"Білоруський фронт" українсько-польського конфлікту (1941-1945)

Размещено на http://www.allbest.ru/

“Білоруський фронт” українсько-польського конфлікту (1941-1945)

Складні та нерідко трагічні українсько-польські відносини мають доволі давню історію. Проте саме події 1940-х років досі спричиняють неоднозначні оцінки істориків та напругу в суспільстві. Цьогоріч виповнюється 70-річчя Волинської трагедії. Науковці України, Польщі та інших країн багато зробили для вивчення проблеми. Утім донині є чимало “білих плям”, які перешкоджають цілісній оцінці конфлікту.

Польська й українська історіографії, зазвичай, ототожнюють українсько- польське протистояння з територією Волині, Холмщини, менше Галичини, оминаючи увагою цілий етнографічний регіон - Західне Полісся, який відігравав важливу роль у перебігу трагічних подій. Особливо недослідженими залишаються його північні межі - Берестейщина, Кобринщина, Пінщина та Столинщина, які нині входять до складу Брестської обл. Білорусі. їх вивчення та аналіз дозволять по-новому оцінити масштаби протистояння, розкрити його причини, особливості і наслідки.

Огляд історіографії проблеми вказує на відсутність окремих досліджень із зазначеної тематики. Епізодично вона висвітлена у працях Володимира Сергій- чука, Миколи Савицького, Івана Хміля та Івана Пущука. Тому стаття ґрунтується здебільша на документальній основі.

Захоплення німецькими військами наприкінці червня 1941 р. Берестейщини, Кобринщини та Пінщини загострило й без того непрості відносини між українцями та поляками Сергійчук В. Український здвиг. Волинь. 1939-1955 / В. Сергійчук. - Київ: Українська Видавнича Спілка, 2005. - С. 65.. Конфлікт розпочався з перших днів окупації. 30 червня 1941 р. у м. Пінськ польська поліція арештувала двох членів ОУН(б), які приїхали проголошувати Акт відновлення самостійної Української держави. Лише завдяки втручанню письменника Федора Дудка й архиєпископа Пінського та Поліського Олександра їх вдалося звільнити Літопис Української Повстанської Армії. - Торонто; Львів: В-во “Літопис УПА”, 1997. - Т 27: Петренко Р. За Україну, за її волю. Спогади / [ред. Г Петренко, передм. Т Гунчак]. - С. 33..

Члени та прихильники ОУН (б), скориставшись підтримкою німців, розпочали масштабну культурно-просвітницьку роботу серед місцевого населення. Було відкрито 159 українських шкіл, 2 технікуми, театр, видавали 2 українські газети Марусик Т. Минуле Берестейщини - драматичне, нинішнє - сумне, майбутнє - безперспективне / Т Марусик // Шлях Перемоги. - 2004. - 14 січня.. Українцям вдалося взяти під контроль частину поліційних формувань Берестейщини, Кобринщини, Пінщини та Столинщини. Наприклад, до складу 104-го (Кобринського) шуцбатальйону з літа 1941 р. входили українці Кирило Бокун із с. Деревок Любешівського р-ну Волинської обл., Григорій Кисилович із с. Заневичі Кобринського р-ну Брестської обл., Олексій Прокопчук із с. Ткач Пруж- нянського р-ну Брестської обл. та Петро Веремей з с. Пісчанка Березівського р-ну Брестської обл. Державний архів Рівненської області (далі - ДАРО) - Ф. Р-2771. - Спр. 1799. - Арк. 142-144.. У поліції м. Столин служили жителі с. Городище Зарічненського р-ну Рівненської обл.: Іван Беленко, Володимир Беленко, Микола Савицький та Іван Мазонович Там само. - Спр. 1455. - Арк. 3.. Це не подобалося полякам, які вважали себе господарями цих земель.

Етнічно українські землі Білорусі 20 серпня 1941 р. перейшли до складу рейх- комісаріату “Україна”, який ділився на шість генеральних округ (генерал-бецирків). Територія Берестейщини, Кобринщини, Пінщини та Столинщини увійшла до генеральної округи “Волинь-Поділля” ОУН-УПА в Беларуси. 1939-1953 гг: Документы и материалы / [сост. В. Адамушко и др.; редкол. В. Адамушко и др.]. - Минск: Выш. Шк., 2011. - С. 212.. Керівництво округи на чолі з генерал-комісаром розмістилося в м. Луцьку Ленартович Ю. Український національно-визвольний рух на Волині в роки Другої світової війни: монографія / Ю. Ленартович. - Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2011. - С. 165., що спричинило нову хвилю невдоволення місцевого польського населення. У донесені німецької поліції безпеки і Служб безпеки (СД) (нім. SicherheitsdienstReichsfuhrer-SS (SD)) про реакцію місцевих мешканців на територіальні зміни, спричинені німецькою окупацією області, за 9 вересня 1941 р. зазначалося: “У Брест-Литовську спостерігаються хвилювання через невизначеність у розділі області. Це дає підстави для розповсюдження найбільш диких чуток. Пінськ: хвилювання в південній частині області спричинене пропагандою за незалежність зі сторони українців Волині. Як поляки, так і білоруси проти цієї пропаганди... Серед білорусів і поляків приєднання до рейхскомісаріату спричинило невдоволення, бо вони планували приєднатися до Генерал-губернаторства” Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. / [под ред. А. Артизова]. - Москва: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012. - Т 1: 1939-1943. - С. 425..

Поляки Західної України та Білорусі продовжували вважати, що живуть на території власної держави, яку тимчасово окупував ворог, а місцеве українське та білоруське населення - її громадяни. Головнокомандувач Збройних сил Польщі генерал Владислав Сікорський 30 липня 1941 р. підписав у Лондоні договір із послом СРСР Іваном Майським про відновлення дипломатичних відносин, тому сподівання поляків на повернення Східних кресів були закріплені міжнародними угодами Вовк М. Военная политика Польши на бывших национальных восточных окраинах в годы Второй мировой войны в свете национальных проблем: дис. ... канд. ист. наук: 07.00.03 “Всеобщая история” / М. Вовк. - Москва, 2009. - С. 230-231.. Колишній вояк УПА Іван Хміль згадував про події літа 1941 р. у Бресті: “Поляки, яких у місті було немало, як і в усіх містах Західної України, були незадоволені. Та хоч Полісся було влучене до німецького новітнього новотвору «Райхскомісаріяту України», - поляки адміністративно були панами положення і з єхидною усмішкою частенько цідили крізь зуби: - «Цо дочекалісьцєсє Украіни...» [мовою документа - Я. А.]” Хміль І. Українське Полісся / І. Хміль. - Чикаго: В-во Товариств колишніх вояків УПА в ЗСА і Канаді, 1976. - С. 247..

Поляки захопили майже всі господарсько-адміністративні установи. Особливо багато було їх серед керівників лісництв і державних господарств. Для оборони їм видали зброю Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський - “Клим Савур” / І. Марчук. - Рівне: Видавець Олег Зень, 2009. - С. 31.. У Столинському надрайоні поляки, використовуючи службове становище, намагалися брати на роботу своїх співвітчизників. У випадку конкуренції за посади з українцями вони писали доноси на них німцям. Наприклад, поляк, управитель державного маєтку с. Теребіжів Столинського р-ну Брестської обл., написав донос на члена ОУН(б). Невдовзі його заарештувала поліція, врятувався він лише завдяки оунівському прихильнику, який його звільнив Літопис УПА. Нова серія. - Київ; Торонто, 2007. - Т. 11: Мережа ОУН(б) та запілля УПА та території ВО “Заграва”, “Турів”, “Богун” (серпень 1942 - грудень 1943 рр.). Документи і матеріяли / [ред. П. Потічний]. - С. 225.. Це ж підтверджує звіт гебітскомісара області Брест-Литовська за січень-лютий 1943 р. генеральному комісарові Волині-Поділля Г. Шене: “Неблагонадійні для нас елементи з різних національних груп використовують німецьку адміністрацію для міжнаціональної боротьби один з одним. Місцями трапляються випадки, коли, наприклад, сільський староста, якщо він поляк, зловживає своїм становищем супроти українців, або якщо він українець, то робить те ж саме проти поляків. Я розбираю кожен такий випадок окремо і притягаю винних до відповідальності” Гогун О. Гжегож Мотика. Від Волинської різанини до акції “Вісла”: польсько-український конфлікт 1943-1947 рр. / О. Гогун // Український історичний журнал. - 2005. - Вересень- жовтень. - № 5. - С. 211..

Після приходу німців активізував свою діяльність Союз збройної боротьби (СЗБ) (Zwi^zek Walki Zbrojnej), який діяв на території Брестської обл. ще з листопада 1939 р. Савинова Е. Народная борьба в Брестской области против немецко-фашистских оккупантов (1941-1944 гг.): дис. ... канд. ист. наук: спец. 07.00.02 “Отечественная история” / Е. Савинова. - Москва, 2008. - С. 144.. Комендантом СЗБ на теренах колишнього Поліського воєводства був поручник Фран- чішек Файкс (“Адам”, “Ординський”, “Бисжанський”) (літо-грудень 1941 р.) Atlas polskiego podziemia niepodleglosciowego 1944-1956 / [red.: R. Wnuk, S. Poleszak,

A. Jaczynska, M. Sladecka]. - Warszawa; Lublin, 2007. - S. 25..

Влітку 1941 р. ОУН(б) також розпочала розбудову територіальних одиниць підпілля на етнічно українських землях Білорусі. Було створено окрему Берестейську округу (терен) ОУН (б) під кодовою назвою “Лиман” на чолі з Миколою Свистуном (“Ярбеєм”) (літо 1941 р. - осінь 1943 р.). До її складу входили Берестейщина та Кобринщина, а також Ратнівський, Любешівський та частина Камінь-Каширського р-ну Волинської обл. Окрім того, на території округи з травня 1943 р. діяв загін УПА “Помста Полісся” (4 сотні) на чолі з Григорієм Троцюком (“Верховинцем”). З липня 1943 р. терен “Лиман” як військовий надрайон увійшов до складу військової округи (ВО) запілля УПА “Тури”.

Березівський (“Багно”), Пінський, Столинський (“Пуща”), Висоцький (“Нива”), Давид-Городецький (“Смерть”) р-ни увійшли до складу Столинського надрайону ОУН(б) “Зелень” (з вересня 1942 р. - “Гало”). Пінщина, яку лише частково охоплювала організаційна структура ОУН(б), утворювала надрайон “Болото”. З липня 1943 р. ця територія увійшла до складу ВО запілля УПА “Заграва” Ковальчук В. Діяльність ОУН(б) та запілля УПА на Волині та Південному Поліссі (1941-1944) /

B. Ковальчук // Літопис УПА. Бібліотека. - Торонто; Львів: В-во “Літопис УПА”, 2006. - Т 7. -

C. 19-36..

Армія Крайова (АК) (Armia Krajowa), яка виникла в лютому 1942 р. на основі СЗБ, значно поступалася у військово-організаційній роботі ОУН(б). Лише наприкінці 1943 р. їй вдалося охопити мережею українські етнічні землі Білорусі. Так, Поліська округа АК на чолі з поручником Станіславом Добрські (“Жук”, “Майстер”) (січень 1942 р. - червень 1944 р.), яка входила до складу Білостоцької обл. АК, поділялася на чотири інспекторати:

1. “Західний” (Брест). Дільниці: а) міська; б) повітова.

2. “Середній” (Кобрин). Дільниці: а) Кобрин; б) Коссово.

3. “Східний” (Пінськ). Дільниці: а) Пінськ; б) Дрогичин; в) Лунінець; г) Столин.

4. “Північний” (Пружани). Дільниці: а) Пружани; б) Високо-Литовськ.

Окремо до складу Поліської округи входила дільниця Камінь-Каширськ, яка охоплювала північні райони Волинської обл. Atlas polskiego podziemia niepodleglosciowego 1944-1956 ... - S. 25..

На відміну від українського, польське підпілля концентрувалося переважно в містах. Так, у розвідувальному звіті ОУН(б) за січень 1943 р. повідомлялося: “В Березівському р-ні поляки почали масово об'єднуватися у організації та виїжджати у міста... у Столині щодено різали 150 корів та 35 свиней, до цього вистачало 60 корів на день” Літопис УПА. Нова серія. - Т 11 ... - С. 234..

Розбудовуючи організаційну мережу, поляки намагалися залучити до її складу також місцеве православне населення. Зокрема в листопаді 1942 р. на території Столинського р-ну (Пінщина), в місцях, де не мали власних людей (залізниця над р. Случ), вербували до неї українців. Надрайонному провідникові ОУН(б) “Круку” вдалося виявити таку особу в с. Стахів Столинського р-ну Брестської обл. Завдяки його двоюрідному брату, члену ОУН(б), з'ясувалося, що він одержав завдання “списувати всіх тих людей, що говорять, «За Польщі було добре жити», нікому про це не говоривши” Там само. - С. 226.. Поляки намагалися заручитися підтримкою і білорусів. Відозва польського еміграційного уряду в Лондоні до вояків АК давала з цього приводу такі інструкції: “У заяві до білорусько-кривуцького населення, це нове визначення треба використати у зверненні рівнозначно з білоруською мовою, належить запевнити білоруське населення щодо вільного вживання власної мови у гмінах, староствах і громадських судах, у самоврядних інституціях, а також щодо загальної і середньої школи, а решта - як у зверненні до українського населення” СавицькийМ. Історія польсько-українських конфліктів / М. Савицький. - Київ: В-во ім. Олени Теліги, 2005. - С. 133..

Підпілля ОУН(б) стежило за польською пропагандою та протидіяло їй. У звіті політичної референтури ОУН(б) із Давид-Городецького р-ну Брестської обл. “Яр” за серпень 1943 р. зазначалося: “Населення вважає себе білорусами. За українців мають себе лише одиниці. До цього спричинили, за німецької окупації ляхи, ведучи пропаганду, мовляв, якщо запишетеся білорусами, приділять їх до Білорусії і будуть платити менші контингенти, бо Україна є багата і платить більші контингенти. Поляки мають в тому свою ціль” Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО України). - Ф. 3838. - Оп. 1. - Спр. 50. - Арк. 35.. У серпні 1943 р. із метою національного освідом- лення місцевих українців штаб ВО “Тури” видав листівку “Українці Полісся!”, в якій зазначалося: “Польща боялася, щоб поліщуки не довідалися, що вони частина 45-мільйонового українського народу, почали добиватися своїх прав і охрестили вас польські пани «тутешніми»” Там само. - Ф. 3837. - Оп. 1. - Спр. 9. - Арк. 3..

Структура польського й українського націоналістичного підпілля на Західному Поліссі свідчить, що обидві сторони претендували на контроль за цією територією, що й призвело до збройного протистояння між ними.

Наприкінці березня 1943 р. українська допоміжна поліція Волині та Полісся за наказом Проводу ОУН(б) перейшла в підпілля й одразу розпочала боротьбу з німцями. Нечисленні прибічники ОУН(м) у Білорусі продовжували співпрацювати з німцями. Наприклад, Олександр Когут із с. Тростянець Луцького р-ну Волинської обл. (учасник ОУН з 1931 р.), до 1944 р. залишався заступником Кріпо (кримінальної поліції) м. Брест Архів управління Служби безпеки України у Волинській області (далі - Архів УСБУ ВО). - Спр. П-1546. - Арк. 18..

Все-таки більшість колишніх українських поліцаїв Берестейщини, Кобринщини, Пінщини й Столинщини приєдналися до повстанців та повернули зброю проти німців. Зокрема в березні 1943 р. вони здійснили успішний напад на німецьку в'язницю у Пінську Ленартович Ю. Український національно-визвольний рух на Волині в роки Другої світової війни: монографія. - Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2011. - С. 219.. Українські поліцаї Березівського шуцманшафту, які у квітні 1943 р. організовано перейшли в підпілля, стали основою куреня УПА Павла Кли- мука (“Назара”, “Криги”) Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі - ГДА СБУ). - Ф. 13. - Спр. 371. - Т 66. - Арк. 350-353.. До повстанців приєдналися й співробітники німецької окупаційної адміністрації. Так, 23 березня 1943 р. у бою з німцями поблизу с. Нижні Теребежі Столинського р-ну Брестської обл. загинув колишній сільський староста Олексій Ярошевич, який очолював підрозділ повстанців СергійчукВ. Український здвиг ... - С. 66..

У цей час сконцентровані в містах поляки максимально використовували ситуацію для боротьби з українцями. Інформаційний звіт ОУН із Пінщини за 1943 р. повідомляв: “...польський елемент посів усі важливі посади державної адміністрації, транспорту, комунікацій, зв'язку, фінансів. У польських руках ліґен- шафти. Господарську, фінансову та скарбову політику німецької влади штовхають у тому напрямі, що вона, падаючи всім своїм тягарем на українське громадянство, звільнила досить поважно поляків. У відношенні ж українців перед німцями поляки виступають в характері покривдженої сторони” Пущук І. Українська Повстанська Армія на Берестійщині / І. Пущук. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. - С. 98..

Житель с. Нижні Теребежі Столинського р-ну Брестської обл. Федір Кондрат згадував: “Спочатку німці не знали про бандерівську партизанку, аж поки їм про нас не розповіли поляки. У місті Городне комендантом поліції був поляк Іґнаць Матюг, а допомагав йому брат Мар'ян. Вони вислідили, що я в ОУН, і організували на мене напад міських хлопців. На щастя, я був не один, ще й допомогли хлопці з села Бутів, і ми їх перемогли. Але мене арештувала поліція. Поліцаї били мене, однак я вирвався і втік через вікно” Кондрат Ф. Ми стали волі на сторожі / Ф. Кондрат. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002. - С. 7.. У смт. Антопіль Дорогичинського р-ну Брестської обл. за доносом поляків гестапо арештувало та розстріляло місцевого вчителя-українця Х. Черника. Йому пригадали те, як у вересні 1939 р. роззброював польських солдатів, які відступали. У 1942 р. поляки вкинули до колодязя П. Жилавого - українця, перекладача при німецькому комісарові м. Кобрина Кригері. За доносом поляків німці розстріляли у Бресті голову Українського допомогового комітету Йосипа Сацевича та його секретаря Василя Пархотіна Хміль І. Українське Полісся / І. Хміль. - Чикаго: В-во Товариств колишніх вояків УПА в ЗСА і Канаді, 1976. - С. 198-199.. Й. Сацевичу не допомогло навіть те, що він працював пропагандистом при окружному гебітскомісарові м. Кобрин ОУН-УПА в Беларуси. 1939-1953 гг. ... - С. 408., а В. Пархотіну, що обіймав посаду директора “Віртшафтс-банку” в м. Кобрині Хміль І. Українське Полісся... - С. 198-199..

Завдяки агентурі поляки намагалися також впливати на союзні німцям угорські війська. Так, 8 грудня 1943 р. на станції Горинь українець з угорського гарнізону вбив поляка та негайно був за це розстріляний. 13 грудня 1943 р. за доносом поляків у с. Теребижів Столинського р-ну Брестської обл. угорці арештували місцевого жителя, брат якого був в УПА, а іншим двом вдалося втекти Літопис УПА. Нова серія. - Т. 11 ... - С. 307..

Використовуючи концентрацію поляків у містах та ворожнечу з українцями, німці активно залучали їх до каральних операцій проти останніх Патриляк І. Україна в роки Другої свійтової війни: спроба нового концептуального погляду / І. Патриляк, М. Боровик. - Ніжин: ПП Лисенко М. М., 2010. - С. 443.. Звіт політичної референтури ОУН(б) Столинщини за 1943 р. повідомляє: “Поляків у опанованому нами терені нема. Вони живуть частіше по містах та бувають на службі в німців, або пішли до червоних партизан. Грабують наші села, тероризують селян, які їх бояться” ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1 - Спр. 128. - Арк. 6.. Зокрема 17 жовтня 1943 р. німці та польська поліція напали на с. Річиця в кількості 180 осіб, пограбували селян, спалили 80 будинків, вбили 6 селян, а 50 забрали з собою. Вертаючись через с. Хотешів, спалили вітряка, вбили одну особу й одну поранили Там само. - Спр. 115. - Арк. 1..

Інколи оунівці чинили карателям успішний збройний спротив. Федір Кондрат згадував про бій на хуторі Крушана поблизу с. Верхні Теребіжі: “Коли німці оточили нас, тоді поїхали в Столін, привезли на дев'ятьох машинах три рази поляків, озброїли їх. Привезли поляків на хутір, вивели на рівну площу під хутором і направили на нас. Вони збилися, як худоба в гурт. Кожен хотів скоріше добігти до нас. Вони не знали, що німці їх обдурили, сказали, що їм відомо, що бандерівців всього 25 чоловік і в них є 5 крісів, а у 20-ти - сокири. Тоді поляки відважно побігли до нас, бо їм пообіцяли німці нас привезти в місто живими, а там з нами розправлятись. А сталося зовсім по-іншому. Що мали поляки прийти і нас провадити на шнурках, то привезли німці після бою з нами 9 машин трупів поляків” Кондрат Ф. Ми стали волі на сторожі / Ф. Кондрат. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002. - С. 32..

Аналіз непростої ситуації, що склалася на Берестейщини, поданий у документі ОУН (б) “Вістки з ПЗУЗ”, написаному восени 1943 р.: “За німців число поляків у Бересті помітно збільшилось. Причина та, що в корінній Польщі ґештапо постійно винищує польську інтелігенцію, тому польські політичні діячі і всякі інші «патріоти» з Варшави, Познанщини і т. п. шукають захисту на українських землях, зокрема по містах, м. ін. і в Бересті. Хоч формально урядовою поруч німецької є українська мова, то поляки вперто урядують польською мовою. Коли селянин звертається до урядовця-поляка на українській мові, ризикує тим, що його справа не буде ніколи поладнана. Поляки добре запам'ятали, котрі села в час розвалу Польщі роззброювали польських жовнірів. Тепер польська інтелігенція, що добре володіє німецькою мовою і має на німців великі впливи, заохочує німців до винищування тих сіл. Німці радо йдуть на таку провокацію і під впливом польських цькувань вистрілюють й палять цілі села з українською людністю. До половини 1943 р. німці й поляки в німецьких мундирах вистріляли понад 10000 цивільного українського населення на Берестейщині. Таку провокаційну роботу робили поляки найбільше в 1942 році, коли мали чисельну перевагу в рядах поліції. В половині 1943 р. їх число в поліційних відділах ще становило одну четверту, а то й третю частину. Поляки в Бересті добре організовані. Вони постійно контактують з Варшавою через своїх залізничників” Літопис Української Повстанської Армії. - Торонто, 1990. - Т 2: Німецька окупація. Бойові дії УПА. Книга друга / [ред. П. Потічний]. - С. 203-204..

У відповідь на репресії німців, здійснювані силами польської поліції, підпілля ОУН і УПА відповідало каральними операціями проти поляків. Наприклад, згідно з доповідною запискою секретаря Пінського підпільного обкому Комуністичної партії (більшовиків) України (КП(б)У) Пантелеймона Пономаренка наприкінці 1943 р. сотня УПА з Рівненської обл. знищила 10 польських сімей в с. Дуброва Столинського р-ну Брестської обл. та швидко повернулася назад ОУН-УПА в Беларуси. 1939-1953 гг. ... - С. 105.. 9 листопада 1943 р. повстанці напали на м. Любешів Волинської обл., де загинуло 127 поляків. Більшість із них згоріли в будинку Казимира Бутмана Архів УСБУ ВО. - Спр. П-386. - Арк. 25..

Перемоги Червоної армії на фронтах, розрив 25 квітня 1943 р. дипломатичних відносин СРСР із польським урядом у Лондоні та посилення терору УПА щодо поляків, який не могли стримати німці, призвели до масового поповнення ними загонів радянських партизанів. Так, ще 20 липня 1943 р. із загону ім. О. Суворова Пінського партизанського з'єднання було виділено польський загін ім. Костюшка (командир Чеслав Клім, а пізніше - Чеслав Вархоцький) Соколенко О. Альбом партизанської слави українського народу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. / О. Соколенко. - Київ: Об'єднання Всесвіт, 2012. - С. 173.. Його поповнило багато поляків із північних районів Волинської обл., які постраждали від підрозділів УПА й українських відділів самооборони. У жовтні 1943 р. на базі партизанського загону Юзефа Собесяка (“Макса”) було створено партизанську бригаду ім. М. Фрунзе, а пізніше - польську партизанську бригаду “Грюнвальд” Там само - С. 166..

На Пінському Поліссі активно діяло польське партизанське з'єднання Роберта Сатановського, яке перебувало в тісному контакті з партизанськими з'єднаннями Василя Бегми й Олександра Сабурова Соколенко О. Альбом партизанської слави. - С. 541.. Розвідувальний звіт УПА за жовтень 1943 р. повідомляв, що близько 1000 поляків скупчилися в районі Столин та с. Осова, частина з них на чолі з Бужинськими приєдналися до радянських партизанів Літопис УПА. Нова серія. - Т 11 ... - С. 289..

Інформацію про перебування великої кількості поляків у загонах радянських партизанів підтверджують і повстанські документи пізнішого періоду. Наприклад, в інформації УПА з Берестейщини за січень 1944 р. зазначалося: “.. .число червоних зменшилося. Діють тільки невеликі групи і то переважно місцеві комуністи та поляки, які масово пішли до червоних. Вони виконують роль розвідувальних груп і винищують свідомий український елемент по селах. Створено спеціальний відділ ім. Костюшко, який складався з поляків” ЦДАВО України. - Ф. 3838. - Оп. 1.- Спр. 115. - Арк. 4..

Важливість для радянських партизанів Білорусі “польського чинника” підтверджує листівка “До українських націоналістів” за 1943 р.: “Ми, партизани, неодноразово звертались до вас з закликом, щоб ви перестали знищувати ні в чому неповинні польські сім'ї. Проте, звірське винищення поляків продовжується. Не залишимо в спокої ні вас, ні ваші сім'ї. Ви будете винні в загибелі ваших дітей. За смерть кожної польської дитини, жінки, сім'ї - ми відповімо вашим винищенням, за кожен постріл направлений проти нас, - ми відповімо тисячею автоматних пострілів” ОУН-УПА в Беларуси. 1939-1953 гг. ... - С. 101-102..

Позицію українського націоналістичного підпілля щодо поляків Берест- ської обл. відображає звіт УПА з Берестейщини за січень 1944 р.: “Поляки ведуть дволичну роль. Одна частина свідомо допомагає червоним, а друга вислужується німцям” ЦДАВО України. - Ф. 3838. - Оп. 1. - Спр. 115. - Арк. 4.. Ще промовистіша маршова пісня УПА “Кобринячка”:

Ми тут батьківці від віку

Боліт, борів і полів! -

І не хочемо опіки

Ні ляхів, ні москалів! Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України / В. Сергійчук. - Тернопіль: В-во “Тернопіль”, 1996. - С. 155..

Про плани поляків щодо Східних кресів можна дізнатися з “Проекту меморандуму до вирішення української й білоруської проблеми в Польщі” за березень 1944 р.: “.з плином часу польсько-білоруські відносини погіршуватимуться. Цей аргумент, як і необхідність здобуття вільної землі для селян-поляків, говорить про те, що й білоруське населення (як і українське) слід переселити далі на схід, на терени Радянської Білорусі” СавицькийМ. Історія польсько-українських конфліктів / М. Савицький. - Київ: В-во ім. Олени Теліги, 2005. - С. 297-298..

Довгий час підрозділи АК утримувались від активної діяльності на Берестейщині. У той час вони зосередили свої військові сили на боротьбі з білоруськими та литовськими націоналістами на Віленщині Вовк М. Военная политика Польши на бывших национальных восточных окраинах в годы Второй мировой войны в свете национальных проблем: дис. ... канд. ист. наук: 07.00.03 “Всеобщая история” / М. Вовк. - Москва, 2009. - С. 230.. Лише наприкінці 1943 р. ситуація почала змінюватися. Так, у розвідувальному звіті УПА за 25 грудня 1943 р. зазначалося: “В Столині поляки зорганізувались, збирають речі та продукти для своїх партизан. В день 11 листопада відзначали своє національне свято, при цьому вивішували свої прапори” ОУН-УПА в Беларуси. 1939-1953 гг. .... - С. 84..

Напередодні операції “Буря”, весною 1944 р., Поліська округа АК нараховувала не більше 4 300 законспірованих членів. Незначних запасів зброї невистачало навіть для формування невеликих відділів. Тому партизанські відділи АК були відносно слабкі та не змогли повністю опанувати терен Atlas polskiego podziemia niepodleglosciowego 1944-1956... - S. 25..

Про слабкість підрозділів АК на Берестейщині свідчить інформаційний звіт ОУН(б) із Дивинського р-ну за лютий 1944 р.: “В с. Боровиці стоїть польська партизанка, яка нараховує близько 200 осіб. Час від часу вона приїжджає в с. Повіть та в інші села. Говорять, що українці нічого не завоюють, тому що всіх ненавидять, стріляють нас, жидів, циган і росіян...

В околицях Доманова стоїть загін поляків близько 400 осіб. Дня 1 лютого 1944 р. поляки роззброїли 12 осіб червоних партизан, які з цього дивувалися. Дня 7 лютого 1944 р. в с. Доманові мадяри розбили польську партизанку, яка складалася з 400 осіб. Залишилось лише 24 особи, які розповідали про свою поразку” ЦДАВО України. - Оп. 1.- Ф. 3833. - Спр. 138. - Арк. 13-14..

Незважаючи на відсутність достатніх військових сил й опанування терену підрозділами УПА, керівництво Поліської округи АК приєдналося до операції “Буря”. На Берестейщині, Кобринщині, Пінщині та Столинщині її проводила 30-та піхотна дивізія АК на чолі з підполковником Генріком Краєвським (“Лісним”, “Часкою”). Для цього з мобілізованих поляків сформували 82-й та 83-й партизанські батальйони поручника Чеслава Градізького (“Лося”, “Кременя”) і капітана Альфреда Пачковсько- го (“Давида”) (близько 1500 вояків) Atlas polskiego podziemia niepodleglosciowego 1944-1956... - S. 25.. Наслідком операції “Буря”, через яку поляки зазнали багатьох жертв, було доволі швидке роззброєння радянськими органами держбезпеки частини підрозділів АК. Політично вона не принесла їм жодних очікуваних дивідендів ВовкМ. Военная политика Польши ... - С. 231.. Улітку 1944 р. Поліська округа АК знову зазнала значних втрат, спричинених арештами її активних членів органами Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) та переселенням поляків за лінію Керзона. Натомість з'явилися численні відділи УПА, які намагалися перечекати на півночі Полісся рух фронту Atlas polskiego podziemia niepodleglosciowego 1944-1956... - S. 25..

З того часу АК остаточно припинила боротьбу з українськими повстанцями, а 19 січня 1945 р. її офіційно розпустив уряд Польської Народної Республіки. Частина вояків не погодилася з рішенням керівництва і продовжувала протистояти радянській владі ВовкМ. Военная политика Польши ... - С. 230.. У доповіді секретаря Брестського обкому Комуністичної партії (більшовиків) Білорусі (КП(б)Б) Михайла Тупіцина за 1 грудня 1944 р. повідомлялося: “11 листопада 1944 р. в с. Пелище Каменецького р-ну польські націоналісти вивісили два польські націоналістичні прапори з написом «Нех жиє Польська». В Лукашівській сільраді Пружанського р-ну польська частина населення відкрито виказувала своє небажання бути радянськими громадянами, заявляли, що хочуть перейти за Буг в Польщу і всіляко ігнорували постанови сільради” ОУН-УПА в Беларуси. 1939-1953 гг. ... - С. 222.. Протягом липня 1945 р. поляки Новосільської сільради Дивинського (тепер Кобринського) р-ну Брестської обл. бойкотували збір підписів для встановлення радянської влади Там само. - С. 306.. Антирадянською діяльністю поляків цікавилося й оунівське підпілля. В інформаційному повідомлені ОУН(б) із Берестейської округи зазначено: “10 серпня 1945 р. в м. Янові польські партизани зняли з посту двох бійців ЧА й забрали живими двох лейтенантів. 25 серпня 1945 р. в Пінську АК перевела чистку сексотів з-посеред польських родин” СергійчукВ. Український здвиг ... - С. 575..

Незважаючи на нещодавню ворожнечу, співпраця між українськими, польськими та білоруськими націоналістами швидко налагоджувалася. Так, на північному сході Новогрудського округу АК (осередок “Гарт”) у відділи поляків записувалися місцеві православні поліщуки. Наприклад, із них складався відділ сержанта Чеслава Ромашев- ського (“Нагана”). Відділам із “Гарту” вдалося навіть налагодили контакти з УПА Atlas polskiego podziemia niepodleglosciowego 1944-1956 ... - S. 25..

Про спроби переговорів між польським й українським підпіллям свідчать також протоколи допиту заступника командира ВО “Тури” Миколи Павловича (“Яворенка”): “Наприкінці січня 1945 р. я розмовляв з секретарем «Верховинця» - «Малим», який мені розповів, що восени 1944 р. «Погідний», який знаходився при «Верховинцю», в районі Дніпробугського каналу, ходив домовлятися з бандою Армії Крайової про спільну боротьбу проти радянської влади, але пройти канал йому не вдалося, так як в цьому районі було багато радянських частин” Літопис УПА. Нова серія. - Київ; Торонто, 2011. - Т 15: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1946-1952. Книга друга / [ред. П. Потічний]. - С. 98.. У протоколі допиту слідчим Українського народного комісаріату державної безпеки (УНКДБ) Пінської обл. учасника УПА Антона Карповича за грудень 1944 р. зазначається: “Керівник банди УПА «Рись» на зібранні керівників місцевих бандгруп поставив завдання, щоб українці, білоруси та поляки об'єдналися у своїй боротьбі в єдиний блок - спільної боротьби проти радянської влади” ОУН-УПА в Беларуси. 1939-1953 гг. ... - С. 294..

Зміни у ставленні польського населення до оунівського підпілля фіксують численні документи. Так, у звіті УПА “Про положення в більшовицькому запіллі з другої половини травня 1944 р.” повідомлялося: “При переході на схід, відділи УПА затримуються на польських колоніях, поляки добровільно дають їм харчі, виставляють варту, переводять через НКВД” ГДА СБУ - Ф. 62. - Спр. 4. - Т 53. - Арк. 53.. Суспільно-політичний огляд ОУН(б) із Пінщини за 26 вересня 1945 р. повідомляв: “Поляки творили разом з більшовиками одну партизанку за німецької окупації... Пізніше цивільне польське населення, пізнав більшовицьку та пізніше наші ідеї, стало сприяти нашій боротьбі і були пасивні в боротьбі більшовиків проти нас” ГДА СБУ - Ф. 62. - Спр. 4. - Т 77. - Арк. 426..

Отже, аналізуючи українсько-польський конфлікт на Берестейщині, Кобрин- щині, Пінщині та Столинщині, можна виділити його особливості:

- поляки мали більший вплив у німецькій окупаційній адміністрації, що загострило їх протистояння з українцями;

- обидві сторони вважали ці території своїми, Союз збройної боротьби та ОУН(б) розбудовували власну підпільну мережу та намагалися залучити до співпраці нейтральне місцеве населення;

- участь поляків у німецьких каральних операціях проти українців стала однією з головних причин збройного протистояння;

- починаючи з весни 1943 р., поляки вступали до радянських партизанських з'єднань, які вели боротьбу з підрозділами УПА;

- військові сили АК були нечисленними та суттєво не впливали на ситуацію;

- підрозділам УПА не вдалося взяти під контроль значні території Білорусі та доводилося базуватися в сусідніх - Волинській та Рівненській - областях;

- через слабкість обох сторін збройного конфлікту його напруження та кількість жертв була порівняно незначною;

- встановлення радянської влади на звільнених від німців землях об'єднало українських та польських націоналістів у боротьбі зі спільним ворогом.

Жодна сторона серйозно не брала до уваги “білоруський фактор”, якому судилося вирішити майбутню долю Берестейщини, Кобринщини, Пінщини та Столинщини. Винищення поляками й українцями один одного в надії закріпити за собою Холмщину, Волинь, Західне Полісся і Г аличину суттєво не вплинуло на майбутній розподіл цих земель. Його вирішив Йосип Сталін, не особливо зважаючи на етнічну ситуацію в регіоні.

український польський конфлікт брестський

Размещено на Allbest.ru