"Це прояви ідеологічної боротьби, а ми інколи недооцінюємо їх": архівні матеріали до справи професора Олександра Карпенка (1968-1973)

Присутні члени парткому тт.: Гурський С. О., Деркач М. П., Зінкевич А. Г., Івасюта М. К., Князев С. П., Максимович М. Г., Обухівський Р. П., Савинець В. А., Солтановська Т. Г., Трофимович К. К., Тітова Н. І., Цьох Й. Т., Юхновський І. Р., Яртись А. В.

[...] СЛУХАЛИ: Про ідейно-теоретичний рівень викладання історії СРСР.

Присутні члени кафедри історії СРСР, завідувачі кафедрами суспільних наук, члени комісії, які готували це питання.

Присутні заввідділом науки і учбових закладів Львівського ОК КП України тов. Подоляк Г В. і Перший секретар Ленінського РК КП України тов. Бурак П. Ю.

Доповідає завкафедрою історії СРСР тов. Осечинський В. К. Осечинський Василь Костянтинович (1904-1981) - історик, упродовж 1944-1969 рр. - завідувач, 1969-1973 рр. - доцент кафедри історії СРСР., який в своїй доповіді зупинився на таких питаннях:

1. Навчальна робота кафедри.

2. Методологічна робота.

3. Контроль за викладанням.

4. Ідейно-виховна робота.

5. Ідеологічне збочення т. Карпенка О. Ю.

Запитання до тов. Осечинського В. К.

т. Обухівський Обухівський Роман Павлович (1932-1984) - економіст, юрист, у 1959-1970 рр. - доцент кафедри політичної економії.: Чи практикує кафедра історії СРСР стенографування лекцій?

т. Осечинський: Стенографувань не було.

т. Юхновський Юхновський Ігор Рафаїлович (нар. 1925) - фізик, упродовж 1958-1971 рр. - завідувач кафедри теоретичної фізики.: Говорячи про ідейне збочення т. Карпенка О. Ю., Ви маєте на увазі систему його роботи, чи судите про одну лекцію?

т. Осечинський: Мається на увазі 2 лекції.

т. Юхновський: Чи на кафедрі попередньо велось обговорення викладання цієї теми? т. Осечинський: Ні.

т. Юхновський: Яка була Ваша оцінка попередніх лекцій т. Карпенка О. Ю.? т. Осечинський: Задовільна.

т. Тітова Тітова Ніна Іванівна (1926-2010) - юрист, у 1968-1974 рр. - завідувач кафедри цивільного права і процесу.: Що Ви маєте на увазі, говорячи про ідейні збочення тов. Карпенка О. Ю. в науковій роботі?

т. Осечинський: Мається на увазі питання ідеалізації Центральної Ради в монографії т. Карпенка.

т. Івасюта Івасюта Михайло Кирилович (1923-1992) - історик, у 1958-1974 рр. - завідувач відділу історії України, заступник директора Інституту суспільних наук.: Відносно інших викладачів у викладанні були подібні випадки? т. Осечинський: Не було.

т. Деркач Деркач Мирон Пилипович (1931 р. н.) - біофізик, упродовж 1960-1974 рр. - доцент кафедри фізіології людини і тварин.: Чи не вважаєте Ви, що студенти дещо записали не так, як хотів сказати і розумів т. Карпенко? т. Осечинський: Ні.

Слово надається тов. Меньшову М. Д. Меньшов Михайло Дмитрович (1913-?) - історик, філософ, у 1960-х роках - доцент кафедри наукового комунізму. - голові комісії парткому, яка готувала це питання.

Тов. Меньшов М. Д. знайомить всіх присутніх з матеріалами комісії, зачитує довідку комісії по цьому питанню. Довідка комісії додається [у справі відсутня].

Запитання до тов. Меньшова М. Д. т. Івасюта: Чи розмовляли члени комісії з студентами? т. Меньшов: З студентами не розмовляли, це було б не педагогічно. т. Юхновський: В якій степені Ви знайомі з науковими монографіями т. Карпенка О. Ю. і як Ви їх оцінюєте?

т. Меньшов: З монографіями я особисто не знайомий.

Слово надається тов. Карпенку О. Ю.

В своїх лекціях, розкриваючи питання, пов'язані з першими кроками колективізації в СРСР, я спирався перш за все на основні праці В. І. Леніна, висвітлював питання І п'ятирічки. Розкрив Постанови ЦК по цьому питанню. Тут передбачалось і таке питання, як помилки, які були допущені при колективізації на місцях. Я використав Постанову ЦК від 14. ІІІ. 30 р. Зачитував ці документи студентам, зачитував саме ті місця, де партія засуджує окремі помилки на місцях. Далі т. Карпенко зачитує матеріали Постанови. т. Бурак: Ви особисто переконані в тому, що колективізація потрібна справа? т. Карпенко: Це саме собою зрозуміло.

т. Бурак: Після Вашої лекції студенти вийшли з аудиторії з якими переконаннями, очевидно з думкою про те, що колективізація була лише насильницьким загоном [заходом?]?!

т. Карпенко: Звичайно, при викритті цих перегинів можна було обмежитись цитуванням лише Постанови ЦК, а я допустив згущення фарб, в деталізації. В майбутньому подібних явищ буду старатись не допускати.

т. Цьох Цьох Йосип Терентійович (1916-1991) - журналіст, історик, упродовж 1968-1971 рр. - професор кафедри журналістики.: Як Ви читаєте лекції, по плану чи по конспекту? т. Карпенко: Всі лекції в мене є написані. Але це була імпровізація на ходу. т. Осечинський: Назвіть прізвище історика, 2-х томна праця якого не вийшла з тих міркувань, що вона небезпечна.

т. Карпенко: В своїй лекції я цього не говорив.

т. Бурак: Після Вашої лекції в студентів склалось переконання, що колективізація була проведена лише насильницькими методами, що соціалізм переміг, але якою ціною?

т. Карпенко: Я не ставив собі за мету применшити роль колективізації. Я неодноразово виступав в партійній пресі з метою викриття буржуазних теорій, перекручень в цих питаннях.

т. Ратич Ратич Микола Онисимович (1916-1995) - історик, у 1959-1983 рр. - доцент кафедри історії нового часу.: Чим керувався т. Карпенко, оперуючи такими фактами, які ніде не опубліковані і яких взагалі не було, важко сказати. Підбір фактів не обдуманий. Якої мети прагнув досягнути тов. Карпенко? Його лекція була шкідливою для студентів. Безумовно, що його матеріал викликав шкідливі настрої в студентів. Я вважаю, що каф. історії СРСР дала правильну оцінку лекції тов. Карпенка. Далі т. Ратич М. О. говорить про те, що зараз на партійному комітеті ми не почули, яку партійну оцінку дає т. Карпенко О. Ю. своїй лекції. Говорить про скликання засідання партійного бюро історичного ф-ту, на яке тов. Карпенко О. Ю. не з'явився.

Тов. Ратич М. О. пропонує накласти на тов. Карпенка О. Ю. найсуворіше стягнення. т. Юхновський: Говорить про складність цієї справи. Кожен вчений повинен мати свій власний погляд на тему лекції, враховуючи в першу чергу дані науки. У відступах, які допустив тов. Карпенко О. Ю. він не зберіг почуття міри. Що ж до т. Карпенка О. Ю. як науковця, треба дивитись і на його науковий здобуток. Той факт, що Карпенко О. має велику кількість праць - додатній. Перший факт, за який ми його зараз розглядаємо - від'ємний. Далі т. Юхновський говорить про те, що зав. каф. Осечинський В. К. також допустив певні помилки. Такі теми треба заздалегідь обговорювати на кафедрі. Звичайно, т. Карпенко О. Ю. є доктор історичних наук і повинен відповідати за свій науковий ступінь.

тов. Юхновський вважає, що партійний комітет повинен обмежитись винесенням суворої догани тов. Карпенку О. Ю. і це буде йому уроком.

т. Челак Челак Петро Петрович (1921-2005) - історик, упродовж 1959-1973 рр. - декан історичного факультету.: Дійсно каф. історії СРСР протягом багатьох років проводила і проводить належну роботу. Ті недоліки, які відзначались зав. каф. мали місце. Далі т. Челак П. П. говорить про помилки, які допустив т. Карпенко О. Ю. і за які він повинен нести відповідальність, і як комуніст, і як викладач.

Кожен викладач несе персональну відповідальність за рівень і ідейність лекції. Далі т. Челак П. П. звертає увагу партійного комітету на те, що т. Карпенко О. Ю. вже не раз мав серйозні зауваження і неприємності, що в 1957 р. т. Карпенко ніби невірно висвітлював позиції ЗУНР. В 1953 р. т. Карпенка О. Ю. переводили з членів КПРС в кандидати.

Тов. Челак П. П. вважає, що помилки т. Карпенка не випадкові, що це є спосіб його мислення. Наголошує на фальсифікації даних про життя тт. Любченка, про синів Петровського. Вважає, що ректор прийняв правильне рішення, відсторонивши т. Карпенка О. Ю. від занять.

тов. Трофимович Трофимович Костянтин Костянтинович (1923-1993) - мовознавець, у 1964-1981 рр. - доцент кафедри слов'янської філології.: Говорить про те, що кожен викладач є перш за все вихователем молоді і про це треба пам'ятати завжди, що ніяких випадковостей на лекціях не повинно бути.

тов. Деркач: Наші лекції мають великий виховний вплив на студентів. Тов. Карпенко О. Ю. прочитав халтурну лекцію. Забув на якийсь час про довір'я і відповідальність. Що ж до помилок в науковій роботі, то кожен активно діючий вчений може мати критичні зауваження. Тов. Деркач говорить, що його дуже вразила нездорова атмосфера кафедри історії СРСР.

тов. Івасюта: В своєму виступі сказав про те, що ці відхилення, які допустив т. Карпенко в своїй лекції, заслуговують великого осуду.

ВИСТУПИЛИ: тт. Солтановська Т Г. Солтановська Тетяна Григорівна (1922-?) - історик, упродовж 1958-1970 рр. - доцент кафедри історії нового часу., Головко П. І. Головко Павло Іванович (1916-?) - історик, доцент кафедри історії КПРС., які в своїх виступах засудили вчинок тов. Карпенка О. Ю.

т. Яртись Яртись Анатолій Васильович (1931 р. н.) - філософ, у 1969-1978 рр. - доцент кафедри філософії.: Говорить про роботу на кафедрі історії СРСР. Вважає, що робота кафедри на належному рівні. Контроль мусить бути повсякденний. Треба лекції обговорювати. Далі тов. Яртись А. В. зупиняється на тому, що за викладання суспільних наук пряму партійну відповідальність несуть викладачі. Партійний комітет просто обурений цим фактом, який допустив т. Карпенко О. Ю. Кожна лекція повинна виховувати почуття патріотизму, інтернаціоналізму. А факти можна підібрати так, що досягти зворотного. Тов. Яртись вважає, що члени парткому повинні засудити антипартійну поведінку т. Карпенка О. Ю. Чому тов. Карпенко О. Ю. акцентував на історії України?

Тов. Яртись говорить про те, що більше треба порушувати питання партійності викладання. Пропонує оголосити т. Карпенку сувору догану із занесенням до облікової картки.

тов. Максимович Максимович Микола Григорович (1914-1981) - учений-технік, у 1963-1981 рр. - ректор Львівського університету.: Говорить про те, що ми мало займались кафедрами історичного факультету і в цьому наша біда. До випадку з т. Карпенко треба підходити з чисто політичної точки зору - це політична диверсія. Замість того, щоб вести боротьбу з всякими проявами ворожої ідеології тов. Карпенко вдався до наведення фактів, які й не мали місця в історії. Можливо т. Карпенко на деякий час позбавити права вести самостійний курс.

тов. Цьох: В своєму виступі сказав про те, що комісія була підібрана продумано. До неї ввійшли люди компетентні, принципові. Каф. історії СРСР здійснює в повній мірі контроль, але висока вимогливість на кафедрі відсутня. Рецензії, як правило, пишуться формально. Питання ідейного змісту попередньо не розглядаються, не проводиться попереднього обговорення лекцій, планів. Питанням методології також не приділяється належна увага. Що ж до т. Карпенка О. Ю. то цей факт можна трактувати як легковажність, безвідповідальність, схильність до реклами, своєрідний авантюризм.

Тов. Цьох Й. Т. виносить пропозицію оголосити т. Карпенку О. Ю. сувору догану із занесенням до облікової картки. Говорить про доцільність дати т. Карпенку можливість підготувати курси лекцій і тільки тоді допустити до занять.

тов. Карпенко: В своєму заключному слові говорить про те, що свої помилки він визнає і визнав їх з самого початку. Що трапилось з ним це вперше. Просить лишити його на своїй посаді. В практичній роботі постараюсь виправитись. Ніяких поганих переконань в мене немає і не могло бути. Цей випадок я глибоко пережив і він послужить мені уроком на майбутнє. Більше цього не повториться.

Постанова партійного комітету, довідка і пояснення тов. Карпенка додаються.

Секретар парткому підпис Й. Т Цьох

ДАЛО, ф. 92 (Партійна організація ЛДУ ім. І. Франка), оп. 1, спр. 884 (Протоколи засідань партійного комітету ЛДУ ім. Івана Франка), арк. 155-167.

№ 2. Довідка про ідейно-теоретичний рівень навчальної роботи кафедри історії СРСР

За дорученням партійного комітету Львівського державного університету комісія в складі доц.доц. Меньшова М. Д., Головко П. І., кандидата історичних наук Стеблія Ф. І. Стеблій Феодосій Іванович (1931 р. н.) - історик, упродовж 1963-1974 рр. - старший науковий співробітник відділу історії України Інституту суспільних наук. і старшого викладача Кабаченка М. І. протягом 14-27. V. перевіряла роботу кафедри історії СРСР / завкафедрою доц. Осечинський В. К.

Не дивлячись на те, що доручення парткому було одержане в той час, коли вже закінчилося читання основних лекційних курсів, комісія відвідала лекції проф. Гербільського Г Ю. Гербільський Григорій Юлійович (1904-1991) - історик, у 1967-1979 рр. - професор кафедри історії СРСР. на ІІІ курсі 18. V. 68 р. на тему: “Преса як джерело вивчення історії СРСР радянського періоду”, доц. Осечинського В. К. на І курсі 16. V 1968 р. на тему: “Кримська війна 1853-1856 рр.”, доц. Соколовської Т. Г Соколовська Тетяна Григорівна (1912-2002) - історик, упродовж 1959-1976 рр. - доцент кафедри історії СРСР. на ІІІ курсі 21. V 1968 р. на тему: “Культурне будівництво в роки семирічки”. Переважна більшість відвіданих занять була практичними заняттями. Так, відвідані практичні заняття, які проводив на ІІ курсі вечірнього відділу доц. Челак П. П., на тему “Революція 1905 р.”, на ІІ курсі стаціонару доктор історичних наук О. Ю. Карпенко, на тему: “Кінець громадянської війни і іноземної інтервенції. Господарське будівництво в роки громадянської війни” 16 і 23. V. 1968 р., і доцентом Соколовською Т. Г. на ІІІ курсі 23. V. 1968 р. на тему: “Боротьба радянського народу за виконання семирічного плану”.

Поруч з цим було перевірено плани роботи кафедри за 1967-68 навчальний рік, робочі плани викладачів, протоколи засідань кафедри і рецензії відвіданих лекцій.

Під час перевірки комісія одержала від декана факультету заяву про серйозні ідейні збочення, допущені під час читання лекцій доктором історичних наук Карпенко О. Ю., перевірена суть заяви і три члени комісії були присутніми на засіданнях кафедри, де обговорювалося це питання.

На підставі відвіданих лекцій і практичних занять, ознайомлення з документами кафедри комісія прийшла до таких висновків:

1. Кафедра історії СРСР за складом своїх працівників, їх кваліфікацією і досвідом роботи цілком спроможна забезпечити високий ідейно-теоретичний рівень викладання такої важливої суспільної науки, якою є історія СРСР, і здатна забезпечити необхідний рівень виховної роботи серед студентів історичного факультету. Поодиноким винятком є доктор історичних наук Карпенко О. Ю. [...].

Два практичні заняття, проведені доктором історичних наук О. Ю. Карпенко на ІІ курсі 16 і 23. V на тему: “Кінець громадянської війни і іноземної інтервенції", дозволяють зробити висновки: Студенти до занять були підготовлені. Правда, багато з них читали свої конспекти, що не дало змоги творче обговорювати питання, розгортати дискусію. Керівництво заняттями з боку викладача було недостатнім. По суті кожне з двох занять не було завершеним. Керівник занять обмежувався лише постановкою питань, викликом студентів. На другому занятті він дав загальну оцінку виступів студентів, без глибокого аналізу і узагальнення проблем, що обговорювалися. Питання боротьби проти націоналістичної контрреволюції на Україні в період боротьби проти Врангеля і в Туркестані студентами були тільки названі, а не розкриті. В такому випадку це слід було б розкрити викладачеві, але цього не зроблено. Не вистачило часу на висвітлення розвитку науки і культури, і боротьби проти всіляких буржуазних, дрібнобуржуазних, націоналістичних та анархістських поглядів на ці питання [...].

[твердження із лекцій О. Ю. Карпенка] Великі поміщицькі землеволодіння були ліквідовані, куркульські господарства не могли дати достатньої кількості товарного хліба. Колективізація. Встановлювали строки. Бідняк іде, а середняк не хоче і все. Тоді його викликають у сільську Раду Відкривають льох і його туди. День сидить, якщо не передумає - два, три. Тоді підписує заяву в колгосп. А тоді на вулиці кричить - “заставили”. Ось які помилки були, перегини. З'явилась стаття Сталіна “Запаморочення від успіхів”. Зразу колгоспи розпалися.

В лекції на тему: “Перемога соціалізму в СРСР і нова Конституція СРСР”, яка читалася на цьому ж курсі 18. IV. 68 р. О. Ю. Карпенко говорив: “Сталін висунув формулу: чим далі до соціалізму, тим гостріша класова боротьба”. В органи безпеки пробралися Єжов, Берія і в нашій країні і в партії почалися чудовищні злочини.

Судили так: сидять три офіцери з КГБ (так в тексті) і говорить, що він німецький шпигун, а через п'ять днів розстрілювали. І ніхто не знав. Знали, що він ворог народу. Так були розстріляні: Постишев - секретар ЦК КП України, Чубар, Бубнов, Рудзутак, Затонський, секретар ЦК ВЛКСМ Косарев та ін.

На Україні гинуло одне бюро за другим. Тільки обрали бюро обкому, а через півроку його розстріляли. Так само в районах і селах. Приходять до дядька і розказують йому про шпигуна. Дядько не знав, що це таке. А вони йому: ти дурнем не прикидайся, забрали і розстріляли. І дивно, що ніхто не знав, куди подівся цей чоловік. Зараз встановлено, що навіть встановлено було норми арештів: 1 500 чол. на область і більше.

Далі Карпенко розповідав, що як тільки арештують видного діяча, то збирають районний зльот /так тоді називали мітинги/ і осуджують. І ось від піонерської організації виступив на трибуні малий Карпенко. Ну він крив Тухачевського, а в пориві забув і назвав його товаришем. І ось відразу до нього підійшов майор КДБ і каже: “Що ти наробив? Ворога народу назвав товаришем”. На закінченні зльоту секретар ЦК району заявив: “Серед виступаючих є ворог народу, який назвав ворога народу Тухачевського товаришем”.

Орджонікідзе в червні 1937 р. в кабінеті застрілився, бо його брата вже розстріляли. Сталіну було соромно оголошувати про це. Скрипник, друг Леніна, в кабінеті застрілився. Він був членом Політбюро. На одному з Пленумів ЦК КП(б)У критикували голову Раднаркому - Любченка. Він зрозумів, що його збираються арештувати. На перерві поїхав додому. Сів обідати і бачить, що до дому під'їхав чорний ворон. Він все зрозумів. Взяв пістолет, застрілив чотирьох дітей і жінку, написав, що зробив це свідомо, щоб не бути заарештованим і коли вони ввірвалися в будинок, то застрілив і себе. Застрілився Гамарник - начальник Політуправління Червоної Армії. Був на Україні Всеукраїнський староста Петровський Г І. Він сам підписав вирок на двох своїх синів: комбрига і комкора. Їх розстріляли, а його самого вже не стріляли, а взяли до Москви і назначили заступником музею по господарській частині.

В Галичині були розстріляні: Вітик /проф. в Петрограді, а потім у Відні, а потім його розстріляли/, проф. Інституту Червоної професури Лозинський. Їх реабілітували по документах Карпенко?

Був заарештований і розстріляний весь склад Політбюро Польської КП. Сталін розстріляв навіть генсека ПКП Леньського.

Кафедра на своєму засіданні від 21. V. під час роботи комісії обговорила питання про ідейну спрямованість названих лекцій Карпенка О. Ю. і справедливо засудила його ідейні збочення.

Комісія звертає увагу на те, що наведені вище твердження т. Карпенка О. Ю. збіглися з відомими подіями в Польщі і Чехословаччині. Це надає таким твердженням особливого політичного звучання. Об'єктивно заяви т. Карпенка О. Ю. могли посіяти нездорові настрої серед студентів.

Підібрані ним факти підводять до висновку, що злочини головним чином чинилися на Україні. Тим самим твердження Карпенко О. Ю. перекликаються з буржуазно-націоналістичними наклепами.

Комісія вважає, що т. Карпенко добре знає, що вияснювати питання, зв'язані з оцінкою проявів культу особи треба з позиції відомого рішення ЦК КПРС від 30. VI. 56 р. Однак, він відступив від цього рішення.

Висновки комісії:

1. Каф. історії СРСР, деканату історичного ф-ту слід зробити всі висновки з цього прикрого факту, посилити боротьбу проти будь-яких ідейних збочень. Піднести політичну пильність всіх викладачів, вимогливість і контроль за їх роботою, використати всі форми попереднього і наступного контролю за всіма формами навч. роботи [...].

4. Оскільки т. Карпенко О. Ю. припускає ідейно-порочні збочення не вперше, а в даному випадку виявилася його натура, його образ мислення, він заслуговує на притягнення до суворої партійної відповідальності.

ДАЛО, ф. 92, оп. 1, спр. 884, арк. 170-179.

№ 3. Протокол № 6 засідання партбюро історичного ф-ту від 28 листопада 1969 р.

Присутні члени партбюро:

Іваненко Л. А. Більченко М. Г Кипаренко Г М. Кравець М. М. Бєлякевич І. І. Крачковський Б. П. Соколовська Т Г Гроссман Ю. М.

Запрошені:

Крикун М. Г Сливка Ю. Ю. Ратич М. О. Бейліс О. С.

Порядок денний:

1. Про навчальну роботу кафедри історії нового і новітнього часу на вечірньому відділенні /інформ. М. Г Крикуна/

2. Про ідейно-виховну роботу в гуртожитках /інформ. М. Г Крикуна/

3. Про хід рецензування лекцій доц. кафедри історії СРСР О. Ю. Карпенка

4. Про ідейно-виховну роботу на І курсі /інформ. О. М. Цибенко/ (доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Ольга Михайлівна Цибенко не вказана серед присутніх - Г. С., Р. С.)

5. Про затвердження плану роботи партбюро на грудень м-ць 1969 р. /інформ. Г М. Кипаренко/ [...]

СЛУХАЛИ: Про хід рецензування лекцій доц. кафедри історії СРСР Карпенка О. Ю.

Сливка Ю. Ю.⁴³: Кафедра розробила план перевірки лекцій О. Ю. Карпенка. Серед цих заходів є рецензування лекцій, відвідування, планується проведення відкритих лекцій. Курс лекцій (26) було прорецензовано Соколовською Т Г (5), а решту я сам. Всі товариші, які мали бажання прочитати їх, могли це зробити. [нерозбірливо] зробили висновок, що до лекційного курсу ніяких претензій не може бути.

Більченко М. Г.: Чи на кожну лекцію є рецензія?

Сливка Ю. Ю.: Ні.

Бєлякевич⁴³ Сливка Юрій Юрійович (1930 р. н.) - історик, у 1969-1970 рр. - завідувач кафедри історії СРСР. Тут і далі Білякевич виправлено на Бєлякевич.

⁴⁴ Бєлякевич Іван Іванович (1904-1984) - історик, упродовж 1961-1978 рр. - доцент кафедри історії нового часу (нової та новітньої історії). І. І.⁴⁴: Чому всі працівники кафедри не брали участі в рецензуванні?

Сливка Ю. Ю.: Було запропоновано Соколовській Т. Г. 8 лекції, решту я прорецензував сам. Вважаю, що рецензувати досить 2 працівникам.

Більченко М. Г.: Мені здається, що були дуже серйозні претензії до роботи О. Ю. Кіпаренка [так в тексті, очевидно, має бути Карпенка]. На кафедрі потрібно було дуже ретельно підійти до рецензування. Однак рецензування було проведено формально. Кафедра підійшла не так, як цього вимагали відповідні рішення партійних органів. Форму проведення потрібно було обрати таку, як ці рішення вимагають.

Бєлякевич І. І.: Рецензування університетських лекцій вимагає оцінки кожної теми. Т. Г. Соколовська вірно зробила, що прорецензувала 9 лекцій [як бачимо, це вже третя озвучена цифра прочитаних Т. Г. Соколовською лекцій, раніше озвучувалося 5 і 8]. Я здивований, що Осечинський, який 25 років керував кафедрою, не підказав відносно цього питання тов. Сливці Ю. Ю., т.т. Інкін В. Ф., Гербільський Г Ю. самоусунулися, не схотівши прийняти участі в рецензуванні. Необхідно виконати рішення парткому, райкому і прорецензувати курс лекцій принаймні по розділах.

Гроссман Ю. М.⁴⁵: Я не можу не приєднатись до думки т. Бєлякевича І. І. Потрібно було все зробити по-серйозному, Сливка Ю. Ю. не має рації, курс лекцій - це не монографія. Я вважаю, що Осечинський В. К. не принципово поставився до цього питання. Відносно рецензій Сливки Ю. Ю. і Соколовської Т Г., то [нерозбірливе слово] не може бути сумніву, але цього, безумовно, далеко не досить.

Сливка Ю. Ю.: Йшла мова про партійне стягнення. А справа обговорення лекцій є справою кафедри. Я проінформував т. Іваненко Л. про план обговорення текстів лекцій. Ми спішили тому, що т. Карпенку не можна було доручити читати лекції без попередньої апробації. Пропозиція про [нерозбірливе слово] обговорення - недоречна. Нарівні кафедри ми цю справу обговорили. Якщо є підстава сумніватись щодо якості рецензування, то прошу рецензувати курс лекцій силами партбюро.

Більченко М. Г.: Такий курс за такий малий час неможливо було прорецензувати. Ніхто з кафедри крім Сливки Ю. Ю. і Соколовської Т Г не читав лекцій. Тому це питання не можна вважати вичерпаним.

Бєлякевич І. І.: Це питання було вирішено формально з боку кафедри. Тов. Сливці потрібно було запропонувати всім працівникам кафедри прорецензувати лекції. До цього питання потрібно повернутись.

Іваненко Л. А.⁴⁶: Я пропоную проект рішення.

[УХВАЛИЛИ: прийняти проект рішення /Додається/ - усе закреслено].

ДАЛО, ф. 92, оп. 1, спр. 889 (Протоколи засідання партійного бюро), арк. 87, 9092.

професор карпенко політичне цькування

№ 4. Рішення ради історичного факультету від 12 листопада 1970 р.

Заслухавши та обговоривши питання про навчальну та ідейно-виховну роботу доцента кафедри історії СРСР Карпенка О. Ю., Рада відмічає, що він в своїй практичній роботі допустив серйозні ідейно-теоретичні збочення. Ідеологічні викривлення в лекціях Гроссман Юрій Миронович (1919-2003) - історик, у 1955-1970 рр. - доцент, 19701991 рр. - професор, 1971-1989 рр. - завідувач кафедри історії стародавнього світу і середніх віків. Іваненко Любов Андріївна (1923-1985) - історик, упродовж 1957-1971 рр. - в. о. доцента кафедри історії УРСР, 1971-1984 рр. - доцент кафедри історії СРСР. Карпенка О. Ю. є наслідком того, що в попередній практиці його наукової та ідейно-виховної роботи мали місце неодноразові серйозні ідеологічні зриви. Не зважаючи на гостру критику на його адресу громадськості, партійних і адміністративних організацій, Карпенко О. Ю. не зробив необхідних для себе висновків.

Виходячи з вищевикладеного, Рада постановляє:

1. Рішуче засудити ідеологічні збочення Карпенка О. Ю., які завдають шкоду справі навчання і виховання студентів.

2. Рада вважає неможливим довше використання Карпенка О. Ю. на педагогічній роботі як такого, який не відповідає посаді, яку займає.

Голова ради історичного факультету доц. П. П. Челак

Вчений секретар ради проф. Ю. М. Гроссман

Архів ЛНУ ім. І. Франка, ф. 119, оп. 2о/с, спр. 1675 (Карпенко Олександр Юхимович), арк. 37.

№ 5. Протокол № 7 Засідання партійного бюро історичного факультету ЛДУ від 17 листопада 1970 р.

Присутні члени політбюро: Іваненко Л. А., Гордієнко В. Я., Бейліс О. С., Бєлякевич І. І., Більченко М. Г, Інкін В. Ф., Глічов І. О., Ратич М. О.

Порядок денний:

1. Про персональну справу комуніста т. Карпенка О. Ю.

СЛУХАЛИ: Про персональну справу комуніста т. Карпенка О. Ю.

Тов. Іваненко Л. А. інформує партійне бюро, що комуністи т.т. Шафран В. А. і Глічов І. О. Глічов Ігор Олександрович (1929 р. н.) - історик, у 1970-1981 рр. - асистент, старший викладач кафедри історії СРСР. 16. ХІ. 70 р. за дорученням партбюро, в письмовій формі, а також усно (через сина т. Карпенка) повідомили, що викликають його на засідання партбюро 17. ХІ. 70 р. на 16 год.

17. ХІ. 70 р. ранком дружина Дружина - Людмила Тихонівна, 1927 р. н. Сім'я Карпенків мала двох синів - Олександра, 1951 р. н., та Ярослава, 1956 р. н. (Архів ЛНУ ім. І. Франка, ф. 119, оп. 2о/с, спр. 1675, арк. 4 зв.). т. Карпенка О. Ю. повідомила, що син забув передати батькові, який сьогодні поїхав у Любінь Великий в санаторій за путівкою, і тому О. Ю. Карпенко прибути на засідання партбюро не зможе.

УХВАЛИЛИ: У зв'язку з неявкою на засідання партійного бюро т. Карпенка О. Ю. питання про його персональну справу перенести на наступне засідання партбюро 19. ХІ. 70 р.

Секретар партбюро підпис Іваненко Л. А.

ДАЛО, ф. 92, оп. 1, спр. 916 (Протоколи засідання партбюро історичного факультету, 14 жовтня 1970 - 28 грудня 1970), арк. 25.

№ 6. Уривок з виступу декана історичного факультету П. П. Челака на V звітно-виборній конференції партійної організації Львівського державного університету ім. Івана Франка від 18 листопада 1970 р.

[...] На історичному факультеті, як і в університеті в цілому, є загін досвідчених педагогів. Я можу назвати прізвища таких, без перебільшення скажу, кваліфікованих товаришів, які визначають лице університету. Це т.т. Похилевич, Бродський, Осечинський і др. Високий рівень лекцій вони поєднують з виховною роботою.

Однак, виступаючи від імені партійної організації історичного факультету, я хочу сказати й про недоліки в нашій роботі. Недоліків цих багато.

Один з недоліків є недостатній контроль з боку партбюро за виконанням своїх рішень. Ми ще не добились виконання цих рішень. Я маю на увазі комсомол, це виконавці, це актив, який мусить бути застрільником в роботі і нам треба звернути на це увагу.

Ще один недолік, я маю на увазі випадок, який трапився на історичному факультеті з доктором історичних наук Карпенком, який стався ніби якийсь взрив.

В чому суть зриву у комуніста Карпенка?

Думаю, що комуністи, очевидно, цікавляться, бо такі випадки завжди обростають домислами, а тому я вам розповім про це.

В 1968 році, читаючи лекції студентам, тов. Карпенко робив серйозні ідейно-теоретичні вивихи, він став на шлях фальсифікації документів, неправильно висвітлював питання в радянському суспільстві. Він стверджував, що бідняк пішов в колгоспи, а середняк зажив “по шию”. Його (середняка) звали до колгоспу раз-другий-третій, він не йшов. Тоді його в сільраді кидають у льох і питають у нього “запишешся чи ні до колгоспу?”. Він записується і каже: “Мене заставили вступити до колгоспу”.

Друге питання. В період культу особи - про цей час є відповідні постанови ХХ з'їзду КПРС - як треба викладати. Але тов. Карпенко і тут став на шлях видумки фактів. Наприклад, він так розказував студентам: “Головою Ради наркомів був на Україні Любченко. Сів дома обідати (Любченко), дивиться в вікно і бачить - під'їжджає чорний ворон, вривається до Любченка староста Петров і розстрілює 4 дітей Любченка і жінку”.

Насправді у Любченка було не 4 дітей, а двоє. Його діти виховані в дитячому будинку.

Тов. Карпенку було звернуто увагу на його лекції, але тов. Карпенко не виправився і 21 травня 1968 року було поставлено питання про неможливе використання на викладацькій роботі тов. Карпенка. Партійні збори, які відбувались у червні, прийняли рішення про те, що тов. Карпенко не може бути використаний на викладацькій роботі. Це було суворе рішення, але справедливе.

Справа в тому, що Карпенко допускав у своїй практичній роботі і в попередні роки такі випадки.

Партійна організація історичного факультету вважає, що це прояви ідеологічної боротьби, а ми інколи недооцінюємо їх. А це є спосіб замазати, а не виправити помилку.

Випадок на історичному факультеті вся партійна організація оцінює правильно. Було сказано, що рішенням тов. Карпенка усунуто з роботи.

Партійна організація заявляє на партконференції, що будь-який прояв знайде на історичному факультеті рішучий осуд. Партійна організація факультету зробила висновки з цього факту.

Тов. Сливка зайняв неправильну позицію в даному питанні. Замість того, щоб допомогти Карпенку і правильно вирішити питання, він зайняв позицію допомоги Карпенку - обійти рішення парткому.