Колегія "сорока мужів" у Львові в XVI ст. передумови утворення і засади діяльності

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Колегія "сорока мужів" у Львові в XVI ст. передумови утворення і засади діяльності

Ольга Гуль

XVI ст. для міст Центрально-Східної Європи було досить знаковим, перш за все воно характеризувалося значними змінами у діяльності органів міського самоврядування, а також розвитком громадянської ініціативи міщан. Це період великих виступів міського поспільства та невдоволення осіб, які були зацікавлені у реформуванні середньовічної системи органів влади у містах. колегія магдебурзький право

На початку XVI ст. у функціонуванні владних структур більшості великих міст Корони Польської відбулися зміни. Поряд із діяльністю усталених ще з часів середньовіччя органів влади міською радою і судовою лавою, засновувалися інституції, що представляли інтереси поспільства. Ці представницькі органи, т. зв. колегії “третього стану” були сформовані у Кракові (1521)1, Любліні (1522)2, Торуні (1523)3, Гданську (1526)4, Варшаві (1530)5 та Львові (1578)6. Найчастіше до них входило 12, 20, 40, 60 або 100 осіб, що репрезентували міські громади, купців та ремісників. До основних функцій інституцій “третього стану” належали репрезентація інтересів поспільства перед міською владою та королем, а також контроль за фінансовою діяльністю міських рад.

Інституції “третього стану” найчастіше створювалися в містах, що були великими центрами торгівлі та ремесла, у яких поряд із впливовим патриціатом сформувалося багате і соціально активне поспільство7. Певний вплив на цей процес мали зміни, що відбулися в організації європейської торгівлі наприкінці XV на початку XVI ст.8 Швидкий розвиток товарообігу у великих польських містах спричинився до того, що фінансовою діяльністю почали займатися люди різних соціальних груп, здебільшого ті, котрі не належали до правлячого стану. З'явилася група так званих “нових людей”, багатих і підприємливих, котрі прагнули змінити існуючу систему органів міської влади9. Саме вони найчастіше очолювали суспільні виступи міщан проти міської ради, яка, узурпувавши владу, намагалася взяти під контроль усю фінансову діяльність міста. До цієї групи великих і економічно потужних міст, слід зарахувати Львів, який на той час був лідером у торгівлі “східними товарами” Центрально-Східної Європи.

Більшість авторів, розглядаючи проблеми створення і діяльності колегії “сорока мужів” у Львові вказували, що поява цієї інституції була найважливішим досягненням громадськості у боротьбі проти зловживань міської ради у 1576 1577 рр. Серед таких праць слід виділити наукові дослідження Александра Чоловського10, Яна Птасьніка11, Тетяни Гошко12 та Мирона Капраля13. Звичайно, приводом до утворення цієї інституції у Львові був конфлікт 1576 1577 рр., натомість причини і передумови її виникнення слід вбачати у подіях, що відбулися значно раніше. Відсутність спеціальних наукових досліджень з цієї проблематики зумовлює необхідність більш детального розгляду окресленої теми.

Система органів влади Львова, як і більшості міст Корони Польської, мала виражений олігархічний характер. Судові функції у місті виконувала лава на чолі з війтом. Міська рада здійснювала адміністративні функції, до компетенції якої належав контроль за збиранням податків, організацією діяльності ремісничих цехів, а також за виконанням права складу й інших торгівельних привілеїв. Тобто вся економіка міста була підпорядкована лише цьому органові влади14. Варто також зазначити, що на початку XVI ст. у Львові перестали дотримуватися давнього звичаю щорічних виборів членів міської ради представниками громадськості, натомість утвердилася практика, згідно з якою нових райців докооптовували лише у випадку смерті котрогось із них, тому в раді тривалий час засідали одні й ті ж люди15. їм протиставлялося поспільство, тобто жителі міста, які прийняли міське громадянство, а отже користувалися правами, передбаченими королівськими привілеями16.

Атмосфера суспільного невдоволення спричинила відкритий конфлікт між міщанами та владою у 1519 р. Згідно з рішенням короля Сигізмунда І, для врегулювання ситуації у Львові діяла комісія у складі львівського архієпископа Бернарда Вільчека, Оттона з Ходеча (воєвода руський і староста галицький, коломийський і снятинський), а також Станіслава з Ходеча (великий коронний маршалок і староста львівський)17. ЗО вересня 1519 р. королівські комісари постановили вирішити проблеми, пов'язані з обліком міського майна. Зокрема, від цього часу райці зобов'язувалися ретельніше вести фінансові книги. З цією метою створено спеціальну інституцію Лонгерію, до якої мали входити двоє райців, т. зв. економів чи лонгерів. До їхніх обов'язків входили контроль за фінансовою діяльністю ради, ведення реєстрів прибутків і видатків та адміністрування міською касою18. Водночас королівська комісія затвердила новий порядок управління містом (Plantatio regiminis Civitatis), який мав санкціонувати нову процедуру виборів райців19. Згідно з ним, кількість членів міської ради збільшено від 6 до 12 осіб, а уряд райців ставав пожиттєвим. Це призвело до боротьби за владу між кількома політичними угрупуваннями в середовищі еліти міста20. Такий конфлікт мав вплив на загальну ситуацію в місті. Очевидно міщани і надалі продовжували звертатися до короля з обвинуваченням райців у неналежному веденні фінансової політики міста. Унаслідок цього 10 січня 1526 р. король Сигізмунд І видав привілей про утворення нової інституції комісії “десяти мужів” (Decemvirum). До її складу входило 4 лавники і 6 представників міської громади.

Щороку у день виборів (22 лютого) райці, котрі складали свої повноваження, мали звітувати перед представниками цієї інституції про прибутки і видатки міської скарбниці21. Слід зазначити, що у Любліні, Ґданську та Кракові, тобто в містах, де виступи супроводжувалися збройним конфліктом, вимоги протестувальників були значно конкретнішими. У Любліні, зокрема, вимагали, щоб шафарі (прототип львівських лонгерів) вибиралися з-поміж представників поспільства, а не райців22. Вимоги міщан Ґданська у 1519 1521 рр. також стосувалися цього питання, зокрема йшлося про утворення інституції для контролю за міською скарбницею. До її складу мали входити 13 райців і 12 представників громадськості23. Як наслідок, у цих містах були утворені інституції, що складалися у рівній кількості з представників поспільства і членів міської ради24.

Створення комісії “десяти мужів” у Львові мало вагоме значення в процесі формування “третього стану”. Слід зазначити, що ця інституція не виконувала своїх обов'язків у повному обсязі, як це було передбачено привілеєм короля від 1526 р. Свідченням цього є записи у книгах міських прибутків і видатків. Зокрема, засідання членів цієї комісії не відбувалися щорічно. У фінансових книгах міської ради за 1519 1577 рр.25 є згадки про проведення лише трьох засідань колегії Decemvirum: у 1530, 1538, та 1552 р. Можна припустити, що засідання відбувалися частіше, але інформацію про них не записували у фінансові книги міста. Та все ж конфліктна ситуація, що склалася у місті в середині 1570-х рр. засвідчує протилежне. Зокрема, у 1576 р. громадськість Львова, що представляла інтереси різних цехових організацій (“Contubernia et communitas civitalis Leopoliensis”), звернулася до короля зі скаргою на членів міської ради26. Звинувачення, викладені у цьому документі, стосувалися проблеми непотизму в середовищі владної верхівки, неправомірної діяльності міських судів, накладення непосильних податків, недотримання львівськими урядниками зобов'язання щорічно звітувати перед комісією “десяти мужів”, а також фінансових зловживань райців. У скарзі чітко зазначалося, що райці не звітували перед представниками поспільства, у період з 1562 до 1569 р.27

Після тривалої судової тяганини у гродських (львівському та белзькому) і королівському судах, що тривала протягом 1576 1577 рр., ситуація в місті дещо стабілізувалася. Мальборкський декрет, виданий королем Стефаном Баторієм 22 травня 1577 р.28, був водночас судовим вироком у згаданій справі. Більшість постанов цього документа виявляли прихильне ставлення короля до львівського міщанства, хоча в цілому рішення Стефана Баторія мало характер компромісу між владою та громадою міста.

Порівняно з попереднім періодом становище поспільства змінилося. Насамперед воно отримало право обирати своїх представників до новоствореної інституції колегії “сорока мужів”, яка мала на рівні з радою і лавою формувати окрему гілку влади у місті. Важливим досягненням міщан було відновлення права громадян контролювати фінансову діяльність ради. Його отримала інституція, що складалася з чотирьох лавників, шести представників поспільства, а також шести “старих” райців. Окрім того, король заборонив райцям самостійно розпоряджатися міським майном і накладати податки, без попередньої згоди всіх громадян міста. Якщо додати й інші постанови декрету, такі як зобов'язання райців до пред'явлення щорічних звітів про стан міських маетностей, надання міщанам доступу до текстів усіх привілеїв і ухвалень, а також ретельного дотримання права складу, можна ствердити, що королівський вирок був значним поступом на шляху до демократизації міського устрою.

Однозначно можна ствердити, що найважливішим досягненням громадян Львова у виступі поспільства проти міської ради в 1576 1577 р. було створення колегії “сорока мужів”, або “Quadragintawirat''-у29. Ця інституція виконувала представницькі функції громадськості Львова в останній чверті XVI ст.30 Вона мала право не тільки повністю контролювати діяльність ради, а й впливати на рішення райців, особливо у сфері оподаткування громадян31.

У містах Корони Польської не було певного усталеного способу виборів представників цих інституцій, хоча зазначалося, що елекція має проводитися демократичним шляхом. Вибирати представників цих колегій мали право всі громадяни міста, старші цехів або ж вибрані радою представники громадськості, або ж склад цієї колегії поповнювався через довибори (кооптацію) певних осіб на звільнене місце32. Засади діяльності “третього стану” у Львові формувалися за краківським зразком33, на відміну від Варшави і Ґданська, де “третій стан” був досить узалежненим від міської ради, бо райці самі вибрали з поспільства членів цих інституцій, котрі виконували свої функції пожиттєво34. Зразок краківського “третього стану” був демократичнішим, зокрема купці вибирали 20 осіб з-поміж старших різних цехів, а представники цехів обирали 20 купців35.

Про те, що спосіб виборів і повноваження членів “Quadragintawirat''-у наслідували аналогічну краківську інституцію, дізнаємося з 'повчання” (pouczenia) від лавників Кракова, яке було сформульоване як відповідь на лист міського писаря Львова Павла

Щербіча36. Цей документ датований ЗО грудня 1578 р., тобто за два місяці до проведення виборів у місті, на яких уперше мали бути обрані сорок репрезентантів поспільства.

У цьому повчанні, зокрема, вказувалося, що в Кракові старші всіх цехів вибирають 20 представників з-поміж купців, а купці вибирають 20 осіб серед старших цехів, і до них приєднуються ще 11 лавників (Omnium contuberniorum seniores eligant viginti persona ex mercatoribus: mercatores vicissimus ex senioribus contuberniorum itidem viginti deligant et assignenti, his vero omnibus iuris ordinarii civilis Cracoviensis undecim scabini adiuncti sunt)37. Остаточно не було зрозуміло, скільки людей повинні були засідати в цій колегії 40 чи 51, тому львівський магістрат наслідував вказівки Кракова лише в тому, що вибори колегії “сорока мужів” у 1579 р. провів за краківським зразком, натомість, лава у Львові, і надалі залишалася окремою інституцією38. Зв'язок між лавою і колегією “сорока мужів” у Львові полягав у тому, що в разі смерті котрогось лавника на звільнене місце обиралася особа, яка була членом цієї інституції39. Таким чином потенційні лавники і райці мали спершу засідати у колегії, і лише після цього могли бути обраними до органів міської влади.

Як вказував Ян Птасьнік, членами “Quadragintawirat''-у могли бути тільки “найвідоміші люди, гідні громадяни, які відзначалися добрим характером і безкорисливістю”40. Кожен новообраний член колегії складав присягу на вірність королю, міській раді та громаді міста41.

На виборах міської влади Львова 22 лютого 1579 р. уперше обрали 40 членів “Quadragintawirat''-у42. Вони виконували свої обов'язки протягом року, після чого більшість із них обрали на повторний термін. Фактично члени колегії “сорока мужів” здійснювали повноваження пожиттєво, оскільки майже щороку в книгах виборів міських урядовців зустрічаються ті самі імена. Серед 40 осіб, які були у складі першої каденції цієї інституції, лише 4 були членами Колегії протягом одного року, 15 від 2 до 10 років, 18 до 20 років. Найдовше виконували функції представників поспільства ремісники: Томаш Сікст, Сімон Кіност та Мельхіор Осмольський, управління яких тривало 28 років. Детальні дані про періоди урядування, кількість каденцій у колегії “сорока мужів”, а також кар'єрний ріст цих осіб подано у таблиці 143.

Таблиця 1 Кар'єрний ріст членів першої каденції Колегії “сорока мужів” із 1579 р.

Якщо проаналізувати подальшу діяльність представників першої каденції колегії “сорока мужів”, можна помітити, що жоден із “квадрагінтавірів”-ремісників у майбутньому не обирався до складу судової лави, натомість серед купців лавниками згодом стали 5 осіб. Очевидно, на початку діяльності цієї інституції ще не були чітко визначені засади, відповідно до яких у лаву могли потрапити лише ті, хто до того був у складі колегії. Згодом цей принцип набув значного поширення50. Для представлення цілісності образу пересічного члена колегії “сорока мужів” уважаємо за доцільне проаналізувати тривалість урядування, професійний склад та кар'єрний ріст не лише “сорока мужів”, котрі були вибрані у першій каденції, але й усіх, хто був обраним до цієї організації до початку XVII ст. Згідно з даними книги виборів міських урядів, протягом 1579 1600 рр. членами “Quadragintawirat''-у були 68 купців і 44 ремісники. З-поміж купців 17 згодом було обрано до складу судової лави, 5 із яких згодом стали райцями, 1 одночасно виконував функції синдика51. Натомість із ремісників лише 2 авансували на лавників. Серед ремісників були представники таких професій: 7 різників, по 6 римарів, кушнірів і золотників, по 4 аптекарів і кравців, 3 конвісарів, 2 столярів, найменше було слюсарів, сідлярів, замшівників і мечників лише по одному представникові52.

Можна стверджувати, що членами колегії могли бути представники різних ремісничих цехів, не залежно від їх місця в ієрархії престижності професій. Цим ситуація у Львові відрізнялася від тої, яка була в інших містах, наприклад у Кракові, де вибори представників “третього стану” залежали від рішення ради, що затверджувала їх на урядуванні.

Міська рада Кракова не допускала до складу колегії цирюльників і перукарів, а тим більше лазнярів53. У Гданську пріоритетними професіями у ''третьому стані” були пекарі, ковалі, різники і шевці54.

Слід зазначити, що колегія “сорока мужів” не виключно католицька інституція. Серед її членів, обраних у першій каденції, було двоє русинів Хома Бабич та Лесько Русин представляли інтереси української громади Львова, відповідно, протягом 14 і 12 років. Очевидно, вони брали активну участь у суспільному виступі міщан. Відомо, що Хома Бабич у травні 1577 р. звернувся до королівського двору зі скаргою на райців, котрі забороняли йому займатися шинкуванням пива і меду у своєму будинку на Галицькому передмісті55.

Документи, що дають змогу хоча б приблизно відтворити засади діяльності інституції “третього стану” у Львові, доступні лише від початку XVII ст. Це зокрема книги скарг. Достовірно невідомо, чи були вони у XVI ст. і не збереглися до нашого часу, чи ,можливо, у перші роки своєї діяльності ця колегія не вела жодної письмової документації. На основі доступних даних спробуймо відтворити, у чому полягала діяльність “Quadragintavirat”-y

Представники колегії “сорока мужів” мали проводити свої засідання чотири рази на рік, щоквартально, за згодою бурмистра і ради56. Також вони могли звернутися до свого керівника з проханням про скликання надзвичайного зібрання, у чому райці не могли їм відмовити57. Обов'язком кожного члена колегії була участь у квартальних засіданнях58. Згідно з даними книг квартальних сесій, ці засідання найчастіше відбувалися наприкінці березня і в травні. У 1632 р. перша квартальна сесія відбулася аж 4 червня, друга 4 липня, натомість третя 14 вересня59. Про зібрання інших квартальних сесій інформації не віднайдено.

Колегія “сорока мужів” контролювала економічну діяльність міста, без погодження з нею рада не мала права запроваджувати нових податків для громадян. У разі якщо рішення райців суперечили привілеям міста, члени колегії обговорювали ці питання на засіданнях, і всі зауваження вписували до книг скарг, т. зв. ексорбітанцій (“exorbitancji”), а рада була змушена давати пояснення на всі зауваження “Quadragintawirat”-y60. Без відома і дозволу колегії “сорока мужів” рада не могла накладати на міщан нові податки, чи данини61. Частина скарг, що розглядалися на квартальних сесіях колегії “сорока мужів”, попередньо була предметом обговорення комісії Decemvirum під час її засідань для слухання річних звітів міської влади. Якщо висунуте там питання вимагало детального обговорення “третього стану”, члени цієї комісії скеровували його до “сорока мужів” із проханням розглянути на найближчому засіданні квартальної сесії “па prima sessionem 40 virum maj^ о tym mowic”62.

Про компетенції і повноваження “третього стану” дізнаємося з повчання (інструкції), яке краківська рада надала львівській 18 грудня 1606 р. У ньому вказувалося, що представникам цієї інституції заборонялося проводити будь-які зібрання чи таємні зустрічі без відома і згоди ради. У випадку необхідності вони могли звернутися до всього поспільства і повідомити про своє рішення раду63. Райці відправили лист із запитанням про сферу повноважень колегії одразу після конфлікту між міщанами та представниками міської ради у 1602 1604 рр. Очолювали цей виступ члени “Quadragintawirat”-y і лавники. Тому можна припустити, що райці шукали спосіб обмежити повноваження “третього стану”.

У 1614 р. райця Ніколаус Мораковський від імені ради повторно звернувся до міської ради Кракова з проханням надіслати наступне повчання. Зокрема, він цікавився, яка роль повинна відводитися судовій лаві у ''третьому стані”, і просив детально описати спосіб виборів цієї колегії. У відповіді зазначалося, що старші цехів мають обирати 12 купців, купці 20 ремісників, до них (32 особи) приєднувалися 11 лавників, тобто загальна кількість “третього стану” у Кракові в цей час становила 43 особи64. Аналізуючи цей документ, історик Ян Птасьнік припускав, що спосіб виборів і компетенції “Quadragintawirat”-y в Кракові не були законодавчо внормованими, а базувалися на усному звичаї65, адже постулати, викладені у цьому документі, не узгоджувалися з зазначеними в повчанні з 1578 р. Про те, що між міською радою і членами колегії “сорока мужів” на початку XVII ст. (1622) тривали непорозуміння, може свідчити вимога останніх, щоб райці надали їм доступ до королівських привілеїв хоча б один раз на рік, на квартальній сесії66. Згодом вони домагалися, щоб привілеї зачитувалися їм польською мовою, “так як не всі члени колегії розуміли латину”67.

Згідно з даними книг ексорбітанцій, можна констатувати, що найважливішим обов'язком членів колегії “сорока мужів” була участь шести представників у комісії “десяти мужів”, яка скликалася щорічно під час виборів у місті для слухання звітів про фінансову діяльність міської ради. Питання, що розглядалися на засіданнях цієї комісії, стосувалися проблем, пов'язаних з адмініструванням міського майна і прибутків від нього (зокрема доходів за використання вапняних печей, з міських сіл, пасік, млинів, корчми, лазні, яток, ваги, в'язниці), реєстрами податків, також перевірки фінансових звітів, які оприлюднювали лонгери і урядуючі райці, звітів писарів, бурмистрів і тлумача. Обговорювалися способи співпраці між різними органами міської влади, цеховими організаціями і представниками етнічно-релігійних груп68.

Очолював колегію “сорока мужів” регент поспільства (regent communitatis). Його обирали кожного року на загальних виборах, один раз із купців, а інший із ремісників69. Його становище як найвпливовішого представника громадськості швидко набувало ваги в місті. Головним завданням регента був захист інтересів громади від абсолютної влади райців. Він репрезентував поспільство у всіх справах проти міської ради, укладав і фіксував скарги і вимоги (ексорбітанції), а також дбав про їх виконання70. Відомо, що в 1592 1593 та в 1603 р. функції регента виконував представник купців Пйотр Зигмунтович. Про інших осіб, які обіймали цю посаду в кінці XVI ст., бракує відомостей. Починаючи від 1620 р. регенти змінювалися майже щороку, і їх прізвища майже не повторювалися в книзі виборів71. Отже, на цій посаді відбувалася постійна ротація осіб.

Таким чином, колегія “сорока мужів” була головною інституцією, яка репрезентувала поспільство Львова в XVI ст. Основними завданнями цієї організації, як і аналогічних інституції в польських містах, було контролювання економічної політики міської влади. У своїй діяльності колегія опиралася на вже усталені засади функціонування краківського “третього стану”.

На відміну від інших міст Корони Польської, де представницькі колегії громадськості були створені у першій чверті XVI ст., у період першої хвилі суспільних конфліктів, у Львові процес формування такої інституції (колегії “сорока мужів”) був значно розтягнутий у часі і тривав фактично від початку XVI ст. Вимогу створення представницького органу поспільства висували ще в часі суспільного конфлікту у місті в 1519 1526 рр.

Література

1. Ptasnik J. Miasta і mieszczanstwo w dawnej Polsce. Warszawa, 1949. S. 94-98; Noga Z. Miqdzy oligarchic a reprezentacjc. Uwagi о ewolucji wlqdz mijskich Krakowa w okresie przedrozbiorowym // Krakow. Studia z dziejow miasta / Pod red. J. Rajmana. Krakow, 2007. s. 103.

2. Szczygiel R. Konflikty spoleczne w Lublinie w pierwszej polowie XVI wieku. Warszawa, 1977. S. 72-73.

3. Bulawa J. Walki spoleczno-ustrojowe w Toruniu w pierwszej polowie XVI wieku // Roczniki Towarzystwa Naukowego w Toruniu. 1971. R. 75. S. 90-134.

4. Bogucka M. Walka opozycji mieszczanskiej z patrycjatem gdanskim w drugiej polowie XVI wieku // Przeglcd Historyczny. 1954. R. LXI. Z. 3. S. 417-419.

5. Strzembosz T. Tumult warszawski 1525 r. Warszawa, 1959. S. 72-73.

6. Ptasnik J. Walki o demokraj Lwowa od XVI do XVIII wieku // Kwartalnik Historyczny. 1924. R. XXXVIII. S. 228-257.

7. Bogucka M. Dzieje miast і mieszczanstwa w Polsce przedrozbiorowej. Wroclaw-WarszawaKrakow-Lodz. 1986. S. 46.

8. Samsonowcz H. Niektore cechy charakterystyczne sieci jarmarcznej w Polsce poznego sredniowiecza // Studia nad dziejami miast і mieszczanstwa w sredniowieczu. Studia Polonica Historiae Urbanae. Torun, 1996. T. 1. S. 9-14.

9. Szczygiel R. Wplyw konfliktow wewn^trznych w miastach polskich XV XVI wieku na zmiany struktur spolecznych // Stare і nowe struktury spoleczne w Polsce. Lublin, 1994. T. 1: Miasto / [Red. I. Machaj, J. Styk]. S. 42.

10. Czolowski A. Poglcd na organizaj і dzialalnosc wladz miejskich do 1848 r. // Miasto Lwow w okresie samorzcdu (1870 1895). Lwow, 1896. S. XLIII-XLIV.

11. Ptasnik J. Walki o demokraj Lwowa... S. 233-235.

12. Гошко T. Нариси історії магдебурзького права в Україні XIV початок XVII ст. Львів, 2002. С. 162.

13. Капраль М. Функціонування органів влади Львова у XIII XVIII ст. (Нарис історії інститутів магдебурзького права) // Український історичний журнал. 2006. № 5. С. 122-123.

14. Czolowski A. Poglcd па organizaj і dzialalnosc dawnych wladz miejskich... S. XXXVIIXXXVIII; Zubyk R. Gospodarka finansowa miasta Lwowa w 11. 1624 1635. Badania z dziejow spoleczenstwa і gospodarki / [Pod Red. prof. F. Bujaka]. Lwow, 1930. S. 36; Капраль M. Функціонування органів влади Львова у XIII XVIII ст. С. 114.

15. Czolowski A. Poglcd па organizaj і dzialalnosc wladz miejskich ... S. XXXII.

16. Ptasnik J. Walki o demokratyzacje Lwowa od XVI do XVIII wieku. S. 229.

17. Центральний державний історичний архів України у м. Львові (далі ЦДІАУ у м. Львові). Ф. 52. Оп. 2. Спр. 699 (Книга реєстрів тижневих прибутків від торгів та ваг (1519 1549)). Арк. 8-9; Там само. Спр. 706 (Книга реєстрів тижневих видатків міської каси (1519 1530)). Арк. 9-10; Роки урядування панів з Ходеча подані за: Urz jnicy wojewodztwa ruskiego XIV XVIII wieku (ziemia halicka, lwowska, przemyska/sanocka) / Spisy Opracowal Kazimierz Przybos. Wroclaw-Warszawa-Krakow-Gdansk-Lodz, 1987. № 340, 1176.

18. ЦДІАУ у м. Львові. Ф. 52. Оп. 2. Спр. 699. Арк. 8-9; Спр. 706. Арк. 9-10.

19. Zubrzycki D. Kronika miasta Lwowa. Lwow, 1844. S. 143.

20. Детальніше на цю тему: Гуль О. Виступ львівського міщанства проти зловживань міської ради у першій чверті XVI ст. // Україна Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. Львів, 2013. Вип. 6. С. 5-12.

21. Привілеї міста Львова XIV XVIII ст. / Упоряд. М. Капраль (Monumenta Leopolitana. Львівські історичні пам'ятки. Т 1). Львів, 1998. С. 196-198.

22. Szczygiel R. Konflikty spoleczne w Lublinie. S. 65.

23. Bogucka М. Walki spoleczne w Gdansku w XVI wieku // Szkice z dziejow Pomorza. Warszawa, 1958. T. 1. S. 379.

24. Szczygiel R. Konflikty spoleczne w Lublinie. S. 65.

25. ЦДІАУ у m. Львові. Ф. 52. On. 2. Cnp. 704 (Книга реєстрів чиншових прибутків з будинків, крамниць, страганів та ін. плати від виробів та надання міського права (1522 1548)); Спр. 705 (Книга реєстрів чиншових прибутків з будинків, крамниць, страганів та ін. плати від виробів та надання міського права(1549 1577)); Спр. 706 (Книга реєстрів тижневих видатків міської каси (1519 1530)).

26. Там само. Ф. 52. Оп. 1. Спр. 97. Арк. 34-34 v; Соціальна боротьба в місті Львові в XVI XVIII ст. / [Під ред. Я. Кіся]. Львів, 1961. С. 36-39.

27. ЦДІАУ у м. Львові. Ф. 52. Оп. 1. Спр. 97 (Матеріали про фінансові зловживання міської влади). Арк. 36-41.

28. Привілеї міста Львова XIV XVIII ст... С. 387-396.

29. Ptasnik J. Walki o demokratyzacje Lwowa od XVI do XVIII wieku... S. 235.

30. Czolowski A. Pogl^d na organizacyf і dzialalnosc dawnych wladz miejskich... S. LIII.

31. Привілеї міста Львова XIV XVIII ст. С. 390.

32. Bogucka M. Dzieje miast і mieszczanstwa w Polsce Przedrozbiorowej... S. 462.

33. Ptasnik J. Dokumenty objasniajqce Quadragintawiratu w Krakowie і we Lwowie // Kwartalnik Historyczny. 1925. R. 39. S. 315-317.

34. Bogucka M. Dzieje miast і mieszczanstwa w Polsce Przedrozbiorowej. S. 462.

35. Tam ze. S. 463.

36. Ptasnik J. Dokumenty objasniaj^ce Quadragintawiratu w Krakowie і we Lwowie... S. 315-317.

37. Tam ze. S. 316.

38. Ptasnik J. Walki o demokratyzacje Lwowa od XVI do XVIII wieku... S. 235.

39. Капраль M. Функціонування органів влади Львова. С. 116.

40. Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділ Рукописів (далі ВР ЛННБ). Птас. 3 (Фонд Яна Птасьніка). П. 1. С. 3.

41. Там само. С. 3.

42. ЦДІАУ у м. Львові. Ф. 52. Оп. 2. Спр. 648 (Книга запису протоколів про результати виборів до міських урядів. Вписи осіб, яким надане міське громадянство (1572 1604). Арк. 67-74.

43. Відомості про те скільки років особи були членами колегії “сорока мужів” подано згідно із списками урядників м. Львова опублікованого М. Капралем (Kapral М. Urz^dnicy miasta Lwowa. S. 265-270 (№ 1038-1057), 306-309 (№ 1444-1464)). Ці дані не є повними, так як у книзі виборів відсутні записи за 1595 1602 рр.

44. Син райці Вольфа Шольца (Album civium Leopoliensium. Rejestry przyj^c do prawa miejskiego we 1388 1783 / Wydal Andrzej Janeczek. T. I. Poznan-Warszawa, 2005. № 2548).

45. Син райці Мартина Ханеля (Album civium... № 2328).

46. У випадку, якщо про осіб немає інформації у реєстрах прийняття до міського права, зазначено дату коли людина вперше виконувала функцію поручителя при прийнятті громадянства іншою особою. Припускається, що у цей час вона вже була громадянином. Ці дати подані в дужках.

47. Зять райці Йоана Грюнвальта (Album civium.... № 2468).

48. Син органіста Станіслава Спонера (Album civium.... № 2791).

49. Зять Вольфа Шольца (Album civium... № 3400).

50. Czolowski A. Pogl^d na organizaj і dzialalnosc. S. XLIV; Капраль M. Функціонування органів влади. С. 116.

51. Kapral М. Urzfdnicy miasta Lwowa. S. 265-272.

52. Там само. S. 306-311.

53. PtAsnik J. MiAstA і mieszczAnstwo w dAwnej Polsce. S 98.

54. BoguckA M. Dzieje miAst і mieszczAnstwA... S. 463.

55. Соціальна боротьбА у місті Львові. С. 40-41; ЦДІАУ у м. Львові. Ф. 9. On. 1. Спр. 337. S. 3 (28 лютого 1576 р.), Арк. 32-33 (24 березня 1577 р).

56. У випадку скликання сесії зазначалося, що “pozwolili РР RAjce ПА sesje kwArtAlnq” (ЦДІАУ у м. Львові. Ф. 52. Оп. 2. Спр. 667. Арк. 364, 679).

57. Czolowski A. Pogl^d па orgAnizAj і dziAlAlnosc... S. LIV.

58. У 1621 р. на засіданні комісії “10-ти мужів” постановили, щоб члени колегії “сорокА мужів”, які не з'являлися на засідання були (ЦДІАУ у м. Львові. Ф. 52. Оп. 2. Спр. 667. Арк. 23-24).

59. Там само. Спр. 668 (Книга протоколів квартальних сесій Колегії 40-а мужів по обговоренню Фінансового стану міста (1624 1708)). Арк. 18.

60. Там само. Спр. 661 (Книга протоколів засідань, ухвал та ін. документів у справах скАрг громАди міста на магістрат (1615 1669)).

61. У 1632 р. рАЙці звернулися до колегії “сорокА мужів” з проханням забезпечити їх коштами для поїздки на сейм до Варшави а також на весілля підкАнцлерА. ПредстАвники поспільства погодилися на збирАння додаткового податку (“шос дупля”) на сейм, натомість відмовили у видачі їм з міської каси грошей на весілля. (Там само. Спр. 668. Арк. 15).

62. Там само. Спр. 667. Арк. 31-32, 268.

63. PtAsnik J. Dokumenty objAsniAj^ce QuAdrAgintAwirAtu w KrAkowie і we Lwowie... S. 317.

64. Tam ze. S. 316.

65. TAm ze.

66. ЦДІАУ у м. Львові. Ф. 52. Оп. 2. Спр. 667. Арк. 69-70 (1622 р.).

67. Там само. Спр. 667. Арк. 82 (1523 р.), Арк. 636 (1652 р.).

68. ЦДІАУ у м. Львові. Ф. 52. Оп. 2. Спр. 667 (Книга протоколів комісії 10-ти мужів про результАти обстеження прибутків і видатків королівської та міських кас (1618 1692)).

69. Czolowski A. Pogl^d па orgAnizAcyf і dziAlAlnosc. S. LIV.

70. ЛННБ ім. В. СтефАникА НАНУ, Відділ Рукописів. Птас. 3. П. 1. С. 16.

71. Каргаі М. Urzfdnicy miAstA Lwowa. S 366.

Анотація

Ольга Гуль.

Коллегія “сорока мужів” у Львові в XVI ст.: передумови утворення і засади діяльності.

У статті розглянуто основні засади Функціонування представницького органу міського поспільства Львова колегії “сорока мужів”. Окреслено передумови утворення цієї інституції магдебурзького права, проаналізовано її професійний склад протягом XVI ст.

Annotatіon

Olga Gul.

A collegium of “forty men” in Lviv on 16th century: beckground for creating and principles function.

The Article studies the mAin principles in According with which the representAtive body of the urbAn community in Lviv functioned the collegium of “forty men”. The Author outlines the bAckground for creAting this institution of MAgdeburg Law, ANAlyzes its occupAtionAl structure during the 16th century.

Размещено на Allbest.ru