Студентство в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.): історіографія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Студентство в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.): історіографія

07.00.06 - історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

кандидата історичних наук

Грицик Лариса Юріївна

Переяслав-Хмельницький, 2017

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Коцур Анатолій Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри етнології та краєзнавства

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Ластовський Валерій Васильович, Київський національний університет культури і мистецтв, професор кафедри міжнародних відносин;

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Кузьменко Андрій Володимирович, Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», завідувач науково-дослідного відділу «Музей історії архітектури Середньої Наддніпрянщини нового та новітнього часу»

Захист відбудеться 6 жовтня 2017 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.053.02 у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» за адресою: 08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30, конференц-зал ім. В. О. Сухомлинського.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30).

Автореферат розісланий 5 вересня 2017 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент А.М. Зленко

Анотація

Грицик Л. Ю. Студентство в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.): історіографія. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Переяслав-Хмельницький, 2017.

Здійснено комплексне історіографічне дослідження студентства в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано основні етапи, напрями й особливості наукової розробки теми. Виявлено, систематизовано і класифіковано джерельний комплекс, охарактеризовано основні теоретико-методологічні засади наукових досліджень проблеми. Розкрито історіографічно-термінологічну сутність поняття «студентський рух».

З'ясовано особливості оформлення студентства як окремої соціальної групи в Російській імперії та, зокрема, Наддніпрянщині в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Акцентовано увагу на феноменальності власне українського студентського руху зазначеного періоду, розкрито погляди науковців на нього як непересічне соціально-політичне явище суспільного життя Російської імперії загалом.

На основі здійсненого історіографічного аналізу встановлено закономірності дослідження студентства як учасника націотворчих процесів у Наддніпрянській Україні другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Розкрито особливості історіографічної інтерпретації другої половини ХІХ - початку ХХІ ст. місця наддніпрянської освіченої молоді в загальнодемократичних процесах у Російській імперії. Окреслено на основі наявних праць недостатньо вивчені аспекти, визначено напрями майбутніх дослідницьких пошуків.

Ключові слова: історіографія, історіографічний процес, вітчизняна історична наука, студентство, студентський рух, соціально-політичне явище, Наддніпрянська Україна.

Аннотация

Грицик Л. Ю. Студенчество в общественно-политической жизни Поднепровской Украины (вторая половина XIX - начало ХХ вв.): историография. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - ГВУЗ «Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды», Переяслав-Хмельницкий, 2017.

Осуществлено комплексное историографическое исследование студенчества в общественно-политической жизни Поднепровской Украины второй половины XIX - начала ХХ вв. Проанализированы основные этапы, направления и особенности научной разработки темы. Выявлен, систематизирован и классифицирован комплекс источников, охарактеризированы теоретико-методологические основы научных исследований проблемы. Раскрыто историографическо-терминологичную сущность понятия «студенческое движение».

Выяснены особенности оформления студенчества как отдельной социальной группы в Российской империи и, непосредственно, Поднепровской Украины во второй половине XIX - начале ХХ вв. Акцентировано внимание на феноменальности украинского студенческого движения указанного периода, расскрыты его оценки учеными как неординарного социально-политического явления в общественной жизни Российской империи.

На основании проведенного историографического анализа выявлено закономерности исследования студенчества как участника нациотворческих процессов в Поднепровской Украине второй половины XIX - начала ХХ вв. Расскрыто особенности историографической интерпретации второй половины ХІХ - начала ХХI вв. места поднепровской образованной молодежи в общедемократических процессах в Российской империи. Определены на основании имеющихся работ недостаточно изученные аспекты проблемы, очерчены направления её дальнейших исследований.

Ключевые слова: историография, историографический процесс, отечественная историческая наука, студенчество, студенческое движение, социально-политическое явление, Поднепровская Украина.

Annotation

Hrytsyk L. J. The studentstvo in the sociopolitical life of Dnieper Ukraine (second half of the XIXth - beginning of the XXth century): historiography. - On the rights of manuscript.

A thesis is submitted for obtaining a Candidate Degree in history, by speciality 07.00.06 - Historiography, Source Study and Special Historical Disciplines. - SHEE «Pereyaslav-Khmelnytsky National Pedagogical Hryhorij Skovoroda University», Pereyaslav-Khmelnytsky, 2017.

The thesis presents for the first time in the domestic and foreign scholarly research the complex historiographic study of the studentstvo (the studentry) in the sociopolitical life of Dnieper Ukraine in the second half of the XIXth - beginning of the XXth century. The paper outlines and analyses three historiographic stages of the scholar research: pre-revolutionary (1860-1917), Soviet (1920-1991) and modern stage (1991-2017). Within these stages the following seven substages were singled out: 1860-1905; 1905-1917; 1920s; beginning of 1930 - end of 1950; 1960-1980; 1991-2004; 2005-2017). It is proved that the research of the studentstvo of Dnieper Ukraine at the modern stage is characterized by the qualitative and quantitative enrichment of the historical knowledge towards its social sphere, it helped to review the Soviet interpretation of the studentstvo's peculiarities, to improve the political part of the student movement as well as to overcome the one-sided representation of issues, to deepen knowledge of its backgrounds and reasons. The study introduces the peculiarities of the purely historiographic research of the Dnieper Ukrainian studentstvo, which depict the main tendencies of the world and Ukrainian historical thought in the interpretation of sociopolitical historical issues in the Russian Empire in general as well as in Dnieper Ukraine in particular. In the process of research the body of sources was established. It is stated that at the end of the XXth - at the beginning of the XXIst century the historiographic sources on the topic were systematic enriched by the attraction of the new documents and materials into the particular historical studies of its certain aspects, the laws and regulations' publications of the educational process organisation in certain universities of Dnieper Ukraine, memoirs of the faculty and students themselves. The paper characterizes the main theoretic-and-methodological grounds of the issue examination, defines historiographic and methodological essence of the notion «student movement».

The study introduces the historiographic representation peculiarities of the studentstvo as certain social group in Russian Empire and particularly in Dnieper Ukraine in the second half of the XIXth - beginning of the XXth century. It focuses on the phenomenon of the particular Ukrainian student movement in the second half of the XIXth - at beginning of the XXth century, represented through interweaving, interaction and manifestation of that part of intelligentsia at the time as a participant in the educational, social and nation-building processes. The thesis outlines the historical reconstruction peculiarities of significant formation features of the particular Ukrainian worldview of Dnieper Ukrainian students - romantic tendencies of the nineteenth century, the notion of the so-called «Ukrainophilia», the khlopomany movement, the hromada movement, ethno-cultural peculiarities of the university environment in Dnieper Ukraine, «council» tendencies in the relations between the students of higher educational institutions in Ukrainian lands, that was ruled by two totally different empires. The study implies the peculiarities of historiographic interpretation in the second half of the XIXth - beginning of the XXth century of the role of Dnieper Ukrainian educated youth in common democratic movements in Russian Empire: the spread of social democratic ideas among the student environment in Dnieper Ukraine, the place of particularly Dnieper Ukrainian students in the revolutionary events of the early XXth century, sociopolitical position of students of other nationalities, key moments of their participation in the public-political life in the second half of the XIXth - at the beginning of the XXth century. The paper outlines on the basis of present studies the insufficiently researched aspects and defines the key issues to be further developed.

Key words: historiography, historiographic process, domestic scholarly research, studentstvo (studentry), student movement, sociopolitical notion, Dnieper Ukraine.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У будь-якій державі однією із ключових засад її духовно-культурного розвитку є історичний досвід самоствердження та самореалізації як нинішнього, так і попередніх поколінь в особистісному та національному планах. Необхідною умовою розвитку ціннісної сфери суспільства постає освіта, яка завжди відбиває культурні орієнтири на певних етапах його розвитку. Друга половина ХІХ - початок ХХ ст. в історії України є часом активного розвитку, трансформацій та появи нових якостей її суспільно-політичного життя. Визначальне місце в означених процесах належить оформленню інтелігенції, світоглядні позиції якої, відповідно до тогочасного політичного статусу українських земель, поєднували характерні для модерного часу проімперські та національні тенденції. Ключову роль у відображенні протестних настроїв тогочасного суспільства відіграла освічена молодь, насамперед, вузівська. Історичні факти й останні події в Україні переконливо доводять, що студентство було і залишається «авангардним» суб'єктом її суспільно-політичної сфери. Сучасний формат вітчизняного студентського руху проілюстрували події «Революції на граніті», Помаранчевої та «Революції гідності».

Дослідження історичного досвіду суспільно-політичної діяльності українського студентства має непересічне значення для соціокультурної функції вітчизняної історіографії. Вивчення загальних тенденцій української суспільно-політичної історії на новітньому етапі (в контексті проблем національного відродження та українського національного руху) потребує їх конкретизації через переосмислення псевдонаукових підходів радянської історіографії стосовно національно-патріотичної діяльності вузівської молоді в Наддніпрянській Україні, що становить один із ключових аспектів об'єктивної інтерпретації даних явищ. Соціально-політична природа означеного руху зумовлювала його широке висвітлення в історичній літературі документального, публіцистичного, наукового конкретно-історичного характеру без системного історіографічного осмислення. Тому актуальність розробки обраної тематики зумовлюється відсутністю в історіографії дослідження, в якому здійснювався б комплексний історіографічний аналіз наукового доробку з даної проблеми на фоні суспільно-політичного життя та методологічних основ розвитку історичної науки України кінця ХХ - початку ХХІ ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка - «Україна в загальноєвропейських історичних процесах: пошуки цивілізаційного вибору» (державний реєстраційний номер № 16БФ046-01).

Об'єктом роботи є сукупність основних груп історіографічних джерел, що стосуються Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст., де прямо чи опосередковано висвітлено місце вузівської молоді в її суспільно-політичному житті.

Предметом дослідження є відображення студентства в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. в історичній літературі: особливості становлення та нагромадження історичних знань з проблеми, закономірності та провідні тенденції означеного процесу. студентство соціальний загальнодемократичний україна

Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні й історіографічному аналізі наявного комплексу публікацій про студентство в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст., концептуальних та змістовних особливостей відображення досліджуваної проблеми в історичній літературі, пов'язаних із методологією наукового пошуку та розвитком історичної науки з другої половини ХІХ ст. до сьогодення, з'ясуванні стану, повноти і достовірності досліджень, виявлення недостатньо вивчених питань, окреслення напрямків подальшого опрацювання теми.

З огляду на мету у роботі визначені наступні дослідницькі завдання:

- з'ясувати особливості основних етапів наукової розробки проблеми в історіографії; виявити, систематизувати і дати характеристику основних груп історіографічних джерел з теми, розкрити інформаційні можливості джерельного комплексу; охарактеризувати основні теоретико-методологічні підходи її наукових досліджень;

- проаналізувати відображення в історичній літературі студентства як непересічної соціальної групи в суспільному житті Наддніпрянської України ХІХ - початку ХХ ст.;

- простежити закономірності наукової розробки ролі студентства у національному відродженні та націотворчих процесах на підросійських українських землях другої половини ХІХ - початку ХХ ст.; встановити ступінь об'єктивності та повноту висвітлення ідейно-організаційних і практичних аспектів участі студентської молоді Наддніпрянщини в українському національному русі означеного періоду;

- розкрити стан та провідні тенденції вивчення істориками місця студентства у громадсько-політичних реаліях Російської імперії загалом, та, зокрема, Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст.;

- окреслити недостатньо вивчені аспекти, напрямки майбутніх дослідницьких пошуків.

Хронологічні рамки дисертації мають конкретно-історичний та історіографічний виміри: а) межі реальних подій, пов'язаних із національно-політичною діяльністю студентської молоді на Наддніпрянщині: нижня межа - друга половина ХІХ ст. - обґрунтовується тим, що на сьогодні усталеною є точка зору щодо означеного періоду, який вважається початком нової фази національно-визвольного руху на українських землях, що поступово виходив на політичну арену. Друга половина ХІХ ст. характеризується виникненням і розгортанням діяльності об'єднань студентства, що ставили перед собою соціально-значущі завдання, їх ідейно-організаційне оформлення. Верхня хронологічна межа - початок ХХ ст. (до 1914 р.) - аргументується докорінними змінами умов суспільно-політичної діяльності вузівської молоді, появою її нових форм та методів у контексті переформатування цілей національного та загальнодемократичного рухів у зв'язку з початком Першої світової війни; б) межі зародження, розгортання і проведення самих наукових досліджень даної проблеми.

Географічні межі дослідження мають два виміри: перший - пов'язаний з територією Наддніпрянської України (Наддніпрянщини), її вузівськими центрами. Для даного означення застосовується умовний термін, «який виник в умовах поділу української етнографічної території між кількома державами та позначав ту частину України, яка входила до складу Російської імперії…».Енциклопедія історії України: у 10 т. / НАН України, Ін-т історії України. - К.: Наукова думка, 2010. - Т. 7. - С. 156. Другий стосується географії самих досліджень означеної проблематики та місця публікації їх результатів. У дисертації досліджуються праці зі вказаної теми, опубліковані як в Україні, так і за її межами.

Методологічною основою роботи є цивілізаційний підхід як сучасна основа теоретичного осягнення історичного процесу, наукові принципи системності, об'єктивності, всебічності, наступності, історизму. У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціально-історичні методи логічного та історіографічного аналізу, порівняння, типологізації, періодизації, історико-генетичний, історико-хронологічний, проблемно-хронологічний, біографічний, метод синхронного дослідження, системно-структурний метод і ретроспективного аналізу.

Наукова новизна полягає у постановці та втіленні авторської концепції наукового вивчення проблеми, за якою вперше: у вітчизняній та зарубіжній історичній науці здійснено системний та комплексний аналіз історіографії проблеми; введено до наукового обігу широке коло нових історіографічних джерел; залучено найновіші матеріали, які практично не підлягали історіографічному аналізу й на основі яких концептуально переглянуто ключові аспекти досліджуваної теми; доведено предметне представлення студентської тематики як вагомого фактору українського національного відродження та націотворення в українській та зарубіжній історіографії; показано історіографічну репрезентацію специфіки регіональних особливостей суспільно-політичної діяльності наддніпрянського студентства у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.; здійснено історіографічну реконструкцію загальноукраїнського виміру громадсько-політичного життя студентів в означений період, особливостей їхніх взаємовідносин на національному ґрунті; на основі науково-теоретичних узагальнень запропоновано визначення дефініції «студентський рух»; удосконалено: періодизацію проблеми з обґрунтуванням її у контексті розвитку вітчизняного історіографічного процесу, новітніх теоретичних підходів і методології; низку концептуальних підходів, оцінок, висновків, характерних для попередніх наукових досліджень, особливо в радянській історіографії; подальшого розвитку дістало: з'ясування внеску вітчизняних і зарубіжних вчених у дослідження означеної теми; визначення історичних та історіографічних аспектів, які обумовлюють перспективність подальшого вивчення проблеми.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні узагальнення, фактичні матеріали, оцінки й висновки дисертації можуть бути використані при написанні історіографічних праць з історії суспільно-політичного життя України другої половини ХІХ - початку ХХ ст., сприятимуть всебічному науковому осмисленню історії українського національного руху, можуть скласти основу спецкурсів відповідної тематики та бути використані в загальних курсах з вітчизняної історіографії та історії України. Виконане дослідження концентрує увагу дослідників на ще не вирішених завданнях, розробці актуальних проблем місця студентства в суспільно-політичному житті України другої половини XІХ - початку ХХ ст.

Апробація результатів дослідження здійснена на міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях: Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих учених «Дні науки історичного факультету» (м. Київ, 23 квітня 2015 р.); Х Всеукраїнська конференція молодих учених та спеціалістів «Історія освіти, науки і техніки в Україні», присвячена 150-річчю з часу заснування Полтавського товариства сільського господарства (м. Київ, 28 травня 2015 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Суспільні науки: історія, сучасний стан та перспективи досліджень» (м. Львів, 3-4 липня 2015 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні наукові дослідження різноманітних соціальних процесів сучасного суспільства» (м. Одеса, 11-12 вересня 2015 р.); Всеукраїнська наукова конференція «Шістнадцяті джерелознавчі читання «Архівна наука і освіта в незалежній Україні» (м. Київ, 24 листопада 2015 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Теоретичні, методичні і практичні проблеми соціології, історії та політології» (м. Херсон, 20-21 листопада 2015 р.); Всеукраїнська наукова конференція «Сімнадцяті джерелознавчі читання, присвячені 150-річчю з дня народження Михайла Грушевського» (м. Київ, 16 листопада 2016 р.).

Публікації. Основні результати дисертації оприлюднені у 14-ти авторських публікаціях, із них 6 - у вітчизняних фахових наукових виданнях, 1 - у зарубіжному, 7 - у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, дванадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Повний обсяг дисертації - 255 сторінок (із них - 200 сторінок основного тексту), список використаних джерел нараховує 488 найменувань (51 сторінка), 2 додатки (4 сторінки).

Основний зміст дисертації

У першому розділі «Історіографія, джерела та методологія дослідження» з'ясовано ступінь наукової розробки проблеми, визначено її історіографічні періоди, проаналізовано джерельну базу та відображено теоретико-методологічні засади дослідження.

У підрозділі 1.1 - «Стан наукової розробки проблеми» - проаналізовано особливості історіографічних праць з теми та з'ясовано результати її відображення в історичній літературі другої половини ХІХ - початку ХХІ ст.

Суто історіографічне вивчення проблеми еволюціонувало від бібліографічно-анотаційних оглядів літератури індивідуальних праць радянських істориків з історії студентського руху означеного часуГусятников П. Революционное студенческое движение в России. 1899-1907 / П. Гусятников. - М., 1971. - 264 с.; Щетинина Г. Студенчество и революционное движение в России. Последняя четверть ХІХ века / Г. Щетинина. - М.: Наука, 1987. - 239 с. до фундаментальних робіт з історіографії взаємовідносин вищих навчальних закладів з владою у контексті освітніх реформ в імперіїПосохов С. Образи університетів Російської імперії другої половини ХІХ - початку ХХ ст. в публіцистиці та історіографії / С. Посохов. - Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2006. - 368 с.; Шаравара Т. Реформи і контрреформи другої половини ХІХ - початку ХХ століття в Російській імперії: історіографія / Т. Шаравара. - К.: Ліра-К, 2011. - 486 с.. З кінця 1990-х рр. огляд стану наукової розробки означених питань, здебільшого, у вигляді розширених анотацій, подається у дисертаційних дослідженнях, які прямо чи опосередковано торкаються проблеми. Прикметно, що роботи сучасних російських істориківВахтерова О. А. Отечественная дореволюционная историография студенческого движения в России в конце XIX - начале XX века: автореф. дисc. на соискание уч. степени кандидата исторических наук: спец. 07.00.09 «Историография, источниковедение и методы исторического исследования» / О. А. Вахтерова. - СПб., 1998. - 22 с.; Ермаков А. В. Консервативное направление общественной мысли по вопросу просвещения России XIX в.: автореф. дисс. на соискание уч. степени кандидата ист. наук: спец. 09.00.03 «История философии» / А. В. Ермаков. - М., 1999. - 21 с. ґрунтуються переважно на російській історіографії, що формує однобічне висвітлення тематики, попри глибокий аналіз означеної історичної літератури. Сучасна українська історіографія поповнюється спеціальними розвідками, присвяченими студентському руху в конкретних вузівських центрах підросійської України.Гончарова Н. Студентський рух у підросійській Україні на межі ХІХ-ХХ ст.: історіографічний огляд проблеми / Н. Гончарова // Інтелігенція і влада. - 2008. - Вип. 13. - С. 177-189 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/iiv_2008_13_20; Фартучна Г. Участь студентів м. Києва в суспільно-політичному житті України початку ХХ ст.: дореволюційна та радянська історіографія / Г. Фартучна // Наукові записки з української історії. - 2007. - Вип. 10. - С. 185-199. Орієнтирами у дослідженні національного аспекту проблеми в історіографічному плані слугує доробок Я. КалакуриКалакура Я. Українська історіографія: Курс лекцій / Я. Калакура. - К.: Генеза, 2012. - 512 с., А. КоцураКоцур А. Український національно-політичний рух 1905-1914 рр. (історіографія проблеми) / А. Коцур // Питання історії України. Зб. наук. статей. - Чернівці, 2000. - Т. 4. - С. 86-96; Його ж. Ідея державності та інтелектуально-духовна еліта України ХІХ - початку ХХ ст. // Наукові записки з української історії: Зб. наук. праць. - Переяслав-Хмельницький, 2000. - Вип. 10. - С. 124-140., О. КупріянчукКупріянчук О. Політизація українського національного руху кінця ХІХ - початку ХХ ст.: до новітньої історіографії проблеми / О. Купріянчук // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. Історичні науки. - К., 2011. - Вип. 23. - С. 148-155. та ін.

У ході дослідження з'ясовано, що історіографія проблеми представлена трьома періодами (дореволюційним, радянським, сучасним) та сімома підперіодами (1860-1905 рр.; 1905-1917 рр.; 1920-ті рр.; початок 1930-х - кінець 1950-х рр.; 1960-1980-ті рр.; 1991-2004 рр.; 2005-2017 рр.).

На дореволюційному етапі вивчення студентства у контексті т. зв. «університетського питання» еволюціонувало від історичних та історико-юридичних нарисів 1860-1905 рр., які відбивали організаційні засади вузівського життя (як загальноімперського рівня, так і конкретних вищих навчальних закладів Наддніпрянської України), до спроб аналізу (1905-1917 рр.) студентського руху як форми суспільно-політичних рухів у Російській імперії на межі ХІХ-ХХ ст.

Радянська інтерпретація проблеми, яка базувалася на ленінській концепції реалізації «координованого політичного виступу студентів з пролетаріатом», представлена трьома підперіодами. У 1920-х рр. започаткована історіографія культурницького етапу українського студентського руху (О. Назаревський, В. Міяковський, І. Житецький). З початку 1930-х рр. до кінця 1950-х рр. діяльність дореволюційного студентства висвітлювалася через протиставлення його ідейно «свідомої» (члени РСДРП і студентських більшовицьких гуртків) та ідейно «шкідливої» частин (прихильників есерів, меншовиків та ін.), здійснювалися спроби періодизації студентського руху в університетських містах Наддніпрянщини. У 1960-1980-х рр. остаточно утвердилося кліше стосовно визначальної ролі «революційних марксистів у залученні студентства до боротьби проти самодержавства».

Зарубіжна українська історична наука впродовж 1920-1980-х рр. ілюструвала продовження традицій власне української історіографії, позначена публікацією мемуарної спадщини безпосередніх учасників національно-політичної діяльності студентів підросійської України в період, що досліджується.

У 1960-1980-х рр. побачили світ праці зарубіжних дослідників (А. Вучинича, С. Кессоу, Г. Кісс, Ф. Фурхтбар, С. Шпілер), які аналізують студентський рух як явище, зумовлене низкою різнопланових чинників. Розроблена концепція «національно-визвольних рухів» М. Гроха, яка формувала історичне підґрунтя європейських національних наративів новітнього часу, в тому числі й України.

На новітньому етапі (1991-2017 рр.) наддніпрянське студентство репрезентується, з одного боку, у контексті вивчення історії вітчизняної національної ідеї та державницьких процесів (В. Капелюшний, І. Колесник, А. Коцур, В. Сарбей та ін.), національного руху (Я. Грицак, С. Єкельчик, А. Каппелер, І. Лисяк-Рудницький, О. Міллер, Р. Шпорлюк), української інтелігенції (Т. Геращенко, Л. Іванова, А. Катренко, Н. Левицька, Т. Стоян, Н. Шип та ін.). З іншого, - через поглиблені конкретно-історичні дослідження окремих аспектів теми: академічний статус студентства Наддніпрянщини (Н. Гончарова, М. Григор'єва, І. Чигирик та ін.), який консолідує знання з його корпоративних можливостей (гуртки, земляцтва, бібліотеки тощо), іноземна складова студентського руху (О. Білобровець, І. Лісевич, О. Путро та ін.), історія повсякденних практик наддніпрянського студентства (М. Кругляк, В. Молчанов, І. Посохов), гендерна складова вузівської корпорації Наддніпрянської України (В. Веременко, О. Драч, К. Кобченко, Р. Стайс та ін.).

Отже, історіографічні періоди в розробці проблеми розкривають основні тенденції світової та української історичної науки в інтерпретації суспільно-політичної історії Російської імперії загалом та Наддніпрянської України зокрема. Поряд із широким висвітленням тематики в історичному плані, історіографічний аналіз доводить відсутність комплексного дослідження та націлює на визначення її перспективних питань.

У підрозділі 1.2 - «Джерельна база» - систематизовано, головним чином, за видовим критерієм історіографічні джерела, які відображають факти розвитку історичної думки та збагачення знань з проблеми. Умовний поділ комплексу опублікованих праць, що відображають історичну реконструкцію та наукове вивчення місця студентства в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України, дозволив виділити їх наступні групи:

праці монографічного й узагальнюючого характеру, наукові статті, дисертаційні роботи другої половини ХХ - початку ХХІ ст. українських та зарубіжних учених, які висвітлюють широке коло питань участі студентства в суспільно-політичних процесах Наддніпрянської України в контексті досліджень історії тогочасних вищих навчальних закладів, історії вітчизняної інтелігенції, національного руху;

історіософські та політико-філософські дослідження сучасників подій, мемуарна література;

праці соціологічного, психологічного та філософського спрямування, у яких, тією чи іншою мірою, йдеться про наддніпрянське студентство як складову національних, соціальних, політичних процесів другої половини ХІХ - початку ХХ ст. з точки зору суспільних наук;

матеріали науково-практичних конференцій та круглих столів;

матеріали енциклопедично-довідкових видань (статті в енциклопедичних виданнях дореволюційної доби про організацію університетської та спеціалізованої вищої освіти в імперії; новітні вітчизняні довідкові й енциклопедичні видання з історії України).

Залучено видання документальних джерел, які слугують осягненню ступеня археографічних розробок із визначеної тематики. Умовно виокремлені їх наступні групи:

матеріали урядових структур з організації вищої освіти в імперії, видання «Правил для студентів» вищих навчальних закладів загальноімперського рівня і тих, що визначали організацію навчання наддніпрянських студентів; т. зв. «довідкові книжки» для студентів;

сучасні публікації спогадів професорсько-викладацького складу та студентства Київського, Харківського й Одеського (Новоросійського) університетів, збірки промов, виступів та спогадів діячів українського національного руху підросійських та підавстрійських земель ХІХ - початку ХХ ст.;

матеріали фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського НАН України, які додатково висвітлюють реалії тогочасного студентського життя з погляду сучасників.

У підрозділі 1.3 - «Теоретико-методологічні засади» - репрезентовано методологічні принципи та методи дослідження проблеми. Визначальним при постановці питань виступає цивілізаційний підхід як сучасна основа теоретичного осягнення історичного процесу. Пріоритет у системі наукових принципів дослідження належить принципам системності, об'єктивності, всебічності, історизму. Здійснено аналіз змісту поширеної в історіографії проблеми дефініції «студентський рух». Дисертаційна робота ґрунтується на різнопланових методах історичної науки та суміжних із нею галузей наукового пізнання: чільне місце зайняли методи історіографічного аналізу та синтезу, порівняння, а також історико-генетичний, історико-хронологічний, проблемно-хронологічний, біографічний методи та метод синхронного дослідження. Реалізації поставлених завдань сприяли також методи типологізації та періодизації.

Другий розділ - «Студентство як соціальна група та сутнісний чинник суспільного життя Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. в історичній літературі» - складається з трьох підрозділів. У підрозділі 2.1 - «Вивчення істориками законодавчого виміру статусу студентів Наддніпрянщини» - встановлено, що предметом аналізу у даному контексті виступають статути університетів, «Правила для студентів», комплекс нормативних урядових актів з організації вищої освіти в імперії. З'ясовано, що конкретно-історичне висвітлення процесу статутної організації формування студентського середовища Наддніпрянщини в університетах Києва, Харкова й Одеси започатковане сучасниками - Д. Багалієм, М. Владимирським-Будановим, О. Маркевичем, Ф. Фортинським, В. Шульгіним. Проаналізовано комплекс опублікованих історичних документів ХІХ - початку ХХ ст. і праць загального характеру з історії вищої освіти, на основі чого спростовується радянська інтерпретація даного питання виключно у контексті чіткого нормативного визначення провідних позицій заможних верств при вступі до означених вузів.

Для сучасного етапу розробки проблеми характерне його тематичне розширення, розкриття маловідомих аспектів: специфіки законодавчого підґрунтя регламентації прав та обов'язків студентства, нормативно-правове визначення його сімейного становища (І. Посохов, С. Посохов, І. Чигирик та ін.), еволюція прав слухачок Вищих Жіночих Курсів на Наддніпрянській Україні (В. Веременко, О. Драч, К. Кобченко, Н. Левицька, О. Мельник та ін.), нормативного регулювання штатного числа вихованців «закритих» вищих навчальних закладів (І. Воробйов, Г. Коливанов, Г. Самойленко, Н. Сухова). У дослідженнях зарубіжних учених (Г. Гаусманн, М. Новіков, Т. Перфілова та ін.) деталізованою постає картина формування студентського контингенту в процесі реалізації університетських статутів в імперії - 1804 р., 1835 р., 1863 р. та 1884 р., а також урядових заходів щодо представників «провідних» національностей.

У підрозділі 2.2 - «Наукова репрезентація соціального портрету студентства Наддніпрянської України» - розглянуто тематичні напрямки вивчення питання на кожному з етапів його історичної/історіографічної репрезентації.

Історична література кінця ХІХ - початку ХХ ст. відображає побут, віросповідний і становий аспекти, чисельність студентів, виховний момент у життєдіяльності студентства, міжнаціональні взаємини в студентському середовищі окремих вузів Наддніпрянщини. Із появою студентських переписів та самопереписів, різного роду анкетування студентів, які мали місце на Наддніпрянщині з початку 1870-х рр., з'являлися перші комплексні дослідження умов навчання студентів, їхнього матеріального становища.

Особливістю радянської реконструкції соціального портрету студентів Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. стала одностайна позиція істориків щодо т. зв. «демократизації» вузівського контингенту із 1880-х рр., доведення того, що «на початок ХХ ст. «дворянських факультетів» не залишилось». На основі алфавітних списків наддніпрянських вузів висвітлювалася динаміка соціально-станових, чисельних характеристик студентів по факультетах упродовж останньої третини ХІХ - початку ХХ ст.

Діаспорна та зарубіжна історіографія проблеми (С. Кессоу, Є. Спекторський та ін.) започаткувала звернення аналізу означених питань у площину повсякдення та узагальненого портрету студентства як загалом в імперії, так і в конкретних вузах Наддніпрянської України (переважно, Києва). З'ясовано, що наукові висновки вчених щодо коректив національного складу та суттєвої зміни соціального походження студентів Київського університету з 1860-х рр. у зв'язку із суспільно-політичними подіями в регіоні стали орієнтиром в інтерпретації даного аспекту в сучасній історіографії.

Прикметною рисою новітньої історіографії питання постає звернення до проблем повсякдення та корпоративних особливостей означеного прошарку (М. Григор'єва, Т. Жуковська, А. Іванов, М. Кругляк, Ю. Марголіс, В. Молчанов, І. Посохов, С. Посохов та ін.). Поряд із деталізацією університетського аспекту до предметного поля проблеми входить також організація життєдіяльності вихованців Київської Духовної Академії та Інституту князя Безбородька (праці О. Лавріненка, О. Путро, Н. Шип та ін.). Аналіз вивчення останнього виявив принципову різницю між матеріально-побутовим забезпеченням студентів у вузах імперії на початку ХХ ст. Найкращим воно було в історико-філологічних інститутах, а найгіршим - в університетах.

У підрозділі 2.3 - «Історична думка про український студентський рух як соціально-політичний феномен Російської імперії» - з'ясовуються концептуальні особливості дослідження феноменальності власне українського студентського руху в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. через вияв означеної частини тогочасної інтелігенції як учасника освітніх, суспільних та націотворчих процесів.

Методологічні особливості історичного дискурсу означеної проблеми, в основному, полягають у визначенні ролі інтелігентського прошарку (відповідно, освіченої молоді) у процесі формування нації як визначальної характеристики європейської історії ХІХ ст. Українська історична думка другої половини ХІХ - початку ХХ ст. ілюструє принципову різницю поглядів щодо суспільно-культурних і наукових основ українського студентського руху. Якщо М. Драгоманов відстоював європейські ідеї демократизму та космополітизму, обмеженість перспектив виключно «національного патріотизму» у соціально-політичному плані, то М. Грушевський - важливість ініціативи студентства у справі відродження українознавства, досягнень покоління українофілів у розгортанні національного руху у другій половині ХІХ ст. У зарубіжній історіографії (С. Кессоу, Г. Кісс, Ф. Фурхтбар), на відміну від радянської інтерпретації студентського руху як складової загального революційного руху, відстоюється «двояка потенційна політична роль» російського студентства. Пріоритет з 90-х рр. ХХ ст. зберігає національно-культурний вимір означеної тематики (Я. Грицак, С. Єкельчик, А. Каппелер, Р. Шпорлюк, ін.). Студентський рух в Наддніпрянській Україні постає як процес, який визрів на тлі модернізаційних заходів у Російській імперії кінця ХVIII - початку ХІХ ст. та обмеженості їх реалізації, поширенні в Європі демократичних, ліберальних, соціалістичних ідей, відстоювання національно-свідомою інтелігенцією своєї ідентичності. Прикметною рисою означеного процесу на вітчизняних теренах постає саме зародження та функціонування сфери вищої освіти, яка, з одного боку, готувала відданих імперських кадрів, а, з іншого, витворила провідників української національної ідеї у безкомпромісній Російській імперії до вияву останньої протягом століть.

Третій розділ - «Історіографія національно-культурної складової студентського руху в Наддніпрянській Україні» - складається з трьох підрозділів. У підрозділі 3.1 - «Дослідження науковцями ідейно-організаційного оформлення українського студентського руху другої половини ХІХ - початку ХХ ст.» - аналізується інтерпретація в історичній думці феноменів т. зв. «українофільства», «хлопоманства» та громадівського руху, які репрезентують національний світогляд українського студентства означеного періоду.

Наукове осмислення першооснов вияву студентською молоддю «малороссийской национальности» почалося із 1860-х рр. як відповідь на його критику офіційною публіцистикою («Вестник Юго-Западной и Западной России», «Русское богатство») та знаним промонархічним дослідником «українського сепаратизму» в імперії С. Щоголєвим. Науково-публіцистичні розвідки вітчизняних діячів другої половини ХІХ - початку ХХ ст. обґрунтовували виникнення українофільства та хлопоманства серед університетської молоді Наддніпрянської України, його культурницьке спрямування і прогресивність.

Принципово нове трактування ідейних витоків об'єднання української університетської молоді у другій половині ХІХ ст. в діаспорній історіографії належить Д. Дорошенку. Якщо для Лівобережжя рух «української справи» означено ним як прерогативу т. зв. «національної аристократії» (нащадків козацької старшини), то на Правобережжі виділено польський фактор у зверненні до українства («українська школа» у польській літературі, молодіжна течія балагульства).

Упродовж 1920-х рр. українськими радянськими дослідниками (І. Житецький, В. Міяковський) здійснено спроби реконструкції витоків та оформлення студентства у т. зв. Київську (Стару) Громаду. Дискусійними питаннями виявилися вплив польського фактору на виокремлення української громади з університетських гмін та земляцтв і об'єднання українського студентства саме у 1860-х рр. на фоні організації ним перших недільних шкіл у підросійській Україні.

На сучасному етапі спостерігається бачення вітчизняними істориками витоків «хлопоманства» як первісної течії українського студентського руху другої половини ХІХ ст. з точки зору прояву в українських землях романтизму - світоглядного підґрунтя національної ідеї ХІХ ст. і т. зв. «української школи» у польській літературі (О. Блик, В. Короткий, В. Харченко та ін.). Поглиблюється наукове осмислення течії/гуртка пуристів (Ю. Земський, Л. Іванова, Р. Іванченко, В. Окаринський та ін.). Антагонізм балагульства та пуристів розглядаються як фактори розвитку й утвердження світогляду та української ідентичності майбутніх українофілів. Окреме значення в репрезентації ідейно-організаційного об'єднання української університетської молоді займають дослідження громад (А. Катренко, Н. Побірченко та ін.), земляцтв (М. Божко, Н. Гончарова, М. Григор'єва), наукових та культурно-просвітницьких товариств (І. Демуз, З. Зайцева, Н. Коцур), гуртків вузівської молоді підросійської України (О. Рацул, О. Медалієва, Г. Батичко та ін.).

У підрозділі 3.2 - «Культурництво у діяльності студентів Наддніпрянської України (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.): історіографія» - проаналізовано праці, присвячені культурно-просвітницькій діяльності вузівської молоді Наддніпрянщини.

Сучасники (М. Грушевський, М. Драгоманов, П. Житецький, З. Кузеля, Л. Струніна) головним чином репрезентували найбільш показові для даного часу справи, ініційовані наддніпрянськими студентами (вихованцями Університету св. Володимира) - заснування недільних шкіл та боротьба за українознавчі інституції.

Радянська історіографія висвітлювала організацію недільних шкіл наддніпрянським студентством як соціально-педагогічне явище (С. Глушко, Г. Марахов), з особливим акцентом на «революційному» світогляді їхніх засновників, що залишається доволі дискусійним питанням.

Непересічними в історіографічній реконструкції питання постають публікації істориків та громадсько-політичних діячів української діаспори. Відзначено інформаційну цінність спогадів Д. Дорошенка, який, будучи головою студентського віча, детально описав заходи студентства Університету св. Володимира стосовно заснування у ньому чотирьох українознавчих кафедр.

У новітньому науковому дискурсі простежено внесок у осмислення освітніх практик громадівців представників вітчизняної педагогічної науки (дисертації С. Дмитренко, Н. Коляди, С. Черкасової), які відобразили основні форми цієї діяльності (студентські читальні, екскурсії та подорожі Україною, благодійні вистави тощо), характеризуючи їх як осередки «залучення учнів до надбань національної культури». Сучасними українськими істориками вивчаються персональні заслуги професорсько-викладацького складу в означеній справі (І. Матяш, О. Музичко), публікуються маловідомі документи - петиції українців Полтави, Чернігова й Одеси до ради професорів університету з вимогами про заснування українознавчих кафедр (О. Музичко).

Зважаючи на констатацію доволі низького рівня практичних здобутків культурницької діяльності національно-свідомої інтелігенції, зокрема студентства, достатньо обґрунтованою є позиція українських вчених у поданні її як ключового елементу творення концепту національної ідентичності на вітчизняних землях в умовах імперського режиму, що послугувало ідейним підґрунтям оформлення національно-свідомої інтелігенції у вагомого учасника політичних реалій першої половини ХХ ст.

У підрозділі 3.3 - «Наукова розробка питання взаємин наддніпрянського та західноукраїнського студентства» - аналізується література про взаємовпливи українського студентства в Російській та Австро-Угорській імперіях у контексті «національного відродження».

Означене питання вперше порушувалося в історіографічному плані. Воно відображене виключно у вітчизняній історичній думці. Від середини ХІХ - до початку ХХІ ст. зберігається репрезентація місця та ролі студентства у розвитку народовецької течії на західноукраїнських землях як варіанту українофільських тенденцій у підросійській Україні, пріоритет ідейного впливу останніх. Встановлено, що історична література другої половини ХІХ - початку ХХ ст. висвітлює «відкриття» наддніпрянськими українцями постаті та ідей Т. Шевченка для молоді західноукраїнських земель як повороту у її національній ідентифікації. Протягом ХХ ст. головна заслуга у вивченні питання належала діаспорним науковцям і громадським діячам, оскільки у радянській історіографії вона була неможливою. Акцентується увага на публікаціях творів Д. Дорошенка та І. Франка, які слугують одними з перших історіографічних джерел, що ілюструють взаємозв'язки наддніпрянського та західноукраїнського молодіжних рухів з 1860-х рр., форми їхньої взаємодії.

Відзначається, що з 1990-х рр. означене питання вивчається у контексті осмислення загального розвитку й утвердження національної свідомості українців у ХІХ ст. (І. Гурак, А. Каппелер, І. Куций, І. Лисяк-Рудницький, Б. Янишин та ін.), з'являється низка робіт, присвячених окремим, вузьким аспектам. Ряд фундаментальних праць і дисертаційних досліджень останніх двох десятиліть - О. Середи, І.-П. Хімки, Р. Шпорлюка та ін. - поглиблюють його розуміння через виокремлення проблеми особливостей кристалізації власне української свідомості серед тогочасних національних орієнтацій. Попри спорадичний та неоднозначний характер взаємовідносин наддніпрянського і західноукраїнського студентства, висновки науковців ілюструють беззаперечність факту їх спільного ідейного підґрунтя, де точкою перетину постає співпраця у контексті «п'ємонтизації» Галичини.

Четвертий розділ - «Історіографічне осмислення громадсько-політичної діяльності наддніпрянського студентства у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.» - складається з трьох підрозділів. У підрозділі 4.1 - «Історіографія участі студентів Наддніпрянщини у загальнодемократичному русі Російської імперії» - представлено особливості відображення в історичній літературі взаємозв'язку «академічного» та політичного етапів студентського руху в Наддніпрянській Україні у контексті загальноросійського демократичного руху.

Cпецифіка дореволюційного етапу формування історіографічних джерел з означеного питання полягала у пріоритеті ліберально-демократичних поглядів при висвітленні й оцінках явища студентського руху. На початку ХХ ст. здійснювалися спроби виявлення причин і передумов участі студентів у загальноросійському суспільному русі другої половини ХІХ ст. (А. Георгієвський, С. Сватиков, І. Череванін та ін.), де, поряд зі столичними центрами студентського руху відзначаються Київ, Харків та Одеса як міста найбільшої активності вузівської молоді й осередки нових форм протесту. Акцентувалась увага на студентських виступах, зумовлених освітньою політикою влади 1880-1890-х рр.

Радянська історіографія базувалася виключно на «революційно-демократичній» репрезентації студентської діяльності на межі ХІХ - ХХ ст. Вивчення політичної складової руху відображають дискусії істориків щодо його зв'язку із революційним народницьким рухом (Н. Ейдельман, Г. Казьмирчук, Б. Козьмін, Ф. Ястребов), практичного вияву його основних форм і методів саме вузівською молоддю Києва, Харкова й Одеси. Вводилося в історіографію поняття «академічного руху» студентів, під яким розумілася їхня боротьба за демократизацію вищої освіти та «розширення студентських прав» (Г. Щетиніна). Період 1860-1890-х рр. визначався як хронологічні рамки означеного руху.

Сучасний етап наукової розробки питання проілюстрував відхід у середині 1990-х рр. від його виключно революційного контексту, вкоріненого радянською історіографією. Упродовж останніх десятиліть спостерігаються конкретно-історичний підхід до вивчення боротьби наддніпрянського студентства за автономію вищої школи та спеціалізовані дослідження академічної та політичної складової студентського руху на українських теренах у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. як на рівні вузівських центрів, так й окремих вищих навчальних закладів.

У підрозділі 4.2 - «Політичний вимір українського студентського руху кінця ХІХ - початку ХХ ст. в інтерпретації істориків» - розглянуто стан вивчення в історіографії політичної складової українського студентського руху на межі ХІХ - ХХ ст.

Розвиток національної історіографії на тлі культурних та політичних реалій на початку ХХ ст. ознаменувався введенням до наукового обігу поняття «українства», яке мало безпосереднє відношення до розгортання українського студентського руху. Перші виклади В. Дорошенком історії політичної думки у підросійській Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. ілюстрували характерні риси політизації українського студентського руху із 1870-х рр.