"Книга фактів". Історія джерела

Слід зазначити, що події у цьому описі подаються доволі точно, а наведені там деталі знаходять підтвердження в інших джерелах. Такими, наприклад, є згадки про акції бандерівського підпілля 22 30 червня 1941 р., скеровані на зрив радянської мобілізації, напади на установи органів держбезпеки, підготовку та утворення на залишених радянськими частинами територіях українських органів влади, події у Львові 30 червня 1941 р., пов'язані з проголошенням Акту відновлення Української держави (надалі Акт 30 червня), конференції та наради членів українського націоналістичного руху влітку та восени 1941 р., маніфестації на підтримку Акту 30 червня, арешти членів Українського державного правління (УДП) та активістів ОУН(б), організацію військових підстаршинських шкіл, рух Похідних груп на схід тощо Там само. - Арк. 205-208.. Разом з тим, в окремих записах "Книги фактів" наявні деякі неточності, які стосуються переважно дат та цифр втрат українського населення, зокрема, під час енкаведистських розстрілів в'язнів. Наприклад, у записі про ІІ Великий Збір ОУН(б) у Кракові вказується, що він "відбувся в м[ісяці] березні квітні 1941 р." Там само. - Арк. 205., хоча насправді він відбувався на початку квітня 1941 р. Втім, у цьому випадку така неточність у датуванні може бути пояснена не тільки можливою відсутністю у розпорядженні укладальників необхідних матеріалів про роботу ІІ Великого Збору, а й тим, що у ньому брали участь 16 делегатів з території "підрадянської" України ГДА СБ України. - Ф. 13. - Спр. 376. - Т 4. - Арк. 21., які прибули до Кракова лише напередодні збору Косик В. Розкол ОУН у світлі документів. - К.: Українська Видавнича Спілка, 2002. - С 29., а усі підготовчі заходи для його проведення формально також здійснювалися у березні 1941 р. У ще одному записі вказується, що в грудні 1941 р. "в м. Житомирі був убитий гештапівцями Осип Марчак, родом зі Стрийщини, заслужений член ОУН, організатор і провідник Житомирщини" ГДА СБ України. - Ф. 13. - Спр. 376. - Т. 84. - Арк. 208.. Однак дані про час та обставини загибелі обласного провідника ОУН(б) на Житомирщині Романа Марчака є доволі суперечливими. Так, у донесенні поліції безпеки та СД про події в СССР від 8 грудня 1941 р. № 143 вказується, що у цей час у Житомирі айнзацкомандою 5 було заарештовано 4 членів ОУН(б), серед яких згадується Симон Марчук, та наводяться деякі дані, отримані від нього під час допиту Донесення поліції безпеки та СД про події в СРСР №143 від 8 грудня 1941 р. // Україна у другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів. Т. 2 / Зібрав і впорядкував В. Косик. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУкраїни, 1998. C. 70 74.. На думку дослідника Володимира Косика, може йтися саме про Романа Марчака Там само. С. 70.. Проте, в донесенні поліції безпеки та СД про події в СССР від 30 березня 1942 р. № 187 повідомляється про арешт у Житомирі провідних членів ОУН та про те, що обласний провідник Роман Марчак був застрелений при спробі втечі, а під його ліжком було знайдено пістолет та набої Донесення поліції безпеки та СД про події в СРСР №187 від 30 березня 1942р. // Україна у другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів. Т. 2... C. 152.. Тож укладальники "Книги фактів" за відсутності у їхньому розпорядженні даних про конкретну дату смерті Р. Марчака могли пов'язати цю подію з часом, коли останнього разом з іншими учасниками підпілля було заарештовано органами німецької безпеки.

Незважаючи на помилку в імені, доволі точною є інформація про арешт німцями в Житомирі у другій половині липня 1941 р. голови "Українського Обласного Державного Правління Андрія Луцюка" ГДА СБ України. Ф. 13. Спр. 376. Т 84. Арк. 207. (голови Житомирського обласного правління Івана Луцюка). Про арешт Луцюка "по кількох тижнях успішної праці" Івана Луцюка було призначено головою Житомирського обласного управління 10 або 11 липня 1941 р. (Українське державотворення: Акт 30 червня 1941: Збірник документів і матеріалів/ Упор. О. Дзюбан. Львів; К.: Піраміда, 2001. С. 222). згадується у звіті учасника бандерівського підпілля на псевдо `Паша' про діяльність ОУН(б) на Волині, Київщині та Поділлі від 7 серпня 1941 р. ЦДАВО України. Ф. 3833. Оп. 1. Спр. 12. Арк. 45., а також у спогадах керівника Північної похідної групи ОУН(б) Миколи Климишина Климишин М. В поході до волі. Спомини. Том 1. Детройт: Українська книгарня, 1987. С. 362.; те ж саме зазначається у роботах деяких сучасних дослідників Жилюк В. Діяльність ОУН та УПА на Житомирщині у 1941 1945 рр. Монографія. Рівне: Волинські обереги, 2008. С. 45..

Щодо тих подій, про які упорядники не мали точних даних або ці дані були недостатніми, у тексті Книги робилися відповідні примітки. Так, наприклад, після запису про напад відділу УПА на шосе Ковель Брест на колону німецьких автомобілів, під час якого загинули вищі офіцери німецької поліції та партії, одним з яких міг бути начальник штабу СА Віктор Лютце, міститься заувага про те, що "точніших даних про убитих у цій акції гітлерівських достойників наразі немає. Щодо вістки про Віктора Люце, то він дійсно в тому самому часі згинув. Але в німецькій пресі було проголошено, що він згинув у самоходовій [автомобільній С.Р.] катастрофі, десь у Німеччині. [...] Досі не перевірено і невідомо, як дійсно було з цією подією, себто, хто властиво був убитий у цій акції, чи цей Віктор Люце, чи може інший партійний чиновник з подібним прізвищем. Справа ця вимагає вияснення тих, які брали участь у цій акції й провіряли здобуті документи."⁹⁹ ГДА СБ України. Ф. 13. Спр. 376. Т 84. Арк. 216..

Разом з тим слід зазначити, що критика окремими дослідниками інших фрагментів "Книги фактів" є здебільшого безпідставною та надуманою. Так А. Дюков зазначає, що, на його думку, не відповідає дійсності інформація про замах на голову УДП Я. Стецька, вчинений агентом гестапо, оскільки "сам Стецько у датованій літом 1941 р. "Автобіографії" пише, що замах було вчинено "польськими колами", а гестапо у відповідь на цей замах вжило каральних заходів проти поляків" Зачем украинские власти пытаются обелить бандеровцев?..; Дюков А. Второстепенный враг... С. 28.. Однак твердження А. Дюкова ґрунтується на джерелі, яке визнається більшістю дослідників таким, що носить суперечливий характер, не відображає справжніх поглядів Я. Стецька, а обставини його оприлюднення та наведена у ньому інформація ставлять під сумнів його автентичність Рябенко С. Слідами "Львівського погрому" Джона Пола Химки... С. 303 304; Городецький О. Звідки беруться міфи від ПР про "фашистів" [Електронний ресурс] // Історична правда. 2013. 4 червня. Режим доступу: http://www. istpravda.com.ua/columns/2013/06/4/125283/.. Крім того, відповідні підозри щодо причетності до організації замаху німецьких органів безпеки (гестапо) або радянських структур висловлював у післявоєнних спогадах сам Стецько Стецько Я. 30 червня 1941. Проголошення відновлення державности України. Торонто: Гомін України, 1967. С. 263., хоча документальні джерела за липень 1941 р. й не подають конкретної інформації про замовників та виконавців цього злочину Українське державотворення... С. 164..

"Сумнівність" іншого запису за липень 1941 р., у якому йдеться про відмову від співпраці з нацистами Івана Климова-`Легенди', Дюков намагається "обґрунтувати"" за допомогою Інструкції № 6 крайового провідника ОУН(б) на ЗУЗ І. Климова-`Легенди' щодо українізації кадрів в адміністративно-господарській, політичній та військовій справі "від серпня 1941 р.", у якій, зокрема, використовується гасло "Хай живе Адольф Гітлер!" Зачем украинские власти пытаются обелить бандеровцев?..; Дюков А. Второстепенный враг... С. 28.. Однак тут дослідник з метою надання своїм припущенням більшої "ваги" не тільки навмисно відсуває дату появи цієї інструкції на серпень 1941 р. (хоча авторами збірника, на який він тут посилається, її датовано просто "літом 1941 р."" та виходячи з її змісту, вказується, що вона не могла з'явитися пізніше 31 серпня 1941 р.) ОУН в 1941 році. Документи. В 2-х ч. Ч. 1. / Упор. О. Веселова, О. Лисенко, І. Патриляк, В. Сергійчук; відп. ред. С. Кульчицький. К.: Інститут історії України НАН України, 2006. С. 452 454, 482 483., а й не досить точно відтворює відповідне гасло, а зміст запису у "Книзі фактів" взагалі перекручує та надміру спрощує. Насправді у ньому йдеться про наказ Климова-`Легенди' членам ОУН(б) "не виконувати зарядження німецьких військових властей про здачу зброї, не здати зброї, але заховати всю зброю у магазинах, добувати всіма засобами нові запаси зброї і заховувати їх. Одночасно з тим таємним наказом для членів ОУН, він проголосив, зі своїм підписом, друковану відозву до українського народу в подібному дусі, щоб не здавати німцям зброю і зберігати її на оборону української державносте" ГДА СБ України. - Ф. 13. - Спр. 376. - Т. 84. - Арк. 206зв., про його відмову з'явитися на "важну конференцію", яку він вважав за "підступ, щоб його арештувати" Там само., та про його протест стосовно німецької окупаційної політики та попередження, що її продовження матиме для німців у майбутньому конкретні негативні наслідки Там само.. Варто зазначити також, що згадувана у цьому записі друкована відозва (наказ) до українського народу насправді існувала та уперше з'явилася у Львові ще 1 липня 1941 р. У ній вимагалося "знести всю зброю і передати Укр[аїнському] військові або віддати відділам Української державної служби безпеки, б) чужинцям зброї не давати" Наказ начального коменданта Української національної революційної армії І. Климова (Є. Лєґенди) про створення армії для захисту Української держави // Українське державотворення... С. 131.. Крім того, відозва ОУН(б) від 6 липня 1941 р. закликала українців задержати "у своїх руках зброю, що ви її здобули від ворога", а також здобувати зброю від ворога, збирати її на місцях боїв, відкопувати зі сховків, не нищити її та не марнувати Відозва ОУН (С. Бандери) із закликами до українців збройно боротися з окупантами за самостійну соборну Українську державу від 6липня 1941 р. // ОУН в 1941 році... - С. 290-291.. Цю обставину зафіксувало також німецьке донесення № 9 про діяльність і ситуацію айнзацгруп поліції безпеки і СД в СССР за час від 1 до 31 січня 1942 р., у якому вказувалося, що у липні 1941 р. у заклику `Легенди' містилася вимога створення українського війська, для озброєння якого знайдена радянська зброя мала приховуватися, а не здаватися німцям Донесення про діяльність і ситуацію №9 Айнзацгруп поліції безпеки і СД в СРСР за період з 1 січня по 31 січня 1942р // Україна у другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів. Т. 2... - C. 111..

Утім, наразі найгострішої критики зазнає запис, датований 4 7 липня, який стосується пропозиції німецької служби безпеки (гестапо) українським колам організувати у Львові триденний єврейський погром, від якої керівні чинники ОУН(б) відмовилися через її провокативний характер ГДА СБ України. Ф. 13. Спр. 376. Т. 84. Арк. 206.. З огляду на те, що цей запис, а також докази на користь його начебто "сумнівного характеру" доволі часто згадуються у різних джерелах, існує потреба зупинитися на них дещо докладніше. Основні аргументи критиків зводяться до неправильного датування у документі погрому та німецького запрошення його розпочати кількома днями по тому, як він відбувся Химка І.-П. Українське минуле й українське майбутнє... С. 215; Химка І. П. Правильні та помилкові уроки з нахтіґальського епізоду..., а також начебто перебування ОУН(б) влітку 1941 р. на радикально антисемітських позиціях та документального підтвердження участі українських націоналістів 30 червня та на початку липня 1941 р. у знищенні львівських євреїв Зачем украинские власти пытаются обелить бандеровцев?..; Дюков А. Второстепенный враг... С. 27 28..

Теза про радикально антисемітський характер програмних документів ОУН(б) при здійсненні логічного та системного тлумачення останніх не знаходить свого підтвердження, докази "участі українських націоналістів у знищенні львівських євреїв" є суперечливими та часто сприймаються без належного критичного аналізу їх у сукупності, а тлумачення таких доказів окремими дослідниками є доволі тенденційним Рябенко С. Слідами "Львівського погрому" Джона Пола Химки... С. 299 324.. Що стосується наведених вище дат, то можна погодитися з критиками, що станом на 4 липня єврейський погром та ексгумаційні заходи у в'язницях Львова загалом завершилися. Але, як зазначалося вище, наявна неточність у датуванні могла бути викликана відсутністю у розпорядженні укладачів "Книги фактів"" архівних документів, необхідних для визначення дати погрому та пов'язаних з цим пропозицій німецьких органів безпеки. Слід врахувати також, що з точним визначенням такої дати існували труднощі не лише у членів оунівського підпілля, а й у багатьох післявоєнних та сучасних дослідників, незважаючи на те, що в їхньому розпорядженні перебувала значно більша кількість документальних джерел. Зокрема, за твердженням Ґ. Россолінського-Лібе, "погром розпочався 30 червня чи навіть раніше [sic!]" Rossolinski Liebe G. The "Ukrainian National Revolution" of 1941... Р. 101., Яків Гоніґсман датує його початок 2 липня Гоніґсман Я. Катастрофа львівського єврейства 1941 1944//Незалежний культурологічний часопис "І". 2009. № 58. С. 163., Філіп Фрідман визначає його тривалість від 30 червня до 3 липня Фрідман Ф. Винищення львівських євреїв//Незалежний культурологічний часопис "І". 2009. № 58. С 127., Венді Лавер часом від 30 червня до 5 липня Prof. Wendy Lower. Local Participation in the Crimes of the Holocaust in Ukraine: Forms and Consequences [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.bpb.de/ files/GVP6SN.pdf., автори "Нарисів з історії єврейського народу" 2 3 липня Очерки по истории еврейского народа / Под ред. проф. С. Эттингера. Тель- Авив: Ам овед, 1972. С. 706., а Ярослав Грицак взагалі початком липня 1941 р. Грицак Я. Українці в антиєврейських акціях у роки Другої світової війни // Незалежний культурологічний часопис "І". 1996. № 8. С. 62..

Однак незалежно від того, чи мала тут місце неточність у датуванні подій, чи наведена у Книзі інформація стосувалася іншого погрому, вказана там позиція керівництва ОУН(б) повністю відповідала п. 17 постанови ІІ Великого збору ОУН(б), у якому організація погромів розглядалася як чинник, покликаний відвернути увагу народних мас від головного завдання здобуття Української держави Із постанови ІІ Великого збору ОУНу Кракові з програмою боротьби за незалежність України в умовах війни// Українське державотворення... С. 11. Слід, однак, враховувати, що у цій постанові від квітня 1941 р. "заінтересованою" стороною визначалися не німці, а "московсько-большевицький уряд"., а також іншим програмним документам Організації. Про існування ще у передвоєнний час зобов'язуючої вказівки членам ОУН(б) не брати участі у жодних погромах, незважаючи на негативне ставлення до євреїв, згадується також у праці під назвою "Із думок членів", написаній не пізніше літа 1942 р. ГДА СБ України. Ф. 13. Спр. 376. Т. 7. Арк. 507, 508зв. Автором цієї праці значиться `М. Гомін', можливо, йдеться про Я. Старуха..

Крім самої "Книги фактів" та оприлюдненого 2008 р. документа під назвою "До книги фактів" ГДА СБ України. Ф. 65. Спр. Ф 9079. Т. 50. Арк. 130 131., зміст якого повторює сторінки 10 12 Книги Там само. Ф. 13. Спр. 376. Т. 84. Арк. 205зв 206зв., а також згадуваного вище супровідного листа до підпільного видавництва "Перемога" Там само. Арк. 197., у ГДА СБ України зберігаються ще як мінімум три фрагменти документів, що мають відношення до Книги. Перший фрагмент під назвою "Факти" Там само. Арк. 198. за винятком одного абзацу повністю повторює зміст передмови Я. Старуха ГДА СБ України. - Ф. 13. - Спр. 376. - Т. 84. - Арк. 204-204зв.. Враховуючи наявні у ньому численні машинописні закреслення, він є або чернеткою цієї передмови, або, навпаки, пізніше зробленим витягом з "Книги фактів". Другий невеликий фрагмент повторює останній абзац запису за липень серпень 1941 р. на с. 13 Книги за винятком дати, яка вказана тут як "22.7.1941 р.", перший абзац запису за серпень 1941 р. на с. 13 14 Книги, а також містить абзац з передмови Я. Старуха, відсутній у раніше згаданій копії Там само. - Арк. 199, 207-207зв.. Можливо, цей фрагмент так само є пізнішим витягом. Нарешті, останній фрагмент під назвою "Від видавництва" та з приміткою "опрацьовуючий збірку "Книги фактів" К. Вірлинів" є дуже подібним до однойменної передмови до Книги Там само. - Арк. 201зв., проте відрізняється від неї деякими деталями. Зокрема, у ньому вказується, що цей випуск є пробним та "призначений головно для внутрішнього вжитку наших організаційних і військових кадрів як основна орієнтаційна схема для їх випрацювання й надіслання потрібних доповнень" Там само. - Арк. 200.. З огляду на наявні машинописні закреслення та правки, так само можна припустити, що йдеться про чорновий варіант передмови до "Книги фактів".

Утім, ймовірно також, що вказані документи є так званими "малими доповненнями" до тексту Книги, які, згідно з відповіддю, адресованою другові Василю Можливо, йдеться про Василя Галасу (Літопис УПА. - Т. 40. - С. 13)., кілька разів висилалися до підпільного видавництва "Перемога" Літопис УПА. - Т. 40. - С. 473..

Слід відзначити, що робота над різного роду збірниками, подібними до "Книги фактів", велася не тільки в оунівському підпіллі на території Закерзоння. Наприклад, восени 1947 р. на території воєнної округи УПА "Буг" (Львівщина) було видано так звану "одноднівку" під назвою "Літопис УПА" зі спогадами учасників національно-визвольної боротьби ГДА СБ України. - Ф. 13. - Спр. 376. - Т. 70. - Арк. 499-528., а 1949 р. другий номер "Літопису УПА" Там само. - Арк. 473-498., у передмові до якого розміщувався заклик до учасників визвольної боротьби "надсилати до Редакції свої спомини з боротьби відділів УПА і бойових груп ОУН, свої дневники, описи боїв, оповідання, вірші, повстанські пісні, нові народні пісні про визвольну боротьбу" ГДА СБ України. Ф. 13. Спр. 376. Т. 70. Арк. 475зв.. У Західній Європі ще починаючи з 50-х років ХХ ст. Закордонними частинами ОУН (ЗЧ ОУН) здійснювалася підготовка та випуск збірок документів, статей та доповідей, об'єднаних у серію "Бібліотека Українського Підпільника". Перші томи цієї серії містили витяги з програмних документів ОУН, документи, спогади та інші джерела, присвячені боротьбі УПА, включаючи хронологічний опис бойових дій за 1943 1950 рр., подібний до того, що наводиться у "Книзі фактів" ОУН в світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших документів з боротьби 1929 1955 р. Збірка документів / Бібліотека Українського підпільника. Ч. 1. [Б. м.]: Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів, 1955; УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу 1942 1950рр. Збірка документів за 1942 1950рр. Ч. 1 /Бібліотека Українського підпільника. Ч. 6. [Б. м.]: Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів, 1957; УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу 1942 1950 рр. Бойові дії УПА за 1943 1950рр. Ч. 2/ Бібліотека Українського підпільника. Ч. 7. [Б. м.]: Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів, 1960.. Інформація з зазначених збірників доволі активно використовується у працях не тільки українських, а й закордонних дослідників Див., наприклад: Патриляк І. "Встань і борись! Слухай і вір....... С. 300, 306,

317 318, 332 334, 347; Motyka G. Ukrainska partyzantka 1942 1960. Dzialalnosc Organizacji Ukrainskich Nacjonalistow i Ukrainskiej Powstanczej Armii. Warszawa: Instytut Studiow Politycznych PAN, Oficyna Wydawnicza Rytm, 2006. S. 191, 194 197, 199 200, 202, 204 207..

Пізніше, у 1970-х роках у Північній Америці було започатковано серію "Літопис УПА", де мали бути зібрані та видані окремими томами історично важливі матеріали, документи та спогади учасників УПА Літопис УПА. Торонто; Львів, 2005. Т. 42: Літопис УПА Історія. Документи і Матеріяли. С. 12.. Ця серія так само починалася з опрацювання та оприлюднення наявних у розпорядженні укладачів спогадів та нечисленних інших джерел у діаспорі, однак поступово поповнювалася та розширювалася за рахунок отримання доступу до нових документальних та архівних джерел спочатку з-за кордону, а після 1991 р. і з України. Серія видається й по сьогоднішній день. Наприклад, у першій (основній) серії "Літопису УПА" ще починаючи з часів її видання в українській діаспорі друкувалися не тільки матеріали, власне, українського підпілля, а й німецькі, радянські, польські, чеські та словацькі документи й матеріали, які стосувалися українського визвольного руху Див. наприклад: Літопис УПА. Торонто, 1983. Том 6: УПА в світлі німецьких документів, 1942 1945; Книга перша: 1942 липень 1944; Літопис УПА. Торонто, 1983. Том 7: УПА в світлі німецьких документів, 1942 1945; Книга друга: серпень 1944 1945 (продовження шостого тому); Літопис УПА. Торонто, 1991. Том 21: УПА в світлі німецьких документів, 1941 1943; Книга третя: червень 1941 травень 1943; Літопис УПА. Торонто, 1992. Том 22: УПА в світлі польських документів; Книга перша: Військовий суд Оперативної групи "Вісла"; Літопис УПА. Торонто; Львів, 2002. Том 38: Петро Й. Потічний. Архітектура резистансу: Криївки і бункри УПА в світлі радянських документів; Літопис УПА. Торонто; Львів, 2010. Том 48: УПА в світлі словацьких та чеських документів (1945 1948); Книга перша: рейди УПА в документах війська та апарату безпеки ЧСР (1945 1946)..

Так само, як "Книга фактів", вказані вище серії є за своєю формою післявоєнними компіляціями, створеними на основі інших джерел не тільки після закінчення Другої світової війни, а й навіть через багато років після описуваних подій. Однак це жодним чином не заважає сучасним дослідникам використовувати їх у роботі. У наш час навряд чи будь-яка ґрунтовна та фахова розвідка на тему боротьби підпілля ОУН та УПА під час війни обійдеться без посилань на "Літопис УПА". Те, що наразі не всі оригінальні джерела, на підставі яких створювалася "Книга фактів", є у розпорядженні істориків та введені у науковий обіг, сам по собі не може бути перешкодою для її використання у дослідженнях та здійснення її комплексного аналізу.

Зрештою, факт оприлюднення вже після завершення Другої світової війни очевидцями подій різного роду спогадів, часом навіть у формі художніх або публіцистичних творів, жодним чином не заважає критикам "Книги фактів" користуватися подібними джерелами, причому доволі часто сприймаючи викладену там інформацію некритично та без здійснення її усебічного аналізу Див. наприклад: Himka J. P. The Lviv Pogrom of 1941: The Germans, Ukrainian Nationalists, and the Carnival Crowd // Canadian Slavonic Papers/Revue canadienne des slavistes. 2011. Vol. LIII. № 2 3 4. P. 217 219, 221; Рябенко С. Слідами "Львівського погрому" Джона Пола Химки.... Тому навряд чи післявоєнний характер Книги є підставою для застосування до неї іншого підходу та визнання її такою, що "має статус лише трохи вищий, ніж досьє, яке Яд Вашем нібито має на Шухевича та Нахтіґаль" Химка І. П. Правильні та помилкові уроки з нахтіґальського епізоду....

"Книга фактів" була однією зі спроб написання документальної історії змагань ОУН(б) та УПА за здобуття Української держави. Вона укладалася на Закерзонні на підставі наявних матеріалів силами українського підпілля, яке тоді ще продовжувало активну боротьбу проти Польщі та СССР на українських етнічних землях. Важливу роль у цій боротьбі відігравали інформаційний та пропагандивний напрямки, оскільки радянські та польські органи влади та навіть деякі емігрантські структури різними способами намагалися заперечити факт існування українського підпілля або ж применшували його діяльність. Тому очевидно, що у процесі спростування таких тверджень відповідну роль мали відігравати "Книга фактів" та інші збірники, цикл яких вона, за задумом упорядників, мала започаткувати, і які мали суттєво розширювати та доповнювати її зміст. Однак ця обставина не може бути приводом ані для того, щоб зробити весь масив джерел та документації, залишених українським визвольним рухом, не вартим довіри, ані для маніпуляцій з Книгою та іншими пов'язаними з нею документами з боку окремих дослідників, які, навіть не намагаючись дослідити належним чином суть питання, висловлюють тенденційні та необ- ґрунтовані припущення щодо призначення Книги та її змісту.

"Книга фактів") є одним з документальних джерел, яке підлягає використанню та аналізу дослідниками історії українського визвольного руху поряд з іншими джерелами, створеними до, під час та після Другої світової війни. Натомість поспішність в оцінці тих чи інших джерел без належного комплексного їх аналізу дуже часто призводить до неправильних висновків.

Размещено на Allbest.ru