Міжнародні відносини 1909 р. країн Центральної та Південно-Східної Європи у висвітленні російських часописів

Анотація

У статті розглянуто висвітлення російськими часописами міжнародних відносин у Центральній та Південно-Східній Європі у 1909 р. Проаналізовані напрями політики країн Балканського півострова та Центральної Європи у 1909 р. Особлива увага приділена відображенню російськими часописами взаємовідносин Троїстого союзу з балканськими країнами.

Ключові слова: міжнародні відносини, зовнішня політика, російські часописи, Південно-Східна Європа, Центральна Європа, Балканський півострів.

Аннотация

Мартынов В. Л. Международные отношения 1909 г. стран Центральной и Юго-Восточной Европы в освещении русских журналов. -- Статья.

В статье рассмотрено освещение русскими журналами международных отношений в Центральной и Юго-Восточной Европе в 1909 г. Проанализированы направления политики стран Балканского полуострова и Центральной Европы в 1909 г. Особое внимание уделено отображению русскими журналами взаимоотношений Тройственного союза с балканскими странами.

Ключевые слова: международные отношения, внешняя политика, российские журналы, Юго-- Восточная Европа, Центральная Европа, Балканский полуостров.

Summary

Martynov V. L. The International relations in 1909 of countries in Central and Southeast Europe in assessing the Russian journals. -- Article.

The article deals with the Russian journals coverage of international relations in Central and Southeast Europe in 1909. Analyzed the directions of the policies of the countries of the Balkan Peninsula and Central Europe in 1909. Main idea is about the Russian journals showing the relations of the Triple Alliance with the Balkan countries.

Key words: international relations, foreign policy, Russian journals, Southeast Europe, Central Europe, Balkan Peninsula.

1908 р. поклав початок дуже важливим політичним змінам на Балканському півострові. Отримання повної незалежності Болгарією та її політичне перетворення, анексія Боснії і Герцеговини Австро-Угорщиною та практично повна неспроможність Османської імперії перешкодити втраті своїх земель основні події цього року.

Активізація Сербії та інших слов'янських держав Балкан внаслідок дій імперії Габсбургів змусила російських аналітиків у першій половині 1909 р. всерйоз говорити про реальну можливість початку бойових дій в регіоні. При цьому, на їхню думку, Російська імперія, заступившись за сербів, відібрала б Боснію і Герцеговину у Австро-Угорщини та передала ці землі Сербському королівству. Балканський півострів являв собою тісне переплетіння протиріч великих держав і тому залишався джерелом небезпеки для всієї Європи.

На початку XX ст. аналітичні статті, які розміщувалися в періодичних виданнях, формували громадську думку Росії. Одними з таких видань були часописи. Основними часописами, що висвітлювали міжнародні події, були «Вестник Европы», «Русская мысль» та «Русское богатство». Журнал «Разведчик», доповнюючи вищезазначені видання, містив дані щодо військово-технічного розвитку країн Балканського півострова

У першому випуску «Русской мысли» за 1909 р. С. А. Котляревський зазначив, що болгарська незалежність цілком зруйнувала Берлінську угоду. Акцентував він свою увагу на тому факті, що наслідком активної політики Болгарії стало загострення ворожнечі між болгарами і сербами. Останні вважали, що королівська корона Фердинанда I була платою за анексію Боснії і Герцеговини. Особлива увага автора була направлена на той факт, що Болгарія почала усвідомлювати небезпеку натиску германізації. На тлі цієї небезпеки С. А. Котляревський особливо виділяв той факт, що сучасне становище Болгарії було сприятливим для зближення з Туреччиною і Сербією. Набуття болгарської незалежності їм було представлено як противага впливу Росії [1]. Також в тому ж випуску аналітик звернув свою увагу на нереалізовану можливість Росії зміцнити свій авторитет на Балканському півострові на основі укладеної угоди з Австро-Угорщиною 1907 р. Автором було підкреслено, що, не дивлячись на отриману свободу дій, Росія не почала здійснювати політики перетворень на Балканському півострові і, перш за все, у Македонії, де їй була забезпечена підтримка Великобританії [2]. Оцінюючи вплив анексії Боснії і Герцеговини на Сербію, аналітик заключив, що Сербське королівство назавжди відрізане від Адріатичного моря через оточення кільцем австро-угорської території, а Австро-Угорщина, в свою чергу, пройшла новий етап наближення до Егейського моря [3]. міжнародний троїстий балканський європа

М. М. Ковалевський же в січневому випуску «Вестника Европы» за 1909 р., на відміну від С. А. Котляревського, щодо питання порушення Берлінського трактату висловився більш стримано -- «не особливо істотне порушення» [4], зводячи сучасне значення цього документа нанівець. В цьому ж випуску оглядачем була дана оцінка діям віденського кабінету після анексії Боснії і Герцеговини. Автор зазначав, що Австро-Угорщина, не без безпосередньої німецької підтримки, не надавала великого значення «академічним протестам інших держав» [5]. Аналітик також відмітив, що Австро-Угорщина, незважаючи на достатню впевненість у непохитності свого міжнародного положення, зумовила створення проти себе опозиційного руху в Італії. Це поставило під загрозу існування Троїстого союзу [6]. Така реакція Королівства Італії на анексію Боснії і Герцеговини являлася яскравим прикладом зміни свого політичного курсу. Таким чином, включивши до свого складу нові території, Австро-Угорська імперія надала ще один привід Італії поступово змінювати свої політичні орієнтири.

Економічні наслідки анексії Боснії і Герцеговини для Габсбурзької монархії були проаналізовані М. М. Ковалевським у другому випуску «Вестника Европы». Аналітик визначив два основних фактори, які негативно вплинули на економіку Австро-Угорщини після фактичного приєднання до складу держави частини території Османської імперії. Перший фактор -- великі військові витрати на збільшення кількості армійських частин у зайнятих територіях і приготуваннями на випадок війни з Сербією та Чорногорією. Другий фактор -- бойкотування австрійських товарів у турецьких володіннях принесло вагомі збитки торгівлі двоєдиній імперії [7].

Останній фактор був особливо важливим для Австро--Угорської імперії. Припинення торговельних відносин з Туреччиною закривало доступ до величезного ринку збуту Близького Сходу. Саме тому, як зазначалося у березневому випуску «Вестника Европы», 26 лютого у Константинополі між Австро--Угорською імперією і Османською імперією було підписано протокол. Згідно цього документу, Оттоманська Порта офіційно визнавала новий австрійський порядок у Боснії і Герцеговині та відкривала шлях до відновлення торгівлі з близькосхідним ринком. Як відмічав автор аналітичного огляду, укладання цієї угоди давало змогу віденському кабінету «спокійно розплутати свої суперечки з Сербією і Чорногорією при прихильному сприянні іноземних урядів» [8].

Лютневий випуск «Русской мысли» висвітлив зустріч у Берліні Едуарда VII та Вільгельма II. В результаті перемовин було встановлено мало конкретних домовленостей, але головним висновком С. А. Котляревського була фраза «поганий мир кращий за добру сварку» [9].

У третьому випуску «Русского богатства» С. М. Южаков, висвітлюючи російську суспільну реакцію на анексію Боснії і Герцеговини, приводив твердження російських газет: «російський народ стоїть за сербів та їх справу, вважає австрійську анексію Боснії і Герцеговини порушенням сербського права і у складі всього слов'янства доб'ється його відновлення, іншими словами, забере Боснію і Герцеговину у Австрії і передасть сербам!» [10]. Виходячи з приведеної цитати можна зробити висновок, що російська преса у той час вважала анексію тимчасовим явищем.

М. М. Ковалевський також приділив увагу подальшому розвитку марокканського питання. Аналітик висвітлив сутність угоди, підписаної у Берліні між Німеччиною та Францією. Згідно цього документу Німецька імперія залишила за собою рівноправність і свободу дій у Марокко виключно в області торгово--промислових інтересів. За Французькою республікою визнавалося право охороняти и підтримувати свої особливі політичні інтереси, які, як зазначив автор, не підлягали ніякому сторонньому контролю [11].

Л.І. Гальберштадт у березневому випуску часопису «Русская мысль» констатував, що Сербія змушена була змиритися з анексією Боснії і Герцеговини. Аналітик дав наступну характеристику ситуації, що склалася: «Чи не до честі людству послужить «заспокоєння», досягнуте вимушеним збитком для слабкого в ім'я спокою сильних. Забувати про це, значить, по суті, вірити в абсолютну, а не відносну цінність сучасного світу» [12]. Також автор статті виділив три головних дипломатичних напрями Європи станом на березень 1909 р. -- Відень, Белград і Санкт-Петербург [13].

У першому випуску «Разведчика» були приведені дані щодо відправки у відрядження до закордонних військових навчальних закладів Росії, Італії, Бельгії та Австро--Угорщини румунських офіцерів. Зазначалося, що подібна практика застосовувалася Румунією і в попередні роки [14].

Незважаючи на напружені відносини між Болгарією і Туреччиною в лютневому випуску «Русской мысли» за 1909 р. підкреслювалося, що знову обома державами були зроблені мобілізації. Офіційним приводом була вимога Туреччини про виправлення кордону і, в нібито виявленому плані турок про заняття деяких територій Східної Румелії. Болгарським царством і Османською імперією були пред'явлені взаємні фінансові вимоги при неоднозначному ставленні інших держав. В першу чергу, Австро--Угорщина, з мовчазної згоди Болгарії на входження Боснії і Герцеговини в її склад, не зробила ніяких дій щодо тиску на Болгарію [15]. В цю справу втрутилася Російська імперія і, як було зазначено в березневому випуску «Вестника Европы» за 1909 р., наполягала на вирішенні шляхом посередництва при підписанні фінансової угоди між Туреччиною і Болгарією. Турецько--болгарська суперечка рухалася до вирішення [16]. При цьому Росія зі свого боку, як наголосив у випуску «Русской мысли» за 1909 р. Л.І. Гальберштадт, фактично визнала незалежність Болгарії і новий титул її монарха [17].

В свою чергу Туреччина намагалася привнести у свої військові сили іноземний досвід командування. Як зазначалося у одному з випусків «Разведчика», Османська імперія мала намір запросити німецьких офіцерів в якості інструкторів для своєї армії. В цьому ж випуску були приведені дані з німецької преси, яка наголошувала на тому, що поки не будуть встановлені нормальні відносини між Туреччиною та Австро--Угорщиною, не могло бути і мови про дозвіл німецьким військовим поступити на турецьку службу [18].

У квітневому випуску «Вестника Европы» була дана характеристика політичній ситуації на Балканах. Автором аналітичної статті підкреслювалось «існування невизначеного джерела занепокоєння» у цьому регіоні [19]. Також М. М. Ковалевський зазначив, що Сербія відмовилась від мобілізації своїх військ. Таке рішення було прийняте сербським урядом, не дивлячись на те, що Австро-- Угорщина відкрито готувалася до військових дій [20]. «Разведчик» пояснював скасування сербської мобілізації суто технічними причинами -- Сербія не могла отримувати військові замовлення через політику Туреччини. В статті наголошувалося на тому, що заборона турецьким урядом у видачі перепустки на перевезення зброї через свою територію на протязі березня і квітня заблокувала усі військові приготування Королівства Сербії. Після офіційної відмови від мобілізації Сербія почала отримувати військові поставки [21]. Подібними діями Османська імперія намагалася врівноважити відносини з Австро-Угорщиною, котрі помітно погіршилися через анексію Боснії і Герцеговини.

Тим часом Болгарське царство продовжувало посилювати свою армію. Франція надала кредит Болгарії на покупку військових матеріалів [22]. В одному з червневих випусків журналу «Разведчик» було згадано про подальше посилення збройних сил Болгарії, яке полягало в прийнятті бюджету на поточний рік. Бюджет зумовлював збільшення кількості нових зразків зброї в болгарській армії [23]. Наступний же випуск цього ж журналу висвітлив успішність мобілізаційного плану Болгарії на випадок війни з Туреччиною, який «блискуче витримав пробне випробування» [24]. Останньою ж згадкою посилення болгарської армії в «Разведчике» за 1909 р. був факт відрядження до армії шведського офіцера. Ця подія, за твердженням журналу, була досить рідкісним явищем для балканських держав [25]. Подібні дії прямо вказували на якісне посилення офіцерського складу армії шляхом привнесення в командування зарубіжного досвіду.

Османська імперія продовжувала модернізувати свої збройні сили. За даними, що були приведені у аналітичному огляді часопису «Разведчик», за 1906-1909 рр. Туреччина придбала у Німеччини і Франції 120 кулеметів і почала формувати кулеметні відділення. Для подальшої реорганізації турецької армії були запрошені німецькі військові інструктори на чолі з генералом фон дер Гольцем. Також турецький уряд відрядив до Німецької імперії для проходження навчання своїх офіцерів. Наприкінці статті було зазначено, що вплив Німеччини на Туреччину зростає все більше і більше [26].

Шостий випуск «Русской мысли» назвав центральною подією червня зустріч Миколи II з Вільгельмом II. Л. І. Гальберштадт наголошував на тому, що про цю подію «говорять і коментують набагато жвавіше і незрівнянно більш пристрасно», ніж паралельні взаємні візити у той же час інших європейських монархів [27]. Сьомий випуск часопису «Вестник Европы» також зосередив свою увагу на зустрічі імператорів Німеччини та Росії. У статті журналу, крім висвітлення перебігу перемовин між главами держав, автором наголошувалося на тому, що для Німецької імперії було б набагато корисніше орієнтувати характер зовнішньої політики на більш поважне ставлення до інших держав [28].

Проблема вирішення критського питання була центральною темою липневого випуску «Русского богатства». Аналітик часопису, характеризуючи ситуацію, що склалася навколо приналежності цього острову, зазначив, що влітку 1909 р. держави, що здійснювали контроль над Критом, мали намір вивести свої війська і надати критянам можливість мирно користуватись автономією. Через чутки, що після виводу європейських військ, критяни проголосять приєднання до грецького королівства, занепокоїлась Туреччина. Османська імперія заявила про військові приготування задля недопущення анексії. Відповіддю Греції стали аналогічні дії [29].

Вже у наступному випуску журналу С. М. Южаков говорив про ускладнення відносин між Туреччиною та Грецією. «Відпадання Криту по суті вже давно доконаний факт. Турецькі війська давно очистили острів. Турецьке управління островом давно скасовано, і критянам даровано повне самоврядування. Чомусь, однак, залишили привид турецького суверенітету. Відмовитися від цього суверенітету нинішньому турецькому уряду дуже важко». З твердження аналітика виходить, що Османська імперія робила все можливе, щоб залишити за собою хоч невелику частину впливу на острів. Також у статті була зазначена чітка позиція грецької сторони конфлікту. Греція наголошувала на тому, що Крит управляється чотирма державами без усілякого її втручання [30]. Критське питання знайшло своє відображення і на сторінках сьомого випуску «Русской мысли». Аналітиком наголошувалося на тому, що в цілому ця проблема є дуже важливою і складною [31].

Характеристика сучасних настроїв грецького суспільства була представлена на сторінках вересневого випуску «Русского богатства». За думкою оглядача, сучасні греки знаходилися під впливом величі своєї держави у минулому: «... греки загіпнотизовані славою древньої Еллади», «вони не можуть зректися думки повернути собі і цю славу, і ці кордони» [32].

У вересневому випуску «Вестника Европы» висвітлювались непрості відносини Греції і Туреччини. Османська імперія відкрито загрожувала грецькій монархії війною і вимагала відмовитись від зазіхань на Крит та припинення непрямої участі у македонських подіях. М. М. Ковалевський справедливо схарактеризував сучасне положення Греції: «Греки на цей раз запізнилися зі своїм приєднанням Криту і повинні були знову відступити, без будь-якої надії на швидкий поворот долі» [33]. Оцінюючи нереалізовані можливості Королівства Греції, Л. І. Гальберштадт у одинадцятому випуску «Русской мысли» виказав думку, що Греція не скористалася шансом заволодіти Критом у той час, коли Туреччина була зайнята своїми внутрішніми справами [34].

С. М. Южаковим в жовтневому випуску журналу «Русское богатство» за 1909 р. було проаналізовано угоду щодо залізниць між Болгарією та Турцією. Вказувалося на те, що підписання цього документа мало частково стабілізувати відносини між державами [35].

У грудневому випуску «Разведчика» приводилися дані щодо замовлень німецьким заводом Круппа нових зразків перспективної зброї, повітряних мін полковника Унге, у шведського товариства Марс. Ця зброя, за твердженням часопису, мала важливе значення для боротьби з дирижаблями [36].

Останній випуск «Вестника Европы» за 1909 р. висвітлив достатньо неоднозначні для зовнішньої політики Російської імперії дії на міжнародній арені Балканського півострова: «Протягом цілого ряду років ми брали участь в влаштуванні балканських справ начебто тільки для того, щоб забезпечити австрійське панування над слов'янськими народностями Туреччини і розширити вплив Австро-Угорщини на значну частину Балканського півострова» [37]. Автор аналітичної статті пояснив такі нелогічні дії Росії тим, що подібними поступками віденському кабінету російське міністерство закордонних справ намагалося досягти підтримки Австро-Угорщини та Німеччини щодо питання про Дарданелли. М. М. Ковалевський наголосив на тому, що ситуація навколо відкриття Босфору і Дарданелл для проходу кораблів військового флоту належала до числа фіктивних цінностей, котрі вже давно втратили значення [38].

Л. І. Гальберштадт, підводячи підсумки 1909 р. у своїй аналітичній статті, звернув особливу увагу на новий рівень англо-німецького суперництва. Аналітик прогнозував ускладнення відносин між Великобританією і Німеччиною в найближчому майбутньому через цілу низку протиріч [39].

С. М. Южаков у дванадцятому випуску «Русского богатства» дав оцінку міжнародному положенню країн на кінець 1909 р. Зокрема, автором було наголошено на відносній слабкості Росії по відношенню до Австро-Угорщини та питанню щодо Боснії і Герцеговини [40]. Також він відмітив, що сила австро-німецького союзу занепокоїла Італію, котра уклала угоду з Росією про збереження нейтралітету на Балканському півострові. За твердженням аналітика цей документ обмежив міжнародне домінування Берліну і Відня. Торкнувшись критського питання, С. М. Южаков підкреслив, що видимих зрушень немає, за виключенням того, що наприкінці року Туреччина звернулася до Великобританії, Італії, Росії та Франції з проханням дати остаточне рішення щодо Криту, але ця ініціатива не мала успіху [41].

Отже, події 1909 р. на міжнародній арені Центральної та Південно-Східної Європи породили цілий ряд протиріч. Радянська історіографія 50-70-х років XX ст. на перший план ставила посилення конфронтації Великобританії та Німеччини, пояснюючи це зростаючими апетитами колоніальних імперій. У сучасній історіографії 1909 р. поряд із англо-німецькими протиріччями характеризується зростанням загального напруження на Балканському півострові через Боснійську кризу. Збільшення кількості взаємних претензій відносно молодих держав та більш старих імперій призвело до поглиблення прірви між конфліктуючими сторонами. Усталений порядок речей всього Балканського півострова помітно похитнувся. Здійснення агресивних дій різними державами цього регіону збільшувало рівень недовіри між сусідніми країнами та підштовхувало їх правлячі кола задумуватися над вирішенням суперечок виключно військовим шляхом. 1909 р. у міжнародних відносинах Центральної та Південно-Східної Європи був багатим на події. Цей рік є початком активної появи протиріч, які у майбутньому призвели до розв'язування локальних конфліктів на Балканах Першої та Другої Балканських війн.

Література:

1. Котляревский С. А. Иностранное обозрение // С. А. Котляревский // Русская мысль. 1909. №1.С. 222-223.

2. Там само. С. 220.

3. Там само. С. 222.

4. Ковалевский М. М. Иностранное обозрение // М. М. Ковалевский // Вестник Европы. 1909. №1.С. 388.

5. Там само.

6. Там само. С. 389-390.

7. Ковалевский М. М. Иностранное обозрение // М. М. Ковалевский // Вестник Европы. 1909. №2.С. 875.

8. Ковалевский М. М. Иностранное обозрение // М. М. Ковалевский // Вестник Европы. -- 1909. -- №3.С. 414-415

9. Котляревский С. А. Иностранное обозрение // С. А. Котляревский // Русская мысль. -- 1909. -- №2.С. 215.

10. Южаков С. Н. Политика // С. Н. Южаков // Русское богатство. -- 1909. -- №3. -- С. 144.

11. Там само. -- С. 418.

12. Гальберштадт Л. И. Иностранное обозрение // Л. И. Гальберштадт // Русская мысль. -- 1909. -- №3.С. 200--201.

13. Там само. -- С. 203.

14. Иностранные армии // Разведчик. -- 1909. -- №949. -- С. 11.

15. Ковалевский М. М. Иностранное обозрение // М. М. Ковалевский // Вестник Европы. -- 1909. -- №2.С. 876.

16. Ковалевский М. М. Иностранное обозрение // М. М. Ковалевский // Вестник Европы. -- 1909. -- №3.С. 415.

17. Гальберштадт Л. И. Иностранное обозрение // Л. И. Гальберштадт // Русская мысль. -- 1909. -- №3.С. 207.

18. Иностранные армии // Разведчик. -- 1909. -- №956. -- С. 115.

19. Ковалевский М. М. Иностранное обозрение // М. М. Ковалевский // Вестник Европы. -- 1909. -- №4.С. 856.

20. Там само. -- С. 860.

21. Иностранные армии // Разведчик. -- 1909. -- №962. -- С. 202.

22. Иностранные армии // Разведчик. -- 1909. -- №965. -- С. 246.

23. Иностранные армии // Разведчик. -- 1909. -- №970. -- С. 321.

24. Иностранные армии // Разведчик. -- 1909. -- №971. -- С. 337.

25. Иностранные армии // Разведчик. -- 1909. -- №974. -- С. 382.

26. Иностранные армии // Разведчик. -- 1909. -- №978. -- С. 436.

27. Гальберштадт Л. И. Иностранное обозрение // Л. И. Гальберштадт // Русская мысль. -- 1909. -- №6.С. 222.

28. Ковалевский М. М. Иностранное обозрение // М. М. Ковалевский // Вестник Европы. -- 1909. -- №7.С. 407.

29. Южаков С. Н. Политика // С. Н. Южаков // Русское богатство. -- 1909. -- №7. -- С. 85.

30. Южаков С. Н. Политика // С. Н. Южаков // Русское богатство. -- 1909. -- №8. -- С. 84--85.

31. Гальберштадт Л. И. Иностранное обозрение // Л. И. Гальберштадт // Русская мысль. -- 1909. -- №7.С. 222.

32. Южаков С. Н. Политика // С. Н. Южаков // Русское богатство. -- 1909. -- №9. -- С. 78.

33. Ковалевский М. М. Иностранное обозрение // М. М. Ковалевский // Вестник Европы. -- 1909. -- №9.С. 395--396.

34. Гальберштадт Л. И. Иностранное обозрение // Л. И. Гальберштадт // Русская мысль. -- 1909. -- №11.С. 192--193.

35. Южаков С. Н. Политика // С. Н. Южаков // Русское богатство. -- 1909. -- №10. -- С. 122.

36. Иностранные армии // Разведчик. -- 1909. -- №996. -- С. 690.

37. Ковалевский М. М. Иностранное обозрение // М. М. Ковалевский // Вестник Европы. -- 1909. -- №12.С. 858.

38. Там само. -- С. 859.

39. Гальберштадт Л. И. Иностранное обозрение // Л. И. Гальберштадт // Русская мысль. -- 1909. -- №12. С. 204.

40. Южаков С. Н. Политика // С. Н. Южаков // Русское богатство. -- 1909. -- №12. -- С. 121.

41. Там само. -- С. 122.

Размещено на Allbest.ru