Артилерійські формування Київського гарнізону (друга половина XVII-XVIII ст.): управління, організація, особовий склад

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(477-25):358.11.“16/17”

Артилерійські формування Київського гарнізону (друга половина XVII-XVIII ст.): управління, організація, особовий склад

Назаренко В.М.

аспірант, Київський національний університет імені Т. Шевченка

Розглянуто артилерійські формування київського гарнізону (друга половина XVII-XVin ст.). Аналізується еволюція системи управління гарнізонною артилерією у вказаний період. Визначається специфіка підпорядкування артилерійської команди київського гарнізону. На основі неопублікованих джерел встановлюються імена командирів київської артилерійської команди у XVIII ст. і реконструюється її поділ на окремі структурні частини. З'ясовуються обов'язки особового складу артилерійських формувань київського гарнізону. Встановлюється динаміка чисельності артилеристів у складі київської залоги в другій половині XVII-XVIII ст. Підкреслюється зростання частки артилеристів у складі російського гарнізону в м. Києві від менш ніж 1% у середині XVII ст. до 10% наприкінці XVIII ст. артилерійський гарнізон командир

Наголошується, що стратегічне положення Києва змушувало російський уряд постійно дбати про бойовий потенціал київського гарнізону, зокрема - в забезпеченні сучасною і багаточисельною артилерією, яку обслуговували кваліфіковані спеціалісти. Зазначається, що артилерійська команда київського гарнізону була найчисельнішою на українських землях, які входили до складу Російської імперії.

Ключові слова: Київ, гарнізон, артилерія, управління, каноніри.

The article deals with the artillery units of Kiev garrison (second half of'XVII-- XVIII century). The evolution of administration of garrison artillery during this period is analyzed. The specific submission of Kiev garrison artillery command is determined. Names of artillery commanders of the Kiev command in the XVIII century based on unpublished sources are established and command's division into separate structural parts is reconstructed. Duties of personnel of artillery units of Kiev garrison is investigated. The dynamics of the number of artillerists consisting Kiev garrison in the second half of XVII--XVIII centuries is established. It is emphasized that the share of artillerists consisting Kiev garrison increased from less than 1% in the middle of XVII century to 10% at the end of XVIII century.

It is noted that the strategic position of Kyiv forced the Russian government to care for the combat potential of Kiev garrison, in particular -- to provide a modern and a numerous artillery served by qualified personnel. It is stated that the artillery command of Kiev garrison was the biggest in Ukraine that was the part of the Russian Empire.

Keywords: Kyiv, garrison artillery, administration, cannoneers.

Рассмотрены артиллерийские формирования киевского гарнизона (вторая половина XVII--XVIII вв.). Анализируется эволюция системы управления гарнизонной артиллерией в рассматриваемый период. Определяется специфика подчинения артиллерийской команды киевского гарнизона. На основе неопубликованных источников устанавливаются имена командиров киевской артиллерийской команды в XVIII в. и реконструируется ее разделение на отдельные структурные подразделения. Выясняются обязанности личного состава артиллерийских формирований киевского гарнизона. Устанавливается динамика численности артиллеристов в составе киевского гарнизона во второй половине XVII--XVIII вв. Подчеркивается рост доли артиллеристов в составе киевского гарнизона от менее 1% в середине XVII в. до 10% в конце XVIII в. Отмечается, что стратегическое положение Киева заставляло Москву постоянно заботиться о боевом потенциале киевского гарнизона, в частности -- в обеспечении современной и многочисленной артиллерией, которую обслуживали квалифицированные специалисты. Отмечается, что артиллерийская команда киевского гарнизона была самой многочисленной на украинских землях, которые входили в состав Российской империи.

Ключевые слова: Киев, гарнизон, артиллерия, управления, канониры.

Роль російського військового чинника, зокрема гар-нізонних військ, у процесі інкорпорації українських земель до складу Російської держави у другій половині XVII-XVIII ст. завжди розглядалася в історіографії лише у загальному контексті. У той же час дослідження гарнізонів, зокрема системи управління гарнізонними військами на землях Гетьманщини, специфіки структури різних залог, чисельності особового складу та завдань, що на нього покладалися, дає змогу з'ясувати форми, практики і характер військової політики Російської держави щодо українських земель у другій половині XVII-XVIII ст. Київ у даному випадку є найкращим прикладом, оскільки в цьому місті розміщувався найчисельніший із російських гарнізонів.

У даній статті, на основі аналізу наукової літератури із зазначеної проблематики та залучення широкого кола джерел, представлена спроба розглянути систему управління гарнізонною артилерією київського гарнізону, реконструювати структуру артилерійських формувань гарнізону, з'ясувати коло обов'язків особо-вого складу та встановити динаміку чисельності артилерійських службовців протягом другої половини XVII-XVIII ст. Серед основних досліджень, присвячених зазначеній проблематиці слід відзначити праці уза-гальнюючого характеру О. Чернова [1] та Л. Бескровного [2], а також роботи дослідників з окремих аспектів історії артилерійських формувань Російської держави і другій половині XVII-XVIII ст.: управління і структури (М. Бранденбурга [3] та Д. Струкова [4]), особового складу (О. Левикіна [5] та А. Ракітіна [6]).

Зростання ролі артилерії у ході ведення військових дій змушували російський уряд постійно нарощувати чисельність артилерійського парку та гарматної обслу-ги. На час уведення російського гарнізону до міста Києва у лютому 1654 р. російська артилерія поділялася на кріпосну, польову та продовжувався процес формування полкової артилерії. Головним органом управління артилерією в Російській державі був Пушкарський при-каз. На момент введення до Києва російського гарнізону, артилерійська обслуга царської армії складалася із пушкарів та “затинщиків”, що перебували у віданні Пушкарського приказу. Безпосередньо на місцях пушкарі підпорядковувалися місцевому воєводі.

Перетворення в адміністративній і військовій сферах, що провадилися в Російській державі наприкінці XVII - першій третині XVIII ст., в свою чергу наклали свій відбиток на управління гарнізонними військами, в т.ч. артилерійськими підрозділами, що несли гарнізонну службу. У 1701 р. Пушкарський приказ було перетворе-но у Приказ Артилерії, який поступово втрачав свою компетенцію і роль в управлінні артилерією російської армії. Із 1710-х рр. головними органами управління артилерією в російській державі стають Санкт- Петербурзька Артилерійська Канцелярія [4, с. 49-53]. Із 1729 р. за головним органом управління артилерією в Російській імперії закріплюється назва “Канцелярія Головної Артилерії і Фортифікації” (у складі якої було гарнізонне повиття) [4, с. 137, 176-177], яка фактично підпорядковувалася Сенату [2, с. 71]. Проте на практиці Військова колегія неодноразово намагалася підпорядкувати собі головний артилерійський орган.

У XVIII ст. безпосередньо на місцях гарнізонні артилерійські формування підпорядковувались генерал- губернаторам і обер-комендантам. При цьому, Канцелярія Головної Артилерії і Фортифікації неодно-разово намагалася вивести артилерійські гарнізонні формування з-під підпорядкування губернської влади. У Києві, окрім того, розміщувався штаб (канцелярія) Київського департаменту, до якого спочатку входили Смоленськ, Київ, Переволочна, Полтава, Переяслав та Чернігів (у 1765 р. перелік міст дещо змінився). Очільник департаменту здійснював управління над артилерійськими командами гарнізонів зазначених міст, а також над частинами корпусів облогової і польової артилерії, що могли розміщуватися у фортецях [7, арк. 1]. Фактично на місці артилерійська команда київського гарнізону перебувала у подвійному підпорядкуванні - київського обер-коменданта та керівника місцевого артилерійського департаменту. Останні, як правило, мали звання генерал-майора, тобто той самий чин, що й більшість київських обер- комендантів. У 1750-х - 1762 рр. Київський департамент очолював Олексій Чирков [8, арк. 4зв, 7зв; 7, арк. 1], спочатку у званні полковника, а потім - генерал- майора. О. Баіов згадує у 1737 р. капітана артилерії Чиркова як відповідальну особу, що займалася доставкою в Київ облогової артилерії російської армії [9, с. 326]. Цілком можливо, ще це одна й та сама особа. Після 1762 р. і до 1781 р. Київський департамент очолював генерал-майор Андрій Романович Лівен.

На чолі команди стояв штаб-офіцер у званні майора, проте через некомплект частіше це були нижчі за зван-ням офіцери. Одним із перших командирів київського артилерійської команди був майор Фондерберк (?-1723 - 31 травня 1733 рр.) [10, арк. 1; 11, арк. 1]. Після смерті Фондерберка команду очолював прапорщик Фліжніков (очевидно як виконувач обов'язків командира) [11, акр. 1, 3]. Серед інших командирів відомий Іван Крюков, який у 1765 р. зазначений капітаном [12, арк. 1зв], а в 1778 р. - майором [13, арк. 2зв].

Структурний поділ артилерійської частини київського гарнізону відбувся лише у XVIII ст., оскільки у другій половині XVII ст. гармаші були не чисельною складовою залоги і тому не виникло потреби ділити їх на якісь окремі підрозділи. Унаслідок технологічного поступу в артилерії і зростання її ролі у веденні війни, відбувається збільшення чисельності артилерійських формувань, ускладнюється їх структура, поглиблюється поділ артилеристів за рівнем функціональних обов' язків. Не оминають ці зміни і гарнізонні артилерійські формування. Відомість про виплату жалування особовому складу команди у 1765 р. фіксує наявність 2 рот у складі артилерійської команди [12, акр. 1зв-7]. Окремо записано технічний персонал - майстрових. У джерелах засвідчується також функціонування канцелярії. Можливо вона була частиною канцелярії командира Київського департаменту. У 1765 р. згадується 5 штатних писарів [14, с. 94-95]. До роботи в канцелярії у якості копіїстів залучалися діти артилеристів, які навчалися у гарнізонній школі (у 1771 р. таких було 5 чол.) [15, арк. 1-9зв].

Штаб артилерійської команди у 1727 р. складався лише з штаб-офіцера (майора) та обер-офіцера (капітана чи прапорщика). У 1733-1734 рр. згадуються майор, прапорщик, поручик, 2 підпоручики та штик- юнкер [11, арк. 3, 12, 16]. За штатом 1765 року штаб артилерійської команди складався із майора, капітана, поручика, 2 підпоручиків і штик-юнкера [14, с. 94-95]. У зазначений період, неукоплектованість офіцерського складу в російській армії мав хронічний характер, особливо це стосувалася спеціалістів з артилерійської та інженерної справи. Так, у 1796 р. в складі команди мало б бути 7 обер-офіцерів, а в дійсності в Києві їх було лише 3 [16, арк. 20зв].

Основу бойового складу артилерійської обслуги київського гарнізону у другій половині XVII ст. складали пушкарі, а у XVIII ст. - каноніри та бомбардири. У другій половині XVII ст. київські пушкарі виконували не лише військові, але й адміністративні і господарські функції [17, арк. 41зв-42; 18, арк. 28зв-29]. Від гармашів у другій половині XVII ст. вимагалося володіння мінімальними навиками артилерійської справи, хоче деякі проходили спеціальну підготовку, зокрема і в Києві [5, с. 177].

У XVIII ст. основу бойового складу артилерії скла-дали бомбардири і каноніри. Бомбардирами були арти-леристи з підвищеною кваліфікацією, які володіли не лише навичками заряджати гармати і наводити їх на ціль, але й споряджати різні види артилерійських припасів. Фактично бомбардири, як артилерійська об-слуга, закріплювалися за мортирами і гаубицями. Чисельність бомбардирів у гарнізонних військах була порівняно меншою ніж канонірів, а жалування вищим. У відомості про виплату жалування за 1734 р., у складі артилерійської команди бомбардирів у складі артилерійської команди не зазначено. За штатом 1765 р., чисельність бомбардирів артилерійської команди складала 65 чол. При цьому штатна чисельність бомбардирів, що несли службу у Печерській фортеці, була тотожною кількості мортир і гаубиць (на 40 мортир і гаубиць - 40 бомбардирів), проте такого співвідношення не було щодо Старокиївського укріплення (на 7 мортир і гаубиць припадало 25 бомбардирів) [16, акр. 15; 14, с. 94-95]. Подібна до Печерської фортеці пропорція чисельності бомбардирів та мортир і гаубиць була і у фортеці Св. Єлизавети (тобто за штатом за кожною 1 мортирою чи гаубицею закріплювався 1 бомбардир) [19, арк. 5-5зв, 32зв-33].

Каноніри становили основну обслугу гармат. Поділ канонірів на власне канонірів та гантлангерів (молодших канонірів) дає підстави говорити про певні відмінності у їхніх навичках і вміннях. Гантлангери, очевидно, виконували допоміжну роботу: чистили гармати, охолоджували стволи і т.п. Згідно “Записки о фортеціях” від 1724 р., для кожних 2 гармат, що перебували на озброєнні Печерської фортеці, передбачалося мати обслугу із 3 канонірів [20, с. 393-394]. Згідно штату 1765 р., в складі київської артилерійської команди мало нести службу 255 канонірів [14, с. 94-95]. Очевидно, що пропорція канонірів щодо гармат складала 1:1, оскільки за штатом на озброєнні 2 фортець мало бути 255 гармат [16, арк. 15].

У XVIII ст. до складу артилерійської команди вхо-дили також службовці цейхгаузів - цейхвартери, цейх- шрейбери (писарі), цейхдинери. Технічний персонал артилерійської команди становили майстрові. У 1727 р. в складі артилерійської команди майстрових не зазначено [21, с. 161]. Очевидно, “майстрові функції” покладалися безпосередньо на бойовий склад команди. Вже в 1734 р. в документах згадуються слюсарі, ковалі, колісники, токарі, столяри і т.д. За штатом 1765 р., у складі київської артилерійської команди зазначено 51 майстровий чин (лафетні майстри, майстри-ковалі, підмайстри, колісники, столяри, токарі, бочкарі, паяль-щики, слюсарі, ковалі, пороховщики) [14, с. 94-95].

Варто зазначити, що у XVIII ст. у Києві розміщувалися частини корпусів облогової і польової

артилерії [22, с. 19; 14, с. 251]. Наскільки вони були інтегровані до складу гарнізонних структур визначити складно, проте не врахування їхнього бойового потенціалу давало б неповну картину обороноздатності Києва і українських земель, що входили до складу Російської імперії. Також у 1760-х рр. у Києві строюється Арсенал. У відомості про виплату жалування особовому складу артилерійської команди за 1765 р. зазначено і арсенальних службовців (менше 50 чол.) [12, арк. 1-7зв]. Можливо - це, так звана, “арсенальна команда” [23, с. 70], яка перебувала на початку свого формування. Відомість про виплату жалування засвідчує певну інтегрованість службовців арсеналу до складу артилерійської команди.

Перша артилерійська обслуга київського гарнізону у 1654 р. налічувала 5 пушкарів [24, с. 354]. У 1658 р. їх нараховувалося 20 [25, с. 219], а через 3 роки - 31 [26, с. 329]. У 1665 р. у складі київського гарнізону зазначено 40 “пушкарей, целовальников” [27, с. 235]. Очевидно з 60-х років XVII ст. і до початку XVIII ст. чисельність київських пушкарів коливалася в межах 35-60 чол. Так, зокрема у 1677 р. їх у складі київського гарнізону нара-ховувалося 47 чол. [28, с. 118-119], у 1684-1685 рр. - 35 [29, с. 17], 1695 р. - 56 чол. [30, с. 897], 1700 р. - 48 чол. [31, с. 32], у 1706 рр. - 31-34 чол. (у документі зазначено зміни у складі протягом року) київських і 815 чол. севських пушкарів [18, арк. 3зв-4, 5зв-6зв, 10зв, 24зв-25зв].

За даними 1718 і 1727 рр. київська артилерійська команда нараховувала 126 чол. [32, с. 16; 21, с. 161]. Згідно відомості про виплату жалування за першу тре-тину 1734 року, в Києві несло службу 148 чол. Артилеристів [11, арк. 16-17, 27зв, 18-20зв]. Разом з ними жалування отримали 10 чол. з гарнізонів Переяслава, Чернігова і Переволочни, що з якихось причин несли службу саме в Києві. Окрім того, у відомості про виплати жалування зазначено 34 артилеристів гарнізону м. Біла Церква, переведених до міста з київського гарнізону [11, арк. 12]. Таким чином, чисельність артилерійської команди київського гарнізону у 1734 р. складала 192 чол. Можна припустити, що особовий склад артилерійської обслуги Переяслава, Чернігова і Переволочни також був укомплектований за рахунок київської артилерійської команди. Зазначені фортеці були “приписними” до гарнізону м. Києва: їхні залоги формувалися за рахунок особового складу київських гарнізонних частин. Врахувавши чисельність артилеристів “приписних фортець”, отримаємо підсумкову цифру 353 чол. [11, арк. 12-13, 16-17, 1920, 26-27, 34, 43, 46-47].

Подальше збільшення штату відбулося у 1765 р. Тоді було встановлено штати для 64 фортець, згідно яких чисельність київської артилерійської команди складала 423 чол. [14, с. 94-95]. Особовий склад частини було розподілено між двома київськими фортецями: у Печерській несло службу 291 чол., у Старокиївській - 132 чол. Чисельність київської артилерійської команди була найбільшою серед команд фортець Київського де-партаменту [14, с. 94-95].

Таблиця 1

Штатна чисельність артилерійських команд Київського департаменту за штатом від 1765 р.

Станом на 1796 р. артилерійська обслуга київської залоги нараховувала 281 чол. (без технічного персона-лу) [16, арк. 20зв]. Як, бачимо тенденція до зростання чисельності артилерійських служителів у складі російської залоги в м. Києві мала місце протягом усього розглянутого періоду. Якщо перші артилеристи стано-вили менше 1% від особового кладу гарнізону (5 гармашів із 2605 чол. всієї залоги) [24, с. 354], то у XVIII ст. пропорція збільшується і на 60-ті роки XVIII ст. досягає 10%. Тенденція росту чисельності артилеристів у складі гарнізону унаочнюють дані таблиці.

Таблиця 2.

Чисельність артилерійської обслуги київського гарнізону у другій половині XVII-XVIII ст.

Таким чином, важливе стратегічне положення Києва у другій половині XVII-XVIII ст. змушувало російський уряд постійно дбати про бойовий потенціал гарнізону, що проявилося у будівництві і реконструкції фортець, утриманні значного військового контингенту, забезпе-ченні гарнізону сучасною і багаточисельною артилері-єю, яку обслуговували кваліфіковані спеціалісти. Саме тому Київ став центром одного із артилерійських департаментів, а гарнізонна артилерійська команда у місті була найчисельнішою на українських землях, що входили до складу Російської імперії.

Список використаних джерел

1. Чернов А. В. Вооруженные силы Русского государства XV- XVII веков / А. В. Чернов. - М., 1954.

2. Бескровний Л. Г. Русская армия и флот в XVIII веке / Л. Г. Бескровный. - М., 1958.

3. Бранденбург Н. Е. Материалы для истории Артиллерий-ского управления в России. Приказ артиллерии (1700-1720) / Н. Е. Бранденбург. - СПб., 1876.

4. Столетие военного министерства: 1802-1902. - СПб. -

Ч. 1. - Кн. 1.: Главное артиллерийское управление (Исторический очерк).

5. Левыкин А. Русские городовые пушкари второй половины XVII века / А. Левыкин // Вопросы истории. - 1985. - № 3.

6. Ракитин А. С. Служилые люди “пушкарского чину” города Севска в XVI - первой половине XVII века / А. С. Ракитин // Война и оружие. Новые исследования и материалы. Вторая Международная научно-практичная конференция 18-20 мая 2011 г. - СПб., 2011. - Ч. ІІ.

7. Дело о предоставлении квартиры в г. Киеве генерал-майору Чиркову (1759 г.). - ЦДІАУК. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 3291.

8. Дело об увольнении в отставку по старости и состоянию здоровья солдат (артиллерийской и инженерной команд) Киевс-кого гарнизона. - ЦДІАУК. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 2357.

9. Баіов А. Русская армия в царствование императрици Анни Иоановни. Война Росии с Турцией / А. Баіов. - СПб., 1906. - Т. 1.

10. Указы Петра І, Сената, Главной артиллерийской конторы и др. (1723 г.). - ЦДІАУК. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 56.

11. Определение канцелярии прапорщику Флижникову о вы-плате жалованья жене умершего майора Фондерберка; о покупке лошадей для ремонтных работ в Киево-Печерской крепости и др. (1734 г.). - ЦДІАУК. - Ф. 1104. - Оп. 1. - Спр. 6.

12. Именные списки на выдачу жалованья артиллерийской команде Киевского гарнизона (1765-1766 гг.). - ЦДІАУК. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 4641.

13. Дело об уплате денежных сумм купцами роскольничей слободы с.Клинцов вместо поставки материалов для артиллерий-ской команды (1778 г.). - ЦДІАУК. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 8633.

14. ПСЗ. - СПб., 1830. - Т. 43. - Кн. 1. - Отд. 1.

15. Ведомости и рапорты о личном составе киевских гарни-зонных школ за первую половину 1771 г. - ЦДІАУК. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 6569.

16. Дело по описи № 12 Киевского инженерного управления по строительной части с предоставлением полного формуляра Киевской крепости с летописью с. 1886 г. - ЦДІАУК. - Ф. 1436. - Оп. 2. - Спр. 19.

17. Выписка из книг Кіевского повытья под № 494 7174 (1666) года. - ІР НБУВ. - Ф. 2. - Спр. 1482.

18. Росписной список г. Киева 1706 года. - ЦДІАУК. - Ф. КМФ - 40. - Оп. 1. - Спр. 13.

19. Рапорт об изготовлении лафетов для морских пушек, при-сланных в крепость; ведомость о наличии артиллерии в крепости. - ІР НБУВ. - Ф. ІХ. - № 244-250.

20. Записка Петра Великого о фортеціях // Русская старина. - 1870. - Т. 1.

21. Кирилов И. Цветущее состояние Всероссийского государ-ства / И. Кирилов. - М., 1977.

22. Описи Київського намісництва 70-80-х рр. XVIII ст. - К., 1989.

23. Ситкарева О. В. Киевская крепость XVIII-XIX веков / О. В. Ситкарева. - К., 1997.

24. Акты ЮЗР. - СПб., 1878. - Т. 10.

25. Акты ЮЗР. - СПб., 1892. - Т. 15.

26. Акты ЮЗР. - СПб., 1872. - Т. 7.

27. Акты ЮЗР. - СПб.,1867. - Т. 5.

28. Гордон Патрик. Дневник (1677-1678) / П. Гордон. - М., 2005.

29. Гордон Патрик. Дневник (1684-1689) / П. Гордон. - М., 2009.

30. Розписний список м. Києва 1695 р. // Доба Гетьмана Івана Мазепи в документах. - К., 2008. - Т. 1.

31. Лебединцев П. Г. “Росписной список” г. Киева 1700 г. / П. Г. Лебединцев // ЧИОНЛ. - К., 1892. - Кн. VI. - Отд. III.

32. Мышлаевский А. Крепости и гарнизоны южной России 1718 года / А. Мышлаевский. - СПб., 1897.

References

1. Chernov A. V. Vooruzhennye sily Russkogo gosudarstva XV- XVII vekov / A. V. Chernov. - M., 1954.

2. Beskrovnij L. G. Russkaya armiya i flot v XVIII veke / L. G. Beskrovnyj. - M., 1958.

3. Brandenburg N. E. Materialy dlya istorii Artillerijskogo uprav- leniya v Rossii. Prikaz artillerii (1700-1720) / N.E. Brandenburg - SPb., 1876.

4. Ctoletie voennogo ministerstva: 1802-1902. - SPb. - Ch. 1. - Kn. 1.: Glavnoe artillerijskoe upravlenie (Istoricheskij ocherk).

5. Levykin A. Russkie gorodovye pushkari vtoroj poloviny XVII veka / A. Levykin // Voprosy istorii. - 1985. - № 3.

6. Rakitin A. S. Sluzhilye lyudi “pushkarskogo chinu” goroda Sevska v XVI - pervoj polovine XVII veka / A. S. Rakitin // Vojna i oruzhie. Novye issledovaniya i materialy. Vtoraya Mezhdunarodnaya nauchno-praktichnaya konferenciya 18-20 maya 2011 g. - SPb., 2011. -Ch. ІІ.

7. Delo o predostavlenni kvartiry v g.Kieve general-majoru Chirkovu (1759 g.). - CDLAUK. - F. 59. - Op. 1. - Spr. 3291.

8. Delo ob uvol'nenii v otstavku po starosti i sostoyaniyu zdorov'ya soldat (artillerij skoj i inzhenernoj komand) Kievskogo garnizona. - CDEAUK. - F. 59. - Op. 1. - Spr. 2357.

9. Baiov A. Russkaya armiya v carstvovanie imperatrici Anni Ioa- novni. Vojna Rosii s Turciej 1736-1739 / A. Baiov. - SPb., 1906. - T. 1.

10. Ukazy Petra І, Senata, Glavnoj artillerij skoj kontory i dr. (1723 g.). - CDEAUK. - F. 59. - Op. 1. - Spr. 56.

11. Operedelenie kancelyarii praporshhiku Flizhnikovu o vyplate zhalovan'ya zhene umershego majora Fonderberka; o pokupke loshadej dlya remontnyx rabot v Kievo-Pecherskoj kreposti i dr. (1734 g.). - CDEAUK. - F. 1104. - Op. 1. - Spr. 6.

12. Imennye spiski na vydachu zhalovan'ya artillerijskoj komande Kievskogo garnizona (1765-1766 gg.). - CD!AUK. - F. 59. - Op. 1. - Spr. 4641.

13. Delo ob uplate denezhnyx summ kupcami roskol'nichej slobody s.Klincov vmesto postavki materialov dlya artillerijskoj komandy (1778 g.). - CDEAUK. - F. 59. - Op. 1. - Spr. 8633.

14. PSZ. - SPb., 1830. - T. 43. - Kn. 1. - Otd. 1.

15. Vedomosti i raporty o lichnom sostave kievskix garnizonnyx shkol za pervuyu polovinu 1771 g. - CDEAUK. - F. 59. - Op. 1. - Spr. 6569.

16. Delo po opisi № 12 Kievskogo inzhenernogo upravleniya po stroitel'noj chasti s predostavleniem polnogo formulyara Kievskoj kreposti s letopis'yu s. 1886 g. - CDEAUK. - F. 1436. - Op. 2. - Spr. 19.

17. Vypiska iz knig Kievskogo povyt'ya pod № 494 7174 (1666) goda. - ЖNBUV. - F. 2. - Spr. 1482.

18. Rospisnoj spisok g. Kieva 1706 goda. - CDEAUK. - F. KMF - 40. - Op. 1. - Spr. 13.

19. Raport ob izgotovlenii lafetov dlya morskix pushek, prislannyx v krepost'; vedomost' o nalichii artillerii v kreposti. - !R NBUV. - F. K. - № 244-250 (247).

20. Zapiska Petra Velikogo o forteciyax // Russkaya starina. - 1870. - T. 1.

21. Kirilov I. Cvetushhee sostoyanie Vserossijskogo gosudarstva / I. Kirilov. - M., 1977.

22. Opysy Kyyivs'koho namisnytstva 70-80-kh rr. XVIII st. - K., 1989.

23. Sitkareva O. V. Kievskaya krepost' XVIII-XIX vekav / O. V. Sitkareva. - K., 1997.

24. Akty YuZR. - SPb., 1878. - T. 10.

25. Akty YuZR. - SPb., 1892. - T. 15.

26. Akty YuZR. - SPb., 1872. - T. 7.

27. Akty YuZR. - SPb., 1867. - T. 5.

28. Gordon Patrik. Dnevnik (1677-1678) / P.Gordon. - M., 2005.

29. Gordon Patrik. Dnevnik (1684-1689) / P.Gordon. - M., 2009.

30. Rozpysnyy spysok m. Kyyeva 1695 r. // Doba Het'mana Ivana Mazepy v dokumentakh. - K., 2008. - T. 1.

31. Lebedincev P. G. “Rospisnoj spisok” g. Kieva 1700 g. / P. G. Lebedincev // ChIONL. - K., 1892. - Kn. VI. - Otd. III.

32. Myshlaevskij A. Kreposti i garnizony yuzhnoj Rossii 1718 goda / A. Myshlaevskij. - SPb., 1897.

Размещено на Allbest.ru