Жіноча праця в колгоспах Радянської України 1930-х рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЖІНОЧА ПРАЦЯ В КОЛГОСПАХ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ 1930-Х РР.

Олена Новікова

Стаття присвячена аналізу процесу залучення сільських жінок до колгоспного виробництва. Зроблено спробу висвітлити законодавчо-нормативну базу, форми і методи колгоспного керівництва, які мали сприяти якнайшвидшому і найповнішому перетворенню жіноцтва в основний трудовий ресурс колгоспів.

Ключові слова: радянська Україна, колгоспниця, жіноча праця, сезонні роботи, польові роботи.

Елена Новикова

Статья посвящена анализу процесса вовлечения сельских женщин в колхозное производство. Сделана попытка осветить законодательно-нормативную базу, формы и методы колхозного руководства, которые должны были содействовать наиболее быстрому и полному превращению женщин в основной трудовой ресурс колхозов.

З часу розгортання колективізації у радянській Україні, в умовах, коли жіноча частка населення значно перевищувала чоловічу, селянка розглядалася владою як необхідний трудовий ресурс. Відтак центральними партійними і радянськими органами, а з ними і місцевими, значна увага приділялася місцю й ролі жінки в діяльності колгоспів.

В історіографічному аспекті питання залучення сільських жінок до колгоспного виробництва є малодослідженим. Історики радянської доби, які досліджували процес колективізації, проблем жіноцтва торкалися епізодично, часто не виокремлюючи їх із селянського загалу [1-3]. Підвищення інтересу до вивчення жіночих студій у наш час сприяв появі низки робіт, присвяченим окремим аспектам проблеми жіночої праці в колгоспі [4-5]. Останнє зумовлює необхідність подальшого вивчення жіночого питання у колгоспах 1930-х рр. Спираючись на архівні матеріали, які раніше не використовувалися, періодичні видання 1930-х рр., свідчення сучасниць, автор метою запропонованої статті ставить висвітлення поступовості процесу залучення сільського жіноцтва радянської України 1930-х рр. до колгоспного виробництва.

Незважаючи на розуміння цінності жіночого трудового ресурсу в умовах розгортання колективізації, залучення жінок до колгоспного виробництва відбулося не одразу, подекуди цей процес був тривалим і навіть відверто суперечливим. У першій третині десятиріччя при вибірковому обстеженні колгоспів УСРР виявлено мовою, журналу “Селянка України”, “що кількість жінок у колгоспі якщо не перевищує кількість чоловіків, то принаймні, не є меншою”. Однак, жіноча праця у колгоспах використовувалася менше за чоловічу. Жінки здебільшого працювали пише у тій галузі господарства, що традиційно називалася “бабською справою” - на тваринницьких фермах, займалися птахівництвом, городництвом, приготуванням їжі у громадських їдальнях тощо [6, с. 23]. Нерідко жіноча праця використовувалася у колгоспному виробництві як тимчасова, для сезонних робіт. Жінок рідко ознайомлювали з виробничими завданнями й планами колективу, не запрошували на виробничі наради або позбавляли вирішального голосу [6, с. 3].

Про факт використання жіночої праці у колгоспах, лише у сезон польових робіт, яскраво свідчать спогади учасників тих подій. Так, жителька Житомирщини Ольга Ковальчук згадувала: “А зимою жінки не ходили так на роботи. Постійні: свинарки, доярки - ходили. А ті ткали, прали, свою роботу робили”. “Мама моя працювала в колгоспі. Ланку полола, в жнива ходила. А взимку і ввечері пряла”, - розповідала мешканка Черкащини Євгенія Ємець [7].

Згідно з підрахунками та результатами обстежень Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції, Укрзерноцентру та Народного комісаріату земельних справ УСРР на початку 1930-х рр., чоловіча праця у колгоспному виробництві використовувалася на 54 %, тоді як жіноча лише на 26%, а подекуди і зовсім не використовувалася. Окрім того, пришвидшені темпи створення колгоспів, без урахування балансу праці, сприяли виникненню надлишку робочої сили: близько 40 % колгоспників мали постійну роботу, і лише впродовж сезонної активності (червень-серпень) - 60 %. Тоді ж для врегулювання цієї проблемної ситуації “Основними положеннями про організацію праці в колгоспах, затвердженими правлінням Укрзерноцентру” від 6 березня 1930 р. передбачався обов'язковий вихід на роботи одного-двох працівників з членів родини. Зазвичай, на роботи виходили чоловіки або навіть підлітки. У деяких регіонах упереджене ставлення до роботи жінок у колгоспі проявлявся у розподілі за бригадами, коли у резерв, який сягав за кількістю більше половини основного складу трудового колективу, записували лише жінок, і водночас не зараховували жодного чоловіка. У окремих регіонах фіксувалися факти фіктивного вступу, коли до колгоспу записувався голова родини, а майно й земельний наділ залишав дружині, пояснюючи це небажанням жінки вступати до колгоспу [8, арк. 25; 9, с. 259, 347, 716].

Однак в цій сфері ситуація починає кардинально змінюватися з часу прийняття РНК УСРР та ЦК КП(б)У постанов, підготовлених Укрколгоспцентром, “Про організацію праці в колгоспах, про постійну рільничу виробничу бригаду, відрядність, норми виробітку й розцінки та облік” від 26 січня 1932 р. та “Тимчасових правил трудового розпорядку в колгоспах” від 8 квітня 1933 р. Формально вони були покликані вирішити питання посилення дисципліни в колгоспах, а насправді запроваджували адміністративно-командну систему господарювання [10, с. 203].

Документи зобов'язували усіх колгоспників брати особисту участь у колгоспному виробництві упродовж усього року, передбачали дисциплінарну відповідальність колгоспників за невихід на роботу чи відмову від неї без поважних причин, перетворювали сезонні й тимчасові роботи на обов'язкові, затверджені виробничим річним планом. Зокрема, постанови вимагали, що колгоспник, призначений на роботу, не мав права вислати замість себе членів свого двору, а працездатних членів колгоспу, які декілька разів не вийшли на роботу без поважних причин, правління колгоспу отримало можливість притягнути до роботи в примусовому порядку [11,с. 13; 12, с. 19].

Караючи порушників трудової дисципліни, колгоспне керівництво передусім позбавляло їх права користуватися присадибною ділянкою. Будинки таких селян спеціально оборювали плугом, знищуючи усю насаджену городину. Представники колгоспного активу брутально втручалися у ведення присадибного господарства, у будинку порушників трудової дисципліни заливали піч водою, силою примушували працювати у нічну пору [13, арк. 95, 104].

28 червня 1939 р. для подальшого врегулювання ситуації прийнята постанова ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР “Про заходи охорони громадських земель колгоспів від розбазарювання”. У частині цього документу чітко зафіксовано обов'язковий мінімум трудоднів від 60 до 100 на рік. Усі, хто виробляв упродовж року менше, вважалися такими, що вибули з колгоспу і втрачали статус колгоспника. Тобто, позбавлялися присадибних ділянок - додаткового джерела існування [14, с. 22-23].

Однак повністю подолати проблему залучення жінок до колгоспного виробництва, мабуть, так і не вдалося. Випадки, коли чоловік працював у колгоспі, нерідко навіть обіймав відповідальну посаду, а дружина лише числилася там формально, маючи 20-30 трудоднів на рік, фіксувалися контролюючими органами впродовж 1930-х років. У грудневому номері журналу “Колгоспниця України” за 1940 р. наводяться слова одного з колгоспників, що аргументував періодичне ігнорування своєю дружиною колгоспного навантаження. Йшлося про ЗО трудоднів за цілий рік такими словами: “Моїй жінці й дома є робота” [14, с. 23].

У 1935 р. прийнятий новий “Примірний статут сільськогосподарської артілі”, який мав посилити залучення жінок до процесу виробничої діяльності колгоспів. Він чітко сформулював рівні права жінок з чоловіками [15, с. 15].

Використання жіночої праці у колгоспному виробництві не лише на сезонних польових роботах (прополюванні, збиранні), а й на всіх постійних роботах упродовж року, постійно перебувало на контролі керівництва країни. Однак аналіз статистично-звітної документації, періодики та владних резолюцій свідчить про те, що майже до 1935 р. жінка, значною мірою, використовувалася лише на підсобних роботах.

Згідно з зведеними даними політвідділів МТС, у 1934 р. питома вага жіночої праці у колгоспному виробництві, у районах бурякосіяння сягала 50-60 %, технічних культур - до 70-80 % [16, с. 7; 17, с. 18]. За інформацією 250 районів УСРР, на початок 1935 р. у колгоспному виробництві працювало майже 16,5 тис. жінок, на 1 січня 1936 р. ця цифра сягнула близько 213 тис. [18, с. 502]. Напередодні війни у сільському господарстві радянської України працювало близько 4,5 млн жінок [19, с. 100], що свідчило про завершення процесу залучення жінок до колгоспного виробництва.

Таким чином, в умовах, коли жіноча частка аграрного населення республіки значно перевищувала чоловічу, широке використання жіночого трудового ресурсу в колгоспному виробництві визначалося основною метою перших п'ятирічок. Однак, незважаючи на усі зусилля влади, цей процес не характеризувався швидкими темпами. Домінування жінок зберігалося у трудомістких галузях колгоспного виробництва - тваринництві та на польових роботах.

Дослідження порушеної у статті тематика не можна вважати вичерпною. Подані аспекти спонукають до продовження та поглиблення таких напрямів наукових пошуків, як проблеми використання жіночої праці у різних галузях виробництва, оволодіння механізаторськими професіями, участі в управлінні сільськогосподарськими підприємствами тощо.

сільська жінка колгоспний

Список використаних джерел

1. Кульчицкий С. В. Становление основ социалистического уклада жизни крестьянства УССР / С. В. Кульчицкий, С. Р. Лях, В. И. Марочко - К.: Наукова думка, 1988. - 179 с.

2. Куц М. Т. Питання колгоспного будівництва на Україні (1929-1941 рр.) / М. Т. Куц. - Львів: Вид-во Львівського університету, 1965. - 279 с.

3. Краев М. А. Победа колхозного строя в СССР / М. А. Краев. - М.: Госполитиздат, 1954. - 720 с.

4. Мусієнко В. Є. Колгоспи України в 1934-1939 роках: дис.... кацд. іст. наук: 07.00.01 / В. Є. Мусієнко. - Донецьк, 2002. - 253 с.

5. Сапицька О. М. Сільські жінки в умовах підготовки та проведення суцільної колективізації (1928- середина 1933 рр.): дис.... кацд. іст. наук: 07.00.01 /О. М. Сапицька. - Луганськ, 2007. - 199 с.

6. ПілацькаО. 8 березня - день обов'язків / О. Пілацька // Селянка України. - 1930. - № 4. - С. 2-3.

7. Домашній архів автора (запис 19 серпня 2012 р. у с. Петрівська Гута Лисянського р-ну Черкаської обл., від Ємець Євгенії Іллівни, 1922 р. н.).

8. Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі - ЦДАГО України), ф. 1, оп. 20, спр. 5750, 170 арк.

9. Історія колективізації сільського господарства Української РСР. 1917-1937 рр.: зб. документів і матеріалів: у 3 т. / [упоряд.: I. X. Ганжа, О. О. Кривошеева, Г. М. Михайличенко та ін.]. - К.: Наукова думка, 1962. - Т. 2: Здійснення суцільної колективізації на Україні 1927-1932 рр. - 840 с.

10. Історія селянства Української РСР: У 2-х т. - АН УРСР. Ін-т історії; [ред. кол. тома: І. І. Компанієць, I. X. Ганжа, І. І. Слинько]. - К.: Наукова думка, 1967. - Т. 2: Від Великого Жовтня до наших днів. - 534 с.

11. Про тимчасові правила трудового розпорядку в колгоспах. - Партвидав “Пролетар”, 1933. - 15 с.

12. Про організацію праці в колгоспах, про постійну рільничу виробничу бригаду, відрядність, норми виробітку й розцінки та облік. Постанова Наркомземсправ в УСРР від 26 січня 1933 р. - Кременчук, 1933. - 19 с.

13. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 6693, 150 арк.

14. Чирва Є. Чесно працювати в колгоспах / Є. Чирва // Колгоспниця України. - 1940. - № 23-24. - С. 22-23.

15. Примірний статут сільськогосподарської артілі, прийнятий другим всесоюзним з'їздом колгоспників-ударників і затверджений радою народних комісарів Союзу РСР і центральним комітетом ВКП(б) 17 лютого 1935 року. - К.-Х.: Державне видавництво колгоспної і радгоспної літератури УРСР, 1941. - 32 с.

16. Зеленська К. Політвідділ допомагає колгоспниці стати активним будівником соціалізму / К. Зеленська // Комунарка України. - 1934. - № 3. - С. 7-8.

17. Зеленська К. Жіноча праця в колгоспі / К. Зеленська // Колгоспний активіст. - 1934. - № 5. - С. 18-19.

18. Історія колективізації сільського господарства Української РСР. 1917-1937 рр.: зб. документів і матеріалів: у 3 т. / [упоряд.: I. X. Ганжа, О. О. Кривошеева, Г. М. Михайличенко та ін.]. - К.: Наукова думка, 1962. - Т. 3: Зміцнення і дальший розвиток колгоспного ладу на Україні. 1933-1937 рр. - 1971. - 788 с.

19. Жінки Радянської України - активні будівники комуністичного суспільства [відп. ред. М. М. Підтиченко та ін.]. - К.: Політвидав України, 1971. - 188 с.

Размещено на Allbest.ru