Про походження Марії Леонтьєвої (Еварлакової) - дружини київського губернатора Михайла Леонтьєва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Про походження Марії Леонтьєвої (Еварлакової) - дружини київського губернатора Михайла Леонтьєва

Ганна Філіпова

Київ

У статті систематизовано та проаналізовано відомості про походження М. Леонтьєвої (Еварлакової) - дружини київського губернатора М. Леонтьєва, похованої в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Розглянуто можливості та перспективи поєднання генеалогічних та пам'яткознавчих студій для дослідження ряду проблем, пов'язаних з активністю державних діячів з оточення Петра І в Україні.

Ключові слова: Києво-Печерська Лавра, Успенський собор, некрополістика, Марія Леонтьєва, Михайло Леонтьєв, Олександр Меншиков.

Пам'ятки Києва, зокрема, ті, що входять до комплексу Національного історико-культурного заповідника Києво-Печерська Лавра, є пов'язаними з великою кількістю відомих історичних постатей межі XVN-XVNI століть. Зокрема, це стосується державних діячів з оточення Петра І та членів їх родин. Як відомо, багато з них були лаврськими благодійниками та вкладниками, їх імена зустрічаються у помянниках та присутні у зібраних у ХІХ - на початку ХХ століть епітафіях1. Тож, пам'ятки лаврського некрополя, навіть втрачені, є інформативним джерелом для дослідження зв'язків петровських вельмож та їх родин з Києвом.

В Успенському соборі Києво-Печерської Лаври, під приділом святого Стефана, перебував ряд поховань місцевого некрополю. Серед інших тут покоїлися останки київського генерал-губернатора (з 1738 року) Михайла Івановича Леонтьєва та його дружини Марії Василівни. Про цю жінку згадували у своїх працях кілька науковців, що у різний час досліджували лаврський некрополь, відносно поховань, що перебували на території Успенського собору, було опубліковано ряд документів2.

Про життєвий шлях Марії Леонтьєвої майже нічого не відомо, окрім того, що вона померла у Києві і була похована з чоловіком у склепі під підлогою Успенського собору. Епітафія на мідному листі, опублікована митрополитом Євгенієм (Болховітіновим), була такою:

В оном же храме и склепу погребена Его Высокопревосходительства супруга, Мария Васильевна, урожденная госпожа Эварлакова, которая родилась 1687 года Генваря 6, поживе от рождения 59 лет, преставися в вечное блаженство 1746 года Генваря 25 числа, погребена тогож Генваря 27 числа3.

Тож, Марія Василівна народилася 6 січня 1687 року, швидше за все у Москві. Згідно найбільш прийнятній версії, її батьком був піддячий, пізніше - думний дяк Василь Еварлаков (Еверлаков). Та О. Чумаченко без особливих на те підстав ототожнила його з ротмістром Василем Івановичем Еварлаковим, який разом з синами Борисом та Семеном (невідомо, від якого шлюбу) брав участь у Кримських походах 1687 та 1689 років4. Матір'ю Марії Василівни подекуди називають Тетяну Данилівну Меншикову, сестру князя Олександра Даниловича Меншикова. Вірогідно, вона була його старшою сестрою (таку інформацію подано у біографії князя 1726 року, яку нібито допомагав складати він сам, роблячи помітки на полях своєю рукою)5, і вийшла заміж ще до початку стрімкої політичної та військової кар'єри свого брата. еварлакова київський губернатор леонтьєв

Генеалогічні зв'язки цих родин усе ще не досліджено досконало за браком достовірних джерел, і у різних студіях трапляються неоднакові версії походження дружини київського генерал-губернатора. Тож викладемо основні версії та спірні моменти біографії цієї жінки з намаганням проаналізувати вірогідність того факту, що Марія Леонтьєва була близькою родичкою князя Меншикова.

Згідно «Російській родословній книзі» П. Долгорукова, Марія Еварлакова у 1717 році вийшла заміж за Михайла Івановича Леонтьєва6. Певну плутанину у дане питання вніс той факт, що у «Юрналі князя Меншикова» згадується й інше весілля його племінниці, Анни Яківни (Андріївни) Головіної (доньки сестри Меншикова Марії (Марфи) та генерал-майора Олексія Олексійовича Головіна, що у 1709 році потрапив до шведського полону під час бойових операцій під Полтавою)7 з братом Михайла Леонтьєва, поручиком Олександром Леонтьєвим, у лютому 1717 року:

В 14 день, то есть в четверток, его светлость в 6-м часу пополуночи встав и убрався, изволил быть в покоях, потом съехались маршалк и шафоры и чинили приуготовление к браку господина Леонтьева. И учредя по обычаю, в 11-м часу пополудни с ызрядною церемониею отъехали в церковь к Троице, где по обычаю обвенчав... церемониею, прибыли в дом его светлости8.

Та Олександр Леонтьєв прожив недовго, і помер у 1718 році - у тому само «Юрналі» вказано, що його удова вступила у шлюб удруге у листопаді 1719 року, вийшовши за пана Захарія Мішукова. На той момент у неї вже був син від першого шлюбу, хрещеним батьком якого став Петро І9. Тож, цілком може статися, що твердження, згідно якому Марія Василівна вийшла заміж у 1717 році, базується на повідомленні про її двоюрідну сестру Анну Яківну (Андріївну)10.

Інакше бачать родинні зв'язки родин Меншикових, Еварлакових та Леонтьєвих автори компілятивної праці «Род Меньшиковых в истории России»11. Батька Марії Василівни вони також ототожнюють з піддячим, управителем вотчин царевича Олексія Петровича, Василем Олексійовичем Еварлаковим. Шлюб племінниці Олександра Меншикова з представником роду Леонтьєвих вбачається досить вигідним і з економічної, і з генеалогічної точки зору, адже Михайло Леонтьєв був двоюрідним братом матері Петра І, і, відповідно, за лінією Наришкіних та Леонтьєвих - родичем канцлера Російської імперії Гаврила Головкіна12. Враховуючи нав'язливе бажання Меншикова поріднитися з царським домом, установлення такого кшталту родинних зв'язків є вірогідним. Поряд із цим, у зазначеній праці стверджується, що ім'я дружини Василя Еварлакова залишилося невідомим, а Тетяна Меншикова уклала шлюб з новгородським дворянином Іваном Калиновичем Пушкіним (хоча у роботі В. Веселовського «Род и предки А. С. Пушкина в истории», на котру посилаються автори, вона взагалі йменується Мотроною)13. Роком смерті цієї сестри Меншикова у книзі вказано 1746, що наводить на думку, що тут має місце чергова плутанина фактів - матір ототожнили з донькою14.

Сестра Марії, Аграфена (Олександра) Василівна (народилася 1688 року), була за генерал-майором Іваном Васильовичем Паніним, котрого «Родословна книга» йменує «храбрый воин и муж добродетельный»15. Про те, що сестри Марія та Аграфена Еварлакови уклали шлюби з Леонтьєвим та Паніним, згадувала у своїх записках княгиня К. Дашкова16.

Таким чином, необхідно визначити, які з приведених вище, часом - недостовірних або суттєво викривлених фактів можна вважати вартими довіри, і котрі з них потребують численних уточнень. На нашу думку, Марія Еварлакова зі значною вірогідністю дійсно могла бути племінницею князя Меншикова (за лінією його сестри Тетяни, а не Марфи чи Марії, адже версія, викладена авторами «Роду Меньшикових...», виглядає не надто обґрунтованою) щоправда, поки що досить важко ототожнити її батька з котримось із представників розлогого роду Еварлакових за браком достовірних джерел. Уточнення потребує також питання щодо сестер Олександра Меншикова - дослідники досі не дійшли згоди, чи згадується під іменами Марія та Марфа одна й та само жінка, а посилання на праці Веселовського ще більше ускладнили це питання, додавши до переліку невизначених «сутностей» особу котроїсь Марфи (швидше за все, у результаті помилки). Через плутанину у джерелах та подальших дослідженнях, вважати 1717 рік датою її шлюбу з Михайлом Леонтьєвим також недоцільно.

Та попри всі згадані проблеми, дослідження родинних зв'язків Меншикова з застосуванням сучасної методології наукового пошуку навіть у стислому, побіжному викладі ставить питання щодо зафіксованих на початку XVNI століття міфів та анекдотів про його низьке походження (як відомо, масово тиражуватися вони почали після 1704 року, коли в Європі поширилися памфлети М. Нейгебауера, колишнього вчителя царевича Олексія Петровича, що втратив місце при російському дворі завдяки інтригам Меншикова, і довгий час «викривав» ницість свого ворога у літературній полеміці)17. Марія Еварлакова, донька його сестри та представника помітного, хоч і не найзначнішого боярського роду, народилася 1687 року, коли стрімка кар'єра майбутнього фаворита Петра І ще не відобразилася у документах, хоча й могла вже розпочатися. Відповідно, версія щодо походження родини Меншикова з середовища польсько-литовської шляхти18 набуває все більшої правдоподібності: навряд представники старого дворянства часів царя Федора Олексійовича19 могли і бажали ріднитися з сім'єю звичайного московського конюха, і брати за дружин сестер «офені».

Окрім вищесказаного, зовсім не досліджено напрямок українських зв'язків родини Меншикова, долі його численних родичів після опали у 1727 році, що, вочевидь, не торкнулася їх прямо. Тож, біографія М. Леонтьєвої (Еварлакової) все ще вимагає докладних студій з виявлення широких генеалогічних зв'язків та уточнення життєпису. Такі уточнення дозволили би пролити світло не тільки на родину, а й на питання походження відомого діяча епохи Петра І, генеалогії його роду. Відповідно, вбачаємо перспективу подальших досліджень архівного матеріалу щодо київського губернаторства 1740-х років, а також - поєднання суто історичних дослідницьких методів з методологією генеалогії та пам'яткознавства (в особливості - некрополістичного).

Література

1 Фонди НКІПКЗ. КПЛ-Кн. 878. Рукописний помянник кінця XVIN-початку XIX століття; КПЛ-Кн. 2080. Синодик 1757-1834 років; КПЛ-Кн. 2091. Синодик 1765-1810 років.; Евгений (Болховитинов), митр. Описание Киево-Печерской Лавры с присовокуплением разных грамот и выписок. Изд. 3-е. - К., 1847. - 368 с.

2 Крайня О. О. Поховальний комплекс Києво-Печерської лаври в інвентарному описі початку ХХ ст. (за документами ЦДІАК України) // Болховітіновський щорічник. - К., 2003. - С. 168-202.

3 Евгений (Болховитинов), митр. Описание Киево-Печерской Лавры... - C. 307.

4 Долгоруков П. В. Российская родословная книга. - СПб., 1855. - Т 2. - C. 46-48; Чумаченко О. Образи з минулого. Біографічний довідник осіб, похованих в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. - К., 1999. - С. 95.

5 Беспятых Ю. Н. Александр Данилович Меншиков: мифы и реальность. Источники и их трактовки. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.fondmenschikova.spb.ru:8080/1995_2014_archive/CD/ book/b07/b07_1.htm; Калязина Н.В., Калязин Е.А. Князь Александр Меншиков - строитель России. - СПб., 2005. - Часть 1: Александр Меншиков. - С. 8-9.

6 Долгоруков П. В. Российская родословная книга. - Т 2. - С. 46-48.

7 Куракин Б. И. Русско-шведская война. Записки. 1700-1710 гг. - [Електронний ресурс]: http://memoirs. ru/texts/KRSH_890.htm; Павленко Н.И. Полудержавный властелин: историческая хроника. - М., 1988. - С. 320-325.

8 Долгоруков П. В. Российская родословная книга. - СПб., 1854. - Т 3. - С. 108.

9 Повседневные записки делам князя А. Д. Меншикова 1716-1720, 1726-1727 гг. / Публ. С. Р Долговой и Т А. Лаптевой. - М., 2000. - С. 107.

10 Портфели Миллера. Портфель № 150, часть II. Восточная литература. - [Електронний ресурс]. - Ре-жим доступу: http://www.vostlit.info/Texts/rus16/Miller_9/text10.phtml?id=11270

11 Автори вживають таку форму написання прізвища.

12 Щербаченко В. И., Бредихин В. Н., Филиппов С. В. Род Меньшиковых в истории России. Историко-биографические очерки. Родословная роспись. Генеалогические таблицы. Меншиковский биографический словарь. - СПб., 2000. - С. 36-38.

13 Там само. - С. 31.

14 Там само. - С. 31,56.

15 Долгоруков П. В. Российская родословная книга. - Т 2. - С. 166.

16 Дашкова Е.Р Записки. Российский мемуарий. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// elcocheingles.com/Memories/Texts/Dashkova/Dashkova.htm

17 Пекарский П. П. Наука и литература в России при Петре Великом. - СПб., 1862. - Том I. Введение в историю просвещения в России XVIII столетия. - С. 64-121; Калязина Н. В., Калязин Е. А. Князь Алек-сандр Меншиков. - С. 9-10, 31.

18 Беспятых Ю. Н. Александр Данилович Меншиков. Менжыки в трудах по генеалогии и геральдике. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.fondmenschikova.spb.ru:8080/1995_2014_archive/CD/ book/b09/b09_1.htm

19 Катин-Ярцев М. Ю. Балтийско-немецкое дворянство на русской службе. XVII - конец XVIII вв. // Вест-ник Московского университета. Серия 8. История. - М., 2000. - № 2. - С. 33. Предки російських Еварла- кових (Еверлакових), лівонці Овелакери, перейшли на московську службу в часи Лівонської війни.

В статье систематизированы и проанализированы ведомости относительно происхождения М. Леонтьевой (Эварлаковой) - супруги киевского губернатора М. Леонтьева, погребенной в Успенском соборе Киево-Печерской Лавры. Рассмотрены возможности и перспективы соединения генеалогических и памятниковедческих студий для исследования ряда проблем, связанных с активностью государственных деятелей из окружения Петра І в Украине.

Ключевые слова: Киево-Печерская Лавра, Успенский собор, некрополистика, Мария Леонтьева, Михаил Леонтьев, Александр Меншиков.

The article systematized and analyzed the records of the origin of M. Leontieva (Evarlakova) - wife of the Kiev governor M. Leontiev, who was buried in the Uspensky Cathedral of the Kiev-Pechersk Lavra. Also the possibilities and prospects of combining genealogical and monumentological studies for investigating a number of problems related to the activity of statesmen from the environment of Peter I in Ukraine are considered.

Keywords: Kyiv-Pechersk Lavra, Uspensky Cathedral, the study of necropolises, Maria Leontieva, Mikhail Leontiev, Alexander Menshikov.

Размещено на Allbest.ru