Конструювання пам'яті про "права та вольності" у текстах української еміграції 1709-1714 рр.

CONSTRUCTION OF THE MEMORY OF «RIGHTS AND FREEDOMS» IN TEXTS OF UKRAINIAN EMIGRATION (1709-1714)

The research is devoted to the analysis of memory of «rights and freedoms» in texts of the f first Ukrainian political emigrants (1709-1714). It states that «rights and freedoms» on the left bank of the Dnieper in the last decades of the XVII -- early XVIII century were closely associated with the idea of serving of the Orthodox king as a protector of the Ukrainian state. During Ivan Mazepa's revolt against Peter I defense of «rights and freedoms» became the most important argument of Ukrainians in ideological wars. The article also considers the formation of Cossack and Zapo- rozhian memory of «rights and freedoms».

Keywords: Ukrainian emigration, rights and freedoms, Treaties and Covenants 1710, Bendery Constitution, Pylyp Orlyk.

Виклад основного матеріалу

Договори та постанови» від 5 квітня 1710 р. В оригіналі середньоукраїнською мовою цей політико-правовий документ означений як «Договоры и постаповлепА правъ и волностєй войсковыхъ...». В українській історіографії існують ще такі поширені назви: «Конституція Пилипа Орлика», «Пакти та конституції», «Бендерська конституція». На думку автора, цей документ, укладений у Бендерах, передусім варто називати так, як він і починається в єдиному відомому на сьогодні повному оригінальному тексті. Усі дати подано за старим стилем. починаються з декларації про те, що вони є угодою між новообраним гетьманом Пилипом Орликом та генеральною старшиною, полковниками й ійськом Запорозьким, котра стосується «правъ и волностєй войско- выхъ» Див. факсиміле документа та його археографічну публікацію у книзі: «Пакти і конституції» Української козацької держави (до 300-річчя укладення). -- Львів, 2011. -- С. 76-77.. Цей факт не може не зацікавити дослідника спадщини першої української політичної еміграції. Звичайно, цю проблему варто розглядати цілісно -- на основі документів у хронологічно ширших рамках. Саме тому в даній статті представлена спроба проаналізувати конструювання пам'яті про «права та вольності» українцями, які потрапили після Полтавської битви (1709 р.) в еміграцію.

Історіографія теми

Праць, в яких безпосередньо або опосередковано розглядаються питання, пов'язані з укладенням документа 1710 р., існує чимало, втім, останні як важливий сегмент конструювання українськими емігрантами пам'яті про «права та вольності» продовжують залишатися малодослі- дженими. У висвітленні проблематики даної статті важливими є й інші роботи, а саме: присвячені першій українській політичній еміграції, текстам, посталим у Бендерах (передусім «Договорам та постановам»), та військовим канцеляристам (як основним творцям козацького історіо- писання).

Бендерська конституція та спадщина українських емігрантів (1709-- 1714 рр.) досліджується понад 100 років. В історіографії можна виділити такі основні напрями: «державницький», «річпосполитський» та «про- європейський». У державницькому напрямі тексти Бендерського періоду представлялися у контексті прогресивних уявлень та ідей у Гетьманаті. До нього можна зарахувати такі роботи: Василенко Н. Конституция Филипа Орлика // Ученые записки Института истории Российской ассоциации научно-исследовательских институтов общественных наук. -- Т. 4. -- М., 1929. -- С. 153-171; Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик (1672-1742). Огляд його політичної діяльності. -- Варшава, 1938. -- С. 928; Оглоблин О. Бендерська конституція 1710 року // Вісник Організації оборони чотирьох свобод України. -- Ч. 5 (139). -- 1960. -- С. 4-11; Кресін О. Політико-правова спадщина української політичної еміграції першої половини XVIII століття. -- К., 2001; Струкевич О. Політико- культурні орієнтації еліти України-Гетьманщини (інтегральний погляд на питання). -- К., 2002; Його ж. Пилип Орлик та європейська традиція конституціоналізму // Пилип Орлик -- гетьман і автор першої конституції України. -- Мінськ, 2006. -- С. 13-32; Павленко С. Оточення Івана Мазепи: соратники та прибічники. -- К., 2004; Чухліб Т. Ідеальна держава в Україні? Козацький проект 1710 року. -- К., 2011. -- С. 41-63 та ін. У цих працях «права та вольності» слугували маркером «демократичності» козацького устрою і водночас аргументом на користь такого розуміння українського суспільно-політичного ладу.

У «річпосполитській» традиції Бендерська конституція 1710 р. розглядається як наслідування «pacta conventa» польських королів із шляхтою -- політичним народом. Праці О. Субтельного, В. Горобця (Subtelny O. The Mazepists: Ukrainian Separatism in the Early Eighteenth Century. -- New York, 1981 (укр. переклад: Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. -- К., 1994); Subtelny O. Domination of Eastern Europe. Native nobilities and foreign Absolutism, 1500-1715. -- Kingston and Montreal, 1986. -- P. 173-192; Горобець В. Устроєві модель Гетьманату за конституцією 1710 року: чи існували внутрішні підстави для реалізації проекту? // Пилип Орлик: життя, політика, тексти... -- К., 2011. -- С. 234-247) засвідчують це. У цьому напрямі «права та вольності» інтерпретуються як «background» для «pacta conventa» між козацькою елітою та українським гетьманом.

Як не дивно, але «проєвропейський» напрям інтерпретації спадщини української еміграції слабко представлений в історіографії. Справа у тому, що проєвропейські тенденції у текстах емігрантів ретельно сховані за традиційною риторикою. Оскільки українці у своїх політико-правових документах, інструкціях, листах намагалися представити свою позицію як відстоювання «стародавніх прав та вольностей» (хоча насправді вони під лаштунками цієї риторики пропонували новації), то й наслідування тодішнього європейського досвіду було для них неактуальним. Єдиний текст за 1709-1711 рр., котрий безпосередньо засвідчує європейське бачення українськими емігрантами свого майбутнього, -- це 14 пункт латинської копії «Договорів та постанов» Подальше звернення до європейської тематики було пов'язане з османською протекцією (1712 р.), відповідно до якої утворювалася де-юре незалежна держава «Україна», що охоплювала Правобережжя (без Києва) та Запорожжя, тобто більшу частину території згідно з 2 пунктом «Договорів та постанов». П. Орлику дуже залежало на тому, щоб зберегти свою позицію як «християнського правителя» (а не де-факто залежного від повелителя мусульман володаря території, котра, згідно з Карловацьким миром 1699 р., належала християнській державі -- Речі Посполитій), ось чому він звернувся до європейської риторики у «Виводі прав України».

Тнттті підходи у висвітленні «Договорів та постанов» представлено працями: Maniscalko Basile G. The «Pacta et Constitutiones» of the Hetman Pylip Orlyk and the Zaporozhian Host, April 5, 1710: a juridical Analysis // Rivista di Bizantinistica. -- 1993. -- Vol. 3. -- T. 2. -- P. 11-16. (укр. переклад: Джованні Маніскалко Базіле «Pacta et constitutions» між гетьманом Пилипом Орликом і Військом Запорозьким, 5 квітня, 1710: юридичний аналіз // Пилип Орлик: життя, політика, тексти... -- С. 288-287); Галенко О. Конституційні ідеї Пилипа Орлика з перспективи степових витоків політичної традиції українського козацтва // Там само. -- С. 224233; Marker G. Constitutio medievalis: the politics of language and the Кононенко В. «Пакти і Конституції» 1710 р.: історико-правовий статус міст // Україна в Центрально-Східній Європі. -- Вип. 17. -- К., 2017. -- С. 190-204. language of politics in the 1710 constitution // Там само. -- С. 248-264. Варто зазначити й те, що деякі автори мають у своїх роботах сюжети, котрі належать до іншого напряму у висвітлені «Договорів та постанов». Приміром, Т. Чухліб у книзі 2004 р., пишучи про «Договори та постанови», представив їх в якості наслідування українськими емігрантами pacta conventа Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663-1713 рр.). -- К., 2004. -- С. 247).. Втім, саме цей автор чи не найбільше зробив для вивчення та популяризації Бендерської конституції (та інших документів української еміграції) у контексті «державницького» напряму. Документам, які вийшли з-під пера українських емігрантів, також присвячена низка робіт НімчукВ. «Договори і постанови прав і вольностей військових...» 1710 року з погляду історії української мови // «Пакти і конституції» Української козацької держави... -- С. 27-60; Грищенко П. Із текстологічних спостережень над «Договорами і постановами прав і вольностей військових.» // Там само. -- С. 61-71; Трофимук М. Конституція 1710 року: проблема автентичності // Пилип Орлик: життя, політика, тексти / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Ad fontes» до 300-річчя Бендерської конституції 1710 р. Київ. НаУКМА, 14-16 жовтня 2010 р. -- К., 2011. -- С. 265-275.. Крім того, вчені неодноразово зверталися до аналізу важливої ролі канцеляристів в українському інтелектуальному житті Джиджора І. До історії генеральної військової канцелярії // Джиджора І. Україна в першій половині XVIII віку. Розвідки і замітки. -- К., 1930. -- С. 110-118; Грушевский М. Об украинской историографии XVIII века несколько замечаний // Известия АН СССР. -- Ч. 3. -- М., 1934. -- С. 220-229; Пріцак О. Доба військових канцеляристів // Київська старовина. -- 1993. -- № 4. -- С. 62-66; СасП. Субкультура військових канцеляристів // Українське суспільство на зламі середньовіччя і нового часу: нариси з історії ментальності та національної свідомості. -- К., 2001. -- С. 185-202 та ін.. Отже, дана тема забезпечена доброю історіографічною базою.

Тексти та їх автори

Українська емігрантська верхівка на осінь 1709 р. складалася з молодого кола емігрантів (серед якого найактивнішим був П. Орлик), заслуженої старшини Гетьманату (Іван Ломиковський, Дмитро Горленко, Клим Довгополий) та старшини Запорожжя (на чолі з кошовим отаманом Кос- тем Гордієнком); окрему позицію займав Андрій Войнаровський -- племінник Мазепи. Молодше покоління, яке увійшло у активне життя у добу гетьманування І. Мазепи (П. Орлик, Федір Мирович, Іван Максимович, Григорій, Іван та Опанас Герцики, Володимир, Ілля та Михайло Ломи- ковські, Федір Нахимовський), у ці роки драматичних перемін стало ініціатором нових проектів, які так чи інакше призводили до трансформації вже наявної та витворення нової пам'яті про «права та вольності».

Українські емігранти у Бендерах (за виключенням А. Войнаровського) жили та діяли в умовах фінансових труднощів, на що, закрема, звернув увагу Б. Крупницький, зазначивши, що серед них панували «голод, хвороби, дезерція, продаж амуніції й т. д.» Див.: Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. -- Нью-Йорк; Київ; Львів; Париж; Торонто, 2001; Його ж. Бендерська конституція 1710 року // Вісник ООЧСУ. -- 1960. -- Ч. 5 (139). -- С. 4-11 (стаття удоступнена в Інтернеті: http://litopys.org.ua/ со883/оЫ20.ИШ [дата доступу -- 04.04.2018]); Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик (1672-1742). Огляд його політичної діяльності. -- Варшава, 1938. -- С. 9-25. Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик (1672-1742). Огляд його політичної діяльності. -- Варшава, 1938. -- С. 28. Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик (1672-1742)... -- С. 9-15, 24-25, 28, 57. Також див.: Молчановский Н. Несколько данных о смерти и наследстве Мазепы. -- К., 1903. -- С. 6.. Приміром, перед походом на Правобережну Україну в 1711 р. запорожці та козаки були змушені задля прожиття закладати свою зброю та амуніцію, а шведський король виплатив українцям гроші, щоб вони змогли одягтися та озброїтися. Іншим свідченням емігрантських злиднів стала проблема з обранням гетьмана. Без Мазепиних статків ніхто не хотів бути володарем булави. П. Орлик погодився стати правителем в еміграції за умови зобов'язання шведського короля не укладати миру з московським царем доти, доки не буде звільнено Україну від колишнього північно-східного протектора. У свою чергу А. Войнаровський «спокусив» Орлика 3 тис. дукатів взятися за цю нелегку справу.

Втім, скрутне матеріальне становище актуалізувало інстинкт самовиживання та змушувало мігрантів об'єднуватися задля боротьби за повернення на рідну землю її повноправними господарями. Про їхню віру у можливість перемоги шведського короля та «Мазепиної справи» свідчать укладені протягом осені 1709 -- початку 1711 рр. документи. Всі вони є результатом, власне, колективної творчості. Скажімо, «Витяги з покірного меморіала Війська Запорозького до святого королівського маєстату Швеції» підписали генеральний обозний І. Ломиковський, прилуцький полковник Д. Горленко, генеральний писар П. Орлик, генеральний бунчужний Ф. Мирович, кошовий отаман К. Гордієнко «з низовим запорозьким військом» Оригінал знаходиться у Національній бібліотеці у Варшаві (БіЬІ^ека Narodowa). Текст опубліковано: ВознякМ. Бендерська комісія по смерті Мазепи // Мазепа. Збірник. -- Ч. 1. (Праці Українського наукового інституту. -- Т. ХЬУІ. -- Серія історична. -- Кн. 5). -- Варшава, 1938. -- С. 111-116.. «Договори та постанови» стали угодою козацької та запорозької верхівки, були відредаговані новообраним гетьманом (колишнім канцеляристом, реєнтом та генеральним писарем), а оригінал було написано рукою І. Максимовича (котрий по виборах Орлика став генеральним писарем, а перед еміграцією був військовим канцеляристом). «Pacta et Constitutiones», на нашу думку, -- переклад україномовних «Договорів та постанов». Текст «Contenta pactorum» також писався під впливом колективних інтересів Текст «Contenta Pactorum inter Ducem et Exercitum Zaporoviensem conventorum, in Conpendium brevi Stylo collecta» зберігається у Національному архіві Швеції (Riksarkivet. SE/RA/2113/2113.2. Diplomatica Muscovitica Cosacica. Vol.1). Вперше документ опубліковано у 1930 р.: Кордт В. Матеріали із Стокгольмського державного архіву до історії України другої половини XVII -- початку XVIII вв. // Український археографічний збірник. ! Т. 3. ! К., 1930. ! С. 38-41.; підтвердження Бендерської конституції Карлом ХІІ та шведської протекції над Україною, можливо, писалися не без консультацій з канцеляристами (колишніми або тодішніми) Сonfirmatio horum Pactorum a Rege Sueciae // Переписка и другие бумаги шведского короля Карла XII, польского Станислава Лещинского, татарского хана, турецкого султана, генерального писаря Ф. Орлика, и киевского воеводы, Иосифа Потоцкого, на латинском и польском языках // Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете. -- Кн. 1. -- М., 1847. -- С. 17-18. Також цей текст див.: Сonfirmatio horum Pactorum a Rege Sueciae / Привілей від 10 травня // «Пакти і конституції» Української козацької держави... -- С. 346-347. Фрагмент оригіналу латинською мовою зберігається в Російському державному архіві давніх актів (Российский государственный архив давних актов. -- Ф. 124. -- Оп. 2. -- Спр. 12. -- Арк. 12 зв.-14. Тогочасний переклад середньоукраїнською мовою зберігається там само. (Там же. -- Ф. 124. -- Оп. 2. -- Спр. 12). Вперше опубліковано М. Маркевичем: Маркевич Н. История Малороссии. -- Т. 4. -- М., 1843. -- С. 325-338., «Угоди Криму з Військом Запорозьким» також були укладені козацькою та запорозькою верхівкою «Pacta conventa inter Dominium Crymense et Exertitum Zaporoviensem.» вперше опубліковано О. Бодянським: Переписка и другие бумаги шведского короля Карла ХП, польского Станислава Лещинского, генерального писаря Филиппа Орлика и киевского воеводы Иосифа Потоцкого, на латинском и польськом языках // Чтения в Императорском обществе истории и древностей Российских при Московском университете. -- Кн. 1. | М., 1847. | С. 47-50..

Однак вже з осені 1711 р. П. Орлик став одноосібним автором політико-правових текстів. Так, він написав інструкції послам Війська Запорозького до Османської імперії від 3 листопада 1711 р. Інструкції відомі в копії М. Ханенка, яку опублікував О. Бодянським (Instructio Dom. Dom. Demetrio Horlenko etc. extraordinariis Zaporoviensibus Legatis ad Portam Oto- manicam, a Duce Orlik in urbe Baba data III d. 9-bris, 1711 // Чтения в Императорском обществе истории и древностей Российских при Московском университете. -- Кн. 1. -- С. 61-66). Скорочений французькомовний варіант пам'ятки зберігається в Архіві Міністерства зовнішніх справ Франції., маніфест від 4 квітня 1712 р. Маніфест з 12 квітня 1712 р. // Орлик П. Конституція, маніфести та літературна спадщина: Вибрані твори. -- К., 2006. -- С. 120-124., «Вивід прав України» На сьогодні невідомо, де зберігається текст документа, хоча І. Борщак повідомляв про його існування в архіві Денвелі (Франція). На припущення Є. Луняка, цей вчений ретельно не виписував свої посилання на джерела, тому задля знаходження цього тексту потрібно цілісно опрацювати україніку французьких архівів (Див. публікацію документа: Вивід прав України // Орлик П. Конституція, маніфести та літературна спадщина. -- С. 132-143)., «Релацію про Київ» Центральний державний історичний архів у м. Києві (далі -- ЦДІАУК). -- Ф. 2236. -- Оп. 1. -- Спр. 71. -- Арк. 5-6. Детальний аналіз пам'ятки див.: Затилюк Я. Предки «козацького малоросійського народу» і києво-руська спадщина в уявленні еліти часів Пилипа Орлика // Пилип Орлик: життя, політика, тексти... -- С. 133-134. Приміром, див.: Copia literarum ad Scoropadscium, ab Orlik XX die 7 bris, 1711 // Чтения в Обществе истории и древностей Российских. -- Кн. 1. -- C. 55-56; Лист П. Орлика до великого візира від 10 березня 1712 р. (Copia Literarum a Duce Orlik ad Supremum Visirium, X mart., 1712 // Там само. -- С. 58-61)., низку листів та інших документів 1712-1714 рр. Отже, серед емігрантів були добре освічені представники бюрократичних установ Гетьманату, зокрема, канцеляристи. Вони й створили досить значну кількість текстів, поодинокі з яких дійшли до нашого часу навіть у кількох версіях.

Для аналізу впливу попередніх уявлень та ідей на конструювання минулого українськими емігрантами вжито документи «війни маніфестів» 1708-1709 рр. Источники малороссийской истории / Собр. Д. Н. Бантышем-Каменским, изд. О. Бодянским. -- Ч. ІІ: 1691-1722. -- М., 1859. -- С. 206-212, 297-300; Допрос Григория Герцика об участии его в измене Мазепы // Киевская старина. -- 1883. -- № 3. -- С. 595-610; Невідомий універсал Мазепи зі шведської бібліотеки (публ. та комент. О. Дубини, переклад з латинської О. Циганок) // Сіверянський літопис. -- 2009. -- № 9. -- С. 5-11; Батуринский архив и другие документы по истории Украинского гетманства 1690-1709 гг. ! СПб., 2014. ! С. 273-274. ! № 392; С. 383-384. ! № 482 та ін. Неопубліковані джерела використано з фондів Центрального державного історичного архіву у м. Києві (Ф. 51, 53, 2236), Російського державного архіву давніх актів (Ф. 124), Науково-дослідного відділу рукописів Російської державної бібліотеки (Ф. 36, 159, 204), Головного архіву давніх актів у Варшаві (Ф. АгеЬшит Каб2ті1І0'^ АгеЬі'мит Когоппе Warszawskie) та ін. Основними у нашому дослідженні будуть документи програмного характеру, інші відіграватимуть допоміжну роль.

Теорія та лабораторія наукового дослідження

Якщо звести до спільного знаменника сприймання «прав та вольностей» в інтелектуальній традиції Гетьманату другої половини XVII -- початку XVIII ст., то вони уявлялися як особливі соціально-економічні та суспільно-політичні привілеї, отримані (та / або підтверджені) за військові заслуги від литовських князів, польських королів і московських князів. У реальному житті картина уявлень та ідей, пов'язаних з «правами та вольностями» була набагато складнішою. На початок XVIII ст. припав час кульмінації цього атрибуту автономного життя українських еліт. «Правами та вольностями» позначалося усе традиційне «Стародавність» як маркер у конструюванні мігрантськими інтелектуалами та політиками пам'яті про своє минуле був одним з основних. У підконтрольній Російській державі українській автономії гетьман І. Скоропадський також активно використовував цю термінологію (Див. епістолярій між царськими сановниками та українським гетьманом: Научно-исследовательский отдел Российской государственной библиотеки. -- Ф. 204. -- Картон -- № 37. -- Д. 7. -- Л. 20-20 об.; Д. 6. -- Л. 40)., що було вигідне для українських інтелектуалів та політиків, а також програми суспільно- політичного та соціально-економічного життя, котрі мали риси поміркованої модернізації та ідеї реформ у майбутньому Також на рубежі XVII-XVIII ст. на Лівобережжі посилилася ідея, що вірнопіддане служіння православному монарху гарантуватиме «права та вольності». Проти цієї ідеї прихильники І. Мазепи у 1708-1709 рр. та українські емігранти намагалися активно боротися (Див.: Невідомий універсал Мазепи зі шведської бібліотеки... -- С. 5-11; Батуринский архив и другие документы по истории Украинского гетманства. -- С. 273-274. -- № 392; С. 383-384. -- № 482)..

З текстів українських емігрантів 1709-1714 рр. видно, що вони дещо по-іншому розуміли «права та вольності», ніж попередні покоління козацьких політиків та інтелектуалів. Скажімо, у «Договорах та постановах» простежується ідея періодичності позитивних та негативних періодів в історії козацького народу Про циклічність козацької історії також зазначав син П. Орлика -- Григор (Див.: Pritsak O. The First Constitution of Ukraine (5 April 1710) // Harvard Ukrainian Studies. -- Vol. 22: Cultures and Nations of Central and Eastern Europe. -- 1998. -- Р. 474). Також див.: Кононенко В. Казацко-московские отношения в оригинале текста «Договоров и постановлений» 1710 г. // Исторический вестник. -- Т. 163. -- 2016. -- С. 76-77.. З тексту Бендерської конституції випливає, що стародавній вільний козацький народ (котрий у далекому минулому мав іншу назву -- «козарський») у силу своєї могутності вже мав «права та вольності». І хоча він був завойований польськими королями, його «права та вольності» ніби залишилися з ним, оскільки їх ніхто не міг остаточно відібрати. Бог, бажаючи відродження давнього козацького / козарського войовничого народу, «воздвигнулъ ревностного православія св[я]того, Отчизны правъ и водностей войсковых войсковых старо- давных оборонцу, валечного Гетмана, славной памяти Богдана Хмедниц- кого» Договоры и постаиовлеиА правъ и волностей войсковыхъ. -- С. 78-79.. Цей мужній народ, який очолив Хмельницький, фактично утворив державу, яка протистояла потужній Речі Посполтиій. З метою успішного функціонування цієї держави гетьман уклав вигідний союз з православним монархом та піддався «під його руку». Усі сподівалися, що «... г[осу]д[а]рство Московское, яко з нами едьшовірное, додержиш, и вічне Войско 2апорожское и пародъ волный малороссійскій при правахъ и волностях ненарушимо под обороною своею заховает [...] тое жъ г[осу]д[а]рство Московское многими изобрітенньми способами Yсилу- вало права и волности войсковые собою потверженые, надвередити и до конца разрYшити, а на пародъ волный козацкій, собою никогда незавоева- ный, неволничое ярмо вложити..,» Там само. -- С. 81-82.. Новим рятівником українського народу у «Договорах та постановах» став І. Мазепа, який у ситуації обмеження «прав та вольностей» козацького народу виступив з «правдивою ревностію за цілост Отчизны, правъ и волностей войсковых, а желаючи Yсерднымъ желашемъ, 2а дній Гетманского своего владінія видіти, и по смерти своей для вікопомной имени своего памяти 2оставити тую ж Отчизну, милую Матку п[а]шу, и Войско 2апорожское городовое и пизовое» Там само. -- С. 82-83. У наведеному фрагменті іменник цілісність стосується як «Вітчизни», так і «прав та вольностей»: це свідчить що «права та вольності» могли бути лише цілісними, як з стародавніх часів; водночас бачимо інший термін «Вітчизна», який стояв поряд, більше того -- попереду досліджуваного нами.. «:...Войско 2апорозкое не для чого иншого под протекцію Каяснійшого Королевского В[е]л[и]ч[е]ства Шведского YДалося и тепер оной кріпко и непоколібимо держишся, тылко для для поправы и подвигненя Yпалых правъ своих и волностей войсковых (підкреслення наше. -- В.К.), договорили и постановили з Ясневелможнымъ Его Ми- лостю паномъ Филиппомъ Орликомъ..,» Там само. -- С. 84-85. Для порівняння див.: Струкевич О. Пилип Орлик та європейська традиція конституціоналізму. -- С. 13-32; ОсавелюкА.М. Конституция Филиппа Орлика (вступительная статья) // Вестник Российского государственного торгово-экономического университета. -- 2010. -- № 5 (43). -- С. 8-11.. Укладання «Договорів та постанов» для новообраного Пилипа Орлика та усіх наступних гетьманів стало продовженням цієї Богоугодної боротьби за «права та вольності».

Варто підкреслити, що різні дослідники при аналізі «Договорів та постанов» та інших текстів українських емігрантів приходили до абсолютно протилежних висновків. Ці висновки вони підкріплювали тими чи іншими цитатами документів. На нашу думку, дана методологічна проблема вирішується за допомогою укладення конкордансів для важливих термінів -- це дасть можливість глибше проаналізувати тексти та отримати результат, який можна верифікувати.

Оскільки середньоукраїнський оригінал Бендерської конституції є для нас підставовим джерелом у досліджені теми, то презентуємо укладений до його тексту конкорданс для терміну «права та вольності». Дані проаналізованих 18 контекстів зведено у таблицю.

Отримані у такий спосіб маркери основного атрибуту політичного ладу, на нашу думку, можна застосувати для аналізу інших текстів українських емігрантів. Власне, ці маркери виступатимуть «робочими гіпотезами», котрі допомагатимуть ставити необхідні питання джерелам, що розглядаються у статті. Також цей та інші конкорданси Сам конкорданс уміщено у Додатку у кінці статті. У ході написання статті було укладено конкорданси термінів «права та вольності», «права», «вольності» для відносно значних за обсягом програмних документів: «Витягів з покірного меморіала Війська Запорозького до святого королівського маєстату Швеції» від 26 вересня 1709 р., «Договорів та постанов» від 5 квітня 1710 р., маніфесту від 4 квітня 1712 р. та «Виводу прав України». допоможуть повести глибокий аналіз конструювання пам'яті про «права та вольності» українськими емігрантами у 1709-1714 рр.

Цілісність «прав та вольностей»

Прямі або опосередковані твердження про цілісність «прав та вольностей» є надзвичайно поширеними у текстах українських емігрантів. «Права та вольності» українського козацтва зародилися на просторі «Візантії після Візантії». «Восточному панству» (так називалася ця держава у «Договорах та постановах») ідея імперії була притаманною в усіх сферах життя Можливо, цим можна пояснити наявність у преамбулі Бендерської конституції пам'яті про Східну імперію, а також поважне місце відведене одному з найвагоміших «залишків» цієї цивілізації -- Константинопольському патріархатові.. Відповідно на території її впливів поширилася міфоло- гема «перенесення імперії» («translatio imperii»). Можна висунути гіпотезу, що ідея «перенесення прав та вольностей» (умовно кажучи -- «їтапвіаїіо Іе§иш ІіЬегїаїишдие») безпосередньо була пов'язана з пам'яттю політиків та інтелектуалів Гетьманщини (зокрема, й емігрантів) про козацьке минуле. Цією гіпотезою можна пояснити й те, що українські емігранти представляли «права та вольності» в якості невід'ємного атрибуту войовничого козарського народу. Цим же можна пояснити деякі нелогічні місця у текстах козацьких інтелектуалів. Скажімо, у Бендер- ській конституції козаки, з одного боку, були вільним народом з «правами та вольностями», з іншого -- з Божого промислу завойовані польськими королями Болеславом Хоробрим та Стефаном Баторієм, а також потрапили в ярмо до московських самодержців. Хоча козари / козаки, згідно з текстом «Договорів та постанов», й були завойовані польськими королями, Хмельницький почав війну проти Речі Посполитої так, ніби вони добровільно піддалися і лише через утиски почали відстоювати свої «права та вольності» Міфологема, що козаки не були завойовані поляками, а були у них під протекцією, присутня і в попередніх текстах, а також інших творах українських емігрантів, зокрема, маніфесті від 4 квітня 1712 р., «Виводі прав України».. Отож, ідея перетікання «прав та вольностей» з одного періоду козацької історії (щасливого) до іншого (нещасливого) була надзвичайно корисна для конструювання пам' яті про минуле українськими емігрантами. У менш щасливі періоди «права та вольності» були «пошкоджені» та втрачали цілісність, а добрі періоди починалися з «поправи упалих прав» та поновлення їхньої цілісності. Відтак, для українських емігрантів їхній народ завжди був вільний і мав «права та вольності», навіть під час підкорення загарбникам ці атрибути до кінця не зникали: в нещасливий період народ втрачав цілісність, а в щасливий -- її повертав. Тобто історію «прав та вольностей» фактично можна переказати зі сторінок оригіналу «Договорів та постанов» через призму втрати або повернення «цілісності» Договоры и постаповлепА правъ и волностей войсковыхъ. -- С. 78-83..

Цілісність «прав та вольностей» перед виступом І. Мазепи була порушена не лише ззовні (шляхом втручання в українське життя північно- східного самодержця-протектора), але й через згубні московські впливи на гетьманів, через які останні ставали внутрішніми ворогами цього важливого маркера окремішнього життя Гетьманату. Українські володарі після Хмельницького (у конструкціях мігрантів) перетворювали свою владу на самодержавну і тим самим «значне надвєрєдили давныв порядки, права и волности войсковіє (підкреслення наше. -- В.К.)» Там само. -- С. 84-85.. Користуючись слушним часом, Військо Запорозьке перейшло під протекцію шведського короля задля повернення цілісності своїх «прав та вольностей», а щоб скріпити це «повернення», були укладені «Договори та постанови» «Войско Zапорозкое не для чого иншого поЭ протекцію Nаяснійшого Королевского В[е]л[и]ч[е]ства Шведского YДалося и тепер оной кріпко и непоколебимо держишся, тылко для для поправы и поЭвигненя упалых правъ своих и волностей войсковых, договорили и постановили з Ясневелможнымъ Его Милостю паномъ Филип- помъ Орликомъ (підкреслення наше. -- В.К.)» (Див.: Договоры и постатвлеиА правъ и волностей войсковыхъ. -- С. 84-85). Договоры и поствповлєпа правъ и волностей войсковыхъ. -- С. 90-91, 100-101Є, 114-115, 116-117. Для прикладу, П. Орлик присягав піклуватися «о цілости пYбличной, о разширеню правъ и волностей войсковых старане, сколко силъ, розуму и способовъ станетъ, міти...». У данному випадку цілісність публічного життя прямо пов'язана з розширенням, покращенням і поверненням цілісності «правам та вольностям» (Див.: Договоры и постаиовлеиА правъ и волностей войсковыхъ. -- С. 116-117).. Завданням новообраного гетьмана (його наступників також, оскільки це випливає з двох контекстів Бендерської конституції) стало забезпечення за допомогою шведської протекції та Божого сприяння «“правам та вольностям” цілісності».

Варто зазначити, що тематика цілісності присутня і в інших текстах українських емігрантів, як до часу прийняття «Договорів та постанов», так і після. У «Витягах з покірного меморіала Війська Запорозького до святого королівського маєстату Швеції» емігрантська верхівка просила підтвердження протекції шведського короля, «щоб сусідні володарі не намагалися підбити нашу батьківщину збройною силою, або яким-небудь способом, і знівечити права на волю» Витяги з покірного меморіала Війська Запорозького до святого королівського маєстату Швеції // «Пакти і конституції» Української козацької держави. -- С. 353. Сonfirmatio horum Pactorum a Rege Sueciae / Привілей від 10 травня // Там само. -- С. 346.. Тобто «права та вольності», які втрачали свою цілісність, так чи інакше стояли в одному ряду з таким нещастям, як загарбання сусідами. Також у привілеї Карла XII від 10 травня 1710 р. («Confirmatio horum Pactorum a Rege Sueciae») зазначалося, що П. Орлика обрано гетьманом «для ненарушимого правъ и вольностей войсковых захованя». У 9-му пункті «Інструкцій Пилипа Орлика послам Війська Запорозького до Османської імперії» від 3 листопада 1711 р. також йшла мова про те, щоб султан забезпечив непорушність України з її «правами та вольностями» Instructio Dom. Dom. Demetrio Horlenko etc. extraordinariis Zaporoviensibus Legatis ad Portam Otomanicam, a Duce Orlik in uibe Baba data III d. 9-bris, 1711 // Переписка и другие бумаги шведского короля Карла XII, польского Станислава Лещинского, генерального писаря Филиппа Орлика и киевского воеводы Иосифа Потоцкого, на латинском и польськом языках // Чтения в Императорском обществе истории и древностей Российских при Московском университете. -- Кн. 1. -- С. 66.. Згодом це було підтверджено султаном: ніхто не мав права втручатися в українські закони (права) та свободи (вольності), а за непорушністю цього мав стежити сам візир.

У маніфесті від 4 квітня 1712 р. український правитель зазначав, «що Петро, цар московський, прагнув перетворити вільних козаків на регулярну армію і порушити наші закони і вольності» Переклад привілею імператора турків, що його було дано гетьманові запорозькому Пилипові Орлику на володіння Україною цього боку Дніпра. Сталося це в Бендері в царській канцелярії 1712 року. 10 травня // Орлик П. Конституція, маніфести та літературна спадщина. -- С. 129. Також див.: Пріцак О. Один чи два договори Пилипа Орлика з Туреччиною на початку другого десятиріччя вісімнадцятого століття? // Український археографічний щорічник. -- 1992. -- Вип. 1. -- С. 307-320. Маніфест гетьмана Пилипа Орлика з 4 квітня 1712 р. // Орлик П. Конституція, маніфести та літературна спадщина. -- С. 120-121.. У маніфесті також зазначалося: «Ми не можемо незворушно дивитись на страждання нашої коханої Вітчизни, бачити порушення її прав за стількома пунктами» Там само. -- С. 124.. У «Виводі прав України» Москву представляли як поневолювачку вільного народу, котра «позбавляла їх власних прав та вольностей», і як порушницю договору протекції Вивід прав України. -- С. 134. Приміром, І. Скоропадський відстоював гетьманські інтереси у земельному питанні тим, що в іншому випадку «правам нашим и волностем будет нарушение» (Див.: Лист Ф. Протасьєва Г. Головкіну від 22 квітня 1716 р. // Научно-исследовательский отдел Российской государственной библиотеки. -- Ф. 204. -- Картон № 37.7. -- Л. 20 об.).. Звичайно, що апелювання до недопустимості порушення «прав та вольностей» (дотримання їх цілісності) було поширеним в інтелектуальному житті Гетьманату і до появи першої української політичної еміграції, а також використовувалось І. Скоропадським.

Отже, цілісність стала одним з основних маркерів у конструюванні минулого «прав та вольностей» козарського / козацького народу політиками й інтелектуалами в еміграції та давала можливість широко використовувати цей термін для різних потреб (нерідко взаємовиключних). Це було наслідуванням попередніх уявлень та ідей козацьких інтелектуалів. Цей атрибут окремішнього життя також дозволив емігрантам конструювати візію минулого, котра вдало підходила до тодішніх політичних потреб -- боротьби з Москвою. «Цілісність прав та вольностей» заперечувала можливість новацій з боку іноземних протекторів, водночас, як буде показано далі, дозволяла нововведення української адміністрації.

«Права та вольності» і Батьківщина

Емігранти уже фактом свого суспільно-політичного вибору чи становища визнавали, що їхньою «отчизною» є лише Україна (Мала Росія,

Малоросія, Мала Русь, Військо Запорозьке). Можливо, саме потреба нової пам'яті про територію, на яку претендували українські емігранти, спричинила те, що термін «отчизна» (Батьківщина) та похідний від нього «отчистий» (вітчизняний) вживалися ними найбільше з-поміж усіх політичних термінів. Тому важливо простежити, як пам'ять про «права та вольності» узгоджувалася з новою візією минулого, яку активно конструювали емігранти у 1709-1714 рр.

Вперше ідею, що новопостала держава є Батьківщиною для її еліти, висловив, за спостереженнями Ф. Сисина, І. Виговський у 1658 р. До ідеї «отчизни» зверталися у часи прийняття драматичних рішень І. Брюхо- вецький у період антимосковського повстання 1668-1669 рр., П. Дорошенко, І. Сірко, І. Мазепа у період «війни маніфестів» 1708-1709 рр. Сисин Ф. Отчизна у політичній культурі України початку XVIII ст. // Україна модерна. -- Ч. 10. -- 2006. -- С. 9-17. Витяги з покірного меморіала Війська Запорозького до святого королівського маєстату Швеції. -- С. 353. У «Витягах з покірного меморіала Війська Запорозького до святого королівського маєстату Швеції» йшлося про те, якою бачив І. Мазепа Батьківщину під шведською протекцією, з яким устроєм, як це мало бути закріплене на правовому рівні. Також українська сторона зверталася до Карла ХІІ з проханням підтвердити протекцію над Гетьманщиною з новообраним правителем та державні кордони Батьківщини, щоб чужі правителі про це знали і не спокушалися відібрати в українців «права на волю».

Через півроку поєднання концепцій «прав та вольностей» й «отчизни» еволюціонувало у бік їх взаємопереплетення. Це, для прикладу, спостерігалося у семи контекстах оригіналу «Договорів та постанов». Батьківщина й «права та вольності» у цьому тексті представлені так, що створюють цілісну картину історії «правъ и волностєй ютчистыхъ», хоча перша з' являється на сторінках цієї пам' ятки від часу її визволення Хмельницьким Договоры и постаповлепА правъ и волностєй войсковыхъ. -- С. 78-81.. Так само, коли «права та вольності» були пошкоджені вже під іншою московською протекцією, то І. Мазепа також виступив за «:цілост Отчизны, правъ и волностєй войсковых» та для того, щоб «доставити тую ж Ютчизну, милую Матку п[а]шу, и Войско 2апо- рожскоє городовоє и пизовоє, нє тылко в нєнарушимьіх, лєчь и в разширєньїх и розмножє^х волностєх, квітнучую, и изобылуючую» Там само.. Отож у конструюванні козацького минулого поєднання «стародавніх прав та вольностей» з концепцією Батьківщини сприяло задавленості останньої.

Ідея Батьківщини, хоч і молода, але у спільних контекстах з «правами та вольностями», як це бачимо на прикладі «Договорів та постанов», почала передувати «стародавнім» маркерам українського політичного життя. Це видно з більшості контекстів. Наприклад, у присязі П. Орлик обіцяє новоприйняті «договоры и постановлєня [...] во всЬхъ пунктахъ, комматах и перюдахъ непременно исполняти, милосда верность и печа- ловитое ку ТОдачизнЄ Малороссийской, Матці п[а]шой, о добрі оной посполитомъ, о цЄлости пYбличной, о разширеню правъ и волностей войсковых старане, сколко силъ, розуму и способовъ станетъ, міти (підкреслення наше. -- В.К.)» Там само. -- С. 114-117.. Подібне зустрічається і в інших контекстах Там само. -- С. 78-83, 114-115, 116-117.. Втім, «права та вольності» не залишилися цілковито поглинутими новою ідеєю -- у двох контекстах їх використано як маркер, котрий передує Отчизні. Зокрема, якщо «что противного, 2дорожного, правамъ и вольностей войсковым вредытелного и ТОдачизнЄ неполезного YCмотрено было в Ясневелможномъ Гетману, теды тая ж Старшина Енералная, полковники и енералньїї советники моцны бYДуда волными голосами, чи то привадане, чи ли когда нYжная и неюдаволочная потреба Yкажеда публичне на Раді Его Велможности выговорити» Там само. -- С. 100-101.. Свідченням синтезу цих двох концепцій стало формулювання «правъ и волностей юдачистыхъ» Там само.. У маніфесті від 4 квітня 1712 р. також спостерігається зв'язок між «правами та вольностями» та Вітчизною. Зокрема, у ньому зазначалося: «не можемо незворушно дивитись на страждання нашої коханої Вітчизни, бачити порушення її прав за стількома пунктами» Маніфест гетьмана Пилипа Орлика з 4 квітня 1712 р. -- С. 124. Втім, у «Виводі прав України» не йшлося про Батьківщину, однак (якщо це автентичний документ) це можна пояснити стилем документа, який мав довести права Гетьманату на самостійне існування..

Отже, «права та вольності» у текстах українських емігрантів було поєднано з концепцією «отчизни». Важливо, що представники козацької та запорозької еміграції конструювали минуле «прав та вольностей» своєї Батьківщини ледь не від світанку козарської / козацької історії. Поєднання концепції передусім завдячувало наслідуванню тих ідей, які були використанні українською стороною у «війні маніфестів» 1708-- 1709 рр. Водночас концепція Батьківщини козацьких та запорозьких емігрантів набула подальшого розвитку в якості відсепарованої як від Речі Посполитої, так і Москви.

«Права та вольності» як основа суспільного договору

Збіг обставин (емігранти опинилися перед необхідністю домовлятися та узгоджувати свої інтереси, мусили вигідно представляти «справу Мазепи» перед шведським королем та іншими дворами, серед них були молоді й високоосвічені особи) сприяв уміщенню «прав та вольностей» до контексту пошуку нової суспільної угоди. Після смерті І. Мазепи в ніч з 22 на 23 вересня 1709 р. постало питання про його спадкоємців -- представники емігрантської адміністрації домагалися отримання майна по покійному правителю як державного скарбу, а племінник гетьмана -- як приватної власності свого дядька. З цього приводу почалася судова справа, котра увійшла в історію як «Бендерська комісія» і продемонструвала, як козацька та запорозька верхівка захищали свої інтереси Молчановский Н. Несколько данных о смерти и наследстве Мазепы. -- К., 1903. -- С. 2-6.. Зокрема, у «Витягах з покірного меморіала Війська Запорозького до святого королівського маєстату Швеції» емігрантська верхівка просила повідомити шведського короля про Мазепині «таємні наміри [...] на яких основах почав він здвигати цю велику будівлю, в якому устрою хотів поставити нашу батьківщину, звільнивши її від московської неволі й тиранства, та якими законами задумував скріпити ненарушеність запорозького війська?» Витяги з покірного меморіала Війська Запорозького до святого королівського маєстату Швеції. -- С. 353.. Таким чином. у цьому, можливо, наївному питанні засвідчувалася готовність еліти до нової суспільної угоди, нових законів, «розширених прав та вольностей», а не марно просити вигідної для себе правничої допомоги у шведського короля. Програш справи за майно покійного гетьмана показав, що українська еліта мусила брати ініціативу у свої руки та краще аргументувати свої інтереси своїми ж «правами та вольностями». Це може слугувати одним з пояснень, чому «права та вольності» стали основою суспільного договору на сторінках оригіналу Бендерської конституції.

Хоч, як зазначає Дж. Маніскалко Базіле, сторонами-укладачами «Договорів та постанов» виступали Бог, швецький король, гетьман, генеральна старшина Гетьманщини й старшина Війська Запорозького Низового (які також представляли Військо Запорозьке) Маніскалко Б.Дж. «Pacta et СошйШюпеБ» між гетьманом Пилипом Орликом і Військом Запорозьким, 5 квітня, 1710: юридичний аналіз // Пилип Орлик: життя, політика, тексти... -- С. 291., втім, безпосередньо угода стосувалася Орлика та його наступників і козацької та запорозької еліт. Тому важливим є сам предмет угоди між її українськими сторонами. Перше речення оригіналу Бендерської конституції дає відповідь на це: «ДОГОВОРЫ и ПОСТАНОВЛЕНА правъ и волностєй войсковыхъ межи Ясневелмо.ж'нымъ Его Милостю паномъ Филиппомъ Орликомъ повоизб- раннымъ Войска 2апорожского Гетманомъ, и межи енеральнижм особами, полковниками и тимъ же Войском 2апоро.жскимъ» Договоры и постаповлепА правъ и волностєй войсковыхъ... -- С. 76-77. Там само. -- С. 100-101.. Тож «права та вольності» стали стержнем угоди, на який нанизувалися вигідні уявлення про минуле, проекти для теперішнього і майбутнього.

В іншому контексті йшла мова про дії, які мали наступити у разі, «если бы что противного, 2доро^ного, правамъ и вольностеж войсковыж вредытелного и Ютчизні неполезного YCмотрено было в Ясневел- можномъ Гетману». У таких випадках «Старшина Енералная, полковники и енералнып советники моцны бYДуm волными голосами, чи то приватне, чи ли когда нYжная и неютволочная потреба Yкажеm публичне на Раді Его Велможности выговорити».

Основним завданням гетьмана та його наступників, згідно з «Договорами та постановами», ставала опіка над «правами та вольностями», зокрема, над їхньою цілісністю: «^деда Ясневелможный Гетманъ сво'1мъ благоразумнымъ радешемъ и владгою, которого и всі в Ютчизні нестроенія, премудрому исправленію, права и волности войсковые, непо- рушимому 2ахованю и обороні, договоры засъ сії и постановленя ску- течному исполненію поручаются» Там само. -- С. 114-115.. Також новообраний гетьман присягав: «сіе договоры и постановленя туда описанные [...] во всіхь пунк- тахъ, комматах и періодахъ непремінно исполняти, милост вірность и печаловитое ку Ютчизні Малороссийской, Матці п[а]шой, о добрі оной посполитомъ, о цілости пYбличной, о разширеню правъ и волностей войсковых старане, сколко силъ, розуму и способовъ станетъ, міти» Там само. -- С. 114-117..