"Історія України-Руси" М. Грушевського в українській історіографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Історія України-Руси" М. Грушевського в українській історіографії

Протягом усього життя М. Грушевський працював над “Історією України-Руси”(далі “ІУР”). В роботі над нею вчений намагався втілити наймасштабніший проект своєї наукової діяльності: систематизувати знання української історії, дослідити її на новій джерельній базі, спираючись на сучасні методологічні засади, вивести українську історичну науку на європейський рівень. Ця праця постійно перебуває в полі зору дослідників. Важливо розглянути історіографічні оцінки щодо “ІУР”, з'ясувати пов'язані з цим дискусійні проблеми. Необхідно проаналізувати вплив головної праці видатного історика на розвиток української історіографії.

В українській історіографіївиявлявся великий науковий інтерес щодо досліджень “ІУР” М. Грушевського. Українські історики аналізували оцінки попередніх дослідників щодовисвітлення питань історіографічного дослідження “ІУР”. О. Оглоблин вказав на думку відомого польського дослідника проф. О. Брікнера, який вважав “ІУР” М. Грушевського прекрасним,змістовнимтвором,який є основою розвитку подальших студій з історії України [13, с. 7]. Ф. Сисин вважав, що радянська історична наука не могла обійтися без фундаментальної “ІУР”, написати історію України, на думку автора без використання праць Грушевського взагалі було неможливо, заборонено було посилатися на нього і це “відкриваломожливістьпо-шахрайські використовувати праці Михайла Сергійовича не посилаючись на них” [18, с. ЬХХІУ].

Л. Винар звернув увагу на високу оцінку міжнародної наукової критики європейських та американських істориків, які наголошували на монументальності праці М. Грушевського [1, с. 23].

Історіографічний аналіз цієї визначної праці має місце також в працях О. Пріцака [15, с. LV], В. Тельвака [20, с. 54, 56; 23] та інших авторів. Але, аналіз історичних студій свідчить, що історіографічні дослідження щодо “ІУР” М. Грушевського недостатні. Метою статті є історіографічний аналіз оцінок українських вчених кінця ХІХ - початку ХХІ ст. щодо “ІУР” М. Грушевського.

З часупояви “ІУР” викликала неоднозначну оцінку науковців. Представники тогочасної проросійської української та російської історіографії негативно сприйняли цю працю. Т. Флоринський, характеризуючи її, зазначив, що вона “тенденційна за задумом та виконанням” [22, с. 74]. Вкрай негативною була оцінка ІУР з боку А. Царинного(псевдонім російського історика українського походження дворянсько- консервативного напрямку А. Стороженка). На його думку, праці М. Грушевського, а особливо, “ІУР” є прикладом “нахабного та безсоромного перекручення історії” [23, с. 178]. Подібні погляди висловлював також А. Волконський [4, c. 81]. Ю. Романовський звинуватив автора “ІУР” в українському сепаратизмі [16, c. 302, 307].

Така українофобія з боку представників імперської історіографії зрозуміла, адже російська історична наука виробила підґрунтя для розвитку загальноросійської історії в рамках загальноросійської народності. Поява “ІУР” свідчила про наявність української історії, яка підтверджувала існування самобутнього українського народу з власною мовою та культурою. Таким чином, виявилася ідеологічна заангажованість зазначених істориків.

З протилежних цим концептуальних позицій оцінювали головну працю М. Грушевського представники української національної історіографії. І. Крип'якевич, розкриваючи значення історичних праць М. Грушевського, дав їй позитивну оцінку, зазначивши, що його вчитель “дав синтезу дослідів над минулим українського народу, взявши під увагу як суспільно-економічну історію, так і культурну та політичну...” [9, с. 293].

В передмові до ювілейного наукового збірника учні М. Грушевського вказали на значення монументальної “ІУР”, яку вважали величавою основою української історичної науки і невичерпаним джерелом “національно-політичного і соціально-культурного самопізнання й освідомлення, що вводить нас дійсно . в сім'ю європейських народів” [5, с. VH].

Таким чином, це були не лише позитивні оцінки “ІУР”, але й намагання аналізувати зміст праці, що призвело до розуміння більш широкого її впливу на розвиток української історичної науки, на національно- політичні аспекти самопізнання. Дослідники усвідомлювали, що значення праці такого рівня виходило за межі України, маючи європейський характер.

У значно меншому обсязі розглядалася “ІУР” в радянський історіографії. Загалом, радянські історики праці М. Грушевського характеризували негативно або замовчували. Це питання знайшло відображення в спеціальній праці [17] і через це немає потреби знову повертатися до нього.

На противагу радянській історіографії, яка майже викреслила з поля дослідження наукову спадщину М. Грушевського взагалі та “ІУР” зокрема, емігрантська історіографія не тільки врятувала, але й ретельно вивчала науковий доробок Михайла Сергійовича. Саме завдяки розвитку діаспорної історичної науки з цього питання виникла окрема галузь історичної науки - грушевськознавство. Визнані історики закордонної Кліо -Д. Дорошенко,Н. Полонська-Василенко,

І. Витанович, О. Оглоблин, Л. Винар, О. Прицак, Ф. Сисин, та інші цікавилися цією проблематикою.

Д.Дорошенко [7, с. 403], О. Оглоблин [13, с. 11], Н. Полонська-Василенко [15, с. 23], аналізуючи “ІУР” М. Грушевського стверджували, що цей твір був найвищим досягненням народницької історіографії, який надав більшого значення соціальним та економічним питанням, ніж національно-політичним.

Д. Дорошенко зазначив, що головна праця М. Грушевського є “невичерпане джерело наукових відомостей про старе життя України до пол. Х'УГІ ст., без якого не може обійтись ні один дослідник”. Дмитро Іванович вважав, що “ІУР”- це “безсумнівно найсильніший дотепер вираз всієї нашої наукової творчості, повстала як вислів високо розвинутої свідомості”. На думку автора своєю “історією” М. Грушевський подав народові найсильнішу зброю, яку тільки можна було дати [6, с. 193].

І. Витанович розглянув методи, які використовував у своїх дослідженнях М. Грушевський і, проаналізувавши “ІУР”, визначив, що при написанні І-ІІІ томів цієї праці був задіяний аналітично-описовий метод. За словами діаспорного історика, автор намагався “ретроспективним способом добути данні з матеріалу про суспільну еволюцію від роду, племені, до громади й класової держави” [3, с. 34, 35]. На думку І. Витановича, для підтвердження своїх історіософських концепцій М. Грушевський удосконалював “методу позитивної аналізи джерельного матеріалу” [3, с. 37]. Дослідник методології автора “ІУР” зазначав,що у своїй методології Михайло Сергійович еволюціонував, “спираючись на методологічну школу свого вчителя В. Антоновича, але й не без впливу історично-правової школи М. Владимирського-Буданова, в значно меншій мірі історично-економічної Лучицького” [3, с. 48].

О. Пріцак звернув увагу на історіософську концепцію “ІУР” зазначивши, що за її основу автор поклав три чинники: населення, територію і державу [15, с. LVT]. Діаспорний науковець зауважив, що переломне значення в його творчості мав вплив європейської соціології, зокрема французької. Він був істориком соціал-економічних та суспільних явищ. Пізніше називав себеісториком-соціологом” [15, c. LIX].

Розглядаючи роботу М. Грушевського з підготовки сьомого тому “ІУР” в 1907-1908 рр., О. Пріцак констатував, що Михайло Сергійович вирішив міняти структуру і методологічний підхід, адже він був історик-соціолог [15, с. LХІ]. Діаспорний історик прийшов до висновку, що “Михайло Грушевський не тільки довго працював над українською історією на рівні світової науки. Він вдосконалив існуючу до нього схему її розвитку” [15, с. LХХШ].

Л. Винар підкреслив наукову новизну та визначне місце “ІУР” М. Грушевського в українській історіографії і стверджував, що “опрацювання монументальної аналітично-синтетичної “ІУР” мало вирішальний вплив на розвиток української історичної науки в ХХ ст.” [2, с. 87]. Дослідник звернув увагу на те, що “ІУР” базується на науковій схемі східноєвропейської історії М. Грушевського і є першою науковою історією України, в якій проаналізовано “багатомірний розвиток українського народу від його ранніх початків до 1657 р.”. Засновник грушевськознавства зазначав, що концептуальну основу “ІУР” становила безперервність історичного процесу на всій території, заселеній українським народом. Важливими для методології цієї праці діаспорний історик вважає об'єктивність і критичне ставлення до інтерпретації історичних явищ, аналіз історичних джерел, реконструкцію “історичного життя українського народу” [2, с. 91].

В сучасній українській історіографії відбувається ретельне вивчення “ІУР” М. Грушевського. Історики намагаються дослідити цей надзвичайно важливий науковий доробок. До розробки цих питань долучилися відомі сучасні українські вчені І. Верба, В. Масненко, В. Тельвак, Н. Яковенко та ін.

В одному з розділів біографічного нарису, присвяченого М. Грушевському, І. Верба зазначив, що за основу першого тому вчений поклав свій курс лекцій, прочитаний ним у 1894-1898 рр., а також методологічні підходи, висловлені ним у численних статтях. Для моделі першого тому “ІУР”, як вважає автор біографічного нарису, М. Грушевський застосував принципи класичної (позитивістської) історіографії, поєднавши його з романтичним народництвом та німецькою класичною філософією, взявши за основу метод критичного джерелознавства [24, c. 84]. І. Верба зауважив, що перший та наступні три томи “ІУР” були написані на основі “звичайної схеми руської історії” [24, с. 98].

На значення появи перших томів сфокусував свою увагу В. Тельвак. Він констатував, що поява першого тому цього видання стала найпомітнішою подією української історіографії кінця ХІХ ст. Перехід від монографічного опрацювання певних проблем до створення синтетичних творів, написаних з перспективи національної історіософії [20, c. 53].

В іншій своїй монографії В. Тельвак в співавторстві с Р. Новацьким стверджує, що після своєї появи, “ІУР” здобула відомість як в українській, так і в російській, польській та західноєвропейській історіографії [26, с. 190].

О. Кіян, відзначив, що багатотомна “ІУР”, “виражала теорію перманентного українського націогенезу, витоки якого вбачалися ще в прадавні, починаючи з !V ст. н.е., часи”. В історіософському контексті, на думку О. Кіяна, синтез виходив за межі апріорних узагальнень В. Антоновича та його школи, оскільки за основу українського історичного процесу М. Грушевський поклав тріаду:1) утворення української нації; 2) денаціоналізація останньої; 3) відродження її в сучасному й майбутньому [8, с. 162].

В. Масненко наголошував на відповідному символізмі, сформованому і щодо його інтелектуальної спадщини і фундаментальної “ІУР”, яка здобула визначення як “національна Біблія”, “метрика українського народу” [12, с. 30].

О. Ковальчук, досліджуючи роль і місце романтичної парадигми в історіософії М. Грушевського, констатувала, що вчений активно освоював нові напрями європейської науки і застосував їх при дослідженні історії України, тому з методологічної точки зору, його науковий доробок виглядає досить еклектично: 1-6 томи “ІУР” він писав з позицій позитивізму, а подальші томи - як соціолог [10, с. 258].

Н. Яковенко, аналізуючи характеристики видатних діячів минулого, які М. Грушевський подав в “ІУР”, зазначила присутність трьох історіософських моделей їх оцінної інтерпретації: 1) позитивістськи-народницької; 2) з позицій соціальної психології; 3) з позицій “філософії життя” чи, що набагато ймовірніше, їх модифікації неоромантиками[25, с. 89].

Таким чином, історіографічний аналіз надав можливість виявити науковий інтерес українських істориків до головної праці М. Грушевського - “ІУР”. Огляд української історіографії засвідчив високі оцінки наукового рівня фундаментальногодослідження видатного історика, яке було створене завдяки колосальній археографічній роботі, застосуванню методів критичного джерелознавства, поєднання принципів позитивістської методології, романтичного народництва та німецької класичної філософії. Це сприяло піднесенню української історіографії на новий рівень. Завдяки цьому створено синтетичну наукову працю з історії України. Її поява засвідчила народження національної історичної доктрини, яка вплинула на самосвідомість українців та мала загальноєвропейський розголос.

Висвітлення питання щодо наукового значення “ІУР” М. Грушевського визначило суперечливість історіографічних оцінок вчених від вкрай негативних, ворожо налаштованих до позитивних. З неприхованою неприязню ставилися до творчості М. Грушевського представники російської історіографії Т. Флоринський, А. Царинний, А. Волконський, Ю. Романовський.

Національна спрямованість наукових праць М. Грушевського, а особливо “ІУР”, після утвердження в Україні тоталітарного комуністичного режиму викликала категоричне неприйняття, ідеологізовані напади з боку радянських істориків. Історіографічний аналіз оцінок радянських істориків щодо основної праці М. Грушевського свідчить, що їх компартійна ідеологізація сформувалася за умов утвердження сталінського тоталітарного режиму. Це були позбавлені будь-якого наукового сенсу, інспіровані правлячою партією грубі політичні напади, спрямовані на те, щоб знищити українську національну історіографію, заперечуючи науковий здобуток її головного репрезентанта. Аналіз їх історіографічних оцінок щодо “ІУР” становить значний науковий інтерес, оскільки дозволяє з'ясувати ідеологічні засади, які обумовили методологічну обмеженість радянської історіографії.

Дослідники діаспори зберігали та досліджували наукову спадщину М. Грушевського, його головну працю. Ґрунтовне її опрацювання Л. Винаром, І. Витановичем,Д. Дорошенком,О. Оглоблиним, Полонською-Василенко, О. Пріцаком визначило роль і місце цієї праці в контексті української історичної науки та історіографії, поставило нові проблеми визначило подальші напрямки вивчення нової історичної галузі - грушевськознавства.

Сучасна українська історична наука завдяки відомим грушевськознавцям І. Вербі, В. Тельваку, В. Масненку, О. Ковальчук та іншим розширила обрії вивчення спадщини М. Грушевського, більш ретельно піддано аналіз “ІУР” з'ясовуються історіографічні проблеми та ставляться нові завдання для більш ґрунтовного опрацювання головної праці великого українця. У подальшому необхідно проаналізувати сучасну історіографію щодо “ІУР”.

Список використаних джерел

грушевський історія україна русь

1. Винар Л. Михайло Грушевський - історик України / Л. Винар // Михайло Грушевський Збірник наукових праць і матеріалів Міжнародної ювілейної конференції, присвяченої 125-й річниці від дня народження Михайла Грушевського. - Львів : “НТШ”, 1994. - С. 13-32.

2. Винар Л. Найвидатніший історик України Михайло Грушевський (1866-1934). У 50-ліття смерті / Л. Винар. - Мюнхен : Сучасність, 1985. - 120 с.

3. Витанович І. Уваги до методології й історіософії М. Грушевського / І. Витанович // Український історик. - Нью- Йорк, 1966. - Ч. 1-2. - С. 32-51.

4. Волконский А. Историческая правда и украинофильская пропаганда / “Украинский туман должен рассеяться, и русское солнце взойдет”. Украинофильство в России. Идеология раскола / А. Волконський // Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола: сборник. - М. : Москва, 1998. - 432 с.

5. Гнатюк В. Передмова / В. Гнатюк, Д. Корінець,

H. Кревецький, С. Томашівський, І. Франко // Науковий збірник присвячений професорові Михайлови Грушевському учениками и прихильниками з нагоди його десятилітньої наукової праці в Галичині (1894-1904). - Львів : НТШ, 1906. - С. У-УІІІ.

6. Дорошенко Д. Огляд української історіографії. Державна школа: історія, політологія, право / Д. Дорошенко. - К. : Інституту археографії, 1996. - 257 с.

7. Дорошенко Д. Михайло Грушевський / Д. Дорошенко, О. Оглоблин // Енциклопедія українознавства. Загальна частина / Перевидання в Україні. - К., 1995. - 800 с.

8. Кіян О. Ідейно-політичні та методологічні позиції київської історичної школи Володимира Антоновича / О. Кіян // Український історичний журнал. - 2006. - № 2. - С. 159-174.

9. Крип'якевич І. Історія України / І. Крип'якевич. - Львів : Світ, 1990. - 520 с.

10. Ковальчук О. Місце і роль романтичної парадигми в історіософії Михайла Грушевського / О.Ковальчук // Михайло Грушевський - науковець і політик у контексті сучасності. Збірник наукових праць. - К. : Українська Видавнича Спілка, 2002. - С. 258-260.

11. Масненко В. Історична думка у процесі розвитку національної свідомості українців (кінець ХІХ - перша третина ХХ ст. : автореф. дис. ... д-ра іст. наук (07.00.06.) / Національна Академія Наук України, Інститут історії України. - К., 2002. - 44 с.

12. Масненко В. Формування образу М. С. Грушевського в масовій свідомості сучасного українського суспільства / В. Масненко // Український історичний журнал. - 2006. - № 5. - С. 19-34.

13. Оглоблин О. Михайло Сергійович Грушевський (18661934) / О. Оглоблин // Український історик. - 1966. - № 1-2. - С. 6-14.

14. Полонська-Василенко Н. Історія України. - Т. 1 До середини ХУІІ ст. / Н. Полонська-Василенко. - К. : Либідь,1992. - 640 с.

15. Пріцак О. Історіософія Михайла Грушевського / О. Пріцак // Грушевський М. Історія України-Руси : в 11 т. 12 кн. (Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін.). - К. : Наукова думка, 1991. - Т. 1. - С.ХЬ-ЬХХІІІ.

16. Романовский Ю.Украинский сепаратизм и Германия / Ю. Романовский // “Украинский туман должен рассеяться, и русское солнце взойдет”. Украинофильство в России. Идеология раскола // Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола: сборник. - М. : Москва, 1998. - 432с.

17. Романцова Н.“Історія України-Руси” Михайла

Грушевського в оцінці радянської історіографії / Н.Романцова // Гуржіївські історичні читання : збірник наукових праць / ред. кол. : В.А. Смолій, О.І. Гуржій, А.Г. Морозов та ін. - Черкаси : Вид. Чабаненко Ю.А., 2013. - Вип. 6. - С. 29-31.

18. Сисин Ф. Повернення Михайла Грушевського Пріцак О. Історіософія Михайла Грушевського / Ф.Сисин // Грушевський М. Історія України-Руси : в 11 т. 12 кн. (Редкол.: П.С. Сохань (голова) та ін.). - К. : Наукова думка, 1991. - Т. 1. - С. LXXIV- LXXVI.

19. Тельвак В. Діяльність Михайла Грушевського еміграційної доби в дискусіях першої половини 20-х років / В. Тельвак // Історіографічні дослідження в Україні : зб. наук. праць. - 2008. - Вип. 15. - С. 181-203.

20. Тельвак В. Творча спадщина Михайла Грушевського в оцінках сучасників (кінець ХІХ - 30-ті роки ХХ століття). - Київ

- Дрогобич : Вимір, 2008. - 494 с.

21. Тельвак В. Перший том “Історії України-Руси” М. Грушевського в оцінках сучасників / В. Тельвак // Історіографічні дослідження в Україні. - К. : НАН України, Ін-т історії України, 2007. - Вип. 17. - С. 16-38.

22. Флоринский Т. Малорусский язык и “украінсько-руський” литературный сепаратизм / Т. Флоринский // “Украинский туман должен рассеяться, и русское солнце взойдет”. Украинофильство в России. Идеология раскола // Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола: сборник. - М. : Москва, 1998.

- 432 с.

23. Царинний А. Украинское движение / Царинний А. // “Украинский туман должен рассеяться, и русское солнце взойдет”. Украинофильство в России. Идеология раскола // Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола : сборник. - М. : Москва, 1998. - 432 с.

24. Шаповал Ю. Михайло Грушевський / Ю. Шаповал, І. Верба. - К. : Альтернативи, 2005. - 352 с.

25. Яковенко Н. Особа як діяч історичного процесу в історіографії Михайла Грушевського / Н. Яковенко // Михайло Грушевський і українська історична наука. Збірник матеріалів конференції. - Львів, 1999. - С. 133-148.

26. NowaddR., TelwakW. Михайло Грушевський на тлі доби. - Перша частина / R. Nowadri, W. Telwak. - Дрогобич -Opole, 2008.

- 378 с.

References

1. Vinar L. Mihaylo Grushevskiy - Istorik Ukrayini / L.Vinar // Mihaylo Grushevskiy Zbirnik naukovih prats i materialiv Mizhnarodnoyiyuvileynoyi konferentsiyi, prisvyachenoyi 125-y richnitsi vid dnya narodzhennya Mihayla Grushevskogo. - Lviv : “NTSh”, 1994. - S. 13-32.

2. Vinar L. NayvidatnishiyistorikUkrayini Mihaylo Grushevskiy (1866-1934). U 50-littya smerti / L. Vinar. - Myunhen : Suchasnist, 1985. - 120 s.

3. Vitanovich І. Uvagi do metodologiyi y istoriosofiyi M. Grushevskogo / I. Vitanovich // Ukrayinskiyistorik. - Nyu-York, 1966. - Ch. 1-2. - S. 32-51.

4. Volkonskiy A. Istoricheskaya pravda i ukrainofilskaya propaganda / “Ukrainskiy tuman dolzhen rasseyatsya, i russkoe solntse vzoydet”. Ukrainofilstvo v Rossii. Ideologiya raskola / A. Volkonskiy // Ukrainskiy separatizm v Rossii. Ideologiya natsionalnogo raskola:sbornik. - M. : Moskva, 1998. - 432 s.

5. Gnatyuk V. Peredmova / V. Gnatyuk, D. Korinets, I. Krevetskiy, S. Tomashivskiy, I. Franko // Naukoviy zbirnik prisvyacheniy profesorovi Mihaylovi Grushevskomu uchenikami i prihilnikami z nagodi yogo desyatilitnoyi naukovoyi pratsi v Galichini (1894-1904). - Lviv : NTSh, 1906. - S. V-VIII.

6. Doroshenko D. Oglyad ukrayinskoyi istoriografiyi. Derzhavna shkola: istoriya, politologiya, pravo / D. Doroshenko. - K. : Institutu arheografiyi, 1996. - 257 s.

7. Doroshenko D. Mihaylo Grushevskiy / D. Doroshenko,

O.Ogloblin // Entsiklopediya ukrayinoznavstva. Zagalna chastina / Perevidannya v Ukrayini. - K., 1995. - 800 s.

8. Kiyan O. Ideyno-politichni ta metodologichni pozitsiyi kiyivskoyi istorichnoyi shkoli Volodimira Antonovicha / O. Kiyan // Ukrayinskiy istorichniy zhurnal. - 2006. - № 2. - S. 159-174.

9. Krip'yakevich I. Istoriya Ukrayini / I. Krip'yakevich. - Lviv : Svit, 1990. - 520 s.

10. Kovalchuk O. Mistse i rol romantichnoyi paradigmi v istoriosofiyi Mihayla Grushevskogo / O. Kovalchuk // Mihaylo Grushevskiy - naukovets ipolitik u konteksti suchasnosti. Zbirnik naukovih prats. - K. : Ukrayinska Vidavnicha Spilka, 2002. - S. 258260.

11. Masnenko V. Istorichna dumka u protsesi rozvitku natsionalnoyi svidomosti ukrayintsiv (kinets XIX - persha tretina ХХ st.: Avtoref. dis. ... d-ra ist. nauk (07.00.06.) / Natsionalna Akademiya Nauk Ukrayini, Institut Istoriyi Ukrayini. - K., 2002. - 44 s.

12. Masnenko V. Formuvannya obrazu M. S. Grushevskogo v masoviy svidomosti suchasnogo ukrayinskogo suspilstva / V. Masnenko // Ukrayinskiy istorichniy zhurnal. - 2006. - № 5. - S. 19-34.

13. Ogloblin O. Mihaylo Sergiyovich Grushevskiy (1866-1934) / O.Ogloblin // Ukrayinskiy istorik. - 1966. - № 1-2. - S. 6-14.

14. Polonska-Vasilenko N. Istoriya Ukrayini. - T. 1 Do seredini XVII st. / N.Polonska-Vasilenko. - K. : Libid,1992. - 640 s.

15. Pritsak O. Istoriosofiya Mihayla Grushevskogo / O. Pritsak // Grushevskiy M. Istoriya Ukrayini-Rusi: V 11 t. 12 kn. (Redkol.:

P.S. Sohan (golova) ta in.). - K. : Naukova dumka, 1991. - T. 1. - S. XL-LXXIII.

16. Romanovskiy Yu.Ukrainskiy separatizm i Germaniya / Yu. Romanovskiy // “Ukrainskiy tuman dolzhen rasseyatsya, i russkoe solntse vzoydet”. Ukrainofilstvo v Rossii. Ideologiya raskola // Ukrainskiy separatizm v Rossii. Ideologiya natsionalnogo raskola: sbornik. - M. : Moskva, 1998. - 432 s.

17. Romantsova N. “Istoriya Ukrayini-Rusi” Mihayla Grushevskogo v otsintsi radyanskoyi istoriografiyi / N. Romantsova // Gurzhiyivski istorichni chitannya : zbirnik naukovih prats / Red. kol. : V.A. SmolIy, O.I. GurzhIy, A.G. Morozov ta in. - Cherkasi : Vid. Chabanenko Yu. A., 2013. - Vip. 6. - S. 29-31.

18. Sisin F. Povernennya Mihayla Grushevskogo Pritsak O. Istoriosofiya Mihayla Grushevskogo / F. Sisin // Grushevskiy M. Istoriya Ukrayini-Rusi : V 11 t. 12 kn. (Redkol.: P.S. Sohan (golova) ta in.). - K. : Naukova dumka, 1991. - T. 1. - S. LXXIV-LXXVI.

19. Telvak V. Diyalnist Mihayla Grushevskogo emigratsiynoyi dobi v diskusiyah pershoyi polovini 20-h rokiv / V. Telvak // Istoriografichni doslidzhennya v Ukrayini: Zb. nauk. prats. - 2008. - Vip. 15. - S. 181-203.

20. Telvak V. Tvorcha spadschina Mihayla Grushevskogo v otsinkah suchasnikiv (kinets XIX - 30-ti roki XXstolittya). - Kiyiv - Drogobich : Vimir, 2008. - 494 s.

21. Telvak V. Pershiy tom “Istoriyi Ukrayini-Rusi” M. Grushevskogo v otsinkah suchasnikiv / V.Telvak // Istoriografichni doslidzhennya v Ukrayini. - K. : NAN Ukrayini, In-t Istoriyi Ukrayini, 2007. - Vip. 17. - S. 16-38.

22. Florinskiy T. Malorusskiy yazyik i “ukrainsko-ruskiy” literaturnyiy separatizm / T. Florinskiy // “Ukrainskiy tuman dolzhen rasseyatsya, i russkoe solntse vzoydet”. Ukrainofilstvo v Rossii. Ideologiya raskola // Ukrainskiy separatizm v Rossii. Ideologiya natsionalnogo raskola:sbornik. - M. : Moskva, 1998. - 432 s.

23. Tsarinniy A. Ukrainskoe dvizhenie / Tsarinniy A. // “Ukrainskiy tuman dolzhen rasseyatsya, i russkoe solntse vzoydet”. Ukrainofilstvo v Rossii. Ideologiya raskola // Ukrainskiy separatizm v Rossii. Ideologiya natsionalnogo raskola: sbornik. - M. : Moskva, 1998. - 432 s.

24. Shapoval Yu. Mihaylo Grushevskiy / Yu.Shapoval, I. Verba. - K. : Alternativi, 2005. - 352 s.

25. Yakovenko N. Osoba yak diyach istorichnogo protsesu v istoriografiyi Mihayla Grushevskogo / N. Yakovenko // Mihaylo Grushevskiy iukrayinska istorichna nauka. Zbirnik materialiv konferentsiyi. - Lviv, 1999. - S. 133-148.

26. Nowacki R., Telwak W. Mihaylo Grushevskiy na tli dobi. - Persha chastina / R. Nowacki, W. Telwak. - Drogobich - Opole, 2008. - 378 s.

Размещено на Allbest.ru