226-227, 290-291, 305, 441, 486, 496, 520-521, 526, 529, 549, 577, 587, 593, 740, 873, 978-979, 1019, 1060, 1184.

12. Ibidem. - S. 146-147, 199, 227, 248-249, 290-291, 491-492, 495, 500, 516-518, 520, 528, 545, 579, 978, 1069, 1075, 1176-1177, 1228-1229.

13. Ibidem. - S. 147, 248-249, 545.

14. Ibidem. - S. 147.

15. Ibidem. - S. 249.

16. Див. зокрема деякі випадки, які, втім, вимагають докладнішого вивчення (Волощук М. “Русь” в Угорському королівстві (ХІ - друга половина XIV ст.): суспільно-політична роль, майнові стосунки, міграції / М. Волощук; [відп. ред. Л.В. Войтович]. - Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2014. - С. 177, 268-269, 373, 379).

17. Див.: Стасюк А. Миссии францисканцев на Русь и в Золотую Орду в середине - второй половине XIII в. / А. Стасюк // CR / [pod red. V. Nagirnego]. - Krakow, 2013. - Series I. - V. 3. (Rus' during the epoch of Mongol invasions (1223-1480). Publication after 3^rd International Conference, Warsaw, 15-17* November 2012). - S. 114-115; Его же. Доминиканцы и францисканцы на страницах Галицко-Волынской летописи / А. Стасюк // CR / [pod red. V. Nagirnego]. - Krakow, 2014. - Series I. - V. 4. (Rurikids in dynastic relations: politics, customs, culture, religion (10^th- 16^th c.). Publication after 4^th International Conference, Mogilno, 14-16* November, 2013). - S. 194-196.

18. Rocznik Traski. - S. 839, 841, 843, 846, 851; Rocznik franciszkanski krakowski // MPH: in 6 t. - Lwow: W Komisie ksi§garni Gubrynowicza i Schmidta, 1878. - T. 3. - S. 51; Rocznik malopolski // MPH: in 6 t. - Lwow: W Komisie ksi^garni Gubrynowicza i Schmidta, 1878. - T. 3. - S. 171, 173-175, 185.

19. Vita sanctae Hedwigis ducissae Silesiae (Vita maior, vita minor, genealogia) / [wydal Dr. A. Semkowicz] // MPH. - Lwow: Nakladem Akademii Umiej^tnosci w Krakowie, 1888. - T. 4. - S. 650; Vita et miracula sanctae Kyngae ducissae Cracoviensis / [wydal Dr. W. K^trzynski]] // MPH. - Lwow: Nakladem Akademii Umiej^tnosci w Krakowie, 1888. - T. 4. - S. 728.

20. Kodeks dyplomatyczny Malopolski (далі - KDM) / [ed. F. Piekosinski]. - Krakow: Nakladem Akademii umijetnosci Krakowskiej, 1876. - T. 1: 1178-1386. - S. 133; KDM / [ed. F. Piekosinski]. - Krakow: Nakladem Akademii umijetnosci Krakowskiej, 1886. - T. 2. - S. 187, 207.

21. KDM. - T. 1. - S. 159-161; KDM. - T. 2. - S. 189-194, 199-200.

22. Dlugossii Joannes. Annales seu Cronicae incliti regni Poloniae: in 10 libres / Joannes Dlugossii ; [komit. red. Z. Kozlowska-Budkowa i in.]. - Warszawa: PWN, 1975. - Lib. 7-8. - S. 146, 175, 189, 206, 235, 247, 254255, 262-263.

23. Jasinski K. Rodowod Piastow malopolskich i kujawskich. - S. 100.

24. Dlugossii Joannes. Op. cit. - Lib. 7-8. - S. 189.

25. KDM. - T. 2. - S. 189-191.

26. У даному випадку важко сказати, хто допустився помилки, двічі записавши ім'я урядника Павла в акті від 2 листопада 1293 р.: нотар Микола чи польський дослідник Францішек Пєкосіньський при упорядкуванні актів 1886 р. Але, імовірно, в оточенні Ґрифіни було двоє урядників Павлів, патронім одного з яких - filius Threbe, відомий.

27. Dlugossii Joannes. Op. cit. - Lib. 7-8. - S. 206.

28. Ипатьевская летопись // ПСРЛ / [c предисловием Б.М. Клосса]. - М.: Языки славянской культуры, 2001. - Т. 2. - Изд. 2. - Стб. 880.

29. Dlugossii Joannes. Op. cit. - Lib. 7-8. - S. 235.

30. Ibidem. - S. 247.

31. Ibidem. - S. 263. Див. також: Barciak A. Czechy a ziemie poludniowej Polski w XIII oraz w pocztkach XIV wieku. Polityczno-ideologiczne problemy ekspansji czeskiej na ziemie poludniowej Polski / A. Barciak. - Katowice: Uniwersytet Slski, 1992. - S. 116-117.

32. Mazur Z. Studia nad kancelari ksicia Leszka Czarnego / Z. Mazur. - Wroclaw: Zaklad narodowy imienia Ossolinskich, 1975. - S. 94-95, 172.

33. Jasinski K. Rodowod Piastow malopolskich i kujawskich. - S. 102.

Размещено на Allbest.ru